ВСТУП

Актуальність теми. Конституція України проголосила, що людина, її життя та здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Набуття правового статусу відповідача в адміністративному процесі можливо, якщо він володіє адміністративною процесуальною правосуб’ єктністю, що являє собою сукупність адміністративної процесуальної правоздатності - здатності мати процесуальні права й обов’язки, а також адміністративної процесуальної дієздатності - здатності самостійно й усвідомлено такими правами й обов’язками розпоряджатися. Нажаль, доводиться констатувати, що у чинному Кодексі адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не наведено вичерпного переліку прав та обов’язків відповідача.

Отже, в законодавстві чітко не визначено підстави та порядок набуття правового статусу відповідача, немає чітко закріпленого переліку процесуальних гарантій відповідача, не визначено вичерпний перелік принципів реалізації правового статусу відповідача під час перегляду рішень у справах про адміністративні правопорушення адміністративними судами, не має чіткого розуміння форм реалізації правового статусу відповідача під час перегляду рішень у справах про адміністративні правопорушення адміністративними судами, що обумовлює актуальність представленого дослідження.

Слід зауважити, що окремі проблемні питання характеристики статусу відповідача під час перегляду рішень у справах про адміністративні правопорушення адміністративними судами були предметом наукових досліджень В.Б. Авер’янова, О.П. Альохіна, О.М. Бандурки, Д.М. Бахраха, В.М. Бевзенка, Ю.П. Битяка, Б.М Габрічідзе, І.П. Голосніченка,

B. М. Горшеньова, Е.Ф. Демського, Є.В. Додіна, О.А. Дьоміна І.Б. Коліушка, А.М. Колодія, В.К. Колпакова, А.Т. Комзюка, В.В. Копєйчикова,

C. О. Короєда, С.І. Котюргіна, О.В. Кузьменко, Р.О. Куйбіди,

М.В. Лошицького, Р.С. Мельника, А.О. Неугоднікова, Є. А. Олійника,

О.М. Пасенюка, Ю.С. Педько, Г.І. Петрова, Н.Б. Писаренка, Д.М. Притики,

A. В. Руденка, Н.Г. Саліщевої, О.В. Самойленка, О.Г. Свиди, В.В. Синцова,

B. М. Скавроніка, В.Д. Сорокіна, М.Ф. Стахурського, В.С. Стефанюка,

А.А. Стрижака, В.А. Сьоміної, Ю.О. Тихомирова, М.М. Тищенка,

О.Г. Чернявського, І.В. Шруб, О.М. Якуби та інших учених. Проте у вітчизняній юридичній науці питання саме про правовий статус відповідача під час перегляду рішень у справах про адміністративні правопорушення адміністративними судами висвітлено недостатньо, у наукових працях цей статус досліджувався фрагментарно або в рамках ширшої правової проблематики, без комплексного підходу.

Таким чином, недосконала теоретична та правова конструкція правового статусу відповідача в адміністративному судочинстві, наявність особливостей реалізації правового статусу відповідача під час перегляду рішень у справах про адміністративні правопорушення адміністративними судами, оновлення законодавства, що регламентує зазначені питання, відсутність належного наукового їх опрацювання зумовлюють актуальність та важливість комплексного дослідження правового статусу відповідача під час перегляду рішень у справах про адміністративні правопорушення адміністративними судами.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційне дослідження відповідає напрямкам визначеним у Концепції вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів (затвердженої Указом Президента України від 10 травня 2006 року № 361/2006), а також Стратегії державної політики сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні (затвердженої Указом Президента України від 24 березня 2012 року № 212/2012.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у тому, щоб на основі аналізу чинного адміністративного та адміністративно-процесуального законодавства України й практики його реалізації визначити сутність та особливості правового статусу відповідача під час перегляду рішень у справах про адміністративні правопорушення адміністративними судами. І на цій основі виробити конкретні пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення відповідного законодавства.

Для досягнення поставленої мети в дисертації необхідно вирішити такі основні завдання:

- охарактеризувати поняття та структуру правового статусу відповідача в адміністративному процесі;

- визначити підстави та порядок набуття статусу відповідача в адміністративному процесі;

- встановити процесуальні гарантії відповідача під час перегляду рішень у справах про адміністративні правопорушення адміністративними судами;

- з’ясувати правові засади реалізації правового статусу відповідача під час перегляду рішень у справах про адміністративні правопорушення адміністративними судами;

- окреслити принципи реалізації правового статусу відповідача під час

перегляду рішень у справах про адміністративні правопорушення

адміністративними судами;

- з’ясувати форми реалізації правового статусу відповідача під час

перегляду рішень у справах про адміністративні правопорушення

адміністративними судами;

- встановити особливості реалізації правового статусу відповідача на обов’язкових стадіях перегляду рішень у справах про адміністративні правопорушення адміністративними судам;

- визначити напрямки вдосконалення правового статусу відповідача на факультативних стадіях перегляду рішень у справах про адміністративні правопорушення адміністративними судами.

Об’єктом дослідження є адміністративне судочинство як форма захисту прав громадян України та відповідна стадія адміністративно-деліктного провадження.

Предмет дослідження є правовий статус відповідача під час перегляду рішень у справах про адміністративні правопорушення адміністративними судами.

Методи дослідження. Методологічну основу дослідження становлять як загальні, так і спеціальні методи наукового пізнання. При написанні дисертаційного дослідження використовувались загальнонаукові,

філософські, та спеціальні юридичні методи. Так, використання діалектичного методу дозволило запропонувати низку власних визначень термінів, ґрунтуючись на пізнані дійсності в її суперечливості, цілісності і розвитку. За допомогою використання логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат, удосконалено розуміння таких категорій, як «правовий статус відповідача в адміністративному процесі», «процесуальні гарантії відповідача», «принципи реалізації правового статусу відповідача під час перегляду рішень у справах про адміністративні правопорушення адміністративними судами» тощо (розділи 1, 2). За допомогою системноструктурного методу було розкрито підстави та порядок набуття статусу відповідача в адміністративному процесі, процесуальні гарантії відповідача під час перегляду рішень у справах про адміністративні правопорушення адміністративними судами, принципи реалізації правового статусу відповідача під час перегляду рішень у справах про адміністративні правопорушення адміністративними судами (підрозділи 1.2, 1.3, 2.2, 2.3). Автором також застосовувалися формально-логічний (підрозділ 2.2, 2.3,), структурний (підрозділ 1.2) та статистичний методи (підрозділи 1.3, розділ 2).

Науково-теоретичне підґрунтя дисертації становлять наукові праці фахівців в галузі філософії, соціології, загальної теорії держави і права, адміністративного права та процесу, інших галузевих правових наук, у тому числі зарубіжних учених. Нормативною основою дисертації є Конституція України, кодекси, закони України, акти Президента та Кабінету Міністрів України, підзаконні нормативні акти, які закріплюють правовий статус відповідача під час перегляду рішень у справах про адміністративні правопорушення адміністративними судами.

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що дисертація є першим комплексним дослідженням правового статусу відповідача під час перегляду рішень у справах про адміністративні правопорушення адміністративними судами, у результаті якого сформульовано низку нових наукових положень та висновків, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі:

вперше:

- запропоновано власну класифікацію процесуальних гарантій відповідача під час перегляду рішень у справах про адміністративні правопорушення адміністративними судами. Серед вищенаведених гарантій виокремлено: заперечення проти адміністративного позову (матеріально- правового та процесуально-правового характеру), мирову угоду, а також передбачену можливість позивача відкликати адміністративний позов; зустрічний позов та оскарження судових рішень у вищенаведеній категорії адміністративних справ;

удосконалено:

- розуміння поняття «права відповідача в адміністративному процесі» та «юридичні обов’язки відповідача в адміністративному процесі». Під правами відповідача в адміністративному процесі запропоновано розуміти закріплену та гарантовану КАС України свободу обирати поведінку, що впливатиме на інших суб’єктів адміністративного процесу з метою забезпечення його процесуальних інтересів. Під юридичними обов’язками відповідача в адміністративному процесі запропоновано розуміти встановлену на нормативно-правовому рівні та забезпечувану державою сукупність правил поведінки, яких йому необхідно дотримуватись в адміністративному процесі;

- характеристику системи принципів реалізації правового статусу відповідача під час перегляду рішень у справах про адміністративні правопорушення адміністративними судами, до таких віднесено наступні: верховенство права, законність, рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність, офіційне з’ясування всіх обставин у справі, гласність і відкритість адміністративного процесу, обов’язковість судових рішень, доступність мови

правосуддя;

- розуміння необхідності встановлення процесуального правила стосовно того, що заява про перегляд судових рішень повинна подаватися безпосередньо до Верховного Суду України, який би й вирішував питання про відкриття провадження по такій заяві.

- позицію, що процесуальне законодавство не встановлює обмежень щодо процесуальних дій, які може вчинити суддя адміністративного суду задля належного проведення стадії підготовки справи досудового розгляду. За наслідками підготовчого провадження суд, у разі відсутності процесуальних перешкод, постановляє ухвалу про закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду;

дістали подальшого розвитку:

- обґрунтування, що однією з основних форм реалізації правового статусу відповідача під час перегляду рішень у справах про адміністративні правопорушення адміністративними судами є реалізація повноважень таким суб’єктом адміністративно-процесуальних правовідносин через свого процесуального представника, який діє на підставі закону (законне представництво);

- пропозиція щодо необхідності зміни ст. 100 КАС України в частині її доповнення переліком хоча б основних поважних причин пропуску строків звернення до адміністративного суду. Внесення вищенаведених змін до процесуального законодавства слугувало б не тільки забезпеченню конституційних гарантій на ефективний судовий захист в адміністративних справах у зв’язку із переглядом рішень у справах про адміністративні правопорушення, а й забезпеченню вищенаведених гарантій у всіх категоріях адміністративних справ;

- висновок, що КАС України не вимагає обов’язкової участі відповідача на судовому засіданні. Зазначено, що велика кількість помилок, допущених в справах про адміністративні правопорушення й, як наслідок, велика кількість позовів до адміністративних судів щодо перегляду рішень у вищенаведеній категорії справ, свідчить про необхідність особистої участі суб’єктів владних повноважень під час перегляду адміністративними судами рішень у таких справах. Вищенаведене забезпечувало б врахування допущених суб’єктами владних повноважень помилок при прийнятті ними рішень у справах про адміністративні правопорушення, що, безумовно, сприяло б недопущенню ухвалення ними в подальшому незаконних рішень, а отже й зменшило б випадки незаконного та необгрунтованого порушення прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес, зокрема викладені в дисертації положення можуть бути використані:

- у науково-дослідній сфері - для подальшої розробки адміністративно- правових засад діяльності адміністративних судів під час перегляду рішень у справах про адміністративні правопорушення;

- у правотворчості - з метою підготовки і уточнення низки законодавчих та підзаконних актів з питань закріплення правового статусу відповідача під час перегляду рішень у справах про адміністративні правопорушення адміністративними судами;

- у правозастосовній діяльності - для підвищення ефективності діяльності адміністративного суду як суб’єкта перегляду рішень у справах про адміністративні правопорушення, а також практики перегляду адміністративних справ;

- у навчальному процесі - при підготовці підручників і навчальних

посібників з дисциплін «Адміністративне право», «Адміністративний

процес», «Суд та правоохоронні органи», а також у процесі проведення занять із зазначених дисциплін у юридичних ВНЗ.

Апробація результатів дисертації. Дисертація виконана та обговорена на кафедрі адміністративного права, процесу та адміністративної

діяльності ОВС Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. Її матеріали були представлені на двох науково-практичних конференціях: «Публічне адміністрування в сфері внутрішніх справ» (м. Київ, 14 травня 2015 р.) та «Вітчизняна юридична наука в умовах сучасності» (м. Харків, 20-21 березня 2015 р).

Публікації. Основні наукові положення та висновки дисертаційного дослідження викладено у чотирьох наукових статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях України, одній статті в іноземному виданні та двох тезах доповідей на конференціях.