<<
>>

Класифікація гарантій незалежності суддів адміністративних судів

Досліджуючи питання класифікації гарантій незалежності суддів адміністративних судів у першу чергу варто звернути увагу на ту обставину, що система таких гарантій (про яку йшла мова в попередньому підрозділі роботи) складається з цілої низки змістовних елементів: деталізуючих вимог, ідей, норм, заходів, заборон тощо.

З одного боку, всі ці елементи тісно взаємопов’язані, взаємозалежні, детерміновані об'єктивними умовами розвитку суспільства, однаково важливі та у своїй сукупності дозволяють розцінювати їх як єдиний, цілісний, універсальний принцип - принцип суддівської незалежності.

З іншого боку, всі ці елементи досить різноманітні за змістом і значенням, сферою та суб’єктами застосування, механізмом реалізації та правовими наслідками.

У зв’язку з викладеним, при класифікації гарантій незалежності суддів адміністративних судів ми пропонуємо обрати не один, а відразу декілька критеріїв. Такий підхід в жодному разі не порушує основних правил методології класифікації а, навпаки, дозволяє дослідити гарантії незалежності суддів адміністративних судів з різних точок зору, отримати максимально повне уявлення про їх правову природу і зміст.

По-перше, найбільш поширеною і, в той же час найбільш неоднозначною, є класифікація всіх юридичних гарантій в залежності від сфери їх дії.

Так, в юридичній літературі можна знайти їх поділ на соціальні, політичні та юридичні [41, с. 745]; юридичні, політичні, економічні та ідеологічні [204, с. 276]; політичні, економічні, організаційні, юридичні та процесуальні [183, с. 18]; політичні, економічні, юридичні та духовні [97, с. 95]; матеріальні, організаційні, юридичні та духовні (ідеологічні) [77, с. 122].

Дещо відмінним, водночас тотожним за своєю сутністю, є поширений останніми роками підхід до поділу гарантій на дві великі групи: загальні (загальносоціальні) та спеціальні (юридичні).

В рамках першої групи науковці, як правило, виокремлюють політичні, економічні (соціально-економічні), духовно-ідеологічні (ідеологічні, культурні) гарантії [35, с.

72; 162, с. 9; 204, с. 278], а також додатково ще соціальні (суспільні) [8, с. 28; 28, с. 37; 112, с. 39], організаційні та виховні гарантії [50, с. 157]. В.А. Терьохін всі загальні гарантії діяльності суддів взагалі пропонує поділяти на економічні, організаційні, політико-ідеологічні та морально- духовні [208, с. 15].

До другої групи відносяться власне юридичні гарантії, які науковці класифікують на різні групи: або на судоустрійні (організаційні) та процесуальні [35, с. 72], або на нормативно-правові та організаційно- правові [52, с. 151], або на організаційно-правові, фінансові (соціально- економічні), процесуальні та морально-етичні гарантії [28, с. 37]; або навіть на організаційно-правові, матеріальні, соціально-побутові, пенсійні, спеціальні захисні (державний та судовий захист) [106, с. 133].

Детальний аналіз наведених підходів свідчить про недоцільність їх використання для цілей нашого дослідження. Річ у тім, що всі гарантії незалежності суддів адміністративних судів, як нами було доведено вище, мають бути закріплені в законодавчих актах. Це означає, що за своєю природою всі вони є юридичними (правовими). Водночас, таке твердження не заперечує можливості, і навіть необхідності, поділу всіх юридичних гарантій на кілька відносно самостійних груп в залежності від сфери їх дії. Зокрема, можна говорити про такі групи гарантій незалежності суддів адміністративних судів:

1) організаційні (наприклад, особливий порядок обрання або призначення на посаду судді, звільнення судді з посади та переведення його до іншого суду);

2) процесуальні (встановлений законом порядок здійснення правосуддя);

3) економічні (окремий порядок фінансування діяльності суддів);

4) соціальні (законодавче закріплення належного рівня матеріального, соціального, організаційного забезпечення діяльності суддів, їх правового і соціального захисту).

По-друге, не менш поширеною в науковій літературі є класифікація всіх юридичних гарантій залежно від характеру правових норм, якими вони встановлюються.

Найбільш часто науковці за таким критерієм виділяють або нормативні та організаційні (інституційно-організаційні) гарантії [26, с. 10; 44, с. 11; 52, с. 149]; або ж організаційні та матеріальні гарантії [34, с. 5]. Іноді, цей перелік доповнюється також соціальними [49, с. 119; 230, с. 6] або ж організаційними та матеріальними гарантіями [122].

На нашу думку, при класифікації гарантій незалежності суддів

адміністративних судів залежно від характеру правових норм, якими вони встановлюються, необхідно виходити із загальноприйнятого поділу усіх правових норм на дві великі групи: норми матеріального права та норми процесуального права. Відповідно, всі гарантії незалежності суддів

адміністративних судів доцільно поділяти на матеріальні та процесуальні.

До першої групи можна віднести такі гарантії, як недоторканність та імунітет суддів; незмінюваність суддів; обов'язковість судових рішень і встановлення відповідальності за їх невиконання.

До другої групи - особливий порядок обрання або призначення на посаду судді, звільнення судді з посади та переведення його до іншого суду; встановлений законом порядок притягнення суддів до відповідальності та відсторонення від здійснення правосуддя; встановлений законом порядок здійснення правосуддя.

По-третє, всі гарантії незалежності суддів адміністративних судів можуть бути класифіковані залежно від специфічних рис джерел їх походження.

Так, наприклад, Т.В. Омельченко залежно від юридичної сили нормативно-правових актів, у яких закріплені гарантії, поділяє їх на конституційні, міжнародно-правові та галузеві гарантії [120, с. 12]. Ми не зовсім погоджуємося із таким підходом, оскільки він не дозволяє розкрити всю різноманітність джерел, у яких закріплено гарантії незалежності суддів адміністративних судів. Спроба адаптувати зазначену класифікацію до специфіки предмета нашого дослідження дозволила виділити в її межах три відносно самостійні підвиди.

1. Залежно від юридичної сили джерел, в яких закріплені гарантії незалежності суддів адміністративних судів, їх доцільно класифікувати на чотири групи: 1) міжнародні, тобто ті, що закріплені в міжнародних нормативно-правових актах, ратифікованих в установленому порядку;

2) конституційні, тобто ті, що прямо передбачені в Конституції України (в першу чергу, в розділі 8); 3) законодавчі, тобто ті, що передбачені Законом України «Про судоустрій і статус суддів» [151], а також іншими законодавчими актами (КАСУ [62], Законами України «Про запобігання корупції» [141], «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» [135] тощо); 4) підзаконні, тобто ті, що закріплені в підзаконних нормативно-правових актах, прийнятих на реалізацію вказаних вище законодавчих норм (Порядок обрання суддів на адміністративні посади [146], Регламент Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції [169], Положення про автоматизовану систему визначення члена Вищої ради юстиції при здійсненні ним повноважень відповідно до законів України [143] тощо).

2. Залежно від суб’єктів прийняття джерел, в яких закріплені гарантії незалежності суддів адміністративних судів, їх доцільно класифікувати на такі, що прийняті (затверджені) міжнародними органами та організаціями, Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом міністрів України, Міністерством юстиції України, Вищою радою юстиції України, Конституційним судом України, Верховним судом України, Радою суддів України, З’їздом суддів України, Державною судовою адміністрацією України, Вищим адміністративним судом України, Радою суддів адміністративних судів та іншими органами.

3. Залежно від зовнішньої форми вираження джерел, в яких закріплені гарантії незалежності суддів адміністративних судів, можна виділити: конвенції, декларації, принципи, пакти, резолюції, рекомендації, закони, кодекси, постанови, укази, розпорядження, рішення, накази тощо.

По-четверте, всі гарантії незалежності суддів адміністративних судів можуть бути класифіковані залежно від специфіки правового положення судді.

Відразу ж зауважимо, що дана класифікація є похідною від загальноприйнятої в теорії права класифікації юридичних гарантій залежно від рівня конкретизації положення конкретного суб’єкта права, згідно якої розмежовується загальний, спеціальний та індивідуальний правовий статус особи. Виходячи з цього, всі юридичні гарантії діяльності посадових осіб науковці поділяють на три групи: гарантії статусу громадянина, гарантії статусу службової особи та гарантії статусу спеціального суб’єкта управлінських правовідносин [106, с. 129; 245, с. 115].

Спроба адаптувати зазначену класифікацію до специфіки предмета нашого дослідження дозволила виділити в її межах чотири відносно самостійні підвиди.

1. Залежно від рівня конкретизації правового статусу судді адміністративного суду, можна окремо виділити гарантії правового статусу особи, гарантії правового статусу представника влади, гарантії правового статусу судді та гарантії правового статусу судді адміністративного суду.

2. Залежно від ієрархії суду, в якому працює суддя, можна окремо виділити гарантії діяльності суддів місцевих адміністративних судів, окружних адміністративних судів, апеляційних адміністративних судів, ВАСУ та Судової палати в адміністративних справах ВСУ.

Як свідчить дослівний аналіз норм Закону та КАСУ, для суддів Судової палати в адміністративних справах передбачено більш вагомі гарантії їх незалежності, ані ж для суддів місцевих адміністративних судів. В першу чергу, це торкається їх фінансового, матеріально-технічного, пенсійного забезпечення, а також забезпечення їх особистої безпеки.

3. Залежно від місця, яке займає суддя в ієрархії судових посад та специфіки виконуваних повноважень, гарантії діяльності суддів адміністративних судів можуть бути класифіковані на основні та додаткові. До першої групи відносяться гарантії, що забезпечують діяльність абсолютно всіх суддів адміністративних судів. До другої - лише ті гарантії, що забезпечують виконання суддею покладених на нього додаткових обов’язків. У першу чергу, мова йде про перебування суддів на адміністративних посадах в адміністративних судах, їх участь в діяльності органів суддівського самоврядування, проходження ними професійного навчання та підвищення кваліфікації тощо.

4. Залежно від способу зайняття суддівської посади, гарантії діяльності суддів адміністративних судів можуть бути класифіковані на дві групи: 1) ті, що забезпечують діяльність суддів, які були вперше призначені на посаду судді адміністративного суду Президентом України терміном на 5 років;

2) ті, що забезпечують діяльність суддів, які були обрані на посаду судді адміністративного суду безстроково Верховною Радою України.

При цьому варто мати на увазі, що у випадку прийняття Проекту Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 4734, дана класифікація втратить своє значення, оскільки проектом передбачається однаковий порядок призначення на посаду всіх суддів (Президентом України за поданням Вищої ради правосуддя) [158].

По-п’яте, залежно від функціональної спрямованості юридичні гарантії прийнято поділяти на дві великі групи: ті, що забезпечують реалізацію прав і свобод особи, а також ті, що забезпечують їх охорону [22, с. 29; 210, с. 110].

У цілому погоджуючись із таким підходом, ми все ж таки пропонуємо його дещо розширити і доповнити.

Зокрема, в якості окремої групи доцільно виділяти гарантії, що забезпечують захист прав і свобод, а також гарантії, що сприяють відновленню прав у разі їх порушення.

Для кращого розуміння зазначених груп, пропонуємо розглянути кілька прикладів.

Реалізація повноважень суддями адміністративного суду забезпечується такими гарантіями, як недоторканність та імунітет суддів; незмінюваність суддів; окремий порядок фінансування діяльності суддів; законодавче закріплення належного рівня матеріального, соціального, організаційного забезпечення діяльності суддів тощо.

Захист прав та законних інтересів суддів адміністративних судів забезпечується шляхом недопущення випадків неналежного виконання суддею своїх функцій, а також усунення будь-яких перешкод виконання суддею своїх повноважень. Зокрема, до цієї групи можуть бути віднесені такі гарантії, як встановлений законом порядок відсторонення судді від здійснення правосуддя; встановлення певних обмежень та заборон для суддів, пов’язаних із належним здійсненням суддівських повноважень; забезпечення державою особистої безпеки судді, членів його сім’ї, майна, а також інші засоби їх правового захисту; таємниця ухвалення судового рішення та заборона її розголошення тощо.

Необхідність охорони прав і свобод суддів адміністративних судів, на відміну від захисту, виникає у випадку їх порушення з метою притягнення винних осіб до відповідальності. Вона забезпечується такими гарантіями, як встановлення відповідальності за втручання у здійснення правосуддя, вплив на суддів у будь-який спосіб, неповагу до суду чи судді, невиконання судових рішень.

Порушенні права та свободи мають бути поновлені. Погоджуємося з думкою Романа Куйбіди, який зазначає, що поновлення порушених прав та свобод забезпечується такими гарантіями, як правовий та соціальний захист суддів; особливий порядок звільнення судді з посади; встановлений законом порядок притягнення суддів до відповідальності.

По-шосте, в основу класифікації гарантій незалежності суддів адміністративних судів може бути покладений такий критерій, як сфера їх поширення.

Як ми уже зазначали в першому розділі роботи, незалежність суддів адміністративних судів найбільш доцільно розглядати з двох позицій: внутрішньої та зовнішньої. Відповідно, всі юридичні гарантії теж можуть бути класифіковані на дві групи.

До гарантій, що забезпечують зовнішню незалежність суддів адміністративних судів можна віднести недоторканність та імунітет суддів; незмінюваність суддів; встановлений законом порядок здійснення правосуддя; таємниця ухвалення судового рішення та заборона її розголошення тощо.

Відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» гарантіями забезпечення внутрішньої незалежності суддів адміністративних судів виступають: особливий порядок обрання або призначення на посаду судді, звільнення судді з посади та переведення його до іншого суду; встановлений законом порядок притягнення суддів до відповідальності та відсторонення від здійснення правосуддя; функціонування органів суддівського самоврядування; право судді на відставку тощо.

По-сьоме, всі гарантії незалежності суддів адміністративних судів можуть бути класифіковані за колом осіб.

Зокрема, є гарантії, які поширюються виключно на суддів

адміністративних судів: недоторканність та імунітет суддів; право судді на відставку. Водночас, існують гарантії, які поширюються не лише на суддів адміністративних судів, але також і на членів їх сімей: забезпечення державою особистої безпеки судді, членів його сім’ї, майна. Також, є гарантії, які спрямовані на забезпечення інтересів особи і держави, їх захист від неналежного виконання суддівських повноважень: встановлений законом порядок притягнення суддів до відповідальності та їх відсторонення від здійснення правосуддя.

По-восьме, не всі гарантії незалежності суддів адміністративних судів в однаковій мірі діють протягом усього часу виконання суддівських повноважень. Саме тому, їх доцільно класифікувати за часовим критерієм.

Зокрема, можна виділити гарантії, які діють на стадії формування суддівського корпусу. В першу чергу, до цієї групи відноситься особливий порядок обрання або призначення на посаду судді.

В окрему групу необхідно виділити гарантії, які зберігають свою дію навіть після припинення суддівських повноважень. Зокрема, це особливий порядок звільнення з посади судді; право судді на відставку, законодавче закріплення належного рівня пенсійного, медичного та соціального забезпечення судді; забезпечення державою особистої безпеки судді, членів його сім’ї, майна, а також інші засоби їх правового захисту.

І, найбільш група гарантій - це гарантії, що діють протягом усього часу виконання суддівських повноважень. Це і встановлений законом порядок здійснення правосуддя, і недоторканність та імунітет суддів, і їх незмінюваність і ще ціла низка гарантій.

По-дев’яте, гарантії незалежності суддів адміністративних судів можна також класифікувати залежно від їх змісту.

Відразу ж зауважимо, що це одна з основних і найбільш поширених класифікацій юридичних гарантій, яка дозволяє максимально повно розкрити їх сутність і соціальне призначення. Водночас, незважаючи на таку практичну цінність, погляди науковців на дану класифікацію суттєво різняться. Так, наприклад, одні науковці за даним критерієм виділяють гарантії особистої незалежності (статусу суддів), організаційної (інституційної) і функціональної незалежності [229, с. 113], другі - судоустрійні (організаційні) та процесуальні гарантії [35, с. 70], треті - інституційні та функціональні гарантії [1, с. 55; 190, с. 828].

Проаналізувавши наукову літературу, а також чинне законодавство, ми прийшли до висновку, що залежно від змісту всі гарантії незалежності суддів адміністративних судів необхідно поділяти на дві великі групи: організаційні та функціональні. Відразу ж зауважимо, що ці дві групи гарантій тісно пов’язані між собою, вони переплітаються одна з одною, змінюють одна одну. Водночас, різниця між ними все ж таки суттєва:

1) якщо організаційні гарантії забезпечують функціонування

адміністративного судочинства як невід’ємної складової судової гілки влади, яка є самостійною та незалежною від інших гілок державної влади, то функціональні - забезпечують належне виконання суддями своїх повноважень.

2) організаційні гарантії - пов’язані із забезпеченням статусу судді; функціональні - зі здійсненням адміністративного судочинства.

3) організаційні гарантії підтримують нормальне функціонування судової системи; функціональні - появляють себе переважно під час розгляду та вирішення адміністративних справ.

4) порушення організаційних гарантій підриває авторитет судової системи в цілому та адміністративного судочинства зокрема, тоді як порушення функціональних гарантій обумовлює неправосудність прийнятого рішення в адміністративній справі.

Організаційно-правові гарантії відіграють дуже важливу роль в механізмі реалізації принципу незалежності суддів адміністративних судів. Як уже було доведено вище, ефективність функціонування адміністративного судочинства як невід’ємної складової судової гілки влади, яка є самостійною та незалежною від інших гілок державної влади, залежить від ступеня реалізації організаційно-правових гарантій. Будучи спрямованими на забезпечення статусу судді адміністративного суду, дана група гарантій забезпечує підтримання нормального функціонування судової системи. Саме тому, їх порушення, нехтування основними їх вимогами підриває авторитет судової системи в цілому та адміністративного судочинства зокрема.

Відразу ж зауважимо, що на сьогодні в чинному законодавстві закріплено значну кількість гарантій, які за своєю природою можна віднести до організаційних. Нажаль, обмежений обсяг нашого дослідження не дозволяє приділити достатньо уваги аналізу їх усіх. Тому, нижче пропонуємо сформулювати лише перелік основних організаційно-правових гарантій незалежності суддів адміністративних судів, які, для зручності аналізу, ми об’єднали в дев’ять груп.

1) особливий порядок обрання або призначення на посаду судді, звільнення судді з посади та переведення його до іншого суду;

2) встановлений законом порядок притягнення суддів до відповідальності та відсторонення від здійснення правосуддя;

3) недоторканність та імунітет суддів;

4) незмінюваність суддів;

5) забезпечення державою особистої безпеки судді, членів його сім’ї, майна, а також інші засоби їх правового захисту;

6) окремий порядок фінансування діяльності суддів;

7) законодавче закріплення належного рівня матеріального, соціального, організаційного забезпечення діяльності суддів, їх правового і соціального захисту;

8) функціонування органів суддівського самоврядування;

9) право судді на відставку.

Забезпечення незалежності суддів адміністративних судів досягається також завдяки реалізації цілої низки функціональних гарантій, основною метою яких є створення належних умов для розгляду і вирішення суддями конкретних адміністративних справ. Втілення вимог зазначених гарантій в практику адміністративного судочинства означає, що під час відправлення правосуддя, розгляд і вирішення адміністративних справ відбувається на основі матеріального та процесуального закону відповідно до професійної правосвідомості суддів і в умовах, що виключають сторонній вплив на них [202, с. 77]. Дотримання цієї умови вимагає і Конституція України, ст. 126 якої захищає суддів адміністративних судів від будь-яких дій щодо них незалежно від форми їх прояву з боку державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, установ, організацій, громадян та їх об'єднань, юридичних осіб з метою перешкодити виконанню суддями професійних обов'язків чи схилити їх до винесення неправосудного рішення [145].

На сьогодні в системі функціональних гарантій незалежності суддів адміністративних судів ми можемо виділити такі основні гарантії:

1) встановлений законом порядок здійснення правосуддя;

2) таємниця ухвалення судового рішення та заборона її розголошення;

3) встановлення відповідальності за втручання у здійснення правосуддя, вплив на суддів у будь-який спосіб, неповагу до суду чи судді;

4) обов'язковість судових рішень і встановлення відповідальності за їх невиконання.

Виходячи з того, що саме в порядку адміністративного судочинства вирішується переважна більшість скарг громадян на дії та рішення органів публічного управління, необхідність забезпечення реалізації перерахованих вище функціональних гарантій набуває особливої актуальності. Суддям має бути створено всі необхідні умови для розгляду адміністративних справ неупереджено, відповідно до їх внутрішнього переконання, що ґрунтується на вимогах закону. Представники органів державної влади, місцевого самоврядування, депутати, політики та інші особи, зацікавлені в результатах вирішення справи, мають бути позбавлені можливості використовувати адміністративний ресурс з метою здійснення прямого чи завуальованого впливу на суддів.

Беручи до уваги особливу практичну цінність організаційних і функціональних гарантій незалежності суддів адміністративних судів, третій розділ даного дослідження пропонуємо присвятити виключно їх аналізу.

Таким чином, вище нами було досліджено правову природу, ознаки та функцій гарантій незалежності суддів адміністративних судів. Це дозволило нам більш розгорнуто розкрити їх роль у забезпеченні належного функціонування інституту адміністративного судочинства, а також в реалізації поставлених перед ним завдань і функцій.

Проведена нами систематизація та класифікація гарантій незалежності суддів адміністративних судів дозволила нам продемонструвати всю їх багатоманітність. Будучи абсолютно різними за змістом, сутністю, правовою природою, сферою застосування і характером, вони, водночас, перебувають між собою у тісному діалектичному зв’язку, доповнюючи і розвиваючи одна одну. І, головне, всі вони спрямовані на досягнення єдиної мети - забезпечення якісного та ефективного функціонування інституту адміністративного судочинства.

<< | >>
Источник: ЧЕМОДУРОВА НАТАЛІЯ ОЛЕКСАНДРІВНА. АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРИНЦИПУ НЕЗАЛЕЖНОСТІ СУДДІВ В АДМІНІСТРАТИВНОМУ СУДОЧИНСТВІ. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. Київ-2016. 2016

Скачать оригинал источника

Еще по теме Класифікація гарантій незалежності суддів адміністративних судів:

- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -