2.2. Правовий статус прокурор, який звернувся із заявою про відкриття виконавчого провадженняу справах щодо захисту прав та інтересів дітей
Прокурор здійснює захист прав та інтересів дитини і у виконавчому провадженні під час виконання судових рішень. Дане питання є досить актуальним, оскільки остаточне поновлення порушеного права дитини залежить від виконання судового рішення.
Тому, діяльність прокурора у виконавчому провадженні останнім часом привертає увагу багатьох науковців, проте ще залишаються питання, що потребують дослідження. Саме на цих питаннях ми зосередимо увагу.За загальним правилом, судове рішення підлягає примусовому виконанню лише після набрання ним законної сили і невиконання його у добровільному порядку. Винятком можуть бути рішення, які підлягають негайному виконанню (тобто, до набрання ними законної сили). Стан виконання рішень значною мірою залежить від своєчасності звернення стягувача з виконавчим документом до органу виконання та ініціювання його примусового виконання.
В останні роки (з 1 грудня 2012 року) у національному законодавстві з’явилось нове право прокурора безпосередньо одержувати в суді виконавчий документ, що чітко визначено у положеннях ст. 368 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відтак, отримавши виконавчий документ прокурор звертає його до примусового виконання до відповідних органів шляхом подання заяви про відкриття виконавчого провадження, дотримуючись порядку, передбаченого ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закону).
Участь прокурора у виконавчому провадженні, як зазначає С.О.Малахов, може здійснюватися у формі «ініціювання його відкриття». «Ця діяльність прокурора повністю має відповідати за змістом і бути фактично продовженням представницької функції, що виконувалася ним в суді» [83, с. 64].
Інші вчені (наприклад, М.В.Руденко) дотримуються того погляду, що «прокурор - особливий суб’єкт виконавчого провадження, який може звернутись із заявою про відкриття виконавчого провадження лише у справах, в яких він брав участь, шляхом подання позовної заяви, апеляційної або касаційної скарги, заяви (скарги) про перегляд судового рішення у зв’язку з винятковими або нововиявленими обставинами» [162, с.33].
Ми підтримуємо погляди теоретиків і вважаємо, що прокурор вправі звернутися з заявою про відкриття виконавчого провадження в інтересах стягувача лише у випадку здійснення його захисту під час судового розгляду справи.
Як зауважує С.О.Малахов, «при виконанні судових рішень, ухвалених за позовами (заявами) прокурора, він набуває статусу учасника виконавчого провадження за наявністю наступних підстав: 1) здійснення представництва інтересів громадянина або держави в суді у порядку ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру»; 2)відкриття виконавчого провадження за заявою прокурора, як це передбачено п.2 ч.1 ст.19 Закону України «Про прокуратуру» [83, с. 65].
На дотриманні вказаних підстав щодо набуття прокурором статусу учасника виконавчого провадження акцентує увагу Пленум Верховного суду України у постанові №14 від 26 грудня 2003 р. «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльності органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження». У пункті 1 цього пленуму зазначено, що прокурор набуває статусу учасника виконавчого провадження за умови, що в передбачених ст. 36-1 Закону України від 5 листопаду 1991 р. «Про прокуратуру» випадках він здійснював представництво інтересів громадянина або держави в суді й зазначене провадження було відкрито на підставі виконавчого документа за його заявою [111].
Отже, основною умовою набуття прокурором правового статусу учасника виконавчого провадження є представництво інтересів стягувача в суді.
Дане твердження визначено і статтею 19 Закону України «Про виконавче провадження» (надалі - Закону), якою передбачено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді.
Так, державний виконавець починає виконавчі дії на письмову заяву прокурора, який має право звернутися до органів державної виконавчої служби (ДВС) с заявою щодо захисту прав та інтересів дитини на підставі виконавчого документа.
У вказаному Законі (ст.ст.7, 19) чітко визначено, що прокурор вправі звернутися із заявою про відкриття виконавчого провадження лише в одному випадку - якщо раніше він звертався до суду на захист інтересів громадянина або держави.Стосовно вказаної процесуальної форми участі прокурора у виконавчому провадженні є декілька точок зору серед науковців.
Наприклад, В.І.Солодкий стверджує, що «право прокурора на відкриття виконавчого провадження включає: а) передумови права прокурора на відкриття виконавчого провадження; б) порядок відкриття виконавчого провадження; в)гарантії реалізації права прокурора на відкриття виконавчого провадження» [173, с.с. 6-8].
М.Й.Штефан значно ширше вбачає дану форму участі у виконавчому провадженні та визначає, що «...для реалізації права на звернення до ДВС із заявою про відкриття виконавчого провадження необхідна наявність певних обставин: 1)віднесення виконання рішення, ухвали, постанови судових і не судових органів до компетенції ДВС; 2) втілення звернення до ДВС у формі заяви з додаванням до неї виконавчого документа; 3)відповідність виконавчого документа вимогам, встановленим ст.18 ЗУ «Про виконавче провадження»;
4) подання заяви за місцем виконання; 5)подача такої заяви в межах строків, встановлених для пред’явлення виконавчого документа до виконання» [206, с. 174].
Ми гоподжуємося з поглядом вченого, що вищенаведені обставини і є правом прокурора на відкриття виконавчого провадження.
Підставою для діяльності державного виконавця щодо проведення виконавчих дій (відкриття виконавчого провадження) є наявність права на звернення до виконання відповідного виконавчого документа. Право на звернення із заявою про відкриття виконавчого провадження як і стягувач або його представник має прокурор, який отримав у судових органах виконавчий документ.
Як слушно зауважує М.В.Руденко, що «за загальним правилом судове рішення звертається до примусового виконання після набрання ним законної сили, тобто до відкриття виконавчого провадження» [162, с.
31].На наше бачення право прокурора на відкриття виконавчого провадження охоплюється здійсненням певних процесуальних та інших дій, які можна поділити на дві групи:
До першої групи ми відносимо дотримання порядку звернення прокурора з заявою про відкриття виконавчого провадження, який включає: а) отримання прокурором у судових органах виконавчого документа; б) написання заяви про відкриття виконавчого процесу та скерування її разом з виконавчим документом до органу примусового виконання.
До другої групи ми відносимо з’ясування питань, пов’язаних з виконавчим процесом: а) дотримання встановлених статтею 22 Закону України «Про виконавче провадження» строків пред’явлення виконавчого документа до виконання; б)відповідність виконавчого документа вимогам статті 18 Закону; в)пред'явлення виконавчого документу до відповідного органу, який здійснює виконання судових рішень.
Дослідимо першу групу процесуальних дій прокурора щодо відкриття виконавчого провадження, основним критерієм якої є дотримання ним порядку звернення виконавчого документа до виконання.
Так, суд видає виконавчий документ, який відповідно звертається до виконання до органів державної виконавчої служби. З цією метою прокурор подає до суду письмову заяву щодо його отримання.
Процесуальне законодавство та законодавство про виконавче провадження не передбачає зміст заяви прокурора або іншого стягувача щодо отримання виконавчого документа. Вважаємо, що така заява має бути у повільній формі і обов’ язково у письмовому вигляді.
Пропонуємо наступний зміст заяви про отримання виконавчого документу:
1) назва суду, який виніс рішення та до якого подається заява;
2) назва рішення, ухвалене за позовом прокурора (або прокурором прийнято участь у розгляді справі) та дата набрання ним законної сили;
3) посилання на норму закону (ЦПК, ГПК, КАС України), згідно якої прокурор вправі отримувати виконавчі документи;
4) прохання про видачу виконавчого документа (виконавчого листа у цивільній та адміністративній справах або наказу - у господарській);
5) підпис прокурора із зазначенням дати подання заяви.
Отже, за загальним правилом вказана заява складається з 4 частин: вступної, описової, мотивувальної і прохальної.
Визначаючи зміст заяви прокурора про отримання виконавчого документа, немаловажним є визначення поняття виконавчого документу та які існують види виконавчих документів.У сучасній юридичній літературі на нашу думку слушним є поняття, надане Ю.В.Білоусовим. «Виконавчі документи - це письмові документи встановленої форми і змісту, які видаються судом та іншими органами вирішення правових спорів (юрисдикційними органами) для примусового виконання прийнятих ними у справах рішень, ухвал, постанов, інших актів як підстав їх виконання» [15, с. 64].
Отже, виконавчими документами є письмові документи, які видаються судами та іншими юрисдикційними органами, їх посадовими особами на підставі набравши законної сили рішень.Стаття 17 Закону України «Про виконавче провадження» містить перелік виконавчих документів, які підлягають примусовому виконанню державною виконавчою службою. А саме, - виконавчими документами є:
- виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті;
- ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;
- судові накази;
- виконавчі написи нотаріусів;
- посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;
- постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;
- постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу;
- рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу;
- рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
Серед вказаного переліку виконавчих документів є ті, які підлягають негайному виконанню, зокрема:
- рішення про стягнення аліментів, заробітної плати в межах платежів, вирахуваних за один місяць, а також стягнення усієї суми боргу за цими виплатами;
- рішення про поновлення на роботі;
- в інших випадках, якщо негайне виконання передбачено рішенням або законом.
Підставою для початку виконання виконавчого документа відповідно до статті 19 Закону є заява прокурора про відкриття виконавчого провадження. Наприклад, заява про відкриття виконавчого провадження щодо виконання рішення, постановленого на користь неповнолітнього про стягнення на його користь аліментів. Заява прокурора про відкриття виконавчого провадження є наступною процесуальною дією, яка завершує процедуру звернення виконавчого документа до виконання.
Вважаємо, що заява прокурора про відкриття виконавчого провадження є основоположним документом, оскільки після її подачі до органів ДВС настає початок примусового виконання рішення. Тому важливим фактором є своєчасність подачі такої заяви, без затягування встановлених Законом строків.
За наслідками розгляду заяви прокурора про відкриття виконавчого провадження державний виконавець може прийняти одне із рішень - відкрити виконавче провадження або відмовити.
Однак діюче законодавство не передбачає змісту заяви про відкриття виконавчого провадження, вона викладається у вільній письмовій формі до органу державної виконавчої служби разом із оригіналом (дублікатом) виконавчого документа.
Так, М.М.Говоруха пропонує наступний зміст заяви: «Назва органу ДВС, до якого вона подається; посади прокурора, який подає цю заяву; зміст заявленої прокурором вимоги, підпис прокурора (із зазначенням дати її подання)» [36, с.65].
Більш детальніший зміст такої заяви надає М.В.Руденко, яка «має містити:
1) назву органу ДВС, до якого подається заява;
2) точну назву стягувача та боржника, їх місце проживання (для фізичних осіб) або знаходження (для юридичних осіб), а також назву представника сторони виконавчого провадження, коли заява подається представником;
3) реквізити виконавчого документа (назва виконавчого документа, орган, який його видав, дата видачі виконавчого документа, та його номер, резолютивна частина виконавчого документа);
4) прохання про відкриття виконавчого провадження;
5) підпис заявника або його представника із зазначенням дати подання заяви» [164, с.64].
Враховуючи те, що напрямок нашого дослідження є захист прокурором прав та інтересів дитини у виконавчому провадженні, то з метою удосконалення пропонуємо наступну структуру заяви прокурора про відкриття виконавчого провадження та рекомендації щодо її змісту.
Дана заява, як процесуальний документ, складається з 4 частин: 1) вступна; 2) описова; 3) мотивувальна; 4) прохальна.
У вступній частині зазначається назва органу ДВС, до якого подається заява та прізвище керівника цього органу; процесуальний статус особи, яка подає заяву - прокурор (як учасник виконавчого провадження) та назва прокуратури, прізвище, ім’я та по батькові, адреса, засоби зв’язку; назва документа, а також дата подання цієї заяви.
У описовій частині вказується про фактичні обставини звернення, тобто, прокурор звертається в інтересах неповнолітнього стягувача (його П.І.П.) щодо примусового виконання судового рішення (вказати якого), постановленого за позовом прокурора про стягнення аліментів (або інший предмет спору) з боржника (його місце фактичного проживання чи реєстрації - якщо фізична особа або знаходження - юридична особа); також можливо вказати про місце роботи боржника, його ідентифікаційний код, банківські реквізити розрахункового рахунку, місцезнаходження майна тощо (при наявності такої інформації).
У мотивувальній частині вказати назву виконавчого документа, орган, який його видав, дату видачі і номер, резолютивну частину виконавчого документа; звернути увагу на необхідність накладання арешту на майно та кошти боржника; зазначити норму права, якою керується прокурор при даному зверненні (ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження»).
У резолютивній (прохальній) частині зазначається висновок - прохання про відкриття виконавчого провадження; додаток до заяви (оригінал виконавчого документа та при необхідності копія судового рішення); підпис прокурора.
Зазначена заява складається на офіційному бланку відповідної прокуратури, із зазначенням дати і номеру вихідної кореспонденції та відправляється бажано заказним листом з описом вкладення і повідомленням про її отримання або передається нарочним (особисто прокурором) через канцелярію органу
виконання.
До другої групи дій прокурора, пов’язаних з відкриттям виконавчого провадження ми відносимо з’ясувати важливих для виконавчого процесу питань.
Так, перед зверненням з заявою до державного виконавця про відкриття виконавчого провадження прокурор повинен обов’язково з’ясувати наступне:
1. Дотримання встановлених статтею 22 Закону строків пред’явлення виконавчого документа до виконання.Важливого значення набувають строки щодо пред’явлення виконавчих документів до виконання, оскільки їх пропуск призводить до негативних наслідків: відмова державного виконавця у відкритті виконавчого провадження та безпідставне невиконання судового рішення.
До примусового виконання можуть бути пред’явлені наступні виконавчі документи:
- посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців;
- інші виконавчі документи - протягом року (ст. 22 Закону).
У практичній діяльності прокурора дотримання строків є обов’язковим, інакше державний виконавець вправі винести постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження, посилаючись на їх пропуск. У такому разі прокурор повинен скористатися правом на оскарження рішень державного виконавця, якщо це виникло внаслідок поважних причин та обґрунтувати свої доводи або звернутися до суду (який видав виконавчий документа або за місцем виконання) із заявою про поновлення строку пред’явлення виконавчого документа до виконання (ст. 24 Закону).
«Дотримання строку звернення судового рішення до виконання є важливою підставою для відкриття державним виконавцем виконавчого провадження. Оскільки від своєчасності звернення до виконання судового рішення залежить швидке поновлення порушеного права. Але в інших державах така підстава відсутня. Наприклад, німецьке законодавство не обмежує строк для пред’явлення іноземного рішення до виконання (по законодавству України - 3 роки», - так зауважує О.Фелів. [181, с. 120].
Однак, у законодавстві чітко не визначений момент надходження безпосередньо до державного виконавця заяви прокурора про відкриття виконавчого документа.
2. Відповідність виконавчого документа вимогам статті 18 Закону.
Прокурор, отримавши особисто виконавчий документ в суді, повинен обов’язково звернути увагу на вимоги, які пред’являються до нього. Зокрема, виконавчий лист, який видається судом на підставі рішення, що набрало законної сили, за формою має відповідати вимогам закону (ст. 18 Закону "Про виконавче провадження”). А саме, у виконавчому документі повинно міститися:
- назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали;
- дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;
- повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження
(для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо;
- резолютивна частина рішення;
- дата набрання законної (юридичної) сили рішенням;
- строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Виконавчий документ повинен бути підписаний уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплений печаткою. Скріплення виконавчого документа гербовою печаткою є обов'язковим у разі, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, за законом зобов'язаний мати печатку із зображенням Державного Герба України (частина третя статті 18 Закону).
За кожним судовим рішенням видається один виконавчий лист. У випадку, коли оригінал виконавчого листа втрачений, суд, що постановив рішення, може видати дублікат.
Отже, при отриманні виконавчого документа прокурор повинен уважно його переглянути і з’ясувати, чи відповідає він встановленій формі, чи не містить помилок (наприклад, неправильна адреса боржника, неправильна або нечітко зазначена резолютивна частина) і тільки після цього звертати до виконання. У випадку наявності помилки, прокурор звертається до суду, який видав виконавчий документ, с заявою про виправлення помилки (ст. 369 ЦПК України).
3. Пред'явлення виконавчого документу до відповідного органу, який здійснює виконання судових рішень.
Підвідомчість виконання рішення відповідній виконавчій службі, на думку М.Руденко, «...є однією із передумов права прокурора на ініціювання відкриття виконавчого провадження» [159, с. 42].
Ми схиляємося до цієї думки, оскільки при встановленні правильності вибору прокурором органу виконання залежить своєчасність та правильність виконання судового рішення. Між тим, при виборі такого органу слід враховувати правила місця виконання рішень та визначення підвідомчості.
Місцем виконання рішення відповідно до вимог, встановлених статтею 20 Закону України «Про виконавче провадження», є: місце проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна.
Отже, за загальним правилом виконавчі дії здійснюються державним виконавцем: за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання рішення суду належить прокурору, - як учаснику виконавчого провадження.
Прокурор, звертаючись з заявою про відкриття виконавчого провадження, встановлює підвідомчість конкретного органу виконання виконавчого документа.
Підвідомчість виконавчих проваджень відділам примусового виконання рішень врегульовано статтею 21 Закону України «Про виконавче провадження».
Так, відповідно до ч.1 ст.21 вказаного Закону на відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (з квітня 2015 року - Департамент виконавчої служби Міністерства юстиції України) покладається виконання рішень, за якими:
1) боржниками є Апарат Верховної Ради України, Адміністрація Президента України, вищі чи центральні органи виконавчої влади, Конституційний суд України, вищі спеціалізовані суди, апеляційні суди, генеральна прокуратура України, прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, військові прокуратури регіонів та військова прокуратура Військово-Морських Сил України, Вища рада юстиції, Національний банк України, рахункова палата, Управління справами Верховної Ради Автономної республіки Крим, рада Міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації та їх структурні підрозділи, інші органи державної влади та їх посадові особи;
2) сума зобов’язання становить десять та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.
Виконання рішень залежить від суми стягнення:
1) боргові зобов’ язання у сумі десять мільйонів гривень та більше або еквівалентну суму в іноземній валюті виконує вищий орган виконання судових рішень;
2) сума зобов'язання, яка становить від трьох до десяти мільйонів гривень - обласний рівень органів виконання;
3) інші виконавчі провадження виконуються районними відділами щодо сум зобов’язань становить до трьох мільйонів гривень.
Вказані дії прокурора щодо перевірки строків звернення виконавчого документа до виконання, його відповідності вимогам Закону та дотримання підвідомчості виконання рішень ми розуміємо як підготовчі дії щодо звернення виконавчого документа до примусового виконання.
Таким чином, ми доходими висновку, що прокурор на стадії відкриття виконавчого провадження у справах щодо захисту прав та інтересів дітей має правовий статус учасника виконавчого провадження. Однак, він його набуває тільки після здійснення певних процесуальних дій (отримання виконавчого документа та подача заяви до органу ДВС), а також з’ясування питань, пов’язаних з виконавчим процессом (дотримання строків пред’явлення виконавчого документа до виконання, відповідність виконавчого документа вимогам Закону, пред'явлення виконавчого документу до відповідного органу виконання).