Поняття та види представництва в цивільному процесі

Сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Самопредставництво юридичної особи здійснюється через керівника юридичної особи або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення.

Держава, територіальна громада бере участь у справі через відповідний орган державної влади, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник або представник.

Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника. Особа самостійно вирішує питання про те, як вона буде діяти в процесі: самостійно чи через представника, окрім випадків, коли особу представляє законний представник (ст. 58-59 ЦПК України).

Судове представництво є самостійним видом представництва.

Процесуальне представництво — це

правовідношення, на підставі якого одна особа сприяє захисту прав, свобод та інтересів іншої особи та (або) здійснює від її імені процесуальні дії в межах наданих повноважень.

Види процесуального представництва:

1. Законне представництво.

Права, свободи та інтереси малолітніх осіб віком до чотирнадцяти років, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом.

Права, свободи та інтереси неповнолітніх осіб віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, а також осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть захищати у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, піклувальники чи інші особи, визначені законом. Суд може залучити до участі в таких справах неповнолітню особу чи особу, цивільна дієздатність якої обмежена.

Законні представники можуть доручати ведення справи в суді іншим особам.

Іншими особами, визначеними законом, які можуть захищати права, свободи та інтереси дітей, у якості законних представників є дід, баба, повнолітні сестра, брат, мачуха, вітчим, а також особа, яка взяла у свою сім'ю дитину-сироту або дитину, позбавлену батьківського піклування (відповідно до ст. 258, 262, 261 Сімейного

Кодексу України). Ці особи мають право звернутися за захистом прав та інтересів дітей (онуків, братів, сестер, падчерки, пасинка тощо) до суду без спеціальних на те повноважень.

Не слід плутати представництво інтересів дитини в процесі і вступ особи до процесу у якості сторони. Так, із позовом про визнання батьківства чи материнства можуть звертатися до суду лише мати дитини, опікун, піклувальник дитини, особа, яка утримує та виховує дитину, а також сама дитиною, яка досягла повноліття. У разі пред'явлення такого позову іншими особами суддя відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 121 Цивільного процесуального кодексу України відмовляє у відкритті провадження у справі, оскільки в таких випадках позивач не має права представляти інтереси дитини^[9], оскільки позивачем може бути дитина, яка досягла повноліття.

Права, свободи та інтереси особи, яка визнана безвісно відсутньою, захищає опікун, призначений для опіки над її майном.

Права, свободи та інтереси

спадкоємців особи, яка померла або оголошена померлою, якщо спадщина ще ніким не прийнята, захищає виконавець заповіту або інша особа, яка вживає заходів щодо охорони спадкового майна.

2. Договірне представництво

Окрім законних представників представником у суді

може бути адвокат (ч. 1 ст. 60 ЦПК України). Це вид ст. 15 ЦПК України здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

правничої допомоги, яка, в свою чергу, відповідно до ч. 2

У разі, коли особа вирішує, що їй потребується правнича допомога, вона має укласти договір про надання їй правової допомоги.

Договором про надання правової допомоги є домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Договірним представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, і не є адвокатом

- у справах, що виникають з трудових відносин,

- у справах у малозначних спорах (малозначні справи).

Одна й та сама особа може бути одночасно представником декількох позивачів або декількох відповідачів або декількох третіх осіб на одній стороні, за умови відсутності конфлікту інтересів між ними.

5.2.