Розгляд справ про усиновлення
Суд розглядає справу про усиновлення дитини за обов'язковою участю заявника, органу опіки та піклування або уповноваженого органу виконавчої влади, а також дитини, якщо вона за віком і станом здоров'я усвідомлює факт усиновлення, з викликом заінтересованих та інших осіб, яких суд визнає за потрібне допитати.
Суд розглядає справу про усиновлення повнолітньої особи з обов'язковою участю заявника (заявників), усиновлюваної особи, з викликом заінтересованих та інших осіб, яких суд визнає за потрібне допитати. Для забезпечення таємниці усиновлення у випадках, встановлених Сімейним кодексом України, суд розглядає справу в закритому судовому засіданні.
Суд повинен роз'ясняти заінтересованим особам у справі положення законодавства щодо збереження таємниці усиновлення та попередити їх про відповідальність за розкриття такої таємниці, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК саме він сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їхні права та обов'язки, попереджає про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав. Якщо особа залучається як свідок, то головуючий в судовому засіданні, роз'яснюючи свідкові його права у порядку
ч. 3 ст. 180 ЦПК, має дати відповідні роз'яснення щодо збереження таємниці усиновлення.
Суд перевіряє законність підстав для усиновлення, в тому числі наявність згоди усиновлюваної дитини, якщо така згода є необхідною, або наявність згоди усиновлюваної повнолітньої особи.
Частиною 1 ст. 210 СК України встановлено, якщо на обліку для можливого усиновлення перебувають рідні брати та сестри, вони не можуть бути роз'єднані при їх усиновленні. Однак суди не завжди дотримуються цієї вимоги законодавства.
Судам слід з'ясовувати факт наявності у дитини, яка усиновлюється, братів та сестер, поставлених на облік для можливого усиновлення, і якщо вони є, з'ясовувати наявність обставин, що мають істотне значення, які згідно з ч.
2 ст. 210 СК дозволяють суду за згодою органу опіки та піклування постановити рішення про усиновлення когось із них або усиновлення їх різними особами. Відсутність таких обставин є перешкодою для ухвалення рішення про усиновлення, а в разі його ухвалення - підставою для його скасування.Відповідно до ст. 217 СК України усиновлення дитини здійснюється за вільною згодою її батьків. Згода батьків на усиновлення дитини має бути безумовною. Угода про надання усиновлювачем плати за згоду на усиновлення дитини батькам, опікунам чи іншим особам, з якими вона проживає, є нікчемною. Згода батьків на усиновлення може бути дана ними лише після досягнення дитиною двомісячного віку. Якщо мати чи батько дитини є неповнолітніми, крім їхньої згоди на усиновлення потрібна згода їхніх батьків. Письмова згода батьків на усиновлення засвідчується нотаріусом. За таких умов, судам слід встановлювати наявність письмової згоди батьків, засвідченої нотаріально. Хоча практика показує, що таку згоду отримати доволі складно і суди досить часто йдуть на порушення норм щодо форми цієї згоди.
Окремі проблеми виникають при розгляді та вирішенні справ про усиновлення дитини, яка не є сиротою і не позбавлена батьківського піклування, іноземцем - чоловіком або дружиною громадянина України, яка (який) є матір’ю (батьком) дитини. Такі діти не перебувають на державному обліку як такі, що можуть бути усиновлені.
Чинним законодавством не встановлено якогось спрощеного порядку для усиновлення дитини іноземцем, який перебуває в шлюбі з матір'ю або батьком дитини. Це означає, що на таке усиновлення поширюються вимоги розділу VI СК України, а також ч. 3 ст. 252 ЦПК України, які, у свою чергу, не можуть бути виконані, оскільки дитина, не позбавлена батьківського піклування, не може бути взята на облік в органі державного управління з усиновлення та захисту прав дитини. Також немає необхідності в наданні таким органом згоди на усиновлення дитини.
Отже, поширення на такі випадки положень чинного законодавства щодо усиновлення іноземцями дітей - громадян України - перешкоджає таким особам, і дітям у тому числі, здійснювати передбачені законодавством України сімейні права: зокрема, право на проживання в сім'ї.
Таким чином, при розгляді справ про усиновлення дитини іноземцем
(іноземкою), який (яка) перебуває у шлюбі з матір'ю (батьком) цієї дитини, судам слід враховувати, що таку дитину не можна вважати позбавленою батьківського піклування, у зв'язку з чим при її усиновленні неможливе застосування норм, встановлених розділом VI СК України. У зв'язку з цим при розгляді таких справ необхідно застосовувати норми, якими регулюється усиновлення дитини громадянином України.