<<
>>

Зміст основних обов’язків поліцейських в Україні

На поліцейського, який виступає одним із суб’єктів адміністративних правовідносин, покладається виконання ряду службових обов’язків, визначених законодавством України. Його статус посадової особи Національної поліції обумовлює наявність у нього тих обов’язків, які встановлені у нормативно-правових актах України, а також визначених в посадовій інструкції.

Слід вказати на важливість обов’язків як в структурі повноважень, так і в структурі адміністративно-правового статусу поліцейського, яка полягає передусім в тому, що вони окреслюють напрямки діяльності поліцейського та вплив на розвиток правовідносин, в які вони вступають.

Відтак, для систематизації обов’язків поліцейського як суб’єкта адміністративних правовідносин необхідно дослідити їх поняття та зміст. В енциклопедичних словниках термін «обов’язок» визначається як одна з основних категорій етики, що виражає моральні вимоги, які для особи, класу, соціальної групи в конкретних соціальних умовах є внутрішньо прийнятними моральними зобов'язаннями [54, с. 439]. За такого підходу, обов’язок пов’язують з морально-етичною стороною взаємовідносин осіб, розуміючи його як внутрішньо-вольову вимогу людини до самої себе.

Дещо по-іншому визначається поняття «юридичний обов’язок». Зокрема, в Юридичній енциклопедії зазначається, що юридичний обов’язок — складова і невід’ємна частина правовідносин, закріплена нормою права. Юридичний обов’язок відображає передбачену законом міру належної поведінки суб’єктів права (громадян, службових осіб, юридичних осіб), вимагає від них виконання встановлених законом дій. Через юридичний обов’язок здійснюються суб'єктивні права учасників правовідносин [105, с. 732]. Як вірно з цього приводу зазначає О. П. Карманюк, певний обов’язок стає юридичним, коли відповідна поведінка вимагається від певних суб’єктів. Це зафіксовано в законодавстві держави, до того ж реалізація такого обов’язку забезпечується державним примусом [106, с.

64].

Таким чином, ознаками юридичного обов’язку є такі: по-перше, джерелом його походження є норми права, тобто зовнішнє по відношенню до особи джерело. Тим не менш, часто після усвідомлення та прийняття відповідного обов’язку він може стати частиною внутрішнього переконання, що залежить від рівня правової культури. По-друге, за невиконання юридичного обов’язку настають певні правові наслідки — як правило, у формі юридичної відповідальності. По-третє, існує тісний зв'язок між юридичним обов’язком і суб’єктивним правом, оскільки для реалізації останнього необхідне виконання обов’язку.

В науковій літературі пропонуються різні визначення поняття «юридичний обов’язок». Так, на думку О. В. Зайчука та Н. М. Оніщенко, юридичний обов’язок — міра необхідної поведінки, що є гарантією реалізації суб'єктами наданих їм прав. Це об'єктивно необхідна та можлива поведінка, котра забезпечує реальність можливостей, наданих суспільством та державою окремій особі [27, с. 34]. Розуміючи під юридичним обов’язком міру необхідної поведінки, науковці тим самим підкреслюють, що зміст цього обов’язку складають дії (або утримання від певних дій), визначені нормами права.

Юридичні обов’язки людини та громадянина деякими науковцями визначаються як встановлені і гарантовані державним примусом конкретні вимоги до поведінки індивіда, офіційна міра належної поведінки. І права, і обов’язки, встановлені нормою права, виражають належну поведінку, проте, якщо право означає можливість діяти, то обов’язок — необхідність діяти. Однак, категорія належної поведінки не дає достатнього уявлення про права й обов’язки як такі, так як через дану категорію між правами та обов’язками не робиться ніякого розмежування [107].

Водночас, вважаємо, що таке розмежування полягає саме у «можливості» або «необхідності» діяти певним чином. В свою чергу, можливість, тобто право, може реалізовуватися за внутрішнім бажанням та зовнішнім волевиявленням особи. Що ж стосується належної поведінки, тобто обов’язку, то вона має місце незалежно від бажання особи, але реалізується також за допомогою зовнішнього волевиявлення особи.

Отже, у випадку як реалізації свого права, так і виконання обов’язку мова йде про вольову поведінку особи. Саме цим пояснюється можливість застосування юридичної відповідальності або інших засобів державного примусу до особи, яка не виконує або виконує неналежним чином своїх обов’язків.

Ведучи мову про обов’язки працівника поліції, необхідно також

виходити з таких їх особливостей:

1) закріплюються в нормах законодавства, посадових інструкціях, наказах прямого керівництва. Про це, зокрема, свідчить аналіз положень Закону України «Про Національну поліцію». Так, в ст. 18 закону встановлені загальні обов’язки, які покладаються на всіх поліцейських, незалежно від посади, яку вони займають в органах поліції. Додаткові обов’язки, пов’язані з проходженням поліцейським служби в поліції, можуть бути покладені на нього виключно законом.

Між тим, в Законі України «Про державну службу» також вказано, що державні службовці (до яких належать і працівники поліції) виконують також інші обов’язки, визначені у положеннях про структурні підрозділи державних органів та посадових інструкціях, затверджених керівниками державної служби в цих органах [9].

Характерно, що поліцейський під час виконання покладених на нього обов’язків підпорядковується тільки своєму безпосередньому та прямому керівнику. Ніхто, крім безпосереднього і прямого керівника (за винятком випадків, прямо передбачених законом), не може надавати будь-які письмові чи усні вказівки, вимоги, доручення поліцейському або іншим способом втручатися в законну діяльність поліцейського, у тому числі діяльність, пов’язану з кримінальним провадженням або провадженням у справах про адміністративні правопорушення.

В ст. 69 Закону України «Про Національну поліцію» йдеться про порядок покладання на працівника поліції додаткових обов’язків. Зокрема, регламентовано, що у зв’язку зі службовою необхідністю на поліцейського, який займає штатну посаду, може бути покладено тимчасове виконання обов’язків за іншою посадою, а саме:

вакантною — за його згодою;

невакантною — у разі тимчасової відсутності або внаслідок усунення чи відсторонення від посади поліцейського, який займає таку посаду, незалежно від його згоди.

Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що безперервний строк тимчасового виконання обов’язків не повинен перевищувати чотирьох місяців [1].

Отже, обов’язки працівника поліції можуть бути постійними (визначеними в посадових інструкціях та наказах з особового складу) та тимчасовими (покладаються на працівника поліції тимчасово у порядку та з підстав, визначених законом);

2) обов’язки працівника поліції визначають міру його належної, необхідної поведінки не тільки під час виконання своїх службових функцій, але і в позаслужбовий час. Наприклад, відповідно до ч.ч. 4-5 ст. 61 Закону «Про Національну поліцію», поліцейський не може бути членом політичної партії, а також не може організовувати страйки та брати участь у страйках [1]. В даному випадку обов’язок утримуватися від вчинення зазначених дій розповсюджується на всіх поліцейських, незалежно від того, перебувають вони на службі чи на відпочинку;

3) працівник поліції виконує свої обов’язки по всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій, він зобов’язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції (ч. 2 ст. 18 Закону «Про Національну поліцію»);

4) існують різні групи обов’язків працівника поліції. Таке групування необхідне у зв’язку з тим, що обов’язки, які належать до різної видової групи, мають, по-перше, різний зміст, а по-друге, поширюються на різних працівників;

5) зміст обов’язків працівника поліції складають, як правило, активні дії. Утримання від певних дій складає зміст лише загальних обов’язків морально-етичної групи (наприклад, не порушувати прав і свобод людини, не займатися іншим видом оплачуваної діяльності, тощо).

Таким чином, під обов’язком працівника поліції слід розуміти міру належної та необхідної для виконання покладених на нього завдань та функцій поведінки, зміст якої виражається у здійсненні певних дій або в утриманні від них та визначається законодавством України.

Досліджуючи обов’язки працівника поліції, необхідно виходити з їх різноманітності (різноманітності їх змісту), що обумовлює потребу у проведенні певної систематизації.

В науковій літературі пропонуються різні критерії класифікації обов’язків посадових та службових осіб.

Так, на думку В. М. Василенка, обов’язки працівника ветеринарної міліції можна класифікувати як за загальними, так і за спеціальними ознаками. До загальних обов’язків відносяться ті обов’язки, що покладаються на усіх працівників міліції незалежно від займаної посади. До спеціальних обов’язків відносяться ті обов’язки, які покладаються на працівників ветеринарної міліції у зв’язку із займаною посадою [37, с. 76-77]. С. В. Шестаков виділяв такі групи обов’язків працівника міліції: постійні та тимчасові; загальні та процесуальні, тощо [14, с. 77-80]. Н. В. Янюк вказує на важливість розмежування посадових і службових обов’язків та відповідних прав, що, на думку науковця, має особливе значення при встановленні меж «вільного розсуду» у діяльності посадових осіб [4, с. 84].

Зустрічаються й інші підходи до класифікації обов’язків державних службовців, в тому числі тих, які проходять службу в органах внутрішніх справ. Ґрунтуючись на окремих наукових розробках та на підставі аналізу положень законодавства України в сфері проходження служби в органах поліції, вважаємо, що основним критерієм такої класифікації має стати зміст відповідних обов’язків. Саме за цим критерієм пропонуємо об’єднати обов’язки працівника поліції в наступні декілька груп:

1) загальні обов’язки морально-етичного характеру. Зміст цієї групи обов’язків становить активна (вчинення певних дій) або пасивна (утримання від вчинення певних дій) поведінка поліцейського, незалежно від посади, яку він займає, також незалежно від фактичного перебування в момент виконання цих обов’язків на службі, та яка обумовлена вимогами морального характеру, тобто такими, що пов’язані з необхідність дотримання морально- етичних норм.

Відповідно до ст.

18 Закону України «Про Національну поліцію», до таких обов’язків відноситься: неухильне дотримання положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; виявлення поваги і недопущення порушення прав і свобод людини [1]. На доповнення до цієї групи обов’язків можна також віднести такі, що визначені в ст. 8 Закону України «Про державну службу»: дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки; поважати гідність людини, не допускати порушення прав і свобод людини та громадянина; з повагою ставитися до державних символів України [9]. Аналіз інших нормативних актів дозволяє також віднести до даної групи обов’язків поліцейського такі з них: вірність Присязі поліцейського, мужнє і вправне служіння суспільству та державі; повага честі та гідності інших поліцейських і працівників поліції, надання їм допомоги та утримання від вчинення правопорушень [87]; звертаючись до людини, привітатися, прикласти праву руку до головного убору, назвати своє прізвище, посаду, спеціальне звання та пред’явити на її вимогу службове посвідчення, надавши можливість ознайомитися з викладеною в ньому інформацією, при цьому не випускати його з рук; під час спілкування з особою чітко дотримуватися норм службової етики [48], тощо.

Аналізуючи зміст цієї групи обов’язків поліцейського, можна дійти висновку, що всі вони в основному зосереджені навколо зобов’язання не порушувати та поважати права, свободи та законні інтереси людини та громадянина. Цей обов’язок походить від загального конституційного обов’язку кожної людини та громадянина дотримуватися Конституції та не допускати порушення прав та свобод інших осіб.

Як зазначає О. В. Білоскурська, конституційний обов'язок додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей — це є конкретна форма вираження і прояву того чи іншого варіанта необхідної поведінки людини та громадянина, що отримала правову регламентацію [108, с. 75].

Права людини, про які йде мова, визначені і захищені національним і міжнародним правом [80, с. 8]. Серед відповідних міжнародних документів є Загальна декларація прав людини [109], Міжнародний пакт про громадянські і політичні права [110], Декларація про захист усіх осіб від катування та іншого жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження і покарання [111], Декларація ООН про ліквідацію всіх форм расової дискримінації [112], Міжнародна конвенція про ліквідацію всіх форм расової дискримінації [113], Міжнародна Конвенція про припинення та покарання за злочин апартеїду [114], Конвенція про запобігання і покарання злочинів геноциду [115], Мінімальні стандартні правила поводження з ув’язненими [116] і Віденська конвенція про консульські відносини [117]. Серед актів національного законодавства передусім необхідно назвати Конституцію України.

Не порушувати та поважати права та свободи людини та громадянина поліцейським означає: по-перше, утримуватися від будь-якої протиправної та аморальної поведінки; по-друге, звертаючись до громадян або розмовляючи з ними, дотримуватися етичних норм, виявляти шанобливе ставлення до співрозмовника, тощо.

Ще одним важливим обов’язком цієї групи, зміст якого необхідно розглянути, є дотримання присяги поліцейським. Текст присяги визначено в ст. 64 Закону «Про Національну поліцію». З аналізу положень цієї статті слідує, що зміст присяги складають декілька зобов’язань: по-перше, служити українському народові; по-друге, дотримуватися Конституції та законів України та втілювати їх у життя; по-третє, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави; по-четверте, з гідністю нести високе звання

поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов’язки;

2) загальні обов’язки професійного характеру. Їх зміст складає така поведінка поліцейського, якої він повинен дотримуватися незалежно від посади, яку займає, у зв’язку із виконанням своїх службових завдань та здійсненням службових функцій. На відміну від обов’язків працівника поліції першої групи, ці обов’язки стосуються саме професійної (службової) діяльності поліцейського.

До цієї групи слід віднести обов’язок поліцейського: професійно виконувати свої службові обов’язки відповідно до вимог нормативно- правових актів, посадових (функціональних) обов’язків, наказів керівництва; надавати невідкладну, зокрема, домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров’я; зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв’язку з виконанням службових обов’язків; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді [1]; обов’язково використовувати державну мову під час виконання своїх посадових обов’язків, не допускати дискримінацію державної мови і протидіяти можливим спробам її дискримінації; забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів; сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов’язки; виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України [9]; у разі отримання інформації про можливе вчинення правопорушення негайно інформувати безпосереднього керівника, чергового та/або службу моніторингу і вжити всіх передбачених законом заходів для його запобігання; надавати допомогу особам, які постраждали від правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їх життя та здоров’я; під час проведення ремонтно-будівельних та інших видів робіт на вулицях і дорогах забезпечувати оптимізацію дорожнього руху і контролювати дотримання правил безпеки дорожнього руху [48], тощо.

Розглянемо зміст основних з цих обов’язків. Зокрема, одним з них є зобов’язання щодо надання домедичної та медичної допомоги.

Медична допомога означає послуги, що надаються будь-яким медичним персоналом, у тому числі сертифікованими лікарями і фельдшерами, повинна бути забезпечена, коли вона необхідна або на вимогу [80, с. 10]. Отже, зміст обов’язку щодо надання медичної і домедичної допомоги поліцейським складають його активні дії щодо виявлення ступеня заподіяної шкоди фізичному здоров’ю, по можливості локалізація виявлених ушкоджень, надання першої невідкладної медичної допомоги, негайний виклик лікарів швидкої медичної допомоги, чітке повідомлення стану особи, місця знаходження, тощо, підтримання до приїзду лікарів життєздатності потерпілого та ін.

Цікавим за своїм формулюванням є обов’язок щодо сумлінного та належного виконання поліцейським своїх посадових обов’язків. Критеріями належного виконання обов’язків, на думку О. Є Луценко, є такі: 1) належний спосіб (порядок) виконання (обов’язок має бути виконаний у той спосіб, який встановлений у законі, посадових інструкціях, інших нормативно-правових актах); 2) належна форма; 3) належний строк (обов’язок має бути здійснений у строк, який встановлений для його виконання); 4) належне місце (як правило, обов’язок має виконуватись за місцем роботи); 5) належний обсяг (обов’язок має бути виконаний повністю, точно так, як того вимагають закон та умови, що склались); 6) належний суб’єкт (обов’язок виконується особисто, тим державним службовцем, на якого він покладений) [118, с. 238].

У відношенні до обов’язків поліцейського належним та сумлінним їх виконанням слід також вважати: 1) якщо їх здійснення ґрунтується на взаємодії з населенням на засадах партнерства; 2) якщо їх виконання здійснюється у межах повноважень, наданих поліцейському; 3) у разі покладання на поліцейського тимчасових обов’язків їх виконання повинно здійснюватися лише на умовах, визначених в ст. 69 Закону України «Про Національну поліцію» (їх безперервне виконання не може здійснюватися довше чотирьох місяців; видання письмового наказу щодо тимчасового покладання обов’язків, тощо);

3) обов’язки поліцейського, які виникають у зв’язку із перебуванням поліцейського на керівній посаді. Зміст цієї групи обов’язків виражається в діях поліцейського, який займає керівну посаду (керівник та заступник керівника поліції, керівник або заступник керівника структурного відділу або підрозділу органу поліції), пов’язаних із здійсненням управлінських функцій.

До цієї групи слід віднести такі обов’язки поліцейського: забезпечення в межах повноважень, передбачених законом, виконання завдань з мобілізаційної підготовки та мобілізаційної готовності держави; організація діловодства та архівного зберігання документів відповідно до встановлених правил; організація планово-фінансової роботи в центральному органі управління Національної поліції, її територіальних органах, на

підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери її управління, здійснення контролю за використанням фінансових і матеріальних ресурсів; забезпечення організації та ведення бухгалтерського обліку в установленому законодавством порядку, а також подання необхідної звітності центральним органом управління та утвореними в установленому порядку територіальними (у тому числі міжрегіональними) органами; звітування перед Міністром внутрішніх справ про виконання планів роботи Національної поліції та покладених на неї завдань, про усунення порушень і недоліків, виявлених під час проведення перевірок діяльності Національної поліції, її територіальних органів, а також про притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у допущених порушеннях; забезпечення взаємодії Національної поліції з відповідальним за взаємодію структурним підрозділом МВС, визначеним Міністром внутрішніх справ; затвердження штатного розпису (штату) центрального органу управління

Національної поліції, штатного розпису (штату) та кошторису територіальних (у тому числі міжрегіональних) органів Національної поліції [47], тощо.

Розкриваючи зміст керівних обов’язків працівників поліції, необхідно виходити з особливостей змісту управлінської діяльності.

В науковій літературі виділяють декілька груп функцій державного управління залежно від напряму впливу на систему управління: 1) функції орієнтування системи (прогнозування, планування, методичного керівництва, нормативного регулювання); 2) функції забезпечення системи (кадрового, фінансового, матеріально-технічного, організаційного, інформаційного, наукового); 3) функції оперативного управління системою (безпосереднього керівництва, контролю, оцінки, обліку даних, організації, координації) [119, с. 63]. Кожна з цих груп передбачає виникнення різних за своїм змістом обов’язків щодо здійснення управління.

Наприклад, зміст обов’язків керівника поліцейського органу або його структурного підрозділу щодо планування діяльності відповідного органу або його підрозділу полягає у здійсненні дій щодо встановлення і конкретизації цілей розвитку всієї організації та її структурних підрозділів, визначення засобів їх досягнення, строків і послідовності реалізації, розподілу ресурсів [120, с. 430].

Особливим обов’язком керівника територіального поліцейського органу є звітування перед вищим керівництвом, а керівника Національної поліції — перед Міністром внутрішніх справ України. Зміст цього обов’язку складають дії відповідного керівника щодо узагальнення звітної інформації, її складання, направлення, надання щодо пояснень, тощо;

4) обов’язки, які виникають у поліцейського у зв’язку із здійсненням своїх державно-владних повноважень. Дана група представлена тими обов’язками, які тісно пов’язані з певними правами. Тобто такі обов’язки виникають у кожному конкретному випадку здійснення наданих поліцейському прав. Наприклад, при застосуванні певних поліцейських заходів у нього виникають додаткові обов’язки щодо складання протоколу, надання пояснень за фактом застосування відповідного заходу, тощо.

До таких обов’язків поліцейського слід віднести: повідомити особі про причини застосування до неї превентивних заходів, довести до її відома нормативно-правові акти, на підставі яких застосовуються такі заходи; повідомити у письмовій формі свого керівника про тимчасове обмеження фактичного володіння річчю особи, скласти протокол про здійснення тимчасового обмеження фактичного володіння річчю та вручити протокол цій особі; скласти протокол про кожний факт застосування поліцейського заходу; надати особі можливість негайно повідомити про своє місце перебування близьких родичів, членів сім’ї чи інших осіб за вибором цієї особи; негайно повідомити батьків або усиновителів, опікунів, піклувальників, орган опіки та піклування про місце перебування неповнолітньої особи; заздалегідь попередити особу про застосування фізичної сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї і надати їй достатньо часу для виконання законної вимоги поліцейського, крім випадку, коли зволікання може спричинити посягання на життя і здоров’я особи чи та/або поліцейського або інші тяжкі наслідки, або в ситуації, що склалася, таке попередження є невиправданим або неможливим; надавати невідкладну медичну допомогу особам, які постраждали в результаті застосування заходів примусу; письмово повідомити свого керівника, а той зобов’язаний повідомити прокурора про завдання особі тілесних ушкоджень унаслідок застосування фізичної сили [1], тощо.

Зміст обов’язків цієї групи виражається у здійсненні поліцейським дій щодо усного та письмового інформування про намір, причини, підстави та наслідки застосування відповідного поліцейського заходу, складання протоколів, встановленої форми, надання усних пояснень, тощо;

5) обов’язки поліцейського у сфері інформаційно-аналітичного забезпечення. Обов’язки цієї групи мають особливий зміст, оскільки вони пов’язані із здійсненням роботи з інформацією та інформаційними ресурсами

(базами даних).

До таких обов’язків поліцейського відносяться: наповнення та підтримка в актуальному стані баз (банків) даних, що входять до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України; забезпечення збирання, накопичення мультимедійної інформації (фото, відео-, звукозапис) та біометричних даних (дактилокартки, зразки ДНК) у порядку та у випадках, визначених законодавством України; здійснення інформаційної взаємодії з іншими органами державної влади України, органами правопорядку іноземних держав та міжнародними організаціями; вжиття всіх заходів для недопущення будь-яких порушень прав і свобод людини, пов’язаних з обробкою інформації; дотримання законодавства про інформацію при роботі з будь-якими базами даних [1].

Інформаційно-аналітична діяльність є особливим видом діяльності, яка зводиться до двох важливих чинників: по-перше, отримується прямий результат, що виникає як підсумок пошуків оптимального управлінського рішення; по-друге, є також і непрямий результат — це зміна уяви управлінців про той об’єкт чи явище, які вони аналізували [121, с. 18].

В науковій літературі неодноразово підкреслювалась важливість значення провадження належної та своєчасної інформаційно-аналітичної діяльності для прийняття ефективних управлінських рішень. Зокрема, як зазначає М. М. Шевченко, призначення інформаційно-аналітичної діяльності полягає в отриманні як прямого результату, що зводиться зрештою до обґрунтовування оптимального управлінського рішення, так і непрямого результату, коли інформаційно-аналітична діяльність змінює саме уявлення управлінців про ті об’єкти і процеси, які були піддані аналізу [122, с. 79].

Для правового регламентування даного напрямку діяльності поліції 22 січня 2016 р. було затверджено Типове положення про управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування головних управлінь Національної поліції України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, областях, м. Києві [123], згідно з яким передбачено основні завдання, функції, повноваження управлінь організаційно- аналітичного забезпечення та оперативного реагування (далі — УОАЗОР), які є структурними підрозділами головних управлінь Національної поліції в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, областях та м. Києві.

Отже, зміст обов’язків поліцейського в сфері інформаційно-аналітичної роботи полягає у здійсненні дій, спрямованих на збір, обробку, фіксацію, зберігання, оновлення, моніторинг та використання інформації, яка має значення для виконання поліцейським своїх службових завдань та функцій;

6) обов’язки поліцейського, що виникають у зв’язку з реалізацією окремих завдань та функцій. Маються на увазі ті посадові обов’язки, що характерні для тих поліцейських, які займають посади в окремих підрозділах поліцейських органів (поліції охорони, кримінальній поліції, патрульній поліції, тощо). Особливістю обов’язків поліцейських цієї групи є те, що вони регламентовані в спеціальних нормативних актах, що регулюють діяльність відповідних органів поліції.

Наприклад, до обов’язків поліцейських, які проходять службу в поліції охорони, належать: забезпечення цілісності об'єктів охорони та недоторканності майна, що на них зберігається, недоторканності фізичних осіб; припинення шляхом здійснення заходів реагування правопорушення проти власності, фізичних осіб, порушення режиму роботи об'єктів охорони; негайне у будь-який спосіб повідомлення прямих керівників про вчинення протиправних дій щодо власності, фізичних осіб та інших незаконних дій, що мають ознаки кримінального правопорушення, у місцях здійснення заходів охорони [124], тощо.

До обов’язків поліцейських, які проходять службу в кримінальній поліції (органах досудового розслідування), належать: забезпечувати повне, усебічне та неупереджене розслідування кримінальних правопорушень у межах, установлених Кримінальним процесуальним кодексом України строків; виконувати доручення та вказівки прокурора, які надаються в письмовій формі; забезпечувати реалізацію в повному обсязі прав і законних інтересів усіх учасників кримінального провадження; не розголошувати відомості, що становлять державну чи іншу охоронювану законом таємницю, інформацію про приватне (особисте і сімейне) життя особи та інші відомості, здобуті при розслідуванні кримінальних правопорушень; щодня знайомиться з оперативними зведеннями про кримінальні правопорушення, що вчинені за добу, у випадках і в строки, передбачені нормативно-правовими актами МВС України; участь в огляді місця події при вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину чи іншого кримінального правопорушення, яке викликало значний суспільний резонанс, надання кваліфікованої допомоги в пошуку слідів кримінального правопорушення, належній їх фіксації з метою правильного процесуального оформлення, виключення надалі їх утрати або приведення в непридатний для подальших досліджень стан [125], тощо;

7) обов’язки поліцейського, пов’язані з його професійним розвитком та навчанням. Обов’язки даної групи виникають у поліцейського у зв’язку з проходженням ним служби, просування по ній.

До них слід віднести: обов’язок поліцейських, які вперше прийняті на службу в поліції, з метою набуття спеціальних навичок, необхідних для виконання повноважень поліції, пройти первинну професійну підготовку за відповідними навчальними програмами (планами), затвердженими Міністерством внутрішніх справ України; обов’язок поліцейських проходити підвищення кваліфікації за відповідним напрямом службової діяльності: не рідше одного разу на три роки; перед призначенням на керівну посаду, у тому числі вищу керівну посаду, ніж займана; проходити атестацію у порядку та з підстав, визначених законодавством України [1].

Зміст даної групи обов’язків поліцейського складають його дії щодо отримання знань, навичок у визначеній сфері, проходження відповідного навчання в спеціалізованих закладах освіти, складання за його результатами іспитів, тощо.

Розглянуті вище групи обов’язків тісно пов’язані між собою, тому їх групування є умовним. Між тим, виділення цих груп має практичне значення, оскільки дозволяє виявити особливості обов’язків кожної з груп. Наприклад, обов’язки у сфері застосування поліцейських заходів виникають лише внаслідок прийняття рішення та фактичного застосування відповідних заходів; обов’язки, які покладаються на працівників певного органу поліції (поліція охорони, кримінальна поліція), не розповсюджуються на поліцейських інших поліцейських органів. В свою чергу, існує група обов’язків, які повинні виконувати абсолютно всі поліцейські, незалежно від посади, яку вони займають, та органу поліції, в якому вони проходять службу. В загальному вигляді ці обов’язки визначені в ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію». Однак, деякі з них регламентовані в інших нормах цього закону або підзаконних нормативно-правових актах.

У зв’язку з необхідністю узагальнення таких обов’язків, вважаємо за необхідне доповнити ст. 18 Закону «Про Національну поліцію» такими з них як: 1) знати норми Конституції та законів України, що стосуються його діяльності; 2) знати та виконувати свої посадові та службові обов’язки; 3) підтримувати рівень професійної підготовки та знань, необхідний для ефективного виконання своїх обов’язків та функцій поліції, тощо.

Отже, обов’язки поліцейського займають важливе місце в структурі його адміністративно-правового статусу. Разом із правами вони утворюють повноваження, в тому числі державно-владні, реалізація яких має подвійний характер: з одного боку, поліцейський отримує владу вчиняти вплив на суспільні правовідносини, обмежувати права та свободи громадян, але з іншого боку, у зв’язку з цим у нього виникає ціла система обов’язків. Тому обов’язки завжди слідують за правами, а права можуть використовуватися поліцейським лише за умови, якщо це необхідно для виконання їх службових обов’язків.

<< | >>
Источник: ЛЕМЕШ ДМИТРО ЛЕОНІДОВИЧ. АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС ПРАЦІВНИКІВ ПОЛІЦІЇ В УКРАЇНІ. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. Київ - 2016. 2016

Еще по теме Зміст основних обов’язків поліцейських в Україні:

- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -