<<
>>

Висновки до розділу 3

Аналіз практики застосування гарантій реалізації принципу незалежності суддів адміністративних судів дозволив нам зробити такі висновки:

Особливий порядок формування суддівського корпусу необхідно розглядати крізь призму гарантій принципу незалежності суддів.

Зазначена гарантія має організаційно-правовий характер, оскільки ефективність її реалізації прямо впливає на організацію та функціонування не лише адміністративних судів, але також і всієї судової системи, її самостійність та незалежність від інших гілок державної влади.

Існуючий на сьогодні порядок кадрового забезпечення адміністративного судочинства не відповідає міжнародним стандартам, є недосконалим та неефективним, а тому неспроможний забезпечити реальну незалежність суддів адміністративних судів від незаконного впливу й тиску з боку інших гілок влади. Формування суддівського корпусу сьогодні спирається на політичну волю, а не на об’єктивність і справедливість, а процедура добору суддів адміністративних судів все частіше використовується як інструмент політичної розправи та зведення особистих рахунків.

На сьогодні найбільш оптимальним є такий механізм добору суддів:

1) відбір кандидатів на посаду судді Вищою кваліфікаційною комісією суддів України за конкурсною процедурою; 2) прийняття рішення про призначення кандидатів, які пройшли конкурс, Вищою радою юстиції; 3) затвердження рішення щодо кандидата Президентом України.

Впровадження в національну правову систему запропонованої модель формування судового корпусу передбачає вирішення кількох ключових питань:

1) необхідно на конституційному рівні чітко прописати механізм добору суддів;

2) обмежити коло дискреційних повноважень Президента України щодо формування суддівського корпусу; 3) в законодавчому порядку чітко прописати строк і порядок прийняття Президентом України рішення про призначення на посаду судді тих кандидатів, які успішно пройшли процедуру кваліфікаційного відбору.

4) обмежити право Президента України на звільнення з посади суддів як таке, що становить загрозу незалежності суддів; 5) в Конституції України закріпити вичерпний і максимально формалізований перелік вимог, які висуваються до кандидатів на посаду судді; 6) в законодавчому порядку закріпити положення, згідно якого указ Президента України про призначення на посаду судді є остаточним, не має зворотної сили і не може бути скасований;

7) переглянути склад, повноваження і правовий статус ВККСУ з метою консолідації всіх процедур, пов’язаних із добором суддів, їх кар’єрою і звільненням в єдиному органі; 8) переглянути правовий статус, повноваження, порядок формування і склад ВРЮ.

Незмінюваність суддів адміністративних судів закріплена у вигляді гарантованого безстрокового (умовно) перебування судді на займаній ним посаді, за умови належного виконання суддівських повноважень, незалежно від бажання органу, який його призначив (обрав), а також виключно законодавче закріплення підстав і порядку припинення повноважень судді та його переміщення на іншу посаду.

На сьогодні незмінюваність суддів адміністративних судів не є абсолютною. На це, зокрема, вказують три обставини: 1) незмінюваність суддів обмежується певними часовими рамками; 2) збереження статусу судді ставиться у залежність від якості виконання суддівських повноважень, дотримання ним вимог чинного законодавства, належної поведінки та інших обставин; 3) не є абсолютними також гарантії безстрокового перебування судді на конкретній займаній посаді.

З урахуванням специфіки адміністративних справ, які уповноважені вирішувати судді адміністративних судів, з метою забезпечення їх незалежності, необхідно відмовитись від практики першого призначення суддів на п’ятирічний термін Президентом України і перейти до моделі безстрокового виконання суддівських повноважень. Такий підхід дозволить максимально повно зберегти правову природу принципу незмінюваності суддів, повноцінно сприятиме забезпеченню незалежності суддів саме адміністративних судів, зробить їх вільними від політичної та соціально-економічної ситуації в державі.

Аналіз міжнародно-правових актів, обґрунтованих в літературі поглядів науковців, суддів та політиків, а також узагальнення результатів проведеного анкетування дозволив виділити такі ключові проблемі ,які необхідно вирішити з метою зміцнення суддівського імунітету від кримінальної відповідальності:

1) з метою забезпечення незалежності суддів саме адміністративних судів, необхідно позбавити ВРУ повноважень щодо надання згоди на затримання або утримування судді під вартою чи арештом, віднісши його до компетенції ВРЮ;

2) в чинному законодавстві необхідно чітко прописати підстави, за наявності яких ВРЮ може позбавити суддю імунітету від кримінального переслідування;

3) необхідно скоротити закріплені на сьогодні в Конституції України межі загальної недоторканості суддів, обмеживши її рамками виключно функціонального імунітету.

З метою зміцнення гарантій незалежності під час притягнення суддів до адміністративної відповідальності доцільно: 1) в законодавчому порядку передбачити положення про часткову трансформацію адміністративної відповідальності суддів у дисциплінарну, зокрема, шляхом доповнення КУпАП окремою статтею; 2) законодавчо закріпити положення, згідно якого за вчинення адміністративних правопорушень, пов’язаних із корупцією, до суддів застосовуються виключно заходи дисциплінарного впливу; 3) в законодавчому порядку чітко прописати винятки із загальної процедури притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності за вчинення адміністративних проступків;

4) офіційно закріпити імунітет суддів від застосування деяких заходів забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення, а також від застосування таких стягнень, як громадські роботи, виправні роботи, адміністративний арешт; 5) поширити межі суддівського імунітету на деякі елементи процедури адміністративно-деліктного провадження.

З метою уніфікації гарантій суддівської незалежності під час притягнення суддів до цивільно-правової відповідальності доцільно: 1) посилити гарантії захисту прав громадян у випадку ухвалення судом неправосудного рішення, зокрема, законодавчо закріпити положення, згідно якого шкода, завдана внаслідок постановлення судом незаконного рішення в адміністративних справах має бути відшкодована державою у випадку встановлення в діях судді (суддів) не лише складу злочину, але також адміністративного чи дисциплінарного правопорушення; 2) обмежити гарантії імунітету суддів від цивільно-правової відповідальності шляхом законодавчого закріплення права держави в деяких випадках пред’являти регресні вимоги до тих суддів, з вини яких було винесено неправосудне рішення.

<< | >>
Источник: ЧЕМОДУРОВА НАТАЛІЯ ОЛЕКСАНДРІВНА. АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРИНЦИПУ НЕЗАЛЕЖНОСТІ СУДДІВ В АДМІНІСТРАТИВНОМУ СУДОЧИНСТВІ. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. Київ-2016. 2016

Скачать оригинал источника

Еще по теме Висновки до розділу 3:

- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -