Зупинення, поновлення і продовження процесуальних строків
Зупинення провадження у справі зупиняє перебіг процесуальних строків. Порядок зупинення та відновлення провадження у справі визначаються статтями 251-254 ЦПК України. Зупинення провадження означає «консервацію» провадження в тому стані, в якому воно перебувало на момент зупинення.
Жодні процесуальні дії у справі не вчиняються.Існують обов'язок та право (на розсуд) суду зупинити провадження у справі. В окремих категоріях справ зупинення не допускається. Не допускається зупинення провадження у справі про стягнення аліментів з підстави наявності спору про батьківство (материнство), визначення місця проживання дитини, про участь одного з батьків або родичів у вихованні дитини, спілкуванні з дитиною.
Суд не зупиняє провадження у разі перебування учасника справи на альтернативній (невійськовій) службі не за місцем проживання або на строковій військовій службі; у разі захворювання учасника справи, підтвердженого медичною довідкою, що виключає можливість явки до суду протягом тривалого часу; перебування учасника справи у довгостроковому службовому відрядженні, якщо відсутня сторона веде справу через свого представника.
Залежно від обставин, що стали підставами для зупинення провадження у справі, визначаються строки зупинення провадження. З дня відновлення провадження перебіг процесуальних строків продовжується.
Наслідком пропущеная процесуального строку,
встановленого законом або судом, є втрата права на вчинення процесуальної дії. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених ЦПК України.
Щодо строків, встановлених законом, допускається поновлення пропущеного процесуального строку, а щодо строків, встановлених судом, - продовження. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.
Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли законом встановлено неможливість такого поновлення.
Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.
Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк.
Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов'язку вчинити відповідну процесуальну дію.
Про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою. Ухвалу про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку може бути оскаржено.
ЄСПЛ рекомендує дуже обережно підходити до питання поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження. В рішенні у справі «Пономарьов проти України (Заява N 3236/03) від 3 квітня 2008 року зазначається, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, як у цій справі, де нібито складне економічне становище перешкоджало відповідачу сплатити державне мито, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими.
Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України» (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та «Трух проти України» (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява N 50966/99, від 14 жовтня 2003 року). У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків.Питання для самоконтролю:
1. Що таке процесуальний строк?
2. Чи є строк позовної давності процесуальним строком?
3. Що є наслідком пропущення процесуального строку?
4. Що таке службовий процесуальний строк?
5. Які строки підлягають поновленню, а які продовженню?