ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення наукової проблеми, що полягає у відсутності сучасних досліджень питань адміністративно-процесуального статусу суб’єктів провадження в справах про порушення митних правил.

1. Встановлено та обґрунтовано, що розбудова України як демократичної, соціальної та правової держави, потреба утвердження пріоритетності прав, свобод та законних інтересів людини та громадянина вимагає спеціальних та серйозних досліджень проблем, що виникають у процесі реалізації суб’єктами провадження в справах про порушення митних правил своїх процесуальних прав та обов’язків.

2. З’ясовано, що провадження в справах про порушення митних правил є специфічним різновидом провадження в справах про адміністративні правопорушення, що не означає повного ототожнення з останнім. Наголошується на тому, що провадження в справах про порушення митних правил – самостійне процесуальне явище, яке має специфічні риси, ознаки та особливості, якими воно відрізняється від інших адміністративних проваджень. Акцентується увага на тому, що місце провадження в справах про порушення митних правил в ієрархічній системі адміністративного процесу в загальному вигляді можна зобразити таким чином: “адміністративний процес” – “адміністративне провадження” – “провадження в справах про адміністративні правопорушення” – “провадження в справах про порушення митних правил”.

У роботі з урахуванням найбільш суттєвих та вагомих ознак провадження в справах про порушення митних правил та особливостей адміністративно-юрисдикційної діяльності митних органів сформульовано таке визначення поняття провадження в справах про порушення митних правил: провадження в справах про порушення митних правил являє собою здійснюваний спеціально уповноваженими посадовими особами митних органів складний комплекс взаємопов’язаних та взаємообумовлених процесуальних дій, спрямованих на своєчасне, всебічне, повне та об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її відповідно до чинного законодавства, забезпечення виконання постанови, виявлення причин та умов, що сприяли скоєнню митних правопорушень, вжиття заходів щодо їх усунення, запобігання правопорушень, зміцнення правопорядку та законності в галузі митної справи.

3. У результаті здійсненого дослідження встановлено, що провадження в справах про порушення митних правил має всі ознаки, притаманні провадженню в справах про адміністративні правопорушення, та низку особливостей процесуального характеру, які дозволяють підвищити ефективність правоохоронної діяльності митних органів, забезпечити повну та максимальну реалізацію адміністративної відповідальності у сфері митно-правового регулювання суспільних відносин.

4. З’ясовано, що більшість проблемних питань, що виникають в процесі діяльності митних органів, пов’язаної з притягненням до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, обумовлено значною кількістю протиріч та прогалин у нормативній регламентації відповідних деліктних відносин. З огляду на це сформульовано низку пропозицій щодо внесення змін та доповнень конкретних статей ХІХ розділу Митного кодексу України, що встановлюють порядок здійснення провадження в справах про порушення митних правил.

5. Аналіз суб’єктів провадження в справах про порушення митних правил дозволив дійти висновку щодо того, що їх правовий статус є категорією комплексною й у широкому значенні охоплює такі складові, як права й обов’язки (повноваження – для владних суб’єктів), а також гарантії й умови, без існування яких неможлива практична реалізація суб’єктами провадження своїх суб’єктивних прав і обов’язків.

Обґрунтовано, що кожен з учасників адміністративного провадження має свій адміністративно-процесуальний статус, обумовлений тією роллю, яку він виконує в процесі здійснення провадження. Галузевий кодекс закріплює процесуальні права та обов’язки, визнаючи за всіма суб’єктами провадження в справах про порушення митних правил адміністративну правосуб’єктність (адміністративно-процесуальну правоздатність та адміністративно-процесуальну дієздатність).

6. У результаті здійсненого дослідження було встановлено, що питання, пов’язані з визначенням кількісного та якісного складу осіб, які беруть участь у провадженні в справах про порушення митних правил, їх правовим статусом остаточно ще не врегульовані.

Використання в роботі тих підстав для класифікації, які мають реальне практичне значення та вже були апробовані при дослідженні суб’єктів адміністративного процесу та окремих його складових – адміністративних проваджень, дозволило здійснити класифікацію осіб, які беруть участь у провадженні в справах про порушення митних правил за такими критеріями:

– за ознакою державно-владних повноважень: суб’єкти, які мають державно-владні повноваження, та суб’єкти, які не мають таких повноважень. До першої групи належать посадові особи митних органів, які здійснюють свою процесуальну діяльність на різних стадіях провадження у справах про порушення митних правил, суд (суддя) та прокурор. До другої групи належать усі інші суб’єкти адміністративного провадження;

– за способом розв’язання справи про порушення митних правил: колегіальний орган – суд та посадові особи, що мають повноваження щодо вирішення адміністративної справи, діють одноосібно від імені державного органу;

– за обсягом повноважень: посадові особи, до повноважень яких належить здійснення первинних процесуальних дій (щодо виявлення порушення митних правил, складання протоколу тощо); посадові особи, уповноважені на здійснення митного розслідування; посадові особи, уповноважені на вирішення адміністративної справи по суті.

– залежно від ступеня зацікавленості в результатах справи, учасники поділяються на тих осіб, які мають особисту зацікавленість у результатах справи, та тих, хто не має особистої зацікавленості в результатах справи. Найбільш типовим представником першої групи є особа, яка притягається до відповідальності за порушення митних правил. Другої – свідки, експерти, поняті тощо;

– серед суб’єктів адміністративної відповідальності доцільно виокремлювати суб’єктів загальної адміністративної відповідальності, щодо яких здійснюється провадження у справах про порушення митних правил, які, в свою чергу, поділяються на громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства та спеціальних суб’єктів адміністративної відповідальності, які, крім загальних ознак, наділені ознаками спеціальними – зокрема ознаками посадової особи.

Серед суб’єктів провадження в справах про порушення митних правил необхідно розрізняти так званих лідируючих суб’єктів – державні органи та їх посадові особи, які мають державно-владні повноваження і уповноважені на прийняття рішень у справі, та власне учасників провадження – осіб, які не мають владних повноважень, мають різний ступінь зацікавленості в справі та зобов’язані сприяти провадженню в силу свого службового чи громадського обов’язку.

Запропонована класифікація має, насамперед, теоретичне значення і використовувалася з метою більш детального та змістовного дослідження процесуальних прав та обов’язків суб’єктів провадження у справах про порушення митних правил.

7. Доведено, що передумовою законності та обґрунтованості рішень, які приймаються суб’єктами юрисдикційної діяльності, є їхня відповідність таким вимогам (критеріям): наявність компетенції, достатньої для розв’язання питань адміністративно-деліктного характеру; незалежність при розгляді та вирішенні адміністративних справ; відсутність упередженості при прийнятті рішень; відкритість діяльності; забезпечення пріоритетності реалізації прав і свобод громадян; відповідний рівень професійної підготовки, достатній для успішного виконання своїх службових завдань та функцій; дотримання професійної етики; персональна відповідальність за виконання посадових повноважень і дотримання службової дисципліни.

Визначено неоднорідність лідируючих суб’єктів провадження та наявність різних за характером та змістом владних повноважень, які реалізуються на всіх стадіях досліджуваного різновиду адміністративного провадження, що обумовило доцільність здійснення аналізу їх адміністративно-процесуального статусу в динаміці, тобто в порядку розгортання стадій провадження в справах про порушення митних правил. Дослідження адміністративно-процесуального статусу лідируючих суб’єктів провадження дозволило виокремити самостійні групи процесуальних прав та обов’язків, а також гарантії їх реалізації, з’ясувати проблеми правозастосовної діяльності посадових осіб митних органів та запропонувати шляхи їх розв’язання.

Доведено, що законодавство, яке регламентує адміністративно-юрисдикційну діяльність митних органів, потребує удосконалення, проте суворе дотримання його чинних вимог – найважливіша умова підвищення якості розгляду справ та посилення режиму законності у цій сфері.

8. Дослідження адміністративно-процесуального статусу особи, яка притягається до відповідальності за порушення митних правил, проведено з урахуванням позиції, що митні органи як органи виконавчої влади свою діяльність направляють на реалізацію конституційних положень, відповідно до яких людина, її честь та гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а тому їх діяльність, в тому числі й адміністративно-юрисдикційна, повинна бути спрямована на утвердження та забезпечення прав, свобод та законних інтересів осіб.

Аналіз норм чинного Митного кодексу України та його попередньої редакції дозволив визначити проблемні питання правової регламентації процесуального статусу особи, яка притягається до відповідальності, та розглянути ті її процесуальні права та законні інтереси, що дозволяють найбільш активно та дієво захищати свою правову позицію у провадженні в справах про порушення митних правил.

Зроблено висновок, що адміністративно-правовий статус особи, яка притягається до відповідальності за порушення митних правил, як учасника, який відстоює в справі особистий інтерес, являє собою сукупність процесуальних прав, обов’язків та гарантій їх реалізації, що забезпечують його процесуальну діяльність як самостійного учасника провадження в справах про порушення митних правил.

У дисертації з урахуванням аналізу процесуальних прав та обов’язків законних представників та захисника виявлено ряд прогалин та колізій, сформульовано ряд конкретних пропозицій, спрямованих на їх усунення, що, на думку автора, значною мірою сприятиме забезпеченню законності при притягненні осіб, винних у скоєнні порушень митних правил, до адміністративної відповідальності, підвищенню ефективності захисту ними своїх прав та законних інтересів у адміністративно-деліктних відносинах за участю митних органів. 9. Відзначено, що учасники провадження, які не мають особистої зацікавленості в результатах справи і які включені в самостійну групу суб’єктів провадження, своїми знаннями й досвідом роботи в певній сфері допомагають лідируючим суб’єктам провадження здійснювати покладені на них функції, а також реалізувати наявні в них та інших учасників провадження процесуальні права й обов’язки. Їх участь обумовлена завданням сприяти здійсненню провадження в силу свого службового чи громадського обов’язку.

Аналіз адміністративно-правової літератури, норм законодавства про адміністративні правопорушення та практика їх реалізації дає підстави стверджувати, що до цієї групи учасників провадження в справах про порушення митних правил необхідно віднести експерта, спеціаліста, перекладача, свідка, понятого та прокурора.

Встановлено, що в процесі своєї діяльності ці учасники провадження реалізують належні їм процесуальні права та обов’язки, що дозволяє їм сприяти вирішенню завдань провадження в справах про порушення митних правил, підвищувати рівень законності та правопорядку у сфері митно-правового регулювання суспільних відносин.

10. У результаті здійсненого дослідження розроблено конкретні пропозиції щодо внесення змін та доповнень до Митного кодексу України та підзаконних нормативних актів, наслідком запровадження яких буде удосконалено адміністративно-процесуальний статус суб’єктів провадження в справах про порушення митних правил.