Висновки до розділу 1
1. Останні тенденції проведення реформування в державі засвідчують, що сама концепція правоохоронної діяльності та система органів, які здійснюють таку діяльність, докорінно змінюються.
Перебудова відносин між державою та окремими громадянами спричинила відхід від панівного (а інколи - зверхнього) ставлення зазначених органів до громадянського суспільства, набуття їхньою діяльністю сервісного характеру та позиціювання її як особливого виду державної служби. Зокрема, йдеться про ліквідацію деяких органів або підрозділів правоохорони, а також кардинальну зміну функцій чи радикальний перегляд власної правоохоронної та правозастосовної політики.2. Механізм правоохоронної діяльності - не стале явище, воно змінюється під впливом багатьох чинників. Серед основних із них необхідно назвати: розвиток правової політики держави та правової культури суспільства; соціальний та економічний розвиток держави, який обумовлює стан законності, а відповідно, необхідність правоохоронного втручання; стан злочинності, що визначає основи розвитку та необхідність модернізації механізму, тощо.
Механізм правоохоронної діяльності розуміється як частина державноправового механізму, який, ґрунтуючись на правових приписах, через інституційну систему суб’єктів правоохоронної діяльності забезпечує реалізацію правоохоронних функцій держави, а також досягнення цілей правоохорони.
Правоохоронні органи як основна частина механізму являються його інституційною основою, забезпечують конкретні правоохоронні завдання та функції і в якості частини системи органів кримінальної юстиції повинні сприяти утвердженню справедливості у суспільстві.
3. Цілі кримінальної юстиції можуть умовно бути розподілені на два рівні.
Головна (пріоритетна) мета - забезпечення прав і свобод людини, а також справедливості у суспільстві. Цей рівень означає «ідеальну» мету, яка досягається внаслідок системної, постійної, комплексної діяльності органів кримінальної юстиції з реалізації їхньої компетенції та функціонального спрямування.
Цілі другого рівня - це стратегічні напрями діяльності конкретних елементів системи кримінальної юстиції. До них, зокрема, відносяться:
забезпечення здійснення досудового розслідування;
забезпечення ефективного кримінального судочинства;
забезпечення виконання кримінальних покарань;
участь у формуванні спеціальної політики та створення законодавства з питань кримінальної юстиції.
Цілі другого рівня обумовлюють постановку конкретних завдань, які повинні реалізовувати конкретні правоохоронні органи, що входять до системи кримінальної юстиції.
4. Аналіз функціонування державних інституцій дає можливість говорити про наявність органів та установ, які входять до системи кримінальної юстиції і діяльність яких прямо або опосередковано пов’язана із її функціонуванням. Перші - це елементи зазначеної системи, наділені відповідною компетенцією щодо здійснення заходів, які стосуються забезпечення передбачених функцій та завдань. Другі - це, як правило, допоміжні інституції, на які покладено забезпечення діяльності основних елементів системи кримінальної юстиції. Слід зазначити, що в межах другої групи виділяються інституції, які здійснюють взаємодію із органами та установами, що входять до системи кримінальної юстиції. У такому разі вони забезпечують не діяльність, а реалізацію функцій досліджуваної системи. Треті - це система державних органів, діяльність яких спрямована на формування політико-правових передумов існування досліджуваної системи.
5. Визначивши передумови існування, цілі та загальну структуру системи кримінальної юстиції, зазначимо, що кримінальна юстиція як явище, узагальнює у собі декілька інституційних, нормативних та функціональних ознак.
Перша з них полягає в існуванні органів та установ, які входять до системи кримінальної юстиції (передбачених у відповідній Концепції, а також новоутворених, і наділених відповідною компетенцією щодо здійснення заходів, пов’язаних із забезпеченням встановлених функцій та завдань) і діяльність яких прямо або опосередковано пов’язана із її функціонуванням (допоміжні структури, на які покладено забезпечення роботи основних елементів системи кримінальної юстиції) та державних органів, які формують політико-правові передумови існування досліджуваної системи.
Особливим правоохоронним органом, який займає важливе місце в системі органів кримінальної юстиції, є прокуратура, що, відповідно до Закону України «Про прокуратуру» здійснює функції з метою захисту прав і свобод людини, законних інтересів суспільства та держави. Аналіз передбачених законом функцій свідчить про комплексний характер діяльності цього органу і його значний вплив на різні сфери суспільного та державного життя.
Кримінальна юстиція у процесуальному значенні узагальнює нормативні та функціональні основи і полягає у забезпеченні дотримання прав і свобод осіб під час досудового розслідування і судового провадження, процесуальних дій у зв’язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, встановленні справедливості у суспільстві через істинність та законність судового рішення у конкретній справі та притягнення винних осіб до відповідальності, а також забезпеченні виправного та ресоціалізуючого впливу на засуджену особу з метою її утримання від подальшої протиправної діяльності після відбування покарання.
Існує і третій аспект кримінальної юстиції, який характерний для міжнародного права і полягає у розумінні її як системи міжнародних кримінальних судів.