<<
>>

Поняття, ознаки та функції гарантій незалежності суддів адміністративних судів

Стаття 129 Конституції України проголошує: «Судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону» [82]. Дана правова норма могла б залишитися просто декларацією, якби вона не була підкріплена реальними правовими гарантіями.

Про це теж наголошує Конституція, в ст. 126 якої зазначається, що «незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України» [82]. З викладеного випливає, що належне, повне та ефективне забезпечення принципу незалежності суддів є можливим лише завдяки нормативно-правовому закріпленню системи юридичних гарантій, які не тільки визначають механізм його реалізації, але й гарантують стабільність його правової конструкції.

Мабуть, ні у кого не викличе заперечень той факт, що в діяльності суддів саме адміністративних судів гарантії реалізації принципу незалежності суддів відіграють особливу роль. На підтвердження такого висновку можна навести цілий ряд аргументів.

По-перше, законодавче закріплення системи гарантій незалежності суддів адміністративних судів є однією з ознак демократичної, правової держави. Незважаючи на той факт, що адміністративне судочинство вважається невід’ємним атрибутом громадянського суспільства, для нашої країни даний інститут є відносно новим явищем. Він не може існувати, нормально функціонувати та розвиватись, якщо діяльність суддів адміністративних судів не буде забезпечена системою юридичних гарантій, особливе місце серед яких відводиться гарантіям їх незалежності. Події з нещодавнього минулого підтверджують даний висновок і засвідчують, що саме принцип незалежності суддів та гарантії його реалізації визначають не лише долю існування адміністративного судочинства, а й спрямованість та основні напрями всієї судово-правової реформи.

По-друге, як свідчать результати проведеного нами дослідження, гарантії є необхідною умовою існування усіх без винятку правових принципів, важливим чинником, що робить реальним їх втілення в життя.

Саме тому, від повноти та якості закріплення гарантій реалізації принципу незалежності суддів в нормативно-правових актах та ефективності їх практичної реалізації залежать перспективи існування інституту адміністративного судочинства, спрямованість та основні напрями його розвитку, а також рівень довіри до нього громадськості.

По-третє, гарантії незалежності є однією з основних складових механізму забезпечення спеціального адміністративно-правового статусу суддів

адміністративних судів, створюючи всі необхідні та достатні умови для повної реалізації наданих їм повноважень. Забезпечуючи стабільність, збалансованість та ефективність суддівської діяльності гарантії незалежності тим самим перетворюють закріплені у законодавстві права і свободи суддів

адміністративних судів із можливостей на реальність [8, с. 27]. При цьому повноваження суддів адміністративних судів можна вважати реальними лише тоді, коли кожен суддя безперешкодно, на власний розсуд, у визначених законом межах може ними користуватись, вимагати їх захисту та відновлення в разі порушення. І саме завдяки юридичним гарантіям судді адміністративних судів «отримують реальну (фактичну) можливість у повній мірі реалізувати надані їм повноваження, на власний розсуд користуватись і розпоряджатись ними як в особистих, так і в суспільних інтересах» [13, с. 55].

Таким чином, гарантії незалежності суддів адміністративних судів є найбільш дієвим правовим засобом, за допомогою якого створюються належні умови для діяльності суддів адміністративних судів, забезпечується фактична реалізація та безперешкодне здійснення наданих їм повноважень, усуваються причини та перешкоди неповного чи неналежного виконання ними своїх функцій, а також відновлюються порушені права і свободи.

Водночас, незважаючи на ту вагому роль, яку відіграють гарантії незалежності в діяльності суддів адміністративних судів, серед науковців та практичних працівників й досі не досягнуто принципової єдності наукових поглядів на їх сутність і зміст.

У зв’язку з цим, нижче пропонуємо більш детально зупинитись на аналізі поняття та основних ознак досліджуваної категорії.

Більшість авторів тлумачних словників схиляються до думки, що слово «гарантія» походить від французького «garantie», що в перекладі означає «убезпечення», «забезпечення», «запорука», «порука» [114; 119; 191, с. 169; 241].

Що стосується тлумачення терміну «юридичні (правові, державні) гарантії», то тут погляди науковців розходяться. При цьому найбільше розбіжностей викликає розуміння самої природи, сутності даного поняття.

У найбільш загальному розумінні всі підходи можна об’єднати в шість

груп:

1) К.Г. Волинка [25, с. 95], Т.В. Галайденко [28, с. 29], А.В. Малько [204, с. 63], Н.І. Матузов [103, с. 86], П.Є. Недбайло [111, с. 44], В.Ф. Погорілко [79, с. 204], А.М. Присяжненко [132], П.Н. Шабанов [230, с. 7

8] , Т. Шаповал [232, с. 47] та деякі інші науковці розглядають правові гарантії як «засоби»;

2) В.В. Мозоль [106, с. 131], М.І. Корнієнко [84, с. 110], О.І. Радченко [166, с. 45] ототожнюють їх із «заходами»;

3) А.О. Безуглов [7, с. 54], Є.М. Ковешніков [61, с. 228], О.Ф. Фрицький [220, с. 177], А.Я. Ярматов [246, с. 9] - з «умовами»;

4) О.В. Зайчук, Н.М. Оніщенко [207, с. 35] правові гарантії розглядають як «фактори»;

5) І.Є. Марочкін, Н.В. Сібільова, В.П. Тихий [122] - як «норми»;

6) М.А. Бояринцева [13, с. 55] та деякі інші науковці ототожнюють правові гарантії навіть із «соціальними структурами».

Також, досить поширеними є комплексні підходи, в основу яких покладено відразу кілька з перерахованих вище категорій:

1) як «умови та засоби» правові гарантії розглядають

М.А. Бояринцева [13, с. 56], Н.В. Вітрук [21, с. 16], Л.Д. Воєводин [24, с. 43], В.О. Гринюк [35, с. 69], В. Князєв [58, с. 29], А.М. Колодій та

A. Ю. Олійник [72, с. 270], С.А. Комаров [74, с. 293], В.В. Кравченко [105, с. 108], Н.І. Матузова та А.В. Малько [204, с. 275], О.В. Чернецька [228, с. 41] та інші;

2) як «умови і підстави» - В.Ф.

Кузнєцова [92, с. 55];

3) як «способи і засоби» - П.Ф. Карпечкін [53];

4) як «фактори й засоби» - В.А. Сивов [186, с. 95];

5) як «головні начала, принципи, засоби» - В.І. Камінская [51, с. 284], Н.Г. Саліщева [178, с. 26], Ф.Д. Фіночко [218, с. 7];

6) як «умови, засоби та способи» - Є.В. Білозьоров [8, с. 28],

B. М. Корельський і В.Д. Перевалов [205, с. 504], О.В. Марцеляк [102, с. 55-60], Ж.М. Пустовіт [153; 161, с. 185; ], О.Ф. Скакун [187, с. 317] та інші;

7) як «правові норми та інститути» - Ю.С. Шемшученко [240, с. 555].

З аналізу наведених підходів стає зрозуміло, що на сьогодні науковці

відстоюють найрізноманітніші погляди на розуміння змісту юридичних гарантій. Іноді, вони розглядаються навіть як «будь-який правовий феномен, якщо він сприяє втіленню основних прав і свобод в життя» [239, с. 41] або ж «все те, що певною мірою забезпечує досягнення бажаного результату чи сприяє встановленню певного стану» [85, с. 124].

На нашу думку, такий «комплексний» підхід до розуміння сутності правових гарантій, незважаючи на всі свої переваги та досить широку сферу застосування, не можна визнати доцільним при визначенні змісту гарантій реалізації принципу незалежності суддів адміністративних судів. Річ у тім, що специфіка інституту адміністративного судочинства, з одного боку, та сувора правова регламентація суддівської діяльності - з іншого, вимагають від досліджуваного правового явища цілком конкретного змісту та зовнішньої форми вираження.

Проаналізувавши етимологічне та юридичне значення вказаних вище категорій, які лежать в основі обґрунтованих в юридичній літературі визначень змісту правових гарантій, ми прийшли до висновку, що для цілей нашого дослідження найбільш прийнятним є використання категорії «засоби». Решта категорій (умови, фактори, заходи, способи, процедури, норми, принципи, головні начала, соціальні структури, інститути тощо) не мають прямого відношення до визначення змісту гарантій реалізації принципу незалежності суддів адміністративних судів, не виражають його сутність та соціальне призначення.

Водночас, ми не заперечуємо того, що всі вони певною мірою пов’язані із гарантіями діяльності суддів, розкривають окремі їх аспекти та специфіку реалізації.

Зроблений нами висновок підтверджується, в першу чергу, результатами аналізу етимологічного значення терміну «засіб». Більшість тлумачних словників визначають його як «знаряддя, предмет, сукупність пристроїв для здійснення якоїсь діяльності» [115, с. 96]; «певну спеціальну дію, яка дозволяє що-небудь здійснити, що-небудь досягти [15, с. 325]. Виходячи з такого розуміння, категорію «засіб» науковці використовують переважно для позначення «з’єднувальної ланки між суб’єктом і об’єктом діяльності» [2, с. 10; 154, с. 359] або ж «матеріальних і духовних умов, які необхідні для досягнення намічених цілей» [175, с. 50].

З позицій філософії аналізована категорія вживається, як правило, для позначення «засобів досягнення певної мети» і при такому підході включає в себе не лише знаряддя, предмети, пристрої, необхідні для досягнення бажаного результату, але й свідому діяльність з їх застосування [237, с. 22].

Дослідження категорії «засіб» з точки зору функціонального призначення, можливості використання для вирішення певних соціальних завдань є характерним також і для юриспруденції. Термін «правові засоби» тут вживається поряд із таким поняттям, як «правовий вплив», разом із яким він утворює складний юридичний механізм, за допомогою якого забезпечується регулювання всієї сукупності суспільних відносин, що охоплюються певним предметом правового регулювання [225, с. 245]. Таке розуміння правових засобів дозволяє відносити до них найрізноманітніші інструменти юридичного впливу, що забезпечують досягнення цілей правового регулювання. Зокрема, це норми, принципи, презумпції, правовідносини, санкції, прийоми та процедури правореалізації [196, с. 52].

Отже, викладене вище в достатній мірі підтверджує висловлене нами вище припущення з приводу того, що в основі визначення гарантій реалізації принципу незалежності суддів адміністративних судів має лежати категорія «засоби».

Саме за допомогою цілої низки закріплених у нормативно-правових актах і забезпечених державою засобів суддям адміністративних судів гарантується незалежність при здійсненні адміністративного судочинства, створюються всі необхідні умови для виконання покладених на них повноважень, а відтак, забезпечується досягнення загальних цілей адміністративного судочинства.

Продовжуючи дослідження юридичної природи гарантій незалежності суддів адміністративних судів окрему увагу необхідно присвятити їх відмежуванню від принципів діяльності суддів. Така необхідність виникає у зв’язку з тим, що окремі науковці, формулюючи визначення юридичних гарантій, помилково ототожнюють ці дві абсолютно різні правові категорії. Наприклад, В.І. Камінская, яка свого часу займалась дослідженням гарантій діяльності суддів, визначала їх як «основні начала, принципи, засоби, за допомогою яких забезпечується реалізація суддями наданих їм повноважень» [51, с. 284]. Подібну точку зору висловлювали ще декілька науковців радянської епохи, зокрема Ф.Д. Фіночко [218, с. 7] та Н.Г. Саліщева [178, с. 26].

Сьогодні такі підходи зустрічаються вкрай рідко і лише в працях, що присвячені загальному розумінню принципів функціонування окремих правових інститутів, тобто в працях, у яких не проводиться розмежування принципів та гарантій їх реалізації. В аспекті нашого дослідження подібне ототожнення взагалі є неприпустимим. Виходячи із сформульованого визначення принципу незалежності суддів адміністративних судів, а також виділених нами ознак, з упевненістю можна стверджувати, що «принцип незалежності суддів адміністративних судів» є більш загальним (фундаментальним, вихідним) поняттям, аніж «гарантія». З даного питання варто погодитись із думкою Т.В. Галайденко, яка зазначає, що «принципи в праві вказують напрями розвитку та функціонування, а гарантії - це інструменти їх реалізації» [28, с. 33].

Таким чином, в нашому дослідженні ми будемо виходити з того, що «гарантії реалізації принципу незалежності суддів адміністративних судів» є більш вузьким поняттям, аніж «принцип незалежності суддів адміністративних судів». У першу чергу, вони характеризують механізм практичної реалізації принципу незалежності, спосіб втілення його в життя. Саме за допомогою практичної реалізації цілої низки гарантій стає можливим подолання такої негативної риси принципу незалежності суддів, як його декларативність.

Наступне питання, на якому варто зупинитись більш детально в рамках загальної характеристики гарантій незалежності суддів адміністративних судів, стосується визначення їх ознак.

Найпершою ознакою гарантій незалежності суддів адміністративних судів є спосіб їх закріплення. Аналіз юридичної літератури показує, що більшість науковців, характеризуючи природу гарантій реалізації повноважень різними суб’єктами права, підкреслюють їх державний або конституційно- правовий характер. Гарантії незалежності суддів адміністративних судів не є винятком, оскільки всі вони закріплюються в Конституції та ще в цілій низці законодавчих актів. Саме нормативно-правовий характер гарантій незалежності суддів адміністративних судів забезпечує правомірну реалізацію та захист наданих їм прав та законних інтересів.

Нормативно врегульованими є також механізм (процедури) реалізації гарантій, способи відновлення порушених прав і свобод суддів, а також заходи, спрямовані на притягнення порушників до відповідальності. Як справедливо з даного приводу зауважують деякі науковці, соціально-економічні, політичні, матеріальні, ідеологічні й інші умови та засоби реалізації особою своїх прав і обов’язків перетворюються на гарантії лише після надання їм юридичної форми, а також завдяки організаційним зусиллям держави і суспільства, спрямованими на їх реалізацію [204, с. 278].

Така ознака гарантій незалежності суддів адміністративних судів, як їх законодавче закріплення є важливою передумовою забезпечення надійного захисту суддів адміністративних судів від незаконного впливу та тиску на них з боку різних державних органів та їх керівників, керівництва суду та інших осіб, постійної конфронтації політичних партій та рухів, урядової нестабільності та кризових процесів в економіці. Складна та тривала процедура внесення змін до чинних та прийняття нових законодавчих актів, які закріплюють гарантії незалежності суддів (особливо до Конституції України), залучення до законодавчого процесу значної кількості представників різних політичних партій, науковців, державних діячів, а також значний вплив на цей процес громадської думки та міжнародних експертів - це далеко не повний перелік факторів, які забезпечують системі гарантій незалежності суддів адміністративних судів сталий характер.

Водночас, варто зауважити, що сталість системи гарантій незалежності суддів адміністративних судів в жодному разі не заперечує можливість, і навіть необхідність її постійного оновлення, розширення й удосконалення. Динамічний характер гарантій незалежності суддів адміністративних судів обумовлений постійними змінами в суспільно-політичному житті держави, розвитком демократії та основних інститутів громадянського суспільства, реформаційними процесами в судовій системі й пов’язаним із ними рівнем авторитетності судової гілки влади в цілому та інституту адміністративного судочинства зокрема. Вказані фактори прямо впливають на внутрішнє наповнення системи гарантій незалежності суддів адміністративних судів, визначаючи характер та основні напрями її вдосконалення.

Ще однією ознакою гарантій незалежності суддів адміністративних судів є їх цільова спрямованість. Як свідчить аналіз результатів проведеного нами дослідження, гарантії незалежності суддів адміністративних судів спрямовані на створення умов для належної, повної та ефективної реалізації суддями наданих їм повноважень. З даного приводу досить влучним є зауваження О.В. Мерцеляка, який стверджує, що саме гарантії «поєднують воєдино правове і фактичне становище суб’єкта в державі та суспільстві [102, с. 58]. Іншими словами, гарантії незалежності суддів адміністративних судів забезпечують досягнення практичного результату, а саме: перетворення задекларованих в законі можливостей суддів на реальні шляхом їх захисту від незаконного впливу та тиску, усунення перешкод для здійснення ними своїх повноважень, а також швидкого та повного відновлення порушених прав. Це дозволяє суддям адміністративних судів вільно й самостійно приймати законні й обґрунтовані рішення в адміністративних справах на підставі власного переконання в рамках встановленої процедури, без зовнішнього тиску і незаконного впливу. Іншими словами, гарантії незалежності суддів адміністративних судів є визнаним мірилом результативності функціонування інституту адміністративного судочинства, а також мірилом реальності повноважень суддів.

Як уже було доведено нами в попередніх підрозділах роботи, гарантії незалежності суддів адміністративних судів існують не відокремлено один від одного, а у сукупності, утворюючи таким чином цілісну внутрішньо узгоджену, взаємопов’язану, складно організовану та диференційовану систему засобів забезпечення реалізації принципу незалежності. Відокремлено один від одного результативність реалізації таких засобів оцінити важко, оскільки вона залежить від характеру, правової природи та конкретних обставин застосування того чи іншого засобу. І лише комплексне застосування всіх гарантій незалежності суддів дозволяє досягнути очікуваного результату: забезпечити реальну незалежність суддів адміністративних судів від будь-яких внутрішніх і зовнішніх загроз.

Водночас, варто зауважити, що будучи системним явищем, гарантії незалежності суддів адміністративних судів самі є складовою частиною системи більш високого порядку. Зокрема, мова йде про систему гарантій адміністративно-правового статусу суддів адміністративних судів. Поряд із гарантіями незалежності суддів до цієї системи входить ще ціла низка положень (наприклад, недоторканість, незмінюваність суддів, суддівський імунітет тощо), які у своїй сукупності забезпечують стабільне функціонування інституту адміністративного судочинства в цілому.

Ще однією ознакою гарантій незалежності суддів адміністративних судів є те, що деякі з них мають пролонгований за колом осіб і часом характер. Так, на відміну від інших гарантій, гарантії незалежності поширюють свою дію не лише на суддів адміністративних судів, але також на інших осіб. Зокрема, мова йде про близьких родичів суддів (батьки, дружина (чоловік), діти, рідні брати і сестри, дід, баба, онуки), посягання на життя, здоров’я, житло і майно яких перешкоджає виконанню суддями покладених на них законом обов’язків і здійсненню наданих прав. На таких осіб в повній мірі поширюються гарантії забезпечення їх безпеки. Крім того, деякі гарантії незалежності зберігають свою силу поза часом виконання суддею своїх професійних обов’язків (наприклад, на час перебування судді у відпустці, на лікарняному, у вихідні та святкові дні, після закінчення робочого дня тощо) і навіть після того, як особа перестала бути суддею (пенсійне забезпечення, деякі антикорупційні обмеження тощо).

Отже, підсумовуючи аналіз основних ознак гарантій незалежності суддів адміністративних судів, ми можемо прийти до висновку, що вони обов’язково мають законодавче закріплення, характеризуються сталістю і, водночас, є динамічними, мають комплексний, системний та пролонгований за колом осіб і часом характер, спрямовані на створення умов для належної, повної та ефективної реалізації суддями наданих їм повноважень.

Окрім ознак, окремої уваги заслуговує розгляд функціональної спрямованості гарантій незалежності суддів адміністративних судів. Як свідчить аналіз результатів проведеного нами дослідження, гарантії незалежності суддів адміністративних судів виконують відразу кілька функцій:

По-перше, правореалізаційна функція. Як уже зазначалося вище, основне призначення гарантій незалежності суддів адміністративних судів полягає в тому, щоб створити всі необхідні умови для повної та ефективної реалізації суддями наданих їм повноважень. З даного приводу досить влучним є твердження Є.В. Білозьорова, який зазначає, що «правові гарантії створюють необхідні юридичні умови для перетворення закріплених у законодавстві прав і свобод з можливостей на реальність» [8, с. 27]. Дійсно, якщо судді адміністративних судів не будуть мати достатніх гарантій, які б забезпечували незалежність їх діяльності, вони втратять фактичну (реальну) можливість у повній мірі реалізувати надані їм повноваження.

По-друге, стимулююча функція. Гарантії незалежності не лише забезпечують фактичне виконання суддями адміністративних судів своїх повноважень, але також і стимулюють процес реалізації наданих їм правових можливостей. Як нами уже було доведено в першому розділі роботи, незалежність суддів адміністративних судів в однаковій мірі проявляється як на зовнішньому, так і на внутрішньому рівнях. І саме останній рівень передбачає сумлінне виконання суддями своїх професійних обов’язків, дотримання ними моральних та етичних основ суддівської діяльності.

По-третє, охоронна функція. Фактичне виконання суддями

адміністративних судів своїх повноважень неможливе без їх надійної охорони. Реалізація цього завдання покладається на систему гарантій незалежності суддів адміністративних судів, які виключають не лише вплив, але й саму можливість здійснення впливу на них. Охоронна функція гарантій незалежності передбачає недопущення (попередження) будь-яких порушень суддівських повноважень, виявлення причин та умов, що сприяють таким порушенням, усунення перешкод і сприяння таким чином нормальному процесу реалізації суддями адміністративних судів своїх прав та обов’язків. Контроль, нагляд, застосування різноманітних адміністративно-примусових заходів - це далеко не повний перелік можливостей, якими наділені гарантії незалежності суддів адміністративних судів і завдяки яким забезпечується практична реалізація суддівських повноважень, їх охорона, захист і відновлення.

По-четверте, компенсаційна функція. Гарантії незалежності іноді ототожнюють із додатковими правовими можливостями, якими наділяються судді адміністративних судів під час виконання суддівських повноважень. Дійсно, варто погодитись із тим, що юридичні гарантії реалізації повноважень суддів виступають як своєрідна «компенсація» за обмеження та заборони у їх діяльності [245, с. 112]. Водночас, компенсаційна функція гарантій незалежності суддів все ж таки відіграє не основну, а другорядну роль, оскільки додаткові правові можливості встановлюються (як правило) лише на час перебування особи на посаді судді адміністративного суду і, на відміну від інших юридичних гарантій діяльності суддів, всі вони безпосередньо пов’язані із реалізацією суддівських повноважень. Таким чином, помилковим є зведення гарантій незалежності виключно до привілеїв, компенсацій, пільг, що підносять суддів адміністративних судів над рештою посадовців і спрямовані лише на покращення умови їхнього життя.

Таким чином, на основі дослідження етимологічного походження терміну «гарантія», аналізу різноманітних наукових поглядів на розуміння сутності та змісту цієї правової категорії, а також визначення основних ознак і функцій гарантій незалежності суддів адміністративних судів, ми можемо сформулювати таке їх визначення:

Гарантії незалежності суддів адміністративних судів - це закріплена в Конституції України та інших законодавчих актах система різноманітних за своїм характером і змістом засобів, що забезпечують нормальну організацію та функціонування інституту адміністративного судочинства, його самостійність та ефективність, а також повне та безперешкодне виконання його завдань і функцій шляхом створення умов для належної та ефективної реалізації (дотримання, виконання, застосування і використання) суддями адміністративних судів наданих їм повноважень, всебічної охорони та надійного захисту їх прав і законних інтересів від негативних зовнішніх і внутрішніх факторів, їх відновлення у разі порушення.

Запропоноване визначення, на нашу думку, має комплексний характер й дозволяє отримати цілісне уявлення про сутність і зміст гарантій незалежності суддів адміністративних судів. У ньому охоплено всі ключові ознаки досліджуваної категорії, що дозволяє максимально широко розкрити його правову природу та практичну цінність.

2.2.

<< | >>
Источник: ЧЕМОДУРОВА НАТАЛІЯ ОЛЕКСАНДРІВНА. АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРИНЦИПУ НЕЗАЛЕЖНОСТІ СУДДІВ В АДМІНІСТРАТИВНОМУ СУДОЧИНСТВІ. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. Київ-2016. 2016

Скачать оригинал источника

Еще по теме Поняття, ознаки та функції гарантій незалежності суддів адміністративних судів:

- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -