Висновки до першого розділу
1. Виокремлено функції принципів адміністративного судочинства: регулювання суспільних відносин, що виникають при розгляді судами адміністративних справ; сприяння систематизації процесуального законодавства, що регламентує порядок здійснення адміністративного судочинства; мають основоположне значення для тлумачення норм і заповнення прогалин у правовому регулюванні адміністративного судочинства, забезпечення логічної побудови інституту адміністративного судочинства; слугування ефективному захисту та відновленню прав громадян, порушених суб’єктами владних повноважень та їх посадовими і службовими особами.
2. Визначено, що характерними ознаками законодавчої системи принципів адміністративного судочинства є наступні: численність її елементів - принципів; ієрархічність побудови, тобто розміщення принципів у системі і посідання у ній належного місця має бути чітко обґрунтовано; елементи, які утворюють систему, перебувають у певному взаємозв’язку між собою; взаємодія елементів системи з правовими інститутами та процесуальними положеннями зазначеної галузі права; єдність та цілісність як системи в цілому, так, і її складових - принципів адміністративного процесуального права.
3. Констатовано, що головною особливістю реалізації принципу змагальності в адміністративному судочинстві є його безпосередній взаємозв’язок з принципами диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, що підтверджується їх правовим закріпленням в одній статті КАС України. Поєднання змагальної засади адміністративного процесу з рівноправністю сторін у процесі, диспозитивністю забезпечує всі можливості повного і всебічного використання судового захисту прав, свобод та інтересів особи, яка звернулася до адміністративного суду за захистом. Засада змагальності повністю регулює весь процес набуття фактичного матеріалу, необхідного для вирішення адміністративної справи, визначає форми, методи та прийоми дослідження цього матеріалу, регулює дії сторін адміністративного провадження та адміністративного суду щодо збирання та аналізу доказів, послідовності вчинення цих процесуальних дій та їх правові наслідки.
4. З’ясовано, що законодавчого визначення терміну «змагальність» не існує. Тож тлумачення здійснюється відповідно до наукових уявлень дослідників даного явища і правового закріплення в якості принципу в процесуальному законодавстві. Вбачається, що принцип змагальності - це закріплена безпосередньо в нормах процесуального права універсальна нормативно-керівна вимога, що забезпечує такий порядок здійснення судочинства правосуддя, при якому з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, здійснюється за допомогою протиборства суб'єктів процесуальних відносин по доведенню ними обставин, на яких вони засновують свої вимоги і заперечення. При цьому суд, спираючись на принципи незалежності та неупередженості, а також виходячи з норм чинного законодавства і свого внутрішнього переконання, покликаний здійснювати загальне керівництво процесом, сприяти суб'єктам процесуальних відносин з метою вирішення справи по суті.
5. Виокремлено обов’язкові системо утворюючі елементи змагальності в адміністративному судочинстві: наявність двох і більше суб'єктів з протилежними інтересами; боротьба сторін в рамках окремих юридичних процедур; мета - встановлення зайнятої позиції в якості вірної та істинної.
6. Виокремлено особливості реалізації принципу змагальності в різних процесуальних галузях. Вбачається що найбільш повно принцип змагальності реалізується в цивільному судочинстві, в якому сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Певні дискусії існують в кримінальному судочинстві, особливо що стосується розповсюдження принципу змагальності сторін на досудові стадії кримінального процесу. В адміністративному судочинстві головною особливістю реалізації принципу змагальності є те, що однією з сторін публічно-правових відносин, як правило є, орган публічної влади, на який і покладається обов’язок доказування, а також активна роль суду в цьому процесі. Змагальність в господарському процесі вирізняється тим, що сторонам забезпечуються широкі можливості у захисті своїх прав та законних інтересів, а господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. Таким чином на суд не покладається обов’язок активного вживання заходів щодо збирання доказів на підтвердження фактичних обставин справи.