<<
>>

ВСТУП

Актуальність теми. Із прийняттям нового Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у частині правосуддя було внесено також низку змін і до Конституції України. Ці кроки ознаменували початок судово-правової реформи в межах виконання Україною взятих на себе міжнародних зобов’язань у сфері забезпечення реального втілення демократичних стандартів судового захисту прав і свобод громадян, передусім у їх взаємовідносинах з органами публічного управління.

Водночас численні суперечки, що супроводжували процес ухвалення зазначених законів, а також труднощі, які виникають на початкових етапах їх реалізації, наочно демонструють усю глибину та серйозність кризи національної системи правосуддя, реформування якої вимагає вжиття більш рішучих і радикальних заходів. Так, за межами судової реформи залишилися питання, розв’язання яких очікувала широка громадськість. По-перше, яким обсягом повноважень мають бути наділені судді, щоб об’єктивно та неупереджено розглядати, а за необхідності, скасовувати рішення інших гілок державної влади, не посягаючи при цьому на принцип розподілу влади. По-друге, яким обсягом повноважень мають бути наділені інші гілки влади при вирішенні питань кадрового, матеріально- технічного, організаційного та іншого забезпечення судової гілки влади, щоб забезпечити реальний рівень її незалежності. По-третє, ужиття яких заходів дозволить убезпечити суддів від політичного впливу і тиску під час розгляду та вирішення справ, однією зі сторін в яких виступають представники вищих органів державної влади. По-четверте, ужиття яких заходів дозволить забезпечити виконання судових рішень, прийнятих не на користь влади.

Необхідність вирішення зазначених питань, насамперед, зумовлена тим, що роль суддів у демократичних країнах полягає не лише в покаранні громадян за адміністративні й кримінальні правопорушення, розв’язання цивільних і господарських спорів, а й у відстоюванні інтересів суспільства щодо принципових політичних питань та захисту інтересів громадян у їх взаємовідносинах із суб’єктами публічного управління.

Проте національна судова система на сьогодні не повною мірою відповідає зазначеним вимогам. Адміністративні суди, створення яких розпочалось ще 15 років тому, не виправдали покладені на них очікування. Їх діяльність і прийняті рішення досить часто є предметом критики, що негативно впливає на їх авторитет та рівень довіри до них громадськості. Наведені вище обставини зумовлюють розроблення та запровадження заходів щодо подальшого реформування не лише організаційних засад функціонування системи адміністративних судів і зміцнення гарантій незалежності суддів адміністративних судів.

Крім суто практичної цінності, обрана тема становить значний науково- теоретичний інтерес. Річ у тім, що до сьогодні проблеми реалізації принципу незалежності суддів саме в адміністративному судочинстві не були предметом комплексного наукового аналізу. З одного боку, адміністративно-правовий статус суддів адміністративних судів та адміністративно-правове регулювання їх діяльності досліджували такі науковці, як В.Б. Авер’янов, В.О. Басс, В.М. Бевзенко, Д.М. Бахрах, Ю.П. Битяк, А.Л. Борко, І.Л. Бородін, В.В. Галунько, Ю.В. Гаруст, Ю.В. Георгієвський, І.П. Голосніченко,

О.Ю. Дрозд, М.П. Запорожець, Л.В. Коваль, В.В. Ковальська, І.Б. Коліушко, В.К. Колпаков, А.Т. Комзюк, А.А. Манжула, М.В. Лошицький, Н.Р. Нижник, Ю.С. Педько, А.В. Руденко, А.О. Селіванов, РА. Сербин, Є.Ю. Соболь,

B. К. Шкарупа, К.В. Шкарупа, І.В. Шруб та інші. З іншого боку, принцип незалежності судової гілки влади в цілому і, як похідний від нього, принцип незалежності суддів, розглядали в своїх роботах такі відомі дослідники конституційного права та судоустрою, як В.Ф. Бойко, Т.В. Галайденко,

O. В. Гончаренко, В.В. Городовенко, А.А. Іванищук, П.Ф. Карпечкін,

P. О. Куйбіда, Н.А. Кузьменко, В.Т. Маляренко, Л.М. Москвич, О.Н. Панченко,

0. М. Пасенюк, С.В. Прилуцький, Д.М. Притика, О.І. Радченко, М.Д. Савенко,

1. Л. Самсін, В.Є. Скомороха, В.С. Стефанюк, А.А. Стрижак, В.І. Шишкін,

C. Г. Штогун та інші.

Проте, не заперечуючи наукову цінність проведених зазначеними вченими досліджень, варто зауважити, що більшість із них не відповідає сучасній суспільно-політичній ситуації в державі та тим завданням, які поставлені перед адміністративними судами у зв’язку із реформуванням державного апарату та підвищенням ролі громадянського суспільства в управлінні державними справами.

Наявність прогалин у теорії та їх недостатня урегульованість в законодавстві обумовлюють актуальність та необхідність проведення подальшого науково-теоретичного дослідження, спрямованого на пошук та обґрунтування найбільш перспективних напрямів зміцнення гарантій незалежності суддів адміністративних судів.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обрана тема дисертації належить до числа пріоритетних у галузі удосконалення адміністративного процесу, розбудови судової системи загалом та інституту адміністративного судочинства зокрема. Зміст та основні положення роботи відповідають основним завданням здійснення судово-правової реформи в Україні, а також спрямовані на реалізацію Концепції вдосконалення

судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів, Стратегії реформування судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів на 2015-2020 роки, а також Стратегії реформування державного управління України на 2016-2020 роки. Дисертація виконана згідно з планом науково-дослідної роботи кафедри конституційного, адміністративного права та соціально-гуманітарних дисциплін Інституту права та суспільних відносин Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна» (номер державної реєстрації 0107U008696).

Мета і задачі дослідження. Мета роботи полягає у тому, щоб на основі аналізу наукових поглядів, узагальнення положень національного

законодавства, міжнародно-правових актів та вивчення практики їх застосування комплексно дослідити принцип незалежності суддів адміністративних судів і на цій основі сформулювати теоретичні висновки та науково обґрунтовані пропозиції з удосконалення гарантій його реалізації.

Для досягнення цієї мети були поставлені наступні задачі:

- сформувати зміст, характерні риси, а також визначити соціально- необхідну значущість принципу незалежності суддів адміністративних судів;

- виявити внутрішній та зовнішній рівні незалежності суддів адміністративних судів;

- систематизувати та проаналізувати нормативно-правові акти, якими визначено зміст принципу незалежності суддів та гарантії його забезпечення, виявити прогалини в даній сфері адміністративно-правового регулювання та обґрунтувати шляхи їх усунення;

- визначити зміст, поняття, ознаки та функції гарантій незалежності суддів адміністративних судів;

- сформувати систему гарантій незалежності суддів адміністративних судів та провести їх класифікацію;

- розкрити гарантії реалізації принципу незалежності під час формування суддівського корпусу, виявити прогалини в правовому регулюванні даного питання та обґрунтувати пропозиції з їх подолання;

- проаналізувати закордонний досвід та на його основі визначити основні напрями підвищення ролі та значення незмінюваності у забезпеченні незалежності суддів адміністративних судів;

- обґрунтувати основні шляхи удосконалення порядку притягнення суддів до юридичної відповідальності.

Об’єкт дослідження - суспільні відносини, що виникають в процесі забезпечення адміністративно-правових засад реалізації принципу незалежності суддів в адміністративному судочинстві.

Предмет дослідження - адміністративно-правові засади реалізації принципу незалежності суддів в адміністративному судочинстві.

Методи дослідження. Відповідно до поставленої мети та задач, в роботі використано сукупність як загальнонаукових, так і спеціальних методів і способів наукового пізнання, застосування яких дозволило всебічно проаналізувати об’єкт і предмет дослідження. Діалектичний метод дав можливість розглянути незалежність суддів як фундаментальний принцип, що визначає зміст і спрямованість розвитку всіх інших принципів забезпечення статусу суддів адміністративних судів (розділ 1, 2, 3). Метод аналізу та синтезу дозволив з’ясувати місце принципу незалежності в системі принципів правового статусу суддів адміністративних судів (підрозділ 1.1) та визначити співвідношення принципу незалежності суддів та гарантій його реалізації (підрозділ 2.1). Логіко-семантичний метод дозволив з’ясувати логіко- методологічні принципи побудови основних дефініцій і поглибити понятійно- категорійний апарат (підрозділ 1.1, 1.2, 2.1). Метод системно-структурного аналізу було покладено в основу визначення рівнів незалежності суддів адміністративних судів (підрозділ 1.2), а також системи гарантій незалежності суддів (підрозділ 2.2). Методи класифікації та групування застосовувались під час аналізу наукових підходів до класифікації гарантій незалежності суддів та обґрунтування авторського погляду на це питання (підрозділ 2.3). Використання історико-правового методу дозволило простежити еволюцію доктринальних поглядів на незалежність суддів адміністративних судів (підрозділ 1.1), а також розвиток його нормативно-правового регулювання (підрозділ 1.3). Контент-аналіз документів у поєднанні з методом логічного аналізу дозволив всебічно вивчити чинну систему нормативних актів, що визначають сферу застосування принципу незалежності суддів та гарантій його реалізації, виявити їх недоліки, прогалини та суперечності, а також розробити рекомендації, спрямовані на їх усунення (розділ 1-3).

Соціологічні методи використовувались при проведенні анкетування з метою вивчення правозастосовної практики, з’ясування наявних у досліджуваній сфері проблем, а також визначення найбільш оптимальних шляхів їх розв’язання (розділи 1-3).

Нормативну та емпіричну базу дослідження склали Конституція України, КАС України, КК України, КПК України, КУпАП, законодавчі та інші нормативно-правові акти, які забезпечують функціонування судової гілки влади загалом, та адміністративних судів зокрема, нормативні документи міжнародних організацій, ратифіковані Україною в установленому порядку, законодавство деяких зарубіжних країн, висновки та рекомендації міжнародних експертів, статистичні дані, аналітичні довідки, узагальнення судової практики та результатів проведеного анкетування 100 суддів адміністративних судів та 300 фахівців у галузі права.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що це одне із перших у вітчизняній адміністративно-правовій науці комплексне

монографічне дослідження, у якому здійснено повний аналіз принципу незалежності суддів адміністративних судів, визначено прогалини та розбіжності адміністративно-правового регулювання гарантій його

забезпечення, а також зроблено спробу обґрунтувати шляхи їх усунення. У результаті проведеного дослідження сформульовано низку положень, висновків та пропозицій, що характеризуються науковою новизною, а саме:

вперше:

- обґрунтовано авторські визначення таких понять, як «принцип незалежності суддів адміністративних судів» та «гарантії незалежності суддів адміністративних судів», у яких відображено їх сутність, мету, завдання, характерні ознаки та сфера застосування;

- обґрунтовано необхідність закріплення додаткових гарантій незалежності суддів адміністративних судів в адміністративному процесуальному законодавстві, зокрема, шляхом доповнення системи основних принципів адміністративного судочинства, яка закріплена в ст. 7 КАСУ, таким принципом, як «незалежність суддів і підкорення їх тільки законові», а також детального закріплення його змісту в окремій статті КАСУ;

- з метою зміцнення та уніфікації гарантій суддівського імунітету обґрунтовано необхідність 1) чіткого законодавчого закріплення підстав, за наявності яких суддя може бути позбавлений імунітету від юридичної відповідальності; 2) доповнення КУпАП окремою статтею, у якій передбачити винятки із загальної процедури притягнення суддів до адміністративної відповідальності;

удосконалено:

- визначення основної мети, розширено: завдання, функції та систему ознак принципу незалежності суддів адміністративних судів, що враховують специфіку адміністративних справ та особливості правового статусу суддів адміністративних судів;

- систему елементів внутрішнього та зовнішнього рівнів

незалежності суддів адміністративних судів;

- систему гарантій незалежності суддів адміністративних судів, до якої пропонується додатково включити такі гарантії, як «особливий порядок переведення судді до іншого суду», «встановлений законом порядок відсторонення судді від здійснення правосуддя», «обов’язковість судових рішень і встановлення відповідальності за їх невиконання»;

- класифікацію гарантій незалежності суддів адміністративних судів, в основу якою покладено наступні критерії: сфера дії; характер правових норм, якими вони встановлюються; специфічні риси джерел походження; специфіка правового положення судді, функціональна спрямованість; сфера поширення; коло осіб, на які вони поширюються; термін дії; змістове наповнення;

- визначення незмінюваності суддів адміністративних судів під якою пропонується розуміти гарантоване безстрокове перебування судді на займаній ним посаді, за умови належного виконання суддівських повноважень, незалежно від бажання органу, який його призначив (обрав), а також виключно законодавче закріплення підстав і порядку припинення повноважень судді та його переміщення на іншу посаду;

дістало подальший розвиток:

- положення про доцільність скасування процедури першого п’ятирічного призначення суддів на посаду і запровадження моделі безстрокового виконання ними суддівських повноважень;

- положення про те, що на сьогодні найбільш оптимальним є такий механізм добору суддів: відбір кандидатів на посаду судді ВККСУ за конкурсною процедурою; прийняття рішення про призначення кандидатів, які пройшли конкурс, ВРЮ; затвердження рішення щодо кандидата Президентом України;

- положення про доцільність позбавлення ВРУ повноважень щодо надання згоди на затримання або утримування судді під вартою чи арештом, і віднесення його до компетенції ВРЮ;

- положення про необхідність скорочення законодавчо закріплених меж загальної недоторканості суддів та обмеження її рамками виключно функціонального імунітету;

- положення про доцільність часткової трансформації адміністративної відповідальності суддів у дисциплінарну.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що сформульовані в дисертації теоретичні положення, висновки та пропозиції спрямовані на вдосконалення законодавства про судоустрій та практики його застосування, розвиток науки адміністративного права і процесу, підвищення рівня професійної підготовки спеціалістів юридичного профілю і можуть бути використані у:

- правотворчій сфері - при розробці нових нормативно-правових актів, якими визначаються концептуальні засади реформування судової гілки влади, а також при підготовці змін і доповнень до Конституції України, КУпАП, Законів України «Про судоустрій і статус суддів», інших нормативно-правових актів, що спрямовані на зміцнення гарантій незалежності суддів (довідка про впровадження результатів дослідження Інституту законодавства Верховної Ради України);

- правозастосовній сфері - для удосконалення діяльності правозастосовних органів щодо реалізації гарантій суддівської незалежності;

- науково-дослідній роботі - для подальшого розвитку положень науки адміністративного права і процесу з метою поглиблення теоретичних розробок питань, пов’язаних зі зміцненням суддівської незалежності, а також при проведенні комплексних досліджень проблем удосконалення функціонування судової гілки влади (акт впровадження Науково-дослідного інституту публічного права);

- навчальному процесі - під час удосконалення вже наявних та розробки нових програм і планів підготовки та підвищення кваліфікації спеціалістів юридичного профілю, при підготовці відповідних розділів підручників, навчальних посібників і методичних рекомендацій з питань функціонування судової гілки влади, а також під час викладання таких навчальних дисциплін і спецкурсів: «Адміністративне право України», «Адміністративний процес», «Судові та правоохоронні органи», «Судово- правова реформа» (акт впровадження Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна»).

Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми у цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення та висновки були оприлюднені на таких на міжнародних та національних науково-практичних конференціях, семінарах та круглих столах: «Публічне адміністрування в сфері внутрішніх справ» (Київ, 2015), «Пріоритетні проблеми юридичної науки: сучасний стан та перспективи вдосконалення» (Київ, 2015), «Розвиток сучасного права в умовах глобальної нестабільності» (Одеса, 2016), «Державне регулювання суспільних відносин: розвиток законодавства та проблеми правозастосування» (Київ, 2016), «Розвиток державності та права в Україні: реалії та перспективи» (Львів, 2016).

Публікації. Теоретичні положення і практичні рекомендації, обґрунтовані в дисертації, дістали відображення у 12 наукових публікаціях, п’ять з яких - статті, що опубліковані у наукових фахових виданнях України, дві - у зарубіжних наукових юридичних виданнях та п’ять - тези доповідей на науково-практичних конференціях.

<< | >>
Источник: ЧЕМОДУРОВА НАТАЛІЯ ОЛЕКСАНДРІВНА. АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРИНЦИПУ НЕЗАЛЕЖНОСТІ СУДДІВ В АДМІНІСТРАТИВНОМУ СУДОЧИНСТВІ. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. Київ-2016. 2016

Скачать оригинал источника

Еще по теме ВСТУП:

- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -