5.1. Загальні положення
Звернення стягнення на майно боржника - це певна, визначені законом процедура примусового вилучення і реалізації1 майна боржника. В чинному законодавстві зроблена спроба виділити поняття «звернення стягнення на майно боржника» як загальний спосіб звернення стягнення (гл>ава 5 Закону «Про виконавче провадження») і відокремити особливості звернення стягнення на майно боржник^ ~ юридичної особи (глава 6 цього Закону).
Однак, враховуючи складність завдання, можна встановити що сучасна правова система України відрізняється й іншим^ суб\'єктами, які мають особливий правовий статус, наприклад, суб\'єктами банкрутства, які підпадають під дДІю Закону «Про банкрутство» від 14.05.92 р. й іменуються надалі боржниками або банкрутами, можуть бути юріВДИ4™ особи суб\'єкти підприємницької діяльності крі»я казенних підприємств, неспроможні своєчасно виконати свої зобов\'язання перед кредиторами або перед бюджетом Певні осебливості поняття фізичної особи закладені в законодавстві про підприємництво, а особливий статус юридичних осіб має місце як у Законі України «Про власність», так і в інших нормативних актах. Таким чино*м, в законодавстві відокремлюються різні види суб\'єктів* які можуть стати суб\'єктами виконавчого провадження^ але ці особливості не закладені в Законі України «Про виконавче провадження». Отже, потребується відокремити особливості стягнення з боржників не тільки за поділом на фізичні і юридичні особи, а й з урахуванням гарантій наданих певним категоріям осіб законодавством та міжнародними договорами України. Особливо, це стосується захисту інвестицій та, зрозуміло, що особливій увазі підлягають права іноземних інвесторів в Україні.Певні особливості має й процедура стягнення майна в залежності від виду стягнення, що в законі не повною мірою відображено, оскільки неможливо не відокремлю-
223
вати конфіскацію належного боржнику майна та стягнення визначених в рішенні, що підлягає виконанню, певних предметів або сум грошей, які можуть бути періодичними платежами або стягуватись одноразово.
Особливості стягнення мають і певні види об\'єктів цивільного обігу. Наприклад, при вчиненні виконавчого провадження державний виконавець повинен знати, що не всі об\'єкти можуть знаходитись у володінні громадян та юридичних осіб, оскільки для володіння певними видами речей потрібен спеціальний дозвіл для їх набуття. Постановою Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» від 17 червня 1992 року № 2471-XII (із змінами і доповненнями, внесеними постановою ВР № 3131-12 від 22 квітня 1993 року) визначається майно, що не може перебувати у власності громадян, громадських об\'єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України, а також майно для якого передбачений спеціальний порядок набуття права власності громадянами.
До майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських об\'єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України, віднесені:
1. Зброя, боєприпаси (крім мисливської зброї і боє припасів до неї, а також спортивної зброї і боєприпасів до неї, що придбаваються громадськими об\'єднаннями з дозволу органів внутрішніх справ), бойова і спеціальна військова техніка, ракетно-космічні комплекси.
2. Вибухові речовини й засоби вибуху. Всі види ракет ного палива, а також спеціальні матеріали та обладнання для його виробництва.
3. Бойові отруйні речовини.
4. Наркотичні, психотропні, сильнодіючі отруйні лі карські засоби (за винятком отримуваних громадянами за призначенням лікаря).
5. Протиградні установки.
6. Державні еталони одиниць фізичних величин.
Громадяни можуть набувати права власності на такі види майна, придбаного ними з відповідного дозволу, що надається:
• на вогнепальну гладкоствольну мисливську зброю -
224
органами внутрішніх справ за місцем проживання особам, які досягли 21-річного віку;
• на вогнепальну мисливську нарізну зброю (мис ливські карабіни, гвинтівки, комбіновану зброю з наріз ними стволами) - органами внутрішніх справ за місцем проживання особам, які досягли 25-річного віку;
• на газові пістолети, револьвери і патрони до них, заряджені речовинами сльзоточивої та дратівної дії,- ор ганами внутрішніх справ за місцем проживання особам, які досягли 18-річного віку;
• на об\'єкти, що перебувають на державному обліку як пам\'ятки історії та культури,- спеціально уповнова женими державними органами охорони пам\'яток історії та культури (Мінкультури, Мінінвестбудом і Головархі- вом України);
• на радіоактивні речовини - Державним комітетом України з ядерної та радіаційної безпеки у разі наявності висновку органів територіальної санітарно-епідеміоло гічної служби про можливість використання цих речовин майбутнім власником в існуючих у нього умовах.
Враховуючи наведене, необхідно конкретизувати питання про те, що ж мається на увазі під поняттям «майно» боржника, на яке звертається стягнення, а яке після його знаходження має стати підставою для порушення кримінальної справи і після цього підлягає конфіскації.
Таким чином, під поняттям «майно» боржника необхідно розуміти як окремі речі та їх сукупність, так і всі майнові права боржника, що на момент вчинення виконавчого провадження існують у нього і належать йому на законних підставах. Наприклад, це положення хоча й не визначено в законі, однак прямо випливає із законодавства і узгоджується з положеннями про стягнення майна, що є предметом застави і на яке поширюється дія глав 5, 6 цього Закону.1 Це положення випливає з того, що майнові права боржника на отримання періодичних виплат розглядаються окремо, в другу чергу і віднесені до глави 7 Закону. Звернення стягнення на заробітну плату та інші види доходів боржника - ці майнові права слід розглядати як права на періодичні платежі і відокремлювати від досить подібних. Так, нараховані,
1 Покрещук О. О., Фурса С. Я. Питання імплементації міжнародно-правових норм у законодавство України про виконавче провадження//Право України.-№ 3-2000.-С. 84-87.
| 225 |
8 2-315
але не отримані заробітна плата або інші доходи громадян, слід розглядати як наявне майно, а не права на періодичні платежі. Акція може розглядатись як майно, що засвідчує дольову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства.
При вчиненні виконавчих дій, слід мати на увазі, що цим Законом (ст. 54) передбачений перелік майна, на яке не може бути звернено стягнення. Не допускається звернення стягнення на майно, зазначене в Переліку видів майна громадян, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами (додаток 1).
Предметом стягнення можуть бути права і майно громадян, на які боржник має право на момент вчинення виконавчого провадження, а також майно, яке стане власністю боржника в майбутньому після виконання умов зазначених в договорі, в тому числі продукція, плоди та інші прибутки (майбутній урожай, приплід худоби тощо), якщо це передбачено укладеним і виконаним боржником договором. Це положення випливає із змісту статті, оскільки вищезазначене майно не увійшло до Переліку, наведеного як додаток до цього Закону.
Предметом стягнення не можуть бути вимоги, які мають особистий характер. Наприклад, не підлягає стягненню право проживання в державній квартирі. При цьому право оренди майна також може бути предметом стягнення, якщо воно не має особистого характеру, тобто в тому випадку, коли договір передбачає можливість суборенди або заміни орендаря та оплачений заздалегідь на певний проміжок часу вперед.
1 Фурса С. Я., Фурса Є. І. Загальні питання порядку звернення; стягнення на грошові кошти та інше майно боржника у виконавчому провадженні // Вісник Академії праці і соціальних відносин. Федерації профспілок України- К., 2000.-С. 314-317.
226