<<
>>

ВСТУП

Актуальність теми. КПК України, реалізуючи вимоги Конституції України (п. 4 ч. 3 ст. 129), положення ЗДПЛ, КЗПЛ, закріпив, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів передбаченими ним засобами.

Отже, законодавець вперше зафіксував поняття сторін як учасників кримінального провадження, які виконують на засаді змагальності функцію обвинувачення або захисту (п. 19 ст. 3 КПК України), надав їм рівні права на збирання, подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених законом (ч. 2 ст. 22 КПК України).

Найбільш повно змагальність проявляється у судовому провадженні в першій інстанції, під час якого суд, дотримуючись об’єктивності і неупередженості, створює необхідні умови для реалізації сторонами їх процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків. Саме участь сторін має важливе значення для забезпечення змагальності судового розгляду, сприяє ухваленню законного та обґрунтованого рішення суду, є передумовою виконання завдань кримінального провадження.

КПК України суттєво розширив права учасників кримінального провадження, які представляють сторону захисту, перш за все, за рахунок збільшення їх процесуальних можливостей щодо участі в доказуванні, вдосконалення процесуального статусу зазначених осіб; передбачив, що захисником у кримінальному провадженні може бути лише адвокат; закріпив можливість отримання підозрюваним, обвинуваченим безоплатної правової допомоги тощо. Однак трирічна практика застосування КПК України дозволила виявити прогалини в нормативному регулюванні кримінальних процесуальних відносин, логіко-структурні дефекти побудови правового змісту його норм, які не можуть бути усунені доктринальним тлумаченням: деякі із запроваджених новел неоднаково трактуються представниками сторони обвинувачення та захисту, що не забезпечує дійсних змагальності та рівності у збиранні та поданні до суду доказів, веде до обвинувального ухилу, порушує права та законні інтереси обвинуваченого.

Окреслені та інші проблеми підтверджують актуальність дослідження комплексу питань, пов’язаних із виконанням стороною захисту однойменної функції у судовому провадженні у першій інстанції.

В юридичній літературі дореволюційного періоду (до 1917 р.) проблеми реалізації стороною захисту своїх прав розроблялися Л. Є. Владимировим, В. П. Даневським,

0. Ф. Кістяківським, А. Ф. Коні, В. К. Случевським, М. М. Розіним, Д. Г. Тальбергом,

1. Я. Фойницьким.

За радянських часів вагомий внесок у розвиток вчення про функцію захисту та процесуальне положення представників сторони захисту зробили В. П. Бож’єв, О. Д. Бойков, В. М. Корнуков, П. А. Лупинська, Т. М. Добровольська, П. С. Елькінд,

0. М. Ларін, Ю. Ф. Лубшев, Є. Г. Мартинчик, Я. О. Мотовіловкер, І. Л. Петрухін,

1. Д. Перлов, М. М. Полянський, В. М. Савицький, Ю. І. Стецовський, М. С. Строгович, Ф. Н. Фаткуллін, А. Л. Ципкін та ін.

Зазначені питання були предметом дослідження відомих вітчизняних вчених: С. А. Альперта, Т. В. Варфоломеєвої, В. Г. Гончаренка, М. М. Гродзинського, Ю. М. Грошевого, Я. П. Зейкана, В. С. Зеленецького, О. П. Кучинської, Л. М. Лобойка, В. Т. Маляренка, М. М. Міхеєнка, В. Т. Нора, М. А. Погорецького, В. О. Попелюшка, А. Л. Рівліна, О. Д. Святоцького, Л. Д. Удалової, М. О. Чельцова, О. Г. Шило, М. Є. Шумила, О. Г. Яновської та ін.

Слід також наголосити, що будь-який вчений, вивчаючи проблеми побудови змагального типу кримінального процесу, засади змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, процесуального статусу підозрюваного, обвинуваченого (підсудного), засудженого, виправданого, захисника, так чи інакше торкається реалізації стороною захисту виконуваної нею функції. У цьому контексті треба додати, що науковці відносять питання здійснення захисту у кримінальному процесі до «вічних» тем для наукових досліджень.

У той же час необхідно зазначити, що більшість наукових праць написана під час дії КПК 1960 р.

Отже, у них не могли бути враховані ті зміни, що запроваджені новим кримінальним процесуальним законодавством, відбулися в доктринальних підходах до розуміння ключових понять та інститутів вітчизняного кримінального процесу, сучасні реформаційні процеси, положення схваленої Указом Президента України Стратегії реформування судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів на 2015-2020 роки. З огляду на сказане можемо констатувати, що нині існує необхідність у проведенні комплексного наукового дослідження, виробленні науково обґрунтованих пропозицій щодо вдосконалення чинного кримінального процесуального законодавства у частині правового регулювання процесуального положення учасників кримінального провадження з боку захисту під час судового провадження у першій інстанції, що, у свою чергу, зумовлює актуальність представленої дисертаційної роботи, її наукове та практичне значення.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно з планом наукових досліджень кафедри кримінального процесу Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого та є складовою цільової комплексної програми «Судова влада: проблеми організації та діяльності» (номер державної реєстрації 0111U000957). Тема дисертації затверджена вченою радою Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого 23.12.2011 р. (протокол № 4) та уточнена вченою радою Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого 27.03.2015 р. (протокол № 7).

Мета й задачі дослідження. Метою роботи є отримання нових результатів у вигляді наукових висновків щодо вирішення теоретичних і практичних питань, пов’язаних із участю сторони захисту в судовому провадженні в першій інстанції.

Для досягнення зазначеної мети ставилися такі основні задачі:

- розкрити генезис наукових уявлень і законодавчого закріплення поняття «сторона кримінального провадження»;

- спираючись на нові підходи законодавця до побудови кримінального процесу змагального типу, здійснити класифікацію учасників кримінального провадження;

- розробити авторське визначення поняття «сторона захисту в кримінальному провадженні», виокремити її ознаки, надати функціональну характеристику;

- на підставі проведеного аналізу міжнародно-правових актів та практики ЄСПЛ виокремити міжнародно-правові стандарти, які покликані сприяти реалізації права на

захист у кримінальному провадженні та забезпеченню його ефективності;

- проаналізувати механізми виконання стороною захисту функції захисту в судовому провадженні в першій інстанції;

- враховуючи результати проведеного дослідження, узагальнення правозастосовної практики, практики ЄСПЛ, сформулювати науково обґрунтовані пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання участі сторони захисту в судовому провадженні в першій інстанції.

Об ’єктом дослідження є кримінальні процесуальні відносини, що виникають під час виконання функції захисту в судовому провадженні в першій інстанції.

Предметом дослідження є сторона захисту в судовому провадженні в першій інстанції.

Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційної роботи становить сукупність методів і прийомів пізнання, що застосовуються в сучасній правовій науці. З урахуванням специфіки цілей, задач, об’єкта та предмета дисертації для повного розкриття змісту її теми використовувалися загальний діалектичний метод пізнання об’єктивного світу, а також спеціальні методи (історико-правовий, порівняльно- правовий, статистичний, системно-структурний, моделювання, узагальнення тощо). Вказані методи застосовувалися в комплексі, що забезпечило досягнення всебічності, повноти й об’єктивності проведеного дослідження, обґрунтованості й узгодженості сформульованих у дисертації висновків.

Історико-правовий метод дозволив вивчити витоки та розвиток наукових думок щодо поняття та ознак сторони та сторони захисту у кримінальному провадженні. Порівняльно-правовий дав можливість провести аналіз кримінального процесуального законодавства України та зарубіжних країн, цивільного процесуального законодавства, виявити спільні та відмінні положення, що стосуються визначення поняття «сторона кримінального провадження», реалізації стороною захисту своїх прав у судовому провадженні. Статистичний став у нагоді у процесі узагальнення правозастосовної практики. Системно-структурний метод покладено в основу поділу міжнародно- правових стандартів, дотримання яких забезпечує обвинуваченого ефективним захистом у кримінальному провадженні. Методи моделювання та узагальнення використано при опрацюванні науково-теоретичних моделей змін до кримінального процесуального законодавства України з метою вдосконалення процесуального статусу учасників з боку захисту.

Нормативно-правове підґрунтя дисертації складають: Конституція України; рішення КСУ; міжнародні договори України, згода на обов’язковість яких надана ВР України; рішення ЄСПЛ; КПК України; закони й підзаконні акти України; практика ВССУ; кримінальне процесуальне законодавство зарубіжних країн (Азербайджанської Республіки, Г рузії, Киргизької Республіки, Німеччини, Республіки Молдова, Республіки Таджикистан, Російської Федерації, Франції), КПК 1960 р.

Теоретичною основою роботи стали наукові праці та дослідження вітчизняних і зарубіжних вчених у галузі загальної теорії держави і права, конституційного, міжнародного, цивільного процесуального, кримінального та кримінального процесуального права.

Емпіричну базу наукового дослідження становлять звіти ЄСПЛ щодо порушення ст. 6 КЗПЛ за період 2009-2014 рр.; 74 рішення ЄСПЛ; моніторингові звіти реалізації КПК України, представлені Центром політико-правових реформ; аналіз функціонування системи безоплатної правової допомоги, проведений Українською фундацією правової допомоги та Українською Гельсінською спілкою з прав людини за період 2012-2014 рр.; результати здійсненого автором узагальнення практики ухвалення судами України виправдувальних та обвинувальних вироків (серед них і вироки, ухвалені на підставі угод), практики закриття кримінальних проваджень судами, у тому числі зі звільненням особи від кримінальної відповідальності, під час якого вивчено понад 200 таких судових рішень, розміщених в ЄДРСР; дані, отримані під час анкетування 88 адвокатів. Став у нагоді також досвід, набутий під час особистої присутності здобувачки в залі судового засідання під час 35 судових розглядів у першій інстанції.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше у вітчизняній юридичній науці після прийняття КПК України з урахуванням положень Конституції та законів України, законодавства зарубіжних країн, правозастосовної практики, прецедентної практики ЄСПЛ комплексно досліджено кримінальну процесуальну діяльність учасників кримінального провадження з боку захисту при реалізації ними їх процесуальної функції, забезпеченні їх прав і виконанні обов’язків у судовому провадженні в першій інстанції. До найважливіших положень, що містять наукову новизну, слід віднести наступні:

вперше:

- зроблено висновок про відсутність детальності та комплексності в унормуванні процесуальної діяльності сторони захисту на відміну від нормативної регламентації діяльності сторони обвинувачення, що є головним негативним чинником, зумовлюючим неможливість здійснення повноцінного захисту, у тому числі й під час судового провадження в першій інстанції;

- наведені авторські визначення понять «міжнародно-правовий стандарт кримінальної процесуальної діяльності», «сторони кримінального провадження», «сторона захисту» та встановлено характерні ознаки останніх.

Зокрема, під стороною захисту пропонується розуміти передбачених КПК України учасників кримінального провадження, діяльність яких об’єднана спільною метою та функціональною спрямованістю на спростування підозри та обвинувачення, встановлення невинуватості або меншої винуватості підозрюваного, обвинуваченого, обставин, що пом’якшують покарання, виключають кримінальну відповідальність або є підставами для закриття кримінального провадження, звільнення особи від кримінальної відповідальності чи покарання;

- на основі узагальнення правозастосовної практики, прецедентної практики ЄСПЛ сформульовано пропозицію, що право особи на вільний вибір захисника, закріплене ст. 6 КЗПЛ, повинно поширюватися також на випадки надання обвинуваченому безоплатної правової допомоги та запропоновано механізм його реалізації;

- наголошено на необхідності усунення логіко-структурних дефектів побудови норм права, які врегульовують етап закінчення досудового розслідування та звернення до суду з обвинувальним актом, під час якого підозрюваний набуває статус обвинуваченого, та запропоновано проект редакції параграфа 3 глави 24 КПК України;

- обґрунтовано доцільність віднесення юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, до учасників кримінального провадження з боку захисту. Захист інтересів цієї особи повинен реалізовуватися через представника, яким не може бути керівник чи інша уповноважена особа, яким повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ст. 96 КК України;

- акцентовано увагу на наявності корупційних ризиків, які виникають при укладенні угод на стадії досудового розслідування та направленні їх з обвинувальним актом до суду при застосуванні ч. 1 ст. 474 КПК України, та запропоновано шляхи їх усунення;

- доведена необхідність передбачення у КПК України можливості зупинення судового провадження у випадках: 1) прийняття ВР України закону України, яким скасовується кримінальна відповідальність за певні кримінальні правопорушення, - до набрання чинності цим Законом; 2) смерті обвинуваченого - на строк, необхідний для з’ясування позиції його родичів щодо продовження судового провадження з метою реабілітації померлого;

- запропоновано задля забезпечення прав і законних інтересів обвинуваченого, якого було видалено із зали судового засідання ухвалою суду тимчасово або на весь час судового розгляду, за клопотанням сторони захисту надати (за наявності технічної можливості) такому обвинуваченому право спостерігати за ходом судового провадження у режимі відеотрансляції;

удосконалено:

- класифікацію учасників кримінального провадження, спираючись на перевірений багаторічною практикою критерій їх поділу залежно від виконуваних ними процесуальних функцій та враховуючи зміни в законодавстві;

- напрацювання стосовно ролі держави в забезпеченні реалізації права особи на захист, оскільки саме по собі призначення захисника не забезпечує надання ефективної правової допомоги;

- теоретичні положення щодо систематизації міжнародно-правових стандартів, які розроблені із метою сприяння реалізації права на захист у кримінальному провадженні та забезпечення його ефективності;

набули подальшого розвитку:

- аргументи вчених стосовно можливості використання у кримінальному процесуальному законодавстві терміна «сторони», який багатьма вченими розглядався як суто цивільний процесуальний;

- положення щодо співвідношення понять «міжнародно-правовий стандарт», «стандарти РЄ», «загальновизнані міжнародні норми та принципи», «загальновизнані норми та принципи міжнародного права», «імперативні норми міжнародного права», «загальновизнані норми міжнародних договорів», «універсальні норми міжнародного права», «загальні принципи міжнародного права», «норми, принципи і прецеденти міжнародного права»;

- теза про те, що цивільний відповідач не може бути віднесений до сторони захисту, оскільки функція захисту та функція захисту від пред’явленого цивільного позову мають різну правову природу; участь цивільного відповідача у кримінальному провадженні зумовлюється не виникаючою функцією обвинувачення, а шкодою, заподіяною внаслідок вчинення кримінального правопорушення, та пред’явленим цивільним позовом;

- доводи на підтримку висловленої у кримінальній процесуальній літературі точки зору, згідно з якою в КПК України має бути передбачена можливість оскарження ухвали суду про відмову в задоволенні заяви про відвід; повторного звернення з угодою в одному кримінальному провадженні; подачі стороною захисту до суду письмового заперечення на обвинувачення, яке повинно оголошуватися після проголошення обвинувального акта;

- позиція законодавця та науковців, згідно з якою реалізація конституційної функції захисту, а також характер діяльності захисника зумовлюють необхідність допуску до участі у кримінальному провадженні як захисників лише висококваліфікованих фахівців, якими є адвокати, оскільки рівноправність сторін має проявлятися не тільки в їх процесуальному статусі, а й у професійному рівні та відповідальності. При цьому розвивається думка про необхідність перегляду КСУ правової позиції, відповідно до якої до участі у кримінальному провадженні можуть допускатися «інші фахівці в галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги».

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що висновки та положення, розроблені авторкою, можуть бути використані: (а) у науково-дослідницькій сфері - для подальшого наукового вивчення процесуального статусу сторони захисту у кримінальному провадженні; (б) у законотворчій діяльності - у процесі розробки законів України про внесення змін та доповнень до КПК України (лист Комітету ВР України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності № 04-18/12-3167 від 02.12.2015 р. про врахування результатів дослідження у законодавчій роботі Комітету); (в) у навчально-методичному процесі - при викладанні курсу «Кримінальний процес», інших навчальних дисциплін, підготовці навчальної, навчально-методичної та наукової літератури; (г) у правозастосовній діяльності - для удосконалення практики застосування законодавства, що регламентує участь сторони захисту в судовому провадженні в першій інстанції; (д) у правовиховній діяльності - для підвищення рівня правової культури населення та правознавців, а також практичних працівників.

Апробація результатів дослідження. Дисертація виконана на кафедрі кримінального процесу Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, обговорювалася на засіданнях кафедри, схвалена її науковцями та рекомендована до захисту. Основні положення, висновки та пропозиції доповідалися та були предметом обговорення на Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих учених і здобувачів «Юридична осінь 2011 року» (м. Харків, 9 листопада 2011 р.), «Юридична осінь 2014 року» (м. Харків, 14 листопада 2014 р.); науково- практичній інтернет-конференції ад’юнктів, аспірантів і здобувачів «Актуальні проблеми в діяльності правоохоронних органів» (м. Луганськ, 28 вересня 2012 р.), «круглому столі» за темою «Державна політика у сфері захисту прав потерпілих від кримінальних правопорушень» (м. Харків, 10 квітня 2013 р.), Міжнародних науково- практичних конференціях: «Теорія і практика сучасної юриспруденції» (м. Київ, 19-20 грудня 2014 р.), «Особливості адаптації законодавства Молдови та України до законодавства Європейського Союзу» (м. Кишинів, Республіка Молдова, 27-28 березня 2015 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Сучасне кримінальне провадження України: доктрина, нормативна регламентація та практика функціонування» (м. Одеса, 17 квітня 2015 р.).

Публікації. Основні результати дослідження відображені у 13 наукових публікаціях, з яких п’ять наукових статей, які надруковані у журналах, включених до переліку наукових фахових видань України, одна стаття - у науковому періодичному виданні іноземної держави, та тези семи доповідей на науково-практичних конференціях, у тому числі і міжнародних.

<< | >>
Источник: МОТОРИГІНА МАРИНА ГЕННАДІЇВНА. СТОРОНА ЗАХИСТУ В СУДОВОМУ ПРОВАДЖЕННІ У ПЕРШІЙ ІНСТАНЦІЇ. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. Харків - 2015. 2015

Скачать оригинал источника

Еще по теме ВСТУП:

- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -