Особливості апеляційного та касаційного провадження в адміністративних справах щодо гарантування прав і законних інтересів публічних службовців

Важливим принципом здійснення правосуддя в адміністративних судах є забезпечення апеляційного оскарження судових рішень [131]. Апеляційне провадження у справах щодо гарантування прав і законних інтересів публічних службовців є специфічною факультативною стадією

адміністративного судового процесу, на якій на підставі апеляційної скарги перевіряються законність й обґрунтованість судових рішень

адміністративного суду першої інстанції, що не набрали законної сили, а також юридичні й фактичні обставини справи [16].

Апеляційне провадження у справах щодо гарантування прав і законних інтересів публічних службовців є однією з форм контролю за діяльністю судів першої інстанції вищестоящим судом, під час якого суд апеляційної інстанції переглядає за апеляційною скаргою адміністративні справи та судові рішення щодо правильності застосування судом першої інстанції норм права та встановлення обставин у справі [131].

На думку М. Глуховері, апеляційному провадженню у справах щодо гарантуванні прав і законних інтересів публічних службовців властиві всі ознаки самостійної факультативної стадії. Позначення назви цієї стадії в такий спосіб, тобто називання її провадженням, не означає, що ця факультативна стадія є провадженням адміністративного судового процесу у класичному розумінні поняття провадження як сукупності певних стадій. У цьому разі хоча й застосовується один термін «провадження», однак у контексті характеристики апеляційного провадження як факультативної стадії зміст сукупності правил розгляду та вирішення апеляційної скарги, на відміну від вирішення по суті адміністративної справи, є різним, неоднаковим за своїм процесуальним змістом [16].

При цьому означена стадія адміністративного процесу дозволяє виправляти помилки судів першої інстанції та спрямувати їхню роботу, забезпечуючи правильний і однаковий підхід до застосування норм матеріального і процесуального права, а також має на меті попередити порушення норм права громадянами, організаціями, посадовими і службовими особами [131].

Провадження у справах щодо гарантування прав і законних інтересів публічних службовців має на меті завершити розгляд справи по суті. При цьому повноваження адміністративного суду апеляційної інстанції обмежені апеляційною скаргою. Крім того суд апеляційної інстанції не може розглядати заявлені публічним службовцем позовні вимоги, що не були заявлені в суді першої інстанції. Тому метою апеляційного перегляду судових рішень є підтвердження чи спростування законності та обґрунтованості судового рішення адміністративного суду першої інстанції. Тим самим завданням апеляційного провадження у справах щодо гарантування прав і законних інтересів публічних службовців не є питання вирішення справи по суті, а перевірка законності та обґрунтованості його прийняття [16].

У справах щодо гарантування прав і законних інтересів публічних службовців у переважній більшості випадків судове рішення оскаржується особою, яка програла суд першої інстанції (публічним службовцем або суб’єктом владних повноважень) [131].

В аналізованій нами сфері в апеляції має бути чітко викладено сутність скарги. До апеляції додаються всі необхідні документи і матеріали, які підтверджують і пояснюють факти, що містяться в апеляції, а саме: скарга на рішення за заявою (апеляція до апеляційного органу нижчого рівня); матеріали справи за заявою; матеріали справи за скаргою на рішення за заявою [101].

Відповідно до статті 186 КАСУ апеляційна скарга у справах щодо гарантування прав і законних інтересів публічних службовців на постанову

суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а на ухвалу - протягом п’яти днів з дня проголошення ухвали [42].

Для правильного визначення строку подання апеляційної скарги мають ураховуватися: дата проголошення судового рішення; дата отримання копії судового рішення, складеного в повному обсязі відповідно до вимог частини третьої статті 160 КАСУ, незалежно від того, чи були присутні особи, які беруть участь у справі, у судовому засідання під час проголошення рішення; день отримання копії судового рішення, ухваленого в письмовому провадженні.

Вирішуючи питання про прийняття апеляційної скарги у справах щодо гарантування прав і законних інтересів публічних службовців відповідно до ст. 189 КАСУ, суддя-доповідач мусить ретельно перевірити дотримання встановлених законом умов і порядку порушення апеляційного провадження, зокрема чи має скаржник право на апеляційне оскарження, чи не вступило оскаржуване рішення в законну силу і чи підлягає воно оскарженню в апеляційному порядку, чи не порушено строк подання апеляційної скарги, чи дотримано вимоги до змісту та форми апеляційної скарги, чи оплачено судовий збір. Так, відповідно до ч. 3 ст. 189 КАСУ у випадку, коли

апеляційна скарга не оформлена відповідно до вимог ст. 187 КАСУ, суд постановляє ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху, у якій зазначаються недоліки апеляційної скарги, спосіб їхнього усунення та термін, достатній для усунення недоліків [131].

У справах щодо гарантування прав і законних інтересів публічних службовців згідно з ч. 4 ст. 189 КАСУ апеляційна скарга залишається без руху в разі, якщо вона подана після закінчення строків, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею в заяві, визнані неповажними.

Згідно з частиною третьою статті 189 КАС України до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, установлених ст. 187 КАСУ, застосовуються правила ст. 108 КАСУ, згідно з якими в разі неусунення недоліків апеляційної скарги вона повертається апелянту [131]. Наприклад, ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2010 р. у справі 31633/10 суддя Львівського апеляційного адміністративного суду С. Богаченко, перевіривши апеляційну скаргу військової частини А 0598 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 червня 2010 р. у справі за позовом особи 1 до військової частини А 0598 про стягнення боргу грошового забезпечення, у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою військової частини А 0598 на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 08 червня 2010 р. у справі за позовом особи 1 до військової частини А 0598 про стягнення боргу грошового забезпечення - відмовив [145].

Обов’язковою стадією адміністративного процесу є підготовка розгляду справи за апеляційною скаргою, яка незалежно від її складності має проводитись з урахуванням особливостей справ щодо гарантування прав і законних інтересів публічних осіб, а також характеру конкретного конфлікту у сфері публічної служби. Належна підготовка справи до судового розгляду має важливе значення для ефективного і своєчасного її вирішення з метою захисту особистих і майнових прав громадян та організацій, зміцнення правопорядку й підняття авторитету суду. Відповідно до статті 190 КАСУ суддя-доповідач протягом десяти днів після відкриття провадження у справі з’ясовує склад учасників адміністративного процесу; надсилає копії ухвали про відкриття апеляційного провадження особам, які беруть участь у справі, разом з копією апеляційної скарги, інформацією про їхні права та обов’язки, встановлює строк, протягом якого можуть бути подані заперечення на апеляційну скаргу; з’ясовує обставини, на які посилається апелянт як на підставу своїх вимог, і вирішує інші питання, необхідні для апеляційного розгляду справи.

У справах щодо гарантування прав і законних інтересів публічних службовців суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи. Ці порушення можуть бути виявлені судом з власної ініціативи або про них можуть заявити особи, які беруть участь у справі, незалежно від того, чи подавали вони апеляційну скаргу. Виходячи з принципу офіційного з’ясування всіх обставин, суд не лише має право, але й зобов’язаний вийти за межі доводів апеляційної скарги, якщо виявив такі порушення, що стали причиною неправильного вирішення справи [131]. Наприклад, своєю ухвалою Львівський апеляційний адміністративний суд від 21 квітня 2015 р. у справі № 876/1305/15, розглянувши апеляційну скаргу Департаменту екології та природних ресурсів Івано-Франківської обласної державної адміністрації на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом особи 2 до Департаменту екології та природних ресурсів Івано- Франківської обласної державної адміністрації - визнав протиправним наказ і скасував його, базуючись на ч.

адміністративного суду від 25 грудня 2014 року у справі № 809/3525/14 - скасувати, а адміністративний позов особи 2 - залишити без розгляду [144].

У разі встановлення неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права апеляційний суд перевіряє справу в повному обсязі та зобов’язаний мотивувати в постанові (ухвалі) вихід за межі доводів апеляційної скарги, проведення перевірки справи в повному обсязі. Також суд апеляційної інстанції досліджує нові докази, якщо визнає, що вони не могли бути надані суду першої інстанції або відмова в їх прийнятті визнана необгрунтованою. Висновок про визнання чи невизнання цих обставин такими, що мають значення для розгляду справи, має бути викладений в ухвалі (постанові) суду [131].

У справах щодо гарантуванні прав і законних інтересів публічних службовців суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участі; неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пп. 1, 2 ч. 1 ст. 183-2 КАСУ. Письмове провадження в апеляційній інстанції передбачає вивчення колегією суддів апеляційної скарги, заперечень на неї, інших матеріалів адміністративної справи. При цьому умовою розгляду справи в порядку письмового провадження є достатність наявних у справі доказів для перевірки обґрунтованості апеляційної скарги та судового рішення [131; 42]. Наприклад, в ухвалі Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2015 р. у справі № 811/485/15 визначено можливість розгляду справи в письмовому провадженні [139].

За наслідками розгляду апеляційної скарги у справах щодо гарантування прав і законних інтересів публічних службовців на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право:

1. Залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін. Наприклад, ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2015 р. у справі № 2а-11228/09/2170, розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Міністерства екології та природних ресурсів України на ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2014 р. (про відмову у зміні способу і порядку виконання рішення суду) у справі за адміністративним позовом депутата Херсонської обласної ради особи 1 до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України про визнання незаконним та скасування наказу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, Апеляційну скаргу Міністерства екології та природних ресурсів України, скаргу постановлено залишити без задоволення, а ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2014 року (про відмову у зміні способу і порядку виконання рішення суду) - залишити без змін [150].

2. Змінити постанову суду. Наприклад, постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2013 р. у справі №437/2650/13-а колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області на постанову Ленінського районного суду м. Луганська від 15 березня 2013 р. у справі № 437/2650/13-а за позовом особи 2 до Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області про визнання неправомірною, незаконною відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді в відставці, зобов’язання провести перерахунок, постанову Ленінського районного суду м. Луганська від 15 березня 2013 р. у справі залишила без змін [81].

3. Скасувати її та прийняти нову постанову суду. Наприклад, відповідно до постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 р. № 0870/6544/12 апеляційну скаргу особи 1 було задоволено частково, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2012 року постановлено скасувати та прийняти нову постанову, позовні вимоги особи 1 задовольнити частково, визнати протиправними та скасувати п.2 Наказу № 857 ГУ МВС України в Запорізькій області від 05.06.2012 року та Наказ №152 о/с від 05.06.2012 року ГУ МВС України в Запорізькій області щодо звільнення особи 1 з органів внутрішніх справ. Поновити особу 1 на службі в ГУ МВС України в Запорізькій області на посаду дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Ленінського РВ ЗМУ ГУ МВС України в Запорізькій області. Зобов’язати ГУ МВС України в Запорізькій області нарахувати та виплатити особі 1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 06 червня 2012 року в межах річного строку. У задоволенні решти позовних вимог відмовити [80].

4. Визнати постанову суду нечинною і закрити провадження у справі.

Прикладом є ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 8 вересня 2015 р. № 815/863/15 постанову Одеського окружного

адміністративного суду від 24 лютого 2015 р. у справі за адміністративним позовом особи 3 до Начальника Головного управління МВС України в Одеській області І. Катеринчука про зобов’язання присвоїти звання «майор міліції» з дня закінчення встановленого строку вислуги років у спеціальному званні з 31.08.2014 р., визнати нечинною та закрити провадження у справі [149].

5. Залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін. Наприклад, ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2014 р. у справі № 118867/12/9104 апеляційну скаргу особи 1 залишено без задоволення, а ухвалу Волинського окружного

адміністративного суду від 29 березня 2012 року про відмову у вжитті заходів забезпечення доказів у справі № 2а-2765/11 - без змін [146].

6. Змінити ухвалу суду. Прикладом є ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 грудня 2013 р. у справі №812/8658/13-а, яка змінила в мотивувальній частині ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2013 року у справі № 812/8658/13-а суму судового збору, яка підлягає сплаті «2294 грн.» на правильну суму «860 грн. 25 коп.» [141].

7. Скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду. Наприклад, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2015 р. у справі № 826/17371/14 клопотання Головного управління юстиції у м. Києві про відкладення та продовження строку розгляду справи було постановлено задовольнити, відкласти розгляд справи за апеляційною скаргою Головного управління юстиції у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 січня 2015 року на 25 березня 2015 року об 10 год., скасувати ухвалу суду і постановити нову ухвалу [143].

Таким чином, особливостями апеляційного перегляду судових рішень щодо гарантування прав і законних інтересів публічних службовців є такі:

1) апеляційне оскарження судових рішень у справах гарантування прав і законних інтересів публічних службовців є факультативним, невід’ємним правом публічних службовців, якщо вони вважать, що до них суд першої інстанції прийняв несправедливе і незаконне рішення;

2) це провідна форма судового контролю щодо забезпечення прав і законних інтересів публічних службовців, порушених їх керівництвом, якщо вони вважають, що суд першої інстанції помилився у своєму рішенні;

3) завданням апеляційного оскарження в цій категорії справ є виправлення помилок суддів першої інстанції та спрямування їхньої роботи на правильне й однакове застосування норм матеріального і процесуального права;

4) у справах щодо гарантуванні прав і законних інтересів публічних службовців у переважній більшості випадків судове рішення оскаржує публічний службовець, позов якого не задоволений (задоволений не в повному обсязі), або суб’єкт владних повноважень;

5) обов’язковою стадією адміністративного процесу є підготовка розгляду справи за апеляційною скаргою, яка незалежно від її складності має проводитись з урахуванням особливостей справ щодо гарантуванні прав і законних інтересів публічних службовців, а також характеру конкретного конфлікту у сфері публічної служби;

6) за наслідками розгляду апеляційної скарги у справах щодо гарантування прав і законних інтересів публічних службовців на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції, як правило, приймає рішення змінити постанову суду, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, скасування постанови суду та прийняття нової постанови суду.

Отже, апеляційний перегляд судових рішень щодо гарантування прав і законних інтересів публічних службовців - це провідна, однак факультативна форма судового контролю щодо забезпечення прав і законних інтересів публічних службовців, порушених їх керівництвом, якщо вони вважають, що суд першої інстанції помилився у своєму рішенні, що має завданням виправлення помилок суддів першої інстанції та спрямування їхньої роботи на правильне й однакове застосування норм матеріального і процесуального права в цій сфері.

Перегляд судових рішень щодо гарантування прав і законних інтересів публічних службовців у касаційному порядку є третьою інстанцією з розгляду адміністративних справ, постає як один із процесуальних засобів захисту прав, свобод та інтересів публічних службовців. Касація - це звернення до суду касаційної (вищої) судової інстанції з проханням переглянути та скасувати рішення суду першої інстанції після його апеляційного перегляду та рішення апеляційної інстанції, які набрали

законної сили, унаслідок порушення норм матеріального чи процесуального права [42; 43; 76].

Суд третьої інстанцією існує у більшості країн світу, проте не у всіх. В України така система будівництва судоустрою є класичною і традиційною. Що накладає, на процедуру гарантування прав та законних інтересів публічних службовців певні особливості.

Завданням касаційного перегляду адміністративної справи за касаційною скаргою публічного службовця на судове рішення першої інстанції після його апеляційного перегляду та судове рішення апеляційної інстанції є встановлення під час касаційного провадження порушень норм матеріального чи процесуального права, допущених судами першої та апеляційної інстанцій, які призвели до неправильного вирішення адміністративної справи, виправлення помилок судів першої та апеляційної інстанцій в питаннях застосування норм матеріального чи процесуального права, забезпечення правильного та однакового застосування норм матеріального та процесуального права судами нижчого рівня, формування судової практики [42; 43; 76].

Таким чином, завданням касаційного перегляду адміністративної справи у сфері гарантування прав та законних інтересів публічних службовців є встановлення порушень судом першої і касаційної інстанції норм матеріального щодо порушення прав публічних службовців чи процесуального права провадження у судах першої та касаційної інстанції, які призвели до неправильного вирішення адміністративної справи поданої за позовом публічного службовця.

Підставами касаційного оскарження у справах про порушення прав і законних інтересів публічних службовців є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення норм матеріального права полягає в тому, що суд при прийнятті рішення не застосував закон, який треба було застосувати, або застосував помилково інший закон, або суд неправильно витлумачив матеріальну норму, або було

застосовано нечинні норми. Порушення норм процесуального права полягає в тому, що суд порушив порядок ведення судового процесу, порушено предметну, територіальну та інстанційну підсудність, порушено порядок і строки розгляду і вирішення адміністративних справ тощо [42; 43; 76].

Строк подання касаційної скарги на судові рішення встановлено в один місяць після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції. За загальним правилом, рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його оголошення. Тобто касаційна скарга має бути подана протягом одного місяця з моменту оголошення рішення суду апеляційної інстанції [42; 43; 76].

Однак залежно від складності справи за позовами публічних службовців складання постанови в повному обсязі може бути відкладено на строк не більш ніж п’ять днів від дня закінчення справи (ч. 3 ст. 160 КАСУ). Виходячи зі змісту зазначеної статті, якщо суд апеляційної інстанції прийняв відповідне рішення з урахуванням ч. 3 ст. 160 КАСУ, касаційна скарга подається протягом місяця з дня складання постанови в повному обсязі [42; 43; 76].

Відкриття касаційного провадження за скаргою публічного службовця починається з подання касаційної скарги з дотриманням порядку, строків і вимог до касаційної скарги. На відміну від апеляційного оскарження, касаційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції - ВАСУ (ч. 1 ст. 212 КАСУ) [42; 43; 76].

Касаційна інстанція не встановлює нових фактичних обставин в адміністративній справі, не досліджує нових доказів, які не досліджувалися в суді першої чи апеляційної інстанцій, не перевіряє доказів, які досліджувалися судами першої та апеляційної інстанцій з порушеннями вимог КАСУ. Касаційна інстанція не може вважати доведеними чи недоведеними ті чи інші обставини, а приймає їх такими, якими визнали їх суди першої та апеляційної інстанцій (ст. 220 КАСУ) [42; 43; 76].

Судом касаційної інстанції в адміністративних справах за позовами публічних службовців є Вищий адміністративний суд України (ст. 210 КАСУ), який розглядає в касаційному порядку справи, віднесені до його підсудності, а також інші справи, визначені процесуальним законом. Суд касаційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість рішень судів нижчого рівня, переглядає судові рішення в межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі, тобто перевіряє справу за колом осіб і за колом правовідносин у повному обсязі [42; 43; 76].

Право на касаційне оскарження рішень суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку при гарантуванні прав і законних інтересів публічних службовців, а також судових рішень суду апеляційної інстанції повністю або частково мають: сторони (позивач - публічний службовець - і відповідач - суб’єкт владних повноважень); особи, які беруть участь у справі (треті особи, представники сторін і третіх осіб) або особи, які є іншими учасниками адміністративного процесу (свідок, експерт, спеціаліст, перекладач); особи, які не брали участі у справі, але суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси та обов’язки; правонаступники відповідно до ст. 55 КАС України; особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб згідно зі ст. 60 КАСУ [42; 43; 76].

При цьому касаційна скарга може бути задоволена. Наприклад, відповідно до Ухвали Вищого адміністративного суду України від 9 лютого 2012 р. у справі К-38503/09 касаційна скарга управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області була задоволена. Ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2011 року - скасована. Постанова Херсонського окружного адміністративного суду від 24 червня 2009 року у справі за позовом особи 2 до управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області про зобов’язання вчинити дії - змінена. Щодо задоволення позовних вимог особи 2 про стягнення

грошової компенсації за невикористану відпустку 2007 року - скасована та у цій частині у задоволенні позову відмовлено. В іншому постанову суду першої інстанції залишити без змін [136].

Касаційна скарга може бути задоволена частково. Наприклад, ВАСУ у справі від 31 січня 2012 р. у справі К/9991/15046/11 касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області задовольнив частково. Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2009 р. у справі за позовом особи 2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу скасовано. Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 13 травня 2008 р. вирішено змінити, виклавши резолютивну частину в такій редакції: «Позов особи 2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу задовольнити частково. Визнати неправомірним наказ начальника управління внутрішніх справ України в Одеській області від 23 грудня 2002 р. № 487 о/с у частині звільнення особи 2 з органів внутрішніх справ України за власним бажанням. Поновити особу 2 на роботі в органах внутрішніх справ України на посаді інженера-програміста Ізмаїльського міжрайонного реєстраційно-екзаменаційного відділу державної автомобільної інспекції управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області. Стягнути з Головною управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області на користь особи 2 середній заробіток за час вимушеного прогулу та речове забезпечення за встановленими законодавством нормами з 23 грудня 2002 р. в межах одного року. В іншій частині постанову Приморського районного суду м. Одеси від 13 квітня 2008 р. залишити без змін [135].

Зазначені особи в будь-який час до закінчення касаційного розгляду справи за позовами публічних службовців мають право приєднатися шляхом подання письмової заяви до касаційної скарги, підтримуючи її вимоги (ст. 217 КАСУ) [42; 43; 76].

Предметом касаційного оскарження за позовом публічного службовця є постанови та ухвали судів першої або апеляційної інстанції. Проте, якщо постанови нижчих судових інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку, то не кожна ухвала може бути окремо оскаржена. Обмеження кола ухвал суду першої та апеляційної інстанцій, які можуть бути окремо оскаржені в касаційному порядку, ще більші за наявні обмеження оскарження в апеляційному порядку. У касаційному порядку підлягають оскарженню окремо лише ті ухвали, які перешкоджають подальшому провадженню у справі за позовами публічних службовців. До них належать ухвали про: залишення позовної заяви (апеляційної скарги) без руху - ст. 108, 189 КАС України; повернення позовної заяви (апеляційної скарги) - ст. 108, 189 КАС України [42; 43; 76]; відмовлення в поновленні чи продовженні пропущеного процесуального строку - ч. 3 ст. 102 КАСУ; відмова у відкритті провадження (апеляційного провадження) в адміністративній справі - ст. 109, 189 КАС України; залишення позовної заяви (заяви про апеляційне оскарження, апеляційної скарги) без розгляду - ст. 155, 186 КАСУ; зупинення провадження у справі - ст.156 КАСУ; закриття провадження у справі - ст. 157 КАСУ [42; 43; 76].

Заперечення проти інших ухвал можуть бути включені до касаційної скарги на судове рішення, ухвалене за наслідками апеляційного провадження.

Обмеження кола ухвал судів першої та апеляційної інстанції, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку, ґрунтується на тому, що суд касаційної інстанції перевіряє рішення судів нижчого рівня лише на предмет правильності застосування норм права, а не нового розгляду справи за позовами публічних службовців; суд касаційної інстанції забезпечує

правильне та однакове застосування норм матеріального чи процесуального права, а також формування судової практики; рішення суду касаційної інстанції є остаточним і оскарженню не підлягає, а тому має бути на високому рівні правового обґрунтування, яке б відповідало ідеям справедливості та верховенства права [42; 43; 76].

У касаційній інстанції не може оскаржуватися рішення суду, яке не було предметом розгляду в апеляційній інстанції (ч. 1 ст. 211 КАСУ), а також суд касаційної інстанції не може розглядати позовні вимоги осіб, які беруть участь у справі, що не були заявлені у суді першої інстанції (ч.3 ст.220 КАСУ). З цього випливає, що особи, які не брали участі у справі за позовами публічних службовців, але якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси та обов’язки, мають право заявляти вимоги, що не були заявлені в суді першої інстанції. У такому випадку суд касаційної інстанції має скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій з направленням справи для продовження розгляду або на новий розгляд (ч. 3 ст. 227 КАСУ), оскільки позовні вимоги, що не були заявлені в суді першої інстанції, потребують додаткового дослідження фактичних обставин, а це виходить за межі перегляду судом касаційної інстанції (ст. 220 КАСУ) [42; 43; 76].

Таким чином, обов’язковою умовою розгляду адміністративної справи у касаційному порядку поданої за позовом публічного службовця є її попередній розгляд у апеляційному порядку.

Реалізація права на касаційне оскарження з додержанням зазначених у законі порядку, умов і строків призводить до відкриття касаційного провадження. Касаційне провадження - це врегульований Законом про адміністративне судочинство комплекс взаємопов’язаних і взаємозумовлених процесуальних дій з перегляду постанов і ухвал судів першої та апеляційної інстанції, що набрали законної сили щодо їх відповідності нормам матеріального і процесуального права.

Касаційне провадження складається з кількох стадій: відкриття касаційного провадження; підготовки справи до касаційного розгляду;

попереднього розгляду справи; касаційного розгляду справи за позовами публічних службовців у судовому засіданні; судових рішень та їх ухвалення (постановлення) [42; 43; 76].

В цьому аспекті хотілося би зазначити, що касаційне провадження в адміністративних справах щодо гарантування прав та законних інтересів публічних службовців має класичну кількість стадій, і воно складається із відкриття касаційного провадження відкритого за скаргою публічного службовця, чи суб’єкта владних повноважень рішення якого він оскаржує, підготовки справи щодо гарантування прав і законних інтересів публічного службовця до касаційного розгляду; попереднього розгляду цієї категорії справи; касаційного розгляду справи за позовами публічних службовців у судовому засіданні та винесення судового рішення щодо відновлення порушеного права чи законного інтересу публічного службовця чи відмови у задоволенні касаційної скарги.

Після розгляду справа суд касаційної інстанції має прийняти певне рішення. Згідно зі ст. 223 КАСУ повноваженнями суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги можуть бути такі: залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін; змінити судове рішення суду апеляційної інстанції, скасувавши судове рішення суду першої інстанції; змінити судове рішення суду апеляційної інстанції, залишивши судове рішення суду першої інстанції без змін; змінити судове рішення суду першої інстанції, скасувавши судове рішення суду апеляційної інстанції; скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції; скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направити справу на новий розгляд або для продовження розгляду; скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і залишити позовну заяву без розгляду або закрити провадження; визнати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що втратили законну силу, і закрити провадження; скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення [42].

Наприклад, Постановою Вищого адміністративного суду України від 21 січня 2015 р. у справі К/9991/62355/11 було скасовано Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 5 травня 2011 р. Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2010 року змінено. У частині задоволення позовних вимог особи 1 про визнання протиправною бездіяльності Кабінету Міністрів України, Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України щодо неприведення посадового окладу позивача з 1 червня 2005 року відповідно до вимог частини 2 статті 44 Закону України «Про статус суддів» та невиплати йому у зв’язку з цим належного розміру заробітної плати та довічного грошового утримання, стягнення на користь позивача з Державного бюджету України, через Державне казначейство України, заборгованості із заробітної плати у сумі 157268,33 грн., заборгованості з довічного грошового утримання у сумі 54885,43 грн. та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Особи 1 [134].

Таким чином, особливостями перегляду судових рішень щодо гарантування прав і законних інтересів публічних службовців у касаційному порядку визначаємо такі:

1) це третя інстанція (рівень) судового захисту публічних службовців, права яких порушені, щодо яких судом першої і другої інстанцій прийнято несправедливе і незаконне рішення внаслідок порушення норм матеріального чи процесуального права;

2) предметом касаційного оскарження за позовом публічного службовця є постанови та ухвали судів першої або апеляційної інстанції;

3) ВАСУ як касаційна інстанція не встановлює нових фактичних обставин в адміністративній справі, порушеній за позовом публічних службовців, не досліджує нових доказів, які не досліджувалися в суді першої чи апеляційної інстанцій, не перевіряє доказів, які досліджувалися судами першої та апеляційної інстанції;

3) право на касаційне оскарження рішень суду в більшості випадків реалізує позивач (публічний службовець) або відповідач - суб’єкт владних повноважень;

4) касаційне провадження гарантування прав і законних інтересів публічних службовців у касаційному провадженні має класичну структуру - складається зі стадій відкриття касаційного провадження, підготовки справи до касаційного розгляду, попереднього розгляду справи, касаційного розгляду справи за позовами публічних службовців у судовому засіданні, судових рішень та їх ухвалення (постановлення);

5) у більшості випадків ВАСУ залишає касаційну скаргу в цій категорії справ без задоволення, а судові рішення - без змін, або скасовує судове рішення суду першої інстанції.

Отже, касаційне провадження у сфері гарантування прав і законних інтересів публічних службовців - це третя інстанція (рівень) судового захисту публічних службовців, права яких порушені, щодо яких судом першої та другої інстанцій прийнято несправедливе, незаконне рішення, що здійснюється шляхом перегляду постанов і ухвал судів першої та апеляційної інстанції, що набрали законної сили.