Підсудність справ про відновлення прав втрачені цінні папери на пред’явника та векселі

Заява про визнання недійсним втраченого цінного папера на пред’явника чи векселя та відновлення права на втрачений цінний папір подається до суду за місцем знаходження емітента цінного папера на пред’явника або за місцем платежу за векселем (ст.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України від 23.02.2006 р. № 3480-IV «Про цінні папери та фондовий ринок» емітенти — це учасники фондового ринку, а саме: юридичні особи, Автономна Республіка Крим або міські ради, а також держава в особі уповноважених нею органів державної влади, яка від свого імені розміщує емісійні цінні папери та бере на себе зобов’язання щодо них перед їх власниками. Місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом (ст. 93 ЦК України), місцезнаходження держави, Автономної Республіки Крим та міських рад визначається місцезнаходженням відповідних органів державної влади, органів Автономної Республіки Крим та міських рад.

Відповідно до Закону України «Про обіг векселів в Україні», платіж за векселем на території України здійснюється тільки у безготівковій формі, тому на практиці виникає питання щодо визначення місця платежу за векселем. Зміст місця платежу за векселем у загальному вигляді розкривається в Уніфікованому Законі про переказні векселі та прості векселі (далі — Уніфікований Закон). Згідно зі ст. 1 Уніфікованого Закону зазначення місця, в якому має бути здійснений платіж, є однією з обов’язкових вимог щодо змісту векселя. Втім за відсутності такої особливої вказівки у векселі місце, позначене поруч із найменуванням трасата (платника за переказним векселем), вважається місцем платежу і водночас місцем проживання трасата. Документ, у якому не визначено і такого місця, не має сили переказного векселя (ст. 2 Уніфікованого Закону). Оплата за переказним векселем може здійснюватися також за адресою третьої особи або в місцевості, іншій, ніж місце проживання трасата (ст. 4 Уніфікованого Закону). Закон не містить положень щодо визначення місця платежу за простим векселем, тому положення, якими регулюється визначення місця платежу за переказним векселем, слід застосовувати й при визначенні місця платежу за простим векселем, тією мірою, якою вони є сумісними з їх правовою природою, що випливає зі ст. 77 Уніфікованого Закону).