§ 2. Особливості розгляду заяв про видачу СУДОВОГО НАКАЗУ. ЗМІСТ СУДОВОГО НАКАЗУ

Вирішення справ у порядку наказного провадження здійсню­ється у формі видачі судового наказу як особливої форми судового рішення про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Суд розглядає заяву про видачу судового наказу протягом п'яти днів з дня її надходження. Розгляд проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника. За результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий на­каз або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу. Перелік підстав для відмови у видачі судового наказу закріплено ст. 152 ГПК України і є вичерпним. Так, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо:

1) заяву подано з порушеннями вимог ст. 150 ГПК України;

2) заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано;

3) заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам ст. 148 ГПК України;

4) наявні обставини, зазначені у ч. 1 ст. 175 ГПК України;

5) з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимо­ги, або пройшов строк, установлений законом для пред'явлення позову в суд за такою вимогою;

6) судом раніше виданий судовий наказ за тими самими вимо­гами, за якими заявник просить видати судовий наказ;

7) судом раніше відмовлено у видачі судового наказу з підстав, передбачених п. 3-6 ч. 1 ст. 152 ГПК України;

8) із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про вида­чу судового наказу;

9) заяву подано з порушенням правил підсудності^[61].

Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухва­лу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу. Відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених п. 1, 2, 8, 9 ч. 1 ст. 152 ГПК України, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, вста­новленому законом, після усунення її недоліків. Відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених п. 3-6 ч. 1 ст. 152 ГПК Ук­раїни унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

У разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться ви­моги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судово­го наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов’язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.

Якщо за результатами розгляду заяви про видачу судового на­казу судом не виявлено підстав для відмови у видачі судового на­казу, суд видає судовий наказ.

Відповідно до ст. 155 ГПК України в судовому наказі зазначаються:

1) дата видачі наказу;

2) найменування суду, прізвище та ініціали судді, який видав судовий наказ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізви­ще, ім’я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України стягувача та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків стягувача та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта стягувача та бо­ржника для фізичних осіб - громадян України, а також інші дані, якщо вони відомі суду, які ідентифікують стягувача та боржника;

4) посилання на закон, на підставі якого підлягають задово­ленню заявлені вимоги;

5) сума грошових коштів, які підлягають стягненню;

6) сума судових витрат, що сплачена заявником і підлягає стя­гненню на його користь з боржника;

7) повідомлення про те, що під час розгляду вимог у порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті;

8) відомості про порядок та строки подання заяви про скасу­вання судового наказу;

9) дата набрання судовим наказом законної сили;

10) строк пред’явлення судового наказу до виконання;

11) дата видачі судового наказу стягувачу.

Копія судового наказу (текст) разом з додатками не пізніше наступного дня після видачі судового наказу надсилаються борж­нику за адресою місцезнаходження (місця проживання), зазначе­ною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Судовий наказ оскаржен­ню в апеляційному порядку не підлягає, проте може бути скасова­ний за заявою боржника про скасування судового наказу, поданою боржником протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому копії судового наказу. У разі ненадходження до суду заяви від боржника про скасування судового наказу протягом п’яти днів після закін­чення строку на її подання судовий наказ набирає законної сили.

Судовий наказ складається і підписується суддею у двох при­мірниках, один з яких залишається в суді, а другий протягом п’яти днів з дня набрання ним законної сили видається під розписку або надсилається стягувачу на його офіційну електронну адресу або рекомендованим листом із повідомленням про вручення, чи цін­ним листом з описом вкладеного у разі відсутності електронної офіційної адреси.