<<
>>

Висновки до другого розділу

Проведений аналіз принципів адміністративно – процедурної діяльності показав ряд позитивних та негативних характеристик щодо однобічності та архаїчності змістовного наповнення принципів законності, ефективності, публічності і сучасні тенденції, відносно принципів оперативності та рівності учасників адміністративної процедури.

Основним недоліком визначення принципів адміністративної процедури у проекті Адміністративно – процедурного кодексу України є недостатнє врахування позитивного значення дискреційних повноважень в аспекті дотримання принципу законності для виконавчої діяльності в цілому, а також для реалізації у відповідній сфері інших принципів. Адже цей принцип створює певний фундамент, базис для привильного впровадження у практичну діяльність інших принципів, тому поєдання адміністративного розсуду із застосуванням принципів оперативності, ефективності, забезпечить отримання максимального результату у задоволені учасників адміністративної процедури.

Необхідно зазначити також позитивні зрушення щодо наближення органів виконавчої влади до звичайного громадянина. Підтвердженням цього є визначення принципу рівності учасників адміністративної процедури. Це досить важливо для подальшого реформування управлінської системи та переорієнтація її у фахово - коректний та професійно - ефективний апарат, який здійснює надання послуг особі, іншими словами, держава повинна служити громадянам, а не громадяни їй.

У контексті останнього твердження, щодо служіння держави громадянам, автор пропонує внести до проекту Адміністративно-процедурного кодексу зміни у вигляді додаткого принципу кординації процедур. Він полягає у тому, що результатом процедурної діяльності має стати вираження своєї позиції декількома державними установами до видачі громадянину дозволу, тобто не громадянин, а саме одна з установ, що здійснює керівництво процедурою, самостійно збирає в інших структурах всі необхідні для прийняття рішення документи та погодження.

Важливим елементом забезпечення права на належне управління є створення дієвих процедур та інституцій для оскарження рішень, дій та бездіяльності адміністративних органів.

Завжди має гарантуватися право на оскарження в адміністративному порядку рішень, дій та бездіяльності адміністративних органів. Згадані вище принципи адміністративної процедури (втручальної та заявної) мають поширюватися і на процедуру адмiнiстративного оскарження.

Щоб задовольнити вимоги щодо неупередженості розгляду скарги в адміністративному порядку та реалізувати принцип ефективності діяльності публічної адміністрації, доцільно створити спеціальні апеляційні органи для розгляду скарг. Такі органи можуть діяти і на дорадчих засадах.

Принципи та правила, викладені у загальному законі про адмiнiстративну процедуру (Адміністративно-процедурний кодекс), повинні пронизувати будь-які інші законодавчі акти, які стосуються відносин між людиною та адміністрацією.

Таким чином, відносини публічної адміністрації та приватних осіб мають будуватися на таких принципах:

1) верховенства права як пріоритету прав та свобод людини і громадянина;

2) законності як діяльності публічної адміністрації відповідно до повноважень та у порядку, визначеному законом;

3) відкритості й доступності для громадян інформації про діяльність та рішення адміністрації;

4) ефективності та пропорційності як вимоги щодо обмеження адміністративних дій метою, якої необхідно досягти, а також обов’язку адміністрації зважати на наслідки своїх рішень, дій та бездіяльності;

5) оперативності як встановлення та дотримання часових меж для вирішення адміністративних справ;

6) підконтрольності як обов’язкового внутрішнього та зовнішнього, в тому числі судового контролю за діяльністю адміністрації;

Особлива увага має бути приділена процедурним гарантіям захисту прав приватних осіб, до яких належать:

- забезпечення права приватної особи бути вислуханою перед ухваленням адміністративного акта;

- доступ адресата адміністративного акта або зацікавленої особи до матеріалів справи, тобто до інформації;

- допомога і представництво особи у процедурних питаннях (в адміністративній справі);

- обов’язкове мотивування адміністративного акта, а також зазначення засобів правового захисту.

<< | >>
Источник: Лагода Олександр Сергійович. Адміністративна процедура: теорія і практика застосування. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. Ірпінь-2007. 2007

Скачать оригинал источника

Еще по теме Висновки до другого розділу:

- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -