Приложения

Приложение 1

КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ

від 28 червня 1996 року

(Відомості Верховної Ради (ВВР), 1996, № ЗО, ст. 141)

(Витяг)

Стаття 27. Кожна людина мас невід'ємне право на життя.

Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов'язок держави - захищати життя людини.

Кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань.

Стаття 28. Кожен має право на повагу до його гідності.

Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстоко­му, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.

Жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам.

Стаття 29. Кожна людина мас право на свободу та особисту недоторканність.

204

Приложения

Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Стаття ЗО. Кожному гарантується недоторканність житла.

Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку ін­акше як за вмотивованим рішенням суду.

У невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім пе­реслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, можливий інший, встановлений законом, порядок про­никнення до житла чи до іншого володіння особи, прове­дення в них огляду і обшуку.

Стаття 31. Кожному гарантується таємниця листу­вання, телефонних розмов, телеграфної та іншої корес­понденції. Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з'ясувати істину під час розслідування кри­мінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.

Стаття 32. Ніхто не може зазнавати втручання в йо­го особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Кожний громадянин має право знайомитися в орга­нах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах і організаціях з відомостями про себе, які не є державною або іншою захищеною законом таємницею.

205

Приложения

Кожному гарантується судовий захист права спросто­вувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Стаття 56. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Приложение 2

ЗАКОН УКРАЇНИ ПРО ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВУ ДІЯЛЬНІСТЬ

№ 2135-ХІГ від 18 лютого 1992 року (Відомості Верховної Ради (ВВР), 1992, № 22, ст. 303) (Вводиться в дію Постановою ВР № 2136-ХП від 18.02.92, ВВР, 1992, № 22, ст. 304)

"=.. (Із змінами, внесеними згідно із Законами:

" № 2549-ХІІ від 07.07.92, ВВР, 1992, № 39, ст. 572;

№ 2932-ХІІ від 26.01.93, ВВР, 1993, № 11 ст. 83;

№ 3784-ХИ від 23.12.93, ВВР, 1994, № 11, ст. 52; ...... № 85/98-ВР від 05.02.98, ВВР, 1998, №26, ст. 149;

№ 312-XIV від 11.12.98, ВВР, 1999, № 4, ст. 35;

№ 1381-ХІУвід 13.01.2000, ВВР, 2000, № 10, ст. 79;

№ 2181-ІП від 21.12.2000, набуває чинності з 1.04.01 p., ВВР, 2001, № 10, ст. 44;

206

Приложения

№ 2246-Ш від 18.01.2001.

№ 31 11-Ш від 07.03.2002, ВВР, 2002, № 33, ст. 236;

№ 662-IV від 03.04.2003, ВВР, 2003, N 27, ст. 209 -набуває чинності 01.08.2003 p.;

№ 747-IV від 15.05.2003, ВВР, 2003, № 29, ст. 236;

№ 762-IV від 15.05.2003, ВВР, 2003, № ЗО, ст. 247; "

№ 965-IV від 19.06.2003, ВВР, 2003, № 45, ст. 357; ' № 1130-IV від 11.07.2003, ВВР, 2004, № 8, ст. 66;

№2322-IV від 12.01.2005).

(У тексті Закону слова "Служба національної безпеки", "Управління охорони вищих посадових осіб України" у всіх відмінках замінено відповідно словами "Служба безпеки", "Управління державної охорони України" у відповідних відмінках згідно із Законом № 2246-Ш від 18.01.2001).

Стаття 1. Завдання оперативно-розшукової діяльності

Завданням оперативно-розшукової діяльності є по­шук і фіксація фактичних даних про протиправні діяння окремих осіб та груп, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, розвідувально-підривну діяльність спеціальних служб іноземних держав та ор­ганізацій з метою припинення правопорушень та в інтересах кримінального судочинства, а також отриман­ня інформації в інтересах безпеки громадян, суспільства і держави. (Стаття 1 із змінами, внесеними згідно із За­конами України № 1381-XIV від 13.01.2000, № 2246-Ш від 18.01.2001)

Стаття 2. Поняття оперативно-розшукової '

ДІЯЛЬНОСТІ ' ' -'■

Оперативно-розшукова діяльність - це система глас­них і негласних пошукових, розвідувальних та контр-розвідувальних заходів, що здійснюються із застосуван­ням оперативних та оперативно-технічних засобів.

207

Приложения

Стаття 3. Правова основа оперативно-розшукової діяльності

Правову основу оперативно-розшукової діяльності становлять Конституція України, цей Закон, Криміналь­ний та Кримінально-процесуальний кодекси України, закони України про прокуратуру, міліцію, Службу безпеки, Державну прикордонну службу України, державну охорону органів державної влади України та посадових осіб, статус суддів, забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, держав­ний захист працівників суду і правоохоронних органів, інші законодавчі акти та міжнародно-правові угоди і до­говори, учасником яких є Україна.

Стаття 4. Принципи оперативно-розшукової діяльності

Оперативно-розшукова діяльність ґрунтується на принципах законності, дотримання прав і свобод люди­ни, взаємодії з органами управління і населенням.

Стаття 5. Підрозділи, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність

Оперативно-розшукова діяльність здійснюється опе­ративними підрозділами:

Міністерства внутрішніх справ України - криміналь­ною, транспортною та спеціальною міліцією, спеціальни­ми підрозділами по боротьбі з організованою зло­чинністю, судовою міліцією; (Абзац другий частини першої статті 5 в редакції Закону № 3784-12 від 23.12.93, із змінами, внесеними згідно із Законом № 312-XN від 11.12.98, в редакції Закону № 2246-Ш від 18.01.2001, із змінами, внесеними згідно із Законом № 762 W від 15.05.2003 - щодо набуття чинності див. "Прикінцеві по­ложення" Закону)

208

Приложения

Служби безпеки України - розвідкою, контррозвідкою, військовою контррозвідкою, захисту національної держав­ності, спеціальними підрозділами по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю, оперативно-технічними, внутрішньої безпеки, оперативного документування, бо­ротьби з тероризмом захисту учасників кримінального су­дочинства та працівників правоохоронних органів; (Абзац третій частини першої статті 5 в редакції Закону № 2246-ПІвід 18.01.2001)

Державної прикордонної служби України розвідувальним органом спеціально уповноваженого цен­трального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону, підрозділами з охорони державного кордону органів охорони державного кордону та Морсь­кої охорони, забезпечення внутрішньої безпеки, забезпе­чення власної безпеки, оперативного документування та оперативно-технічними; (Абзац четвертий частини пер­шої статті 5 в редакції Законів № 3111-Ш від 07.03.2002, № 662-1V від 03.04.2003 набуває чинності з 01.08.2003)

управління державної охорони - підрозділом опера­тивного забезпечення охорони виключно з метою забез­печення безпеки осіб та об'єктів, щодо яких здійснюється державна охорона; (Абзац п'ятий частини першої статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2246-Ш від 18.01.2001)

органів державної податкової служби - оперативни­ми підрозділами податкової міліції; (Частину першу статті 5 доповнено абзацом шостим згідно із Законом № 85/98-ВР від 05.02.98).

органів і установ Державного департаменту України з питань виконання покарань - оперативними підрозділами; (Частину першу статті 5 доповнено абзацом сьомим згідно із Законом № 312-XN від 11.12.98).

розвідувального органу Міністерства оборони України - оперативними, оперативно-технічними, власної безпе-

14'"

209

Приложения

ки. (Частину першу статті 5 доповнено абзацом вось­мим згідно із Законом №3111 НІ від 07.03.2002)

Проведення оперативно-розшукової діяльності інши­ми підрозділами зазначених органів, підрозділами інших міністерств, відомств, громадськими, приватними ор­ганізаціями та особами забороняється. (Частина друга статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2246 Ш від 18.01.2001)

Стаття 6. Підстави для проведення оперативно-розшукової діяльності

Підставами для проведення оперативно-розшукової діяльності є:

1) наявність достатньої інформації, одержаної в уста­новленому законом порядку, що потребує перевірки за допомогою оперативно розшукових заходів і засобів, про: (Абзац перший пункту 1 частини першої статті 6 в ре­дакції Закону України № 2246П1 від 18.01.2001)

- Злочини, що готуються або вчинені невстановлени- ми особами;

- осіб, які готують або вчинили злочин;

- осіб, які переховуються від органів розслідування, суду або ухиляються від відбування кримінального пока­ рання; (Абзац четвертий пункту 1 частини першої статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом України № 2246-ІП від 18.01 2001)

- осіб безвісно відсутніх; (Абзац п'ятий пункту ] час­ тини першої статті 6 із змінами, внесеними згідно із За­ коном України № 2246-Ш від 18.01.2001)

- розвідувально-підривну діяльність спецслужб інозем­ них держав, організацій та окремих осіб проти України;

- реальну загрозу життю, здоров'ю, житлу, майну працівників суду і правоохоронних органів у зв'язку з їх службовою діяльністю, а також особам, які беруть участь у кримінальному судочинстві, членам їх сімей та близь­ ким родичам, з метою створення необхідних умов для на-

210

Приложения

лежного відправлення правосуддя; співробітників розві­дувальних органів України у зв'язку із службовою діяльні­стю цих осіб, їх близьких родичів, а також осіб, які кон­фіденційно співробітничають або співробітничали з розвідувальними органами України, та членів їх сімей з метою належного здійснення розвідувальної діяльності; (Пункт 1 статті 6 доповнено абзацом згідно із Законом України № 1381-XIV від 13.01.2000.

2) запити повноважних державних органів, установ та організацій про перевірку осіб у зв'язку з їх допуском до державної таємниці і до роботи з ядерними ма­ теріалами та на ядерних установках; (Пункт 2 частини першої статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом України № 2246-Швід 18.01.2001)

3) потреба в отриманні розвідувальної інформації в інтересах безпеки суспільства і держави.

Зазначені підстави можуть міститися в заявах, повідомленнях громадян посадових осіб, громадських ор­ганізацій, засобів масової інформації, у письмових дору­ченнях і постановах слідчого, вказівках прокурора, ухва­лах суду в кримінальних справах, що знаходяться в його провадженні, матеріалах органів дізнання, інших право­охоронних органів, у запитах оперативних підрозділів міжнародних правоохоронних органів та організацій ін­ших держав, а також запитах повноважних державних органів, установ та організацій, визначених Кабінетом Міністрів України, про перевірку осіб у зв'язку з їх допус­ком до державної таємниці і до роботи з ядерними ма­теріалами та на ядерних установках. (Частина друга статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом України №2246-111 від 18.01,2001)

Забороняється приймати рішення про проведення оперативно-розшукових заходів при відсутності підстав, передбачених у цій статті. ■.. ...>

14*

211

Приложения

Стаття 7. Обов'язки підрозділів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність

Підрозділи, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, зобов'язані:

1) у межах своїх повноважень відповідно до законів, що становлять правову основу оперативно-розшукової діяльності, вживати необхідних оперативно-розшукових заходів щодо попередження, своєчасного виявлення, при­ пинення і розкриття злочинів та викриття причин і умов, які сприяють вчиненню злочинів, здійснювати профілак­ тику правопорушень; (Статтю 7 доповнено пунктом 1 згідно із Законом України № 2246-Ш від 18.01.2001)

2) виконувати письмові доручення слідчого, вказівки прокурора та ухвали суду і запити повноважних держав­ них органів, установ та організацій про проведення опе­ ративно-розшукових заходів;

3) виконувати запити відповідних міжнародних право­ охоронних організацій та правоохоронних органів інших держав на підставі договорів і угод;

4) інформувати відповідні державні органи про відо­ мі їм факти та дані, що свідчать про загрозу безпеці суспільства і держави, а також про порушення законо­ давства, пов'язані зі службовою діяльністю посадових осіб; (Пункт 4 статті 7 в редакції Закону України № 2246-Ш від 18.01.2001) •

5) здійснювати взаємодію між собою та іншими пра­ воохоронними органами з метою швидкого і повного роз­ криття злочинів та викриття винних;

6) забезпечити із залученням інших підрозділів безпе­ ку працівників суду і правоохоронних органів, осіб, які надають допомогу, сприяють оперативно-розшуковій діяльності, осіб, які беруть участь у кримінальному судо­ чинстві, членів їх сімей та близьких родичів цих осіб; (Пункт статті 7 в редакції Закону України № 1381 -XIV

від 11.01.2000) .. > :« г --_ч ::,:

212

Приложения

7) брати участь у здійсненні заходів щодо фізичного за­хисту ядерних установок, ядерних матеріалів, радіо­активних відходів, інших джерел іонізуючого ви­промінювання, а також у проведенні спеціальної перевірки щодо допуску до особливих робіт. (Статтю 7 доповнено пунктом 7 згідно із Законом № 747-IV від 15.05.2003)

Стаття 8. Права підрозділів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність

Оперативним підрозділам для виконання завдань оперативно-розшукової діяльності при наявності пере­дбачених статтею 6 цього Закону підстав надається пра­во:

1) опитувати осіб за їх згодою, використовувати їх добровільну допомогу;

2) проводити контрольну та оперативну закупівлю та постачання товарів, предметів та речовин, у тому числі заборонених для обігу, у фізичних та юридичних осіб не­ залежно від форм власності з метою виявлення та доку­ ментування фактів протиправних діянь. Порядок прове­ дення оперативної закупівлі та контрольованого поста­ чання визначається нормативними актами Міністерства внутрішніх справ України, податкової міліції, Служби безпеки України, погодженими з Генеральною прокура­ турою України та зареєстрованими у Міністерстві юстиції України; (Пункт 2 частини першої статті 8 в редакції Закону України № 2246-ПІвід 18.01.2001)

3) порушувати в установленому законом порядку пи­ тання про проведення перевірок фінансово-господар­ ської діяльності підприємств, установ, організацій неза­ лежно від форм власності та осіб, які займаються підприємницькою діяльністю або іншими видами госпо­ дарської діяльності індивідуально, та брати участь в їх проведенні; (Пункт 3 частини першої статті 8 в ре­ дакції Закону України № 2246-Ш від 18.01.2001) .

213

Приложения

4) ознайомлюватися з документами та даними, що характеризують діяльність підприємств, установ та ор­ ганізацій, вивчати їх, за рахунок коштів, що виділяються на утримання підрозділів, які здійснюють оперативно- розшукову діяльність, виготовляти копії з таких доку­ ментів, за вимогою керівників підприємств, установ та організацій - виключно на території таких підприємств, установ та організацій, а з дозволу суду - витребувати документи та дані, що характеризують діяльність підпри­ ємств, установ, організацій, а також спосіб життя окре­ мих осіб, підозрюваних у підготовці або вчиненні злочи­ ну, джерело та розміри їх доходів, із залишенням копій таких документів та опису вилучених документів особам, в яких вони витребувані, та забезпеченням їх збереження і повернення у встановленому порядку; (Пункт 4 частини першої статті 8 в редакції Закону № 2322-IV від 12.01.2005)

5) проводити операції по захопленню злочинців, при­ пиненню злочинів, розвідувально-підривної діяльності спецслужб іноземних держав, організацій та окремих осіб; (Пункт 5 частини першої статті 8 із змінами, вне­ сеними згідно із Законом України № 2246-Ш від 18.01.2001)

6) відвідувати жилі та інші приміщення за згодою їх власників або мешканців для з'ясування обставин вчине­ ного або такого, що готується, злочину, а також збирати відомості про протиправну діяльність підозрюваних або осіб, щодо яких провадиться перевірка;

7) негласно виявляти та фіксувати сліди тяжкого або особливо тяжкого злочину, документи та інші предмети, що можуть бути доказами підготовки або вчинення такого злочину, чи одержувати розвідувальну інформацію, у тому числі шляхом проникнення оперативного працівника в приміщення, транспортні засоби, на 8 із змінами, внесе­ ними згідно із Законами № 965-IV від 19.06.2003, № 1130- IVвід 11.07.2003) ■■-.••■■ ; .. >:

214

Приложения

8) здійснювати проникнення в злочинну групу не­ гласного працівника оперативного підрозділу або особи, яка співробітничає з останнім, із збереженням в таємниці достовірних даних щодо їх особистості.

Про необхідність такого проникнення виноситься по­станова, яка затверджується начальником відповідного органу; (Пункт 8 частини першої статті 8 в редакції Закону України № 2246-Швід 18.01.2001)

9) знімати інформацію з каналів зв'язку, застосовува­ ти інші технічні засоби отримання інформації;

10) контролювати шляхом відбору за окремими озна­ ками телеграфно-поштові відправлення;

11) здійснювати візуальне спостереження в гро­ мадських місцях із застосуванням фото-, кіно- і відеозйомки, оптичних та радіоприладів, інших техніч­ них засобів;

12) мати гласних і негласних штатних та позаштат­ них працівників; (Пункт 12 частини першої статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом України № 2246-Ш від 18.01.2001)

13) встановлювати конфіденційне співробітництво з особами на засадах добровільності;

14) отримувати від юридичних та фізичних осіб без­ коштовно або за винагороду інформацію про злочини, які готуються або вчинені, та загрозу безпеці суспільства і держави;

15) використовувати за згодою адміністрації службові приміщення, транспортні засоби та інше майно підпри­ ємств, установ, організацій, а так само за згодою осіб - житло, інші приміщення, транспортні засоби і майно, які їм належать;

16) створювати з метою конспірації підприємства, організації, використовувати документи, які зашифро­ вують особу чи відомчу належність працівників, приміщень і транспортних засобів оперативних підрозділів;

215

Приложения

17) створювати і застосовувати автоматизовані ін­ формаційні системи;

18) застосовувати засоби фізичного впливу, спе­ ціальні засоби та вогнепальну зброю на підставах і в по­ рядку, встановлених законами про міліцію, Службу без­ пеки, Державну прикордонну службу України, державну охорону органів державної влади України та посадових осіб. (Пункт 18 частини першої статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законами № 2246-Ш від 18.01.2001, № 662-JV від 03.04.2003, набуває чинності з 01.08.2003)

Негласне проникнення до житла чи до іншого во­лодіння особи, зняття інформації з каналів зв'язку, кон­троль за листуванням, телефонними розмовами, теле­графною та іншою кореспонденцією, застосування інших технічних засобів одержання інформації проводяться за рішенням суду, прийнятим за поданням керівника відповідного оперативного підрозділу або його заступни­ка. Про отримання такого дозволу суду або про відмову в ньому зазначені особи повідомляють прокурору протягом доби. Застосування цих заходів проводиться виключно з метою запобігти злочинові чи з'ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншим спосо­бом одержати інформацію неможливо. За результатами здійснення зазначених оперативно-розшукових заходів складається протокол з відповідними додатками, який підлягає використанню як джерело доказів у кримінальному судочинстві. (Частина друга статті 8 в редакції Законів № 2549-ХП від 07.07.92, № 2246-Ш від 18.01.2001)

Виключно з метою отримання розвідувальної інфор­мації для забезпечення зовнішньої безпеки України, запобігання і припинення терористичних актів, розвідувально-підривних посягань спеціальних служб іно­земних держав та іноземних організацій зазначені заходи можуть здійснюватись в порядку, узгодженому з Генеральним прокурором України та Головою Верховного

216

Приложения

Суду України. (Частина третя статті 8 із змінами, вне­сеними згідно із Законами № 2246-ІП від 18.01.2001, № 965-IVeid 19.06.2003)

Для виконання окремих доручень в ході проведення оперативно-розшукової діяльності можуть залучатись працівники інших підрозділів.

При виконанні завдань оперативно-розшукової діяльності, пов'язаних з припиненням правопорушень у сфері податкового законодавства, права, передбачені цією статтею, надаються виключно органам податкової міліції у межах їх компетенції. (Стаття 8, доповнена частиною згідно із Законом № 2181-Ш від 21.12.2000, набуває чинності з 01.04.2001)

Координацію дій щодо реалізації прав підрозділів, які проводять оперативно-розшукову діяльність з метою бо­ротьби з тероризмом, здійснює Служба безпеки України. (Статтю 8 доповнено частиною шостою згідно із Зако­ном № 965-IV від 19.06.2003)

Стаття 9. Гарантії законності під час здійснення оперативно-розшукової діяльності

У кожному випадку наявності підстав для проведен­ня оперативно-розшукової діяльності заводиться опера-тивно-розшукова справа. Постанова про заведення такої справи підлягає затвердженню начальником органу внутрішніх справ, служби безпеки, Державної прикор­донної служби України, охорони вищих посадових осіб, оперативного підрозділу податкової міліції, органу, уста­нови виконання покарань, розвідувального органу Міністерства оборони України або його уповноваженим заступником. (Частина перила статті 9 із змінами, вне­сеними згідно із Законами № 85/98-ВР від 05.02.98, № 312-XIV від 11.12.98, № 2246-Ш від 18.01.2001, №3111-Ш від 07.03.2002, № 662-IV від 03.04.2003, набуває чин­ності з 01.08.2003)

217

Приложения

Контроль за оперативно-розшуковою діяльністю здій­снюється Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах охоро­ни державного кордону, Управлінням державної охорони України, Державною податковою адміністрацією Ук­раїни, Державним департаментом України з питань ви­конання покарань, розвідувальним органом Міністерства оборони України. (Частина друга статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законами № 85/98-ВР від 05.02.98; №312-XIV від 11.12.98, № 3111-Ш від 07.03.2002, № 662-N від 03.04.2003, набуває чинності з 01.08.2003)

На особу, яка підозрюється в підготовці або вчиненні злочину, переховується від органів розслідування, суду або ухиляється від відбування кримінального покарання, безвісно відсутня, ведеться тільки одна оперативно-розшукова справа. Без заведення оперативно-розшукової справи проведення оперативно-розшукових заходів, крім випадку, передбаченого частиною четвертою цієї статті, забороняється. Про заведення оперативно-розшукової справи виноситься постанова, яка затверджується на­чальником або уповноваженим заступником начальника органу внутрішніх справ, Служби безпеки, прикордонної служби, Управління державної охорони України, розвідувального органу Міністерства оборони України, оперативного підрозділу податкової міліції, органу або установи виконання покарань. У постанові зазначаються місце та час її складання, посада особи, яка виносить по­станову, її прізвище, підстава та мета заведення опера­тивно-розшукової справи. (Частина третя статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законами № 2246 Ш від 18.01.2001, № 3111-Ш від 07.03.2002, № 662-IV від 03.04.2003, набуває чинності з 01.08.2003)

При перевірці осіб у зв'язку з допуском їх до держав­ної таємниці, а також до роботи з ядерними матеріалами та на ядерних установках оперативки, розшукова справа

218

Приложения

не заводиться. Така перевірка повинна тривати не більш як один місяць. (Частина, четверта статті 9 в редакції Закону України № 2246 III від 18.01.2001)

Під час здійснення оперативно-розшукової діяльності не допускається порушення прав і свобод людини та юридичних осіб. Окремі обмеження цих прав і свобод мають винятковий і тимчасовий характер і можуть застосовуватись лише за рішенням суду щодо особи, в діях якої є ознаки тяжкого або особливо тяжкого злочину, та у випадках, передбачених законодавством України, з метою захисту прав і свобод інших осіб, безпеки суспільства. (Ча стина п'ята статті 9 із змінами, внесеними згідно із За­конами №2246-Ш від 18.01.2001, № 965-N від 19.06.2003, № 1130-ІУвід 11.07.2003)

При наявності достатніх підстав дозвіл на проведен­ня оперативно-розшукової діяльності дає керівник відпо­відного оперативного підрозділу, який несе відповідаль­ність за законність здійснюваних заходів відповідно до чинного законодавства.

При застосуванні оперативно-розшукових заходів пра­цівники оперативних підрозділів зобов'язані враховувати їх відповідність ступеню суспільної небезпеки злочинних по­сягань та загрозі інтересам суспільства і держави.

У випадках порушення прав і свобод людини або юридичних осіб в процесі здійснення оперативно-розшукової діяльності, а також у разі, якщо причетність до правопорушення особи, щодо якої здійснювались опе-ративно-розшукові заходи, не підтвердилась, Служба безпеки України, Міністерство внутрішніх справ України, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у справах охорони державного кордону, Управління державної охорони України, Державна податкова адмі­ністрація України, Державний департамент України з пи­тань виконання покарань або розвідувальний орган Міністерства оборони України зобов'язані невідкладно по­новити порушені права і відшкодувати заподіяні ма­теріальні та моральні збитки в повному обсязі. (Частина

219

Пр hj южения

восьма статті 9 із змінами, внесеними згідно із Закона­ми № 85/98-ВР від 05.02.98, Ne 312-XIV від 11.12.98, № 2246-ІП від 18.01.2001, №3111-Ш від 07.03.2002, № 662 IV від 03.04.2003, набуває чинності з 01.08.2003)

Громадяни України та інші особи мають право у встановленому законом порядку одержати від органів, на які покладено здійснення оперативно-розшукової діяль­ності, письмове пояснення з приводу обмеження їх прав і свобод та оскаржити ці дії.

Забороняється передавати і розголошувати відомості про заходи безпеки та осіб, взятих під захист, нерозкриті злочини або такі, що можуть зашкодити слідству чи інте­ресам людини, безпеці України. (Частина десята статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом України № 1381-XIV від 13.01.2000)

Підрозділи, що використовують автоматизовані інформаційні системи в оперативно-розшуковій діяльності, повинні забезпечити можливість видавати дані про особу на запит органів розслідування, прокуратури, суду. В місцях зберігання інформації повинна бути гарантована її достовірність та надійність охорони.

Одержані внаслідок оперативно-розшукової діяль­ності відомості, що стосуються особистого життя, честі, гідності людини, якщо вони не містять інформації про вчинення заборонених законом дій, зберіганню не підля­гають і повинні бути знищені. Відомості, одержані внаслідок оперативно-розшукової діяльності, щодо підготовки до терористичних актів чи їх вчинення окре­мими особами та групами, зберігаються до 5 років. (Час­тина дванадцята статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом Ne 965-IV від 19.06.2003)

Не підлягають передачі і розголошенню результати оперативно-розшукової діяльності, які відповідно до за­конодавства України становлять державну таємницю, а також: відомості, що стосуються особистого життя, честі, гідності людини. За передачу і розголошення цих відомостей працівники оперативних підрозділів, а також

220

Приложения

особи, яким ці відомості були довірені при здійсненні оперативно-розшукової діяльності чи стали відомі по службі або роботі, підлягають відповідальності згідно з чинним законодавством, крім випадків розголошення інформації про незаконні дії, що порушують права люди­ни. (Частина, тринадцята статті 9 із змінами, внесе­ними згідно із Законом України № 2246-Ш від 18.01.2001)

Оперативно-розшукові заходи, пов'язані з тимчасовим обмеженням прав людини, проводяться з метою за­побігання тяжким або особливо тяжким злочинам, їх при­пинення і розкриття, розшуку осіб, які ухиляються від відбування кримінального покарання або безвісти зникли, захисту життя, здоров'я, житла, і майна працівників суду і правоохоронних органів та осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, припинення розвідувально-підривної діяльності проти України. У разі оперативної необхідності невідкладного здійснення цих заходів опера­тивно-розшукові підрозділи зобов'язані протягом 24 годин повідомити суд або прокурора про застосування та підс­тави для їх проведення. (Частина чотирнадцята статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законами № 1381-XIV від 13.01.2000, № 2246-Ш від 18.01.2001, №965-IV від 19.06.2003, № 1130-W від 11.07.2003)

Візуальне спостереження може проводитися з метою встановлення даних про особу та про її зв'язки у разі, ко­ли є факти, які підтверджують, що нею готується або вчинено тяжкий злочин, для отримання відомостей, які вказують на ознаки такого злочину, а також для забезпе­чення безпеки працівників суду і правоохоронних ор­ганів та осіб, які беруть участь у кримінальному судо­чинстві, членів їх сімей та близьких родичів цих осіб. (Частина п'ятнадцята статті 9 в редакції Закону Ук­раїни № 1381 -XIV від 13.01.2000)

Для одержання інформації забороняється застосову­вати технічні засоби, психотропні, хімічні та інші речо­вини, які пригнічують волю або завдають шкоди здо­ров'ю людей та навколишньому середовищу.

221

Приложения

Стаття 9^і. Строки ведення оперативно-розшукових справ

Ведення оперативно-розшукових справ здійснюється:

1) щодо невстановлених осіб, які готують або вчинили злочин, а також осіб, які переховуються від органів розс­ лідування, суду або ухиляються від відбування кримінального покарання, - до їх встановлення або роз­ шуку, але не більше строків давності притягнення до кримінальної відповідальності чи строків давності вико­ нання обвинувального вироку;

2) щодо осіб у зв'язку з розслідуванням стосовно них кримінальної справи - до набрання законної сили вине­ сеним щодо них вироком, до винесення постанови суду про закриття справи, ухвали (постанови) суду про засто­ сування заходів медичного чи виховного характеру або до закриття кримінальної справи судом, прокурором, слідчим, органом дізнання;

3) щодо осіб, безвісно відсутніх, - до їх розшуку або до набрання законної сили рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми або про оголошення їх померлими;

4) щодо осіб, стосовно яких є дані про участь у підготовці або вчиненні злочину, - до шести місяців;

5) щодо здійснення розвідувальних заходів в інтере­ сах безпеки суспільства і держави - до завершення розвідувальних заходів або вичерпання можливостей для їх здійснення; (Частину першу статті 9^і доповнено пунктом 5 згідно із Законом України № 3111-Ш від 07.03.2002)

6) щодо осіб, стосовно яких є дані про їх участь або причетність до терористичної діяльності, терористичної групи чи терористичної організації, а так само до ма­ теріального, організаційного чи іншого сприяння створен­ ню терористичної групи чи терористичної організації, - до 5 років. (Частину першу статті 9-І доповнено пунктом 6 згідно із Законом № 965 IV від 19.06.2003)

222

Приложения

За наявності даних, отриманих у ході ведення опера-тивно-розшукової справи, про участь особи у підготовці або вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочину строк ведення справи може бути продовжений до 12 місяців на­чальниками головних, самостійних управлінь Міністерства внутрішніх справ України, Центрального управління Служби безпеки України, головних управлінь, управлінь Міністерства внутрішніх справ України та податкової міліції Державної податкової адміністрації України в Ав­тономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Сева­стополі, регіональних органів та органів військової контр­розвідки Служби безпеки України, Головою Державного комітету у справах охорони державного кордону України або їх заступниками. (Частина друга статті 9-І із змінами, внесеними згідно із Законом № 965JV від 19.06.2003)

Подальше продовження строку ведення оперативно-розшукової справи, але не більш як до 18 місяців, може бути здійснено Міністром внутрішніх справ України, Голо­вою Служби безпеки України, першим заступником Голо­ви Державної податкової адміністрації України - началь­ником податкової міліції, а також Головою Державного комітету у справах охорони державного кордону України та начальником Управління державної охорони України.

Продовження строків ведення оперативно-розшукових справ щодо іноземців та осіб без громадянства, які підозрюються у розвідувально-підривній діяльності проти України, підготовці або вчиненні терористичного акту, по­над 18 місяців здійснює Голова Служби безпеки України за погодженням з Генеральним прокурором України.

Обчислення строку ведення оперативно-розшукової справи починається з дня затвердження начальником відповідного органу або його заступником постанови про

223

Приложения

заведення справи та закінчується в день затвердження постанови про закриття оперативно-розшукової справи.

Обчислення строку може припинятися, якщо особа, щодо якої заведено оперативно-розшукову справу, тим­часово вибула за межі України або тяжко захворіла і можливість проводити щодо неї оперативно-розшукову діяльність відсутня.

Про припинення та поновлення обчислення строку ведення оперативно-розшукової справи виноситься мо­тивована постанова, яка затверджується начальником відповідного органу або його заступником.

Стаття 9². Закриття оперативно-розшукових справ

Оперативно-розшукова справа повинна бути закрита у разі:

1) розшуку особи, яка переховувалася від органів розс­ лідування, суду, ухилялася від відбування кримінального покарання, а також особи, яка безвісно відсутня;

2) набрання законної сили вироком, постановою або ухвалою суду;

3) закриття кримінальної справи судом, прокурором, слідчим або органом дізнання;

4) завершення виконання розвідувальних, контр- розвідувальних заходів або вичерпання можливостей для їх здійснення;

5) спростування у встановленому порядку матеріалів про злочинну діяльність особи;

6) виїзду особи на постійне місце проживання за межі України, якщо немає можливості проведення щодо неї оперативно-розшукових заходів;

7) невстановлення у передбачені цим Законом строки даних, що вказують на ознаки злочину в діях особи;

8) виявлення прокурором незаконно заведеної справи у разі виконання по ній оперативно-розшукових заходів;

224

Приложения

9) смерті особи, щодо якої заведено оперативно-розшукову справу.

Про закриття оперативно-розшукової справи скла­дається мотивована постанова, яку затверджує началь­ник відповідного органу або його заступник. Якщо у такій справі здійснювались оперативно-розшукові заходи за рішенням суду, повідомлення про її закриття надси­лається до суду в тридобовий строк.

Строки зберігання закритих оперативно-розшукових справ встановлюються відповідно до законодавства Ук­раїни.

(Закон доповнено статтею 9² згідно із Законом Ук­раїни № 2246-Швід 18.01.2001)

Стаття 10. Використання матеріалів оперативно-розшукової діяльності

Матеріали оперативно-розшукової діяльності викори­стовуються:

1) як приводи та підстави для порушення кримінальної справи або проведення невідкладних слідчих дій;

2) для отримання фактичних даних, які можуть бути доказами у кримінальній справі;

3) для попередження, припинення і розслідування злочинів, розвідувально-підривних посягань проти Ук­ раїни, розшуку злочинців та осіб, які безвісти зникли;

4) для забезпечення безпеки працівників суду, право­ охоронних органів та осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, членів їх сімей та близьких родичів, а також співробітників розвідувальних органів України та їх близьких родичів, осіб, які конфіденційно співробітничають або співробітничали розвідувальними органами України, та членів їх сімей; (Статтю 10 допов­ нено пунктом 4 згідно із Законом України № 1381-XIV від 13.01.2000) (Пункт четвертий статті 10 в редакції Закону України № 3111-Ш від 07.03.2002)

5) для взаємного інформування підрозділів, уповно­ важених здійснювати оперативно-розшукову діяльність, та інших правоохоронних органів;

,₅7о 225

Приложения

6) для інформування державних органів відповідно до їх компетенції.

Стаття 11. Сприяння здійсненню оперативно-розшукової діяльності

Органи державної влади, підприємства, установи, організації незалежно від форми власності зобов'язані сприяти оперативним підрозділам у вирішенні завдань оперативно-розшукової діяльності. (Частина перша статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законом № 965 IV (96515) від 19.06.2003)

За бажанням осіб їх співробітництво з оперативним підрозділом може бути оформлено письмовою угодою з гарантуванням конфіденційності співробітництва. Угоду про сприяння оперативним підрозділам в оперативно-розшуковій діяльності може бути укладено з дієздатною особою. Порядок укладання угоди визначається Кабіне­том Міністрів України.

Особи, які залучаються до виконання завдань опера­тивно-розшукової діяльності, зобов'язані зберігати таєм­ницю, що стала їм відома. Розголошення цієї таємниці тягне за собою відповідальність за чинним законодавст­вом, крім випадків розголошення інформації про неза­конні дії, що порушують права людини.

Забороняється залучати до виконання оперативно-розшукових завдань медичних працівників, священно­служителів, адвокатів, якщо особа, щодо якої вони мають здійснювати оперативно-розшукові заходи, є їх пацієн­том чи клієнтом.

Стаття 12. Соціальний і правовий захист Т

працівників оперативних підрозділів

На працівників, які здійснюють оперативно-роз-шукову діяльність, поширюються гарантії правового і соціального захисту, передбачені законами України про ці органи.

Працівникам, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, надаються додаткові пільги в питаннях

226

Приложения

соціально-побутового та фінансового забезпечення в по­рядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

При наявності даних про загрозу життю, здоров'ю або майну працівника та його близьких родичів у зв'язку із здійсненням ним оперативно-розшукової діяльності в інтересах безпеки України, або по розкриттю тяжкого та особливо тяжкого злочину, або викриттю організованої злочинної групи оперативний підрозділ зобов'язаний вжити спеціальних заходів для забезпечення їх безпеки -зміна даних про особу, зміна місця проживання, роботи і навчання, інших даних у порядку, що визначається Кабі­нетом Міністрів України. [Частина третя статті 12 із змінами, внесеними згідно із Законом № 965-IV (965-15) від 19.06.2003)

Не несе відповідальності працівник оперативного підрозділу, який заподіяв шкоду правам, свободам люди­ни, інтересам держави під час здійснення оперативно-розшукової діяльності, перебуваючи у стані необхідної оборони, крайньої необхідності або професійного ризику, а так само у зв'язку із затриманням особи, в діях якої є оз­наки злочину.

Стаття 13. Соціальний і правовий захист особи, яка залучається до виконання завдань оперативно-розшукової діяльності

Особа, яка залучається до виконання завдань опера­тивно-розшукової діяльності, перебуває під захистом дер­жави.

Співробітництво особи з оперативним підрозділом за­раховується до її загального трудового стажу в разі укла­дення з нею трудової угоди. Якщо у зв'язку з виконанням такою особою завдань оперативно-розшукової діяль-ності настала її інвалідність або смерть, на неї поширюються пільги, передбачені у таких випадках для працівників оперативних підрозділів.

У разі виникнення загрози життю, здоров'ю або майну особи, яка залучається до виконання завдань оперативно-

227

Приложения

розшукової діяльності, її захист забезпечується в порядку, передбаченому частиною третьою статті 12 цього Закону.

Стаття 14. Нагляд за дотриманням законів під час проведення оперативно-розшукової діяльності

Нагляд за дотриманням законів під час проведення оперативно-розшукової діяльності здійснюється Генераль­ним прокурором України, його заступниками, прокурора­ми Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя і прирівняними до них прокурорами та їх заступниками, а також уповноваженими наказом Гене­рального прокурора України начальниками та прокуро­рами управлінь, відділів Генеральної прокуратури Ук­раїни та прокуратур Автономної Республіки Крим, облас­тей, міст Києва Севастополя.

Прокурор в межах своєї компетенції:

1} безперешкодно входить в усі приміщення органів, які проводять оперативно-розшукову діяльність;

2) вимагає для перевірки розпорядження, інструкції, накази та інші акти щодо оперативно-розшукової діяльності, оперативно-розшукові справи, реєстраційні, об­ лікові, звітні, статистичні, аналітичні документи та інші відомості до здійснення оперативно-розшукових заходів;

3) доручає керівникам відповідних органів проведен­ ня у підвідомчих їм розділах перевірок з метою усунення порушень закону;

4) дає письмові вказівки про проведення оперативно- розшукових заходів в інтересах кримінального судочин­ ства, про розшук осіб, які безвісно відсутні;

5) дає згоду на продовження строку проведення опе­ ративно-розшукової діяльності;

6) отримує пояснення щодо порушень вимог закону від посадових осіб органів, які проводять оперативно- розшукову діяльність;

7) перевіряє скарги на порушення законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, з ознай­ омленням у необхідних випадках з оперативно-розшуко- вими матеріалами;

228

Приложения

8) скасовує незаконні постанови про заведення або закриття оперативно-розшукової справи, зупинення або поновлення оперативно-розшукової діяльності чи про інші рішення, що суперечать закону;

9) вживає заходів щодо усунення порушень законності під час проведення оперативно-розшукової діяльності і що­ до притягнення винних до встановленої законом відпо­ відальності;

10) опротестовує незаконну постанову суду про дозвіл або відмову на проведення оперативно-розшукових за­ ходів. Принесення протесту зупиняє проведення опера­ тивно-розшукових заходів, дозвіл на які дано судом.

Відомості про осіб, які конфіденційно співробітнича­ють або співробітничали з розвідувальним органом України, належність конкретних осіб до особового складу розвідувальних органів, а також: форми, методи і засоби розвідувальної діяльності та організаційно-штатна струк­тура розвідувальних органів до предмета прокурорського нагляду не належать.

[Статтю доповнено частиною третьою згідно із За­коном України № 3111-111 від 07.03.2002).

(Стаття 14 в редакції Закону України № 2246-Ш від 18.01.2001)

Приложение З

КРЩЦНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНИИ КОДЕКС УКРАЇНИ

Витяг

Стаття 1. Призначення Кримінально-процесуального кодексу України

Призначенням Кримінально-процесуального кодексу України є визначення порядку провадження у кримі­нальних справах.

(Стаття 1 у редакції Закону України № 2857-ХП від 15.12.92)

229

Приложения_____________________________________________

Стаття 3. Чинність кримінально-процесуального закону

Провадження в кримінальних справах на території України здійснюється за правилами цього Кодексу неза­лежно від місця вчинення злочину.

При провадженні в кримінальній справі застосо­вується кримінально-процесуальний закон, який діє відповідно під час дізнання, досудового слідства або су­дового розгляду справи.

Норми цього Кодексу застосовуються при провад­женні в справах про злочини іноземних громадин, за ви­нятком осіб, які користуються правом дипломатичної не­доторканності. Норми цього Кодексу застосовуються і в справах про злочини осіб без громадянства.

(Стаття 3 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР № 6834-Х від 16.04.84)

Стаття 64. Обставини, що підлягають доказуванню в справі

При провадженні досудового слідства, дізнання і роз­гляді кримінальної справи в суді підлягають доказуванню:

1) подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину);

2) винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мо­ тиви злочину;

3) обставини, що впливають на ступінь тяжкості зло­ чину, а також обставини, що характеризують особу об­ винуваченого, пом'якшують та обтяжують покарання;

4) характер і розмір шкоди, завданої злочином, а та­ кож розміри витрат закладу охорони здоров'я на стаціо­ нарне лікування потерпілого від злочинного діяння.

(Стаття 64 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР № 117-08 від 30-08.71, Законами України № 3132-ХП від 22.04.93, №2670-111 від 12.O7.200l)

230

Стаття 65. Докази

Доказами в кримінальній справі є всякі фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган дізнання, слідчий і суд встановлюють наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винність осо­би, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються: показаннями свідка, пока­заннями потерпілого, показаннями підозрюваного, пока­заннями обвинуваченого, висновком експерта, речовими доказами, протоколами слідчих і судових дій, протокола­ми і відповідними додатками, складеними уповноваже­ними органами за результатами оперативно-розшукових заходів, та іншими документами.

(Стаття 65 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР № 6834-10 від 16.04.84, із Законом України № 2533-III від 21.06.2001)

Стаття 66. Збирання і подання доказів

Особа, яка провадить дізнання, слідчий, прокурор і суд в справах, які перебувають в їх провадженні, вправі вик­ликати в порядку, встановленому цим кодексом, будь-яких осіб як свідків і як потерпілих для допиту або як експертів для дачі висновків; вимагати від підприємств, установ, ор­ганізацій, посадових осіб і громадян пред'явлення пред­метів і документів, які можуть встановити необхідні в справі фактичні дані; вимагати проведення ревізій, вима­гати від банків інформацію, що містить банківську таємницю, про юридичних чи фізичних осіб в порядку й обсязі, встановлених Законом України "Про банки і банківську діяльність". Виконання цих вимог є обов'яз­ковим для всіх громадян, підприємств, установ і ор­ганізацій.

Докази можуть бути подані підозрюваним, обвинува­ченим, його захисником, обвинувачем, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем і їх пред-

231

Приложения

ставниками, а також будь-якими громадянами, підприєм­ствами, установами і організаціями.

У передбачених законом випадках особа, яка прово­дить дізнання, слідчий, прокурор і суд в справах, які пе­ребувають в їх провадженні, вправі доручити підрозді­лам, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, провести оперативно-розшукові заходи чи використати засоби для отримання фактичних даних, які можуть бути доказами у кримінальній справі.

(Стаття 66 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР № 6834-10 від 16.04.84, із Законами України № 2533-Ш від 21.06.2001; №2922-Ш від 10.01.2002)

Стаття 67. Оцінка доказів

Суд, прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, оцінюють докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази для суду, прокурора, слідчого і особи, яка провадить дізнання, не мають наперед встановленої сили.

(Стаття 67 із змінами, внесеними згідно з Законом України № 2857-ХПвід 15.12.92)

Стаття 97. Обов'язковість прийняття заяв

і повідомлень про злочини і порядок їх розгляду

Витяг (частина 5)

Заява або повідомлення про злочини до порушення кримінальної справи можуть бути перевірені шляхом проведення оперативно-розшукової діяльності. Прове­дення визначених у законодавчих актах України окремих оперативно-розшукових заходів проводиться з дозволу суду за погодженим з прокурором поданням керівника відповідного оперативного підрозділу або його заступни­ка. Постанова судді про надання такого дозволу вино­ситься і на неї може бути принесена апеляція з додер-

232

Приложения

жанням порядку і у випадках, передбачених статтями 177, 178 і 190 цього Кодексу.

(Стаття 97 із змінами, внесеними згідно із Закона­ми України № 1381-XIV від 13.01.2000, № 2533-ПІ від 21.06.2001)

Стаття 103. Повноваження органів дізнання

На органи дізнання покладається вжиття необхідних оперативно-розшукових заходів з метою виявлення ознак злочину і осіб, що його вчинили.

Про виявлений злочин і почате дізнання орган дізнання негайно повідомлю є прокурора.

(Стаття 103 із змінал, і, внесеними згідно з Законом України № 3351 -ХП від 30.0( .93)

Стаття 104. Порядок провадження дізнання у кримінальних справах

Витяг (частина 3)

Якщо у справі про тяжкий злочин, що передана слідчому, не встановлено особу, яка його вчинила, орган дізнання продовжує виконувати оперативно-розшукові дії і повідомляє слідчого про їх наслідки.

(Стаття 104 в редакції Закону України № 3351-Хп від 30.06.93)

Стаття 114. Повноваження слідчого

Витяг (частина 3)

Слідчий по розслідуваних ним справах вправі давати органам дізнання доручення і вказівки про провадження розшукних та слідчих дій і вимагати від органів дізнання допомоги при провадженні окремих слідчих дій. Такі до­ручення і вказівки слідчого є для органів дізнання обов'я­зковими.

(Стаття 114 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР від 18.01.66, № 6834-10 від 16.04.84, Законом Ук­раїни № 2533-Ш від 21.06.2001)

233

Приложения

і,/ Стаття 187. Накладення арешту на кореспонденшю і зняття інформації з каналів зв'язку

Арешт на кореспонденцію і зняття інформації з ка­налів зв'язку може бути застосовано лише за наявності достатніх підстав вважати, що у листах, телеграфній та іншій кореспонденції підозрюваного чи обвинуваченого іншим особам або інших осіб підозрюваному чи обвину­ваченому, а також у інформації, якою вони обмінюються з допомогою засобів зв'язку, містяться дані про вчинений злочин або документи і предмети, що мають доказове значення, і якщо іншими способами одержати ці дані неможливо.

До кореспонденції, на яку м же бути накладено арешт, відносяться листи всіх видіе, бандеролі, посилки, поштові контейнери, перекази, телеграми, радіограми тощо.

Арешт на кореспонденцію і зняття інформації з ка­налів зв'язку з метою запобігти злочину може бути засто­совано до порушення кримінальної справи.

За наявності підстав, передбачених частиною пер­шою цієї статті, слідчий за погодженням з прокурором звертається з поданням до голови апеляційного суду за місцем провадження слідства про накладення арешту на кореспонденцію чи зняття інформації з каналів зв'язку. Голова суду чи його заступник розглядає подання, вивчає матеріали справи, при необхідності вислуховує слідчого, вислуховує думку прокурора, після чого залежно від підстав для прийняття такого рішення виносить поста­нову про накладення арешту на кореспонденцію чи знят­тя інформації з каналів зв'язку або про відмову в цьому. Постанова оскарженню не підлягає, на неї не може бути внесено подання прокурором.

У постанові про накладення арешту на кореспон­денцію зазначаються кримінальна справа і підстави, з яких буде провадитись ця слідча дія, прізвище, ім'я та по батькові особи, кореспонденція якої має затримуватися,

234

Приложения

точна адреса цієї особи, види поштово-телеграфних відправлень, на які накладається арешт, термін, протя­гом якого зберігається арешт, назва установи зв'язку, на яку покладається обов'язок затримувати кореспонденцію і повідомляти про це слідчого.

У постанові про зняття інформації з каналів зв'язку за­значаються кримінальна справа і підстави, з яких буде провадитись ця слідча дія, прізвище, ім'я та по батькові особи, з каналів зв'язку якої має зніматись інформація, точна адреса цієї особи, види цих каналів, термін, протя­гом якого знімається інформація, назва установи, на яку покладається обов'язок знімати інформацію і повідомляти про це слідчого.

Постанова про накладення арешту на кореспон­денцію чи зняття інформації з каналів зв'язку направ­ляється слідчим начальнику відповідної установи, для якого вона є обов'язковою.

Начальник відповідної установи затримує кореспон­денцію або знімає інформацію з каналів зв'язку і протя­гом доби повідомляє про це слідчому.

Арешт накладений на кореспонденцію скасовується, а зняття інформації з каналів зв'язку припиняється після закінчення терміну, встановленого для виконання цих слідчих дій постановою судді. Слідчий скасовує арешт, накладений на кореспонденцію, або припиняє зняття інформації з каналів зв'язку, коли у здійсненні цих за­ходів відпадає необхідність, при закритті кримінальної справи або при передачі її прокуророві в порядку, пере­дбаченому статтею 255 цього Кодексу.

Постанова виноситься в режимі, який забезпечує не-розголошення даних досудового слідства або оперативно-розшукової діяльності.

(Стаття 187 із змінами, знесеними згідно з Указом ПВР № 6834-Х від 16.04.84; в редакції Закону України №2533-111 від 21.06.2001, із змінами, внесеними згідно із Законом України № 2670-Ш від 12.07.2001)

235

Приложения

* Стаття 187^і. Огляд і виїмка кореспонденції та дослідження інформації, знятої з каналів зв'язку

Огляд кореспонденції проводиться за рішенням суду в установі зв'язку з участю понятих із числа службовців цієї установи, а при необхідності - і з участю спеціаліста. У присутності зазначених осіб слідчий відкриває і оглядає затриману кореспонденцію.

У разі виявлення документів чи предметів, що мають доказове значення, слідчий проводить виїмку відповідної кореспонденції або обмежується зняттям копій з відпо­відних відправлень. При відсутності документів чи предметів, що мають доказове значення, слідчий дає вказівку про вручення оглянутої кореспонденції або про її затримання до визначеного ним терміну.

Про кожен випадок проведення огляду, виїмки або затримання кореспонденції слідчий складає протокол. У протоколі повинно бути вказано, які саме відправлення були оглянуті, що з них вилучено і що повинно бути дос­тавлено адресату або тимчасово затримано, з яких від­правлень знято копії.

Дослідження інформації, знятої з каналів зв'язку, у не­обхідних випадках проводиться з участю спеціаліста. Слідчий прослуховує чи іншим відповідним способом вив­чає зміст знятої інформації, про що складає протокол. При виявленні в інформації даних, що мають доказове значен­ня, в протоколі відтворюється відповідна частина запису, після чого слідчий своєю постановою визнає носій знятої інформації доказом і приєднує його до справи.

(Кодекс доповнено статтею 187^і згідно із Законом України Ne 2533-Ш від 21.06.2001)

Приложения

Приложение 4

ЗАКОН УКРАЇНИ ПРО ПРОКУРАТУРУ

№ 1789-ХИ від 5 листопада 1991 року (Відомості Верховної Ради (ВВР), 1991, № 53, ст. 793) ,,

{Витяг)

Стаття 5. Функції прокуратури

Витяг

3) нагляд за додержанням законів органами, які про­водять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досу-дове слідство.

(Стаття 5 в редакції Закону України № 2663-Ш від 12.07.2001)

Стаття 20. Повноваження прокурора

При здійсненні прокурорського нагляду за додержан­ням і застосуванням законів прокурор має право: (Абзац перший частини першої статті 20 в редакції Закону Ук­раїни № 2663-Ш від 12.07.2001)

1) безперешкодно за посвідченням, що підтверджує займану посаду, входити у приміщення органів держав­ної влади та органів місцевого самоврядування, об'єд­нань громадян, підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, підпорядкованості чи приналежності, до військових частин, установ без особ­ливих перепусток, де такі запроваджено; мати доступ до документів і матеріалів, необхідних для проведення пе­ревірки, в тому числі за письмовою вимогою, і таких, що містять комерційну чи банківську таємницю або конфіденційну інформацію. Письмово вимагати подання в прокуратуру для перевірки зазначених документів та матеріалів, видачі необхідних довідок, в тому числі щодо операцій і рахунків юридичних осіб та інших організацій, для вирішення питань, пов'язаних з перевіркою. Отри­мання від банків інформації, що містить банківську

237

Приложения

таємницю, здійснюється в порядку й обсязі, встановлених Законом України "Про банки і банківську діяльність"; (Пункт перший частини першої статті 20 в редакції За­кону України № 3662-ХП від 26.11.93, із змінами, внесени­ми згідно із Законом України № 2663-Ш від 12.07.2001, За­коном України № 2922-Швід 10.01.2002)

2) вимагати для перевірки рішення, розпорядження, інструкції, накази та інші акти і документи, одержувати інформацію про стан законності і заходи щодо її забезпе­ чення;

3) вимагати від керівників та колегіальних органів проведення перевірок, ревізій діяльності підпорядкованих і підконтрольних підприємств, установ, організацій та інших структур незалежно від форм власності, а також виділення спеціалістів для проведення перевірок, відомчих і позавідомчих експертиз; (Пункт третій частини першої статті 20 в редакції Закону України Ns 3662-XII від 26.11.93)

4) викликати посадових осіб і громадян, вимагати від них усних або письмових пояснень щодо порушень закону.

При виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право:

1) опротестовувати акти Прем'єр-міністра України, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, міністерств та інших центральних ор­ ганів виконавчої влади, виконавчих органів місцевих Рад, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також рішення і дії посадових осіб; (Пункт перший частини другої статті 20 із змінами, внесеними згідно із Законом України № 2663-Ш від 12.07.2001)

2) вносити подання або протест на рішення місцевих Рад залежно від характеру порушень; (Пункт другий час­ тини другої статті 20 із змінами, внесеними згідно із За­ коном України № 2663-Ш від 12.07.2001)

3) порушувати в установленому законом порядку кримінальну справу, дисциплінарне провадження або

238

Приложения

провадження про адміністративне правопорушення, пе­редавати матеріали на розгляд громадських організацій;

4) давати приписи про усунення очевидних порушень закону;

5) вносити подання до державних органів, громадсь­ ких організацій і посадовим особам про усунення пору­ шень закону та умов, що їм сприяли;

6) звертатись до суду або арбітражного суду з заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

(Стаття 20 із змінами, внесеними згідно із Законом України № 3662-ХІІ від 26.11.93)

Глава 2

Нагляд за додержанням законів органами,

які проводять оперативно-розшукову діяльність,

дізнання, досудове слідство

(Назва глави 2 в редакції Закону України № 2663-ПІ від 12.07.2001)

Стаття 29. Предмет нагляду

(Назва статті 29 із змінами, внесеними згідно із За­коном України № 2663-Швід 12.07.2001)

Витяг (частини 1, 3)

Предметом нагляду є додержання законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнан­ня, досудове слідство. (Частина перила статті 29 із змі­нами, внесеними згідно із Законом України № 2663-Ш від 12.07.2001)

Здійснюючи нагляд, прокурор вживає заходів до уз­годження дій правоохоронних органів у боротьбі із зло­чинністю. (Статтю 29 доповнено частиною третьою згідно із Законом України № 3662 XII від 26.11.93)

Стаття ЗО. Нагляд за додержанням законів

органами, які проводять оперативно-розшукову

діяльність, дізнання і досудове слідство

239

Приложения

(Назва статті ЗО в редакції Закону України № 2663-Швід 12.07.2001).

Прокурор вживає заходів до того, щоб органи дізнання і попереднього слідства:

1) додержували передбаченого законом порядку по­ рушення кримінальних справ, розслідування діянь, що містять ознаки злочину, проведення оперативно- розшукових заходів, застосування технічних засобів, припинення та закриття справ, а також додержували строків провадження слідства та тримання під вартою;

2) при розслідуванні злочинів неухильно виконували вимоги закону про всебічне, повне і об'єктивне дослідження всіх обставин справи, з'ясовували обстави­ ни, які викривають чи виправдовують обвинуваченого, а також: пом'якшують і обтяжують його відповідальність;

3) виявляли причини вчинення злочинів і умов, що сприяють цьому, вживали заходів до їх усунення.

Повноваження прокурора при здійсненні нагляду за додержанням законів органами попереднього слідства і дізнання визначаються кримінально-процесуальним за­конодавством.

Прокурор має право в необхідних випадках доручати керівникам органів попереднього слідства, дізнання, внутрішніх справ, національної безпеки проведення у підвідомчих їм підрозділах перевірок з метою усунення порушень закону та забезпечення повного розкриття діянь, що містять ознаки злочину.

Стаття 32. Обов'язковість вказівок прокурора

Вказівки прокурора, його заступника органам, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання і досудове слідство щодо порушення кримінальних справ і провадження розслідування, які даються відповідно до кримінально-процесуального законодавства, є обов'язко­вими для цих органів.

(Стаття 32 із змінами, внесеними згідно із Законом. України № 2663-Ш від 12.07.2001)

240

Приложения

Приложение 5

ЗАКОН УКРАЇНИ

ПРО ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ОСНОВИ БОРОТЬБИ З ОРГАНІЗОВАНОЮ ЗЛОЧИННІСТЮ

№ 3341-XII від ЗО червня 1993 року (Відомості Верховної Ради (ВВР), 1993, № 35, ст. 358) • (Витяг)

Стаття 9. Спеціальні підрозділи по боротьбі

з організованою злочинністю органів внутрішніх

справ України

1. Спеціальними підрозділами по боротьбі з ор­ ганізованою злочинністю органів внутрішніх справ є Го­ ловне управління по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України, управління, відділи і відділення по боротьбі з організованою зло­ чинністю Міністерства внутрішніх справ Республіки Крим, головного управління внутрішніх справ міста Києва, го­ ловних управлінь і управлінь внутрішніх справ областей, міста Севастополя та інших міст, відповідних органів на транспорті, які підпорядковуються відповідно Міністру внутрішніх справ Республіки Крим, начальникам головних управлінь, управлінь внутрішніх справ. (Пункт 1 статті 9 в редакції Закону України № 4001 -ХП від 24.02.94)

2. Відділи і відділення по боротьбі з організованою злочинністю у містах (крім Севастополя) створюються в міру необхідності і підпорядковуються управлінням по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ Республіки Крим, головних управлінь і управлінь внутрішніх справ областей. (Пункт 2 статті 9 в редакції Закону України № 4001-ХПвід 24.02.94)

3. Створення і ліквідація відділів і відділень по бо­ ротьбі з організованою злочинністю в містах здійснюється рішенням Кабінету Міністрів України за поданням

241 16⁷⁰

Приложения

Міністра внутрішніх справ України, погодженим з Комітетом Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією. (Пункт 3 статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом України №461-XIV від 02.03.99)

4. Начальник Головного управління по боротьбі з ор­ ганізованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України призначається на посаду рішенням Кабінету Мі­ ністрів України за поданням Міністра внутрішніх справ України, погодженим з Комітетом Верховної Ради Ук­ раїни з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією, і є першим заступником Міністра внутрішніх справ України. (Пункт 4 статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законам України № 461-XIV від 02.03.99)

5. Начальники управлінь по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ Республіки Крим, головного управління внутрішніх справ міста Києва, головних управлінь і управлінь внутрішніх справ областей, міста Севастополя, відповідних органів на транспорті є відповідно першими заступниками міністра, начальників головних управлінь, управлінь внутрішніх справ, які призначаються і звільняються з цих посад Міністром внутрішніх справ України за поданням відповідно міністра, начальників головних управлінь, управлінь внутрішніх справ за погодженням з начальни­ ком Головного управління по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України. (Пункт 5 статті 9 в редакції Закону України № 4001-ХП від 24.02.94)

6. Начальники міських відділів і відділень по боротьбі з організованою злочинністю призначаються на посаду і звільняються з неї Міністром внутрішніх справ Рес­ публіки Крим, начальниками головного управління внутрішніх справ міста Києва, головних управлінь і управлінь внутрішніх справ областей, міста Севастополя, відповідних органів на транспорті за погодженням з на-

242

Приложения

чальником Головного управління по боротьбі з ор­ганізованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України. (Пункт 6 статті 9 в редакції Закону України № 4001-ХПвід 24.02.94)

7. У структуру спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю входять інформаційно- аналітичні відділи, оперативно-розшукові, а також опе­ ративно-технічні служби, підрозділи швидкого реагуван­ ня, внутрішньої безпеки, кадрові та інші служби. (Части­ на перша пункту 7 статті 9 із змінами, внесеними згід­ но із Законом України № 4001-ХП від 24.02.94)

(Частину другу пункту 7 статті 9 виключено на підставі Закону України № 4001-ХПвід 24.02.94)

8. Головне управління, управління, відділи і відділення по боротьбі з організованою злочинністю є юридичними особами, мають самостійні кошториси, поточні та вкладні (депозитні) рахунки в банках, печатки із зображенням Державного герба України і з своїм найменуванням. (Пункт 8 статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом України № 2921-Швід 10.01.2002)

Стаття 10. Спеціальні підрозділи по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю Служби безпеки України

1. Спеціальними підрозділами по боротьбі з ко­ рупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України є Головне управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Центрального управління Служби безпеки України і відділи по боротьбі з корупцією, та організованою злочинністю органів Служби безпеки України в Республіці Крим, областях, містах Києві та Се­ вастополі.

2. Відділи, відділення або групи по боротьбі з ко­ рупцією і організованою злочинністю у міста (крім Києва та Севастополя) створюються в міру необхідності і

16* 243

Приложения

підпорядковуються відділам по боротьбі з корупцією і ор­ганізованою злочинністю.

3. Створення і ліквідація відділів, відділень або груп по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю у містах здійснюється за рішенням Голови Служби безпе­ ки України за поданням начальника Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю, погодженим з Комітетом Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією. (Пункт З статті 10 із змінами, внесеними згідно із Законами України № 4001-ХП від 24.02.94, № 461- XIV від 02.03.99р.)

4. Начальник Головного управління по боротьбі з ко­ рупцією та організованою злочинністю Центрального управління Служби безпеки України призначається на посаду і звільняється з неї Указом Президента України за поданням Голови Служби безпеки України, погодже­ ним з Комітетом Верховної Ради України з питань бо­ ротьби і організованою злочинністю і корупцією, і є за­ ступником Голови Служби безпеки України. (Пункт 4 статті 10 із змінами, внесеними згідно із Законами Ук­ раїни № 4001-ХП від 24.02.94 р., № 461-XIV від 02.03.99)

5. Начальники відділів по боротьбі з корупцією та ор­ ганізованою злочинністю в Республіці Крим і в областях призначаються на посаду і звільняються з неї наказом Голови Служби безпеки України за поданням начальника Головного управління по боротьбі з корупцією та ор­ ганізованою злочинністю, погодженим з Комітетом Вер­ ховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією. Начальник відділу по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю в Республіці Крим призначається також за погодженням з Головою Верхов­ ної Ради Республіки Крим. (Пункт 5 статті 10 із змінами, внесеними згідно із Законами України № 4001-ХП від 24.02 94, № 46I-XN від 02.03.99)

244

Приложения

6. Начальники відділів, відділень або груп по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю в містах призна­чаються на посаду і звільняються з неї наказом начальни­ка Головного управління по боротьбі з корупцією та ор­ганізованою злочинністю Центрального управління Служби безпеки України за поданням Голови Служби безпеки Рес­публіки Крим, начальника обласного управління Служби безпеки України. (Пункт 6 статті 10 із змінами, внесени­ми згідно із Законом України № 4001-ХП від 24.02.94).

(Пункт 7 статті 10 виключено на підставі Закону України № 4001-ХП від 24.02.94).

(Пункт 8 статті 10 виключено па підставі Закону України № 4001-ХП від 24.02.94)

Стаття 11. Компетенція спеціальних підрозділів органів внутрішніх справ і Служби безпеки України

Межі компетенції спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю органів внутрішніх справ України і Служби безпеки України визначаються на ос­нові законів України "Про міліцію", "Про Службу безпеки України", "Про оперативно-розшукову діяльність", цього Закону, Кримінально-процесуального кодексу та інших законів України.

Розділ III

ПОВНОВАЖЕННЯ СПЕЦІАЛЬНИХ ПІДРОЗДІЛІВ ПО БОРОТЬБІ З ОРГАНІЗОВАНОЮ ЗЛОЧИННІСТЮ

Стаття 12. Права спеціальних підрозділів

по боротьбі з організованою злочинністю органів

внутрішніх справ, Служби безпеки України

та їх співробітників

1. Спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю органів внутрішніх справ і Служби безпеки

245

Приложения

України та їх співробітники мають права, передбачені законами України "Про міліцію", "Про Службу безпеки України", "Про оперативно-розшукову діяльність", цим Законом та іншими законодавчими актами України.

2. При здійсненні заходів боротьби з організованою злочинністю спеціальним підрозділам по боротьбі з ор­ганізованою злочинністю органів внутрішніх справ і Служби безпеки України надаються повноваження:

а) заводити оперативно-розшукові справи. Постанова про заведення справи затверджується начальником спе­ ціального підрозділу;

б) на письмову вимогу керівників відповідних спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою зло­ чинністю одержувати від банків, а також кредитних, митних, фінансових та інших установ, підприємств, ор­ ганізацій (незалежно від форм власності) інформацію і документи про операції, рахунки, вклади, внутрішні та зовнішні економічні угоди фізичних і юридичних осіб. Отримання від банків інформації, яка містить банківську таємницю, здійснюється у порядку та обсязі, встановле­ них Законом України "Про банки і банкірську діяльність". Документи та інформація повинні бути подані негайно, а якщо це неможливо - не пізніш як протягом 10 діб; (підпункт "б" пункту 2 статті 12 із змінами, внесеними згідно із Законом України № 2922-Ш від 10.01.2002)

в) залучати до проведення перевірок, ревізій та ек­ спертиз кваліфікованих спеціалістів установ, організацій контрольних і фінансових органів;

г) одержувати інформацію з автоматизованих інфор­ маційних і довідкових систем та банків даних, створюва­ них Верховним Судом України, Генеральною прокуратурою України, Антимонопольним комітетом України, Фондом державного майна України, міністерствами, відомствами, іншими державними органами України;

246

Приложения

■д) в разі одержання фактичних даних про ор­ганізовану злочинну діяльність для їх перевірки витребу­вати та одержувати від державних органів, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій (незалежно від форм власності) інформацію і документи. Витребову-вані документи та інформація повинні бути подані не­гайно або не пізніш як протягом 10 діб.

3. За матеріалами оперативно-розшукової діяльності та кримінальних справ спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю мають право подавати до суду заяви про скасування реєстрації і припинення діяльності суб'єктів підприємництва, а також за наяв­ ності підстав, передбачених Законом, подавати до суду позови про визнання недійсними угод у порядку, вста­ новленому законодавством України.

4. При здійсненні боротьби з організованою зло­ чинністю співробітники спеціальних підрозділів органів внутрішніх справ і Служби безпеки України мають право:

а) за письмовим розпорядженням керівника від­ повідного спеціального підрозділу входити за службовими посвідченнями на територію, у приміщення, склади та сховища підприємств, організацій і установ (крім інозем­ них, дипломатичних представництв), незалежно від їх відомчої належності та форм власності, на контрольно- пропускні пункти прикордонних військ та митниць, а та­ кож у виробничі приміщення громадян, які займаються підприємницькою діяльністю;

б) за постановою та з санкції відповідного прокуро­ ра по нагляду за виконанням законів спеціальними підрозділами по боротьбі з організованою злочинністю, а у невідкладних випадках - з наступним повідомленням прокурора протягом доби в разі загрози знищення, при­ ховування або втрати предметів чи документів, які мо­ жуть бути використані у розкритті та розслідуванні зло­ чинної діяльності, на строк до 10 діб опечатувати

247

Приложения

архіви, каси, приміщення (за винятком жилих) чи інші сховища, брати їх під охорону, накладати арешт на грошові кошти та інші цінності фізичних та юридичних осіб, вилучати предмети і документи із складанням відповідного акта. Копії акта вручаються громадянину чи представнику підприємства, установи, організації.

5. Оперативні управління, відділи та відділення спе­ціальних підрозділів мають повноваження органу дізнання. Спеціальні підрозділи по боротьбі з ор­ганізованою злочинністю можуть порушувати і розслідувати, передавати через відповідного прокурора по нагляду за виконанням законів спеціальними підрозділами за підслідністю в інші органи внутрішніх справ і Служби безпеки України кримінальні справи про виявлені ними злочини, у такому ж порядку витребува­ти і приймати від них до свого провадження кримінальні справи про злочини, вчинені ор­ганізованими злочинними угрупованнями. Питання вирішення спорів про підслідність зазначених кримінальних справ регулюються цим Законом і Кримінально-процесуальним кодексом України.

Розділ IV

ЗАХОДИ ЩОДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БОРОТЬБИ З ОРГАНІЗОВАНОЮ ЗЛОЧИННІСТЮ

Стаття 13. Використання негласних співробітників

1. При здійсненні боротьби з організованою зло­чинністю спеціальні підрозділи по боротьбі з ор­ганізованою злочинністю органів внутрішніх справ і Служби безпеки України мають право, якщо інших за­ходів для розкриття організованої злочинності та притяг­нення винних до відповідальності недостатньо, викори­стовувати штатних і нештатних негласних співробіт-

248

Приложения

ників, які вводяться під легендою прикриття в ор­ганізовані злочинні угруповання.

2. Введення негласного співробітника в організовані злочинні угруповання здійснюється за наявності відомостей про організовану злочинну діяльність та на підставі письмового доручення.

3. Для виконання доручення негласний співробітник вправі під легендою прикриття вступати в трудові, цивільно-правові та інші відносини. Шкода або збитки, завдані діями негласного співробітника під час виконан­ ня доручення, відшкодовуються за рахунок державного бюджету. Негласний співробітник не несе відповідальності за завдані ним шкоду або збитки, якщо його дії були не­ обхідними для виконання доручення.

4. Питання діяльності негласних співробітників, соціа­ льні та інші гарантії для них регулюються Положенням про негласного співробітника спеціального підрозділу по боротьбі з організованою злочинністю, яке затверд­ жується Кабінетом Міністрів України.

Стаття 14. Використання учасників ' , ,«

організованих злочинних угруповань пер

у боротьбі з організованою злочинністю

1. Для здійснення заходів боротьби з організованою злочинністю спеціальні підрозділи органів внутрішніх справ і Служби безпеки України мають право залучати до співробітництва учасників організованих злочинних угру­ повань на підставі письмового доручення та відповідно до нормативних актів Міністерства внутрішніх справ та Служби безпеки України.

2. Учасник організованого злочинного угруповання може бути частково або повністю звільнений від кримі­ нальної відповідальності та покарання, якщо він у процесі оперативно-розшукової діяльності, попереднього розслі­ дування чи судового розгляду справ сприяє викриттю ор­ ганізованих злочинних угруповань та вчинених ними злочинів, притягненню винних до відповідальності,

249

_]77„ MV

Приложения

відшкодуванню шкоди фізичним та юридичним особам і державі.

Стаття 15. Використання спеціальних технічних засобів у боротьбі з організованою злочинністю

1. У боротьбі з організованою злочинністю спеціаль­ ним підрозділам органів внутрішніх справ і Служби безпе­ ки України надається право за попередньою санкцією про­ курора додатково використовувати спеціальні технічні за­ соби у випадках:

а) контролю, фіксації і документування розмов та інших дій осіб за наявності підстав вважати їх причет­ ними до організованої злочинної діяльності;

б) фіксації та документування факту телефонної роз­ мови між; громадянами, надсилання листа або телеграф­ ного повідомлення, без порушення таємниці змісту теле­ фонної розмови, листа або телеграфного повідомлення;

в) забезпечення особистої безпеки і безпеки житла, майна співробітника спеціальних підрозділів органів внутрішніх справ і Служби безпеки України, учасників кримінального судочинства, їх близьких родичів, за їх згодою, в разі загрози заподіяння їм шкоди у зв'язку з їх участю в боротьбі з організованою злочинністю.

2. В інших випадках спеціальні підрозділи по бо­ ротьбі з організованою злочинністю органів внутрішніх справ і Служби безпеки України застосовують технічні засоби в порядку, що визначається Законом України "Про оперативно-розшукову діяльність".

3. Фактичні дані, одержані та зафіксовані співробіт­ никами спеціальних підрозділів із застосуванням техніч­ них засобів, можуть бути використані як докази в судо­ чинстві.

250

Приложение

Стаття 18. Обов'язки державних органів, що мають контрольні повноваження

1. Національний банк України, Антимонопольний комітет, Фонд державного майна, Державна податкова Служба, Державна контрольно-ревізійна служба, митні органи України, а також інші державні органи, що мають право контроліо за дотриманням організаціями і грома­ дянами законодавства України, з метою боротьби з ор­ ганізованою злочинністю зобов'язані:

а) під час здійснення у межах своєї компетенції кон­ трольних функцій з'ясовувати неправомірні дії ор­ ганізацій і громадян, що можуть свідчити про злочинну діяльність або створювати умови для такої діяльності;

б) передавати відповідним спеціальним органам по боротьбі з організованою злочинністю одержувані при здійсненні контрольних функцій і аналізі інформації, що надходить, відомості, що можуть свідчити про ор­ ганізовану злочинну діяльність та використовуватися для виявлення, припинення і попередження такої діяльності;

в) за дорученням спеціальних органів по боротьбі з організованою злочинністю проводити у межах своєї компетенції ревізії, перевірки та інші дії щодо контролю за дотриманням законодавства України організаціями і громадянами;

г) розробляти пропозиції щодо вдосконалення зако­ нодавства, спрямовані на усунення умов, що сприяють злочинній діяльності;

д) здійснювати інші заходи, передбачені цим Законом та іншими актами законодавства.

2. Органи Державної податкової служби України зо­ бов'язані:

а) забезпечувати виявлення порушень законодавства про податки і платежі в бюджет та негайно повідомляти про це відповідні спеціальні підрозділи по боротьбі з ор­ганізованою злочинністю;

17"-

251

Приложения

б) за дорученням спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю проводити перевірку своєча­ сності надання і вірогідності документів, пов'язаних з обчисленням платежів у бюджет, одержувати документи про платежі, що підлягають оплаті, та тих, що фактично надійшли в бюджет, здійснювати з цією метою входження в інформаційну систему, зв'язану з підприємництвом;

в) негайно повідомляти відповідні спеціальні підроз­ діли по боротьбі з організованою злочинністю про всі випадки перереєстрації підприємства у зв'язку із зміною його власника.

3. Митні органи України зобов'язані:

а) подавати необхідну допомогу при проведенні опе- ративно-розшукових заходів у зоні митного контролю;

б) за дорученням спеціальних органів по боротьбі з організованою злочинністю проводити перевірку закон­ ності дій організацій і громадян, пов'язаних з переміщен­ ням предметів і речовин через митний кордон, і ком­ плексний контроль разом з Національним банком України за їх валютними операціями;

в) за дорученням спеціальних органів по боротьбі з організованою злочинністю забезпечувати контрольовані поставки наркотичних і психотропних засобів, а також зброї та інших предметів, що використовуються ор­ ганізованими злочинними групами і угрупованнями з ме­ тою контрабанди.

4. Національний банк України з метою реалізації державної політики в сфері боротьби з організованою злочинністю зобов'язаний:

а) забезпечувати виявлення порушень законодавства з боку комерційних банків та інших підконтрольних Національному банку України підприємств, установ, ор­ганізацій, які створюють умови для організованої злочин­ної діяльності, і притягнення винних до відповідальності;

252

Приложения

б) встановлювати обсяги і форми звітності, яка по­ дається Національному банку України, необхідні для ви­ явлення організованої злочинної діяльності та умов, що їй сприяють;

в) при одержанні клопотання про видачу ліцензій на ^j здійснення операцій в іноземній валюті повідомляти про

це спеціальним органам по боротьбі з організованою зло­чинністю і враховувати одержувані щодо них висновки;

г) попередньо інформувати спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю про великомас­ штабні операції фізичних осіб (у розмірі понад сто мінімальних заробітних плат) чи юридичних осіб (у розмірі понад п'ять тисяч мінімальних заробітних плат), здійснені одноразово або протягом ЗО діб;

д) за рішенням слідчого або суду припиняти фінан­ сування та операції з рахунків клієнтів.

5. Прикордонні війська України сприяють спеціаль­ним підрозділам Міністерства внутрішніх справ і Служби безпеки України у виявленні, припиненні та поперед­женні організованої злочинної діяльності, затриманні та притягненні до відповідальності її учасників. З цією ме­тою Прикордонні війська України за дорученням спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою зло­чинністю органів внутрішніх справ та Служби безпеки України, за наявності підстав, передбачених законами України, зобов'язані:

а) проводити перевірку і тимчасове вилучення доку­ ментів у конкретних осіб, які прямують через державний кордон України;

б) не пропускати окремих осіб через державний кор­ дон, здійснювати їх адміністративне затримання;

в) оглядати конкретні транспортні засоби і майно, що прямують через державний кордон України, і вилучати виявлені при цьому предмети та речовини, заборонені до вивезення і ввезення в Україну, та предмети контрабанди;

253

Приложения

г) здійснювати дії щодо контролю і затримання ук­раїнських та іноземних невійськових суден.

Стаття 19. Інформаційне забезпечення боротьби з організованою злочинністю

1. Для вирішення завдань боротьби з організованою злочинністю спеціальні підрозділи органів внутрішніх справ і Служби безпеки України мають право збирати, накопичувати і зберігати інформацію про події і факти, що свідчать про організовану злочинну діяльність, ЇЇ при­чини та умови, про осіб, які беруть участь в організованій злочинній діяльності.

З цією метою в Головному управлінні по боротьбі з організованою злочинністю органів внутрішніх справ і Головному управлінні по боротьбі з корупцією і організо­ваною злочинністю Служби безпеки України створюють­ся централізовані банки даних. (Абзац другий пункту 1 статті 19 із змінами, внесеними згідно із Законом. Ук­раїни № 4001-ХЛвід 24.02.94)

Порядок використання таких даних регулюється нормативними актами Міністерства внутрішніх справ Ук­раїни та Служби безпеки України, які вживають заходів щодо їх захисту. Спеціальні підрозділи Міністерства внут­рішніх справ України і Служби безпеки України взаємоді­ють на безоплатній основі з інформаційно-довідковими службами Міністерства статистики України, Генеральної прокуратури України, Міністерства юстиції України, Вер­ховного Суду України, Державного митного комітету Ук­раїни, банківських, фінансових, податкових та інших органів і установ, а також одержують від них всю інформацію про реальні прояви організованої злочинної діяльності. Порядок збирання, накопичення, опрацювання і надання такої інформації регламентується положеннями про ці органи та установи, відповідними законодавчими актами.

254

Приложения

Відповідні банки даних створюються в спеціальних підрозділах по боротьбі з організованою злочинністю на

МІСЦЯХ. ;