<<
>>

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання, яке полягає у розробці проблеми забезпечення незалежності суддів адміністративних судів, формулювання обґрунтованих теоретичних узагальнень, а також пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства та приведення його у відповідність до міжнародних стандартів.

Найбільш важливими є такі висновки.

1. Досліджено зміст, характерні риси, а також визначено соціально- необхідну значущість принципу незалежності суддів адміністративних судів, на підставі чого зроблено такі висновки:

Під незалежністю суддів адміністративних судів необхідно розуміти закріплений в Конституції України та в інших законодавчих і підзаконних нормативно-правових актах принцип організації та функціонування адміністративних судів, а також професійної діяльності суддів адміністративних судів, який характеризується регулятивністю, нормативністю, універсальністю, цільовою спрямованістю, імперативністю, самостійністю та об’єктивною обумовленістю і спрямований на забезпечення об’єктивного, неупередженого та безстороннього розгляду і вирішення адміністративних справ, створення висококваліфікованої та ефективної системи адміністративного судочинства, зміцнення правового статусу суддів адміністративних судів а також забезпечення балансу між різними гілками державної влади шляхом створення умов для належного функціонування механізму стримувань і противаг.

Принцип незалежності суддів адміністративних судів характеризується такими ознаками: 1) регулятивність; 2) нормативність; 3) універсальність; 4) цільова спрямованість; 5) імперативність; 6) об’єктивна обумовленість;

7) самостійність; 8) взаємозв'язок і взаємообумовленість.

Принцип незалежності суддів адміністративних судів займає особливе місце в системі принципів права і, залежно від обраного класифікаційного критерію, може бути віднесений до різних груп принципів: 1) залежно від рівня правового узагальнення - до спеціально-юридичні принципів права, а в їх системі - до міжгалузевих принципів; 2) залежно від форми (способу) правового закріплення - до конституційних принципів права; 3) залежно від функціонального призначення - до процесуальних принципів права, а в їх системі - до організаційних принципів.

Основна мета принципу незалежності суддів має глобальний всеосяжний характер - забезпечення балансу між різними гілками державної влади шляхом створення умов для належного функціонування механізму стримувань і противаг. Досягнення зазначеної мети забезпечується шляхом вирішення цілої низки завдань які умовно можна поділити на дві групи: загальні та спеціальні (конкретні).

2. Проаналізовано внутрішній та зовнішній рівні незалежності суддів адміністративних судів, на підставі чого зроблено такі висновки:

Зовнішній рівень незалежність суддів визначається рівнем захищеності адміністративного суду від будь-яких зовнішніх факторів. Залежно від характеру та правової природи таких факторів, зовнішню незалежність можна диференціювати на чотири складові: 1) незалежність судової влади від інших гілок державної влади; 2) незалежність адміністративних судів від суспільно- політичної обстановки в державі; 3) захист суддів адміністративних судів від незаконного втручання в їх роботу та в діяльність суду; 4) соціально- економічна незалежність адміністративного судочинства.

Внутрішній рівень незалежності суддів адміністративних судів визначається факторами, які безпосередньо пов’язані із недосконалістю організації судової системи, недоліками законодавчого регулювання взаємовідносин між суддями та особами, які виконують управлінські функції в адміністративних судах, а також невідповідністю особистих якостей суддів тим вимогам, що висуваються до суддівської професії. Відповідно до цього, внутрішній рівень суддівської незалежності умовно можна диференціювати на три складові підрівні: 1) незалежність адміністративного суду як самостійної ланки судової системи; 2) незалежність суддів адміністративних судів від інших представників судової влади; 3) сумлінне виконання суддями своїх професійних обов’язків, дотримання ними моральних та етичних основ суддівської діяльності.

3. Систематизовано та проаналізовано нормативно-правові акти, якими визначається зміст принципу незалежності суддів та гарантії його забезпечення, на підставі чого зроблено такі висновки:

Особливий характер адміністративних справ, в яких однією із сторін обов’язково виступають суб’єкти публічного управління, вимагає законодавчого закріплення додаткових гарантій незалежності суддів адміністративних судів в адміністративному процесуальному законодавстві.

З метою практичної реалізації такої пропозиції, необхідно внести деякі зімни і доповнення до КАСУ. По-перше, ч. 1 ст. 7, що визначає основні принципи адміністративного судочинства, доцільно доповнити п. 8 наступного змісту: «8) незалежність суддів і підкорення їх тільки законові». По-друге, в окремій статті КАСУ необхідно детально розкрити зміст зазначеного принципу.

4. Досліджено зміст, поняття, ознаки та функції гарантій незалежності суддів адміністративних судів, на підставі чого зроблено такі висновки:

Гарантії незалежності суддів адміністративних судів - це закріплена в Конституції України та інших законодавчих актах система різноманітних за своїм характером і змістом засобів, що забезпечують нормальну організацію та функціонування інституту адміністративного судочинства, його самостійність та ефективність, а також повне та безперешкодне виконання його завдань і функцій шляхом створення умов для належної та ефективної реалізації (дотримання, виконання, застосування і використання) суддями адміністративних судів наданих їм повноважень, всебічної охорони та надійного захисту їх прав і законних інтересів від негативних зовнішніх і внутрішніх факторів, їх відновлення у разі порушення.

Гарантії незалежності суддів адміністративних судів характеризуються низкою специфічних ознак, зокрема, вони обов’язково мають законодавче закріплення, характеризуються сталістю і, водночас, є динамічними, мають комплексний, системний та пролонгований за колом осіб і часом характер, спрямовані на створення умов для належної, повної та ефективної реалізації суддями наданих їм повноважень.

Гарантії незалежності суддів адміністративних судів виконують такі функції: правореалізаційну, стимулюючу, охоронну, компенсаційну.

5. Проаналізовано систему гарантій незалежності суддів

адміністративних судів та проведено їх класифікацію, на підставі чого зроблено такі висновки:

Закріплена в ч. 4 ст. 48 Закону система гарантій незалежності суддів є відкритою, може, і навіть потребує свого розширення й доповнення.

Зокрема, на сьогодні до такої системи мають бути включені наступні гарантії незалежності суддів: 1) особливий порядок обрання або призначення на посаду судді, звільнення судді з посади та переведення його до іншого суду; 2) встановлений законом порядок притягнення суддів до відповідальності та відсторонення від здійснення правосуддя; 3) недоторканність та імунітет суддів; 4) незмінюваність суддів; 5) встановлений законом порядок здійснення правосуддя; 6) таємниця ухвалення судового рішення та заборона її розголошення; 7) встановлення відповідальності за втручання у здійснення правосуддя, вплив на суддів у будь-який спосіб, неповагу до суду чи судді;

8) обов'язковість судових рішень і встановлення відповідальності за їх невиконання; 9) забезпечення державою особистої безпеки судді, членів його сім’ї, майна, а також інші засоби їх правового захисту; 10) окремий порядок фінансування діяльності суддів; 11) законодавче закріплення належного рівня матеріального, соціального, організаційного забезпечення діяльності суддів, їх правового і соціального захисту; 12) функціонування органів суддівського самоврядування; 13) право судді на відставку. З метою практичної реалізації зроблених висновків, необхідно внести зміни до ч. 4 ст. 48 Закону, зокрема, закріпити в ній запропонований вище перелік гарантій незалежності суддів, який є більш розширеним і поглибленим у порівнянні з існуючим нині.

Всі гарантії незалежності суддів адміністративних судів можуть бути класифіковані на декілька груп за різноманітними критеріями: 1) залежно від сфери їх дії; 2) залежно від характеру правових норм, якими вони встановлюються; 3) залежно від специфічних рис джерел походження, а саме: а) залежно від юридичної сили джерел, в яких вони закріплені; б) залежно від суб’єктів прийняття джерел, в яких вони закріплені; в) залежно від зовнішньої форми вираження джерел, в яких вони закріплені; 4) залежно від специфіки правового положення судді, а саме: а) залежно від рівня конкретизації правового статусу судді адміністративного суду; б) залежно від ієрархії суду, в якому працює суддя; в) залежно від місця, яке займає суддя в ієрархії судових посад та специфіки виконуваних повноважень; г) залежно від способу зайняття суддівської посади; 5) залежно від їх функціональної спрямованості; 6) залежно від сфери їх поширення; 7) за колом осіб, на які вони поширюються; 8) за часовим критерієм; 9) залежно від їх змісту.

6. Проаналізовано гарантії реалізації принципу незалежності під час формування суддівського корпусу, виявлено прогалини в правовому регулюванні даного питання та обґрунтовано такі пропозиції з їх подолання:

Існуючий на сьогодні порядок кадрового забезпечення адміністративного судочинства не відповідає міжнародним стандартам, є недосконалим та неефективним, а тому неспроможний забезпечити реальну незалежність суддів адміністративних судів від незаконного впливу й тиску з боку інших гілок влади. З урахуванням специфіки адміністративного судочинства, найбільш оптимальним є такий механізм добору суддів: 1) відбір кандидатів на посаду судді ВККСУ за конкурсною процедурою; 2) прийняття рішення про призначення кандидатів, які пройшли конкурс, ВРЮ; 3) затвердження рішення щодо кандидата Президентом України.

Реалізація запропонованої моделі передбачає обов’язкове вирішення кількох ключових питань: 1) чітко прописати на конституційному рівні механізм добору суддів; 2) обмежити коло дискреційних повноважень Президента України щодо формування суддівського корпусу; 3) чітко прописати в законодавчому порядку строк і порядок прийняття Президентом України рішення про призначення на посаду судді тих кандидатів, які успішно пройшли процедуру кваліфікаційного відбору; 4) обмежити право Президента України на звільнення з посади суддів; 5) закріпити на конституційному рівні вичерпний і максимально формалізований перелік вимог, які висуваються до кандидатів на посаду судді; 6) закріпити в законодавчому порядку положення, згідно якого указ Президента України про призначення на посаду судді є остаточним, не має зворотної сили і не може бути скасований; 7) переглянути склад, повноваження і правовий статус ВККСУ з метою консолідації всіх процедур, пов’язаних із добором суддів, їх кар’єрою і звільненням в єдиному органі; 8) переглянути правовий статус, повноваження, порядок формування і склад ВРЮ.

7. Визначено основні напрями підвищення ролі та значення незмінюваності у забезпеченні незалежності суддів адміністративних судів, зокрема:

Незмінюваність суддів адміністративних судів закріплена у вигляді гарантованого безстрокового (умовно) перебування судді на займаній ним посаді, за умови належного виконання суддівських повноважень, незалежно від бажання органу, який його призначив (обрав), а також виключно законодавче закріплення підстав і порядку припинення повноважень судді та його переміщення на іншу посаду.

З урахуванням специфіки адміністративних справ, які уповноважені вирішувати судді адміністративних судів, з метою забезпечення їх незалежності, необхідно відмовитись від практики першого призначення суддів на п’ятирічний термін Президентом України і перейти до моделі безстрокового виконання суддівських повноважень. Такий підхід дозволить максимально повно зберегти правову природу принципу незмінюваності суддів, повноцінно сприятиме забезпеченню незалежності суддів саме адміністративних судів, зробить їх вільними від політичної та соціально-економічної ситуації в державі.

8. Обґрунтовано основні шляхи удосконалення порядку притягнення суддів до кримінальної, адміністративної та цивільно-правової

відповідальності:

З метою зміцнення суддівського імунітету від кримінальної відповідальності необхідно: 1) позбавити ВРУ повноважень щодо надання згоди на затримання або утримування судді під вартою чи арештом, віднісши його до компетенції ВРЮ; 2) в чинному законодавстві чітко прописати підстави, за наявності яких ВРЮ може позбавити суддю імунітету від кримінального переслідування; 3) скоротити закріплені на сьогодні в Конституції України межі загальної недоторканості суддів, обмеживши її рамками виключно функціонального імунітету.

З метою зміцнення гарантій незалежності під час притягнення суддів до адміністративної відповідальності доцільно: 1) в законодавчому порядку передбачити положення про часткову трансформацію адміністративної відповідальності суддів у дисциплінарну, зокрема, шляхом доповнення КУпАП окремою статтею; 2) законодавчо закріпити положення, згідно якого за вчинення адміністративних правопорушень, пов’язаних із корупцією, до суддів застосовуються виключно заходи дисциплінарного впливу; 3) в законодавчому порядку чітко прописати винятки із загальної процедури притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності за вчинення адміністративних проступків; 4) офіційно закріпити імунітет суддів від застосування деяких заходів забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення, а також від застосування таких стягнень, як громадські роботи, виправні роботи, адміністративний арешт; 5) поширити межі суддівського імунітету на деякі елементи процедури адміністративно-деліктного провадження.

З метою уніфікації гарантій суддівської незалежності під час притягнення суддів до цивільно-правової відповідальності доцільно: 1) посилити гарантії захисту прав громадян у випадку ухвалення судом неправосудного рішення, зокрема, законодавчо закріпити положення, згідно якого шкода, завдана внаслідок постановлення судом незаконного рішення в адміністративних справах має бути відшкодована державою у випадку встановлення в діях судді (суддів) не лише складу злочину, але також адміністративного чи дисциплінарного правопорушення; 2) обмежити гарантії імунітету суддів від цивільно-правової відповідальності шляхом законодавчого закріплення права держави в деяких випадках пред’являти регресні вимоги до тих суддів, з вини яких було винесено неправосудне рішення.

<< | >>
Источник: ЧЕМОДУРОВА НАТАЛІЯ ОЛЕКСАНДРІВНА. АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРИНЦИПУ НЕЗАЛЕЖНОСТІ СУДДІВ В АДМІНІСТРАТИВНОМУ СУДОЧИНСТВІ. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. Київ-2016. 2016

Скачать оригинал источника

Еще по теме ВИСНОВКИ:

  1. Висновки
  2. ВИСНОВКИ
  3. ВИСНОВКИ
  4. ВИСНОВКИ
  5. ВИСНОВКИ
  6. ВИСНОВКИ
  7. 2.1.11. Проміжні висновки
  8. ВИСНОВКИ
  9. Висновки до першого розділу
  10. Висновки до РОЗДІЛУ ІІ
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -