АНОТАЦІЯ

Корецький І. О. Принцип змагальності сторін в адміністративному судочинстві. - Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 «адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право».

На підставі проведеного автором дисертаційного дослідження розглянуто поняття принципу змагальності сторін в адміністративному судочинстві, його співвідношення з іншими принципами адміністративного процесу. Констатовано, що принципи адміністративного судочинства покликані здійснювати наступні функції: регулюють суспільні відносини, що виникають при розгляді судами адміністративних справ; сприяють систематизації процесуального законодавства, що регламентує порядок здійснення адміністративного судочинства; мають основоположне значення для тлумачення норм і заповнення прогалин у правовому регулюванні адміністративного судочинства, забезпечують логічну побудову інституту адміністративного судочинства; слугують ефективному захисту та відновленню прав громадян, порушених суб’єктами владних повноважень та їх посадовими і службовими особами.

Досліджуючи питання принципу змагальності в системі принципів адміністративного судочинства, необхідно враховувати, що поєднання змагальної засади адміністративного процесу з рівноправністю сторін у процесі, диспозитивністю забезпечує всі можливості повного і всебічного використання судового захисту прав, свобод та інтересів особи, яка звернулася до адміністративного суду за захистом. Об’єктивна взаємообумовленість та зв’язок принципу змагальності з принципами адміністративного судочинства чітко відображується при його співвідношенні з останніми. Так, умовою реалізації принципу змагальності

виступає процесуальна рівноправність сторін, оскільки змагатися у відстоюванні своїх суб’єктивних прав і інтересів сторони можуть лише за наявності рівних правових умов із використанням рівних процесуальних засобів.

Принцип змагальності - це закріплена безпосередньо в нормах процесуального права універсальна нормативно-керівна вимога, що забезпечує такий порядок здійснення судочинства, при якому з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, здійснюється за допомогою протиборства суб’єктів процесуальних відносин по доведенню ними обставин, на яких вони засновують свої вимоги і заперечення.

Принцип змагальності в різних видах процесу має певні особливості. У цивільному, кримінальному, адміністративному та господарському судочинстві сторони змагаються з приводу фактичних обставин, що мають значення для вирішення справи, та юридичної кваліфікації даних обставин. При цьому вони відповідальні лише за фактичне обґрунтування своєї позиції. Питання права суд вирішує самостійно. Незважаючи на те, що особи, які беруть участь у справі, мають право, а в ряді випадків зобов’язані давати правове обґрунтування своїх вимог і заперечень, суд не пов’язаний їх доводами.

Наразі дискусійним є поняття «суб’єкт владних повноважень», хоча його визначення і надано в Кодексі адміністративного судочинства України. Відзначається, що в законодавстві України відсутній уніфікований перелік суб’єктів владних повноважень, у зв’язку з чим при визначенні певного органу як такого суб’єкта слід виходити з його статусу та змісту його повноважень, що встановлюються відповідними нормативно-правовими актами, які регламентують їх діяльність.

Незважаючи на те, що в передбачених законом випадках адміністративну справу може бути порушено не лише позивачем, але й прокурором, іншими особами, яким надане право захищати права і свободи інших осіб, позивачем завжди є особа, на захист прав, свобод і інтересів якої порушується така адміністративна справа.

Під клопотанням в адміністративному судочинстві слід розуміти звернення учасників адміністративного процесу до суду із проханням про сприяння у реалізації закріплених КАС України їх процесуальних прав і обов’язків під час провадження у конкретній адміністративній справі з метою захисту своїх прав, свобод та інтересів. Акцентовано увагу, що особливістю клопотань в адміністративному судочинстві є, по-перше наявність можливості звернутись з клопотанням у будь-якого учасника

адміністративного процесу, а не тільки сторін; по-друге клопотання завжди звернене до суду і тільки суд уповноважений вирішувати його подальшу реалізацію - задовольняти чи не задовольняти.

Одним із повноважень суду є застосування через органи Національної поліції приводу до належно викликаних особи, особисту участь якої визнано судом обов’язковою, свідка, які без поважних причин не прибули у судове засідання або не повідомили причини неприбуття, з відшкодуванням у дохід держави витрат на його здійснення. У зв’язку з відсутністю у профільному законодавстві, що регулює роботу поліції, нормативного врегулювання даного питання, пропонується доповнити ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» п. 9-1 наступного змісту: «9-1) у випадках і порядку, визначених законом, за вмотивованим рішенням уповноваженого органу або посадової особи здійснює привід осіб, до яких він застосовується».

На основі аналізу різних підходів, запропоновано авторське визначення доказування в адміністративному судочинстві, під яким пропонується розуміти врегульовану адміністративно-процесуальними нормами діяльність суб’єктів доказування, спрямовану на збирання, подання, оцінку, огляд, забезпечення, дослідження, витребування або тимчасове вилучення доказів з метою з’ясування об’єктивної істини та справедливого вирішення публічно - правового спору.

Одним із чинників реалізації принципу змагальності сторін з урахуванням процесуальної практики Європейського суду з прав людини, виступають положення щодо тривалості судового розгляду справи. Для встановлення розумності строку розгляду конкретної справи у національних судових органах Європейський Суд враховує у своїй практиці декілька визначальних критеріїв, зокрема: складність справи; поведінка заявника, тобто особи яка звернулась із захистом своїх прав; робота суду та інших державних органів країни під час розгляду справи; важливість предмету розгляду для заявника.

Ключові слова: адміністративне судочинство, змагальність, принцип змагальності, сторони, суб’єкт владних повноважень, адміністративний суд, доказування.