Заходи забезпечення реалізації адміністративно-правового статусу працівника Національної поліції України

Працівники поліції можуть реалізувати свій адміністративно-правовий статус лише за умови існування відповідних заходів забезпечення такої реалізації. Причому відповідні заходи повинні бути закріплені в законодавстві України та мати відповідний механізм застосування.

Як вірно зазначають В. С. Венедиктов та М. І. Іншин, визначення в системі гарантій проходження служби особами рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ двох груп — умов і засобів — має теоретично-практичну значущість. Зокрема, теоретичне значення полягає у поглибленому доктринальному визначенні їх особливостей; практичне — можливість подальшого удосконалення механізму їх реалізації, кожен з яких має свої особливості [156, с. 145]. Таким чином, гарантії входять до структури адміністративно-правового статусу працівника Національної поліції. При цьому, необхідно враховувати, що вони включають в себе не тільки правові заходи, але і інші, зокрема, організаційного, психологічного та іншого характеру.

Для визначення конкретної системи гарантій та інших заходів забезпечення реалізації адміністративно-правового статусу працівника поліції передусім з’ясуємо значення категорії «гарантії». В юридичній літературі цьому питанню присвячена значна кількість досліджень [157, с. 12; 158, с. 29; 159, с. 116; 160, с. 32; 161, с. 519; 162, с. 24], кожне з яких розкриває окремий аспект гарантій або комплексно вивчає означену проблематику.

В юридичній енциклопедії Ю. С. Шемшученка правові гарантії визначаються як один з видів гарантій, встановлених законами для забезпечення використання, додержання, неухильного виконання і правильного застосування норм права всіма органами держави, громадськими організаціями, службовими особами і громадянами [163, с.

Необхідно погодитись з думкою А. В. Пономаренка, який зазначає, що поняття «гарантія» широко поширилось у різних сферах людської дальності, зокрема, в побутовому та непрофесійному мовленні, що не могло не позначитися на його застосуванні в юриспруденції. Вчений запропонував розуміти під юридичними гарантіями відображені у нормативно-правових актах, які приймаються уповноваженими на те державними органами, сукупність умов, способів та засобів, за допомогою яких визначаються умови і порядок реалізації, здійснення прав і свобод особи, а також їх охорону, захист та відновлення у разі порушення [164, с. 38, 39].

Системно дослідивши різноманітні наукові визначення поняття «гарантії», В. В. Марков дійшов висновку, що воно переважно визначається через різні терміни, серед яких найбільш поширеними є: норми, принципи, умови, чинники, вимоги, засоби, способи, процедури, інститути, тощо. На думку вченого, всі вони мають місце, однак, ключовою та узагальнюючою категорією для характеристики гарантій виступає термін «засоби», оскільки він об’єднує всі інші елементи, які можна назвати засобами, а саме: норми, принципи, фактори, процедури, інститути, тощо [165, с. 83]. Погоджуючись з думкою науковця, вважаємо, що гарантії реалізації адміністративно- правового статусу працівника поліції доцільно визначити як правові, організаційні, соціально-економічні та інші засоби, визначені законодавством України, що сприяють виконанню поліцейським своїх посадових обов’язків та забезпечують реалізацію їх повноважень.

В науковій літературі пропонуються різні підходи до класифікації гарантій діяльності працівників органів внутрішніх справ.

Так, Н. Г. Павленко вважає, що систему юридичних гарантій законності в адміністративній діяльності персоналу міліції складають: правові умови (стан чинного права і законодавства, стабільність режиму законності та ін.), правові засоби (право на судовий захист, на оскарження рішень та дій працівників поліції, тощо), організаційно-правові заходи (здійснення контролю за діяльністю правоохоронців та ін.) [166, с.

В. С. Венедиктов та М. І. Іншин до юридичних гарантій стабільності та підвищення ефективності державної служби в органах внутрішніх справ віднесли такі: належне правове регулювання проходження державної служби; відповідна заробітна плата; організаційні стимули; професійні стимули, насамперед незалежність; трудові стимули, пов’язані з характером роботи і досягненням особистих цілей, що відповідають особистим цінностям; престиж і соціальний стан; стимули, пов’язані з кар’єрою і просуванням по службі в органах внутрішніх справ; фінансові і економічні стимули; колективне стимулювання праці державних службовців органів внутрішніх справ; соціально-правовий захист державних службовців органів внутрішніх справ; їх юридична відповідальність [156, с. 148]. Вченими вводиться поняття «стимули», які у буквальному розумінні означають «спонукання», «зацікавленість». Вживання даного терміну свідчить про те, що, по-перше, гарантії — це певні зовнішні регулятори; по-друге, їх завданням є спонукати до добровільного вчинення певних дій або утримання від них, тобто зацікавити в цьому.

На підставі аналізу вітчизняного законодавства А. Т. Комзюк виділив такі види гарантій, що надаються працівникам органів внутрішніх справ:

1) перепідготовка (перекваліфікація) та підвищення кваліфікації зі збереженням грошового утримання; 2) щорічна оплачувана відпустка;

3) медичне обслуговування працівників органів внутрішніх справ, а також членів їхніх родин; 4) пенсійне забезпечення за вислугу років та пенсійне забезпечення членів сім’ї працівника органів внутрішніх справ в разі його смерті, що настала у зв'язку з виконанням ним службових обов'язків;

5) обов’язкове державне страхування співробітників органів внутрішніх справ; 6) компенсації витрат працівників органів внутрішніх справ на комунальні послуги та інших витрат, пов'язаних із службово-трудовою діяльністю; 7) гарантії і компенсації працівникам, які поєднують службу в органах внутрішніх справ із навчанням; 8) гарантії та компенсації працівникам органів внутрішніх справ, які направлені для проходження служби в іншу місцевість; 9) гарантії та компенсації працівникам, які звільняються з органів внутрішніх справ [167].

Гарантії професійної діяльності поліцейських визначені в ст. 62 та в інших статтях Закону України «Про Національну поліцію». На підставі їх аналізу можна виділити такі види заходів забезпечення реалізації адміністративно-правового статусу працівника поліції:

1) гарантії-умови. До них передусім належить фактичний стан

законодавчого забезпечення діяльності поліцейських: визначення

повноважень та обов’язків поліцейських, закріплення обмежень щодо діяльності поліцейських, умов та підстав застосування поліцейських заходів, порядку проведення добору на посаду поліцейського, визначення кваліфікаційних вимог, що висуваються до кандидата на посаду поліцейського певного рівня, тощо;

2) організаційно-правові гарантії. В науковій літературі підкреслюється, що організаційно-правові гарантії реалізації прав і свобод — це механізм держави, органи місцевого самоврядування, посадові особи, політичні партії і громадські організації, засоби масової інформації, міжнародні правозахисні організації та їх діяльність у сфері правотворчості і правозастосування, спрямована на створення сприятливих умов для реального користування громадянами своїми правами і свободами [168, с. 12].

Отже, сутність цих гарантій полягає в створенні органами державної влади таких умов, які забезпечують можливість реалізації поліцейським своїх повноважень.

До них належить такі як: забезпечення належними умовами для виконання покладених на поліцейського службових обов’язків; створення умов для взаємодії з органами правопорядку та іншими органами державної влади, а також органами місцевого самоврядування відповідно до закону та інших нормативно-правових актів; користування повноваженнями, передбаченими законодавством, незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу, тощо.

Характерно, що в міжнародних актах також містяться організаційно- правові гарантії. Наприклад, в Резолюції Парламентської Асамблеї Ради Європи № 690 (1979) «Про Декларацію про поліцію» зазначається, що: професійні, психологічні та матеріальні умови, в яких офіцер поліції повинен виконувати свої обов’язки, мають бути такими, щоб захищати його чесність, неупередженість та гідність; офіцер поліції повинен отримати ретельну загальну підготовку, професійну підготовку та підвищення кваліфікації, а також відповідне навчання з соціальних проблем, демократичних свобод, прав людини і, зокрема, Європейської конвенції з прав людини, тощо [81];

3) гарантії інформаційно-правового забезпечення. Ці гарантії можна визначити як інформаційні засоби, що сприяють виконанню поліцейським своїх посадових обов’язків та забезпечують реалізацію їх повноважень.

До таких гарантій можна віднести: закріплення права на отримання в органах поліції в установленому порядку інформації, у тому числі з обмеженим доступом, та матеріалів, необхідних для належного виконання покладених на поліцейського обов’язків; користування базами (банками) даних Міністерства внутрішніх справ України та інших органів державної влади; надання можливості поліції створювати власні бази даних, необхідні для забезпечення щоденної діяльності органів (закладів, установ) поліції у сфері трудових, фінансових, управлінських відносин, відносин документообігу, а також міжвідомчі інформаційно-аналітичні системи, необхідні для виконання покладених на неї повноважень [1];

4) гарантії забезпечення особистої безпеки поліцейського та безпеки членів його сім’ї. Ці гарантії становлять важливу групу в системі гарантій забезпечення реалізації повноважень поліцейського, оскільки завдяки їм створюються умови для запобігання або суттєвого зниження ризику заподіяння фізичної шкоди здоров’ю та/або життю поліцейського і членів його сім’ї.

Такі гарантії визначені не тільки Законом України «Про Національну поліцію», але і рядом інших законодавчих актів, зокрема, Законом «Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів» [19] та ін.

5) гарантії правового захисту поліцейського. Ці гарантії сприяють захисту прав поліцейського, що пов’язані з його статусом людини, які зберігаються за ним, незважаючи на зайняття посади в органах поліції, а також ті гарантії, завдяки яким створюються правові умови для реалізації його власних повноважень. Вони визначені Конституцією України [74], Законами України «Про Національну поліцію» [1], «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» [169] та ін.

До гарантій цієї групи належать: створення умов та гарантування реалізації громадських та особистих прав поліцейського (участь у всеукраїнському і місцевих референдумах, а також у виборах, право бути обраними до відповідних місцевих рад та інших виборних державних органів згідно з Конституцією України, тощо); право захищати свої права, свободи та законні інтереси всіма способами, що передбачені законом; визнання законом поліцейського під час виконання покладених на поліцію повноважень представником держави; встановлення обов’язковості для виконання всіма фізичними та юридичними особами законних вимог поліцейського; законодавче закріплення, що поліцейський під час виконання покладених на нього обов’язків підпорядковується тільки своєму безпосередньому та прямому керівнику; встановлення заборони кожному, крім безпосереднього і прямого керівника (за винятком випадків, прямо передбачених законом), надавати будь-які письмові чи усні вказівки, вимоги, доручення поліцейському або іншим способом втручатися в законну діяльність поліцейського, у тому числі діяльність, пов’язану з кримінальним провадженням або провадженням у справах про адміністративні правопорушення; зобов’язання поліцейського надавати пояснення з приводу справ та матеріалів, які перебувають у нього в провадженні, а також надання їх для ознайомлення лише у випадках та в порядку, визначеному законом; заборона покладати на поліцейського виконання обов’язків, не визначених законом, та використання його для виконання завдань, не пов’язаних з проходженням служби в органах поліції (порушення такої заборони тягне за собою відповідальність згідно із законом); право залучати поліцейських до участі у ліквідації наслідків аварій, катастроф, стихійного лиха та в інших окремих випадках лише за рішенням Верховної Ради України, тощо;

6) гарантії соціального захисту поліцейського. В науковій літературі під соціальним захистом розуміють діяльність держави щодо встановлення та реалізації гарантій соціально-економічних і соціально-культурних прав, які надаються на умовах, передбачених законом чи договором, і спрямовані на формування та розвиток професійних якостей та задоволення матеріальних та моральних потреб згідно з тим соціально-правовим статусом, який службові особи посідають в суспільстві [170, с. 218].

Належний рівень соціально-економічного забезпечення поліцейського та особи, яка була звільнена з поліції у зв’язку із виходом на пенсію, є важливою гарантією забезпечення належного виконання покладених на поліцейського обов’язків. На обґрунтування даного твердження можна навести наступні аргументи: по-перше, належний рівень забезпечення підвищує престиж роботи поліцейського і, відповідно, зменшує рівень корумпованості поліції; по-друге, високий соціальний статус поліцейського створює умови для поваги до нього зі сторони суспільства, підвищення рівня суспільної довіри; по-третє, співвідносний рівень оплати праці та інших виплат і компенсацій забезпечує більш відповідальне ставлення поліцейських до виконуваних ними обов’язків.

До групи гарантій соціального захисту поліцейського відносяться: гарантування своєчасного і в повному обсязі грошового забезпечення та інших компенсаційних виплат відповідно до закону та інших нормативно- правових актів України; гарантування безоплатного медичного забезпечення в закладах охорони здоров’я Міністерства внутрішніх справ України; надання права членам сімей поліцейських (дружині (чоловікові), дітям до 18 років, а в разі їх навчання у вищих навчальних закладах — до 23 років), а також членам сімей поліцейських, які загинули (померли), пропали безвісти, стали інвалідами під час проходження служби в поліції (у тому числі під час участі в міжнародних миротворчих операціях), на безоплатне медичне обслуговування в закладах Міністерства внутрішніх справ України; забезпечення поліцейських житлом на підставах і в порядку, визначених житловим законодавством, причому поліцейським, які згідно із законом визнані такими, що потребують поліпшення житлових умов, житлова площа надається в першочерговому порядку; надання одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського, якщо це пов’язано з виконанням службових повноважень, тощо.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» від 11 листопада 2015 р.

№ 988, поліцейські мають право на грошове забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Зокрема, встановлені такі надбавки: надбавка за виконання функцій державного експерта з питань таємниць та надбавка за службу в умовах режимних обмежень — у розмірах та порядку, визначених законодавством; доплата за службу в нічний час — у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час; надбавка за безперервний стаж на шифрувальній роботі — у розмірі до 20 відсотків посадового окладу. Надбавка виплачується особам, які безпосередньо зайняті на шифрувальній роботі; доплата за науковий ступінь кандидата або доктора наук з відповідної спеціальності, якщо діяльність за профілем відповідає науковому ступеню, — у розмірі відповідно 5 і 10 відсотків посадового окладу [171].

Пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» [172];

7) службово-трудові гарантії. Аналіз Закону України «Про Національну поліцію» дозволяє віднести до цієї групи гарантій наступні: право на укладення контракту про проходження служби; право на утворення з метою захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів поліцейських відповідно до вимог законодавства професійних спілок; причому обмеження прав професійних спілок поліцейських порівняно з іншими професійними спілками не допускається; право на безоплатне користування під час виконання поліцейських повноважень всіма видами громадського транспорту міського, приміського і місцевого сполучення (крім таксі), а також попутним транспортом, а поліцейські, які виконують повноваження поліції на транспортних засобах, крім того, мають право на безоплатний проїзд у поїздах, на річкових і морських суднах; право поліцейського на щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених законом; право поліцейських на додаткові відпустки у зв’язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки [173]; під час службових відряджень надання поліцейським права на позачергове придбання квитків на всі види транспорту і розміщення в готелях при пред’явленні службового посвідчення та посвідчення про відрядження; можливість переміщати поліцейського по службі залежно від результатів виконання покладених на нього обов’язків та своїх професійних, особистих якостей; гарантування присвоєння спеціальних звань, тощо [1];

8) гарантії належного виконання поліцейським своїх посадових обов’язків та недопущення зловживання своїм службовим становищем. Сутність цієї групи гарантій полягає в тому, що для реалізації поліцейським своїх повноважень важливим є створення умов для забезпечення дотримання прав громадян та захисту їх від зловживання державно-владними повноваженнями, в тому числі при виконанні поліцейських функцій.

До таких гарантій слід віднести: гарантування дотримання прав і свобод людини, визначених Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяння їх реалізації під час виконання поліцейським своїх завдань; встановлення суворої заборони поліцейському сприяти, здійснювати, підбурювати або терпимо ставитися до будь-яких форм катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання; встановлення обов’язку поліцейського діяти виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; заборона поліцейському виконувати злочинні чи явно незаконні розпорядження та накази; визначення в законодавстві принципів відкритості та гласності діяльності поліції в межах, визначених Конституцією та законами України; покладення обов’язку здійснення поліцейським своїх повноважень в тісній співпраці та взаємодії з населенням, територіальними громадами та громадськими об’єднаннями на засадах партнерства і спрямування на задоволення їхніх потреб; встановлення громадського контролю за діяльністю поліції, тощо.

Отже, правова природа гарантій забезпечення реалізації адміністративно-правового статусу поліцейського полягає в тому, що лише за наявності певних правових, організаційних, фінансових, матеріально- технічних та інших умов та вжиття певних заходів можливе повне, своєчасне та належне виконання поліцейським своїх повноважень. В основному гарантії виражаються в наданні поліцейському додаткових прав та покладанні кореспондуючих обов’язків на державні органи, їх посадових осіб, громадян, інших фізичних та юридичних осіб. В механізмі гарантування також важливого значення набувають заходи державного примусу — застосування юридичної відповідальності як до поліцейського, який допускає вчинення правопорушення, так і до інших осіб, які порушують права поліцейського або іншим чином перешкоджають здійсненню його повноважень.