ВСТУП

Актуальність теми. Забезпечення прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб в Україні неможливе без функціонування справедливих і доступних судів. Вони мають бути максимально наближені до осіб, які шукають захисту від порушень з боку приватних осіб і свавілля суб’єктів владних повноважень.

Об’єктивним є те, що місцеві суди розглядають найбільшу кількість судових справ різної юридичної природи (адміністративних, господарських, кримінальних, проваджень у справах про адміністративні правопорушення). Це підтверджується статистичними даними Державної судової адміністрації України. До місцевих та апеляційних судів загальної юрисдикції за 2015 р. надійшло понад 3,5 млн. справ і матеріалів. Іншими словами, понад 8 % громадян України були позивачами (заявника) у цих судах, а разом з відповідачами та учасниками юридичного процесу понад 30 % громадян України прямо чи опосередковано стикалися з місцевими судами.

Провідною характеристикою місцевих судів є те, що вони наділені оперативним способом у визначені законодавством строки ефективно відновлювати порушенні права, свободи та законні інтереси фізичних і юридичних осіб. Проте на практиці ситуація не така позитивна. Як показав аналіз власного соціологічного опитування, понад 67 % громадян вважають, що місцеві суди здійснюють судочинство на неналежному рівні, а 71 % із них думають, що судді цих судів допускають факти корупції. Однак, якщо проаналізувати статистичні дані, отримані від заявників (позивачів), які зверталися до місцевих судів, то маємо дещо кращу ситуацію: майже 60% опитаних визначили діяльність місцевих судів як задовільну.

Виходячи з вищевикладеного, а також враховуючи, що сьогодні здійснюється чергова судова реформа, на наш погляд, є незаперечним, що адміністративно-правове забезпечення діяльності місцевих судів досліджено у вітчизняній юриспруденції безсистемно та вимагає подальшого розвитку й удосконалення.

Проблему адміністративно-правового забезпечення діяльності місцевих судів досліджували вчені-юристи В. Б. Авер’янов, Н. О. Армаш, К. А. Бабенко, В. О. Басс, В. М. Бевзенко, Ю. П. Битяк, С. О. Бондар,

A. Л. Борко, К. Г. Волинка, В. В. Галунько, В. М. Гаращук, Ю. В. Гаруст, Є. А. Гетьман, Н. Т. Гончарук, В. О. Демиденко, І. І. Діткевич, О. М. Дручек,

O. В. Дьяченко, О. М. Єщук, А. А. Іванищук, Р. В. Ігонін, М. І. Іншин,

P. А. Калюжний, М. С. Кельман, Р. І. Кирилюк, В. М. Кириченко,

B. В. Коваленко, В. В. Ковальська, А. Т. Ковальчук, Т. О. Коломоєць, Т. М. Кравцова, В. М. Кравчук, В. І. Курило, К. М. Куркова, В. М. Лаговський, Я. В. Лазур, Д. М. Лук’янець, А. А. Манжула, І. Є. Марочкін, О. М. Мартинова, Р. С. Мельник, О. М. Музичук, С. Ю. Обрусна, О. М. Овчаренко, С. С. Овчарук, В. І. Олефір, А. Ю. Олійник, Н. М. Оніщенко,

C. В. Пєтков, Н. Г. Плахотнюк, І. М. Погрібний, В. Ю. Оксінь, П. М. Рабінович, В. О. Серьогін, Л. А. Сидорчук, О. Ф. Скакун, О. І. Скоров, Є. Ю. Соболь, П. О. Угровецький, К. І. Чижмарь, А. Г. Чубенко, О. Ш. Чомахашвілі, Ю. С. Шемшученко, С. А. Шепетько, В. А. Юсупов, та ін.

Проте вищезазначені вчені розкрили лише окремі аспекти адміністративно-правового забезпечення діяльності місцевих судів або ж аналізували їх побіжно, досліджуючи інші, більш широкі спеціальні або суміжні суспільні відносини.

Незадоволеність громадян України діяльністю місцевих судів, нерозробленість на науковому рівні цих питань, неврегульованість багатьох чинників адміністративно-правового забезпечення діяльності місцевих судів, неузгодженість нормативних актів і зумовили вибір теми нашого дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертацію виконано відповідно до Концепції судово-правової реформи в Україні, затвердженої Постановою Верховної Ради України від 28 квітня 1992 р.

Мета та задачі дослідження. Мета роботи полягає в тому, щоб на основі комплексного аналізу теоретико-методологічних засад, нормативних основ і практичної реалізації органами суддівського самоврядування, Державною судовою адміністрацією України, апаратом суду та іншими суб’єктами публічної адміністрації своїх повноважень у сфері забезпечення діяльності місцевих судів розробити та запропонувати пропозиції щодо вдосконалення чинного основоположного та спеціального законодавства, спрямованого на якісне організаційно-правове матеріально-технічне й інше адміністративне забезпечення діяльності місцевих судів.

Відповідно до поставленої мети в роботі заплановано вирішити такі задачі:

- сформулювати поняття та розкрити зміст адміністративно-правового забезпечення діяльності місцевих судів;

- розкрити нормативне регулювання адміністративно-правового забезпечення діяльності місцевих судів;

- виявити принципи адміністративно-правового забезпечення діяльності місцевих судів;

- сформулювати поняття та розкрити зміст кадрового забезпечення діяльності місцевих судів;

- з’ясувати роль і місце Державної судової адміністрації України в

забезпеченні діяльності місцевих судів;

- виявити особливості адміністративно-правового статусу апарату місцевого суду;

- розкрити форми адміністративної діяльності суб’єктів публічної адміністрації щодо забезпечення діяльності місцевих судів;

- узагальнити міжнародний і зарубіжний досвід забезпечення місцевих

судів;

- удосконалити законодавство у сфері забезпечення діяльності місцевих судів.

Об’єкт дослідження - суспільні відносини, що виникають під час здійснення суб’єктами публічної адміністрації забезпечення діяльності місцевих судів.

Предмет дослідження - адміністративно-правове забезпечення діяльності місцевих судів.

Методи дослідження. У ході дослідження використовувалися загальнофілософські, загальнонаукові, логічні та спеціальні юридичні методи пізнання наукових явищ. Діалектичний метод використаний при розкритті теоретико-правових засад, за допомогою нього було виявлено найбільш значущі адміністративно-правові основи дослідження, зокрема сформульовано принципи адміністративно-правового забезпечення діяльності місцевих судів (підрозділ 1.1, 1.3). Системно-структурний метод забезпечив комплексне дослідження проблем адміністративно-правового забезпечення діяльності місцевих судів з урахуванням численних вертикальних і горизонтальних зв’язків (підрозділи 1.1, 2.1, 2.4, 3.1). За допомогою соціологічного методу було здійснено соціологічне опитування, виявлено конкретні соціальні факти (розділи 1-3). Методи аналізу й синтезу дозволили дослідити праці вчених щодо різних аспектів, принципів, форм, засобів та адміністративних процедур діяльності місцевих судів, сформулювати напрямки їх удосконалення (підрозділи 1.3, 2.1, 2.2, 2.3, 2,4, 3.2). Логіко-семантичний метод наукового пізнання застосовувався у всіх підрозділах дисертації під час аналізу думок учених з аналізованої проблематики. Метод індукції використано під час аналізу кадрової діяльності місцевих судів (розділ 2). На основі дедуктивного методу було здійснено вдосконалення законодавства (підрозділ 3.2). Формально- догматичний метод використано для дослідженні чинного законодавства та практики його застосування суб’єктами публічної адміністрації (підрозділи 1.2, 2.2, 2.3, 2,4). Порівняльно-правовий метод забезпечив імплементацію кращих зарубіжних положень у вітчизняну правотворчу та правозастосовну діяльність (підрозділ 3.2).

Нормативна база дослідження ґрунтується на Конституції України, чинних законодавчих та інших нормативно-правових актів України та Європейського Союзу, які визначають правові й організаційні засади діяльності суб’єктів публічної адміністрації, що здійснюють адміністративно-правове забезпечення діяльності місцевих судів.

Емпіричну базу дослідження становить узагальнена практика адміністративної діяльності Державної судової адміністрації України, апарату місцевих судів, статистичні матеріали, що стосуються проблем діяльності місцевих судів. Вузькопрофільність дисертації зумовила необхідність збору інформації, що передбачило проведення соціологічного опитування 987 осіб.

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що дисертація є одним із перших комплексних монографічних досліджень у вітчизняній правовій літературі, присвячених аналізу адміністративно- правового забезпечення діяльності місцевих судів. У результаті проведеного аналізу сформульовано низку нових теоретичних положень, обґрунтовано відповідні висновки, рекомендації та пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства України в зазначеній сфері, зокрема:

уперше:

- при виявленні особливостей юридичної природи загальних принципів судочинства, які використовуються суддями місцевих судів, сформульовано, що принцип обов’язковості судових рішень судів, з погляду рішень місцевого суду, не є абсолютним, адже рішення суду першої інстанції вступають у законну силу через певний строк і лише за умови неподання апеляційної скарги;

- сформульовано функції апарату місцевого суду, які є формою їх зовнішнього вираження і складається з трьох основних функцій: посередницької, що полягає в компетенції бути проміжною ланкою між здійсненням судочинства судами й особами, які звернулися до місцевого суду з позовами (заявами), розвантажувальної, що полягає в тому, що апарат суду перебирає на себе забезпечувальні заходи щодо здійснення судочинства та сервісної функції з надання фізичним і юридичним особам адміністративних послуг у системі місцевих судів;

- у результаті аналізу міжнародного досвіду виявлено, що забезпечення діяльності місцевих суддів здійснюється відповідно до трьох основних концепцій: управлінської, яка передбачає покладення цього обов’язку на виконавчі органи влади; суддівської, коли функції забезпечення місцевих судів покладаються на спеціального суб’єкта публічної адміністрації судової влади, та змішаної;

удосконалено:

- поняття адміністративно-правового забезпечення діяльності місцевих судів як регламентованої нормами адміністративного права адміністративної діяльності спеціальних суб’єктів публічної адміністрації у формі надання адміністративних послуг і здійснення виконавчо-розпорядчої діяльності з метою гарантування відновлення фізичним і юридичним особам, які звернулися до місцевих судів, порушених прав, свобод і законних інтересів та функціонування судової системи місцевих судів в цілому;

- законодавство у сфері адміністративно-правового забезпечення діяльності місцевих судів, зокрема щодо попередження недопущення суддями місцевих судів строків розгляду справ, нормативних засад подальшого об’єднання та визначення оптимальної кількості суддів у місцевому суді, удосконалення заходів щодо запровадження електронного суду, утвердження трьох відносно незалежних забезпечувальних центрів у місцевих судах щодо внутрішнього організаційного забезпечення, надання адміністративних послуг і матеріально-технічного забезпечення;

отримали подальшого розвитку:

- наукові положення щодо нормативного регулювання адміністративно-правового забезпечення діяльності місцевих судів - як виду правотворчої та системотворчої діяльності Парламенту України й загальних і спеціальних (насамперед органів суддівського самоврядування та ДСА) суб’єктів публічної адміністрації через прийняття нових змін і доповнень та припинення дії вітчизняних нормативно-правових актів і ратифікації міжнародних договорів з метою створення належних умов для здійснення правосуддя й надання громадянам якісних адміністративних послуг у місцевих судах;

- наукові положення щодо адміністративних вимог до посади посадової особи працівника місцевого суду - як установлених законодавством України високих вимог морального, адміністративно- правового, освітнього, антикорупційного та психологічного характеру, які встановлюються виключно до громадян України, що мають повну вищу освіту, яким має відповідати особа, що хоче бути призначена на посаду в апарат суду чи на іншу посаду, яка буде працювати в місцевому суді чи забезпечувати діяльність місцевого суду;

- наукові положення щодо ролі й місця Державної судової адміністрації в системі адміністративних органів - як спеціального суб’єкта публічної адміністрації, який має специфічну юридичну природу та, не входячи до системи органів виконавчої влади, здійснює виконавчо- розпорядчі повноваження, організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади з метою створення належних умов для здійснення судочинства, надання фізичним і юридичним особам адміністративних послуг, а також забезпечення законних інтересів держави й

суспільства в цілому в системі судової влади;

- наукові положення щодо форм адміністративної діяльності Державної судової адміністрації України та органів суддівського самоврядування, які є центральними суб’єктами, що здійснюють забезпечення діяльності місцевих судів через видання власних адміністративних актів нормативного й індивідуального характеру, що не потребують затвердження в Міністерстві юстиції України, укладення адміністративних договорів; учинення інших юридично значущих дій і здійснення матеріально-технічних операцій.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані у:

- науково-дослідній сфері - для подальшої теоретичної розробки питань адміністративно-правової діяльності місцевих судів (акт упровадження Науково-дослідного інституту публічного права);

- правотворчості - щодо вдосконалення чинного законодавства у сфері розвитку методів діяльності публічної адміністрації та адміністративних процедур діяльності місцевих судів (додаток Б до дисертації);

- правозастосовній діяльності - щодо покращення адміністративно- правового забезпечення місцевих судів (акт упровадження Цюрупинського районного суду Херсонської обл.);

- навчальному процесі - у розробленні та викладанні навчальних дисциплін «Адміністративне право України» та «Судові і правоохоронні органи України», підготовці відповідних підручників, навчальних посібників, конспектів лекцій (акт упровадження Інституту права та суспільних відносин Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна»).

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження обговорювалися під час роботи трьох науково- практичних конференцій: «Дотримання прав людини: сучасний стан правового регулювання та перспективи його вдосконалення (м. Київ, 5 березня 2015 р.), «Публічне адміністрування в сфері внутрішніх справ» (м. Київ, 14 травня 2015 р.), «Пріоритетні проблеми юридичної науки: сучасний стан та перспективи вдосконалення» (м. Київ, 18-19 липня 2015 р.).

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження оприлюднено в дев’яти наукових публікаціях, серед яких чотири статті, що опубліковані у наукових фахових виданнях України, дві - у зарубіжних наукових виданнях, та три - тези доповідей на науково-практичних конференціях.