Висновки до РОЗДІЛУ І
У межах даного розділу було зроблено такі висновки:
1. У сучасних умовах успішне ведення адміністративного судового процесу багато в чому залежить від якості сформованих судових справ, від всебічного і глибокого судового дослідження матеріалів справи і на цій основі формування і прийняття компетентного, науково обґрунтованого, законодавчо узгодженого рішення.
Особливого значення формування прийняття і реалізації адміністративних судових рішень набувають в умовах демократизації суспільних відносин, послаблення командно-директивного тиску на стан справ третьої гілки влади - судової системи України, коли все більше і більше суди набувають незалежності, правової самостійності.Нами відстежено, що адміністративні судові органи не мають в достатній мірі науково розроблених критеріїв оцінки матеріалів будь-якої судової справи. Не існує чітких рекомендацій аналізу чинників формування глибоко продуманих,компетентно сформованих і проаналізованих рішень по судових справах, що призводять до збільшення апеляційних скарг, відміни рішень на користь відповідача, а в кінцевому рахунку - порушення права і свобод громадян.
Саме наявність колізій у правових нормах, винятки з різноманітних питань прийняття рішень є досить не рідкісним явищем. Більшість питань стосовно недоліків в оцінці якості рішень мають не виключений характер, трактування понять рішень, їх складових нерідко зводять до аналогій, а не до їх наукового трактування, оскільки у адміністративному законодавстві термін «судове рішення» не визначено.
2. З огляду на вищезазначене дозволяє глибше вникнути в природу і сутність винятково суспільного терміну, такого як «судове рішення» і виробити підходи внесення доповнень до законодавчих актів адміністративного судочинства у трактування цього поняття:
- судове рішення - це найзагальніший процесуальний акт (документ) застосування права адміністративного правосуддя, яким суд вирішує те чи інше питання;
- ухвала - письмове або усне рішення адміністративного суду в залежності від судової інстанції, процесуальних питань та процедури розгляду адміністративної справи.
3. На підставі аналізу та юридичного тлумачення правозахисних актів з позиції позитивного права дозволив вийти за межі закритого кола одномірних, лише юридичних явищ, і використати основи і передоснови права з визначення правових ознак категорії «судового рішення», його складових і елементів, а також динаміки розвитку.
Розкриття сутності класифікаційних ознак рішень дають методологічну основу адміністративному суду плідно виконувати адміністративно-процесуальні права з раціонального врегулювання різноманітних ситуацій у контексті існування багатоположних інтересів суб’єктів права та їх прояснення в законності і обґрунтуванні прийнятих судом постанов і ухвал при розгляді справ, а також для формування зводу ознак, що може бути основою інкорпорації та кодифікації судових рішень.
4. Дослідивши чисельність і змістовність розгляду процесуальних питань адміністративної юрисдикції приходимо до висновку, що цьому органу правосуддя та в адміністративно-правовій науці не було єдності у поглядах щодо форми, змісту, ані щодо розгляду судових справ і оголошення рішень, вимог до нього. Ситуація пояснюється багатьма чинниками, серед яких виділяється «нетрадиційність» адміністративного процесу порівняно з іншими різновидами юридичного правосуддя, обумовлюється також прийняттям адміністративними судами різноманітних й відмінних за своєю суттю та формою процесуальних документів. За цих умов практика змушена діяти імперативним шляхом, що не завжди являється продуктивним.
5. В рамках нової наукової юридичної парадигми форма і зміст нами розглянута як вимога, що спроможна відкрити нову реальність, не посилаючись на старі догми, а на нову реальність дисциплінарної семантики термінологічної означеності цих понять, як вони утвердились у класичній юридичній науці і в законодавстві.
6. Виконуючи завдання адміністративного судочинства, адміністративні суди, використовуючи на практиці рекомендації щодо форми, змісту судових рішень, вимог до них мають реальний механізм, який утверджує законність у сфері публічного адміністрування, спрямовуючи діяльність органів публічної адміністрації та інших учасників публічно-правових відносин у правове русло, конкретизують вимоги законодавства і критерії правомірності дій суб’єктів правозастосування, сприяють законодавцеві у виявленні недоліків і прогалин у правовому регулюванні тієї або іншої групи публічно-правових відносин, утверджують порядок розгляду справ і прийняття законних і змістовних публічних судових актів.