ВИСНОВКИ

Проведене комплексне дослідження статусу прокурора як учасника виконавчого провадження у справах щодо захисту прав та інтересів дітей дало можливість вивчити його діяльність у виконавчому провадженні, стадійність виконавчого процесу, процесуальні форми участі прокурора на всіх стадіях виконавчого провадження при виконанні судових рішень в окремих цивільних справах та зробити такі висновки.

1. З’ясовано еволюцію законодавчого регулювання правового статусу прокурора як учасника виконавчого провадження у справах щодо захисту прав та інтересів дітей та визначено 4 етапи цього процесу: 1) з 21 квітня 1999 р. по 10 липня 2003 р.; 2) з 10 липня 2003 р. по 1 грудня 2012 р.; 3) з 1 грудня 2012 р. по 14 жовтня 2014 р.; 4) з 14 жовтня 2014 р. і по теперішній час.

На першому етапі прокурор мав повноваження учасника виконавчого провадження і здійснював нагляд за його законністю шляхом проведення перевірок, за результатами яких він виносив приписи, подання, протести та постанови. Внесеними змінами до Закону від 10 липня 2003 року прокурора позбавлено повноваження здійснювати цей нагляд.

На другому - прокурор є лише ініціатором відкриття виконавчого провадження з метою захисту прав стягувача, інтереси якого він представляв в суді.

Третій етап: внесеними змінами до процесуального законодавства від 1 грудня 2012 року прокурора уповноважено самостійно отримувати виконавчі документи в суді та звертати їх до виконання.

Четвертий етап триває з 14 жовтня 2014 р., тобто з моменту ухвалення нового Закону України «Про прокуратуру», який на законодавчому рівні у статті 23 закріпив право прокурора брати участь у виконавчому провадженні та вступати у виконавчий процес на будь-якій його стадії за умови представництва прокурором інтересів громадянина або держави в суді.

2. Досліджено поняття прав та інтересів дитини, їх правовий захист прокурором.

Запропоновано науковий підхід щодо класифікації прав дитини у виконавчому провадженні на особисті немайнові та майнові права. Визначення приналежності таких прав до певної кваліфікаційної групи дасть змогу обрати найбільш ефективні заходи примусового виконання судових рішень стосовно дітей.

3. Визначено процесуальні форми участі прокурора у виконавчому процесі: а) відкриття виконавчого провадження за заявою прокурора у справах щодо захисту прав та інтересів дітей; б) участь прокурора у виконавчому провадженні у справах, у яких він здійснював представництво інтересів дитини у суді.

У вказаних процесуальних формах прокурор здійснює участь на всіх стадіях виконавчого провадження.

4. Встановлено, що під виконавчим процесом розуміється сукупність дій державного виконавця та інших суб’єктів виконавчого провадження, спрямованих на досягнення певної процесуальної мети.

Весь виконавчий процес можна поділити на такі стадії: 1) відкриття виконавчого провадження; 2) підготовку до примусового виконання; 3) вжиття заходів примусового виконання рішення; 4) закінчення виконавчого

провадження. Прокурор бере участь у кожній із цих стадій.

5. Розкрито правовий статус прокурора як учасника виконавчого провадження, якого він набуває з моменту відкриття виконавчого провадження за його за

явою.

Будучи учасником виконавчого провадження, прокурор користується як загальними, так і спеціальними правами, передбаченими законодавством України.

6. Встановлено, що найбільш поширеними категоріями цивільних справ, розгляд яких спрямований на захист прав та інтересів дітей, є стягнення аліментів на їх користь, відібрання дитини, виселення осіб, з якими мешкають діти, та дітей.

Доведено, що при виконанні судових рішень про відібрання дитини та виселення осіб, з якими мешкають діти, і дітей, прокурор з метою захисту прав дітей повинен ініціювати залучення до участі у виконавчому провадженні фахівців, які мають спеціальні знання у галузі психології дитини (психолога, педагога або лікаря), а також отримувати від них відповідні висновки про здійснення виконавчих дій стосовно дитини.

7. На основі аналізу наукової літератури сформульовано пропозиції щодо внесення змін у чинне законодавство:

1) законодавче положення про права та обов’язки прокурора викласти в окремій статті Закону України «Про виконавче провадження» такого змісту:

«Стаття 12-1. Права і обов’язки прокурора у виконавчому провадженні.

1. Прокурор як учасник виконавчого провадження має право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи та самовідвід у випадках, передбачених цим Законом, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні та письмові пояснення, висловлювати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, у тому числі під час проведення експертизи, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

2. Прокурор має право подати заяву про видачу дубліката виконавчого документа, про поновлення строку його пред’ явлення до виконання.

3. Прокурор повинен протягом трьох робочих днів письмово повідомити державного виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також письмово повідомляти державного виконавця про виникнення обставин, що зумовлюють обов’язкове зупинення виконавчого провадження, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення.

4. Прокурор як учасник виконавчого провадження зобов’язаний сумлінно користуватися усіма наданими йому правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій»;

2) внести доповнення у частини 1, 5, 7, 8 статті 16 Закону України «Про виконавче провадження» стосовно відводу прокурору як учаснику виконавчого провадження;

3) частину 2 статті 8 Закону України «Про виконавче провадження» викласти у такій редакції: «Стягувач - це фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої відкрито виконавче провадження. Боржник - це фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом, щодо якої проваджуються виконавчі дії»;

4) статтю 9 Закону України «Про виконавче провадження» доповнити частиною 6, виклавши її так: «Представники сторін - це особи, які беруть участь у виконавчому провадженні з метою реалізації прав та обов’язків стягувача і боржника»;

5) частину 4 статті 78 Закону України «Про виконавче провадження» доповнити таким реченням: «Примусове виселення неповнолітніх осіб здійснюється за обов’язковою участю органу опіки та піклування з отриманням відповідного дозволу на здійснення примусових виконавчих дій стосовно дитини».