Висновки до розділу 3

1. Наведено порядок виконання рішень про стягнення аліментів, порушення, що допускаються державним виконавцем та реагування на них прокурором як учасником виконавчого провадження.

2. Обгрунтовано право прокурора на пред’явлення позову в інтересах дитини про стягнення аліментів та у подальшому звернення до виконання виконавчого листа. У випадку його невиконання - звернутися до державного виконавця із заявою про видачу довідки про неможливість стягнення аліментів унаслідок ухилення від їх сплати і відповідною заявою до органів праці та соціального захисту населення про призначення і виплату тимчасової державної допомоги.

3. Доведено право прокурора як учасника виконавчого провадження звернутися до державного виконавця з клопотанням про застосування до боржника, який ухиляється від сплати аліментів, такого виду засобу впливу, як встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

4. З метою уникнення від спричинення дитині психологічних та психоемоційних травм під час виконання рішення про відібрання дитини обґрунтовано доцільність удосконалення процедури виконання таких рішень: 1) залучення державним виконавцем спеціалістів, які мають спеціальні познання в галузі психології дитини, а також лікарів - щодо надання висновку про фізичний та психо-емоційний стан здоров’я дитини за клопотанням прокурора; 2) призначення державним виконавцем психологічної експертизи за клопотанням прокурора (при наявності заперечень з боку дитини щодо її відібрання від батьків або у випадках підвищеної емоційної напруги дитини).

5. Обгрунтовано, що тільки після отримання «дозволу» відповідних органів та установ або спеціалістів про психоемоційний і фізичний стан здоров’ я дитини державний виконавець має право приступати до провадження примусових виконавчих дій щодо виконання судового рішення про відібрання дитини. Наявність позитивних висновків відповідних спеціалістів (фахівців) допоможе державному виконавцю прийняти об’ єктивне і законне процесуальне рішення, яке не зашкодить інтересам та здоров’ю дитини, та правильно обрати форму влаштування дитини.

6. Визначено, що при виконанні судових рішень про виселення осіб, з якими мешкають діти, та дітей державний виконавець, враховуючи приписи статей 1718 Закону України «Про охорону дитинства», з метою захисту житлових прав дитини, повинен залучати до здійснення виконавчих дій орган опіки та піклування, а також отримувати від цього органу відповідний дозвіл.

7. З метою виконання рішень про виселення доведено необхідність участі прокурора у виконавчому провадженні під час виселення дітей, а також органу опіки та піклування з отриманням відповідного дозволу цього органу на здійснення примусових виконавчих дій стосовно дитини, оскільки Закон України «Про виконавче провадження» та інші законодавчі акти не передбачають порядку виселення неповнолітніх осіб.

8. Звернуто увагу на невизначеність законодавством про виконавче провадження порядку визнання неповнолітньої особи боржником.

9. За наявності порушень прав дитини в ході виконавчого процесу загострено увагу на необхідності реагування прокурором на факти порушень прав дитини шляхом звернення до суду з позовом щодо поновлення порушених її прав на житло.