ВСТУП

Актуальність теми. Сучасний стан розвитку вітчизняного суспільства, євроінтеграційний курс України, а також правові, економічні, політичні та інші державотворчі процеси, що мають місце в нашій країні, вимагають активізації демократичних перетворень, у тому числі шляхом реформування системи органів прокуратури.

Суттєвим каталізатором цих процесів стало прийняття в жовтні 2014 року Закону України «Про прокуратуру», спрямованого на підвищення ефективності діяльності та результативності роботи органів прокуратури та побудови нової прокуратури європейського зразка.

Вказане детермінує необхідність дослідження організаційно-правових засад діяльності Генерального прокурора України, науковий інтерес якого обумовлений потребою визначення позитивних і негативних рис сучасного стану реалізації повноважень керівника системи органів прокуратури, перспектив удосконалення його правового статусу та шляхів оптимізації роботи та управління в органах прокуратури.

Актуальність дослідження ролі Генерального прокурора України, принципових особливостей його правового статусу і з’ясування напрямів удосконалення та шляхів покращення управління всією системою органів прокуратури в Україні підтверджується й тим, що лише на основі такого дослідження можливо виробити принципово нові положення щодо визначення засад демократизації органів прокуратури, забезпечення незалежності діяльності Генерального прокурора України та належної реалізації його адміністративних повноважень.

Комплексне реформування прокуратури України та її ефективне функціонування як державного органу потребують глибокого переосмислення й аналізу засад діяльності Генерального прокурора України, чіткого окреслення кола його повноважень. Цілісне опрацювання теоретичних та прикладних аспектів його діяльності надасть змогу з’ясувати зміст діяльності головного керівника прокурорської системи, зміст процесів та правовідносин, що виникають у зв’язку з реалізацією ним управлінських повноважень.

Науковим підґрунтям дисертації стали науково-теоретичні й прикладні дослідження проблем організації та діяльності органів прокуратури. Зокрема, праці таких учених, як: В.Б. Авер’янов, Ю.П. Аверін, Г.В. Атаманчук,

0. М. Бандурка, В.Г. Бессарабов, В. Т. Білоус, Є.М. Блажівський, В.В. Богуцький, М.М. Бурбика, А.С. Васильєв, В.М. Гусаров, В.В. Долежан, Л.М. Давиденко, Ю.М. Грошевий, В.Є. Загородній, П.М. Каркач, І.Я. Клівер,

1. М. Козьяков, М.В. Косюта, О.М. Литвак, Р.В Лемак, В.О. Макарченко, В.І. Малюга, І.Є. Марочкін, О. І. Медведько, М.І. Мичко, В.А. Миколенко, О.Р. Михайленко, Ю.Є. Полянський, М.О. Потебенько, Г.І. Петров, Є.М. Попович, Н.О. Рибалка, М.В. Руденко, В.П. Рябцев, Г.П. Середа, О.В. Скрипнюк, В.В. Сухонос, І.М. Склепенков, В.В. Цвєтков, В.М. Точиловський, В.Я. Тацій, В.І. Шишкін, П.В. Шумський, М.К. Якимчук, В.Б. Ястребов. Утім, вагомі й актуальні напрацювання цих та інших учених не в повній мірі вичерпали можливості дослідження широкого кола питань із обраної теми роботи, що особливо актуалізується в умовах законодавчих змін та свідчить про відсутність дисертаційних робіт, присвячених організаційно-правовим засадам діяльності Генерального прокурора України в умовах дії Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року.

З урахуванням викладеного, виникла необхідність розробки оновленої теоретичної моделі діяльності очільника прокурорської системи, пошуку конструктивних підходів до дослідження його організаційно-правових засад, визначення чіткої системи вимог, що встановлюються до осіб, які претендують на зайняття такої посади, і виокремлення ключових напрямів підвищення ефективності реалізації управлінських повноважень Генерального прокурора України.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обрана тема дослідження розроблялася відповідно до Плану заходів із виконання обов’язків та зобов’язань України, що випливають з її членства в Раді Європи, затвердженого Указом Президента України від 12 січня 2011 року № 24/2011. Дисертацію підготовлено згідно з планом наукової роботи Національної академії прокуратури України за темою «Правові основи діяльності органів прокуратури та їх реалізації в національному законодавстві».

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є комплексна розробка сучасних підходів до вирішення проблем, які виникають у процесі реалізації повноважень Генерального прокурора України, пошук шляхів їх розв’язання, аналіз відповідної нормативної бази та надання пропозицій щодо її удосконалення, визначення оптимальних напрямів посилення ефективності діяльності керівника прокурорської системи та забезпечення гарантій його діяльності.

Відповідно до мети дисертаційного дослідження було визначено такі задачі:

- з’ясувати ґенезу правового статусу Генерального прокурора України та його основних елементів;

- встановити зміст правового статусу Генерального прокурора України, окреслити його основні елементи;

- дослідити комплекс правового регулювання статусу Генерального прокурора України;

- удосконалити науково обґрунтовані критерії, що встановлюються до осіб, які претендують на зайняття посади Генерального прокурора України;

- сформулювати систему форм та методів діяльності Генерального прокурора України;

- визначити систему гарантій ефективної діяльності Генерального прокурора України;

- охарактеризувати представницьку роль Генерального прокурора України щодо взаємовідносин органів прокуратури з іноземними і міжнародними установами, організаціями та інституціями;

- на основі теоретичних розробок та аналізу нормативно-правової бази визначити основні способи удосконалення правового статусу Генерального прокурора України.

Об’ єктом дослідження є правовідносини, які виникають при призначенні на посаду, реалізації повноважень Генеральним прокурором України та його звільненні.

Предметом дослідження є організаційно-правові засади діяльності Генерального прокурора України.

Методи дослідження. У роботі використовується сукупність методів та прийомів наукового пізнання. Комплексний підхід і застосування різних наукових методів дали можливість всебічно та повно розглянути організаційно-правові засади діяльності Генерального прокурора України.

У процесі підготовки дисертації застосовано метод компаративістики для порівняння чинного законодавства, що визначає організаційно-правові засади діяльності Генерального прокурора України та керівників органів прокуратури інших країн світу(підрозділ 3.1). Історико-правовий метод дав можливість визначити основні етапи розвитку правового статусу Генерального прокурора України (підрозділ 1.2). Крім того, в дисертації використано загальнонаукові методи системного аналізу та синтезу існуючих теоретичних розробок щодо визначення правового статусу Генерального прокурора України (підрозділи 1.1, 1.3, 1.4, 2.1, 2.3), а також діалектичний метод, за допомогою якого вдалося дослідити розвиток правового статусу Генерального прокурора України ( підрозділи 1.2, 1.3, 2.2, 2.3, 3.2).

Системно-структурний метод застосовано для визначення оптимальних взаємозв’язків між елементами відповідних соціальних систем та конструктів, що дало можливість розкрити структуру правового статусу Генерального прокурора України та його структурні елементи (підрозділ 2.3). Логіко-семантичний метод використовувався у дослідженні для визначення понятійного апарату (1.1, 1.4, 2.1, 2.2, 2.3, 2.4, 3.2).

Формально-юридичний (догматичний) метод використаний при розробці, удосконаленні та з’ясуванні сутності норм Конституції України та чинного законодавства, а також проектів законів, що регламентують питання діяльності Генерального прокурора України (підрозділи 1.4, 2.3, 3.2). Дотримання вимог логічної побудови понять і суджень сприяло забезпеченню обґрунтованості та достовірності висновків, що містяться в дисертаційному дослідженні (підрозділи 1.1., 1.2, 1.3, 1.4, 2.1, 2.2, 2.3, 2.4,

3.1, 3.2, 3.3). Для вивчення ставлення працівників прокуратури до проблем визначення правового статусу Генерального прокурора України використано соціологічний метод (анкетування) (підрозділи 1.3, 1.4, 2.3, 2.4, 3.2, 3.3).

Емпіричну базу дослідження складають а) рішення колегій Генеральної прокуратури України; б) результати анкетування 184 прокурорів, які навчалися в Інституті підвищення кваліфікації кадрів Національної академії прокуратури України протягом 2013-2015 років; в) власний практичний досвід роботи в органах прокуратури України, під час якої дисертант спостерігав, аналізував та узагальнював наявні проблеми, які визначили предмет дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним із перших спеціальних комплексних досліджень проблем визначення організаційно-правових засад діяльності Генерального прокурора України з урахуванням положень нового закону України «Про прокуратуру». Основними положеннями, які стали підсумком дослідження, обумовлюють наукову новизну та виносяться на захист, є наступні:

Вперше одержано:

- висновок, про необхідність запровадження нового правового механізму внесення до Верховної Ради України кандидатів на посаду Генерального прокурора України (одночасне внесення кількох кандидатів);

- авторський підхід до визначення форм діяльності Генерального прокурора України як нормативно врегульованих допустимих зовнішніх способів вираження його повноважень (прав та обов’язків) у процесі реалізації управлінських функцій, які мають виключний характер та адміністративну спрямованість;

- характеристику представницької ролі Генерального прокурора України щодо взаємовідносин органів прокуратури України з іноземними і міжнародними установами, організаціями та інституціями. Зокрема, розкрито його повноваження у якості суб’єкта публічних відносин, який відстоює, представляє та захищає інтереси прокуратури як самостійного правоохоронного органу;

удосконалено:

- систематизацію нормативно-правового регулювання, що регламентує питання правового статусу Генерального прокурора України, яка включає зовнішню та внутрішню нормативні бази;

- систему основних форм управлінської діяльності Генерального прокурора України, яка включає в себе організаційно-управлінську та нормативно-управлінську діяльність;

- поняття і систему методів діяльності Генерального прокурора України, з зазначенням, що вказана система формується з імперативного, заохочувального, виховного та рекомендаційного методів;

- поняття системи гарантій незалежності в діяльності Генерального прокурора України, яка включає ряд факторів фінансового, нормативного й етичного спрямування;

дістало подальший розвиток:

- періодизація розвитку правового статусу Генерального прокурора України та визначено, що основними етапами є: доба національно- визвольного руху (1917-1921 рр.); доба входження України до складу СРСР (1921-1991 рр.); доба формування прокуратури в незалежній Українській державі (1991-2014 рр.); новітній етап розвитку прокуратури в Україні (2014 р.

- змістовне наповнення правового статусу Генерального прокурора України через його адміністративні функції, що регламентовані та спрямовані на забезпечення належної діяльності органів прокуратури України;

- основні напрями удосконалення організаційно-правових засад діяльності Генерального прокурора України, зокрема вирішення питань стосовно нормативного, методично-аналітичного та матеріально-технічного забезпечення;

- позиція щодо необхідності наділення Генерального прокурора України правом законодавчої ініціативи;

- пропозиція щодо визначення системи критеріїв вимог, що встановлюються до осіб, які претендують на зайняття посади Генерального прокурора України.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані в роботі висновки, окремі положення можуть бути використані та впроваджені: у науково-дослідній сфері - для подальших наукових досліджень організації і управління в органах прокуратури України (Акт про впровадження наукових розробок дисертаційного дослідження в наукову роботу Національної академії прокуратури України від 2 квітня 2015 року); в правотворчості - для подальшого вдосконалення законодавства, що регулює діяльність органів прокуратури (Довідка про впровадження у правотворчу діяльність результатів дисертаційного дослідження від 23 квітня 2015 року № р-43); у правозастосовній сфері - для удосконалення діяльності Генерального прокурора України (довідка про впровадження результатів наукових розробок дисертаційного дослідження старшого помічника Генерального прокурора України Апарату Генерального прокурора України); в навчальному процесі - при викладанні навчальної дисципліни «Організація роботи та управління в органах прокуратури», а також підготовці підручників, навчально-методичних посібників і лекцій (Акт про впровадження наукових розробок дисертаційного дослідження у навчальний процес в Національній академії прокуратури України від 10 квітня 2015 року).

Апробація результатів дисертації. Основні положення, висновки та пропозиції, що містяться в дисертації, доповідалися автором і були оприлюднені на науково-практичних конференціях, зокрема: Міжнародній науково-практичній конференції «Верховенство права та правова держава» (м. Ужгород, 16-17 травня 2014 року); міжнародній науково-практичній конференції «Сучасний вимір держави і права» (м. Львів, 30-31 травня 2014 року); підсумковій науково-теоретичній конференції «Наукові здобутки молодих науковців-правоохоронців» (м. Київ, 28 березня 2014 року).

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження знайшли своє відображення у 5 наукових статтях, які опубліковані у фахових виданнях України, 2 статті, що вийшли друком в іноземних журналах, та 3-х тезах доповідей на науково-практичних конференціях.