<<
>>

Завдання та функції помічника судді

Основним завданням помічника судді під час здійснення ним службових обов’язків є виконання функцій, що допомагають у реалізації суддею своїх обов’язків зі здійснення судочинства (підготовка проектів судових рішень, справ до розгляду, внесення судових рішень до ЄДРСР та ін.).

Такі обов’язки покладені на суддю та помічника судді державою, яка має три гілки влади - законодавчу, виконавчу та судову (стаття 6 Конституції України) [27; 67].

Судова гілка влади у свою чергу має певну структуровану модель:

1) держава як організація суспільства, що має монополію на владу;

2) суддя як суб’єкт здійснення реалізації державних завдань однієї з гілок державної влади;

3) помічник судді як невід’ємна частина окремого елементу цієї моделі - судді [27].

Раніше, ще коли інституту помічника судді не існувало, суддя здійснював ті ж самі повноваження, покладені на нього державою, однак самостійно, без будь-якої допомоги. З уведенням посади помічника судді ці повноваження судді частково були делеговані помічникові для забезпечення більш ефективного здійснення правосуддя та з метою вдосконалення роботи судів [27].

Таким чином, питання дослідження завдань і функцій помічника судді є надзвичайно актуальним, ураховуючи ступінь важливості цієї посади для суспільства.

До проблематики визначення завдань і функцій помічника судді звертали свою увагу такі вчені, як В. Бойко, М. Булкат, А. Іванищук,

Т. Коломоєць, І. Марочкін, І. Осика, Н. Сібільова, П. Шпенова та інші. Проте у зв’язку з реформуванням судової системи ця проблематика потребує нових досліджень.

У науковій літературі висловлено різні судження з проблем співвідношення функцій з компетенцією публічної адміністрації. За всього розмаїття підходів до вирішення цієї проблеми майже всі дослідники єдині в тому, що функції та компетенція будь-якого органу держави перебувають у тісному зв’язку між собою.

Функція публічного органу визначає головний напрямок його діяльності, шлях до загальної мети. Для вирішення конкретних завдань, що постають на цьому шляху, за органом юридично закріплюються певні потенційні можливості, які окреслюються у праві через вид і міру можливої й належної владної поведінки (повноваження), сферу її застосування (предметну підвідомчість) і територію дії (територіальну підвідомчість) [73, с. 118].

Тлумачний словник визначає поняття «функції» як роботу кого-, чого- небудь, обов’язок, коло діяльності когось, чогось; призначення, роль чого - небудь [11]. Функції відповідного органу певні джерела трактують як складові змісту його діяльності, що відображені у встановлених для органу завданнях щодо забезпечення життєвих потреб об’єкта управління, здійснюються структурними підрозділами (посадовими особами) органу через реалізацію покладених на них повноважень [3, с. 64]. В інших джерелах функції визначаються як комплекс взаємопов’язаних організаційно-правових впливів кожного структурного підрозділу, який слугує досягненню мети, поставленої перед системою управління [65, с. 43].

М. Лазарєв наголошує, що між функціями управління в цілому та функціями, покладеними на конкретний орган, існує зв’язок: другі є похідними від перших і закріплюються за ними владним, вольовим шляхом, причому завжди з указівкою на об’єкт, на який кожна функція спрямована. При цьому автор зауважує, що при визначенні компетенції органів управління необхідно, по-перше, своєчасно виявити об’єктивну потребу в тій чи іншій управлінській функції щодо застосування до тих чи інших об’єктів, а ще краще - передбачити виникнення таких потреб у майбутньому; подруге, знаходити найкращі в конкретних умовах варіанти розподілу функцій між різноманітними органами; по-третє, закріплювати ці варіанти через видання відповідних правових актів, у результаті чого в органу виникає право та обов’язок виконувати певні управлінські функції стосовно відповідних об’єктів управління (підконтрольних об’єктів) [80, с.

31].

Отже, функції помічника судді - це основні напрямки, які виражають зміст його діяльності та виражаються через сукупність організаційно- правових заходів, що спрямовані на досягнення мети діяльності помічника судді.

Загальновідомо, що помічник судді - це посадова особа, яка забезпечує виконання суддею відповідних повноважень і сприяє здійсненню правосуддя. Помічник судді прикріплюється для кадрового та фінансового обслуговування до апарату відповідного суду [118]. Крім того організаційне забезпечення роботи суду здійснює його апарат [137].

Таким чином можна визначити, що провідною функцією помічника судді є функція забезпечення діяльності судді. Далі варто більш точно визначити особливості здійснення цієї функції.

Тлумачний словник трактує «забезпечення» як задоволення когось, чогось у певних потребах, створення надійних умов для здійснення чого- небудь; гарантування чогось: забезпечення промисловості енергоносіями, забезпечення міцного миру; матеріальні засоби до існування: матеріальне забезпечення, пенсійне забезпечення, соціальне забезпечення [ 178, с. 400].

Щодо поняття правового забезпечення, то К. Толкачов під ним розуміє діяльність державних органів, громадських організацій, посадових осіб і громадян щодо здійснення своїх функцій, компетенцій, обов’язків з метою створення оптимальних умов для суворої, неухильної реалізації правових приписів і правомірного здійснення прав і свобод; результат цієї діяльності, що виражається в реалізації правових приписів, прав і свобод громадян [158, с. 100].

А. Іванищук робить висновок, що адміністративно-правове забезпечення - це упорядкування, закріплення і розвиток публічною владою за допомогою всіх засобів адміністративного права суспільних відносин щодо створення нормами адміністративного права умов для здійснення судочинства, надання адміністративних послуг та охорони судової гілки влади від посягань на її незалежність. З позиції вченого, адміністративно - правове забезпечення як вихідна категорія характеризується такими рисами: є провідною категорією адміністративного права, що найбільш влучно розкриває юридичну природу динамічності адміністративного права в аналізованій сфері; є похідною від правового регулювання здійснення публічною владою за допомогою всіх засобів владного впливу на суспільні відносини з метою їх упорядкування, закріплення й розвитку; за допомогою адміністративно-правового забезпечення відносини між суб’єктами

адміністративного права набувають упорядкованої форми; має цілеспрямований характер, що спрямований на задоволення законних інтересів суб’єктів адміністративного права; складається з певних адміністративно-правових елементів [51, с.

54].

У сфері судочинства Р. Ігонін визначив адміністративно-правове забезпечення функціонування системи судів загальної юрисдикції як регламентовану адміністративно-правовими нормами діяльність суб’єктів державновладних повноважень, яка спрямована на створення необхідних умов для належного функціонування системи судів загальної юрисдикції та встановлена адміністративно-правовими нормами система гарантій

належного функціонування системи судів загальної юрисдикції [ 54, с. 40].

З позиції С. Бондар, організаційні заходи у сфері забезпечення адміністративних судів варто об’єднати в такі групи:

- правові (розроблення проектів правових актів з питань діяльності адміністративних судів);

- організаційно-штатні (розроблення структури адміністративних судів, кадрова робота);

- охоронно-профілактичні (забезпечення додержання особами, що перебувають у суді, установлених правил, виконання ними розпоряджень голови судового засідання, підтримання громадського порядку в суді, припинення проявів неповаги до суду, а також охорона приміщень суду, виконання функцій щодо державного захисту суддів, працівників суду, забезпечення безпеки учасників судового процесу);

- фінансові (розроблення і затвердження єдиних нормативів фінансового забезпечення судів);

- матеріально-технічні (капітальний ремонт, реконструкція та нове будівництво приміщень судів, а також низка інших витрат, пов’язаних із діяльністю судів);

- інформаційні (забезпечення судів нормативно-правовими актами, науковою та іншою спеціальною літературою, матеріалами судової практики, даними статистики тощо);

- організаційно-технічні (забезпечення судів необхідними технічними засобами фіксування судового процесу);

- науково-методичні (попередній розгляду проектів постанов правових актів, надання висновків щодо проектів законодавчих актів та з інших питань діяльності судів, підготовка яких потребує наукового забезпечення, розроблення методичних матеріалів з питань діяльності адміністративних судів) [14, с.

596].

Крім того А. Борко визначає адміністративно-правове забезпечення функціонування судової системи України як цілеспрямоване здійснення уповноваженими суб’єктами з метою забезпечення нормального функціонування судової системи України, суспільних інтересів і реальності прав громадян за допомогою адміністративно-правових норм та актів індивідуальної дії впорядкування, закріплення, охорони й розвитку організаційно-управлінських та інших відносин у сфері організації та діяльності судової системи України [17, с. 71].

Найбільш широко до нашої проблематики підійшов В. Бойко, який розкрив, що зміст адміністративно-правового забезпечення діяльності місцевих судів складається з сукупності засад та адміністративних інструментів діяльності публічної адміністрації щодо створення належних умов для фізичних і юридичних осіб для справедливого, своєчасного та в комфортних умовах здійсненого судочинства, надання якісних адміністративних послуг у місцевих судах, серед яких визначено теоретико- правові засади адміністративно-правового забезпечення діяльності місцевих судів, питання кадрового забезпечення та особливостей прийняття спеціальними суб’єктами публічної адміністрації адміністративних актів у цій сфері, використання інших форм і методів адміністративної діяльності, розв’язання проблеми розроблення й передання суб’єктами правотворчості необхідних законопроектів до Парламенту України на основі аналізу й урахування міжнародного досвіду, передусім загального ЄС і деяких країн- учасниць ЄС [13, с. 10].

У свою чергу А. Іванищуком сформовано поняття адміністративно - правового забезпечення судової гілки влади як цілеспрямованого нормативно-організаційного впливу норм адміністративного права, які розвивають та уточнюють конституційні норми, що визначають теоретико- правові засади функціонування судової гілки влади з метою створення належних умов для забезпечення суддями прав, свобод та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, публічного інтересу держави й суспільства в цілому.

Виявлено, що провідним внутрішнім чинником адміністративно - правового забезпечення діяльності судової гілки влади є досягнення дійсної незалежності судової гілки влади (політичної, матеріальної, управлінської, організаційної) та недоторканності суддів, які здійснюють правосуддя [51, с. 165].

Також А. Іванищук зазначив, що зміст адміністративно-правового забезпечення судової гілки влади позитивно окреслюється такими межами: адміністративних процедур щодо створення, реорганізації та ліквідації судів; визначення адміністративно-правового статусу суддів; кадрової роботи в системі судочинства; заміщення вакантних посад працівників апарату суду, їх призначення та звільнення; адміністративно-правових аспектів навчання суддів (первинного та перепідготовки) й апарату суду; установлення меж повноважень суддів, які обіймають адміністративні посади; забезпечення адміністративного контролю у сфері організації судочинства; доступу до публічної інформації та взаємодії із засобами масової інформації; регулювання адміністративної діяльності Вищої ради правосуддя, ВККСУ, органів суддівського самоврядування; організації захисту суддів, охорони приміщень судів і підтримання в них правопорядку; особливостей заохочення й дисциплінарної відповідальності суддів і працівників апарату суду; забезпечення здійснення матеріально-технічних операцій у системі судової гілки влади; адміністративної відповідальності у сфері діяльності судів [51, с. 165].

Практично апарат суду здійснює важливу функцію організаційного забезпечення роботи суду, спрямовану як на діяльність зі здійснення правосуддя, створення необхідних умов для реалізації прав і виконання обов’язків учасників судового процесу, так і на забезпечення функціонування суду як державної установи і юридичної особи та підтримання належних умов для перебування і роботи в суді його працівників і громадян. Призначення апарату суду - організаційне забезпечення роботи з реалізації функцій, що стоять перед конкретною судовою установою, та увільнення суддів від виконання технічних, підготовчих і розпорядчих завдань, не пов’язаних із відправленням правосуддя [98].

Отже, провідною функцією помічника судді є забезпечення судді всім необхідним для здійснення судочинства - як інтелектуальна адміністративна діяльність помічника судді, що забезпечує значне підвищення ефективності діяльності судової гілки влади загалом і розвантаження суддів від великого обсягу технічної роботи зокрема.

Судова влада виконує ряд функцій. Основна, найбільш важлива з них, - здійснення правосуддя. З приводу обсягу і меж цієї функції в науці конституційного права немає єдності думок. Крім правосуддя важливою функцією судової влади є судовий контроль (нагляд) за законністю та обґрунтованістю застосування заходів процесуального примусу. Як одна з функцій судової влади може розглядатися і тлумачення правових норм. Функцією судової влади є офіційне посвідчення фактів, що мають юридичне значення. Перераховані функції судової влади відзначаються «зовнішнім» характером. Поряд з ними можуть бути виділені і «внутрішні» функції, звернені головним чином до системи судових органів. Серед них - судовий нагляд за рішенням судів, судове управління, розгляд дисциплінарних проступків суддів та ін. [63, с. 204].

М. Булкат визначила, що функції судової влади у внутрішній сфері, які виокремлено через застосування критерію «за сферою діяльності», мають градацію за основними напрямками - об’єктами діяльності судової влади. Умовно їх можна поділити таким чином: щодо взаємодії з іншими складовими державної влади та «власні» функції судової влади, виконання яких у державі покладено на органи судової влади. Функції судової влади у зовнішній сфері можна умовно поділити за об’єктом діяльності на функції представництва судової влади в зовнішній сфері (у співпраці з різними міждержавними інституціями, світовою спільнотою щодо захисту прав людини та встановлення справедливості), у межах компетенції органів судової влади та участі в роботі наддержавних судових установ. Серед «власних» функцій судової влади можна виокремити функції здійснення судочинства, виховну, інформаційну, наукову тощо. Безумовно, кожна із зазначених функцій має відповідний зміст і суспільне значення [22, с. 209].

Науковець І. Марочкін, узагальнюючи норми законодавства про судоустрій, пропонував виокремлювати такі основні функції, які здійснюють

апарати судів загальної юрисдикції: інформаційно-методичне забезпечення здійснення правосуддя; документальне забезпечення роботи суду; інформаційно-комп’ютерне забезпечення здійснення правосуддя; фінансове, матеріально-технічне та соціально-побутове забезпечення роботи суду; кадрове забезпечення роботи суду; забезпечення інформаційної діяльності суду; забезпечення міжнародно-правового співробітництва судів [87, с. 6063].

Підтримуючи вищевказану позицію, П. Шпенова запропонувала виокремити такі функції апарату суду, як організаційна; інформаційно- аналітична; представницько-комунікаційна; фінансова; обслуговувальна (сервісна) [170, с. 139].

На думку І. Осики, функції помічника судді можна умовно поділити на чотири основні групи:

- дослідження й аналітика (законодавства, судової практики, узагальнення практики судді та статистики діяльності судді);

- складання документів (проекти судових рішень, постанов, ухвал суду, листів, запитів тощо);

- нагляд і контроль (підготовка слухань, строки одержання матеріалів, необхідних для розгляду справ, якість протоколів судового засідання, виконання судових рішень, відстеження повідомлень у засобах масової інформації);

- керівництво секретарем судового засідання (координація його роботи, надання необхідної підтримки і консультацій)» [103].

Метою діяльності помічника судді є виконання технічних функцій із забезпечення та обслуговування роботи судді [104]. Наприклад, заздалегідь за об’єктивними обставинами помічник судді, сприяючи здійсненню правосуддя, виконує не тільки функції помічника, але й фактично секретаря судового засідання. Так, функції секретаря судового засідання під час слухання справи (за відсутності останнього, за відсутності відповідних навичок у секретаря тощо), зокрема фіксація ходу судового засідання за допомогою технічних засобів, фактично виконується помічником судді. Виходячи з того, що помічник судді, сприяючи здійсненню правосуддя, виконує не тільки функції помічника, але й фактично секретаря судового засідання, потрібно законодавчо чітко визначити не тільки вимоги до посади помічника судді, а і його процесуальні права та обов’язки [104].

З прийняттям Закону України «Про державну службу» у практику державного будівництва України було запроваджено інститут патронатної служби, до якого й віднесено помічників суддів. Державні службовці патронатної служби виконують дорадчі функції, які визначаються згідно із завданнями, обов’язками й повноваженнями, що полягають у підготовці пропозицій, прогнозів, порад, рекомендацій, а також необхідних матеріалів для керівництва, організації контактів із громадськістю та засобами масової інформації. Конкретний перелік обов’язків і прав працівників патронатної служби визначається в посадових положеннях та інструкціях, що затверджуються посадовою особою, при якій утворена служба [65, с. 106].

М. Булкат визначила, що особливістю функцій судової влади щодо взаємодії з іншими складовими державної влади є їх зміст - правовідносини щодо діяльності складової державної влади. На основі застосування критерію «за предметом» у їх складі можна виокремити представницьку функцію або функцію співпраці з іншими складовими державної влади, їх органами; функцію контролю за діяльністю інших складових державної влади [22, с. 209].

О. Костилєв визначив функції патронатної служби як систему взаємопов’язаних організаційно-правових алгоритмів діяльності, що спрямовані на реалізацію завдань, які поставлені перед цією службою. На думку вченого, функції діяльності патронатної служби можна поділити на політико-адміністративні - директивні, нормотворчі, інформаційно- аналітичні, організаційні, секретаріату, кадрові; економічні; соціальні; гуманітарні - міжнародні, науково-дослідні, прес-служби [73, с. 118].

Таким чином, більш спеціально функції помічника судді варто поділити на такі групи:

- дослідження й аналітично-статистична (аналітика законодавства та судової практики, узагальнення практики судді та статистики діяльності судді);

- контрольно-наглядова (підготовка слухань, строки одержання матеріалів, необхідних для розгляду справ, якість протоколів судового засідання, виконання судових рішень, відстеження повідомлень у засобах масової інформації);

- організаційно-правова (складання проектів судових рішень, постанов, ухвал суду, листів, запитів тощо);

- функція керівництва секретарем судового засідання (координація його роботи, надання необхідної підтримки й консультацій).

Далі варто розкрити особливості кожної окремої функції.

Удосконалення якісних показників здійснення правосуддя передбачає систематичну роботу щодо узагальнення судової практики працівниками суду та суддями щодо окремих категорій справ. Регулярне вивчення судової практики та підготовка аналітичних звітів (узагальнень), ознайомлення з її результатами широкого кола правозастосовувачів дозволяє забезпечити реалізацію принципу однаковості судової практики. Ігнорування судом правил, створених ним самим, ставить під сумнів законність винесених рішень, в основу яких це правило було покладено. З іншого боку, при підтвердженні судом вищої інстанції правильності прийнятого рішення або при використанні вищим судом під час розгляду аналогічної справи правила, створеного судом нижчої інстанції, авторитет цього правила підсилюється і воно стає зразком розв’язання таких справ у нижчестоящих судах. Про такі випадки в літературі зазначалося, що йдеться про сформовану практику вирішення певної категорії справ, і будь-який суддя при винесенні рішення зобов’язаний керуватися правилами, виробленими судовою практикою [104; 12].

Ступінь стійкості правопорядку будь-якої держави багато в чому залежить від дотримання судами єдності в судовій діяльності. Як слушно зазначалося в літературі, змістове навантаження, яке в доктрині континентального права вкладається в поняття «судова практика», докорінно відрізняється від поняття судового прецеденту в англосаксонському праві, оскільки ці юридичні явища виникли й розвивалися в різних умовах історико-правового середовища. Термін «прецедент», як правило, використовується дослідниками, якщо йдеться про країни «загального права», а «судова практика» - щодо романо-германської сім’ї права [104].

Суд, як правило, виконує правозастосовчу, інтерпретаційну функцію. Приймаючи конкретне рішення у справі, він також ураховує судову практику щодо розгляду справ цієї категорії вищими судовими інстанціями, що склалася і може мати різну форму для того, щоб рішення не було скасовано при його перевірці в апеляційному або касаційному порядку. Правотворча функція суду виникає тільки під час подолання прогалини у праві й законодавстві. Тому ми розрізняємо прецедент правостворення і його застосування та прецедент тлумачення і правозастосування [там само].

Результатами узагальнення судової практики є створення загальних правил, що у свою чергу формують певний тип поведінки у визначених суб’єктів - суддів, тобто як, який закон і до яких відносин вони будуть застосовувати в певних типових ситуаціях. Окремі прецедентні рішення було враховано і в підготовці роз’яснень, які, на нашу думку, в більшості випадків виробляються на підставі прецедентів тлумачення й застосування, що припускається вищою судовою інстанцією [104].

Судова статистика та вдосконалення судової статистичної звітності в Україні визначають мету, завдання та основні напрямки роботи судів України щодо вдосконалення процесів збирання, оброблення, аналізу, поширення та оприлюднення статистичних даних про роботу судової системи, а також стан здійснення правосуддя в Україні. Метою судової статистики в Україні є сприяння ефективному функціонуванню, прозорості та підзвітності судової системи в Україні через забезпечення її якісними статистичними даними, які необхідні для прийняття обґрунтованих управлінських рішень і звітування про ефективність правосуддя в Україні. Судова статистика призначена для вироблення якісних статистичних даних з метою задоволення інформаційних потреб органів судової влади України на загальнодержавному й регіональному рівнях, а також на рівні окремого суду. Крім того судова статистика слугує для задоволення потреб зовнішніх користувачів у якісній статистичній інформації та інформування широкого кола громадськості через оприлюднення статистичних даних про стан здійснення правосуддя в Україні [89].

Статистична звітність має бути в доступному та зрозумілому вигляді, простою у використанні й містити узагальнювальні показники щодо стану здійснення правосуддя в Україні. Судова статистика має забезпечувати збір достовірних даних на рівні суду. Судова статистика має гарантувати адекватність даних за критеріями якості статистичної інформації. Це означає, що на постійній основі потрібно проводити оцінювання ступеня відповідності показників судової статистики основним критеріям якості статистичної продукції, які рекомендовані Європейською статистичною системою, а саме релевантності, точності, своєчасності, пунктуальності, доступності, зрозумілості / ясності, послідовності / узгодженості та зіставності / порівняльності. Судова статистика має підтримувати процес оцінювання якості роботи суду. Застосування статистичних методів дослідження допомагає краще розібратись в особливостях соціально - економічного розвитку держав, їхніх правових систем, оцінювати ефективність діяльності роботи судів. Статистика - це міст, який з’єднує теорію і практику соціального пізнання [89].

Отже, функція дослідження й аналітично-статистична функція помічника судді полягає в узагальненні юридичних фактів за певними категоріями справ для інформування суспільства про стан дотримання громадського порядку з метою розвитку засад правової держави.

Діяльність держави та її органів з реалізації функцій держави здійснюється в різних формах. Існує кілька класифікацій форм здійснення функцій держави. Звичайно виділяють правові та організаційні форми здійснення функцій держави. Правові форми - це діяльність органів держави, пов’язана з ухваленням і виданням правових актів, а саме: правотворча, правозастосовна, правоохоронна, правоінтерпретаційна. Організаційні форми здійснення функцій держави - поточна технічна, господарська, статистична діяльність, спрямована на розв’язання конкретних завдань. Кожна функція держави здійснюється одночасно і в правових, і в організаційних формах. Так, контрольно-наглядова полягає в тому, що органи державної влади спостерігають за точним та однаковим виконанням і застосуванням законів [76, с. 78].

Судовий контроль спрямований на охорону, захист суб’єктивних прав, які можуть бути порушені застосуванням незаконного нормативно-правового акта. Судовий контроль розрахований на силу заінтересованості кожного окремого громадянина в недопущенні порушення його законних прав. Судовий контроль в Україні має непрямий характер, оскільки контролюється не законність самих законів, а законність нормативно-правових актів, які базуються на законах, і законність дій службових осіб, які виконують ці закони [83, с. 54].

Важливим призначенням (функцією) судової влади у правовій державі є захист прав і свобод людини. Судова влада має своїм завданням контролювати законність дій виконавчої влади, розглядаючи й вирішуючи претензії (скарги) громадян та їх організацій (юридичних осіб) щодо актів (дій) органів виконавчої влади та їх посадових осіб. Вирішуючи суперечки про право та юридично значущі конфлікти, що виникають між різними суб’єктами (фізичними та юридичними особами), вони підтримують і зміцнюють у суспільстві стан законності, утримують органи виконавчої влади у визначених Конституцією, іншими законами рамках їх діяльності [83, с. 54].

М. Запорожець визначив, що значущість контролю в належній організації позапроцесуальної діяльності місцевого загального суду зумовлена його метою, яка полягає в тому, щоб виявити фактичний стан справ у певному процесі, зіставити відповідність цього стану наміченим цілям і в разі необхідності застосувати коригувальні заходи для приведення підконтрольного об’єкта до належного стану. Звідси призначенням контролю у сфері позапроцесуальної діяльності суду є організаційний вплив суб’єктів судового управління на об’єкти управління, спрямований на створення умов, необхідних для забезпечення ефективної, доцільної та законної діяльності працівників суду та його апарату. Це його, так би мовити, вторинне призначення, а головне полягає у створенні необхідних умов для здійснення правосуддя - основної функції органів судової влади [47, с. 14].

Контрольні правовідносини в місцевих загальних судах розглядаються означеним ученим як особливий вид суспільних відносин у сфері позапроцесуальної діяльності суду, які регулюються нормами адміністративного права і в межах яких виявлено контрольні повноваження суб’єктів контролю. Предметом контролю за позапроцесуальною діяльністю суду визнаються конкретні адміністративно-правові відносини, які виникають за участю суддів, працівників апарату суду й пов’язані з виконанням зазначеними особами покладених на них обов’язків, дотриманням правил або вимог, установлених нормативними актами [там само].

Контрольні функції суду перехрещуються з організаційними, оскільки, виявивши недоліки в позовних заявах, суддя мусить не тільки вчасно скласти про це ухвалу, а й організувати, проконтролювати та дати розпорядження, щоб цю ухвалу було вчасно надіслано позивачеві для усунення недоліків [79].

Організаційно-правова функція суду є однотипною в усіх галузях процесуального права. Її ще можна назвати організаційно-процесуальною функцією, оскільки хоча ця функція і є організаційною, але врегульована вона в усіх процесуальних кодексах процесуальними нормами суду, які полягають в організації судом судової процедури незалежно від стадії й виду судочинства. Ця функція суду є надзвичайно важливою, адже від неї залежить процесуальна робота суду в подальшому. Так, завданням суду під час отримання позовної заяви з точки зору його організаційно-процесуальної функції є переконання в тому, що позивач дотримався всіх вимог процесуального законодавства під час складання позовної заяви [79].

Отже, організаційно-правова функція помічника судді полягає у проведенні підготовчих заходів щодо розгляду справи, які включають організаційно-правові дії щодо документації, нагляду за їх оформленням і доведення до відповідних учасників судового процесу.

Належна взаємодія між помічником суді та секретарем судового засідання є досить важливим чинником здійснення правосуддя, тому цим посадовим особам слід володіти відповідними навичками в обсязі, необхідному для виконання своїх посадових обов’язків [104].

Заздалегідь за об’єктивними обставинами помічник судді, сприяючи здійсненню правосуддя, виконує не тільки функції помічника, але й фактично секретаря судового засідання. Слід зазначити, що на помічника судді його посадовими обов’язками покладено безпосереднє здійснення контролю та координування роботи секретаря судового засідання, а саме:

- помічник судді контролює надходження та приєднання до судової справи відповідних матеріалів;

- здійснює контроль за підготовкою судових засідань, які проводяться під головуванням судді, контролює своєчасність повідомлення про день і час проведення судового засідання осіб, які беруть участь у справі;

- здійснює перевірку правильності та своєчасності оформлення протоколів судового засідання у справах, що перебувають у провадженні судді, здійснення контролю за своєчасним здаванням секретарем судового засідання судових справ, розглянутих під головуванням судді;

- координує роботу та надає при цьому методичну і практичну допомогу секретарю судового засідання з питань забезпечення фіксування судового процесу технічними засобами [104].

Отже, функція керівництва секретарем судового засідання полягає в певній координації його роботи, наданні помічником судді необхідної підтримки й консультацій, практичному нагляді за порядком фіксації судового процесу з метою якісного здійснення судочинства.

Новий Закон України «Про державну службу» змінив основні засади поняття державної служби та передбачив як окремий інститут патронатну службу, яка протиставляється державним службовцям за обсягом функцій та повноважень. Наразі існує нормативне визначення поняття «службова особа», яке охоплює випадки здійснення працівником організаційно- розпорядчих та адміністративно-господарських функцій [163].

Згідно з Положенням про помічника судді, затвердженим рішенням Ради суддів України від 25.03.2011 № 14, до обов’язків помічників суддів не належить здійснення жодних функцій держави, зокрема організаційно- розпорядчих чи адміністративно-господарських. Разом із тим здійснення помічником судді відповідно до норм цього Положення консультативно - дорадчих функцій не охоплюється діяльністю службових осіб [118].

Ключовими тут є словосполучення «організаційно -розпорядчі функції» та «адміністративно-господарські функції», детальної характеристики яких законодавець не дає. Традиційно в правозастосуванні використовують роз’яснення, що містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про хабарництво» від 2002 року, згідно з якою організаційно-розпорядчі обов’язки - це обов’язки щодо здійснення керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності. Такі функції виконують, зокрема, керівники міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних, колективних чи приватних підприємств, установ і організацій, їхні заступники, керівники структурних підрозділів, їхні заступники, особи, які керують ділянками робіт. Адміністративно - господарські обов’язки - це обов’язки щодо управління або розпорядження державним, колективним чи приватним майном. Такі повноваження в тому чи іншому обсязі є в начальників планово-господарських, постачальних, фінансових відділів і служб, завідувачів складів, магазинів, майстерень, ательє, їхніх заступників, керівників відділів підприємств, відомчих ревізорів і контролерів тощо. Таким чином, помічники суддів однозначно не здійснюють адміністративно-господарських функцій [164].

Також звертає на себе увагу та обставина, що організаційно -розпорядчі обов’язки тотожні функціям посадової особи, тобто передбачають керівництво людьми чи процесом. Визначення понять «організаційний» та «розпорядчий» підтверджують такі висновки. Так, Великий тлумачний словник сучасної української мови визначає «організаційний» як «пов’язаний з організацією чого-небудь», «який здійснює організацію чого-небудь». У свою чергу «організовувати» - «створювати, засновувати що-небудь, залучаючи до цього інших, спираючись на них». «Розпоряджатися» ж означає: «1) давати розпорядження, наказ; 2) діяти стосовно до кого-, чого- небудь на свій розсуд». Так само «організаційно-розпорядчий документ» - вид письмового документа, в якому фіксують рішення щодо адміністративних й організаційних питань, а також питань управління, взаємодії, забезпечення та регулювання діяльності органів влади, установ, підприємств, організацій, їхніх підрозділів і посадових осіб [164].

Отже, оскільки помічник судді є патронатним службовцем, він практично може здійснювати адміністративно-господарську функцію, що полягає в організації ним судового процесу, наданні певних адміністративних розпоряджень щодо інших учасників судового процесу.

Визначившись з функціями, варто окреслити завдання помічника судді. Тлумачний словник розкриває поняття «завдання» як наперед визначений, запланований для виконання обсяг роботи, справа і т. ін.; мета, до якої прагнуть; те, що хочуть здійснити [11, с. 200].

Оскільки помічник судді є складовою апарату суду, то варто визначити завдання апарату суду. Так, з позиції П. Шпенової, основним завданням апарату суду є забезпечення безперебійної роботи судової установи та сприяння суддям у виконанні їх головної функції - відправленні правосуддя, здійснюючи діяльність, яка безпосередньо не стосується відправлення правосуддя. Працівники апарату суду виконують значний обсяг роботи щодо організації процедури судового розгляду, підготовки справи до слухання, перебігу судового процесу й подальшого спрямування справи. Вони безпосередньо спілкуються з відвідувачами суду, сторонами процесу, від професійності їхніх дій залежить ефективність судового процесу й формування громадської думки про судову установу. Апарат суду також може розглядатись як посередник під час взаємодії судів з органами виконавчої та законодавчої влади [170, с. 139].

Також помічник судді є патронатним службовцем, а тому варто розкрити й завдання патронатної служби. О. Костилєв визначив, що завдання патронатної служби - це надання допомоги міністрові у здійсненні його повноважень, забезпеченні його зв’язків зі структурними підрозділами міністерства та органами, діяльність яких координує міністр, а також з органами державної влади, міжнародними організаціями, засобами масової інформації, громадськістю, та виконанні інших доручень міністра. Завдання, які стоять перед патронатною службою міністра, конкретизують її мету та засоби її досягнення [73, с. 107].

Відповідно, з позиції О. Костилєва, завданнями патронатної служби міністра є: забезпечення оперативної взаємодії міністра зі структурними підрозділами міністерства та органами виконавчої влади, діяльність яких спрямовується та координується міністром, іншими центральними органами виконавчої влади, а також з Адміністрацією Президента України, Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України та іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, міжнародними організаціями тощо; організаційне, аналітичне та інше забезпечення діяльності міністра щодо забезпечення формування та реалізації єдиної державної політики, яку формує та реалізовує міністерство; взаємодія із засобами масової інформації та громадськістю з метою інформування населення щодо реалізації державної політики [73, с. 108].

Слід зауважити, що, на думку О. Костилєва, як мета, так і завдання патронатних служб міністрів у системі публічного адміністрування мають бути типовими, оскільки міністри як політичні діячі, члени Кабінету Міністрів України, виконуючи свої політичні функції, потребують інформаційного, консультативного, експертно-аналітичного, правового та іншого забезпечення власної діяльності, направленої на проведення бюджетної, фінансової, цінової, інвестиційної, зокрема амортизаційної, податкової, структурно-галузевої політики; політики у сферах праці та зайнятості населення, соціального захисту, охорони здоров’я, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування [73, с. 108].

Отже, завдання помічника судді - це провідні заходи, які поєднуються з повноваженнями помічника суду й відображають його роль у судовій системі та спрямовані на реалізацію основних функцій судочинства й надання якісних адміністративних послуг у цій сфері.

Далі варто більш спеціально підійти до завдань безпосередньо помічника судді. Так, основним його завданням є максимальне сприяння ефективному й своєчасному правосуддю [104].

Отже, основним завданням помічника судді є сприяння правосуддю через організаційно-правове забезпечення учасників судочинства, яке передбачається внутрішніми нормами та адміністративним законодавством з метою захисту публічного інтересу суспільства у сфері судоустрою.

Згідно з чинним законодавством України помічник судді не виконує дій зі здійснення правосуддя, але надає судді допомогу в межах установлених повноважень. Його основними завданнями є складання для судді проектів документів; підбір законодавства та судової практики, необхідних для розгляду суддею конкретної справи; ознайомлення учасників процесу з матеріалами судових справ; підготовка матеріалів для розгляду судової справи та контроль за виконанням відповідних документів тощо. Делегування частини повноважень (підготовка проекту рішення суду) помічнику дозволило значно збільшити продуктивність роботи судді. Таким чином, вирішення проблеми збільшення обсягу роботи судді останніми роками стало можливим завдяки введенню посади помічника судді [104; 118].

Функціонально помічники суддів виконують інтелектуальні завдання, пов’язані з аналітикою, дослідженням і вивченням справ, законодавства, відстежують документацію, пов’язану з провадженнями у справах [103].

Отже, до додаткових завдань помічника судді слід віднести підготовчі дії щодо документованого забезпечення суду й аналітичні та статистичні напрямки стосовно організації роботи суду.

Усе вищевикладене дає підстави вважати, що:

- провідною функцією помічника судді є забезпечення судді всім необхідним для здійснення судочинства - інтелектуальна адміністративна діяльність помічника судді, що забезпечує значне підвищення ефективності діяльності судової гілки влади загалом і розвантаження суддів від великого обсягу технічної роботи зокрема;

- для помічника судді зовнішні функції судочинства (здійснення правосуддя, судового контролю, тлумачення правових норм, посвідчення фактів, що мають юридичне значення) трансформуються у внутрішньо - забезпечувальний напрямок діяльності щодо виконання делегованих від судді допоміжних повноважень;

- більш спеціально функції помічника судді варто поділити на такі групи: дослідження й аналітично-статистична (аналітика законодавства та судової практики, узагальнення практики судді та статистики діяльності судді), контрольно-наглядова (підготовка слухань, дотримання строків одержання матеріалів, необхідних для розгляду справ, забезпечення якості протоколів судового засідання, виконання судових рішень, відстеження повідомлень у засобах масової інформації), організаційно-правова (складання проектів судових рішень, постанов, ухвал суду, листів, запитів тощо), функція керівництва секретарем судового засідання (координація його роботи, надання необхідної підтримки і консультацій);

- функція дослідження й аналітично-статистична функція помічника судді полягає в узагальненні юридичних фактів за певними категоріями справи для інформування суспільства щодо стану дотримання громадського порядку з метою розвитку засад правової держави;

- організаційно-правова функція помічника судді полягає у проведенні підготовчих заходів щодо розгляду справи, які включають організаційно - правові дії щодо документації, нагляду за їх оформленням і доведенням до відповідних учасників судового процесу;

- функція керівництва секретарем судового засідання полягає в певній координації його роботи, наданні помічником судді необхідної підтримки й консультацій, практичному нагляді за порядком фіксації судового процесу з метою якісного здійснення судочинства;

- оскільки помічник судді є патронатним службовцем, він практично може здійснювати адміністративно-господарську функцію, що полягає в організації ним судового процесу, наданні певних адміністративних розпоряджень щодо інших учасників судового процесу.

- основним завданням помічника судді є сприяння правосуддю через організаційно-правове забезпечення учасників судочинства, що передбачається внутрішніми нормами та адміністративним законодавством з метою захисту публічного інтересу суспільства у сфері судоустрою. До додаткових завдань помічника судді слід віднести підготовчі дії щодо документованого забезпечення суду й аналітичні та статистичні напрямки стосовно організації роботи суду.

Отже, функції помічника судді - це основні напрямки, які виражають зміст його діяльності та розкриваються через сукупність організаційно - правових заходів, спрямованих на досягнення мети діяльності помічника судді, з яких провідною визначено забезпечення здійснення суддею функцій судочинства як високоінтелектуальної адміністративної діяльності. Завдання помічника судді варто визначити як адміністративні заходи, які поєднуються з повноваженнями особи патронатної служби в судочинстві та відбивають його роль у судовій системі, спрямовані на реалізацію основних функцій судочинства та надання якісних адміністративних послуг у цій сфері.

2.2

<< | >>
Источник: ПАНЧУК ВЛАДИСЛАВ АНАТОЛІЙОВИЧ. АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС ПОМІЧНИКА СУДДІ В УКРАЇНІ. ДИСЕРТАЦІЯ подається на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. Київ - 2018. 2018

Еще по теме Завдання та функції помічника судді:

  1. Принципи, функції та повноваження державної виконавчої служби
  2. Порівняльна характеристика помічника та стажиста адвоката
  3. 1.2. Альтернативні способи вирішення спорів
  4. Особливості адміністративно-правового статусу апарату місцевого суду
  5. АНОТАЦІЯ
  6. ВСТУП
  7. Поняття та зміст адміністративно-правового статусу помічника судді
  8. Місце і роль помічника судді в судовій гілці влади
  9. Принципи діяльності помічника судді
  10. Висновки до розділу 1
  11. Завдання та функції помічника судді
  12. Адміністративні обов’язки помічника судді в Україні
  13. Адміністративні права помічника судді в Україні
  14. Висновки до розділу 2
  15. 3.1 Зарубіжний досвід визначення статусу помічника судді
  16. 3.2 Удосконалення адміністративно-правового статусу помічника судді в Україні
  17. Висновки до розділу 3
  18. ВИСНОВКИ
  19. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -