Удосконалення законодавства у сфері адміністративно- процесуальних гарантій прав і законних інтересів публічних службовців

У системі адміністративного судочинства у процесі гарантування прав і законних інтересів публічних службовців останні, як правило, виступають як позивачі. Однак бувають випадки, що публічні службовці в адміністративних справах мають статус третіх та інших осіб, які беруть участь в

адміністративному процесі.

В юридичній літературі висвітлюються численні пропозиції щодо покращення адміністративно-процесуального законодавства, однак найбільш влучні з них зосереджено в проектах законів України, які продано на розгляд Верховної Ради України. Крім того численні проблеми, які вимагають свого законотворчого врегулювання, висвітлено нами у вищевикладеному матеріалі. Проаналізуємо їх.

З метою вдосконалення норм КАСУ щодо надсилання копії апеляційної, касаційної скарг і заяв про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами сторонам, третім та іншим особам, які беруть участь у справі, народний депутат України С. Міщенко пропонує встановити обов’язок надання особою, яка подає апеляційну або касаційну скаргу, або заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, відповідних копій, а також надсилання копії апеляційної або касаційної скарги та заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами сторонам, третім та іншим особам, які беруть участь у справі. Тим самим пропонується робити доповнення до статей 187, 190, 213, 215, 248, 250 КАСУ, доповнивши їх словами «у відповідній кількості сторонам, третім особам та іншим особам» [103].

Також Кабінетом Міністрів України пропонується змінити такі положення адміністративно-процесуального законодавства: оскарження публічними службовцями рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень стосовно обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат розглядаються в скороченому провадженні.

позбавляються права на оскарження рішення апеляційної інстанції в касаційному суді [102].

З метою виправлення зазначеного ними пропонується внести зміни до ст. 183-2 КАСУ щодо розгляду справ щодо обчислення, призначення, перерахунку, надання, одержання пенсійних виплат публічним службовцями за загальною процедурою, установленою КАСУ. Крім того цим проектом пропонується внести зміни до ст. 266 КАСУ щодо звернення виконання судових рішень про відшкодування понесених державою витрат на виплату пенсій, державних соціальних допомог, державних соціальних виплат і компенсацій за судовими рішеннями, скасованими в подальшому [102].

На наш погляд, запропонований фахівцями КМУ проект Закону України від 20 лютого 2015 р. № 2189 «Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України (щодо виконання судових рішень, пов’язаних із соціальними виплатами громадянам)» є таким, що не покращить адміністративно-процесуального становища публічних службовців, права яких порушені, а навпаки - погіршить їх, оскільки основною проблемою в цій сфері є адміністративно-процесуальна тяганина. У такому разі терміни розгляду аналізованої категорії справ буде необгрунтовано продовжено.

Адміністративно-процесуальна тяганина, на наш погляд, є провідною проблемою в аналізованій нами сфері зокрема та в системі адміністративного судочинства загалом. Цьому сприяє низка як законодавчих, так і організаційно-правових прорахунків законодавчої та виконавчої гілки влади й органів суддівського самоврядування.

Слушно цю проблему піднімає Л. Крупнова, яка вважає, що однією з найбільших проблем вітчизняного судочинства в цілому та адміністративного зокрема є порушення передбачених процесуальним законодавством строків розгляду справ.

порушуються як строки відкриття провадження у справі, так і строки розгляду адміністративних справ [49].

На думку вченої, існують такі шляхи вдосконалення норм і положень адміністративного судочинства в процесі захисту порушених прав громадян: приведення національного законодавства у сфері адміністративного судочинства відповідно до норм і стандартів ЄС, проведення навчальних тренінгів з метою покращання професійних якостей суддівського корпусу в Україні; законодавче закріплення участі органів суддівського самоврядування в підготовці та узгодженні державного бюджету щодо фінансування судів і контролю за розподілом цих коштів. Саме орган суддівського самоврядування може діяти виключно в інтересах суддівського співтовариства, дбаючи про належну організацію діяльності судової системи; удосконалення діяльності та внутрішньої організації суду, дієвості автоматизованої системи документообігу, порядку проходження й розгляду адміністративних справ; обнародування рішень адміністративних судів у місцевих засобах масової інформації [49].

Зазначене забезпечить гласність функціонування адміністративних судів, підвищить їх статус у суспільстві, а також виявлятиме суттєвий превентивний вплив на діяльність суб’єктів публічної влади; покращання рівня правової культури суддівського корпусу в процесі виконання безпосередніх обов’язків, визначених Конституцією України, КАСУ та іншим законодавством; удосконалення процесу ведення судової статистики й вироблення критеріїв для визначення і розподілу робочого навантаження суддів у адміністративних справах; покращання організаційної та методичної підтримки діяльності адміністративних судів місцевого рівня завдяки активізації роботи в цьому напрямку Вищого адміністративного суду України, зокрема: розроблення рекомендацій із застосування законодавства адміністративними судами; підготовки персоналу, який відповідатиме за впровадження системи електронного управління в адміністративних судах; підготовки постанови пленуму ВАСУ або роз’яснення в іншій формі, метою

якого було б визначення основних термінів і понять, визначених у КАС України [49].

Проблема дотримання процесуальних строків є актуальною. Так, Пленум «Про стан здійснення правосуддя адміністративними судами у 2015 році» від 05.02.2016 № 1 приділив вагому увагу цій проблемі, зокрема підвищенню якості правосуддя та дотриманню процесуальних строків. Головам окружних та апеляційних адміністративних судів було поставлено завдання здійснювати постійний контроль за дотриманням строків розгляду справ. Так, голові Окружного адміністративного суду міста Києва постановлено звернути увагу на необхідність дотримання процесуальних строків у розгляді справ і максимального усунення негативних чинників, які впливають на ефективність правосуддя, а також вжиття організаційних заходів для забезпечення дотримання процесуальних строків розгляду справ [92]. Наприклад, публічні службовці особа 1., особа 2 подали позов до Окружного адміністративного суду міста Києва на Міністерство освіти і науки України щодо незаконного притягнення їх до адміністративної відповідальності. Незважаючи на очевидність зазнаного порушення, суд з різних казуїстичних причин більше півроку не розглядає справу по суті [152]. На жаль, таких випадків можна навести багато. Основною причиною такого стану керівництво Окружного адміністративного суду міста Києва називає некомплект суддів. Однак, на наш погляд, причина тут комплексна, основою якої є законодавчі прогалини та відсутність санкції в нормі КАСУ за порушення строків розгляду адміністративних справ.

Усе це вимагає змін і доповнень до КАСУ. Нами пропонується: визначити в статті 122 КАСУ, що: «адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі. Продовження цього строку не припускається, крім випадків клопотання позивача, не суб’єкта владних повноважень». У цьому разі відповідач - суб’єкт владних повноважень - має надати всі доступні докази, що заперечують позов. У разі їх ненадання з

будь-яких причин, крім перешкоджання їх надання самим позивачем, або неможливості їх повного дослідження (аналізу), наприклад, через необхідність проведення тривалих експертиз, суд має право не брати їх до уваги.

Таким чином, доповнення ст. 122 КАСУ імперативом щодо неможливості продовження місячного терміну вирішення адміністративної справи за позовом публічного службовця, за виключенням клопотання про його продовження за клопотанням позивача - не суб’єкта владних повноважень, забезпечить непорушність права публічного службовця на вчасне відновлення порушених прав чи законних інтересів.

Цікавими для нас є законотворчі пропозиції, висвітлені у проекті Закону України від 28 грудня 2014 р. № 1662, в якому пропонується посилити захист прав осіб, задіяних в антитерористичній операції чи військових діях, шляхом збільшення терміну звернення до суду осіб, що брали участь у бойових діях при проведенні антитерористичної операції. У разі неналежного виконання своїх обов’язків начальницьким складом МВД чи МВС щодо не оформлення відповідних документів для прийняття на службу чи підтвердження виконання службових обов’язків строк звернення до суду визначений як для «мирного» держслужбовця в один місяць. Це занадто малий термін для особи, що повернулась із зони АТО, а тим більше для тих, хто отримав поранення та потребує реабілітації. За таких обставин збільшення строку звернення до суду та ще з можливістю його поновлення (строк обраховується з моменту, коли особа дізналася про порушене право) є посиленням захисту та реалізації конституційних прав громадян на судовий захист. Відповідно пропонується доповнити частину 3 пп. 2 ст. 99 реченням такого змісту: «Для осіб, що були задіяні в антитерористичній операції чи військових діях, строк звернення до суду визначається за правилами другого пункту даної статті».

Іншими словами, для осіб, що брали участь у бойових діях під час проведення антитерористичної операції, установлюється шестимісячний строк подання позову стосовно прийняття таких осіб на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, який обчислюється з дня, коли така особа дізналася або мала була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. На наш погляд, таке положенням має бути розширене на всіх публічних службовців, а не тільки на осіб, які брали участь в АТО.

Пропонуємо розробити проект Закону України «Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України щодо посилення захисту прав публічних службовців», оскільки чинне законодавство значно ускладнює процедуру захисту прав публічних службовців (п. 3 ст. 99 КАСУ). У разі неналежного виконання своїх обов’язків керівниками публічних службовців щодо неоформлення відповідних документів для прийняття на службу чи підтвердження виконання службових обов’язків строк звернення до суду визначений в один місяць. Це занадто малий термін для публічних службовців. За таких обставин збільшення строку звернення до суду та ще з можливістю його поновлення (строк обраховується з моменту, коли особа дізналася про порушене право) є посиленням захисту та реалізації конституційних прав громадян на судовий захист.

Відповідно пропонуємо викласти ч.3. ст.99 КАСУ в такій редакції: «Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть установлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або мала була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється шестимісячний місячний строк» (додаток Б).

Отже, вищевикладене дає можливість сформулювати такі висновки щодо вдосконалення адміністративно-процесуального законодавства:

1) адміністративно-процесуальна тяганина - це протиправне порушення розумних, однак не більших за прямо встановлені адміністративно-процесуальним законодавством, строків відкриття та прийняття рішення в адміністративній справі, пов’язаних з різними чинниками недосконалості законодавства та організаційно-процесуальними недоліками діяльності системи адміністративного судочинства, у процесі яких порушуються права та законні інтереси позивачів - не суб’єктів публічної адміністрації, яке є неприпустимим явищем і має стати карним для осіб, які його припускаються;

2) установити обов’язок надання особою, яка подає апеляційну або касаційну скаргу, або заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, відповідних копій, а також надсилання копії апеляційної або касаційної скарги та заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами сторонам, третім особам та іншим особам, які беруть участь у справі (статті 187, 190, 213, 215, 248, 250 КАСУ);

3) шляхами адміністративно-процесуального вдосконалення у сфері гарантування прав і законних інтересів публічних службовців є: приведення національного законодавства відповідно до норм і стандартів ЄС; проведення навчальних тренінгів з метою покращання професійних якостей суддівського корпусу; законодавче закріплення участі органів суддівського самоврядування в підготовці та узгодженні державного бюджету; удосконалення діяльності та внутрішньої організації суду, порядку проходження і розгляду адміністративних справ;

4) проблема дотримання процесуальних строків може бути вирішена шляхом доповнення ст. 122 КАСУ імперативом щодо неможливості продовження місячного терміну вирішення адміністративної справи за позовом публічного службовця, за виключенням клопотання про його продовження від позивача, не суб’єкта владних повноважень, що забезпечить непорушність права публічного службовця на вчасне відновлення порушених прав чи законних інтересів;

5) існує необхідність розроблення проекту Закону України про внесення змін у п. 3 ст. 99 КАСУ щодо збільшення строку звернення до суду

з можливістю його поновлення, що посилює захист і реалізацію конституційних прав публічних службовців, а саме пропонується викласти

ч.3. ст.99 КАСУ в такій редакції: «Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть установлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або мала була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється шестимісячний місячний строк».