СЛОВНИК ТЕРМІНІВ

А

Абандон (abandonment) — 1) акт передачі страховикові всіх прав (інтересів), пов’язаних із застрахованою річчю; 2) у морсь­кому страхуванні відмова страхувальника від своїх прав на все застраховане майно з метою одержання від страховика повної страхової суми у випадках: а) пропажі судна безвісти; б) еконо­мічної недоцільності відбудування або ремонту застрахованого судна; в) економічної недоцільності ліквідації пошкоджень або доставки застрахованого вантажу в місце призначення; г) захоп­лення судна або вантажу, застрахованих від такої небезпеки, як­що захоплення триває більше від двох місяців.

Абсолютна відповідальність (absolute liability) — правова доктрина, згідно з якою особа може бути визнана відповідальною навіть за браку доказів необережності (наприклад, компенсація працівникам).

Аварійний комісар (average adjuster) — фахівець, який за до­рученням страховика (іноді із залученням експерта — сюрвеєра) визначає причину, характер і розмір збитків і видає аварійний сертифікат.

Аварійний сертифікат (survey-report) — документ, в якому зазначаються обставини і причини настання страхового випадку та розмір заподіяної шкоди.

Аварія в морському страхуванні (average in marine insurance) — збиток, завданий судну, вантажу й фрахту під час морських перевезень. Такі аварії поділяються на загальні і част­кові. Збитки, завдані загальною аварією, поділяються між суд­ном, вантажем і фрахтом.

Аверсія ризику (average of risk) — негативне ставлення до ризику, що доходить до невизнання його значення і ролі, а також виявляється як протидія ризиковій діяльності.

Авіаційне страхування (aviation insurance) — страхування ризиків, пов’язаних із використанням авіаційної та космічної техніки. Іноді страхування космічних ризиків виділяється в окре­мий вид. До А. с. належать: страхування літаків, гвинтокрилів (вертольотів) та іншої авіаційної техніки від пошкодження й знищення; страхування відповідальності перед пасажирами і тре­тіми особами за шкоду, заподіяну їхньому здоров’ю та майну; відповідальність власників повітряних суден як працедавців; страхування деяких інших ризиків.

Агент страховий (agent) — фізична або юридична особа, яка діє від імені та за дорученням страховика і виконує частину його страхової діяльності, а саме: укладає договори страхування, одер­жує страхові платежі, виконує роботи, пов’язані зі здійсненням страхових виплат та страхових відшкодувань. Страховий агент є представником страховика і діє в його інтересах за винагороду на підставі договору доручення зі страховиком.

Агрегатний ліміт (aggregate) — максимальна сума відшкоду­вання за одиничним збитком або протягом дії поліса, або за оди­ничним об’єктом.

Адендум (addendum) — документ, є додатком до страхового договору. В А. зазначаються зміни в умовах страхування.

Аквізиція (acquisition) — укладення нових договорів страху­вання. Уважається, що аквізиційна діяльність нормальна, коли кількість нових договорів страхування перевищує кількість дого­ворів, за якими закінчився термін дії.

Акт про нещасний випадок (accident report form) — доку­мент, що складається адміністрацією і комітетом професійної спілки підприємства чи установи, якщо з їхнім працівником став­ся нещасний випадок, пов’язаний з виконанням службових обов’язків.

Активи страховика (insurer's assets) — кошти страховика, що інвестовані в цінні папери, придбану нерухомість, інші ма­теріальні цінності, розміщені на рахунках у банках. Джерелами цих коштів є статутний фонд, страхові резерви та інші пасиви. Від величини і структури А. с. залежить платоспроможність страховика.

Актуарій (actuary) — 1) фахівець з оцінки фінансових наслід­ків випадкових подій; 2) офіційно вповноважена особа, фахівець, яка з допомогою методів математичної статистики розраховує страхові тарифи. На А. покладається відповідальність за те, щоб страхові фонди були достатніми на той момент, коли компанії доведеться виконувати свої зобов’язання за виданими полісами.

Актуарні розрахунки (actuarial calculations) — система мате­матичних і статистичних методів розрахунку страхових тарифів. Методологія А. р. ґрунтується на застосуванні теорії ймовірнос­тей, демографічної статистики та довгострокових фінансових об­числень інвестиційного доходу страховика. А. р. дають змогу ви­значити частку кожного страхувальника у створенні страхового фонду.

Акцепт (acceptance) — згода однієї сторони страхових відно­син (страхувальника або страховика) з пропозиціями іншої сто­рони про укладення договору страхування або перестрахування на умовах, що відповідають цим пропозиціям.

Американська агентська система (american agency system)

—    система страхового маркетингу, за якої агент є, скоріше, неза­лежним оператором, ніж співробітником компанії.

Андеррайтер (underwriter) — висококваліфікована і відпові­дальна особа страховика, уповноважена виконати необхідні про­цедури щодо розгляду пропозицій і взяття ризиків на страхуван­ня (перестрахування); А.

Ануїтет (annuity) — договір страхування пенсій або ренти, за яким виплачується визначена річна сума доходу протягом життя ануїтента замість попередньої сплати одноразової стра­хової премії.

Асистенс (assistance) — перелік послуг (у рамках договору страхування), які надаються в потрібний момент через медичне, технічне і фінансове сприяння. Широко використовується в зару­біжних країнах для гарантування безпеки подорожніх під час по­їздок за кордон (у разі хвороби, нещасного випадку).

Асортимент страхового ринку (insurance market assortiment)

—    набір видів страхових послуг, що пропонуються страхуваль­никам у даній країні, регіоні.

Аудит (audit) — незалежна перевірка бухгалтерської звітності та іншої обліково-звітної інформації про діяльність фірми з ме­тою підтвердження їх достовірності і законності. Усі страховики повинні щороку проходити зовнішній А. Він здійснюється юри­дичними абo фізичними особами, які мають сертифікати й ліцен­зії, видані Аудиторською палатою України.

Аутсайдер (outsider) — страховик або посередник (брокер, агент), який не є членом страхових об’єднань (асоціацій) і не до­держується у своїй діяльності тарифних та інших угод, тобто ви­ступає як конкурент зазначених об’єднань.

Б

Баратрія (barratry) — навмисне завдання шкоди власникові судна або вантажу екіпажем судна.

Бенефіціар (beneficiary) — особа, на користь якої страхуваль­ник уклав договір страхування, третя сторона — вигодонабувач за страховим полісом.

Біндер (binder) — тимчасовий документ, який видається стра­хувальникові до оформлення повноцінного поліса.

Блакитний хрест (blue cross) — незалежна некомерційна ко­рпорація членів, яка надає захист для покриття лікарняних витрат у визначеній географічній зоні.

Блакитний щит (blue shield) — незалежна некомерційна кор­порація членів, яка надає захист для покриття витрат, пов’язаних із хірургічним та іншими видами лікування у визначеній геогра­фічній зоні.

Бодморея (bottomry) — на початку виникнення морського страхування власник або капітан судна міг отримати гроші під заставу судна і не повертати їх у разі втрати судна. Так поєднува­лись позика і страхування. У разі якщо об’єктом договору був вантаж, а не корпус судна, така угода мала назву «респонденція».

Бонус (bonus) — знижка, що її надає страховик із суми стра­хової премії за оформлення договору страхування на особливо вигідних умовах. Б. визначається переважно у відсотках або проміле.

Бонус-малус (bonus-malus system) — система підвищень і знижок, що застосовується у страхуванні, здебільшого транспор­тних засобів.

Бордеро (borderreau) — перелік ризиків, узятих на страхуван­ня, у частині, що передається цедентом на перестрахування. Б. надсилається цедентом страховикові у визначені договором пере­страхування строки. Б. бувають попередніми і остаточними.

Брутто-премія (gross premium) — загальна сума страхових внесків, визначена на підставі страхової суми і брутто-ставки (страхового тарифу).

Брутто-ставка (gross rate) — сума визначеної нетто-премії і навантаження. Ці складові брутто-ставки мають різне призначен­ня. Нетто-ставка має забезпечити відшкодування витрат на по­криття збитків з ризикових видів страхування і на виплати зі страхування життя. Навантаження призначено для забезпечення фінансування витрат страховика на ведення справи і одержання планового прибутку від страхових операцій.

Бюро врегулювання збитків (adjustment bureau) — організа­ція, яка уклала контракт зі страховиками на надання послуг з урегулювання збитків від імені цих страховиків.

В

Валове утримання (gross line) — сумарний обсяг зобов’язань, узятих страховиком на свій ризик за всіма договорами страху­вання.

Валовий збиток (gross loss) — збиток, що зумовлює потребу виплати всієї страхової суми.

Взаємне страхування (mutual insurance) — форма страхового захисту, за якої страхувальники, котрі мають споріднені майнові інтереси та ризики, одночасно є членами товариства взаємного страхування. В. с. — довгострокова домовленість між групою осіб (юридичних і фізичних) про відшкодування в певних частках збит­ків один одному в разі настання страхових випадків. Нині В. с. має значне поширення в зарубіжних країнах, особливо в особистому страхуванні, страхуванні сільськогосподарських, морських ризи­ків. В. с. в Україні ще не набуло належного розвитку.

Взаємність (reciprocity) — умова, згідно з якою цедент пере­страховує свої договори в компаніях, які, у свою чергу, власні до­говори страхування передають йому на перестрахування. В. може застосовуватися за критеріями обсягу премій або наслідків про­ходження договорів.

Вигодонабувач (beneficiary) — фізична або юридична особа, призначена страхувальником для одержання страхових виплат (за договором особистого страхування) або для одержання страхово­го відшкодування (за договором страхування іншим, ніж страху­вання життя).

Викупна сума (cash surrender value) — сума, на яку може пре­тендувати власник поліса зі страхування життя в разі припинення дії поліса.

Відкрити покриття (open cover) — форма автоматичного страхування вантажів на тривалий час без визначення будь-яких загальних лімітів. В. п. діє в межах генерального поліса. Само­стійно юридичної чинності не має.

Відновлення страхування (renewal of insurance contact) — подовження дії договору страхування на новий термін. На прак­тиці В. с. здійснюється укладанням нового договору або оформ­ленням спеціального додатка до чинного договору. Часто страхо­вики надають страхувальникам, які щороку й своєчасно понов­люють поліси, пільги у вигляді знижок зі страхових премій.

Відносна недбалість (comparative negligence) — модіфікація принципу необережності постраждалого. У тих юрисдикціях, де застосовується принцип В. н., недбалість з боку постраждалого не обов’язково тягне за собою анулювання позову, але буде взята до уваги під час установлення розміру збитків.

Відшкодування страхове (insurance indemnity) — страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідаль­ності в разі настання страхового випадку. Страхове відшкоду­вання не може перевищувати розміру прямого збитку, якого за­знав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування.

Всеосяжне страхування (blanket) — у страхуванні майна і відповідальності означає охоплення страхуванням більше ніж одного приміщення або більше ніж одного класу власності, або більше ніж одного працівника.

Г

Гарантія страхова (insurance guarantee) — письмова гарантія страховика за свого клієнта щодо його кредитоспроможності. Це означає, що страхова компанія бере на себе зобов’язання в разі настання обумовлених подій сплатити суму неплатежу за свій кошт.

Генеральний поліс (general policy) — письмова угода з фік­сованою страховою сумою, розмір якої дозволяє покрити страху­ванням кілька відправлень вантажів за умови, що про них буде своєчасно декларовано страховикові. Г. п. чинний доти, доки не буде використаний (задекларований) увесь ліміт установленої страхової суми.

Д

Депо премій (premium deposit) — частина страхової премії, що належить перестраховикові, але тимчасово утримується пере­страхувальником з метою підвищення гарантії своєчасного вико­нання зобов’язань, передбачених договором перестрахування. Д. п. підлягає поверненню з припиненням дії договору. Д. п. засто­совується переважно в договорах із зарубіжними перестрахови- ками. На кошти, розміщені в Д. п., перестраховикові нарахову­ються відсотки.

Державна комісія з регулювання ринків фінансових по­слуг України (далі — Держфінпослуг) є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом. Держфінпослуг — це спеціально вповноважений орган виконавчої влади у сфері регу­лювання ринків фінансових послуг у межах, визначених законо­давством.

Державний нагляд за страховою діяльністю — здійснюється з метою додержання вимог законодавства України про страхуван­ня, ефективного розвитку страхових послуг, запобігання неплато­спроможності страховиків та захисту інтересів страхуваль-ників.

Державне обов’язкове страхування (state insurance) — фор­ма страхування, за якої визначені законодавством страхувальни­ки сплачують страхові внески за рахунок державного бюджету. Сюди входять обов’язкове страхування військовослужбовців, працівників правоохоронних органів, податкової й митної служ­би, народних депутатів та деяких інших категорій працівників.

Детальний сертифікат (detailed sertificate) — документ, що містить характеристику кожного випадку перестрахування, узя­того перестраховиком від цедента.

Диверсифікація (diversification) — у страхуванні здійснюєть­ся з метою зменшення ризику й одержання більшого прибутку способом: одночасного розвитку кількох, не пов’язаних один з одним, видів страхування, розширення страховиком спектра страхових послуг; поширення активності страховиків за межі ос­новного бізнесу, що досягається розміщенням активів (з додер­жанням наявних нормативів) серед різних, не пов’язаних між со­бою, об’єктів (акції, облігації, нерухомість, банківські депозити).

Диспашер (аджастер) (average adjuster) — фахівець у галузі морського права й економіки морського транспорту, який здійс­нює розрахунки з розподілу витрат за загальною аварією між судном, вантажем і фрахтом, тобто складає документ під назвою «диспаша». Функції Д. в окремих зарубіжних країнах виконує аджастер, котрий, як правило, призначається судновласником.

Добровільне страхування (voluntary insurance) — здійсню­ється на основі договору між страхувальником і страховиком. За­гальні умови і порядок здійснення Д. с. визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відпо­відно до вимог закону. Конкретні умови страхування визнача­ються під час укладення договору страхування відповідно до за­конодавства.

Договір перестрахування (reinsurance treaty) — страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визна­чених договором умовах ризику виконання частини своїх обов’язків перед страхувальником у іншого страховика (пере- страховика) — резидента або нерезидента, який має статус стра­ховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

Договір страхування (insurance contract) — угода між стра­хувальником і страховиком, яка передбачає зобов’язання страхо­вика в разі настання страхового випадку здійснити страхову ви­плату страхувальникові або іншій особі, на користь якої укладено договір, а страхувальник зобов’язується сплатити страхову пре­мію у визначені строки. Д. с. укладається на підставі заяви стра­хувальника. Факт укладення Д. с. може засвідчуватись також страховим полісом, свідоцтвом. У Д. с. зазначається вид страху­вання, страхова сума, страхова премія, реквізити сторін, строки початку і закінчення чинності договору. Як правило, Д. с. наби­рає чинності після сплати всього страхового платежу або суми, визначеної за першим строком платежу.

Додаткова комісія (additional commition) — надбавка, що ви­плачується цедентові на покриття витрат, пов’язаних із залучен­ням нових страхувальників.

Додаткова премія (additional premium) — додатковий стра­ховий внесок, що сплачується страхувальником за те, що до умов страхування вносяться додаткові ризики, або за страху­вання ризиків з підвищеною небезпекою. Д. п. застосовується здебільшого в особистому страхуванні, у разі коли андеррай­тер уважає, що застрахувати заявника на звичайних умовах, з урахуванням його віку, стану здоров’я, небезпечної професії, складних кліматичних умов, неможливо без заходів, спрямова­них на збільшення прибутку компанії, відповідного збільшен­ня активних операцій, включаючи використання кращих управлінських рішень, домінантну позицію на ринку страхових послуг, нові технології.

Е

Ексцедент збитковості (excess of loss ratio) — договір непро­порційного перестрахування. Дає змогу страховій компанії захи­щати себе за визначеними видами страхування на випадок, якщо загальні наслідки здійснення страхового бізнесу перевищують рі­вень збитковості, що врахований під час визначення премій за страховими договорами.

Ексцедент збитку (excess of loss) — договір непропорційного перестрахування. Застосовується страховиками для захисту від великих і непередбачуваних збитків. Набуває чинності тоді, коли сума збитку внаслідок страхового випадку або серії таких випад­ків, що спричинилися до однієї події, перевищить обумовлену договором суму (пріоритет).

Ексцедент суми (excess of sum) — ексцедентний договір пе­рестрахування. Згідно з його умовами всі взяті на страхування ризики, страхова сума яких перевищує власне утримання цеден­та, підлягають передачі на перестрахування в межах визначеного ліміту або ексцеденту, тобто суми власного утримання цедента (лінія), помноженої на обумовлену кількість разів саму на себе.

Ексцедентне перестрахування (excess of loss reinsurance) — давня і найважливіша форма пропорційного перестрахування. За­стосовується в тих випадках, коли ризики, що беруться на стра­хування, за розміром страхових сум сильно коливаються. Е. п. сприяє досягненню необхідного збалансування страхового порт­феля цедента. Е. п. найчастіше застосовується у страхуванні від вогню, стихійного лиха, крадіжки, нещасних випадків і страху­ванні життя.

З

Закон про страхування (Law «On insurance») — ухвалений Верховною Радою України 7 березня 1996 р. Він регулює відно­сини у сфері страхування і спрямований на створення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інте­ресів підприємств, установ, організацій та громадян.

Запас платоспроможності страховика (нетто-активи) (solven­cy margin) — один з найважливіших показників надійності стра­ховика. Установлюється відніманням від загальної вартості май­на суми нематеріальних активів і загальної суми зобов’язань. Страхові зобов’язання беруться такими, що дорівнюють техніч­ним резервам. На будь-яку дату фактичний З. п. с. має бути не менший за нормативний.

Зароблена премія (earned premium) — та частина страхової премії, яка припадає на час, що минув після початку страхового періоду.

Застрахована особа (reinsured) — бере участь в особистому страхуванні, об’єктом страхового захисту якого є життя, здоров’я і працездатність. З. о. може набувати прав і обов’язків страхува­льника згідно з договором страхування. З. о. має право у перед­бачених договором випадках одержати обумовлену страхову су­му або виплати меншого розміру.

Заява (application) — інформаційна заява, зроблена особою, що має намір застрахувати життя. З. використовується страховою компанією для визначення придатності ризику і основи договору страхування.

Заява про знищення або пошкодження застрахованого майна (claim) — подається страхувальником своєму страховико­ві в письмовій формі з метою отримання страхового відшкоду­вання. На підставі цього документа за наявності страхового ви­падку складається страховий акт.

Заявник (proposer) — особа, яка в письмовій або усній формі висловлює намір придбати страховий поліс.

Збитковість страхової суми (loss of insurance sum) — показ­ник діяльності страховика, що характеризує відношення страхо­вого відшкодування до страхової суми всіх застрахованих об’єктів у розрізі ризикових видів страхування. З. с. с. визнача­ється у відсотках, показує ймовірність збитку і способом зістав­лення фактичного і тарифного рівнів використовується для оцін­ки ризиків.

Збиток (claim) — у страхуванні термін має кілька значень, а саме: 1) втрата (шкода), що підлягає відшкодуванню страхови­ком; 2) факт настання страхового випадку (реалізації страхового ризику); 3) справа, що містить документи страховика з конкрет­ного страхового випадку, які підтверджують обґрунтованість виплати.

Збиток від загальної аварії (general average loss) — шкода, завдана застрахованому інтересу внаслідок загальної аварії.

Збиток від реалізації майна, яке було врятовано (solvage loss) — здебільшого пов’язаний з морськими перевезеннями, ко­ли врятоване майно продається раніше, ніж прибуде в порт при­значення. Страхувальник має право на виручку від продажу май­на за мінусом витрат з його реалізації. Страховик повинен сплатити страхувальникові збиток, що дорівнює різниці між оде­ржаною сумою виручки і страховою сумою.

«Зелена картка» (green card) — назва однойменної системи міжнародних договорів і страхового свідоцтва про страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, які виїжджають у країни-члени цієї системи. Дістала назву від ко­льору і форми поліса. Заснована 1949 року. Нині членами між­народної системи «З. к.» є понад 40 країн Європи, Азії й Афри­ки. У червні 1997 р. до складу членів системи «З. к.» прийнято Україну.

Земське страхування (zemske insurance) — один з видів стра­хування майна до 1917 р. Назва походить від органів, що здійс­нювали таке страхування, — земств. З. с. було трьох форм: обов’язкове, додаткове і добровільне. Здебільшого це було стра­хування на випадок пожежі, а згодом і від нещасного випадку. Кожне земство могло здійснювати страхові операції лише на те­риторії своєї губернії.

Змішана страхова компанія (composite insurance company) — страхова компанія, яка одночасно здійснює страхування життя і страхування інше, ніж страхування життя.

Змішане страхування життя (combined personal insurance) — вид особистого страхування, в якому передбачається страхове покриття кількох несумісних ризиків. Найчастіше З. с. ж. перед­бачає покриття на випадок смерті з будь-якої причини протягом строку чинності договору, у разі дожиття до закінчення строку договору й у разі заподіяння шкоди здоров’ю внаслідок нещасно­го випадку.

Зупинка виробництва (business interruption) — страхування, яке покриває втрату доходу внаслідок пошкодження майна.

І

Інвестиції (investments) — форма диверсифікації діяльності страховика, яка полягає у виході компанії за традиційні рамки страхування. Це пояснюється прагненням вигідно вкласти свої тимчасово вільні кошти в суміжному бізнесі, дочірніх підприємс­твах, банківській справі з метою одержання прибутку і зміцнення фінансової надійності компанії.

Індосамент (endorsement) — 1) напис, що засвідчує передачу страхового поліса, або коносамента, особі, до якої перейшли пра­ва на майно; 2) документ, що додається до поліса в разі зміни умов договору. І. може бути іменний (на конкретну особу) або бланковий (на пред’явника).

Інсталмент (installment) — частина річної премії, що випла­чується на виплат; як правило, використовується у непропорцій­ному перестрахуванні.

Іррейта (errath) — напис на страховому документі, що засвід­чує виправлення незначної помилки (описки), допущеної під час його оформлення.

К

Кваліфікація (qualification) — якісне визначення об’єктів.

Квантиль (quantile) — одна з числових характеристик випад­кових величин, що застосовується у математичній статистиці.

Квантифікація (quantification) — кількісне визначення об’єктів.

Квота у страхуванні (quota in insurance) — 1) частка участі страховика в загальній страховій сумі в разі страхування об’єкта на умовах співстрахування; 2) частка кожного з учасників у дого­ворі перестрахування.

Квотне перестрахування (quota share reinsurance) — пере­страхування на базі квоти. Це означає, що страховик передає пе- рестраховикові в погодженій частці всі без винятку взяті на стра­хування ризики за певним видом (групою видів) страхування. У цій самій пропорції перестраховикові передається одержана це­дентом від страхувальника премія, а перестраховик відшкодовує цедентові сплачені збитки в межах своєї частки страхової суми.

Кептивні страхові компанії (captive insurance companies) — створюються промисловими, торговельними, банківськими та іншими структурами з метою задоволення їхніх потреб у страхо­вих послугах. Це дає можливість досягати економії на страхових преміях. К. с. к. можуть обходитися без послуг посередників.

Кінцевий термін дії поліса (expiry date) — дата закінчення покриття поліса. Не поширюється на поліси, що передбачають автоматичну виплату суми в кінці періоду страхування (страху­вання на дожиття, довесільне страхування тощо).

Класифікація страхування (insurance classification) — систе­ма поділу страхування на сфери діяльності, галузі, підгалузі, ви­ди і форми. К. с. має на меті сприяння формуванню страхового ринку, впорядкування звітності та державного регулювання стра­хової діяльності, розвиток міжнародної інтеграції в страхуванні.

Клаузула (clause) — застереження, що вносяться в договір страхування.

Ковер-нота страхова (cover note) — свідоцтво про страху­вання, яке видається брокером страхувальникові на знак підтвер­дження укладення договору страхування з переліком списку страховиків. К.-н. с. не має юридичної сили, слугує лише довід­ковою інформацією. В обумовлений час брокер має вручити страхувальникові поліс. К.-н. с. застосовується і в перестраху­ванні, де може мати юридичну силу і замінювати сліп.

Коефіцієнт збитків (claims or loss ratio) — показник, що роз­раховується як відношення оплачених претензій і тих, що підля­гають оплаті, до зароблених премій.

Колективне страхування життя (collective life insurance) — коли може укладатися договір на страхування за кошти підпри­ємств усіх працівників або їх групи. У К. с. ж. страхувальником є підприємство, а застрахованим — кожний працівник, прізвище якого заноситься до списку, що є невіддільною частиною поліса.

Комісія страхова (insurance commission) — винагорода, що виплачується страховиком посередникам (брокерам і агентам) за залучення об’єктів на страхування, оформлення документації, ін­касацію страхових внесків, а в деяких випадках — і за розгляд страхових претензій. К. с. нараховується у відсотках від страхо­вих премій (внесків). Розмір відсотка залежить від виду страху­вання та деяких інших факторів.

Конверсія (convertion) — переведення поліса з одного виду страхування життя в інший.

Контр-алімент (counter aliment) — одержаний перестрахува- льний інтерес. Котирування (quotation) — визначення страхови­ком ставки премії, за якою він готовий застрахувати ризик.

Кумуляція (cumulation) — 1) концентрація страхових ризиків у одній компанії в обсязі, що може призвести до багатьох збитків унаслідок одного страхового випадку; 2) зосередження застрахо­ваних об’єктів на одній території, вулиці, будинку, порту, заліз­ничній станції, судні, що в разі одночасного страхового випадку (наприклад, землетрусу) може призвести до порушення фінансо­вої стабільності страховика. К. має враховуватись у визначенні частини ризику, що залишається на утриманні страховика.

Ліга страхових організацій (League of Insurance Organizations of Ukraine) — некомерційне об’єднання страховиків з метою об­стоювання їхніх інтересів у владних структурах, сприяння розви­тку страхового законодавства, підвищення кваліфікації персона­лу та інформаційного забезпечення страхових компаній, налаго­дження контактів з відповідними об’єднаннями (асоціаціями) ін­ших держав.

Ліквідація збитків (settlement of losses) — комплекс робіт з установлення і виплати страхового відшкодування.

Ліквідність (liquidity) — спроможність страховика своєчасно виконувати свої фінансові зобов’язання, передусім сплачувати борги.

Лінія ексцедента (surplus line) — частка відповідальності в договорі ексцедента суми, що дорівнює розміру власного утри­мання цедента.

Ліцензія на страхову діяльність (insurance licence) — доку­мент державного зразка, який засвідчує право страхової компанії брати на страхування (перестрахування) страхові ризики певного виду протягом визначеного строку за умови виконання ліцензій­них умов. Видається вповноваженим органом у справах нагляду за страховою діяльністю, має спеціальну форму і містить такі обов’язкові реквізити: повну і скорочену назви страховика та його юридичну адресу, перелік видів страхування з добровільного і обов’язкового страхування, назву території, на якій страховик і йо­го філії мають право укладати договори страхування, термін дії, реєстраційний номер і дату видачі ліцензії. У разі порушення стра­хового законодавства ліцензію може бути відкликано.

«Ллойд» (Lloyd's) — 1) міжнародний страховий ринок, розта­шований у лондонському Сіті; 2) корпорація (об’єднання) юридич­но незалежних страховиків, кожний з яких самостійно бере на стра­хування ризики виходячи зі своїх фінансових можливостей. Кожний член «Л.» на забезпечення своєї діяльності має внести вагому суму у вигляді депозиту. Члени «Л.» об’єднані в синдикати, що їх очо­люють андеррайтера Останні беруть на страхування ризики від імені членів синдикату. Заснований 1734 року. Нині є великим страховиком і перестраховиком, особливо морських, авіаційних, ав­томобільних нафтогазодобувних ризиків. Велика кількість україн­ських страховиків перестраховують ризики на ринку «Л».

Локалізація (localisation) — заходи з просторового обмежен­ня поширення ризику.

М

Майнове страхування (property insurance) — галузь страху­вання, в якій об’єктом страхування є майно, що належить юриди­чним або фізичним особам.

Максимально можливий збиток (possible maximum loss) — верхня межа збитку, імовірність появи якого внаслідок одного страхового випадку досить значна.

Медичне страхування (medical insurance) — вид особистого страхування на випадок втрати здоров’я від хвороби або внаслі­док нещасного випадку. М. с. застосовується з метою мобілізації та ефективного використання коштів на покриття витрат на ме­дичне обслуговування страхувальників. М. с. може бути обов’яз­кове і добровільне. Договори М. с. укладаються в груповому та індивідуальному порядку. Цей документ є гарантією одержання медичної допомоги в обсягах і на умовах, визначених чинним за­конодавством або правилами страхування.

Монополія страхова (insurance monopoly) — може бути:

1)    повною, якщо існує виключне право держави або державної організації на проведення всіх форм і видів страхування у країні;

2)    частковою, коли страховик користується М. с. за окремими видами страхування.

Морське страхування (marine insurance) — один з найдавні­ших видів страхування. Охоплює страхування суден, вантажів і фрахту від різних видів небезпеки під час виконання рейсів. Го­ловні ризики: збитки від вогню, блискавки, шторму та іншого стихійного лиха, від зіткнення суден, посадки судна на мілину, зникнення судна безвісти тощо. Крім того, М. с. покриває витра­ти за загальною аварією, а також втрати, зумовлені крадіжкою і пропажею вантажу. Обсяг відповідальності за М. с. визначається спеціальними умовами.

Моторне (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ) (Motor Insurers' Bureau of Ukraine) — єдине об’єднання страхови­ків, які здійснюють обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Навантаження (loading) — частина страхового тарифу, не пов’язана з формуванням фондів для здійснення страхових ви­плат. Н. призначене для мобілізації коштів, необхідних для по­криття витрат, пов’язаних з веденням страхової справи (оплата праці персоналу страховика, оренда приміщень офісу, витрати на придбання й експлуатацію обчислювальної техніки, реклама, транспортні витрати, сплата деяких податків та обов’язкових платежів тощо). Н. є джерелом оплати посередницьких послуг і одержання певної суми прибутку від страхової діяльності.

Надзвичайна ситуація (extraordinary event) — обставини, що склалися на певній території внаслідок стихійного лиха, катаст­рофи, аварії або іншої біди, що спричинило людські жертви, шкоду довкіллю, порушення нормальних умов життя і діяльності.

Натуральне страхування (natural insurance) — форма страху­вання, за якої страхові платежі і виплати здійснюються в натурі. Н. с. було характерним для рабовласницького і феодального су­спільства. Тепер елементи Н. с. збереглись у деяких економічно слаборозвинутих країнах.

Незароблена премія (unearned premium) — частина премії, що за договором страхування або страховим портфелем припадає на ще не початий або залишок періоду страхування.

Непропорційне перестрахування (non-proportional reinsurance) — форма організації договорів перестрахування, що передбачає відповідальність перестраховика понад обумовлений розмір збит­ку або збитковості, тобто відповідальність перестраховика не роз­раховується залежно від відповідальності страховика.

Несприятливий вибір (adverse selection) — тенденція в разі гірших ризиків або менш бажаних страхувальників прагнути до страхування або продовжувати страхувати замість того, щоб ви­брати більш прийнятні ризики.

Нетто-премія (net premium) — брутто-премія за мінусом на­вантаження

Нетто-ставка (net rate) — частина страхового тарифу, що призначена для формування ресурсів страховика для виплати страхових відшкодувань і страхових сум. Методи розрахунку Н. с. у майновому й особистому страхуванні різні.

Нещасний випадок (accident) — пожежа, дорожньо- транспортна аварія, катастрофа, отруєння хімічними продуктами чи інша подія, що спричинила смерть або каліцтво застрахованої особи, пошкодження або знищення застрахованого майна.

Нормативний запас платоспроможності (normative solvency margine) — на звітну дату (без договорів зі страхування життя) дорівнює більшій з таких величин: 1) визначеної як добуток суми надходжень страхових премій протягом звітного періоду на 0,25 (при цьому сума надходжень страхових премій зменшується на 90 % страхових премій, сплачених перестраховикам); 2) визначе­ної як добуток суми здійснених виплат протягом звітного періоду за договорами страхування на 0,30 (при цьому сума здійснених виплат зменшується на 90 % суми компенсацій, одержаних від перестраховиків). Страховики, котрі взяли на себе страхові зо­бов’язання в обсягах, які перевищують можливості їх виконання за рахунок власних активів, мають застрахувати ризик виконання цих зобов’язань у перестраховиків. Перестрахуванню підлягають також усі об’єкти, страхова сума кожного за якими перевищує 10 % загальної суми сплаченого статутного фонду і сформованих резервів.

Носій ризику (risk carrier) — суб’єкт, який бере на себе тягар наслідків ризику. Нотис (notice or letter of cancellation) — 1) стат­тя договору перестрахування, яка передбачає у випадках, коли один з учасників договору (перестраховик або цедент) матиме намір змінити умови договору або припинити його на наступний рік, він має надіслати своєму партнерові повідомлення про це не пізніш як за три місяці до закінчення терміну чинності договору; 2) повідомлення судновласника фрахтівникові про час виходу судна в рейс або очікуване прибуття в порт навантаження (розван­таження).

О

Об’єкт страхування (object of insurance) — конкретний май­новий інтерес страхувальника або застрахованої особи (майно, відповідальність перед третьою особою, життя і здоров’я тощо), якому може бути завдано шкоди стихійним лихом, нещасним ви­падком або іншою страховою подією.

Обов’язкове страхування (compulsory insurance) — форма страхування, що ґрунтується на принципах обов’язковості як для страхувальника, так і для страховика. О. с. має велику перевагу перед добровільним страхуванням у тому, що дозволяє різко зни­зити тарифи і здешевити страхові послуги. Водночас йому при­таманні й недоліки, які полягають у тому, що О. с. не враховує фінансових можливостей кожного страхувальника, особливостей об’єктів страхування і страхових ризиків. Обсяг відповідальності страховика за О. с., як правило, значно нижчий за реальну вар­тість майна. Законодавством України передбачено здійснення О. с. з 34 видів. Більшість видів О. с. становить страхування окремих категорій громадян: (народних депутатів України, пра­цівників силових структур, податкової, митної, ветеринарної служб, пасажирів та ін.), цивільної відповідальності власників транспортних засобів, урожаю сільськогосподарських культур у державних підприємствах тощо. Обов’язкове страхування паса­жирів (compulsory passengers insurance) здійснюється від нещас­ного випадку в дорозі і поширюється на пасажирів морського, рі­чкового, повітряного, залізничного та автобусного транспорту. Страхова премія входить у вартість квитка.

Одночасна причинна обумовленість (concurrent causation) — правова доктрина, згідно з якою страховик повинен відшкодува­ти збитки, завдані двома причинами, одна з яких виключається, а за другою надається страхове покриття.

Окладне страхування (salary sacrifice scheme) — форма май­нового страхування, що широко застосовувалась у колишньому СРСР. Її головна особливість полягала у визначенні абсолютних норм забезпечення (у рублях на об’єкт). За ними і діючими став­ками обчислювалася сума обов’язкового платежу-окладу.

Особисте страхування (personal insurance) — галузь страху­вання, в якій об’єктом страхових відносин є життя, здоров’я і працездатність людини. О. c. спрямовано на забезпечення захис­ту сімейних доходів громадян, а також на нагромадження ними коштів для підвищення рівня свого фінансового добробуту.

Оцінка (appraisal) — оцінка вартості, збитку або шкоди.

П

Перестрахові брокери — юридичні особи, які здійснюють за винагороду посередницьку діяльність у перестрахуванні від сво­го імені на підставі брокерської угоди зі страховиком, який має потребу у перестрахуванні як перестрахувальник.

Перестрахувальна комісія (reinsurance commission) — вина­города, що її сплачує перестраховик цедентові за те, що той пе­редає ризики (об’єкти, договори) у перестрахування. За рахунок цих коштів цедент частково компенсує витрати, пов’язані з під­готовкою і здійсненням операцій з узяття ризиків на страхування, а також передачею обумовленої їх частки перестраховикові.

Перестрахування (reinsurance) — страхування одним стра­ховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених до- говором умовах ризику виконання частини своїх обов’язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або пе­рестраховика згідно з законодавством країни, в якій він зареє­стрований.

Пільги у страхуванні (preferences insurance) — можуть нада­ватись у вигляді повного або часткового звільнення окремих страхувальників від сплати платежів з обов’язкового страхуван­ня. Наприклад, водії-інваліди, які керують автомобілями, облад­наними відповідним знаком, цілком звільняються від страхових платежів з обов’язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів. П. у с. можуть полягати також у наданні переваг під час укладання договорів добровільного стра­хування для постійних страхувальників. Можуть бути застосова­ні знижки зі страхових премій, пільговий місяць (зі збереженням покриття) на поновлення договорів страхування тощо.

Повірена особа (attorney-in-fact) — головна адміністративна особа групи взаємного страхування, яка використовує свої пра­во повіреного для забезпечення взаємного страхування членів групи.

Подвійне страхування (double insurance) — одночасне повне страхування того самого об’єкта від тих самих ризиків у кількох страховиків, через що страхова сума значно перевищує страхову вартість. Після виявлення П. с. кожний страховик покриває стра­хувальникові збиток у межах страхової вартості об’єкта пропор­ційно до своєї частки в загальній страховій сумі.

Пожиттєва страхова рента (annuity (whole life insurance rent) — різновид особистого страхування, регулярний дохід, що ви­плачується застрахованій особі до кінця її життя з фонду, нагро­мадженого за рахунок страхових внесків.

Поліс (страхове свідоцтво) (policy) — письмова угода між страхувальником і страховиком, яка засвідчує, що страховик у разі настання страхового випадку бере на себе зобов’язання ви­платити страхову суму або в межах страхової суми відшкодува­ти збиток страхувальникові чи іншій особі, зазначеній у П., за умови сплати страхових платежів у визначені строки. П. має мі­стити: назву документа, реквізити страховика, прізвище або на­зву страхувальника, його адресу, перелік об’єктів страхування, розмір страхової суми, перелік страхових випадків, розмір та­рифу, а також страхових платежів, термін їх сплати, строк чин­ності договору, права й обов’язки сторін, інші умови, підписи сторін.

Поліс страхування малого бізнеса (business owner’s policy) — страховий поліс, який складається з пакета зобов’язань, що включають страхування майна і відповідальності.

Потрфель відповідальності (portfolio of liability) — загальна сума відповідальності страховика або перестраховика за всіма діючими полісами.

Правила страхування (terms and conditions of insurance) — розробляються страховиком для кожного виду страхування окремо і підлягають реєстрації в уповноваженому органі під час видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду страху­вання. Правила страхування мають передбачати: перелік об’єктів страхування; порядок визначення розмірів страхових сум та (або) розмірів страхових виплат; страхові ризики; ви­ключення зі страхових випадків і обмеження страхування; строк та місце чинності договору страхування; порядок укладення до­говору страхування; права та обов’язки сторін; дії страхуваль­ника у разі настання страхового випадку; перелік документів, що підтверджують настання страхового випадку та розмір збит­ків; порядок і умови здійснення страхових виплат; строк прий­няття рішення про здійснення або відмову в здійсненні страхо­вих виплат; причини відмови у страховій виплаті або виплаті страхового відшкодування; умови припинення договору страху­вання; порядок розв’язання спорів; страхові тарифи за догово­рами страхування іншими, ніж договори страхування життя; страхові тарифи та методику їх розрахунку за договорами стра­хування життя; особливі умови.

Правило додаткового джерела (collateral source rule) — юри­дичний принцип, який застосовується у сфері відповідальності за провопорушення і згідно з яким збитки позивача не можуть бути зменшені внаслідок одержання ним виплат не від правопорушни­ка, а з інших джерел.

Превентивні заходи у страхуванні (preventive measures in insurance) — сукупність здійснюваних страховиком або за його кошт заходів, пов’язаних з запобіганням або зниженням руйнів­ного впливу можливих страхових випадків. П. з. у с. випливають із самої сутності страхування, його превентивної функції. Це обумовлює потребу всебічного обґрунтування правил страхуван­ня і тарифів, а також застосування ефективних форм розрахунків, кваліфікованого оцінювання ризиків і визначення страхових ви­плат. Страховики можуть передбачати проведення за кошти страхових резервів низки заходів, спрямованих на запобігання пожежам, повеням, інфекційним хворобам тварин тощо.

Предмет договору страхування (subject of insurance contract) — майнові інтереси, що не суперечать закону і пов’язані: 1) з життям, здоров’ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); 2) володінням, користуванням і розпоря­дженням майном (майнове страхування); 3) відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а та­кож шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповіда­льності).

Претензія (claim) — вимога платежу в розмірі шкоди, завда­ної страховим випадком, але не більшого за страхову суму.

Прибуток від страхових операцій — різниця між сумою за­роблених страхових премій і собівартістю їх надання.

Припинення дії поліса [suspension of cover (policy)] — може статися за таких умов: закінчення передбаченого терміну страху­вання; розірвання страхового договору з ініціативи страхуваль­ника або страховика, смерть страхувальника (фізичної особи); лі­квідація страховика або визнання судовими органами договору недійсним.

Пролонгація страхування життя (prolongation of life insu­rance) — подовження чинності договору змішаного страхування життя або пожиттєвого страхування понад термін, забезпечений оплаченими внесками.

Пропорційне перестрахування (proportional reinsurance) — включає договори квотного та ексцедентного перестрахування, згідно з якими перестраховик має свою частку в загальній сумі збитків і загальній сумі премій.

color=black face="Book Antiqua">Р

Регрес (regres) — право страховика на висунення в межах фа­ктично сплаченої страхувальникові суми відшкодування збитку (претензії) до третьої сторони, яка винна у страховому випадку, з метою одержання від неї компенсації за заподіяну шкоду.

Резерв незароблених премій (unearned premium reserve) — частина премій за договорами страхування, що відповідає термі­ну страхування, який виходить за межі календарного року. У сві­товій практиці існує кілька методів визначення Р. н. п. В Україні Р. н. п. на звітну дату формується залежно від сум надходження страхових премій за попередні 9 місяців (розрахунковий період). При цьому сума премій, що надійшли за I квартал, помножується на 0,25, за наступні 3 місяці розрахункового періоду — на 0,5, за останні 3 місяці — на 0,75. Знайдені добутки додаються. Так са­мо обчислюється сума часток перестраховиків у резервах неза­роблених премій. Зі збільшенням (зменшенням) сум часток пере­страховиків у Р. н. п. у звітному періоді відповідно збільшуються або зменшуються зароблені страхові платежі.

Резерви збитків (claims reserve) — елемент технічних резер­вів. Р. з. призначені для розрахунків з неоплачених збитків. Р. з. формуються на підставі заяв страхувальників на певну дату, що містять відповідні вимоги про відшкодування збитків. Величина Р. з. на звітну дату є сумою зарезервованих несплачених сум страхового відшкодування на вимогу страхувальника, щодо яких ще не прийнято рішення про повну або часткову відмову у ви­платі страхових сум. Якщо Р. з. збільшуються проти попередньої звітної дати, то різниця (приріст) відноситься до витрат страхо­вика. У разі зменшення Р. з. різниця відноситься на зростання до­ходів страховика.

Резервний фонд підприємства (reserve fund of enterprise, risk fund) — створюється з метою забезпечення безперебійності ви­робництва в разі виникнення ризикових ситуацій. Формується за рахунок прибутку в розмірі, визначеному статутом підприємства. Як правило, не перевищує 25 % суми статутного фонду. Р. ф. п. використовується для покриття відносно малих збитків, зумовле­них непередбаченими обставинами. Дає можливість під час укла­дання страхових договорів передбачати франшизу.

Рентабельність страхових операцій — показник рівня при­бутковості страхових операцій: відсоткове відношення суми одер­жаного прибутку до загальної суми страхових платежів. Р. с. о. визначають також у розрізі видів страхування.

Репресивні заходи у страхуванні (preventive measures in insurance) — боротьба зі стихійним лихом (повінь, пожежа, вели­кі снігові замети тощо) з метою зменшення розмірів втрат від знищення або пошкодження застрахованих об’єктів.

Репресія (repression) — придушення випадкової події, явища.

Ретроцесія (retrocession) — процес дальшого передавання ра­ніше взятих у перестрахування ризиків іншим перестраховикам. Р. досягається дробленням великих ризиків, розподілом відпові­дальності між чимраз більшою кількістю страховиків. Іноді час­тина таких ризиків може перейти до первинного страховика, як­що в договорі немає відповідного заперечення.

Ризик страховий (risk) — 1) певна подія, на випадок якої провадиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випад­ковості настання. Р. с. — можливість загибелі або пошкодження майна від вогню, повені, землетрусу та іншого лиха. В особисто­му страхуванні Р. с. — це непрацездатність, смерть, дожиття до певного віку або події; 2) об’єкт страхування; 3) вид відповідаль­ності страховика; 4) розподіл між страховиком і страхувальником шкоди, заподіяної страховим випадком.

Ризик згоди на страхування (accommodation risk) — ризик узяття на страхування заявника, від якого страховик звичайно відмовляється, але яке здійснюється як поступка агентству або цінному страхувальникові.

Ризик-менеджмент (risk management) — систематичне дослі­дження ризиків, що становлять загрозу для людей, майна й інте­ресів діяльності, а також розробка й ужиття заходів, спрямованих на розв’язання проблеми ризиків. Р.-м. охоплює ідентифікацію схильності до ризику, аналіз ступеня захищеності від ризику, опрацювання варіантів контролю за ризиком, вжиття заходів що­до фізичного знищення або скорочення ризику, фінансування можливого ризику за рахунок самострахування або передачі ри­зику страховикам. Р.-м. має свою специфіку стосовно кожного виду страхування.

Ризикова премія [risk (or pure) premium] — частина страхової премії, яку страховик призначає для створення необхідного резер­ву з метою виплати страхового відшкодування.

Ріторно (ritorno) — частина страхової премії, утримувана страховиком у разі розірвання договору.

С

Самострахування (self-insurance) — ризик, який перебуває на відповідальності самого страхувальника. С. — форма захисту майнових інтересів за допомогою створення децентралізованих резервних фондів (фондів ризику) безпосередньо на підприємст­вах та в організаціях. Здебільшого С. забезпечує покриття збит­ків, зумовлених малими ризиками. Щодо збитків за середніми та великими ризиками С. виявляється в застосуванні франшизи.

size=2 color=black face="Times New Roman">Сертифікат у страхуванні (sertificate) — документ, що засвід­чує страхування окремих партій вантажів, котрі підпадають під дію генерального поліса страхування вантажів.

Сліп (slip) — страховий документ, що використовується для попереднього розміщення ризику. С. складається брокером і пе­редається андеррайтерам. Останні акцептують С. власноручним підписом і вказують частку участі в узятому на страхування ри­зику С. найбільш характерний для факультативного перестраху­вання. Інколи прирівнюється до страхового поліса. Містить дані про цедент, короткий опис ризику, страхову суму, умови страху­вання і перестрахування, ставку премії, власне утримання цеден­та тощо.

Соціальне страхування (social insurance) — система гаранто­ваного матеріального забезпечення людей у старості, у разі втра­ти працездатності, під час вагітності та в інших обумовлених за­коном випадках за кошти спеціальних фондів, що акумулюються державою з внесків підприємств, організацій і установ згідно з визначеними нормами.

Спеціальні умови страхування (special conditions of insurance) — застосовуються в разі, коли потрібно змінити, розширити стан­дартні умови, застосовувані з цього виду страхування.

Співстрахування (co-insurance) — об’єкт страхування може бути застрахований за згодою страхувальника кількома страхо­виками (співстрахування). При цьому в договорі мають бути умови, що визначають права й обов’язки кожного страховика. За наявності відповідної угоди між співстраховиками і страхуваль­ником один зі співстраховиків може представляти всіх інших у взаємовідносинах зі страхувальником, залишаючись відповідаль­ним перед ним лише в розмірі своєї частки.

Страхова вартість (insurable value) — її встановлює страху­вальник, оцінюючи об’єкт страхування. С. в. не має перевищува­ти справжню вартість майна на день укладення договору страху­вання.

Страхова подія (loss) — передбачена договором страхування або чинним законодавством, з настанням якої виникає обов’язок страховика відшкодувати завдані цією подією збитки або випла­тити страхове забезпечення страхувальникові (застрахованій особі, вигодонабувачеві).

Страхова премія (страховий внесок, страховий платіж) (insurance premium) — плата за страхування, яку страхувальник повинен внести страховикові згідно з договором страхування. С. п. сплачується одноразово до набрання чинності договором страхування або періодично в передбачені ним строки. Розмір С. п. залежить від страхового тарифу (брутто-ставки) і страхової суми, періоду страхування та іноді від деяких інших факторів.

Страхова претензія (insurance claim) — вимога страхуваль­ника (вигодонабувача, іншої третьої особи) про відшкодування страховиком збитку, спричиненого випадком, що передбачає пе­релік страхових подій у договорі страхування.

Страхова статистика (insurance statistics) — 1) спеціальна таблиця показників провадження певного виду страхування або всього портфеля ризиків за конкретним полісом протягом обумо­вленого періоду часу; 2) збір і систематизація даних з майнового та особистого страхування з метою нагромадження матеріалу, необхідного для прийняття своєчасних і обґрунтованих управлін­ських рішень; 3) галузь статистики, об’єктом якої є діяльність страховиків і їх взаємовідносини зі страхувальниками.

Страхова сума (sum insured) — грошова сума, у межах якої страховик відповідно до умов страхування повинен провести ви­плату в разі настання страхового випадку. С. с. за майновим страхуванням не має перевищувати вартості об’єкта. За доброві­льного страхування життя С. с. не обмежується.

Страхове відшкодування (benefit) — грошова сума, у межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов’язаний провести виплату в разі настання страхового випадку.

Страхове поле — максимальна кількість об’єктів, котрі мож­на застрахувати на добровільних засадах. Щодо страхування майна юридичних осіб це може бути кількість підприємств, які розташовані в певному регіоні, а щодо особистого страхування — це кількість населення, яке має самостійні доходи.

Страховий акт (insurance act) — документ, що складається за наслідками огляду застрахованого об’єкта, який постраждав від страхового випадку.

Страховий випадок (insured event) — подія, передбачена до­говором страхування або законодавством, яка відбулась і з на­станням якої виникає обов’язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальникові, застрахованій або іншій третій особі. Перелік С. в. передбачаєть­ся правилами страхування, страховим договором або чинним за­конодавством.

Страховий захист (insurance protection) — економічні, пере- розподільні відносини, що складаються у процесі запобігання, подолання й відшкодування збитків, завданих конкретним об’єктам: матеріальним цінностям юридичних і фізичних осіб, життю і здоров’ю громадян тощо.

Страховий збиток (loss) — шкода, завдана страхувальникові внаслідок страхового випадку.

Страховий інтерес (insurable interest) — матеріальна заінте­ресованість у страхуванні об’єктів, до яких страхувальник має стосунок як власник, орендатор, перевізник і т. ін. Охоплює май­но й усе те, що може бути предметом заподіяння матеріального збитку (шкоди) страхувальникові або у зв’язку з чим може вини­кнути відповідальність страховика перед третіми особами.

Страховий менеджмент (insurance management) — 1) система управління у сфері страхової діяльності; 2) фах магістра ділової адміністрації, котрий закінчив курс навчання за однойменною програмою в КНЕУ.

Страховий портфель (insurance portfolio) — 1) фактична кі­лькість застрахованих об’єктів або кількість договорів страху­вання; 2) сукупна відповідальність страховика (перестраховика) за всіма діючими полісами.

Страховий пул (insurance pool) — добровільне об’єднання страхових компаній для спільного страхування певних ризиків. С. п. не є юридичною особою, він створюється на підставі угоди між зазначеними компаніями з метою забезпечення фінансової стійкості страхових операцій на умовах солідарної відповідаль­ності за виконання зобов’язань за договорами страхування. В Україні створено кілька п. Найбільший з них — Ядерний страховий пул України. Його засновниками є СК «Оранта- Дніпро», СК «Енергополіс», СК «Алькона», СК «Армада». С. п. діє на принципах співстрахування.

Страховий ринок (insurance market) — 1) економічний прос­тір, в якому взаємодіють страхувальники (формують попит на страхові послуги), різноманітні за формами організації страхові компанії (страховики, котрі задовольняють попит на послуги), страхові посередники (агенти і брокери), а також організації страхової інфраструктури (об’єднання), асоціації (страховиків, консалтингові фірми, навчальні центри); 2) сфера грошових від­носин, де об’єктом купівлі-продажу є специфічний товар — стра­хова послуга і де формуються попит і пропонування її; 3) форма взаємозв’язку між учасниками страхових правовідносин (страху­вальники, страховики та їх посередники).

Страховий фонд (insurance fund) — сукупність натуральних запасів і фінансових резервів суспільства, призначених для запо­бігання, локалізації і відшкодування збитків, завданих стихійни­ми лихами, нещасними випадками та іншими надзвичайними подіями.

Страховик (insurer) — фінансова установа, яка створена у формі акціонерного, повного, командитного товариства або това­риства з додатковою відповідальністю згідно з Законом України «Про господарські товариства» (1576-12) з урахуванням особли­востей, передбачених Законом України «Про страхування», а та­кож одержала в установленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Учасників страховика має бути не менше від трьох.

Страхові брокери — юридичні особи або фізичні особи, які зареєстровані в установленому порядку як суб’єкти підприємни­цької діяльності та здійснюють за винагороду посередницьку ді­яльність у страхуванні від свого імені на підставі брокерської угоди з особою, яка має потребу в страхуванні як страхувальник. Страхові брокери — фізичні особи, які зареєстровані в установ­леному порядку як суб’єкти підприємницької діяльності, не ма­ють права одержувати та перераховувати страхові платежі, стра­хові виплати та виплати страхового відшкодування.

Страхові операції (insurance operations) — сукупність видів діяльності страховика, безпосередньо пов’язаних зі здійсненням обов’язкового й добровільного страхування юридичних і фізич­них осіб. До С. о. належать: оцінка майна та інших об’єктів, що підлягають страхуванню, обчислення страхових платежів, укла­дання договорів страхування, інкасація внесків і виконання без­готівкових розрахунків, ведення рахунків страхувальників, скла­дання страхових актів тощо.

Страхові резерви — утворюються страховиками з метою за­безпечення майбутніх виплат страхових сум і страхового відшко­дування залежно від видів страхування (перестрахування). С. р. в обсягах, що не перевищують технічних резервів, а для страхових компаній зі страхування життя — математичних резервів, утво­рюються в тих валютах, в яких несуть відповідальність за своїми страховими зобов’язаннями. С. р. поділяються на технічні резер­ви і резерви зі страхування життя (математичні резерви).

Страхувальник (insured) — юридичні особа або дієздатні фі­зичні особи, які уклали зі страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України.

Страхування (insurance) — вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених до­говором страхування або чинним законодавством, за рахунок гро­шових фондів, що формуються способом сплати фізичними особа­ми та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Страхування вантажів (cargo insurance) — один з видів май­нового страхування, який може здійснюватись у різних варіантах, зокрема: з відповідальністю за всі ризики чи з відповідальністю за часткову аварію без відповідальності за пошкодження, крім випадків катастрофи або аварії. За будь-якого варіанта не підля­гають страхуванню ризики, збитки з яких виникають унаслідок неакуратності або навмисних дій страхувальника.

Страхування від безробіття (unemployment insurance) — поширений у країнах Заходу вид добровільного страхування відповідальності перед працівниками. С. в. б. здійснює праце­давець.

Страхування від вогню (fire insurance) — один з найбільш давніх і традиційних видів майнового страхування. У сучасній практиці С. в. в. забезпечує компенсацію в разі шкоди, завданої майну вогнем, ударом блискавки, вибухом та іншими причинами, що призвели до пожежі. До обсягу відповідальності за додаткову плату можуть бути долучені збитки, що виникли внаслідок зем­летрусу, бурі, граду та іншого стихійного лиха, пошкодження во­допровідною водою й т. ін.

Страхування від нещасних випадків (accident insurance) — вид особистого страхування. Традиційно здійснюється з метою надання допомоги застрахованим особам у разі тимчасової та по­стійної непрацездатності. Страховим випадком є також смерть застрахованого. Тоді страхова сума виплачується вигодонабува- чеві, якого зазначено в полісі, а за його відсутності — спадкоєм­цям за законом.

Страхування від поломки машин (mashinery breakdown insurance) — вид майнового страхування, котрий активно вико­ристовується в індустріально розвинутих країнах для захисту підприємців від небезпеки механічних поломок машин, які здебі­льшого входять до складу важливих технологічних ліній або є ключовими виробничими агрегатами.

Страхування відповідальності (liability insurance) — галузь страхування, де об’єктом є відповідальність перед третіми осо­бами, в разі якщо їм унаслідок діяльності або бездіяльності стра­ховика буде завдано шкоди.

Страхування відповідальності працедавця (employer's liability insurance) — за договором С. в. п. страховики відшкодо­вують збитки страхувальникові в разі притягнення його до від­повідальності за шкоду, завдану життю та здоров’ю працівника. Це можуть бути визнані страховими тілесні пошкодження, про­фесійні захворювання. У разі смерті застрахованого виплата страхової суми здійснюється вигодонабувачеві або спадкоємцям за законом.

Страхування військовослужбовців (military personnel insurance) — вид обов’язкового особистого страхування на випа­док смерті або погіршення здоров’я, зумовленого виконанням військовим персоналом своїх службових обов’язків. С. в. здійс­нюється за кошти державного бюджету.

Страхування депозитів (deposit insurance) — здійснюється банками з метою забезпечення вкладникам, насамперед фізичним особам, гарантії повернення вкладів у разі банкрутства банку.

Страхування дітей (child insurance) — страхувальниками ви­ступають батьки або інші родичі дитини, а застрахованою — ди­тина до досягнення нею віку 16 років. Страхова сума виплачуєть­ся застрахованому після дожиття до закінчення терміну страху­вання. За наслідки нещасного випадку із застрахованим під час дії договору С. д. виплати здійснюються страхувальникові.

Страхування додаткових витрат із проживання (additional living expense insurance) — сплата додаткових витрат, пов’язаних із проживанням де-небудь протягом часу, коли неможливо кори­стуватись житлом, яке пошкоджене від вогню або іншого страхо­вого ризику.

Страхування електронного обладнання (insurance of electron equipment) — становить інтерес для банків, телекомуні­каційних компаній та інших організацій, що мають «електронні ризики», і здійснюється на випадок знищення, пошкодження або втрати обладнання. Нерідко страхувальник через пошкодження електронної техніки може зазнавати ще більших збитків унаслі­док втрати баз даних. Страхуванню витрат на відновлення баз даних відводять окремий поліс.

Страхування життя (life insurance) — вид особистого стра­хування, який передбачає обов’язок страховика здійснити стра­хову виплату згідно з договором страхування в разі смерті за­страхованої особи, а також, якщо це передбачено договором страхування, у разі дожиття застрахованої особи до закінчення строку чинності договору страхування та (або) досягнення за­страхованою особою визначеного договором віку. Умови догово­ру страхування життя можуть також передбачати обов’язок стра­ховика здійснити страхову виплату в разі нещасного випадку, що стався із застрахованою особою, та (або) хвороби застрахованої особи. Якщо в разі настання страхового випадку передбачено ре­гулярні послідовні довічні страхові виплати (страхування довіч­ної пенсії), обов’язковим є передбачення в договорі страхування ризику смерті застрахованої особи протягом періоду між почат­ком чинності договору страхування та першою страховою випла­тою з числа довічних страхових виплат. В інших випадках перед­бачення ризику смерті застрахованої особи є обов’язковим протягом усього строку чинності договору страхування життя.

Страхування життя за кошт фірми (business life insurance) — страхування життя працівника, оплачене фірмою; часто здійс­нюється партнерами для захисту своїх інтересів у разі смерті од­ного з партнерів фірми.

Страхування засобів атотранспорту (motor insurance) — страхування авто-каско, об’єктами якого є вантажні, легкові, спеціальні автомобілі, мотоцикли та деякі інші транспортні засо­би, що належать юридичним або фізичним особам. Страхування здійснюється за тарифами, складеними з урахуванням типу транспортного засобу, його віку, вартості, характеру використан­ня, стану зберігання. У С. з. а. беруться також до уваги стаж во­дія, випадки участі в ДТП, тривалість здійснення С. з. а. та деякі інші чинники. Головними ризиками є пошкодження, знищення, викрадення транспортного засобу. Застосовуються кілька варіан­тів С. з. а. Різниця між ними полягає здебільшого у визначенні страхової суми і наборі ризиків.

Страхування карго (cargo insurance) — страхування вартості вантажів на всіх видах транспорту без страхування самого транс­портного засобу.

Страхування каско (hull insurance) — страхування вартості засобів транспорту (суден, літаків, залізничних вагонів, автомо­білів) без урахування вантажів.

Страхування контейнерів (containers' insurance) — звичай­но здійснюється на стандартних умовах, як правило, «від усіх ризиків».

Страхування космічних ризиків (space risk insurance) — стра­хування майнових інтересів у космічній діяльності у світовій прак­тиці, розпочато 1965 року. Охоплює космічні програми в цілому, розробку і запуск одного або серії супутників, проведення експе­риментів у космосі, життя і здоров’я космонавтів і наземного пер­соналу, втрату доходів, відповідальність перед третіми особами.

Страхування кредитів (credit insurance) — його об’єктами можуть бути банківські позики (покупцеві і продавцеві) комер­ційні позики, зобов’язання й гарантії за кредитом, довгострокові інвестиції. С. к. має кілька варіантів: 1) страхування ризику непо- гашення кредиту. При цьому страхувальником виступає банк- позичальник, який страхує кредити, видані, як правило, усім клі­єнтам; 2) страхування ризику відповідальності за неповернення кредиту. Страхувальником є особа, котра одержує в банку кре­дит; 3) страхування ризику неплатежу, коли страхувальником є продавець-постачальник, який страхує від ризику неплатежу су­му, що її покупець має сплатити згідно з контрактом за товари, поставлені в кредит. У зв’язку з активним переходом банків на кредитування під заставу матеріальних цінностей (підлягають страхуванню), посиленням контролю за роботою банків і страхо­виків інтенсивність безпосереднього С. к. різко знизилася.

Страхування майна громадян (personal lines insurance) — комплекс видів майнового страхування фізичних осіб. У вузько­му розумінні — це страхування будівель, домашніх тварин, до­машнього майна і легкових транспортних засобів, приватних ко­лекцій. Головні ризики — знищення, втрата або пошкодження майна внаслідок стихійного лиха, вогню, аварії водо- чи електро- опалювальних систем, крадіжки. У зв’язку з приватизацією об’єктів житлового фонду, розвитком підприємницької діяльнос­ті фізичних осіб вартість майна, що перебуває у власності грома­дян, різко зросла, виникли нові об’єкти страхування.

Страхування на випадок смерті і втрати праціздатності (whole life and disablement insurance) — вид особистого страху­вання. Може здійснюватися в обов’язковій формі для категорій працівників, визначених чинним законодавством, і в добровіль­ній формі. До традиційних страхових випадків належать тимча­сова втрата працездатності, постійна втрата працездатності, смерть застрахованої особи.

Страхування пенсій (retirement pension insurance) — вид осо­бистого страхування, за яким страхувальник бере на себе зо­бов’язання сплатити одноразово або на виплат протягом кількох років страхову премію, а натомість страховик зобов’язується пе­ріодично виплачувати страхувальникові (застрахованому) пенсію протягом обумовленого терміну або пожиттєво.

Страхування персональної відповідальності (personal liability insurance) — охоплює фізичних осіб, які своїми діями можуть завдати шкоди здоров’ю або майну третіх осіб. Потреба в С. п. в. виникає в тих випадках, коли є ризик можливості вису­нення до винної сторони претензії матеріального характеру або претензії, що випливає з чинного законодавства і договірних зо­бов’язань між сторонами.

Страхування політичних ризиків (political risks insurance) — вид страхування, застосовуваний у світовій практиці для захисту насамперед від небезпеки, що пов’язана з подіями політичного характеру (конфіскація, націоналізація або експропріація власно­сті, військові події, соціальні заворушення, обмеження конверта­ції національної валюти і заборона вивезення капіталу), які мо­жуть завдати великих збитків майновим інтересам власників. С. п. р. має особливий попит у іноземних інвесторів.

Страхування професійної відповідальності (professional liability insurance) — призначене для покриття збитків, завданих третім особам, унаслідок помилок і упущень таких посадових осіб, як адвокати, архітектори, аудитори, бухгалтери, нотаріуси тощо. С. п. в. поширюється на певний період часу, а не на конк­ретний випадок.

Страхування суден (hull and mashinery insurance) — охоплює страхування корпусу судна (включаючи машини й обладнання), фрахту та деяких інших витрат, пов’язаних з ризиками плавання по морях, річках та озерах.

Страхування тварин (live stock insurance) — охоплює добро­вільні види майнового страхування вартості тварин на випадок знищення, загибелі або вимушеного забою: 1) у сільськогоспо­дарських підприємствах, фермерських господарствах; 2) у домаш­ньому господарстві громадян. Страхові випадки — стихійне ли­хо, інфекційні хвороби, пожежа тощо.

Страхування технічних ризиків (technical risks insurance) — комплекс видів страхування, що охоплює страховий захист на випадок будівельно-монтажних ризиків, страхування машин від поломок, страхування електронного й пересувного обладнання, страхування інженерних споруд.

Страхування туристів (travel insurance) — є обов’язковим і здійснюється суб’єктами туристичної діяльності на підставі угод зі страховими компаніями, які мають ліцензію на таке страхуван­ня. С. т. передбачає покриття медичних витрат у разі нещасного випадку.

Страхування врожаю сільськогосподарських культур (crop insurance) — вид майнового страхування. У державних сільсько­господарських підприємствах С. в. с. к. здійснюється в обов’яз­ковій формі. У колективних і фермерських господарствах воно добровільне. Страхування здійснюється на випадок втрати вро­жаю сільськогосподарських культур внаслідок заморозків, граду, зливи, посухи, повені, пожежі та низки інших ризиків. С. в. с. к. здійснюється в разі добровільної форми в договірній сумі, але не більш як 70 % згаданої вартості врожаю, у разі обов’язкового страхування — 50 %.

Страхування фрахту (freight insurance) — його може здійсню­вати судновласник або вантажовласник. Якщо інтерес в С. ф. має судновласник, він реалізує його одночасно зі страхуванням судна укладанням додаткової угоди до поліса страхування судна. Коли в С. ф. більше зацікавлений власник вантажу, то він оформлює це страхування в такому самому порядку, як і страхування вантажу.

Страхування цивільної відповідальності (third party liability insurance) — страхування, за якого страховик бере на себе зо- бов’язання сплатити страхувальникові суми, пред’явлені йому відповідно до закону і в межах юридичної відповідальності стра­хувальника перед третіми особами.

Страхування ядерних ризиків (nuclear risks insurance) — вид страхування, який передбачає відшкодування матеріальних збит­ків або шкоди, завданої особі внаслідок радіоактивного впливу, зумовленого непередбаченими обставинами в процесі добування, виробництва, зберігання й транспортування радіоактивних речо­вин. У світовій практиці застрахованим уважається майно стра­хувальника і його відповідальність за можливу шкоду третім особам. З огляду на масштаби атомних ризиків велике значення в такому страхуванні має об’єднання зусиль страховиків. З цією метою створено Ядерний страховий пул України (ЯСНУ).

Суброгація (subrogation) — перехід до страховика права ви­моги, яке страхувальник має щодо особи, винної у збитках. Це право поширюється на страховика лише на суму фактично ви­плаченого ним страхового відшкодування.

Суперкомісія (overrding commission) — її одержує цедент від перестраховика в доповнення до основної комісії за втрати з ве­дення договору перестрахування.

Сюрвеєр (surveyor) — у морському страхуванні кваліфікова­ний експерт, що здійснює огляд об’єкта страхування на момент укладення договору. За результатами огляду С. складає відповід­ний висновок (акт, звіт) експертизи, який слугує підставою для прийняття рішення про укладання договору з боку морського страховика.

Т

Таблиця смертності (mortality (life) table) — статистична таб­лиця, в якій містяться розрахункові показники, що характеризу­ють смертність населення в різному віці і дожиття при переході від однієї вікової групи до іншої. Т. с. складається в цілому за на­селенням і щодо чоловічої та жіночої статті. Використовується у проведенні актуарних розрахунків.

Тантьєма (profit commission) — комісія з одержаного прибут­ку, яку перестраховик щороку виплачує цедентові за наслідками проходження договорів перестрахування. Застереження про Т. є формою заохочення перестраховиком цедента за надану участь у договорах перестрахування і обережне ведення справи.

Тарифи страхові (insurance tariff) — ставка страхового внеску з одиниці страхової суми за визначений період страхування. Т. с. складаються з нетто-ставки і навантаження. Їх сума дорівнює брутто-ставці. Т. с. за добровільної форми страхування обчис­люються страховиком актуарно (математично) на підставі відпо­відної статистики настання страхових випадків, а за договорами страхування життя — також з урахуванням величини інвестицій­ного доходу, яка має зазначатись у договорі страхування. Конк­ретний розмір Т. с. визначається в договорі страхування за зго­дою сторін. Актуарні розрахунки можуть виконувати особи, які мають відповідну кваліфікацію згідно з вимогами, установлени­ми уповноваженим органом, яка підтверджується відповідним свідоцтвом.

Тендерне застереження (tender clause) — вимога в полісах зі страхування суден, яка зобов’язує страхувальника негайно спо­віщати страховика про всі аварії судна, що можуть бути об’єктом подання претензій до страховика.

Термін страхування (insurance term) — період дії договору страхування. Звичайно починається не раніше від терміну сплати першого внеску страхової премії і закінчується з настанням стра­хового випадку, за яким виплачена вся страхова сума, припинен­ня дії договору через несплату чергових платежів або з інших причин, а також після закінчення визначеного договором терміну страхування.

Тест на проходження викупної вартості (cash value corridor test) — тест, передбачений Податковим кодексом США; визначає належність договору до поліса страхування життя.

Технічні резерви (technical reserve) — сукупність резервів не- зароблених премій (за видами страхування) і резервів збитків. Т. р. утворюються страховиками, які здійснюють види страху­вання інші, ніж страхування життя, з метою забезпечення майбу­тніх виплат страхових сум і страхового відшкодування.

size=2 color=black face="Times New Roman">Товариство взаємного страхування з авансовою сплатою премії (advance premium mutual) — товариство, в якому авансова премія перебуває у власності страхувальників і ймовірно має по­крити можливі збитки і витрати.

Товариство взаємного страхування з оподаткуванням збо­рами (assessment mutual) — страхова компанія, яка перебуває у власності страхувальників і випускає поліси, за якими власники можуть бути оподатковані зборами для покриття можливих збит­ків і витрат.

Транспортне страхування (transport insurance) — узагальне­не поняття у страхуванні всіх видів транспортних ризиків. Т. с. можуть охоплювати як самі транспортні засоби, страхування ван­тажів, так і відповідальність перевізника перед третіми особами, зокрема пасажирами.

У

Удосконалення (betterment) — поліпшення найманої власно­сті значно більшою мірою, ніж у результаті простого ремонту.

Усі ризики (all risk) — термін, звичайно вживаємий особами, пов’язаними зі страхуванням, для опису всеосяжних форм стра­хового покриття; термін уводить в оману, оскільки ні поліси майнового страхування, ні поліси страхування відповідальності насправді не дають покриття за всіма ризиками. Можна замінити даний термін на «відкритий ризик» (open peril).

Утримання власне (retention) — обґрунтований рівень стра­хової суми, у межах якої страховик залишає на своїй відповіда­льності частку страхових ризиків, а решту передає на перестра­хування.

Ф

Факультативне перестрахування (facultative reinsurance) — метод перестрахування, за якого страховик не несе ніякої відпо­відальності перед перестраховиком за передачу ризиків у пере­страхування. Питання про те, чи передавати ризик у перестраху­вання і в якому обсязі, вирішує цедент. У свою чергу, перестраховик не має обов’язків перед страховиком щодо взяття ризиків на свою відповідальність. Головний недолік Ф. п. — брак у страховика впевненості в розміщенні ризику в перестрахуван­ня, великі витрати часу на його оформлення.

Факультативний договір (facultative treaty) — договір пере­страхування конкретного ризику, укладений на добровільних за­садах.

Факультативно-облігаторний договір (facultative obligatory treaty) — форма договору перестрахування, згідно з яким цедент не має права вибору щодо того, передавати ризик у перестраху­вання чи ні. Так само й перестраховик не має права відмовити в перестрахуванні того чи іншого запропонованого ризику.

Фіксована комісія (fixed commission) — заздалегідь визначе­ний розмір комісії, що не може переглядатись протягом періоду страхування.

Фіксований ануїтет (annuity certain) — виплата доходу про­тягом визначеної кількості років незалежно від того, є страхува­льник живим або померлим. Дохід виплачується страхувальнико­ві (якщо він живий) або вигодонабувачеві (якщо страхувальник помер).

Форми страхування (forms of insurance) — страхування може бути обов’язковим і добровільним. Обов’язкове страхування за­проваджується або скасовується законами України. Нині існує близько 34 видів обов’язкового страхування. Серед них: медичне страхування, страхування військовослужбовців та працівників інших силових структур, митної, податкової служби, пасажирів на транспорті, працівників низки інших ризикових професій, страхування врожаю сільськогосподарських культур у державних підприємствах, страхування авіаційних суден, страхування циві­льної відповідальності власників транспортних засобів. Із загаль­ного обсягу страхування понад 3/4 становить добровільне стра­хування. Воно здійснюється на підставі договору між страхо­виком і страхувальником. Умови і порядок проведення доброві­льного страхування визначаються правилами страхування, що напрацьовуються страховиком.

Форс-мажор (force mageure) — 1) події, надзвичайні ситуації, яких не можна передбачити, запобігти або усунути якими-небудь заходами; 2) обумовлені правилами страхування надзвичайні об­ставини, на випадок яких страховик звільняється від виконання зобов’язань за договором страхування. Більшість страховиків відносять сюди випадки, що зумовлені воєнними діями, страйка­ми, запровадженням надзвичайного стану, радіоактивними вики­дами тощо.

Франшиза (deductible, franchise) — передбачена договором частина збитків, що в разі настання страхової події не відшкодо­вується страховиком. Вирізняють умовну і безумовну Ф. Умовна Ф. засвідчує право звільнення страховика від відповідальності за шкоду, якщо її розмір не перевищує розміру Ф., і збиток підлягає відшкодуванню повністю, якщо його розмір перевищує Ф. Без­умовна Ф. свідчить, що відповідальність страховика визначається розміром збитку за мінусом Ф.

Фрахт (freight) — плата власникові транспортного засобу за перевезення вантажів та пасажирів по будь-яких шляхах сполу­чення. Особливо часто термін застосовується на морському і річ­ковому транспорті. Інколи під Ф. розуміють вантаж, включаючи витрати на його навантаження, розвантаження. Розмір Ф. визна­чається на підставі тарифів або обумовлюється в договорі.

Фронтингова компанія (fronting company) — страховик, що видає на прохання іншої компанії поліс від свого імені за умови, що 100 % взятої відповідальності буде перестраховано в іншій компанії. У цьому разі Ф. к. залишає за собою юридичну відпові­дальність перед страхувальником. Ф. к. має право на одержання комісійної винагороди за фронтингування.

Функції страхування (functions of insurance) — вияв сутності страхування в дії. Ф. с. — це ризикова, створення і використання страхових резервів, заощадження коштів, превентивна.

Х

Хеджування (hedging) — страхування ціни та прибутку у ф’ючерсних угодах.

Холдинг (holding company) — страхова компанія, яка спрямо­вує свою діяльність на придбання контрольних пакетів акцій ін­ших страхових компаній, створення холдингових компаній і здійснення загального керування ними.

Ц

Цедент (перестрахувальник) (cedent) — страховик, що пере­дає за плату частину взятого за договором зі страхувальником ризику на перестрахування іншому страховикові або професій­ному перестраховикові.

Цесіонер (cessionary) — особа, якій передається право власно­сті. У страхуванні Ц. — страхова компанія, що бере ризик у пере­страхування.

Цесія (cession) — процес передачі застрахованого ризику в перестрахування.

Ч

Чартер (charter) — вид договору морського та авіапереве- зення. Документ, що засвідчує наявність і зміст договору фрахту­вання між перевізником і фрахтувальником. Залежно від того, яку міру ризику бере на себе фрахтувальник, застосовується одна з трьох груп фрахтових угод, кожна з яких оформляється відпові­дною формою Ч.: рейсовий Ч. фрахтування на час (тайм-чартер), димайз (бербоут-чартер). Бербоут-чартер — договір фрахтування судна без екіпажу на умовах оренди. Витрати зі страхування несе судновласник.

Частковий збиток (partial loss) — будь-який збиток у застра­хованому майні, сума якого менша за страхову суму.

Частота страхових випадків (loss frequancy) — показник, що є елементом збитковості страхової суми. Ч. с. в. визначається відно­шенням кількості страхових випадків до кількості застрахованих об’єктів або договорів страхування в розрізі видів страхування.

Чистий коносамент (clean bill of lading) — не містить жодних застережень щодо вантажу і його упаковки. Це дуже важливо для забезпечення своєчасності здійснення розрахунків. Банки беруть до уваги лише Ч. к. Застереження щодо коносаменту свідчать про недобросовісність продавця. Нерідко з метою одержання Ч. к. вантажовідправник видає вантажоперевізникові гарантійний лист із зобов’язанням сплатити можливі претензії за свій рахунок.

Ш

Шедула (schedule) — основний розподіл поліса страхування повітряних суден. Ш. містить інформацію про учасників договору страхування, експлуатантів, вигодонабувачів, екіпажі і повітряні судна, що беруться на страхування, страхові суми, франшизи, тер­міни страхування тощо. Іноді як Ш. може використовуватись складена за стандартною формою заява страхувальника.

Шкода (damage) — наслідок порушення прав, що охороня­ються законом, та інтересів суб’єктів цивільних правовідносин (держави, організацій або громадян). Ш. може бути майновою або моральною. Майнова Ш. — це наслідок правопорушень, що мають вартісну форму. Ш. моральна — це моральні та фізичні страждання, спричинені правопорушенням. Вона не може бути виражена у грошовій формі.

Шомаж (shomage) — страхування втрати прибутку та інших фінансових втрат, зумовлених призупинкою виробництва внаслі­док настання страхового випадку, наприклад повені, пожежі, осі­дання ґрунту.

Ю

Юридичні витрати (leagal expenses) — витрати, що їх здійс­нює вантажовласник за згодою страховика у зв’язку з юридич­ними діями проти перевізника з приводу стягнення з нього збит­ку. Такі витрати підлягають відшкодуванню страховиком.

Юрисдикція (jurisdiction) — відправлення правосуддя, підсуд­ність справи. Правильне визначення Ю. має особливе значення у страхуванні ризиків, що виникають у процесі зовнішньоекономі­чної діяльності. У полісах зі страхування суден, вантажів та ін­ших об’єктів, де сторони страхових відносин належать до різних країн, має бути обумовлено, в якій країні підлягають розгляду судові суперечки, що випливають з договору страхування.