3.2. Процесуальний порядок розгляду справ судом апеляційної інстанції.

Розгляд справи судом апеляційної інстанції провадиться шляхом послідовного вчинення судом і учасниками процесу комплексу процесуальних дій, що складають певні частини (підстадії), кожна з яких має свої завдання і відповідний зміст.¹ [189]

Стадія судового розгляду в процесуальній літературі визначається ще як “судове засідання”.

Судове засідання як юридична форма діяльності колегіального суду повинно проводитися у відповідних залах судового засідання, які спеціально прилаштовані до відкритого розгляду правового спору, з дотриманням відомої процедури урочистості, з обов’язковим сповіщенням осіб, які приймають участь у розгляді справи.¹ [37]

В апеляційному суді справа розглядається у відкритому судовому засіданні (ст.10 ЦПК України) в складі не менше трьох професійних суддів. Закритий судовий розгляд допускається за мотивованою ухвалою суду з тих же підстав, що й у суді першої інстанції (ст.ст.10, 302 ЦПК України), зокрема, в разі запобігання розголошенню відомостей про інтимні сторони особистого і сімейного життя осіб, які беруть участь у справі, а також забезпечення таємниці усиновлення. Ніхто не може бути обмеженим у праві на отримання в суді усної чи письмової інформації щодо результатів розгляду його справи (ст.ст.9, 13 Закону України “Про судоустрій України”).

Судове засідання по розгляду справи в апеляційній інстанції провадиться в приміщенні апеляційного суду. Керівництво процесом здійснює головуючий в судовому засіданні, який повинен спрямувати судовий розгляд на забезпечення повного і об’єктивного з’ясування обставин (фактів) і перевірки доказів, усуваючи з судового розгляду все, що не має значення для справи, а також забезпечує належний порядок в судовому засіданні. У засіданні суду апеляційної інстанції головує, як правило, голова судового складу або голова судової палати з цивільних справ.

Всі присутні в залі судового засідання апеляційної інстанції, а також сторони, інші особи, які беруть участь у справі, повинні дотримуватись встановленого порядку в судовому засіданні і беззаперечно підкорятися відповідним розпорядженням головуючого. При вході складу суду до залу судового засідання присутні повинні встати, учасники процесу звертаються до суду та дають свої пояснення стоячи, рішення суду теж заслуховують стоячи, оскільки суд є єдиним органом в державі який здійснює правосуддя Іменем України. До осіб, які порушують порядок підчас розгляду справи, головуючий, діючий від імені суду, застосовує заходи впливу, що передбачені ст.164 ЦПК України.

Процесуальний порядок розгляду справи судом апеляційної інстанції провадиться за правилами, встановленими для розгляду справ у суді першої інстанції, за винятками, передбаченими Главою 40 ЦПК України (ст.302 ЦПК).

Аналіз змісту ст.302 ЦПК України дає підстави для висновку, що судове засідання по розгляду цивільної справи судом апеляційної інстанції складається з чотирьох взаємопов’язаних частин: підготовчої; встановлення обставин (фактів) і перевірки доказів; судових дебатів; постановлення і проголошення рішення (ухвали).

При цьому слід зазначити, що, як вважають П.І. Шевчук і В.В. Кривенко, засідання суду апеляційної інстанції складається з трьох взаємопов’язаних частин: підготовчої; розгляду апеляційної скарги чи апеляційного подання прокурора; постановлення і проголошення ухвали (рішення), ¹ [181] що, на наш погляд, не в повній мірі відповідає змісту ст.302 ЦПК України, якою чітко передбачено як встановлення обставин (фактів) і перевірка доказів, так і проведення судових дебатів, що не враховано зазначеними авторами.

У підготовчій частині суд апеляційної інстанції зобов’язаний вирішити, чи можливий розгляд справи у даному судовому засіданні, при даному складі суду, секретареві судового засідання і чи можна розглянути справу у відсутності осіб, які беруть участь у справі, та їх представників, котрі не з’явилися у судове засідання, а також роз’яснити права та обов’язки особам, які беруть участь у справі, й вирішити питання щодо заявлених клопотань.

Процесуальні дії в зазначеній частині судового засідання провадяться у встановленому законом порядку (ст.ст.165-177 ЦПК України), якого необхідно дотримуватися також при розгляді справи в суді апеляційної інстанції. При цьому судом повинно здійснюватися повне фіксування судового процесу технічними засобами (ст.198 ЦПК України), що не завжди виконується на практиці. Пояснюється це тим, що суди не забезпечені в повній мірі відповідними технічними засобами, що призводить до порушення процесуальних вимог щодо фіксування судового процесу. Крім того, про кожне судове засідання, а також про кожну окрему процесуальну дію необхідно складати протокол, що є обов’язковою процесуальною вимогою і для суду апеляційної інстанції. У протоколі судового засідання необхідно відображати всі істотні моменти розгляду справи в тій послідовності, в якій вони мали місце в судовому засіданні апеляційної інстанції чи при вчиненні окремої процесуальної дії. Протокол складає секретар в судовому засіданні або при вчиненні окремої процесуальної дії поза засіданням. Він повинен бути оформлений в строк не пізніше трьох днів з дня закінчення судового засідання апеляційною інстанції, а протоколи про окремі процесуальні дії – не пізніше наступного дня після їх проведення. У виняткових випадках по особливо складних справах складання та підписання протоколу може бути здійснено в строк не пізніше 10 днів після закінчення судового засідання.

У призначений час головуючий відкриває судове засідання і оголошує, яка справа, за чиєю апеляційною скаргою або поданням прокурора та на рішення (ухвалу) якого суду підлягає розгляду.

Після цього головуючий оголошує склад суду, а також прізвища експерта, перекладача, секретаря судового засідання і роз’яснює особам, які беруть участь у справі, їхнє право заявляти відводи згідно зі ст.ст.18, 19, 20 ЦПК України. Слід зазначити, що право на відвід є важливою процесуальною гарантією, яка забезпечує постановлення судом законних і обґрунтованих рішень (ухвал). Заявлений відвід має бути мотивований нормативно визначеними для цього підставами, передбаченими ст.18 ЦПК України, згідно з якою судді не можуть брати участі в розгляді справи і підлягають відводу (самовідводу) :

- якщо вони при попередньому розгляді даної справи брали участь у процесі як свідки, експерти, перекладачі, представники, прокурор, секретар судового засідання;

- якщо вони особисто, прямо чи побічно заінтересовані в результаті справи;

- якщо вони є родичами сторін або інших осіб, які беруть участь у справі;

- якщо вони перебувають в особливих стосунках з особами, які беруть участь у справі;

- якщо будуть встановлені інші обставини, які викликають сумнів у їх безсторонності.

До складу суду не можуть входити особи, які є родичами між собою.

Крім того, слід мати на увазі, що законом заборонено судді, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції або в касаційному порядку, брати участь у розгляді цієї ж справи в суді апеляційної інстанції (ст.21 ЦПК України).

Прокурор, експерт, перекладач, секретар судового засідання не можуть брати участі у розгляді справи та підлягають відводу з підстав, зазначених у п.п.2,3,4,5 ст.18 ЦПК України.

Експерт, крім того, не може брати участі у розгляді справи, якщо він :

- знаходиться або знаходився у службовій або іншій залежності від сторін, інших осіб, які беруть участь у справі;

- провадив ревізію, матеріали якої послужили підставою до порушення даної цивільної справи;

- виявився некомпетентним.

Участь прокурора, експерта, перекладача і секретаря судового засідання у попередньому розгляді даної справи відповідно як прокурора, експерта, перекладача, секретаря судового засідання не є підставою для їх відводу.

Заявлений відвід вирішується у порядку, встановленому ст.22 ЦПК України. При цьому апеляційний суд повинен вислухати особу, якій заявлено відвід, якщо вона бажає дати пояснення, а також думку осіб, які беруть участь у справі. Питання про відвід вирішується судом, який розглядає справу, в нарадчій кімнаті з постановленням ухвали.

У разі задоволення відводу судді або всього складу колегії апеляційного суду, що розглядає справу, справа повинна розглядатися іншим складом колегії суддів, які не відведені у справі.

Оскільки згідно зі ст.15 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності та рівності учасників процесу, головуючий зобов’язаний роз’яснити особам, які беруть участь у справі, їхні права і обов’язки, передбачені ст.ст.99, 103, 200 ЦПК України, із занесенням цієї процесуальної дії до протоколу судового засідання (ст.170 ЦПК України). Такі роз’яснення в доступній формі надають їм можливість реалізувати права на вчинення певних процесуальних дій, спрямованих на залучення до справи нових доказів тощо, про що подається відповідне клопотання. Тому головуючий зобов’язаний запитати у осіб, які беруть участь у справі, чи є у них клопотання, пов’язані з розглядом справи в апеляційній інстанції. Якщо такі клопотання будуть заявлені, то необхідно їх вирішити негайно, заслухавши попередньо думку інших осіб, які беруть участь у справі, постановивши про це відповідну ухвалу.

У разі неявки в судове засідання кого-небудь із осіб, котрі беруть участь у справі, щодо яких немає відомостей про вручення повістки, апеляційний суд відкладає розгляд справи. Крім того, апеляційний суд може також відкласти розгляд справи на клопотання особи, яка бере у ній участь, якщо повідомлені нею причини неявки будуть визнані судом поважними. Разом з тим, неявка сторони або інших осіб, які беруть участь у справі, повідомлених про час і місце її розгляду, не є перешкодою для розгляду справи (ст.303 ЦПК України).

Після цього суд апеляційної інстанції переходить до другої частини судового засідання, яка має виключно важливе значення, оскільки вона стосується безпосереднього розгляду справи по суті. Розгляд справи по суті починається доповіддю судді-доповідача. Мета доповіді полягає в доведенні змісту справи до учасників процесу і всіх присутніх в залі судового засідання осіб, що надає можливість їм стежити за розвитком процесу і цим самим забезпечує його виховний вплив. Чітко викладений зміст доповіді не лише визначає потрібний напрям перевірки законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, а й допомагає особам, присутнім у залі судового засідання, краще зрозуміти все, що тут відбувається. Суддя-доповідач, відповідно до вимог ст.302 ЦПК України, зобов’язаний доповісти зміст оскаржуваного рішення (ухвали) суду першої інстанції, мотиви апеляційної скарги чи апеляційного подання прокурора, межі перевірки законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції, а також відомості щодо дослідження доказів та обставин (фактів), установлених судом першої інстанції. Доповідач у справі може повідомити й інші обставини, котрі, на його думку, мають істотне значення для перевірки правильності рішення. Після доповіді судді-доповідача головуючий повинен з’ясувати, чи підтримує апелянт свої вимоги, чи не відмовляється він від поданої апеляційної скарги (подання) та чи не бажають сторони закінчити справу мировою угодою.

Слід зазначити, що при розгляді справи у суді апеляційної інстанції повною мірою діє засада диспозитивності, а тому особи, які беруть участь у справі, можуть розпоряджатися своїми матеріальними та процесуальними правами за своїм розсудом. Особа, котра подала апеляційну скаргу (подання), вправі від неї відмовитися. Про прийняття такої відмови апеляційний суд постановлює ухвалу, якою закриває апеляційне провадження, якщо рішення (ухвалу) не оскаржено іншими особами. У разі закриття із цих підстав апеляційного провадження повторне оскарження судових рішень цією особою не допускається (ст.298 ЦПК України).

Виходячи з розуміння засади диспозитивності, сторони вправі також закінчити справу мировою угодою. Такі заяви розглядаються апеляційним судом з заслуховуванням думки другої сторони й інших осіб, які беруть участь у справі. До прийняття відмови від апеляційної скарги (подання) чи затвердження мирової угоди суд зобов’язаний роз’яснити апелянту та сторонам наслідки цих процесуальних дій. Затвердження мирової угоди сторін передбачає також скасування рішення суду першої інстанції і закриття провадження у справі, про що апеляційний суд виносить відповідну ухвалу. В цій ухвалі необхідно зазначити умови затверджуваної мирової угоди сторін. У тому разі, якщо апеляційний суд дійде висновку, що мирова угода сторін суперечить законові або порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси, він відмовляє у вчиненні зазначених процесуальних дій, про що постановляє мотивовану ухвалу і продовжує розгляд справи за апеляційною скаргою чи апеляційним поданням прокурора.

Оскільки, згідно із засадою диспозитивності, позивач має право відмовитись від позову на будь-якій стадії процесу, така відмова може мати місце і при розгляді справи в апеляційній інстанції (ст.ст.103, 227, 308 ЦПК України).

Після цього апеляційний суд заслуховує пояснення осіб, які беруть участь у справі, та їхніх представників. Спочатку дає пояснення особа, котра подала апеляційну скаргу, чи прокурор, який подав апеляційне подання. У разі, якщо рішення оскаржено обома сторонами, першим дає пояснення позивач. В процесі дослідження пояснень особи, які беруть участь у справі, можуть одна одній ставити запитання. Після заслуховування пояснень осіб, які беруть участь у справі, встановлюється порядок допиту свідків, якщо вони були викликані до суду, допиту експертів та дослідження інших доказів, чого суди апеляційної інстанції не завжди дотримуються на практиці.

Так, при розгляді справи за позовом Лукшина І.В. до прокуратури Одеської області та Державного казначейства України про відшкодування моральної шкоди апеляційний суд Одеської області всупереч вимогам ст.302 ЦПК України лише заслухав пояснення сторін, а докази, які є в матеріалах справи, та ті, що були додатково надані позивачем, не дослідив. Крім того, змінюючи рішення, апеляційний суд не зазначив, які порушення норм матеріального чи процесуального права допущені судом першої інстанції. Стягуючи на користь позивача 7 000 гривень за заподіяну моральну шкоду з управління Державного казначейства в Одеській області, апеляційний суд порушив вимоги ст.25 Закону України “Про Державний бюджет України на 2002 рік”, якою передбачено списання Національним банком України в терміни, визначені в приписі виконавчої служби або рішенні суду, встановленої до відшкодування суми коштів із загального рахунку доходів Державного бюджету України.¹ [155]

Слід зазначити, що нові докази, подані особами, які беруть участь у справі, приймаються і досліджуються апеляційною інстанцією за умови, якщо апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у їх прийнятті або коли неможливість їх подання раніше зумовлена поважними причинами (ст.293 ЦПК України). Дослідження нових доказів провадиться з додержанням процедури, встановленої Главою 20 ЦПК України.

Дані про обставини, що містяться в нових доказах і мають істотне значення для справи, можуть, згідно з чинним законодавством, бути підставою для вчинення процесуальних дій, які складають зміст повноважень суду апеляційної інстанції (ст.305 ЦПК України).

Свідки допитуються в суді апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.182-185 ЦПК України. Перед допитом свідка апеляційний суд встановлює його особу, відношення до справи і стосунки з сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, і попереджає про кримінальну відповідальність згідно із ст.ст.384, 385 КК України за дачу суду завідомо неправдивих показань і за відмови дати показання. Кожний свідок допитується окремо, а свідки, які не дали показань, не можуть перебувати в залі судового засідання під час розгляду справи.

Допит свідка починається з того, що головуючий пропонує йому розповісти все, що йому особисто відомо у даній справі, після чого йому ставлять запитання судді і особи, які беруть участь у справі. Першою ставить запитання та особа, за ініціативою якої свідок був викликаний до суду. Після допиту свідок залишається в залі судового засідання, але за згодою сторін суд може дозволити йому залишити зал судового засідання до закінчення розгляду справи.

Після допиту свідків, викликаних до апеляційного суду, головуючий оголошує показання свідків, які зафіксовані в письмовій формі в протоколі судового засідання і одержані у порядку, передбаченому ст.ст.33, 36, 45, 176 ЦПК України.

Письмові докази досліджуються в судовому засіданні апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.186, 187 ЦПК України. Сторони й інші особи, які беруть участь у справі, можуть дати свої пояснення з приводу цих доказів.

Дослідження речових доказів у судовому засіданні апеляційної інстанції провадиться в порядку, встановленому ст.188 ЦПК України. Вони оглядаються апеляційним судом, а також пред’являються для ознайомлення особам, які беруть участь у справі, а в необхідних випадках – також експертам і свідкам.

Якщо у справі судом апеляційної інстанції була призначена експертиза, то після її проведення, в судовому засіданні досліджується висновок експерта. Спочатку головуючий оголошує цей висновок, а потім для роз’яснення і доповнення експерт за пропозицією суду може дати пояснення, яке заноситься до протоколу судового засідання, а для роз’яснення і доповнення висновку експерту можуть бути поставлені запитання судом і особами, які беруть участь у справі (ст.190 ЦПК України).

Закінчується ця частина судового розгляду тим, що головуючий надає сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, можливість дати додаткові пояснення. Після їх заслуховування апеляційний суд постановляє ухвалу, яка заноситься до протоколу судового засідання, про закінчення з’ясування обставин справи (фактів) та перевірки доказів.

Після цього головуючий оголошує про початок судових дебатів. Це третя частина судового засідання по розгляду справи, яка складається з промов сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. В таких промовах висловлюються підсумкові висновки щодо дослідження обставин справи з приводу всього фактичного матеріалу і доказів, перевірених і з’ясованих у процесі доказування. При цьому висловлюються пропозиції з приводу того, чи підлягає задоволенню апеляційна скарга (подання) і на підставі яких правових норм. Судові дебати провадяться у порядку, встановленому ст.ст.194, 302 ЦПК України, з додержанням принципу рівних процесуальних можливостей осіб, які беруть участь у справі. У судових дебатах особи, які беруть участь у справі, та прокурор виступають у тій же послідовності, в якій вони давали пояснення. Апеляційний суд може обмежити тривалість судових дебатів, встановлюючи для всіх учасників процесу рівний проміжок часу, про що оголошується на початку судового засідання.

Звертає на себе увагу та обставина, що в ст.302 ЦПК України не передбачено в судових дебатах вчинення такої процесуальної дії, як репліка, але деякі науковці правильно вважають, що після виступу в судових дебатах промовці з дозволу суду можуть обмінятися репліками,¹ що є досить поширеним явищем в практиці розгляду справ в суді апеляційної інстанції.

Слід також зазначити, що на практиці під час судових дебатів деколи виникає необхідність додаткового з’ясування обставин, що мають значення для справи. В таких випадках апеляційні суди, на наш погляд, правильно поновлюють другу частину розгляду справи, постановляючи про це ухвалу. Після додаткового з’ясування обставин справи апеляційний суд постановляє ухвалу про закінчення розгляду справи і знову переходить до судових дебатів, які провадяться у визначеному законом порядку.

Заключною частиною розгляду справи є вихід суду після судових дебатів до нарадчої кімнати для ухвалення рішення (ухвали). Нарада суддів і ухвалення рішення (ухвали) відбувається в нарадчій кімнаті. Рішення суду апеляційної інстанції викладається суддею-доповідачем у письмовій формі та підписується усім складом суду, який розглянув справу. Судді не мають права розголошувати обговорення суті справи у нарадчій кімнаті (ст.ст.210, 211, 311 ЦПК України). Таємниця нарадчої кімнати забезпечує реалізацію принципу незалежності суддів і підкорення їх тільки закону та надає суддям можливість в умовах, що виключають сторонній вплив, обговорити результати розгляду справи і зробити з них правильні висновки. Усі питання, що виникають під час розгляду справи та ухвалення рішення суду апеляційної інстанції, вирішуються більшістю голосів. При вирішенні кожного питання жоден із суддів не має права утримуватися від голосування. Головуючий зобов’язаний голосувати останнім (ст.17 ЦПК України).

У нарадчій кімнаті судді зобов’язані вирішити наступні питання: чи достатньо повно суд першої інстанції дослідив обставини, які мають значення для справи; чи доведено обставини, котрі суд визнав установленими; чи відповідають викладені в рішенні висновки суду обставинам справи; чи дотримані норми матеріального та процесуального права; чи правильно ці норми застосовані; чи обґрунтовані доводи апеляційної скарги (апеляційного подання прокурора).

Ухвалене апеляційною інстанцією рішення проголошується в залі судового засідання прилюдно (ст.212 ЦПК України). Зазначене правило на практиці не застосовується у разі, якщо повідомлені про час засідання особи, які беруть участь у справі, не з’явилися у судове засідання. Потім головуючий роз’яснює зміст постановленого і оголошеного рішення (ухвали), порядок і строк оскарження, право на ознайомлення з протоколом судового засідання та подання на нього зауважень в триденний термін після його виготовлення, право на подачу заяви у десятиденний термін на виготовлення обґрунтування рішення суду та оголошує судове засідання у справі закритим.

Порівняльний аналіз законодавства окремих пострадянських країн та процесуального законодавства України свідчить про те, що судовий розгляд в апеляційному порядку провадиться за правилами, встановленими процесуальним законодавством для розгляду справ у судах першої інстанції. Проте для апеляційної інстанції характерні і деякі особливості розгляду.

Перед тим як справу буде допущено до словесних змагань, її обставини викладаються у вигляді доповіді головуючим або одним із суддів (ст.324 ЦПК Естонії, ст.351 ЦПК Казахстану, ст.373 ЦПК Азербайджану). Відповідно до ст.324 ЦПК Естонії доповідачем в апеляційній інстанції крім судді може бути також судовий чиновник. Доповідь має містити виклад змісту позовних вимог, змісту рішення (ухвали) суду першої інстанції, доводів апеляційної скарги (протесту) і заперечень, які надійшли, змісту наданих нових доказів, а також інших відомостей, котрі суду необхідно розглянути для перевірки рішення.

Після доповіді першою дає пояснення особа, яка подала апеляційну скаргу, а за нею – інші учасники судового розгляду в порядку, визначеному цивільним процесуальним законодавством (ст.ст. 325, 326 ЦПК Естонії, ст.354 ЦПК Казахстану, ст. 379 ЦПК Азербайджану). Потім суд перевіряє наявні у справі докази, а в разі прийняття нових доказів перевіряє також їх.

Якщо судом першої інстанції свідок, експерт чи сторона були допитані під присягою, їх повторний допит в апеляційній інстанції є не обов’язковим, крім випадків, коли суд апеляційної інстанції визнає це за необхідне (ст.327 ЦПК Естонії). Відповідно до ст.355 ЦПК Казахстану суд апеляційної інстанції вправі оголосити пояснення осіб, які брали участь у справі, в разі їх неявки в суд, а також показання свідків, які не викликались у засідання апеляційної інстанції. Якщо ж пояснення та показання оспорюються сторонами, зазначені особи можуть бути викликані для повторного допитування. Згідно з вимогами законодавства Азербайджану клопотання сторін про виклик і допит додаткових свідків, про витребування інших доказів можливе за умови, якщо в цьому їм було відмовлено судом першої інстанції (ст.380).

Особливістю процесуального законодавства Естонії є наявність процедури розгляду справи в письмовому провадженні, суть якої полягає в тому, що апеляційний суд вправі розглянути справу на підставі тих доказів, котрі були предметом оцінки суду першої інстанції, за умови, що апелянтом і відповідачем по апеляції не подано клопотання про розгляд справи в судовому засіданні. Якщо в письмовому провадженні апеляційний суд дійде висновку, що справа підлягає розгляду в судовому засіданні, він призначає таке засідання. В разі подання учасником процесу нових доказів, які прийняті апеляційним судом, справа може бути вирішена в письмовому провадженні за умови, що іншою стороною, котра не подала нових доказів, не заявлено клопотання про розгляд справи в судовому засіданні. Рішення або ухвала апеляційної інстанції у справі, розглянутій у письмовому провадженні, направляється учасникам процесу протягом п’яти днів після підписання (ст.316 ЦПК Естонії).

Передбачаючи розгляд справи апеляційною інстанцією за участю осіб, які брали участь у її розгляді судом першої інстанції, цивільне процесуальне законодавство зазначених вище держав водночас регулює питання, пов’язані з неявкою учасників процесу в судове засідання. За загальним правилом неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі й належним чином повідомлені про час і місце судового засідання, не є перешкодою для проведення такого засідання. Разом з тим, за судом зберігається право на відкладення розгляду справи, якщо є необхідність заслухати пояснення учасників процесу. Ще однією підставою для відкладення розгляду справи є неналежне повідомлення учасників процесу про час і місце розгляду справи в апеляційній інстанції.

Процесуальне законодавство Естонії порівняно з законодавством України та законодавством інших країн містить певні особливості в регулюванні питань, пов’язаних із правовими наслідками неявки в судове засідання осіб, які брали участь у справі. Передбачено, що в разі неявки апелянта або його представника апеляційна скарга може бути залишена без розгляду. Разом з тим, на клопотання апелянта апеляційний суд відновлює апеляційне провадження, якщо буде встановлено, що апелянт через поважні причини не зміг повідомити суд про неможливість взяти участь у розгляді справи.

Слід також зазначити, що крім законодавства Естонії, яке передбачає процедуру розгляду справи в письмовому провадженні, процесуальне законодавство деяких інших країн також передбачає вирішення справи в апеляційній інстанції без проведення судового засідання, що не передбачено процесуальним законодавством України.

Так, Цивільний процесуальний кодекс Республіки Словакія передбачає наступні випадки розгляду апеляційної скарги без проведення судового засідання, а саме:

- апеляція подана на ухвалу;

- апеляція подана щодо судових витрат;

- апеляція стосується розгляду справи щодо дієздатності хворого або оголошення особи померлою, а також в інших випадках ( параграф 214).

Цивільний процесуальний кодекс Німеччини в параграфі 524 передбачає випадки, коли можливий розгляд справи суддею одноособово, без проведення засідання апеляційного суду. При цьому суддя одноособово вирішує справу, якщо:

- особа, що подала апеляційну скаргу, відмовилась від неї або коли протилежна сторона визнала апеляцію;

- відсутні сторони або одна сторона;

- питання стосується ціни позову;

- питання стосується судових витрат або державного мита.

Слід також звернути увагу на те, що згідно зі ст.318-8 Цивільного процесуального кодексу Російської Федерації передбачено одноособовий розгляд суддею районного суду апеляційної скарги на постанову мирового судді.¹ [64]

Таким чином, аналіз зарубіжного цивільного процесуального законодавства дає підстави для висновку, що під “розглядом справи поза судовим засіданням” необхідно розуміти перш за все одноособовий розгляд справи суддею апеляційного суду незалежно від присутності своєчасно сповіщених осіб, які приймають участь у справі, що не передбачено чинним процесуальним законодавством України.