<<
>>

Висновки до першого розділу:

1. Історія становлення та еволюції правового інституту речових доказів у цивільному процесі показала, що повноцінно він отримав своє законодавче оформлення тільки з 1963 року, коли був прийнятий Цивільний процесуальний кодекс УРСР.

До цього часу правові норми, які визначали засоби доказування в цивільному судочинстві, серед їх переліку речові докази не називали. Згадка про речові докази велася не так на абстрактному, скільки на казуальному рівні, коли законодавець говорив про конкретні речі як об’ єкти спору або знаряддя вчинення правопорушення.

2. Відсутність законодавчого закріплення речових доказів серед засобів доказування такий тривалий час пояснюється своєрідною природою речей, які безпосередньо свідчать про обставини цивільної справи. Це було настільки очевидно, що потреба в їх законодавчій регламентації зникала. Інші засоби доказування в цивільному процесі, що виокремлювали правові пам’ятки до 1963 року, надавали доказову інформацію опосередковано через акт людської думки (покази свідків, письмові докази, висновок експерта тощо). Ось чому, з урахуванням саме такої тенденції, законодавчо була закріплена процедура огляду на місці (ІІ пол. ХІХ ст.) у системі засобів доказування, задовго до

закріплення речових доказів серед них. Результат огляду формувався в офіційних документах, які також слугували актом людської думки.

3. Правові норми, які регламентують процесуальний статус та використання речових доказів під час розгляду та вирішення цивільної справи утворюють окремий правовий інститут у структурі цивільного процесуального права України. Характерною своєрідністю правових норм, якими визначається процесуальний статус речей як судових доказів у цивільних справах або специфіка їх оцінки в цивільному процесі, є їх розташування не тільки в нормативних актах цивільного процесуального характеру, але і в нормативних актах матеріального характеру.

4. Цивільні процесуальні правові норми, які належать до структури правового інституту речових доказів, можуть бути поділені на два види: загальні та спеціальні. Виокремлення спеціальних правових норм в інституті речових доказів зумовлене законодавчою регламентацією процесуально- правового статусу окремих видів речових доказів (носіїв аудіовізуальної інформації) та своєрідністю процедури їх використання під час розгляду та вирішення цивільної справи (огляд речових доказів, які швидко псуються). Норми інституту речових доказів цивільного судочинства, які містяться в актах матеріального законодавства, будуть належати до спеціальних правових норм цього інституту, оскільки засвідчуватимуть особливість використання певної речі як засобу доказування під час розгляду окремої категорії цивільної справи.

5. Доказове право слугує підгалуззю цивільного процесуального права, яке володіє загальною та особливою частиною. Виходячи із рівня підгалузі, правові норми інституту речових доказів містяться в обох частинах. У загальній частині доказового права будуть міститися всі цивільні процесуальні норми правового інституту речових доказів, незалежно від того, чи є вони на рівні правового інституту загальними чи спеціальними. Оскільки особлива частина доказового права представлена правовими нормами, які визначають особливість доказування за стадіями цивільного процесу, за видами цивільного процесу або за окремими категоріями цивільних справ позовного, наказного та окремого провадження, то норми матеріального законодавства інституту

речових доказів, що є спеціальними, належать до особливої частини доказового права.

6. На рівні галузі цивільного процесуального права статус правових норм інституту речових доказів відповідно до того, що загальну та особливу частину доказового права ми визначили залежно від структури галузі права, не змінюється. Норми інституту речових доказів, що містяться в цивільному процесуальному законодавстві будуть належати до загальної частини галузі права, а норми, що містяться в матеріальному законодавстві, - до особливої частини.

<< | >>
Источник: ЗЕЛЕНЯК Артур Степанович. ВИКОРИСТАННЯ РЕЧОВИХ ДОКАЗІВ ПІД ЧАС РОЗГЛЯДУ ТА ВИРІШЕННЯ ЦИВІЛЬНИХ СПРАВ. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. Ужгород - 2014. 2014

Еще по теме Висновки до першого розділу::

- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -