Проблеми та способи вдосконалення порядку ухвалення, проголошення та виконання рішення адміністративного суду
Адміністративне судочинство за своєю юридичною природою та цільовим призначенням є засобом забезпечення законності в сфері реалізації функцій виконавчої влади і місцевого самоврядування; засобом забезпечення судового захисту прав і свобод громадян, однією з організаційно - правових гарантій суб'єктних публічних прав громадян; засобом судового контролю за правомірністю актів виконавчої влади та місцевого самоврядування; засобом вирішення специфічних спорів адміністративного характеру між громадянами й органами, що реалізують публічно - владні повноваження.
Дослідження даної наукової роботи показали, що докорінних перетворень в системі адміністративного суду перед суддями цієї галузі, судовою владою, особами, які беруть участь у справі, постали теоретико - прикладні складнощі, пов'язані з тлумаченням і застосуванням вітчизняного адміністративного процесуального законодавства, здійсненням адміністративного - судочинства. Особливо виділяти складнощі, які пов'язані з: визначенням юрисдикції (підвідомчості) адміністративним судам спорів за позовами суб'єктів владних
повноважень, фізичних та юридичних осіб; неможливістю подекуди однозначно и напевно розмежувати правові спори, підвідомчі
господарським, адміністративним і місцевим загальним судам; варто звернути увагу на суперечливе закріплення в КАС України поняття сторін й особливості вирішення деяких категорій адміністративних справ, на що, свого часу, чимало працівників - дослідників звертали принципову увагу. Хоча перелік потенційних позивачів - суб'єктів владних повноважень - й визначається чинним законодавством, однак він лишається відкритим, більше того, постійно може доповнюватись та змінюватись.
Подекуди суди не враховують особливостей розгляду цієї категорії справ, а тому метою подальших досліджень є виявлення складних та спірних питань, які виникають у судовій практиці, вироблення пропозицій для забезпечення єдиного та правильного застосування адміністративного законодавства.
Для найбільш повної аргументації проведемо опитування респондентів, зокрема суддів, за загальним тестом: «В чому проблема в формуванні або в процедурі прийняття і виконанні рішень адміністративного суду?» Результати опитування, роздуми та висновки суддів з цієї проблеми мають суттєве значення і зводяться до наступного: як зазначається, правосуддя в адміністративних справах не може вважатися ефективним, якщо судові рішення адміністративних судів не виконуватимуться. У зв'язку з цим потребує ґрунтовної розробки і законодавчого врегулювання механізм виконання судових рішень в адміністративних справах. Труднощі при виробленні такого механізму пов'язані насамперед з тим, що найчастіше виконання судових рішень покладатиметься на адміністративні органи. А тому державна виконавча служба як система органів, підпорядкованих Міністерству юстиції України, інколи може бути незацікавлена реалізувати судове рішення, особливо тоді, коли воно стосується інтересів інших органів виконавчої влади або її самої. У багатьох випадках це може призвести до ускладнень при примусовому виконанні судових рішень.
Як варіант розв'язання цієї проблеми заслуговує на увагу запровадження при адміністративних судах служби судових виконавців в адміністративних справах, яка б організаційно не залежала від органів виконавчої влади. Судові виконавці при реалізації судових рішень в адміністративних справах підпорядковувалися б суддям, які ухвалили ці рішення і були б підзвітні перед ними. Подібні виконавчі служби існують при адміністративних судах у Франції, що забезпечує високий ступінь взаємодії між судами і органами виконання судових рішень. Пропонується інший варіант - передбачити можливість адміністративного суду стягувати штрафи з винуватців у невиконанні або неналежному виконанні судових рішень.
Інша проблема, на яку звертають увагу респонденти-судді пов'язана з виконанням судових рішень адміністративних судів, що полягає у складності забезпечити реалізацію судового рішення колегіальним органом.
Якщо більша частина членів цього органу не бажає підтримати присуд суду, то жодне рішення ухвалене бути не може. Виникає питання, кого притягувати до відповідальності за невиконання судового рішення: усіх членів цього органу, тих, не проголосував за акт, який вимагається судовим рішенням? А як бути з тим, хто не взяв участь у голосуванні, або взагалі не був присутнім на голосуванні свідомо чи з поважної причини?Більш доцільним, на думку респондентів було б одночасно з прийняттям рішення про визнання рішення місцевої ради протиправним приймати рішення про поворот його виконання із зазначенням способу його здійснення. Але у цьому випадку суттєві складнощі для судців можуть виникнути стосовно визначення способу здійснення повороту виконання оскаржуваного рішення місцевої ради.
Певні неузгодженості можуть виникнути також у випадках, коли адміністративним судом приймається рішення про поворот виконання таких рішень органів місцевого самоврядування, які є підставою для виникнення цивільно-правових відносин.
Для респондентів-студентів на питання «Що Ви думаєте про рішення адміністративного суду?» отримано відповіді, що для них адміністративне право є важчим для розуміння судових процесів, які перевантажені розглядом різночинних організацій - суб’єктів судового процесу; застосуванням аналогій при прийнятті рішень інших правових норм; незрозумілим є питання, коли і який суб’єкт підпадає під управлінську діяльність і владні повноваження. В юридичній літературі неповною мірою розкривається ці положення.
Для юридичних і фізичних осіб при опитуванні за тестом «Яке Ваше ставлення до рішень адміністративного суду?», притаманним є те, що розгляд адміністративних справ, їх рішення не мають логічної послідовності в застосуванні закону. Одні і ті ж судові питання різні судді по-різному трактують і приймають рішення по-іншому (прецедентне право), використовують більше аналогії, що не завжди відомі підсудним, ніж закони адміністративного судочинства. Вноситься пропозиція сформувати звід рішень за аналогічними судовими справами.
Часто ігноруються суддями при прийнятті рішень галузеві положення, рекомендації, настанови, стандарти.В деяких випадках суди відмовляють особі, як суб’єкту судового процесу, у задоволенні позову, посилаючись на відсутність у них повноважень покладати на місцеві ради обов’язок прийняти правовий акт певного змісту. Порушуючи статті 23, 1173 ЦКУ, окремі адміністративні суди звужують перелік підстав та способів відшкодування моральної шкоди, мотивуючи, що КАС України допускає об’єктивний розгляд вимог при вирішенні публічно-правової суперечки по суті вимог, про відшкодування шкоди, завданої суб’єктами владних повноважень.
Мають місце непоодинокі випадки коли окремі суди не виконують вимогу визначеності (категоричності) судового рішення. Наразі
зустрічаються також випадки прийняття судами ухвал та постанов, що не відповідають вимогам повноти судового рішення, що визначено у статті 163, 165, 206, 207, 231, 232 КАСУ. Іноді суди заперечують можливість покладання обов’ язку щодо забезпечення виконання постанови на суб’ єкта владних повноважень, який не є відповідачем у справі. При неефективності основного способу виконання постанови окремі суди не визначають факультативний спосіб, у зв’язку із чим особа - позивач не отримує повного захисту свого права.
Ці недолуги часто викликані не тільки факторами об’ єктивними (нездатність права як формальної системи норм повною мірою
врегулювати реальні, живі відносини), але й суб’єктивними (нерозуміння правотворцем справжньої сутності адміністративних правовідносин, виходячи переважно кон’юнктурних чи інших міркувань, всупереч
реальним правовідносинам суб’єктів адміністративного права).
Таким чином, у центрі цих міркувань та досліджень радше знаходяться питання про те, наскільки нові виклики юридичними підходом є актуальними і можуть призвести до змін в процесі формування і прийняття компетентних, науково обґрунтованих, законодавчо узгоджених рішень адміністративного суду.
3.3.