3.1. Характеристика адміністративно-процесуального статусу лідируючих суб’єктів провадження

Аналіз адміністративно-правового статусу осіб, які беруть участь у провадженні в справах про порушення митних правил, вбачається за доцільне розпочати з тих суб’єктів провадження, які наділені відповідними державно-владними повноваженням, що надають їм можливість активно впливати на хід та результати досліджуваного різновиду адміністративного провадження.

Участь у адміністративному провадженні лідируючих суб’єктів є обов’язковою, адже, як правило, вони виступають ініціаторами порушення даного провадження, тільки через їх процесуальну діяльність можуть бути виконані завдання провадження, а, значить, буде досягнута його мета – розв’язання конкретної адміністративної справи шляхом прийняття відповідного юридично значущого рішення. Саме на цих суб’єктах лежить відповідальність за законність та обґрунтованість дій та рішень усіх інших учасників провадження.

В юридичній літературі обґрунтована позиція, прихильники якої стверджують, що передумовою законності та обґрунтованості рішень, які приймаються суб’єктами юрисдикційної діяльності, є їх відповідність певним вимогам (критеріям). До таких вимог, які висуваються до лідируючих суб’єктів, належить: по-перше, наявність достатньої компетенції у правових питаннях у цілому, а особливо в адміністративно-деліктній галузі законодавства; по-друге, незалежність при розгляді та вирішенні адміністративних справ, відсутність упередженості; по-третє, відкритість та доступність для широких верств населення [212, с. 42]. Вважаємо, що перелік вимог можна було б доповнити наступними: забезпечення пріоритетності реалізації прав і свобод громадян; відповідний рівень професійної підготовки, достатній для успішного виконання своїх службових завдань та функцій; дотримання професійної етики; персональна відповідальність за виконання посадових повноважень і дотримання службової дисципліни.

Аналіз матеріальних та процесуальних норм митного та адміністративного законодавства, що регламентують провадження в справах про порушення митних правил, дозволяє серед кола лідируючих суб’єктів провадження виокремлювати:

– посадових осіб, уповноважених складати протоколи про порушення митних правил (ст. 359 МК України);

– посадових осіб митних органів, які здійснюють провадження в справі про порушення митних правил (ст. 362 МК України);

– органи, уповноважені розглядати справи про порушення митних правил (ст. 386 МК України).

Вважаємо, що всі зазначені суб’єкти здійснюють провадження в справах про порушення митних правил, проте свої владні повноваження вони реалізують на різних його стадіях. З огляду на неоднорідність лідируючих суб’єктів провадження та той факт, що вони мають різні за характером та змістом владні повноваження, які реалізуються на всіх стадіях досліджуваного різновиду адміністративного провадження, вбачається за доцільне здійснити аналіз їх адміністративно-процесуального статусу в динаміці, тобто в порядку розгортання стадій провадження.

Поділяємо позицію авторів Коментаря до Митного кодексу України [88, с. 601-602.], які у провадженні в справах про порушення митних правил виокремлюють такі стадії:

– порушення справи про порушення митних правил;

– розгляд справи і винесення рішення у справі;

– оскарження або опротестування постанови у справі;

– виконання рішення у справі.

Отже, провадження у справах про порушення митних правил являє собою, як і будь-яка правозастосовна діяльність, складний процес, в межах якого проходить ряд послідовних стадій, що мають коло своїх суб’єктів, які беруть участь у такому процесі. Кожен із них наділений певним колом прав та обов’язків, закріплених законодавчо.

Початку митного розслідування передує отримання інформації про діяння, які мають ознаки проступку або наявність приводу, адже фактичною підставою порушення справи про адміністративне правопорушення та провадження є скоєння особою діяння, в якому присутні елементи юридичного складу порушення митних правил. Саме тому шляхам та формам отримання необхідної інформації в митних органах приділяється посилена увага. Своєчасно отримана інформація є передумовою та підґрунтям ефективної організації роботи щодо завчасного виявлення ознак порушення митних правил.

Процедура отримання інформації є досить складною та неоднорідною і передбачає:

– здійснення систематичної, безперервної інформаційно-аналітичної роботи, яка охоплює всі доступні посадовим особам митних органів джерела інформації та передбачає перехресний порівняльний аналіз наявних даних з метою виявлення фактів правопорушень, каналів і способів незаконного переміщення предметів через митний кордон України, встановлення тенденцій в динаміці, структурі, способах правопорушень. У даному випадку мова йде про розробку критеріїв системи оцінки ризиків та практичне їх використання;

– облік акредитованих у митних органах суб’єктів господарювання, які здійснюють зовнішньоекономічні операції, підприємств, що надають послуги з декларування, митних перевізників. При цьому необхідно активно використовувати можливості Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України “Гуманітарна допомога”, “Курс валют”, “Реєстр недоброякісних та фальсифікованих лікарських засобів”, “СІД-коди”, “Санкції”, “База даних цінової інформації”, “Книжки МДП”, “Модифікація ВМД” та інформацію, отриману від інших державних та правоохоронних органів та митних адміністрацій зарубіжних країн, що характеризують цих суб’єктів;

– налагоджену організацію роботи з питань фактичного переміщення й декларування предметів, товарів та транспортних засобів через митний кордон для забезпечення своєчасного узгодження суб’єктами ЗЕД і декларантами “технологічної схеми” декларування й пред’явлення предметів;

– обов’язкове виконання вимог щодо своєчасного надання митним органам дозвільних та інших необхідних товаросупровідних документів;

– ефективну, надійну, відпрацьовану технологічну схему прийому, фіксації, реєстрації й обміну інформацією між підрозділами митних органів та системи митної служби в цілому;

– неухильне дотримання процедур митного контролю та оформлення на всіх його етапах;

– взаємодію та регулярний обмін оперативною інформацією про підготовку та скоєння протиправних дій і правопорушників з іншими правоохоронними органами; реалізацію спільних заходів щодо виявлення чи розслідування правопорушень;

– своєчасність проведення первинних заходів щодо перевірки даних та прийняття обґрунтованого рішення про проведення розслідування.

Зазначені складові оптимальної технології роботи щодо завчасного виявлення ознак порушень митних правил є взаємопов’язаними та взаємодоповнюючими одна одну, кожна з них підлягає обов’язковій реалізації. Значення інформаційно-аналітичної роботи в організації боротьби з правопорушеннями є очевидним фактом і не потребує додаткового обґрунтування, проте в окремих митних органах вона не здійснюється на достатньому рівні.

До основних джерел отримання необхідної оперативної інформації, яка підлягає систематичному огляду, аналізу та накопиченню, належать:

– документи та інструктивні матеріали Міністерства фінансів України, Державної податкової адміністрації України, Міністерства економіки України;

– товаросупровідні документи, а також ВМД, які пред’являються суб’єктами ЗЕД і підприємствами-декларантами в зв’язку з декларуванням предметів (комерційна, контрактна, реєстраційна й інша документація);

– матеріали державних органів, в тому числі й правоохоронних органів, митних адміністрацій зарубіжних країн, отримані за спеціальними запитами, а також дані й документи, додатково представлені суб’єктами ЗЕД, декларантами на вимогу посадових осіб митних органів;

– галузеві інформаційні документи митних органів;

– заяви та повідомлення громадян;

– матеріали засобів масової інформації (преси, телебачення, рекламних видань, виступів офіційних посадових осіб органів державної влади і т.п.) тощо.

Дослідження різноманітних відомостей із цих джерел інформації, як правило, забезпечує посадових осіб митних органів достатніми для ефективної діяльності даними. Характер і обсяг інформації можуть бути різними, в зв’язку з чим і вимагається пошук нових додаткових джерел інформації для уточнення, перевірки шляхом їх “перехресного” аналізу з застосуванням порівняльних таблиць, використання інших прийомів аналітичної роботи.

Вагоме значення для отримання необхідної інформації, яка може стати передумовою виявлення митних правопорушень, є робота щодо відпрацювання та узгодження технологічних схем декларування та пред’явлення товарів і транспортних засобів митним органам.

Ефективною формою накопичення необхідної інформації служать і реєстри та картотеки, які ведуться щодо правопорушників (громадян, юридичних осіб та їх посадових осіб), а також витребування відомостей у компетентних державних органів для правильної оцінки тих відомостей, які накопичуються в митних органах (матеріали перевірки, довідки, орієнтировки, копії документів тощо). Порівняльний аналіз, зіставлення різного роду документів дає можливість виявити відсутні документи, недостатність відомостей, зафіксованих в наданих і додатково отриманих документах.

Про важливість такого інформаційного джерела, як запити до митних адміністрацій зарубіжних країн, свідчить діяльність митних органів, спрямована на обмін інформацією про взаємну торгівлю з метою виявлення корупційних тіньових схем у сфері ЗЕД, організованих угрупувань, що мають корумповані зв’язки з владними структурами і ведуть заздалегідь сплановану протиправну діяльність у фінансовій, банківській, зовнішньоекономічній сфері, займаються легалізацією (відмиванням) коштів, отриманих протиправним шляхом. Протягом 2006 р. до митних адміністрацій зарубіжних країн направлено 3016 запитів про надання допомоги у проведенні перевірок законності зовнішньоекономічних операцій.

Повідомлення засобів масової інформації (преса, радіо, телебачення, інтернет) можуть містити, наприклад, узагальнені оцінки негативних сторін зовнішньоекономічних операцій в цілому, по групах суб’єктів ЗЕД, по номенклатурі угод або відомості про порушення в діяльності конкретних підприємств, окремих посадових осіб. Подібна інформація вимагає обліку, перевірки і реагування.

Первинні процесуальні дії при виявленні ознак митних правопорушень, їх загальний перелік і порядок реалізації визначаються видом правопорушення, обставинами (ситуацією) виявлення ознак правопорушення, характером і обсягом даних, наявних у розпорядженні посадових осіб митних органів на даний момент, а також іншими факторами.

Основні види порушень, яким у сучасній ситуації протистоять митні органи, можуть бути об’єднані в такі групи:

– порушення порядку встановлення та здійснення зовнішньоекономічних зв’язків; порядку реєстрації в якості учасника ЗЕД; порядку укладання зовнішньоекономічних угод; порядку оформлення й підписання зовнішньоторговельних контрактів; порядку уточнення, зміни різних умов укладених зовнішньоторговельних контрактів; конкретних умов контрактів при виконанні зовнішньоторговельних угод; встановленого порядку одержання ліцензій, дозволу на проведення бартерних операцій, на посередницьку діяльність та інших необхідних дозволів стосовно окремих предметів; розпоряджень, пов’язаних з нині діючою в Україні системою заходів оперативного державного регулювання ЗЕД;

– порушення порядку укладення угод на міжнародні перевезення зовнішньоторговельних вантажів та їх виконання (оформлення, документування тощо.);

– порушення порядку пропуску (ввозу і вивозу) вантажів через державний кордон України;

– порушення порядку декларування та пред’явлення вантажів митним органам;

– інші порушення митних правил, передбачених МК України [158, с. 70-71].

З метою підвищення ефективності та результативності протидії митним правопорушенням здійснюється постійний аналіз виявлених фактів протиправних діянь, відстеження шляхів переміщення товарів, в першу чергу товарів “групи ризику”. За результатами аналізу здійснюється прогнозування дій правопорушників та планування відповідних заходів щодо протидії протиправній діяльності. Встановлюються основні, типові способи скоєння правопорушень стосовно вказаних вище груп. У сучасній “деліктній” технології мають місце всі традиційні та добре відомі посадовим особам митних органів різновиди й способи митних правопорушень, які видозмінюються в нові їх варіанти, раніше не характерні для нашої держави.

Особливої уваги заслуговують деякі специфічні способи протиправної діяльності в сфері ЗЕД, які все більше розповсюджуються, і передусім: а) використання як підстави для переміщення вантажів через державний кордон чужих реквізитів (шифрів зовнішньоторговельних організацій, номерів генеральних ліцензій та інших дозволів), тобто новий варіант неправдивого використання митних та інших документів. Інколи це робиться за прямої участі відповідних організацій, носіїв вказаних реквізитів, або при їх потуранні таким діям; б) вивіз предметів під виглядом власної продукції, для чого створюються нові організації – юридичні особи: філії, СП та ін. (по суті це фіктивні організації, бо виробничих функцій щодо випуску даної продукції вони не виконують). Укладаються угоди оренди підприємств, цехів, устаткування, проводяться інколи незначні операції з продукцією (товарами). В усіх випадках такого роду має місце надання недостовірних відомостей при реєстрації, укладенні контрактів тощо; в) здійснення несанкціонованих бартерних операцій, що камуфлюються фіктивними угодами “купівлі-продажу” з внесенням потім додаткових уточнень (змін) в умови платежів (наприклад, поставка в рахунок платежів валютою товарів широкого вжитку), спеціально мотивованих окремими листами, проханнями іноземного контрагента; г) штучне зниження цін при експорті та завищення їх при імпорті, які різко порушують еквівалентність експортно-імпортних операцій, в тому числі по бартеру [148, c. 47-57].

Способи вчинення порушень митних правил обов’язково необхідно враховувати посадовим особам митних органів у своїй діяльності щодо виявлення і попередження митних правопорушень. Крім того, необхідно брати до уваги типові ситуації виявлення ознак митних правопорушень. Узагальнення практики діяльності митних органів, здійсненої дисертантом, свідчать, що типовими можуть бути такі ситуації виявлення правопорушень :

1. Безпосереднє виявлення посадовими особами митних органів ознак правопорушень до початку фактичного здійснення митних процедур: а) безпосереднє виявлення ознак правопорушень у результаті аналізу попереднього документального контролю, здійснюваного, наприклад, при попередньому митному оформленні; б) безпосереднє виявлення ознак правопорушень у процесі аналізу документів, які видаються державними органами і необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів із використанням ВМД відповідно до заявленого митного режиму; в) інші випадки (наприклад, при виконанні контрольних операцій посадовими особами митних органів спільно з іншими державними органами в пунктах пропуску через державний кордон України).

2. Безпосереднє виявлення ознак порушення митних правил під час здійснення процедур митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України: а) безпосереднє виявлення інспектором оперативного підрозділу митного органу за ознаками, встановленими в процесі використання методів митного контролю, наприклад, під час перевірки документів та відомостей, необхідних для митного контролю, здійснення митного огляду, огляду територій та приміщень складів тимчасового зберігання, митних ліцензійних складів, спеціальних митних зон тощо; б) виявлення митних правопорушень у результаті аналізу довідників Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України; в) безпосереднє виявлення з використанням аналітичних довідок інших митних органів; г) виявлення при перевірці даних, які надійшли від правоохоронних органів та митних адміністрацій зарубіжних держав; д) виявлення при перевірці даних з інших легальних джерел інформації.

3. Виявлення ознак порушень митних правил під час здійснення митного оформлення: а) виявлення посадовою особою митного органу під час засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон; б) виявлення під час оформлення та закріплення результатів митного контролю.

4. Виявлення ознак митних правопорушень після фактичного закінчення митних процедур: а) безпосереднє виявлення ознак правопорушення посадовими особами митних органів під час перевірки фінансової діяльності суб’єктів господарювання співробітниками в частині здійснення ними зовнішньоекономічних операцій; б) безпосереднє виявлення ознак правопорушення митними органами під час здійснення спільних перевірок (як правило, з підрозділами ДПА України) фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання; в) виявлення митних правопорушень іншими правоохоронними органами.

У практичній діяльності посадові особи митних органів повинні враховувати всі легальні джерела інформації й підстави для порушення митних розслідувань. Тільки за умови використання такого підходу можна вести мову про ефективність діяльності, що спрямована на припинення порушень митних правил та про притягнення до адміністративної відповідальності осіб, винних у їх скоєнні. У цьому контексті цілком доцільним є аналіз основних заходів, що були визначені в процесі практичної діяльності митних органів, пов’язані з первинною перевіркою виявлених ознак порушення митних правил. Імовірні різні співвідношення заходів, які проводяться на першому етапі діяльності з метою виявлення, перевірки даних, що вказують на вірогідність правопорушення, проте безумовній перевірці підлягає наступне:

– товаросупровідні документи на товари та інші предмети, що переміщуються через митний кордон України;

– достовірність документів, що були подані до митного органу (преференційних сертифікатів, інвойсів, ліцензій тощо), їх приналежність відповідному декларанту та відповідність заявленому товару, правильність оформлення (відповідність реквізитів, фактури бланка-форми документа стандартам і зразкам, взаємовідповідність інформації за одними й тими ж позиціями в різних товаросупровідних документах);

– відповідність пред’явленим товаросупровідним документам даної експортно-імпортній операції в цілому та за окремими позиціями;

– перевірка правильності визначення митної вартості, визначення країни походження товарів, визначення адвалерної частки та обсягу виробничих і технологічних операцій щодо товарів, що переміщуються, правильності класифікації товарів;

– відсутність порушень системи заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності (перевірка виконання та використання квот та ліцензій на здійснення імпортних та експортних операцій);

– відсутність порушень при оформленні операцій, пов’язаних з міжнародними перевезеннями зовнішньоторговельних вантажів (наявність, комплектність, справжність, дійсність і достовірність товаросупровідних, товаротранспортних, інших документів і правильність їх оформлення згідно з встановленими вимогами);

– дотримання суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності вимог, пов’язаних з обранням та узгодженням з митними органами порядку декларування та пред’явлення для контролю вантажів;

– підтвердження факту акредитації суб’єкта ЗЕД у відповідному митному органі, зокрема достовірність відомостей, вказаних в реєстраційній документації у співвідношенні з реальними експортно-імпортними можливостями й іншими обставинами, які конкретизують даного суб’єкта господарювання;

– відсутність порушень статутної та реєстраційної правосуб’єктності суб’єкта господарювання (зокрема наявність свідоцтва про визнання підприємства декларантом, ліцензії на здійснення посередницької діяльності митного перевізника, дозволу на утримання вантажного митного комплексу).

Викладені вище заходи мають уніфікований і загальнообов’язковий характер, але він уточнюється, доповнюється і конкретизується посадовими особами митних органів із урахуванням фактичних обставин і реальної ситуації.

Таким чином, можна зробити висновок про те, що виявлення ознак порушення митних правил є важливою складовою частиною в діяльності посадових осіб митних органів у межах здійснюваного ними провадження в справах про порушення митних правил.

Відповідно до ст. 247 КпАП України справа про порушення митних правил може бути порушена тільки за наявності встановлених законом умов – приводів і підстав для порушення митних правил, та при відсутності обставин, що виключають провадження у справі. Приводи для порушення митних правил – це ті встановлені МК України джерела, з яких уповноважені посадові особи митних органів отримують інформацію про вчинене правопорушення чи про факт підготовки до вчинення такого правопорушення і які зобов’язують цих посадових осіб прийняти рішення про порушення справи [88, с. 606].

Відповідно до ст.360 МК України приводами для порушення справ є:

– безпосереднє виявлення посадовими особами порушення митних правил;

– повідомлення про вчинення особою порушення митних правил, отримані від інших органів (у тому числі митних);

– повідомлення про вчинення порушення митних правил, отримані від митних та правоохоронних органів іноземних держав, а також від міжнародних організацій.

Законодавцем, на нашу думку, безпідставно не включено до переліку приводів для порушення справи такі джерела інформації, як заяви громадян та повідомлення про факти порушення митних правил представників громадськості, установ, підприємств і організацій, преси, телебачення та інших засобів масової інформації

Аналіз реалізації посадовою особою митного органу свого адміністративно-процесуального статусу вимагає розгляду окремих приводів для початку митного розслідування. Перша стадія провадження в більшості своїй починається в результаті безпосереднього виявлення інспекторським складом оперативних підрозділів митних органів фактів порушення митних правил. Вказаний привід відрізняється від інших перш за все тим, що питання про порушення справи вирішується за власною ініціативою особи, яка виконує функції митного контролю, митного оформлення та пропуску через митний кордон України предметів, товарів, транспортних засобів, валюти та цінностей.

У разі отримання посадовою особою митного органу повідомлення від інших державних органів, у тому числі й правоохоронних, а також митних адміністрацій зарубіжних держав, яке містить інформацію, що свідчить про наявність ознак митних правопорушень, ця особа повинна вжити невідкладних заходів, спрямованих на перевірку отриманої інформації.

Разом з тим іншими приводами для порушення та розслідування митних правопорушень є заяви та повідомлення. Заяви громадян можуть бути зроблені як у письмовій, так і в усній формі. Усна заява вноситься в протокол, який підписують заявник і службова особа, що прийняла заяву. Повідомлення підприємств, установ, організацій та посадових осіб повинні бути викладені в письмовій формі. Всі вказані джерела інформації реєструються в книзі реєстрації заяв і повідомлень про порушення митних правил, після цього передаються на розгляд начальнику митного органу, який зобов’язаний їх розглянути в строк, не більше 3 діб [177].

Під час перевірок можуть прийматись пояснення від громадян і посадових осіб підприємств, а також у порядку, передбаченому ст. 61 МК України, може проводитись огляд територій і приміщень складів тимчасового зберігання, митних ліцензійних складів, спеціальних митних зон, магазинів безмитної торгівлі й інших місць, де перебувають або можуть перебувати товари й транспортні засоби, що підлягають митному контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою покладено законом на митні органи. У випадках виявлення під час таких перевірок інших адміністративних правопорушень, що не належать до підвідомчості митних органів, матеріали, що свідчать про їх учинення, передаються до правоохоронних органів, до компетенції яких належить їх розгляд. У разі виявлення під час перевірки ознак злочину, у справах, по яких митні органи не є органами дізнання, потрібні матеріали у строк, не більше трьох діб з дня його виявлення, необхідно надіслати прокуророві, органу попереднього слідства чи дізнання. Одночасно митним органом у межах своєї компетенції вживаються заходи до запобігання чи припинення злочину, а також до фіксування й збереження слідів злочину, забезпечення цілості матеріальних цінностей, документів, виявлення очевидців злочину.

Справа про порушення митних правил може бути заведена тільки в тому випадку, коли є достатні дані, які свідчать про наявність ознак правопорушення. Неприпустимим є заведення справи про порушення митних правил на підставі припущень або відомостей про правопорушення, достовірність яких викликає сумніви.

У разі, коли порушується справа про порушення митних правил, посадова особа митного органу повинна переконатися у відсутності обставин, передбачених ст. 247 КпАП України, які виключають провадження у справі. До таких обставин належать:

– відсутність події й складу порушення митних правил;

– недосягнення особою на момент учинення порушення митних правил шістнадцятирічного віку;

– неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність;

– учинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони;

– скасування акта, який встановлює відповідальність за порушення митних правил;

– закінчення на момент розгляду справи про порушення митних правил строків накладення стягнень;

– наявність за тим же самим фактом щодо особи, питання про можливе притягнення якої до відповідальності за порушення митних правил розглядається, порушеної адміністративної або кримінальної справи або нескасованої постанови про закриття справи про порушення митних правил;

– смерть особи, що вчинила порушення митних правил.

За наявності зазначених обставин провадження в справі про порушення митних правил провадження не розпочинається, протокол про адміністративне правопорушення не складається. У випадках, коли провадження в справі все ж було розпочате, зазначені вище обставини є підставою для припинення провадження в справі.

Після аналізу та розгляду матеріалів перевірки приймається одне з таких рішень: про порушення справи про порушення митних правил; про направлення матеріалів в інші органи, які уповноважені на провадження в справах про адміністративні правопорушення; про порушення кримінальної справи і проведення дізнання в справах про контрабанду; про відмову в порушенні справи про порушення митних правил; про направлення повідомлення про злочин прокурору, органу попереднього слідства або дізнання.

Процесуальним документом, який засвідчує факт митного правопорушення, є протокол про порушення митних правил, який складається відповідно до вимог ст. 363 МК України у формі, визначеній Держмитслужбою України [172]. Протокол – це процесуальний документ, який свідчить про факти неправомірних дій, за які передбачена адміністративна відповідальність, і містить дані про особу, яка їх вчинила. Він є одним із основних процесуальних актів у досліджуваному провадженні, оскільки в ньому підтверджуються обставини та факти, що мають значення для вирішення справи. Протокол слугує підставою для подальшого провадження в справі про порушення митних правил.

З огляду на те, що більшість порушень митних правил виявляються під час проведення митного контролю або митного оформлення, протоколи про порушення митних правил складаються в більшості випадків оперативно-інспекторським складом функціональних підрозділів митних органів, ними ж здійснюються й первинні дії, спрямовані на встановлення та закріплення слідів правопорушення. Відсоток справ, що порушуються посадовими особами спеціально уповноважених на здійснення боротьби з митними правопорушеннями підрозділів митних органів (на момент підготовки дослідження такі підрозділи мали назву служба боротьби з контрабандою та митної варти, штатна чисельність яких становила 1,8 тис., що становить 10% загальної кількості штатних одиниць митної служби України), менший. Так, посадовими особами цих підрозділів у 2006 р. було виявлено та складено 35% протоколів про порушення митних правил, вартість предметів правопорушень складає 60% від загальної вартості предметів правопорушень [147, c. 47].

Безумовно, вимога щодо складання протоколу посадовою особою, яка виявила факт порушення митних правил, обумовлена потребою максимально швидкої фіксації всіх обставин справи. Разом з тим, аналіз діяльності інспекторів оперативних підрозділів митних органів, які безпосередньо здійснюють митні процедури, дозволив виявити окремі негативні моменти, пов’язані з реалізацією ними правоохоронної функції митних органів. Практика показує, що протоколи про порушення митних правил, складені посадовими особами оперативних підрозділів, не завжди відповідають вимогам закону. Це пояснюється й тим, що у багатьох випадках вони складаються особами, які не підготовлені до цієї роботи. Не завжди складанню протоколів приділяється належна увага, хоча лише за змістом протоколу в подальшому можна перевірити законність та обґрунтованість прийнятних рішень у справі.

Істотнім недоліком протоколів у справах про порушення митних правил є відсутність необхідних відомостей про осіб, щодо яких вони складаються, неповним є виклад обставин вчинення митних правопорушень та підстав складання протоколу, нечітке формулювання суті вчинених процесуальних дій, неповний перелік та опис предметів, що вилучалися, тощо. Невиконання вимог ст. 363 МК України щодо змісту і форми даного процесуального акта нерідко тягне за собою порушення прав і законних інтересів громадян, що в подальшому слугує підставою для оскарження рішень посадових осіб митних органів.

Ще однією проблемою в діяльності інспекторів оперативних підрозділів митних органів є порушення строків передачі протоколів до спеціально уповноважених на боротьбу з митними правопорушеннями підрозділів митних органів.

Усвідомлюючи проблеми та їх характер при реалізації особовим складом оперативних підрозділів митних органів правоохоронної функції, Департаментом організації боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Держмитслужби України (далі – Департаменту ОБК та ПМП) було розроблено та доведено до відома усіх посадових осіб митних органів методичні рекомендації відносно порядку заведення справи про порушення митних правил та передачі матеріалів у службу боротьби з контрабандою та митної варти (далі – служба БК та МВ) [181]. Запровадження в діяльність фахових роз’яснень суттєво підвищило ефективність роботи посадових осіб у розглядуваному напрямку та мінімізувало кількість порушень процесуальних норм деліктного митного законодавства.

З урахуванням даних методичних рекомендацій та результатів аналізу матеріалів практичної діяльності митних органів у сфері реалізації правоохоронної функції можемо визначити типову технологічну схему складання документів при виявленні порушень митних правил та передачі їх до служби БК та МВ:

1. За фактом виявлення митного правопорушення інспектор оперативного підрозділу митного органу негайно інформує начальника свого підрозділу та чергову посадову особу служби БК та МВ митного органу. Складає протокол про порушення митних правил відповідно до вимог ст. 363 МК України у двох (трьох) примірниках.

2. До складення протоколу про порушення митних правил інспектор функціонального підрозділу митного органу, який виявив факт порушення митних правил, вирішує питання щодо здійснення особистого огляду (за наявності підстав та з дотриманням вимог ст. 57 МК України) та адміністративного затримання особи, яка вчинила чи підозрюється у вчиненні порушення митних правил (з дотриманням вимог ст. 374 МК України).

Після складення протоколу посадова особа митного органу: а) відбирає від особи, яка притягається до відповідальності, пояснення або заяву; б) складає службову записку про обставини виявлення правопорушення чи інші обставини, що не можуть бути відображені в протоколі про порушення митних правил; г) здійснює інші дії, передбачені чинним законодавством, для забезпечення всебічного та повного розгляду справи.

3. Матеріали справи про порушення митних правил підлягають передачі для проведення митного розслідування до служби БК та МВ, незалежно від того, посадовою особою якого підрозділу митного органу її заведено, терміново, але не пізніше трьох діб з моменту складення протоколу про порушення митних правил через начальника митного органу.

4. Матеріали справи про порушення митних правил передаються до служби БК та МВ за актом прийому-передачі матеріалів справи про порушення митних правил, форма якого затверджена наказом Держмитслужби України від 6 січня 1999 року № 8.

5. Акт прийому-передачі матеріалів справи про порушення митних правил складається у двох примірниках, перший з яких додається до матеріалів справи, а другий лишається в інспектора митниці, який передав матеріали справи до служби БК та МВ.

6. До матеріалів справи про порушення митних правил, що підлягають передачі до служби БК та МВ, належать: протокол про порушення митних правил; пояснення або заява особи, яка притягається до відповідальності; протокол особистого огляду та протокол адміністративного затримання, якщо такі заходи застосовувались; службова записка про обставини виявлення правопорушення чи інші обставини, що не можуть бути відображені в протоколі про порушення митних правил; предмети та документи, вилучені протоколом про порушення митних правил, які необхідні для розгляду справи; інші наявні документи та предмети, що можуть мати значення для всебічного та повного розгляду справи (провізні відомості, товаросупровідні документи, контракти, реєстраційно-дозвільні документи уповноважених органів, митні декларації, вантажні митні декларації, пломби тощо); копії описів предметів, визначених ч.3 ст.377 МК України, які передано до складу або каси митниці; акт прийому-передачі матеріалів справи про порушення митних правил.

7. Документи та інші матеріали про порушення митних правил передаються в оригіналах, а якщо такої можливості немає – в копіях, вірність яких засвідчено інспектором митного органу, який склав протокол про порушення митних правил,

8. Матеріали справи про порушення митних правил приймає заступник начальника митного органу з правоохоронної роботи – начальник служби БК та МВ (далі – начальник служби БК та МВ) чи його заступник. Вони не мають права відмовити в прийомі таких матеріалів, але можуть вимагати надання документів, які необхідні для всебічного та повного розгляду справи.

9. Після отримання матеріалів справи про порушення митних правил службою БК та МВ начальник БК та МВ чи його заступник своєю резолюцією на акті прийому-передачі матеріалів справи про порушення митних правил доручає організувати провадження в справі начальнику відділу дізнання та провадження у справах про порушення митних правил служби БК та МВ, який, в свою чергу, визначає конкретну посадову особу, яка буде здійснювати митне розслідування в справі.

10. Про отримання матеріалів справи про порушення митних правил службою БК та МВ, а також про доручення провадження в справі конкретній посадовій особі служби БК та МВ у журналі обліку справ про порушення митних правил, затвердженого наказом ДМС України від 21 грудня 1998 року № 794, робиться відповідна відмітка із зазначенням дати отримання матеріалів службою БК та МВ та дати, з якої провадження в справі доручено конкретній посадовій особі. При заведенні справи про порушення митних правил їй присвоюється унікальний (такий, що не повторюється) номер, що складається з одинадцяти цифр: 0000/00000/00 (перші 4 цифри – порядковий номер протоколу, наступні п’ять – код митного органу, останні – поточний рік).

11. Якщо протокол про порушення митних правил складено з порушенням вимог чинного законодавства, начальник служби БК та МВ, його заступник звертаються до начальника митного органу з мотивованою пропозицією щодо вжиття до особи, яка допустила порушення, заходів дисциплінарного впливу.

Підрозділи боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил – це підрозділи митного органу, основним завданням яких є виявлення, припинення й розслідування митних правопорушень.

Служба БК та МВ регіональної митниці, митниці є оперативним структурним підрозділом регіональної митниці, митниці й підпорядковується начальнику митниці.

Служба БК та МВ відповідно до покладених на неї завдань, виконує такі функції:

– розробляє, організовує та здійснює самостійно або у взаємодії з правоохоронними органами, іншими митними органами України скоординовані заходи й спеціальні операції з виявлення й припинення контрабанди та порушень митних правил, а також із запобігання незаконному переміщенню транспортних засобів, товарів та інших предметів через митний кордон України й затримання осіб, причетних до такого переміщення;

– вивчає структуру предметів митних правопорушень, тенденції й закономірності в скоєнні контрабанди та порушень митних правил, їхні форми й методи, здійснює їхнє прогнозування й розроблення рекомендацій, спрямованих на посилення контролю за переміщенням через митний кордон України окремих груп товарів і попередження протиправних дій;

– впроваджує на цій основі й реалізовує заходи щодо боротьби з митними правопорушеннями;

– вносить пропозиції начальнику митниці щодо організації боротьби з порушеннями митного законодавства;

– організовує в установленому Держмитслужбою України порядку в межах компетенції служби взаємодію й обмін інформацією з митними органами зарубіжних країн у питаннях надання правової допомоги в запобіганні, виявленні й розслідуванні порушень митного законодавства відповідно до міжнародних угод;

– здійснює провадження в справах про порушення митних правил і проведення дізнання в справах про контрабанду;

– забезпечує дотримання законності під час здійснення посадовими особами служби дізнання в кримінальних справах про контрабанду й провадження в справах про порушення митних правил;

– забезпечує за наявності підстав направлення до судів вищого рівня й наглядових прокурорів звернень стосовно перегляду рішень судів про закриття справ про порушення митних правил або незастосування конфіскації безпосередніх предметів порушення митних правил, уживає заходів для покращення стану справ у цьому напрямі діяльності;

– забезпечує спільно з працівниками юридичного підрозділу митниці участь представників митниці в судових засіданнях, на яких розглядаються справи про порушення митних правил або скарги чи позови до митних органів;

– виконує інші функції, що випливають із покладених на службу завдань [176].

Відповідно до ст. 362 МК України провадження в справі про порушення митних правил здійснюють уповноважені посадові особи служби БК та МВ, у посадові інструкції яких включено відповідні права й обов’язки. На практиці основним суб’єктом, уповноваженим на здійснення досліджуваного різновиду адміністративного провадження, є інспектори з розслідувань або інспектори-дізнавачі служби БК та МВ митного органу, у зоні діяльності якого було вчинене або виявлене таке порушення.

Посадові особи служби БК та МВ регіональної митниці можуть здійснювати провадження в будь-якій справі про порушення митних правил, порушеній підпорядкованими регіональній митниці митницями. У цьому випадку справа про порушення митних правил приймається до провадження вповноваженою посадовою особою регіональної митниці за письмовим дорученням начальника служби БК та МВ регіональної митниці. Посадові особи служби БК та МВ регіональної митниці можуть здійснювати провадження в будь-якій справі про порушення митних правил, порушеній посадовими особами регіональної митниці, уповноваженими складати протоколи про порушення митних правил, коли ці порушення виявлено в зонах діяльності підпорядкованих регіональній митниці митниць.

Посадові особи Департаменту ОБК та ПМП можуть здійснювати провадження в будь-якій справі про порушення митних правил, порушеній будь-яким митним органом України. У цьому випадку справи про порушення митних правил приймаються до провадження уповноваженими посадовими особами Департаменту ОБК та ПМП за письмовим дорученням його директора.

Посадові особи Департаменту ОБК та ПМП можуть здійснювати провадження в будь-якій справі про порушення митних правил, порушеній посадовими особами митних органів, коли ці порушення виявлено в зоні діяльності будь-якого митного органу України.

Посадова особа служби БК та МВ не може здійснювати провадження в справі, якщо вона є родичем особи, яка притягується до відповідальності за порушення митних правил, її представника, інших осіб, які беруть участь у провадженні в справі, а також коли існують інші обставини, які дають підстави вважати, що ця посадова особа може бути особисто зацікавлена у відповідному рішенні в справі. Питання про передачу такої справи іншій посадовій особі служби БК та МВ вирішується начальником служби БК та МВ або його заступником.

Якщо керівник служби БК та МВ, у якому здійснюється провадження у справі про порушення митних правил, є родичем особи, яка притягується до відповідальності, її представника, інших осіб, які беруть участь у провадженні в справі, а також коли існують інші обставини, які дають підстави вважати недоцільним здійснення провадження в справі митним органом, посадовими особами якого порушено справу, вона може бути передана до іншого митного органу. У цьому випадку питання про передачу справи до іншої митниці вирішується відповідною регіональною митницею; питання про передачу справи однією регіональною митницею до іншої вирішується Держмитслужбою.

З метою своєчасного, всебічного, повного і об’єктивного з’ясування обставин кожної справи, якісної підготовки її до розгляду посадові особи служби БК та МВ на стадії підготовки справи до розгляду в межах своїх повноважень, наданих законодавством України, наказами Держмитслужби України, дорученнями керівництва Держмитслужби України й начальника митниці, відповідно до затверджених посадових інструкцій мають право:

– за письмовим дорученням начальника або заступника начальника митниці брати участь у встановленому порядку в здійсненні митного контролю щодо товарів і транспортних засобів на будь-якому його етапі;

– перевіряти документи, необхідні для здійснення митного контролю товарів і транспортних засобів, які переміщуються юридичними особами й громадянами через митний кордон України;

– проводити в установленому Митним кодексом України порядку адміністративне затримання, особистий огляд громадян, огляд і переогляд їх ручної поклажі й багажу, огляд товарів і транспортних засобів, які перебувають під митним контролем, а також переогляд товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митну територію України, у тому числі в режимі транзиту;

– зупиняти й повертати в зони митного контролю транспортні засоби та громадян, які без дозволу митних органів увійшли із зони митного контролю на митну територію України, а також морські й річкові судна, які без дозволу митних органів вийшли із зони митного контролю за межі митної території України і не перебувають у територіальних водах інших держав;

– здійснювати службову діяльність поза місцем розташування митного органу, пересуватися будь-якими ділянками місцевості й водного простору в межах зони діяльності митниці, у межах контрольованого прикордонного району – за погодженням з відповідними органами охорони державного кордону України й начальником митниці;

– у порядку, визначеному законодавством України, для виконання покладених на митницю завдань і функцій, а також для виконання окремих доручень керівництва Держмитслужби України й Департаменту ОБК та ПМП користуватися безперешкодним доступом на території пунктів пропуску через державний кордон України, зон митного контролю, складів митних органів та інших об’єктів митної інфраструктури; вилучати в установленому порядку потрібну документацію;

– за письмовим дорученням начальника або заступника начальника митниці здійснювати в установленому порядку огляд територій і приміщень складів тимчасового зберігання, митних ліцензійних складів, спеціальних митних зон, магазинів безмитної торгівлі й інших місць, де розміщено або може бути розміщено товари й транспортні засоби, що підлягають митному контролю, чи проводиться діяльність, контроль за якою покладено законом на митні органи;

– за письмовим дорученням начальника або заступника начальника митниці перевіряти в установленому порядку товари та транспортні засоби, що підлягають митному контролю чи контроль за якими покладено на митні органи, а також відповідні документи на них, здійснювати митне обстеження територій, приміщень, складів і сховищ підприємств, організацій і установ (крім іноземних дипломатичних представництв і прирівняних до них за статусом) незалежно від їх відомчого підпорядкування й форм власності;

– припиняти навантаження, вивантаження, перевантаження, розпакування, упакування й перепакування товарів, які перебувають під митним контролем, виявляти пошкодження їх пакування, заміну акцизних марок та ідентифікаційних знаків чи маркування на цих товарах або їх упаковці, а також заміну транспортного засобу, на якому вони переміщуються, без дозволу митного органу;

– використовувати в установленому Держмитслужбою України порядку інформаційні й довідкові бази даних митниці та Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби;

– в установленому Держмитслужбою України порядку супроводжувати й охороняти товари, які перебувають під митним контролем, у тому числі ті, що переміщуються територією України транзитом;

– одержувати в установленому законодавством порядку від державних органів, підприємств, установ і організацій, а також громадян інформацію, документи й матеріали, необхідні для виконання покладених на службу завдань і функцій;

– залучати в установленому законодавством порядку спеціалістів державних органів, підприємств, установ і організацій (за погодженням з їх керівниками) для розгляду питань, що належать до компетенції служби;

– за дорученням начальника або заступника начальника митниці представляти митницю в органах державної влади та місцевого самоврядування, місцевих державних адміністраціях, правоохоронних органах, органах прокуратури й суду, інших митних органах, спеціалізованих митних установах та організаціях України, у митних органах зарубіжних країн з питань, що належать до компетенції служби;

– за дорученням начальника митниці перевіряти додержання посадовими особами інших підрозділів митниці вимог законодавства, що визначають порядок організації боротьби з контрабандою й порушеннями митних правил;

– про результати перевірок інформувати начальника митниці, подавати йому відповідні пропозиції щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб митниці;

– запрошувати до митниці осіб для з’ясування обставин порушення митних правил. В окремих випадках з’ясування обставин і первинне документування такого порушення здійснювати в інших придатних для цього місцях;

– з метою припинення порушень митних правил, установлення осіб, які вчинили порушення митних правил, а також для складення протоколу про порушення митних правил, якщо його неможливо скласти на місці вчинення правопорушення, здійснювати адміністративне затримання громадян, які вчинили такі порушення, у встановленому законодавством порядку;

– вилучати товари, що є безпосередніми предметами порушення митних правил, товари зі спеціально виготовленими сховищами, що використовувалися для приховування від митного контролю безпосередніх предметів порушення митних правил, транспортні засоби, що використовувалися для переміщення через митний кордон України безпосередніх предметів порушення митних правил, а також документи, потрібні для розгляду справи про порушення митних правил;

– здійснювати процесуальні повноваження дізнавачів і осіб, що займаються провадженням в справах про порушення митних правил, розглядати справи про порушення митних правил, заведені працівниками митниці;

– одержувати в установленому порядку від підрозділів митниці, інших митних органів, оглядових комісій, підприємств, організацій і установ, окремих громадян документи, необхідні для здійснення провадження в справах про порушення митних правил і проведення дізнання в справах про контрабанду;

– використовувати в роботі криміналістичну й спеціальну техніку, засоби митного контролю, засоби зв’язку й транспорт;

– зберігати, носити й застосовувати вогнепальну зброю й спеціальні засоби в порядку, установленому КМ України;

– виконувати службові обов‘язки в цивільному одязі.

Покладання на посадових осіб служби обов’язків, не передбачених положенням про службу БК та МВ митного органу, не допускається.

Посадова особа митного органу, що здійснювала провадження в справі про порушення митних правил, перед переданням справи на розгляд систематизує й підшиває матеріали, що входять до неї, нумерує аркуші справи, складає перелік документів, що входять у справу, який підписує й ушиває в справу першим аркушем. Посадова особа митного органу, у провадженні якої перебувала справа, повинна забезпечити наявність у ній розрахунків витрат у справі й документів, які підтверджують ці витрати (довідок, чеків, платіжних доручень, договорів, квитків тощо). Крім того, у разі передання справи про порушення митних правил для розгляду до суду прошиті матеріали справи опечатуються й супроводжуються письмовим висновком щодо результатів аналізу обставин правопорушення й наявних доказів з розрахованим розміром суми витрат у справі.

Ці дії засвідчують, що перша стадія провадження фактично закінчується. Зібрана в повному обсязі адміністративна справа про порушення митних правил передається начальнику служби БК та МВ для вирішення питання про її подальшу підвідомчість.

Фактично свою діяльність інспектори з розслідувань або інспектори-дізнавачі служби БК та МВ митних органів здійснюють на підготовчій стадії провадження в справах про порушення митних правил. Ця діяльність пов’язана з виявленням факту вчинення митного правопорушення, складанням протоколу про порушення митних правил, протоколу про адміністративне затримання та інших протоколів вчинення процесуальних дій та дослідженням обставин, що мають значення для вирішення справи.

Аналіз наступної стадії провадження в справах про порушення митних правил – стадії розгляду справи, дозволяє вести мову про самостійну процесуальну діяльність ще одного різновиду лідируючих суб’єктів провадження, а саме - про осіб, уповноважених розглядати справи про порушення митних правил. Саме ця стадія провадження є ядром провадження в справах про порушення митних правил. Підсумковим результатом діяльності лідируючих суб’єктів та інших учасників провадження є прийняття процесуального акта, в якому суд чи митний орган офіційно визнає наявність факту адміністративного правопорушення та наявність вини правопорушника, а також визначає заходи впливу.

З метою реалізації конституційної норми, що міститься в ст. 41 Основного закону щодо застосування конфіскації, законодавець заклав можливість виключності прерогативи суду на застосування даного різновиду юридичної санкції. Відповідно до ст. 386 МК України справи про порушення митних правил, передбачені ст. 336, 339-341, 345, 348-353 МК України, тобто статті, санкції яких, крім штрафу, передбачають також і застосування конфіскації, розглядаються судами (суддями) за місцем розташування митних органів, посадові особи яких здійснювали провадження в цих справах. Крім того, судом розглядаються всі справи про порушення митних правил, учинені особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років. Митним органам підвідомчі справи про порушення митних правил, передбачені ст. 329-335, 337, 338, 342-344, 346, 347, 354, 355 МК України. Зазначений перелік статей, які визначають підвідомчість справ лідируючим суб’єктам, є вичерпним.

Правом розгляду справ про порушення митних правил та, відповідно, і правом застосування до винних осіб адміністративних стягнень згідно з чинним законодавством наділені такі посадові особи митних органів:

– начальник митниці та його заступник з правоохоронної діяльності – начальник служби БК та МВ;

– начальник регіональної митниці та його заступник з правоохоронної діяльності – начальник служби БК та МВ;

– директор Департаменту ОБК та ПМП, або його заступники – начальники управлінь департаменту, або інші посадові особи, уповноважені Головою Державної митної служби України чи його заступниками.

Начальник служби БК та МВ, основним завданням якого є здійснення правоохоронної діяльності, як заступник начальника митного органу згідно з чинним законодавством України має відповідні процесуальні повноваження при заведенні, провадженні та розгляді справ про порушення митних правил; його вказівки та доручення в межах наданих йому повноважень щодо організації роботи, пов’язаної з припиненням та попередженням порушень митного законодавства, надання інформації та документації, необхідної для виконання правоохоронної діяльності, проведення спеціальних митних операцій як на кордоні, так і на митній території в зоні діяльності підрозділу, носять обов’язковий характер для всього особового складу митного органу.

Справа про порушення митних правил розглядається у строк, що не перевищує п’ятнадцяти днів з дня отримання лідируючим суб’єктом, уповноваженим розглядати справу, матеріалів, потрібних для вирішення справи.

Аналіз процесуальних норм, що регламентує даний різновид адміністративного провадження, дозволяє виокремити в межах досліджуваної стадії три етапи, а саме: підготовка справи до розгляду, власне розгляд та винесення постанови в справі.

Підготовка справи до розгляду, як правило, розпочинається з моменту одержання лідируючим суб’єктом, уповноваженим на розгляд справи про порушення митних правил, матеріалів адміністративної справи, які є необхідними для розв’язання справи.

Лідируючий суб’єкт (суддя чи уповноважена посадова особа митного органу), який проводить підготовку справи до розгляду, вирішує такі питання:

– чи відсутні підстави, що виключають провадження в справі;

– чи належить до його компетенції розгляд даної справи;

– чи правильно складені протоколи та інші матеріали справи про порушення митних правил;

– чи повідомлені про час і місце розгляду всі особи, які беруть участь у розгляді справи про порушення митних правил;

– чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до відповідальності, законних представників, захисника та інших учасників, які беруть участь у розгляді справи.

Аналіз матеріалів практичної діяльності митних органів та судової практики свідчить, що іноді в провадженні виникають обставини, що перешкоджають розгляду справи, насамперед, у випадку неповноти наданих матеріалів справи, яка не може бути усунута при її розгляді.

Важливим моментом підготовки справи до розгляду є виклик особи, щодо якої було складено протокол про порушення митних правил, свідків та інших осіб, свідчення яких необхідні для об’єктивного вирішення справи. Зазвичай питання про виклик свідків та інших осіб вирішується за власним розсудом лідируючого суб’єкта. Виклик особи, яка притягається до відповідальності, має особливості, оскільки це одне з проявів права на захист.

Адміністративна справа про порушення митних правил відповідно до ст. 390 МК України за загальним правилом розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, чи її представника. Разом з тим, за умови, що справа може бути розглянута за відсутності цієї особи у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце й час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Якщо особу, яка притягується до відповідальності за порушення митних правил, під час вручення копії протоколу про порушення митних правил не було проінформовано про час і місце розгляду справи митним органом, письмове повідомлення про це (запрошення) передається їй під підпис або надсилається за наданою нею або наявною в митному органі адресою; у разі тимчасової відсутності такої особи запрошення вручається дорослим членам сім’ї, що проживають з нею, представнику житлово-комунальної організації за місцем її проживання, адміністрації за місцем роботи або навчання. Справа може бути розглянута за відсутності такої особи й за умови, коли особа, яка скоїла порушення митних правил, не встановлена або порушення митних правил вчинене під час пересилки предметів у міжнародних поштових відправленнях.

Безсумнівно, що розгляд справи за участю особи, яка скоїла правопорушення, має більший виховний вплив, ніж за її відсутності.

Присутність представника митного органу, посадова особа якого здійснювала провадження в справі, під час її розгляду судом є необхідною умовою судового розгляду справи про порушення митних правил. Разом з тим непоодинокими є випадки, коли суди не повідомляли відповідні митні органи про час розгляду справи. Така ситуація виглядає неприйнятною з огляду на завдання провадження в справах про адміністративні правопорушення, закріплені ст. 245 КпАП України. За такої ситуації ускладнюється можливість всебічно, повно та об’єктивно дослідити обставини, мотиви вчинення порушення, що може призвести до прийняття необґрунтованого рішення. З огляду на це неоднозначним виглядає співвідношення між кількістю справ та середньою вартістю предметів правопорушень у цих справах: за результатами розгляду справ, вартість предметів правопорушень в яких не перевищує 1,5 тис. грн., у 72% судами приймається рішення про конфіскацію, і тільки у 18% справ з предметами правопорушень понад цю вартість, судами виносяться постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді конфіскації [148, c. 56].

Чинним митним законодавством, законодавством про адміністративні правопорушення не врегульовано також питання щодо випадків виклику свідків для участі в розгляді справи. Вважаємо, що свідки можуть бути викликані митним органом, коли в письмових поясненнях є суттєві протиріччя і коли про їх виклик клопочуть особи, які беруть участь у розгляді справи.

Розгляд лідируючим суб’єктом справи про порушення митних правил починається з представлення посадової особи, яка розглядає справу.

Ця посадова особа оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягується до відповідальності, роз’яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права й обов’язки. Після цього оголошується текст протоколу про порушення митних правил. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази й розглядаються клопотання.

На цій стадії провадження в справах про порушення митних правил на етапі розгляду справи важливе значення мають аналіз та оцінка фактичної ситуації (діяння), кваліфікація вчиненого. Аналізуючи ситуацію, лідируючий суб’єкт, уповноважений на прийняття рішення в справі, визначає характер скоєного діяння, ступінь вини потенційного правопорушника, оцінює всі докази; він зобов’язаний уважно розібратися в сутності справи, вжити заходів щодо її об’єктивного вирішення. Об’єктивна істина в справі встановлюється на підставі поданих матеріалів, а також відповідно до даних, що отримані в процесі розгляду справи.

На цьому етапі лідируючий суб’єкт зобов’язаний встановити:

– чи було вчинено порушення митних правил та чи правильно кваліфіковано скоєне;

– чи винна особа, що притягується до відповідальності, у його вчиненні;

– чи підлягає вона адміністративній відповідальності;

– чи є обставини, що пом’якшують чи обтяжують її відповідальність;

– чи мали місце витрати митного органу в справі;

– причини та умови, що сприяли вчиненню митного правопорушення;

– інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Підсумковим результатом процесуальної діяльності всіх суб’єктів провадження в справах про порушення митних правил є прийняття постанови, в якій дається остаточна юридична оцінка поведінки особи, яка притягається до відповідальності, визначається вид і заходи впливу. В залежності від результатів розгляду справи службова особа митного органу виносить одну із таких постанов:

– про проведення додаткової перевірки;

– про накладення адміністративного стягнення;

– про закриття провадження в справі;

– про порушення кримінальної справи про контрабанду.

Постанова в справі являє собою процесуальний акт, обов’язковий як для правопорушника, так і для будь-яких фізичних та юридичних осіб, яких він стосується. Вона повинна бути належним чином оформлена і містити встановлені законом реквізити: найменування митного органу (посадової особи) чи суду (судді), який виніс постанову, час і місце прийняття; дані про особу, щодо якої розглядалася справа (прізвище, ім’я, по батькові, вік, місце роботи, навчання, проживання); інформацію про обставини вчинення правопорушення, установлені під час розгляду справи; посилання на статті МК України, які передбачають відповідальність за порушення митних правил, а також на підставі яких виноситься постанова; відомості про обставини, що пом’якшують чи обтяжують відповідальність; суму витрат у справі; зміст прийнятого в справі рішення (точну кількість, міру, вагу, вартість вилучених предметів, особливі ознаки предметів та документів; характер рішення в справі (вид і розміри стягнення тощо); строки виконання рішення; відомості про строк і порядок оскарження постанови.

Постанова в справі про порушення митних правил підписується посадовою особою, яка розглянула справу.

У разі виявлення в матеріалах справи про порушення митних правил недоліків, які унеможливлюють здійснення об’єктивного розгляду справи, особа, яка її розглядає, виносить постанову про проведення додаткової перевірки, в якій зазначаються конкретні суб’єкти, завдання й строки перевірки.

За наявності достатніх доказів учинення особою порушення митних правил після оцінки всіх обставин справи, обставин, що пом’якшують чи обтяжують відповідальність, особою, яка розглядає справу про порушення митних правил, виноситься постанова про накладення адміністративного стягнення. Адміністративне стягнення застосовується виключно в межах санкції статті, що передбачає відповідальність за вчинення порушення митних правил, справу про яке розглянуто.

У разі з’ясування під час розгляду справи обставин, зазначених у ст. 247 КпАП або ст. 321 МК України, особою, яка розглядає справу про порушення митних правил, виноситься постанова про закриття провадження в справі. Така постанова виноситься також, коли правопорушення визнано малозначним, при цьому правопорушнику оголошується усне зауваження.

Постанова про порушення кримінальної справи виноситься в разі виявлення під час провадження в справі про порушення митних правил ознак контрабанди.

Постанова повинна бути оголошеною негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів з дня її винесення вручається особі, щодо якої її винесено, про що в постанові вчиняється відповідний запис. Якщо під час розгляду справи про порушення митних правил особа, яка притягується до відповідальності за порушення митних правил, була відсутня або в разі відмови особи, щодо якої винесено постанову, одержати копію постанови, остання надсилається цій особі за повідомленою нею або наявною в митному органі адресою (за місцем проживання або фактичного перебування). Постанова вважається врученою, навіть якщо особа, щодо якої її винесено, не перебувала за повідомленою нею адресою або місце проживання чи фактичного перебування було названо нею неправильно. Митний орган повинен отримувати копії постанов суду в справах про порушення митних правил у найкоротший строк після їх винесення.

Лідируючий суб’єкт, який розглядає справу, в разі встановлення причин і умов, що сприяли вчиненню порушення митних правил, вносить до відповідних державних органів, у тому числі й митні органи, суб’єктів господарювання, пропозиції щодо вжиття заходів до усунення цих причин і умов.

Державні органи чи суб’єкти господарювання, що одержали такі пропозиції, зобов’язані прийняти їх до розгляду й протягом місяця з дня їх надходження повідомити про вжиття заходів Пропозиції можуть вноситися не тільки в зв’язку з конкретними фактами правопорушень, а й за результатами узагальнення, проведеного органом, який розглядав справу по суті.

Такі основні процесуальні права та обов’язки лідируючих суб’єктів на основних стадіях провадження в справах про порушення митних правил. Дотримання вимог законодавства, що регламентує адміністративно-юрисдикційну діяльність лідируючих суб’єктів у досліджуваному різновиді адміністративного провадження, зміст яких, на нашу думку, найбільш важливий у практичній діяльності, є дієвою гарантією дотримання прав та законних інтересів інших учасників провадження. Безумовно, стан правового регулювання деліктних відносин за участю лідируючих суб’єктів вимагає своєї подальшої наукової розробки для підвищення його якості та удосконалення практичної діяльності суб’єктів провадження. І хоча законодавство потребує удосконалення, проте суворе дотримання його чинних вимог – найважливіша умова підвищення якості розгляду справ та посилення режиму законності в цій сфері.