<<
>>

ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні наведено теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення наукового завдання, яке полягає у визначенні особливостей та закономірностей розгляду й вирішення судами першої інстанції трудових спорів у порядку цивільного судочинства.

За результатами дослідження сформульовано такі наукові висновки теоретичного та практичного спрямування:

1. Правовий захист трудових прав розвивався від повного невизнання державою трудових спорів до побудови чіткої системи їх вирішення різними юрисдикційними органами, в першу чергу судами. В різні історичні періоди законодавець і обмежував доступ працівників до судів, і створював спеціальні органи з вирішення трудових спорів, і відносив трудові спори до цивільної юрисдикції. В розвитку вітчизняного процесуального законодавства щодо вирішення трудових спорів не спостерігається якась єдина стала тенденція, адже такі особливості закріплювались і закріплюються нині в нормах як матеріального, так і процесуального права.

2. Особливості елементів позовів у справах, що виникають з трудових правовідносин, обумовлюються змістом норм трудового права. Позови у таких справах мають спільний родовий предмет – вимогу, яка випливає з норм трудового права і визначається виходячи з тих способів захисту, які передбачені трудовим законодавством. Підстави таких позовів визначаються диспозицією тих норм трудового права, які лежать в основі відповідного предмета позову.

3. За ознакою предмета спору трудові спори, на які поширюється цивільна юрисдикція, на першому рівні можна класифікувати таким чином: з приводу укладення та припинення трудового договору; з питань оплати праці та компенсаційних виплат; з питань притягнення до трудоправової відповідальності; про визначення робочого часу та часу відпочинку; з приводу визначення трудової функції; з питань, пов’язаних з вирішенням колективних трудових спорів.

4. У сфері корпоративного управління трудовими відносинами будуть відносини між товариством та його керівником і членами виконавчого органу, а також між товариством і членами наглядової ради акціонерних товариств, статутами, внутрішніми документами чи корпоративними рішеннями яких передбачено укладення з ними трудових договорів (контрактів). Отже, спори, що виникатимуть з таких відносин, є трудовими спорами. Правовідносини ж між товариством та іншими (не зазначеними вище) посадовими особами не є трудовими, а тому й спори, що з них виникають, також не є трудовими.

5. Судова юрисдикція (підвідомчість) спору з приводу незаконності рішення про відсторонення члена виконавчого органу юридичної особи від виконання його повноважень залежить від його суб’єктного складу – якщо відповідний позов подано учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи, то такий спір належатиме до підвідомчості господарських судів, якщо ж фізичною особою, яка не має такого статусу, – до цивільної юрисдикції.

6. Зважаючи на загальний характер цивільної юрисдикції та відсутність в чинному законодавстві України норм, які б визначали розгляд таких справ за правилами іншого судочинства, встановлено, що справи про визнання страйку незаконним і про порушення з боку посадових осіб роботодавця умов колективного договору, угоди повинні вирішуватися в порядку позовного провадження саме цивільного судочинства. У справах визнання страйку незаконним суд повинен з’ясовувати не питання законності вимог, які висуваються страйкарями, а додержання ними встановленого законодавством порядку організації та проведення страйку.

7. Сторонами деяких категорій справ, які виникають з індивідуальних трудових спорів, можуть бути не лише особи, які мають матеріально-правовий статус працівника та/або роботодавця (власника, уповноваженого ним органу), а й ті, які умовно мають такий статус.

8. Трудовий колектив і незареєстрована як юридична особа у встановленому законом порядку профспілкова організація не можуть бути особами, які беруть участь у справі, яка випливає з трудових правовідносин, оскільки вони хоч і володіють трудовою правосуб’єктністю, проте не мають цивільної процесуальної правосуб’єктності.

9.

Головним критерієм, який має враховуватися судами при вирішенні питання про можливість процесуального правонаступництва роботодавця в трудових спорах, є потреба у забезпеченні неодмінної оплати праці та накладення на роботодавця відповідальності за порушення права особи на оплату праці.

10. Проведення попереднього судового засідання при підготовці справ, що виникають із трудових правовідносин, до судового розгляду є необхідним, хоча і законодавчо не обов’язковим елементом цієї стадії цивільного процесу. Зважаючи на різноманітність порушень, невизнання чи оспорення трудових прав та інтересів, соціальний характер цієї категорії справ і з огляду на те, що прискорені строки їх розгляду вимагають від суду ретельної підготовки до судового розгляду та з’ясування усіх можливостей для врегулювання сторонами спору до судового розгляду, обов’язковим має стати проведення попереднього судового засідання у всіх категоріях справ, що виникають із трудових відносин.

11. Особливістю справ про поновлення на роботі є скорочені строки їх судового розгляду, оскільки одним з головних завдань суду при вирішенні таких справ є швидке усунення розбіжностей між роботодавцем і працівником.

12. При вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди у трудових спорах суд повинен з’ясовувати сукупність таких юридичних фактів: 1) наявність трудових відносин між позивачем-працівником і відповідачем; 2) порушення відповідачем трудових прав чи інтересів позивача; 3) завдання позивачу таким порушенням моральних страждань та/або втрати нормальних життєвих зв’язків, що вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

13. У резолютивній частині рішення суду в справах про поновлення на роботі незаконно звільненого чи переведеного працівника обов’язково повинні бути вказані повна назва посади, на яку поновлюється працівник-позивач, і повне найменування (прізвище, ім’я, по батькові) роботодавця-відповідача, а якщо позивач заявляв також вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи та/або відшкодування моральної шкоди, і суд їх задовольнив – то і суми, що підлягають стягненню з роботодавця (власника чи уповноваженого ним органу), а також розподіл судових витрат.

14. Задля забезпечення однозначного розуміння загального характеру ч. 1 ст. 15 ЦПК України та можливості встановлення випадків розгляду певних судових справ за правилами (в порядку) іншого судочинства запропоновано викласти її у такій редакції «1. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства».

15. З огляду на те, що за задумом законодавця передбачена у ч. 1 ст. 110 ЦПК України альтернативна підсудність позовів, що виникають з трудових правовідносин, спрямована на надання пільгового становища для позивача, яким є працівник, а не роботодавець, запропоновано у зазначеній нормі замінити слова «позови, що виникають з трудових правовідносин» словами «позови працівників, що виникають з трудових правовідносин».

16. Запропоновано у Законі України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» виключити ст. 25, яка наділяє Національну службу посередництва і примирення правом звертатись із заявою про вирішення колективного трудового спору до Верховного Суду Автономної Республіки Крим, обласного, Київського і Севастопольського міського суду як до суду першої інстанції, з огляду на те, що ця норма суперечить чинному процесуальному законодавству та не забезпечена механізмом її реалізації.

<< | >>
Источник: НЕПОЧАТИХ ВАСИЛЬ ОЛЕКСАНДРОВИЧ. РОЗГЛЯД ТРУДОВИХ СПОРІВ У ПОРЯДКУ ЦИВІЛЬНОГО СУДОЧИНСТВА СУДАМИ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. Київ –2016. 2016

Еще по теме ВИСНОВКИ:

  1. Висновки
  2. ВИСНОВКИ
  3. ВИСНОВКИ
  4. ВИСНОВКИ
  5. ВИСНОВКИ
  6. ВИСНОВКИ
  7. 2.1.11. Проміжні висновки
  8. ВИСНОВКИ
  9. Висновки до першого розділу
  10. Висновки до РОЗДІЛУ ІІ
  11. ВИСНОВКИ
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -