Висновки до розділу 1

У результаті дослідження загальнотеоретичних і методологічних підходів до розуміння сутності та змісту принципу незалежності суддів адміністративних судів, ми прийшли до таких висновків:

Принцип незалежності суддів адміністративних судів характеризується такими ознаками: 1) регулятивність; 2) нормативність; 3) універсальність; 4) цільова спрямованість; 5) імперативність; 6) об’єктивна обумовленість;

7) самостійність; 8) взаємозв'язок і взаємообумовленість.

Принцип незалежності суддів адміністративних судів займає особливе місце в системі принципів права і, залежно від обраного класифікаційного критерію, відноситься до різних груп принципів: 1) залежно від рівня правового узагальнення - до спеціально-юридичні принципів права, а в їх системі - до міжгалузевих принципів; 2) залежно від форми (способу) правового закріплення - до конституційних принципів права; 3) залежно від функціонального призначення - до процесуальних принципів права, а в їх системі - до організаційних принципів.

До елементів внутрішньої структури принципу незалежності суддів адміністративних судів необхідно відносити різноманітні юридичні імперативи (вимоги) та ідеї, конкретизуючи принципи, а також гарантії реалізації даного принципу.

Погоджуємося з думкою Дороша Василя Степановича, котрий в своєму дисертаційному дослідженні на тему: «Адміністративно-правове регулювання організації адміністративного судочинства в Україні» Основна мета принципу незалежності суддів має глобальний всеосяжний характер - забезпечення балансу між різними гілками державної влади шляхом створення умов для належного функціонування механізму стримувань і противаг. Досягнення зазначеної мети забезпечується шляхом вирішення цілої низки завдань які умовно можна поділити на дві групи: загальні та спеціальні.

2) зміцнення правопорядку та забезпечення ефективного захисту прав і свободи людини і громадянина; 3) розбудова справедливого, неупередженого та доступного правосуддя; 4) збереження єдності та самостійності судової гілки влади, зміцнення та підвищення її авторитетності; 5) створення умов для належного виконання судом своїх конституційних функцій; 6) зменшення рівня залежності судів та суддів від органів публічного управління, їх службових та посадових осіб; 7) підвищення рівня довіри громадськості до судової системи в цілому та адміністративного судочинства зокрема.

До спеціальних завдань відносяться: 1) забезпечення об’єктивного, неупередженого та безстороннього розгляду і вирішення адміністративних справ; 2) підвищення ефективності діяльності адміністративних судів;

3) недопущення випадків неправомірного використання суб'єктами публічного управління влади та наданих їм повноважень з метою перешкоджання розгляду адміністративних справ на визначених законом засадах; 4) недопущення фактів незаконного втручання в діяльність адміністративних судів з метою прийняття незаконних судових рішень, а також нейтралізація незаконного тиску та впливу на суддів шляхом погроз, шантажу, підкупу, підбурення та інших форм впливу;

5) забезпечення об’єктивності процедур, пов’язаних із кадровим забезпеченням адміністративних судів, призначенням суддів на адміністративні посади в адміністративних судах, вирішенням питань про відповідальність суддів тощо;

6) створення висококваліфікованої та ефективної системи адміністративного судочинства, наповнення її професійним та високоморальним кадровим потенціалом; 7) зміцнення правового статусу суддів адміністративних судів.

Під незалежністю суддів адміністративних судів необхідно розуміти закріплений в Конституції України та в інших законодавчих і підзаконних нормативно-правових актах принцип організації та функціонування адміністративних судів, а також професійної діяльності суддів адміністративних судів, який характеризується регулятивністю, нормативністю, універсальністю, цільовою спрямованістю, імперативністю, самостійністю та об’єктивною обумовленістю і спрямований на забезпечення об’єктивного, неупередженого та безстороннього розгляду і вирішення адміністративних справ, створення висококваліфікованої та ефективної системи адміністративного судочинства, зміцнення правового статусу суддів адміністративних судів а також забезпечення балансу між різними гілками державної влади шляхом створення умов для належного функціонування механізму стримувань і противаг.

Зовнішній рівень незалежність суддів визначається рівнем захищеності адміністративного суду від будь-яких зовнішніх факторів. Залежно від характеру та правової природи таких факторів, зовнішню незалежність можна диференціювати на чотири складові: 1) незалежність судової влади від інших гілок державної влади, що охоплює наступні аспекти: судова влада (а отже, й адміністративні суди) має бути незалежною від інших гілок державної влади; судова влада має бути рівноправною з іншими гілками влади; судова влада має бути наділена реальними важелями для стримувань і противаг; судам має відводитись самостійне місце в системі державних органів влади;

2) незалежність адміністративних судів від суспільно-політичної обстановки в державі; 3) захист суддів адміністративних судів від незаконного втручання в їх роботу та в діяльність суду, що охоплює наступні аспекти: адміністративні суди мають бути функціонально відмежовані від інших органів державної влади (компетенційна відокремленість); судді адміністративних судів мають бути надійно захищені від незаконного впливу та тиску з боку інших суб’єктів процесуальної діяльності; 4) соціально-економічна незалежність адміністративного судочинства.

Внутрішній рівень незалежності суддів адміністративних судів визначається факторами, які безпосередньо пов’язані із недосконалістю організації судової системи, недоліками законодавчого регулювання взаємовідносин між суддями та особами, які виконують управлінські функції в судах, а також невідповідністю особистих якостей суддів тим вимогам, що висуваються до суддівської професії. Внутрішній рівень суддівської незалежності можна диференціювати на три складові: 1) незалежність адміністративного суду як самостійної ланки судової системи; 2) незалежність суддів адміністративних судів від інших представників судової влади;

3) сумлінне виконання суддями своїх професійних обов’язків, дотримання ними моральних та етичних основ суддівської діяльності.

Той факт, що на сьогодні КАСУ не містить прямої вказівки на необхідність дотримання принципу незалежності суддів під час відправлення правосуддя, не дозволяє забезпечити абсолютну незалежність суддів адміністративних судів на практиці. Особливий характер адміністративних справ, в яких однією із сторін обов’язково виступають суб’єкти публічного управління, вимагає законодавчого закріплення додаткових гарантій незалежності суддів в адміністративному процесі. З метою практичної реалізації такої пропозиції, необхідно внести деякі доповнення до КАСУ: ч. 1 ст. 7, що визначає основні принципи адміністративного судочинства, доповнити п. 8 наступного змісту: «8) незалежність суддів і підкорення їх тільки законові». Відповідно, перший розділ КАСУ необхідно доповнити новою статтею, в якій більш детально розкрити значений принцип.