<<
>>

Висновки до першого розділу

Проведене дослідження поняття адміністративної процедури з термінологічного та змістового боку з використанням етимологічного, історичного методів, методу аналогій та комплексної характеристики поглядів науковців, з позиція «за»і «проти» щодо співвідношення поняття «адміністративний процес» та «адміністративна процедура» і здійснена класифікація дозволяють зробити такі висновки:

по-перше, етимологічне дослідження понять «процес» та «адміністративий процес» ілюструє логіко-філологічні розбіжності у їх інтерпретації, адже за законами логіки, ознаки загального (процес) відображаються у конкретному (адміністративний процес) і навпаки, що не відповідає дійсності у досліджуваних поняттях, оскільки у понятті «процес» присутній атрибут суду, що не завжди характерне для адміністративного процесу;

по-друге, розгляд адміністративно – юрисдикційного та адміністративно- позитивного процесу в контексті широкого визначення адміністративного процесу є неправильним, хоча вони мають певні схожі риси, наприклад, індивідуальний, як правило, характер справ, але вказана ситуація ілюструє лише взаємодію цих правових явищ, їх функціонування в полі адміністративних відносин і дає можливість стверджувати та обгрунтовувати їх взаємопов`язаність, а не тотожність.

Існують також і інші спільні ознаки, але, поряд з цим, є суттєві відмінностями, які вказують на необхідність їх розмежування: по-перше, органи виконавчої влади здійснюють правозастосовчу функцію, предметом якої не є адміністратино - правовий спір, тобто юрисдикційна діяльність не тотожна правоохоронній; по-друге, для адміністративної процедури не є характерним особливо складний порядок розгляду справ (реєстрація, ліцензуваня, як правило, здійснюються досить швидко), чого не можна сказати про розгляд адміністративно – правових спорів; по-третє, адміністративна процедура має безспірний характер; по-четверте, результат вирішення юрисдикійних справ передбачає можливість застосування заходів примусу, що відсутнє в адміністративній процедурі.

Таким чином, можемо стверджувати, що ознаки, за якими здійснюється інтеграція розглядуваних правових явищ у єдине, уніфіковане „поняття”, мають загальноприкладний характер і не розкривають змістову сторону правореалізації, на відміну від ознак, які розмежовують позитивний та юрисдикційний процеси. Тому, на переконання автора, більш обгрунтовним та аргументованим з науково-теоретичної точки зору є формулювання адміністративного процесу у вузькому розумінні;

по-третє, враховуючи проведений системний аналіз змісту поняття „адміністративна процедура”, а також визначення її місця у адміністративно-процесуальній діяльності, можна дійти висновку, що під вказаною категорією слід розуміти таке: це встановлений законом порядок розгляду та вирішення індивідуальних справ органами виконавчої влади та місцевого самоврядування, який закінчується прийняттям адміністративного акта або укладанням адміністративного договору. Особливу увагу у змісті цього поняття автор пропонує звернути увагу на адміністративний договір як кінцевий етап процедурної діяльності, оскільки він наближає її до демократичних стандартів у відносинах влади та громадянина;

по-четверте, суттєву увагу в аспекті реалізації пропозиції щодо нормативного закріплення умов і ситуацій, за яких є можливим застосування спрощених процедур у практичній діяльності, доцільно приділити інституту адміністративного розсуду. Адже його гнучкість та пристосованість до ситуації допоможе налагодити діяльність посадових осіб органу виконавчої влади та місцевого самоврядування відповідно до принципів адміністративної процедури, з приводу прийняття рішення про застосування чи незастосування спрощеної процедури. Іншими словами, законодавець визначає умови, а доцільність застосування „спрощеної” процедури „перекладається на плечі” правозастосовчих органів, тобто органів виконавчої влади та місцевого самоврядування;

по-п’яте, особливо важливою категорією втручальних проваджень є контрольно-наглядові провадження. Система проведення перевірок органами виконавчої влади та місцевого самоврядування має бути детально регламентована та визначена на законодавчому рівні, адже на цей момент не існує уніфікованого законодавчого акта, який би регулював порядок проведення контрольно-наглядових процедур адміністративними органами.

<< | >>
Источник: Лагода Олександр Сергійович. Адміністративна процедура: теорія і практика застосування. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. Ірпінь-2007. 2007

Скачать оригинал источника

Еще по теме Висновки до першого розділу:

- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -