2.2 Особливості судового розгляду адміністративної справи та ухвалення судового рішення при гарантуванні прав і законних інтересів публічних службовців

Провідним напрямком гарантування прав і законних інтересів публічних службовців є передбачене ст.ст. 40, 55 Конституції України право всіх громадян, зокрема й публічних службовців, на судове оскарження рішень органів і посадових осіб усіх рівнів [45].

Матеріальні норми правових відносин між публічним службовцем, його керівництвом і публічними органами зосереджені у спеціальних законах, у процесі реалізації яких права першого можуть порушуватися (зокрема щодо протиправного притягнення до дисциплінарної відповідальності).

Відповідно до таких законів дисциплінарні стягнення щодо публічних службовців застосовуються за невиконання чи неналежне виконання службових обов’язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов’язаних із проходженням публічної служби, а також за вчинки, які ганьблять їх як публічних службовців або дискредитують публічний орган, у якому вони працюють. Антикорупційним законодавством установлюються додаткові види дисциплінарної відповідальності за корупційні правопорушення публічних службовців, зокрема визначено, що підставою припинення трудових відносин є набрання законної сили судовим рішенням, відповідно до якого публічного службовця-працівника притягнуто до відповідальності за корупційне правопорушення [72]. Як правило, до публічних службовців засовуються ширша гама дисциплінарних стягнень порівняно з іншими працівниками, зокрема: зауваження, догана (сувора догана), попередження про неповну службову відповідність, пониження в посаді, пониження в ранзі (званні), звільнення зі служби [28; 105; 77; 27].

Нами вище було доведено, що адміністративно-процесуальними особливостями оскарження рішення суб’єкта владних повноважень про застосування дисциплінарного стягнення щодо публічного службовця є такі:

1) позивачем у справі є публічний службовець, щодо якого винесено рішення про накладення на нього дисциплінарного стягнення, у більшості випадків ним є звільнення з публічної служби за негативними мотивами;

2) відповідачем у справах цієї категорії є публічний орган (юридична особа), а не безпосередньо керівник, який наклав стягнення; 3) критерії правової оцінки адміністративним судом діяльності суб’єкта владних повноважень, наслідком якої стало накладення дисциплінарного стягнення, визначені у ч. 3 ст. 2 КАСУ; 4) порядок судового оскарження починається з формування адміністративного позову та подання його до адміністративного суду у формі письмової позовної заяви. Адміністративний позов може містити вимоги про скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб’єкта владних повноважень - повністю чи окремих його положень щодо застосування дисциплінарного стягнення; 5) за загальним правилом, установленим ч.1 ст.19 КАСУ, адміністративні справи вирішуються судом за місцем перебування відповідача. Однак у конфліктах з приводу прийняття на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби предметом оскарження, як правило, є індивідуальний акт дії або бездіяльності суб’єкта владних повноважень щодо конкретної особи, а тому такі справи вирішуються адміністративними судами за місцем проживання (перебування) позивача відповідно до ст. 2 ст. 19 КАСУ; 6) разом із позовними вимогами про визначення рішення про звільнення з публічної служби та поновлення в посаді можуть бути подані позовні вимоги про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу [67].

Центральною стадією адміністративного судочинства в адміністративно-процесуальному захисті публічних службовців є судовий розгляд справи та ухвалення за нею судового рішення [45; 4]. Під час розгляду досліджуються матеріали справи та вирішується публічно-правовий конфлікт між публічним службовцем, який постає в ролі невладної особи, та представником публічного органу, що постає як суб’єкт владних повноважень.

Судовий розгляд справи в юридичній літературі розглядається як інститут права і як стадія процесу [43]. З прийняттям і введенням у дію КАСУ було сформовано систему норм права, що регулюють суспільні відносини між судом, публічним службовцем-позивачем та іншими особами, які беруть участь у розгляді й розв’язанні адміністративної справи по суті [125].

Судовий розгляд справи як інститут адміністративного процесуального права України - це система норм, що регулюють суспільні відносини між судом та іншими учасниками адміністративного судочинства щодо розгляду і розв’язання адміністративних справ по суті, які виникають із публічно- правових відносин. На погляд більшості вчених-адміністративістів, судовий розгляд як інститут права разом з іншими правовими інститутами адміністративного судочинства та адміністративних проваджень утворюють окрему галузь права - адміністративне процесуальне право України [125].

Судове засідання - це процесуальна форма організації роботи суду з викликом публічного службовця - позивача, представника суб’єкта владних

повноважень та інших осіб, які беруть участь у справі. Суд зобов’язаний забезпечити можливість здійснення зацікавленими особами їх прав та обов’язків. Для того щоб реалізувати це положення, необхідно обов’язково повідомити осіб, які беруть участь у справі, про час і місце її розгляду [67; 47].

Розгляд адміністративної справи є змістом цієї стадії, а судове засідання - процесуальною формою розгляду справи (ст.ст. 122-154 КАСУ). Завданням стадії судового розгляду, відкритого за позовом публічного службовця, є з’ясування позицій сторін, дослідження доказів в адміністративній справі з метою встановлення на їх основі обставин, необхідних для вирішення конфлікту, та відповідних правовідносин [4; 45].

На думку Е. Демського, судовий розгляд як стадія адміністративного процесу - це послідовність учинення процесуальних дій судом та іншими учасниками адміністративного судочинства щодо розгляду й вирішення конкретної адміністративної справи, спрямованих на захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно- правових відносин від порушень з боку органів владних повноважень чи їх посадових осіб.

Незалежно від того, яке буде прийнято рішення у страві, відкритій за позовом публічного службовця-позивача, - закриття справи провадженням, зупинення й поновлення провадження у справі; задоволення адміністративного позову повністю або частково, зобов’язання відповідача вчинити певні дії, - судовий розгляд обов’язково має відбутися, а тому він є обов’язковою стадією адміністративного судочинства [125].

Судовий розгляд справи, відкритої за позовом публічного службовця, адміністративно-процесуальні норми якого розкрито у ст.ст. 122154 глави 3 «Судовий розгляд справи» КАСУ, має певні особливості.

По-перше, щодо строків адміністративної справи, відкритої за позовом публічного службовця. Виходячи з положень ст. 122 КАСУ, адміністративна справа, відкрита за позовом публічного службовця, має бути розглянута й вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження, проте якщо справа стосується прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби розглядаються та вирішуються протягом розумного строку, але не більше двадцяти днів з дня відкриття провадження у справі [42].

На думку В. Кравчука, строк визначається в кожній конкретній справі з урахуванням справедливого і своєчасного її розгляду, складності справи; поведінки заявника; процесуальних дій суду, але не більше строку, визначеного законом. При цьому вчений із посиланням на положення пленуму Верховного суду України стверджує, що в одному провадженні об’єднані вимоги, для одних з яких законом установлено строк розгляду в один місяць, а для інших - у два місяці, справа підлягає розгляду й вирішенню в розумний строк, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі [47].

У цьому контексті інший суддя та науковець Ю. Гридасов висвітлює проблему, коли в зазначений термін вирішити конфлікт таким чином, щоб він був законним і обґрунтованим, з поважних причин не видається можливим. Дослідник наводить приклад, коли для прийняття рішення в адміністративній справі є нагальна необхідність опиратись на висновок експертизи, яка вимагає значного часу, чи одна зі сторін наприкінці зазначеного строку після з’ясування всіх обставин у справі та перевірки їх доказами надає додаткові пояснення чи додаткові докази, що потребують додаткового дослідження тощо. Ю. Гридасов пропонує застосовувати положення ст. 102 КАСУ та поновлювати пропущений з поважних причин процесуальний строк. У зв’язку з цим суд виносить ухвалу. На думку вченого, ініціатива про поновлення адміністративної справи може виходити як від сторін суперечки, так і безпосередньо від суду. Питання про поновлення пропущеного строку суд вирішує з повідомленням осіб, які беруть участь у справі [41].

Ми також не можемо погодитися з таким підходом до трактування цієї проблематики і вважаємо, що строк у таких випадках може бути продовжений тільки за ініціативою публічного службовця-позивача. В інших випадках, коли доказів не достатньо чи щодо них є сумніви, суд має ухвалити рішення на користь позивача. Продовження строку в таких випадку є неприпустимим.

В. Кравчук наводить непоодинокі випадки, коли справи вирішуються роками. На його погляд, це зумовлено об’єктивними та суб’єктивними причинами: велике навантаження на суддів; недоукомплектованість окремих судів суддями; недостатнє матеріально-технічне забезпечення судів (наприклад, коли в суді лише одну залу обладнано засобами технічної фіксації); навмисні дії зацікавленої сторони, спрямовані на затягування розгляду справи; зрив засідань; неявка учасників процесу; неготовність суддів та інших осіб, які беруть участь у справі, до розгляду справи по суті, неналежність підготовки справи до розгляду тощо.

розгляду. Їхньої думки з приводу продовження строків розгляду справи ніхто не запитує [47].

На наш погляд, В. Кравчук слушно оприлюднив проблему неправового через суб’єктивні й об’єктивні причини продовження строків розгляду адміністративних справ публічних службовців: через відсутність за це покарання суддів; відсутність у КАСУ норми, що судді за конкуренції засад дотримання всебічності і дотримання строків зобов’язані ухвалювати рішення за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому та об’єктивному дослідженні.

Крім того, ще менші спеціальні строки розгляду справ установлено також для деяких справ, у яких можуть бути публічні службовці: десять днів після відкриття провадження у справі - для справ з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби (ч. 5 ст. 181); п’ять днів з дня відкриття провадження - для справ з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності публічного службовця. У цих випадках, з урахуванням особливостей розгляду справи, суд ухвалою може продовжити розгляд справи, але не більш як на п’ять днів (ст. 171-2 КАСУ) [42; 47].

Спеціальні строки встановлено для розгляду справ скороченого провадження. В аналізованій нами сфері це можуть такі випадки: оскарження бездіяльності суб’єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення публічного службовця або запиту на інформацію та оскарження публічного службовця на пенсії рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, виплат і пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг [67; 47].

Відповідно до ч. 5 ст. 183-2 КАС справа має бути розглянута в порядку скороченого провадження протягом таких строків: не пізніше наступного дня з дня надходження до суду заяви відповідача про визнання позову; не пізніше трьох днів з дня закінчення десятиденного строку з дня одержання ухвали, якщо до суду не було подано заперечення відповідача та за умови, що справа розглядається судом за місцезнаходженням відповідача; не пізніше трьох днів - у разі якщо протягом семи днів з дня закінчення десятиденного строку з дня одержання ухвали до суду не надійшло заперечення відповідача та за умови, що справа не розглядається судом за місцезнаходженням відповідача; не пізніше п’яти днів з дня подання відповідачем заперечення проти позову. Протягом строку розгляду справи суд має провести підготовку справи до розгляду, судовий розгляд (з урахуванням перерв і відкладень) та ухвалити постанову [47; 42].

Таким чином, справа, відкрита за позовом публічного службовця, має бути розглянута й вирішена адміністративним судом протягом розумного строку, але не більше двадцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Будь-які продовження цього терміну є неприпустимими. Цей строк може бути продовжений тільки за ініціативою публічного службовця-позивача. В інших випадках, коли доказів не достатньо чи щодо них є сумніви, суд має ухвалити рішення на користь позивача. Усе це вимагає внесення змін і доповнень до КАСУ.

По-друге, судове засідання в адміністративній справі, відкритій за позовом публічного службовця, проводиться в спеціально обладнаному для цього приміщенні суду - залі засідань. Слушно піднімає цю проблему професор В. Кравчук, оскільки не всі адміністративні суди мають належним чином обладнані зали судових засідань у достатній кількості, а тому констатує, що часто судовий розгляд відбувається в кабінеті судді, хоча, на його погляд, це порушення є формальним і не впливає на законність та обґрунтованість судового рішення. Окремі процесуальні дії в разі необхідності можуть вчинятися й за межами приміщення суду. Наприклад,

огляд речових і письмових доказів - за їх місцезнаходженням (ст.147 КАСУ), проте в аналізованій нами сфері зазначені дії адміністративний суд здійснює нечасто [47].

Таким чином, судове засідання в адміністративній справі, відкритій за позовом публічного службовця, має проводиться в спеціально обладнаному для цього приміщенні суду (залі засідань), однак, ураховуючи незабезпеченість адміністративних судів (суддів адміністративних судів) залами судових досліджень, судовий розгляд такої категорії справ може відбуватися і в кабінеті судді з дотриманням усіх адміністративно- процесуальних норм, що не може вважатися порушенням цих норм і підставою скасування адміністративної справи в апеляційному проваджені.

По-третє, у розгляді справи судом першої інстанції, відкритої за позовом публічного службовця-позивача, головою судового засідання є суддя, який здійснював підготовче провадження [42]. Забезпечення повного, всебічного й об’єктивного з’ясування обставин справи, спокійної робочої обстановки й належного порядку в судовому засіданні здійснюється головою в судовому засіданні, процесуальне положення якого визначається ст. 123 КАСУ [125].

Голова в адміністративній справі за позовом публічного службовця у судовому засіданні керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності та порядку вчинення процесуальних дій. Він має право: усувати з судового розгляду все, що не має значення для вирішення судової справи; вживати необхідних заходів для забезпечення в судовому засіданні належного порядку; вимагати від учасників процесу здійснення ними їхніх процесуальних прав і виконання обов’язків; давати розпорядження, які є обов’язковими для учасників адміністративного процесу та інших осіб, присутніх у судовому засіданні [125].

По-четверте, відкриття судового засідання, відкритого за позовом публічного службовця (ст. 124 КАСУ), має завданням установлення можливості розгляду справи в цьому судовому засіданні, у складі цього суду за наявних учасників процесу та наявних доказів. Підготовка та відкриття судового засідання, відкритого за позовом публічного службовця, реалізуються шляхом послідовного здійснення таких процесуальних дій: голова відкриває судове засідання та оголошує, яка адміністративна справа, відкрита за позовом публічного службовця, розглядається, крім того уточнює, хто відповідач та заінтересована особа, і пропонує їм зайняти відведені для них місця (ст. 124 КАСУ); секретар судового засідання доповідає судові про явку учасників процесу та причини їх неприбуття, а також встановлюються особи і перевіряються повноваження посадових осіб та процесуальних представників; перевіряється можливість цього суду вважати конкретну адміністративну справу відкритою за позовом публічного службовця щодо відводу (самовідводу) судді, секретаря та повторної участі судді в розгляді адміністративної справи (статті 27-29 КАСУ); перевіряється можливість вважати конкретну справу відкритою за позовом публічного службовця за наявності відповідних доказів (гл. 6 КАСУ); голова роз’яснює перекладачеві, експертові, спеціалістові та особам, які беруть участь у справі, їхні права та обов’язки (ст.ст. 125, 130-132, 134 КАСУ), а експерта приводить до присяги й попереджає їх про кримінальну відповідальність (ст. 385 КК) за завідомо неправильний висновок або ухиляння від виконання покладених на них обов’язків; секретар судового засідання повідомляє про здійснення певного фіксування судового засідання у справі за позовом публічного службовця, а також про умови фіксування судового засідання (ст. 126 КАСУ); із зали судового засідання видаляються свідки; особи, присутні в залі судового засідання, при вході до нього суду та виході суду зобов’язані встати [42; 125].

Таким чином, особливостями відкриття судового засідання за позовом публічного службовця є те, що визначається можливість розгляду справи в судовому засіданні за присутності позивача - публічного службовця - та уповноваженого представника суб’єкта владних повноважень, що є

можливим, адже в цій категорії справ участь інших учасників адміністративного процесу, як правило, є не обов’язковою.

По-п ’яте, особливостями неприбуття позивача - публічного службовця

- у справі, відкритій за його позовом, є те, що суддя відкладає розгляд справи, якщо позивач - публічний службовець, якому належним чином повідомлено про дату, час і місце судового розгляду, на судове засідання не з’явився або якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності. У разі неприбуття представника відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи не відкладається, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Проте публічний службовець - позивач - має право заявити (шляхом подання заяви) клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо про це заявили й інші сторони процесу, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. За наявності такого звернення суд не вправі відкладати розгляд справи у зв’язку з неявкою цієї особи до суду, крім випадків, коли суд визнав особисту участь цієї особи обов’язковою [47; 42].

По-шосте, клопотання публічного службовця - позивача - вирішуються судом негайно після того, як буде заслухано думку відповідача

- суб’єкта владних повноважень - та осіб, які беруть участь у справі, про що виноситься ухвала. Наприклад, Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 січня 2015 р. у справі № 826/18020/14 було задоволене клопотання особи 1 - екс-публічного службовця, який звернувся з позовом до Генеральної прокуратури України, щодо застосування спеціальної апаратури та застосування зйомки в залі судового засідання при проведені слухання у справі [155]. При цьому треба звернути увагу, що ухвала суду про відмову в задоволенні клопотання не перешкоджає тому, щоб позивач - публічний службовець - або інший учасник процесу повторно його заявив.

По-сьоме, публічна особа - позивач - у залі судового засідання під час розгляду адміністративної справи, відкритої за його позовом, зобов’язаний: 1) при вході до нього суду та при виході суду встати;

2) давати пояснення, показання, відповідати на питання та задавати питання стоячи і лише після надання йому слова головою судового засідання;

3) постанову суду заслуховувати стоячи; 4) беззаперечно виконувати розпорядження голови, додержуватися в судовому засіданні встановленого порядку та утримуватися від будь-яких дій, що свідчать про явну зневагу до суду або встановлених у суді правил; 5) звертатися до судді «Ваша честь»; 6) документи та інші матеріали передавати голові судового засідання через судового розпорядника. Крім того, за неповагу до суду позивач - публічний службовець - може бути притягнутий до адміністративної відповідальності.

По-восьме, судовий розгляд справи, відкритої за позовом публічного службовця, починається доповіддю голови судового засідання про зміст позовних вимог, про визнання сторонами певних обставин під час підготовчого провадження, після чого він з’ясовує: чи підтримує позивач адміністративний позов, чи визнає його відповідач та чи не бажають сторони примиритися.

З погляду адміністративного процесу, розгляд справи в судовому засіданні провадиться шляхом послідовного вчинення судом і учасниками процесу комплексу процесуальних дій, що становлять певні частини (підстадії, етапи), кожна з яких має свої завдання і зміст: на підготовчій стадії (ст.ст. 122-134 КАСУ) відкривається судове засідання його головою, який оголошує, яка справа розглядається, установлюється, хто з учасників справи прибув до судового засідання, хто не прибув, з якої причини; на початку судового розгляду справи по суті голова доповідає про зміст позовних вимог, про визнання сторонами певних обставин під час підготовчого провадження, після чого з’ясовує: чи підтримує публічний службовець як позивач адміністративний позов, чи визнає його представник публічного органу, та чи не бажають сторони примиритися [45; 4].

При розгляді справи за відсутності особи, яка бере участь у справі, голова судового засідання доповідає про її позицію щодо позовних вимог, якщо вона викладена в письмових поясненнях (ст. 135 КАСУ) [42]. Особливістю судового розгляду справи, відкритої за позовом публічного службовця, по суті є те, що відповідач майже ніколи позов не визнає, а позивач - публічний службовець - не часто від нього відмовляється. Відповідно адміністративно-процесуальні норми, передбачені статтею 136 КАСУ «Відмова від адміністративного позову, визнання адміністративного позову, примирення сторін під час судового розгляду», адміністративним судом майже не застосовуються.

По-дев’яте, особливістю розгляду справи по суті є те, що судом здійснюється дослідження обставин справи і перевірка доказів (ст.ст.138-151 КАСУ), здійснюється дослідження доказів, предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі.

Судовий розгляд справи по суті, відкритої за позовом публічного службовця, характеризується з’ясуванням фактичних обставин справи шляхом дослідження засобів доказування, наявності чи відсутності юридичних фактів, що складають предмет доказування сторін [125].

У судовому засіданні заслуховуються пояснення публічного службовця - позивача - та інших осіб, які беруть участь у справі, показання свідків, досліджуються письмові та речові докази, зокрема носії інформації із записаною на них інформацією, висновки експертів [42].

Предметом доказування у справі за позовом публічного службовця є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги (такими вимогами є відновлення порушених прав і законних інтересів публічних службовців чи заперечення суб’єктів владних повноважень) або які мають інше значення для вирішення справи (наприклад, причини пропущеного строку публічним службовцем для звернення до суду та ін.) та які належить установити при ухваленні судового рішення в адміністративній справі, відкритої за позовом публічного службовця. Для встановлення цих обставин у судовому засіданні заслуховуються пояснення публічного службовця (позивача), суб’єкта владних повноважень (відповідача) та інших осіб, які беруть участь у справі, досліджуються письмові та речові докази, зокрема носії інформації із записаною на них інформацією, висновки експертів [125].

По-десяте, позивач - публічний службовець - може протягом усього часу судового розгляду збільшити або зменшити розмір позовних вимог, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи. До початку судового розгляду справи по суті позивач може змінити підставу або предмет адміністративного позову, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи. Ухвала суду, прийнята за результатами розгляду питання про прийняття заяви про зміну позовних вимог, окремо не оскаржується (137 КАСУ).

По-одинадцяте, у своїй промові позивач - публічний службовець - та інша особа, яка бере участь у справі, можуть посилатися лише на обставини й докази, які досліджені в судовому засіданні. З дозволу суду після закінчення судових дебатів публічний службовець - позивач - і представник суб’єкта владних повноважень можуть обмінятися репліками щодо ухвалення рішення (ст.ст. 153-154 КАСУ) [45; 4].

По-дванадцяте, судове рішення за позовом публічного службовця може бути у формі постанови, коли суд вирішує суперечку по суті (задовольняє позов повністю чи частково чи відхиляє його) [42] (наприклад, Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 9 січня 2015 р. у справі № 821/4783/14 особі 1 було відмовлено в задоволенні позову до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області, в якому вона просила скасувати Наказ УМВС України в Херсонській області від 27.11.2014 р. №227 щодо застосування до неї дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ за порушення дисципліни [506]) та у формі ухвали, коли суд зупиняє чи закриває провадження у справі за позовом публічного службовця [45; 4] (наприклад, Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 січня 2015 р. у справі № 804/19928/14 про зупинення провадження у справі особи 5 до Голови Державної служби України з надзвичайних ситуацій полковника служби цивільного захисту С. Бочковського про визнання протиправним і скасування рішення стосовно накладення на генерал-майора служби цивільного захисту особи 5, начальника Головного управління ДСНС України у Дніпропетровській області, дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани [140]).

Однією з особливостей розгляду справ за позовом публічних службовців є те, що в них часто застосовується письмове провадження - новітня для вітчизняного судочинства інституція адміністративного процесу. КАСУ визначає письмове провадження як розгляд і вирішення адміністративної справи в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанцій без виклику осіб, які беруть участь у справі, та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів у випадках, установлених КАСУ (п. 10 ч. 1 ст. 3 КАСУ) [125].

У зв’язку з відкритою адміністративною справою позивача - публічного службовця - провадження відбувається за такою процедурою: про письмове провадження суд постановляє ухвалу; розгляд справи й ухвалення рішення відбувається за загальними правилами та має відповідати вимогам, передбаченим статтями 159-160 КАСУ. Справа розглядається за наявними в ній матеріалами; фіксування судового засідання здійснюється технічними засобами та веденням журналу судового засідання; викладення позиції відсутньої особи, яка бере участь у справі, здійснюється в письмових поясненнях [125].

Усе вищевикладене дає можливість сформулювати такі особливості судового розгляду адміністративної справи та ухвалення судового рішення при гарантуванні прав і законних інтересів публічних службовців:

1) матеріальні норми правових відносин між публічним службовцем, його керівництвом і публічними органами зосереджені у спеціальних законах, які можуть порушуватися суб’єктами владних повноважень;

2) судовий розгляд справи за позовом публічного службовця та ухвалення в ній судового рішення є центральною стадією адміністративного судочинства під час здійснення адміністративно-процесуального захисту;

3) за своєю науковою природою судовий розгляд справи за позовом публічного службовця та ухвалення в ній судового рішення здійснюється в рамках інституту адміністративного процесуального права щодо розгляду й розв’язання адміністративних справ по суті, які виникають із публічно- правових відносин між публічним службовцем і суб’єктом владних повноважень;

4) за процесуальною класифікацією це обов’язкова стадія адміністративного процесу щодо послідовного вчинення процесуальних дій судом та іншими учасниками адміністративного судочинства з метою розв’язання по суті публічно-правового спору між публічним службовцем і суб’єктом владних повноважень, розгляд адміністративної справи є змістом цієї стадії, а судове засідання - процесуальною формою розгляду справи (ст. 122-154 КАСУ), завданням цієї стадії є з’ясування позицій сторін, дослідження доказів в адміністративній справі з метою встановлення на їх основі обставин, необхідних для вирішення конфлікту, та відповідних правовідносин;

5) справа, відкрита за позовом публічного службовця, має бути розглянута й вирішена адміністративним судом протягом розумного строку, але не більше двадцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Будь-яке продовження цього терміну не припустиме. Цей строк може бути продовжений тільки за ініціативи публічного службовця - позивача. В інших випадках, коли доказів не достатньо чи щодо них є сумніви, суд має ухвалити

рішення на користь позивача. Усе це вимагає внесення змін і доповнень до КАСУ.

6) судове засідання в адміністративній справі, відкритій за позовом публічного службовця, має проводиться в спеціально обладнаному для цього приміщенні суду (залі засідань), однак, ураховуючи незабезпеченість адміністративних судів (суддів адміністративних судів) залами судових досліджень, судовий розгляд такої категорії справ може відбуватися і в кабінеті судді, із дотриманням усіх адміністративно-процесуальних норм, що не може вважатися порушенням цих норм і підставою скасування адміністративної справи в апеляційному проваджені.

7) особливістю відкриття судового засідання за позовом публічного службовця є те, що можливість розгляду в судовому засіданні адміністративної справи за присутності позивача (публічного службовця) та уповноваженого представника суб’єкта владних повноважень є можливим, оскільки в цій категорії справ участь інших учасників адміністративного процесу, як правило, не є обов’язковою.

Отже, особливостями судового розгляду адміністративної справи та ухвалення судового рішення з гарантуванням прав і законних інтересів публічних службовців є те, що адміністративний суд першої інстанції за позовом публічного службовця, який виступає позивачем до публічного органу, керівник якого ймовірно внаслідок помилки чи зловживання порушив матеріальні норми чи процедуру притягнення публічного службовця до відповідальності, шляхом послідовного вчинення комплексу процесуальних дій (стадій) здійснює дослідження доказів, організовує судові дебати та ухвалює і проголошує судове рішення у формі постанови, коли вирішує суперечку по суті, задовольняючи позов повністю чи частково, чи відхиляючи його, або видаючи ухвалу, коли закриває провадження у справі.

2.3.