ВИСНОВКИ
У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання - визначення особливостей правового статусу відповідача під час перегляду рішень у справ про адміністративні правопорушення адміністративними судами.
У результаті проведеного дослідження сформульовано низку висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на досягнення зазначеного завдання.1. Під правовим статусом відповідача в адміністративному процесі запропоновано розуміти закріплені на нормативно-правовому рівні та забезпечувальні державою права та обов’язки, а також юридичну відповідальність, що настає за порушення правил провадження в адміністративних справах, що в своєї сукупності характеризують відповідну особу як відповідача по конкретній справі адміністративної юрисдикції. Доведено, що структура правового статусу особу, в тому числі правового статусу відповідача в адміністративному процесі, являє собою сукупність елементів, взаємозв’язок яких й надає особі відповідного правового статусу.
2. Наголошено, що набуття правового статусу відповідача в адміністративному процесі можливо, якщо він володіє адміністративною процесуальною правосуб’єктністю, що являє собою сукупність адміністративної процесуальної правоздатності - здатності мати процесуальні права й обов’язки, а також адміністративної процесуальної дієздатності - здатності самостійно й усвідомлено такими правами й обов’язками розпоряджатися.
3. Під процесуальними гарантіями відповідача під час перегляду рішень у справах про адміністративні правопорушення адміністративними судами запропоновано розуміти визначені на нормативно-правовому рівні конкретні засоби, за допомогою яких забезпечується реалізація його прав та обов’язків. Використання відповідачем наданих йому національним законодавством процесуальних гарантій під час перегляду рішень у справах про адміністративні правопорушення адміністративними судами надасть йому можливість не тільки більш ефективно відстоювати свої права, свободи та інтереси при розгляді та вирішенні вищенаведеної категорії адміністративних справ, а й сприятиме забезпеченню та посиленню законності в сфері публічних правовідносин взагалі.
4. Доведено, що суб’єктами, які в перспективі можуть набути статусу відповідача під час перегляду адміністративними судами рішень у справах про адміністративні правопорушення виступають посадові особи органів, які відповідно до чинного законодавства України наділені повноваженнями розглядати та вирішувати справи про адміністративні правопорушення: адміністративні комісії, виконавчі комітети органів місцевого самоврядування, центральні органи виконавчої влади. При цьому вищенаведені суб’єкти повинні підпадати під визначення “суб’єкт владних повноважень”, що міститься в КАС України, а саме виконувати владні управлінські функції. Правовими засади, на основі яких вищенаведені суб’єкти здійснюють свою діяльність, в тому числі пов’язану із розглядом і вирішенням справ про адміністративні правопорушення, а також на основі яких вони можуть залучатися в якості відповідача в адміністративному процесі є: Конституція України, ратифіковані міжнародні договори, кодифіковані нормативно-правові акти (КАС України та КпАП України), закони України та підзаконні нормативно-правові акти.
5. Під принципами реалізації правового статусу відповідача під час перегляду рішень у справ про адміністративні правопорушення адміністративними судами запропоновано розуміти закріплені на нормативно-правовому рівні основні, керівні начала, на яких базується реалізація вищенаведеного правового статусу під час проведення адміністративного процесу в зазначеній категорії адміністративних справ. Окремо акцентовано на той факт, що принципи реалізації правового статусу відповідача під час перегляду рішень у справ про адміністративні правопорушення адміністративними судами повинні бути виконанні та дотриманні при будь-яких обставинах на будь-якій стадії розвитку адміністративно-процесуальних правовідносин, так як у протилежному випадку будуть прийняті незаконні та необгрунтовані судові рішення. Вищенаведена ситуація є вкрай неприпустимою особливо зважаючи на відсутність принципу забезпечення апеляційного та касаційного оскарження судових рішень в адміністративних справах, пов’язаних з переглядом рішень у справах про адміністративні правопорушення.
6. Під формами реалізації правового статусу відповідача під час
перегляду рішень у справ про адміністративні правопорушення
адміністративними судами запропоновано розуміти зовнішній вираз вищенаведеного правого статусу. При цьому до форм реалізації відповідача у вищенаведеній категорії адміністративних справ слід віднести: процесуальне представництво; процесуальне правонаступництво, а також процесуальну співучасть.
7. Наголошено, що не викликає сумніву, питання щодо
обов’язковості особистої участі відповідача (суб’єкта владних повноважень), в тому числі в адміністративних справах щодо перегляду його рішень у справах про адміністративні правопорушення необхідно вирішувати під час проведення підготовчого провадження, так як це в повній мірі відповідала б процесуальній меті даної стадії адміністративного процесу - вжиття адміністративним судом заходів задля всебічного та об’єктивного розгляду та вирішення справи в одному судовому засіданні протягом розумного строку. Звичайно, вищенаведене є актуальним у випадку, якщо відповідач (суб’єкт владних повноважень) заперечує проти адміністративного позову. Отже, п. 2 ч. 1 ст. 110 КАС України потребує змін. Так, до вищенаведеної процесуальної норми необхідно додати положення, відповідно до якого суддя повинен прийняти рішення про обов’язкову особисту участь відповідача - суб’єкта владних повноважень у судовому засіданні у випадку якщо він заперечує проти адміністративного позову.
8. Акцентовано увагу, що процесуальне законодавство не встановлює обмежень щодо процесуальних дій, які може вчинити суддя адміністративного суду задля належного проведення стадії підготовки справи досудового розгляду. За наслідками підготовчого провадження суд, у разі відсутності процесуальних перешкод, постановляє ухвалу про закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду. З огляду на вищенаведене, ч. 4 ст. 128 КАС України, що визначає наслідки неприбуття в судове засідання особи, яка бере участь у справі потребує змін в частині того, що в разі неприбуття відповідача-суб’єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин і без заявленя ним клопотання щодо участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції розгляд справи відкладатися.
При цьому задля недопущення порушень відповідачем-суб’єктом владних повноважень вищенаведеного процесуального правила, ст. 128 КАС України необхідно доповнити новою частиною, яка б встановлювала, що в разі повторного неприбуття відповідача-суб’єкта владних повноважень, який заперечує проти адміністративного позову, та якого належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, суд задовольняє вимоги, заявлені в адміністративному позові.9. До необов’язкових стадій перегляду рішень у справах про адміністративні правопорушення адміністративними судами віднесено перегляд рішень у вищенаведений категорії адміністративних справ за нововиявленими обставинами, а також їх перегляд Верховним Судом України.
10. Обґрунтовано необхідність в ч. 1 ст. 251 визначити, що особа може відмовитись від заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами на будь-якій частині даної стадії. Вищенаведене сприяло б вдосконаленню процесуального статусу осіб, які беруть участь у справі, в тому числі відповідача в справах про перегляд судових рішень у справах про адміністративні правопорушення, в частині чіткої законодавчої регламентації обсягу їхніх повноважень на даній стадії.