Міжнародні та європейські стандарти правосуддя.

Одним із завдань кримінального провадження є забезпечення, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура. Концепція належної правової процедури походить з англо-американської правової сім'ї, у континентальній доктрині її можна співвіднести із концепцією справедливого судового розгляду.

Сучасний зміст концепції належної правової процедури включає в себе міжнародні процедурні стандарти кримінального провадження, які умовно можна поділити на кілька груп: 1) стандарти, що стосуються забезпечення права на свободу та особисту недоторканність; 2) стандарти, що стосуються забезпечення права на справедливий судовий розгляд; 3) стандарти, що стосуються забезпечення дії принципів nulla poena sine lege та non bis in idem; 4) стандарти, що стосуються охорони «privacy»; 5) стандарти, що стосуються доступу до правосуддя та оскарження судових рішень; 6) стандарти, що забезпечують відшкодування завданої внаслідок судової помилки шкоди (доклад.: Кримінальний процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар / Відп. ред.: С.В. Ківалов. Х.: Одіссей, 2013. С. 20-22).

Право на справедливий судовий розгляд у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практиці Європейського суду з прав людини, його імплементація у кримінальному процесуальному законодавстві України. Ст. 6 Конвенції закріплює право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права:

a) бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього;

b) мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту;

c) захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або - за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника - одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя;

d) допитувати свідків обвинувачення або вимагати, щоб їх допитали, а також вимагати виклику й допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинувачення;

e) якщо він не розуміє мови, яка використовується в суді, або не розмовляє нею, - одержувати безоплатну допомогу перекладача.

При вивченні цього питання доцільно звернутись до: Гловюк І.В. Використання практики Європейського суду з прав людини у кримінальному провадженні : навчально-методичний посібник / І.В. Гловюк, М.М. Стоянов, В.А. Завтур. Одеса : Юридична література, 2017. 224 с.; Макбрайд Джеремі. Європейська конвенція з прав людини та кримінальний процес. Київ: К.І.С., 2010. 576 с.; Фулей Т.І. Застосування практики Європейського суду з прав людини при здійсненні правосуддя : науково-методичний посібник для суддів. 2- ге вид. випр., допов. Київ, 2015. 208 с.