ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Системні перетворення, які відбуваються протягом останніх років у правоохоронній сфері в Україні, обумовлюють потребу створення ефективної моделі кримінальної юстиції - комплексу інституцій та нормативних засад, спрямованих на забезпечення діяльності, головною метою якої є встановлення справедливості та істини у кримінальному провадженні, запобігання правопорушенням та притягнення винних осіб до відповідальності.

Указом Президента України від 20 травня 2015 року № 276/2015 була схвалена Стратегія реформування судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів на 2015-2020 роки, в якій наголошено на тому, що судова система України та суміжні правові інститути повинні працювати, керуючись принципом верховенства права, ефективно, продуктивно та скоординовано, і стати підзвітними громадянам України, вільними від будь- якого політичного впливу, та відповідати стандартам і передовим практикам Європейського Союзу.

У таких умовах постає завдання забезпечення на паритетних засадах безпеки громадян й утвердження їхніх прав, свобод, гарантування можливості реалізації законних інтересів. Подібне балансування між конкретно-історичною доцільністю, обґрунтованістю державно-правових перетворень, з одного боку, й реальним втіленням у життя визначених у статті 3 Конституції України цінностей, стандартів, орієнтирів на прагматичній основі - з іншого, змушує шукати певні альтернативи усталеному, декларативному за своєю суттю розумінню механізму правоохоронної діяльності і місця в ньому органів кримінальної юстиції.

Варто також зауважити, що проголошення євроінтеграційного зовнішньополітичного курсу передбачає оптимізацію внутрішніх механізмів забезпечення правопорядку, приведення як атрибутивних, так і сутнісних їх параметрів у відповідність до найвищих стандартів у сфері правотворчості, правоохоронної діяльності й інших напрямів і рівнів функціонування держави. Незважаючи на всі позитивні зрушення, які останнім часом відбуваються у правоохоронній сфері, ця система не позбавлена недоліків, обумовлені, з-поміж іншого, відсутністю чіткого розуміння щодо напрямів її подальшого реформування. Складовою правоохоронної системи, яка має принципове значення, є система органів кримінальної юстиції. Її значимість пов’язується із надважливими завданнями та особливим державним призначенням. Адже лише за умови правильно налагодженої роботи системи органів кримінальної юстиції можливий контроль за криміногенною ситуацією в державі, а також впевненість її громадян у невідворотності відповідальності та покарання, що зможе підвищити авторитет держави та довести дієвість її діяльності.

Наявність комплексних досліджень концептуальних основ правоохоронної діяльності, правоохоронних органів та системи, окремих елементів кримінальної юстиції в Україні не усуває потреби системного аналізу органів кримінальної юстиції в механізмі правоохоронної діяльності, якого дотепер не проводилось. Зважаючи на це, актуальність теми дисертації обумовлена: по-перше, необхідністю комплексного дослідження роботи органів кримінальної юстиції в механізмі правоохоронної діяльності, з’ясування основних проблем, що існують на практиці, а також визначення шляхів їх вирішення; по-друге, потребою формування концептуальних основ єдиного розуміння системи кримінальної юстиції в механізмі правоохоронної діяльності; по-третє, необхідністю аналізу новітнього законодавства, що регулює окремі елементи системи кримінальної юстиції, та виявлення неточностей, недосконалостей тощо; по-четверте, важливістю приведення вітчизняної системи кримінальної юстиції у відповідність із європейськими стандартами, що дасть змогу здійснювати їхню діяльність на принципово новому рівні.

Теоретичним дослідженням різних аспектів функціонування механізму правоохоронної діяльності, а також органів кримінальної юстиції присвячені праці таких учених, як Т. Г. Андрусяк, М. І. Байтін, О. М. Бандурка, І. Л. Бачило, В. Т. Білоус, Є. М. Блажівський, І. П. Голосніченко

В. М. Горшеньов, В. В. Долежан, О. А. Гаврилов, Л. М. Давиденко,

Д. А. Керімов, С. В. Ківалов, М. І. Козюбра, І. М. Козьяков, А. М. Колодій, О. М. Костенко, М. В. Косюта, В. М. Кудрявцев, В. В. Лазарєв, О. М. Литвак, Г. В. Мальцев, М. І. Мельник, С. С. Мірошниченко, С. Г. Міщенко,

В. С. Нерсесянц, Н. М. Оніщенко, П. М. Рабінович, Н. О. Рибалка,

М. В. Руденко, В. В. Сухонос, Ю. А. Тихомиров, В. К. Шкарупа,

Ю. С. Шемшученко, Р.М. Шестопалов, М. К. Якимчук та інші. Визнаючи суттєвий внесок цих науковців у розробку окресленої проблематики, слід все ж вказати на відсутність комплексного монографічного дослідження, присвяченого визначенню місця та ролі органів кримінальної юстиції у механізмі правоохоронної діяльності, а також удосконаленню методологічних, стратегічних, організаційно-правових основ їх

реформування в сучасних умовах.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження узгоджується з п. 2 Концепції освітньої та наукової діяльності Національної академії прокуратури України, а також: Концепцією реалізації державної політики у сфері профілактики правопорушень на період до 2015 року, затвердженою розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1209-р, і Планом заходів з виконання вказаної Концепції (абз. 9, п. 1), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 серпня 2012 року № 767;

Стратегією реформування судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів на 2015-2020 роки, схваленою Указом Президента України від 20 травня 2015 року № 276/2015.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертації є наукова розробка теоретичних та нормативно-правових основ функціонування органів кримінальної юстиції в механізмі правоохоронної діяльності, визначення основних проблем, пов’язаних із їх діяльністю, а також розробка рекомендацій з удосконалення законодавства у цій сфері.

Для досягнення поставленої мети необхідне вирішення наступних

задач:

- розкрити особливості функціонування органів кримінальної юстиції як правоохоронних органів та частини механізму правоохоронної діяльності;

- з’ясувати цілі діяльності органів кримінальної юстиції в Україні;

- охарактеризувати органи кримінальної юстиції України та визначити їх систему з урахуванням останніх змін у законодавстві, що регулює правоохоронну діяльність;

- проаналізувати правові засади функціонування органів кримінальної юстиції України;

- систематизувати принципи функціонування органів кримінальної юстиції у механізмі правоохоронної діяльності;

- визначити прогалини та інші проблеми у правовому регулюванні діяльності органів кримінальної юстиції й запропонувати шляхи їх вирішення;

- сформулювати основні завдання та напрями реформування органів кримінальної юстиції у механізмі правоохоронної діяльності.

Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають у сфері функціонування органів кримінальної юстиції України.

Предметом дослідження є органи кримінальної юстиції у механізмі правоохоронної діяльності.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є діалектичний метод наукового пізнання, що дає змогу розглядати функціональні засади діяльності органів кримінальної юстиції у їх розвитку, взаємозв’язку та взаємовпливові.

На даному методологічному підґрунті у дисертації застосовуються окремі наукові методи пізнання. За допомогою логіко-семантичного методу розглянуто сутність, особливості та значення органів кримінальної юстиції у механізмі правоохоронної діяльності (підрозділи 1.2., 2.1., 2.2.). Із використанням системно-структурного методу досліджено систему органів кримінальної юстиції та механізм правоохоронної діяльності (підрозділи 1.1., 1.2., 2.1., 2.2.). Системно-функціональний метод застосовано для вивчення проблем організації діяльності органів кримінальної юстиції, системи та механізму правоохоронної діяльності, а також їх реформування на сучасному етапі функціонування (підрозділи 2.1., 2.2., 3.2.).

Науково-теоретичне підґрунтя для виконання дисертації становлять наукові праці фахівців, у тому числі зарубіжних, у галузі філософії, соціології, кібернетики, загальної теорії держави і права, теорії управління та правоохоронної діяльності, адміністративного права, кримінології,

кримінального процесу, а також інших галузевих правових наук.

Положення та висновки дисертації ґрунтуються на нормах Конституції України, законодавчих та підзаконних нормативно-правових актів, які визначають правові засади організації та функціонування органів кримінальної юстиції у механізмі правоохоронної діяльності.

Емпіричну основу дослідження становлять статистичні матеріали правоохоронних органів, зокрема Генеральної прокуратури України,

Міністерства внутрішніх справ України, Державної пенітенціарної служби України. Крім того, емпіричною базою також слугують результати анкетування 340 працівників органів прокуратури, проведеного під час проходження підвищення ними кваліфікації в Національній академії прокуратури України.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним із перших комплексних досліджень, у якому з використанням сучасних методів пізнання, урахуванням новітніх досягнень правової науки досліджено проблемні питання функціонування органів кримінальної юстиції у механізмі правоохоронної діяльності та визначено шляхи їх вирішення. У результаті проведеного дослідження сформульовано низку нових наукових положень та висновків, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі: уперше:

- визначено поняття органів кримінальної юстиції - як частини державно-правового механізму, який, ґрунтуючись на правових приписах, через інституційну систему суб’єктів правоохоронної діяльності забезпечує реалізацію правоохоронних функцій держави;

- з огляду на прийняття нового законодавства про діяльність органів

кримінальної юстиції (зокрема, законів України «Про прокуратуру», «Про забезпечення права на справедливий суд», «Про внесення змін до Кримінально-виконавчого кодексу України щодо адаптації правового статусу засудженого до європейських стандартів», «Про Антикорупційне бюро України», якими запроваджені нові стандарти у функціонуванні цих органів у частині дотримання прав громадян, сформовані передумови для введення нових форм запобігання злочинності) проаналізовано

функціональні та організаційні аспекти їхньої роботи, виявлено прогалини у правовому регулюванні та розроблено пропозиції щодо зміни парадигми правового забезпечення функціонування органів кримінальної юстиції в механізмі правоохоронної діяльності;

- запропоновано заходи забезпечення функціонування органів кримінальної юстиції в механізмі правоохоронної діяльності, зокрема обґрунтовано комплекс організаційних, структурних, науково-методичних та інформаційних заходів;

удосконалено:

- підходи до системи органів кримінальної юстиції України, яка зазнала значних трансформацій після проведення докорінних змін законодавства, що регулює діяльність правоохоронних органів, шляхом запровадження нових її елементів (зокрема, включення до неї Національного антикорупційного бюро України);

- етапізацію процесів реформування органів кримінальної юстиції у механізмі правоохоронної діяльності із дотриманням принципів наукової обґрунтованості, плановості та прогностичності й належного контролю, щоб зменшити ризики негативного впливу ймовірних похибок програм модернізації за окремими напрямами й у цілому мати змогу передбачати та вчасно реагувати на мінливі політичні, правові, економічні, культурні та інші визначальні фактори соціодинаміки;

- окремі положення законодавства, яке регулює діяльність органів

кримінальної юстиції у кримінальних провадженнях, шляхом

безальтернативного визначення органів досудового розслідування і припинення практики можливості двом правоохоронним структурам розпочинати (у разі виявлення) та у подальшому здійснювати досудове розслідування проваджень за одними і тими самими статтями Кримінального кодексу України;

- систему принципів функціонування органів кримінальної юстиції шляхом доповнення її принципом справедливості; також запропоновано закріпити його у Кримінальному процесуальному кодексі України, для чого розроблені конкретні пропозиції щодо формування відповідної норми;

дістало подальшого розвитку:

- обґрунтування цілей кримінальної юстиції за рівнями: пріоритетна мета - забезпечення прав і свобод людини, справедливості у суспільстві; цілі другого рівня - стратегічні напрями діяльності конкретних елементів системи кримінальної юстиції (забезпечення здійснення досудового розслідування та ефективного кримінального судочинства, виконання кримінальних покарань; участь у формуванні спеціальної політики та законодавства з питань кримінальної юстиції);

- наукове розуміння системи кримінальної юстиції як явища, що узагальнює у собі інституційні (тобто функціонування органів та установ, які входять до системи кримінальної юстиції і передбачені відповідною Концепцією, а також новоутворені) та нормативно-функціональні (наділення відповідною компетенцією щодо здійснення заходів, пов’язаних із забезпеченням встановлених функцій та завдань) ознаки;

- визначення завдань щодо реформування органів кримінальної юстиції у механізмі правоохоронної діяльності.

- прикладні аспекти правового врегулювання подальшого розвитку кримінальної юстиції через формування Державної стратегії реформування кримінальної юстиції України, яка б передбачала розробку двох окремих, але взаємообумовлених концепцій: розвитку органів кримінальної юстиції України та розвитку законодавства у сфері кримінальної юстиції України;

- наукова розробка організаційних та функціональних аспектів діяльності прокуратури України в системі органів кримінальної юстиції після прийняття Закону України «Про прокуратуру» як системоутворюючого

правоохоронного органу, що здійснюватиме ключові функції з

кримінального переслідування і сприятиме утвердженню справедливості в державі та суспільстві.

Практичне значення одержаних результатів. Дисертація має науково- теоретичне, а також практичне значення. Напрацьовані результати роботи можуть бути використані:

- у науково-дослідній сфері - при здійсненні подальшої наукової розробки питань діяльності кримінальної юстиції. Матеріали проведеного дослідження в сукупності становлять цілісне знання про організацію та функціонування органів кримінальної юстиції у механізмі правоохоронної діяльності;

- у нормотворенні - пропозиції та рекомендації, сформульовані в дисертації, можуть бути використані для підготовки й уточнення низки програмних рішень і документів щодо здійснення правоохоронної діяльності (довідка про впровадження результатів дисертації Комітетом Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності від 23 квітня 2015 року № р-41);

- у правозастосовній діяльності - використання одержаних результатів дасть змогу підвищити ефективність процесів і процедур організації, функціонування та реформування органів кримінальної юстиції України (Довідка про впровадження результатів у діяльність Генеральної прокуратури України від 15 квітня 2015 року);

- у навчальному процесі - матеріали дисертації можуть бути використані при підготовці підручників та навчальних посібників із дисциплін «Організація судових та правоохоронних органів», «Кримінологія», «Організація роботи та управління в органах прокуратури» тощо. Їх враховано також у навчально-методичних розробках, підготовлених автором та за його участю (Акт впровадження Національної академії прокуратури України від 1 квітня 2015 року).

Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремих її аспектів, одержані узагальнення і висновки були оприлюднені дисертантом на науково-практичних конференціях, зокрема таких, як: VI Міжвузівська науково-практична конференція студентів (курсантів), аспірантів та молодих учених «Протидія злочинності: теорія і практика» (м. Київ, 16 травня 2014 року); міжвузівська науково-практична конференція «Здобутки молодих учених у дослідженнях боротьби зі злочинністю» (м. Харків, 18 квітня 2014 року); міжнародна науково- практична конференція «Актуальні сучасні проблеми кримінального права та кримінології у світлі реформування кримінальної юстиції» (м. Харків, 23 травня 2014 року.); науково-практична конференція «Сучасні проблеми реформування кримінальної юстиції в Україні» (м. Київ, 28 листопада 2014 року); міжнародна науково-практична конференція «Юридична наука та практика у третьому тисячолітті» (м. Кошице, Словацька Республіка, 28 лютого 2015 року).

Публікації. Основні положення дисертації висвітлено у десяти публікаціях, з яких чотири - статті, опубліковані у виданнях, визнаних МОН України фаховими з юридичних наук, одна - стаття у науковому виданні іншої держави із напряму, з якого підготовлено дисертацію, п’ять - тези виступів на науково-практичних конференціях.

Структура роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів, семи підрозділів, висновків, додатків і списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 202 сторінки, з яких основний текст - 178 сторінок, список використаних джерел - 19 сторінок (166 найменувань), 4 додатки на 7 сторінках.