<<
>>

Висновки до розділу 1

На підставі дослідження загальнотеоретичних підходів щодо визначення поняття «послуга», «державна послуга» та «адміністративна послуга», а також виходячи з аналізу відповідних норм національного законодавства, запропоновано авторське визначення поняття «поліцейських послуг», а саме: це діяльність органів і посадових осіб Національної поліції України, змістом якої є здійснення на користь фізичних осіб та (або) колективних суб’єктів, а також суспільства і держави в цілому відповідних заходів з метою забезпечення необхідних суспільно-правових та організаційно-управлінських умов для нормальної реалізації ними свої прав, свобод і законних інтересів, задоволення їх нагальних потреб і запитів у тих сферах суспільного життя, що належать до компетенції Національної поліції.

До ознак поліцейських послуг віднесено наступні: а) вони безпосередньо пов’язані із суспільною функцією держави у сфері внутрішніх справ; б) їх зміст та порядок надання визначаються чинним законодавством, зокрема, його адміністративною галуззю; в) здійснюються як на користь фізичних та юридичних осіб, так і в інтересах суспільства і держави в цілому; г) вони спрямовані на забезпечення відповідного кола та якості умов суспільного життя, необхідних для нормальної реалізації його учасниками своїх прав, свобод і законних інтересів; ґ) реалізуються Національною поліцією виключно в межах закріпленої за ними компетенції.

Під метою запровадження поліцейських послуг запропоновано розуміти той результат (результати), якого (яких) прагне досягти влада, наділяючи органи Національної поліції відповідними функціями та повноваженнями щодо надання ними зазначених послуг.

Наголошено, що основними цілями запровадження поліцейських послуг є: а) зробити поліцію захисником прав і свобод людини, а також прав і законних інтересів суспільства, як це, власне кажучи, і повинно бути у сучасній демократичній державі.

За умов превалювання радянського підходу до розуміння суспільного призначення міліції та організації її роботи реальне втілення даної мети було неможливим. Однак, сьогодні, коли владою нарешті змінено парадигму розвитку органів внутрішніх справ та звернено увагу на потужний світовий досвід у цій сфері, є усі підстави вважати, що означена мета все ж таки буде реалізована, хоча б частково; б) повернути довіру населення, перш за все шляхом наближення правоохоронців до громадян через їх максимальне залучення до роботи на вулицях, а не в кабінетах; в) підвищити якість та ефективність взаємодії правоохоронців з усіма інститутами громадськості, а також з іншими органами влади та місцевого самоврядування; г) забезпечити високий рівень мобільності та оснащеності поліцейських; д) оптимізувати організаційно-функціональну та штатну структури поліцейських сил, а також витрати на їх утримання.

В контексті аналізу завдань поліцейських послуг доведено, що завдання - це визначені на законодавчому рівні конкретні проблеми, що мають бути вирішені шляхом надання поліцейських послуг.

Акцентовано увагу, що в процесі надання поліцейських послуг Національна поліція виконує наступні завдання: а) забезпечує публічну безпеку і порядок. Тобто поліцейські послуги спрямовані на захист життєво важливих інтересів суспільства, що сконцентровані у його матеріальних і духовних цінностях, від джерел небезпеки природного та (або) штучного характеру; б) забезпечує охорону прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави. Дане завдання передбачає реалізацію органами і посадовими особами комплексу організаційно-правових заходів, спрямованих на захист прав, свобод і законних інтересів фізичних осіб, а також прав і законних інтересів суспільства та держави від протиправних посягань, забезпечення безпечних умов для їх (прав, свобод і законних інтересів) нормальної та безперешкодної реалізації; в) забезпечення протидії злочинності. У рамках зазначеного завдання поліція здійснює комплекс організаційно-правових, управлінських та виховних заходів, спрямованих на виявлення й ліквідацію наявної у суспільстві злочинної активності, усунення завданих нею шкідливих наслідків, виявлення та усунення умов і факторів, що сприяють виникненню та процвітанню злочинності; г) забезпечення надання допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Виконання Національною поліцією цього завдання передбачає надання побутової, правової, домедичної та (або) психологічної допомоги фізичним особам, які потрапили у екстрену ситуацію чи з інших причин потребують такої допомоги і не мають змоги отримати її з інших джерел.

Виділено наступні функції поліцейських послуг, зокрема, адміністративну, комунікативну, оперативно -розшукову, виховну, кримінально-процесуальну, профілактичну, соціально-сервісну та охоронну. Встановлено, що в межах адміністративної функції реалізується основний обсяг роботи Національної поліції із забезпечення публічного порядку та публічної безпеки, а також найбільш яскраво проявляється виконавчо - розпорядчий аспект їх діяльності як ланки виконавчої гілки влади. Сутність комунікативної функції полягає у тому, що органи і посадові особи поліції повинні налагоджувати та підримувати постійну й змістовну взаємодію як з іншими органами державної влади, місцевого самоврядування та їх посадовими особами, так і з представниками громадськості. Реалізація виховної функції в процесі надання поліцейських послуг дозволяє підвищити рівень правової культури населення та сформувати у свідомості громадян позитивні настанови щодо необхідності будувати та здійснювати свою поведінку відповідно до вимог чинного законодавства та норм суспільної моралі. В межах кримінально-процесуальної та оперативно-розшукової функції реалізується той обсяг роботи органів поліції у сфері протидії злочинності, що пов’язаний із виявленням та припиненням злочинної діяльності, встановленням та затриманням причетних до її організації й здійснення осіб з метою притягнення їх до юридичної відповідальності. Профілактична функція поліції в рамках надання поліцейських послуг є одним із основних засобів протидії злочинності, який, до того ж, має найбільш гуманний характер. Соціально-сервісна функція поліцейських послуг досить чітко описує характер і спрямованість діяльності сучасної поліції. Дана функція передбачає обов’язок поліції надавати на безоплатній основі фізичним особам, які цього потребують, домедичну та (або) психологічну допомогу, а також допомогу у вирішенні певних побутових питань, якщо людина з тих чи інших підстав не може належним чином вирішити їх сама.

Охоронна функція передбачає реалізацію Національною поліцією комплексу заходів, спрямованих на забезпечення особистої безпеки людини та захищеності від протравних посягань цінностей, що належать як індивідуальним, так і колективним суб’єктам.

Набуло подальшого розуміння поняття «правовий статус» - це встановлена нормами законодавства певна сукупність юридично значущих елементів, що визначають положення фізичної та (або) юридичної особи в суспільстві та (або) у системі державного управління.

Визначено поняття «адміністративно-правовий статус поліції як суб’єкта надання поліцейських послуг» - це юридичне становище даного органу влади як суб’єкта надання зазначених послуг, яке визначається через закріплення у нормах адміністративного законодавства сукупності прав, обов’язків, а також інших юридично значущих властивостей Національної поліції, що характеризують її можливу та необхідну з точки зору закону поведінку в процесі організації та реалізації поліцейських послуг.

Значення адміністративно-правового статусу поліції як суб’єкта надання поліцейських послуг полягає у тому, що він: а) відображає соціальне призначення поліції, зміст та напрямки її діяльності як суб’єкта надання поліцейських послуг; б) відображає місце Національної поліції у механізмі та апараті держави; в) характеризує коло її юридичних можливостей, якими вона користується, та обов’язків, які вона повинна виконувати як суб’єкт надання поліцейських послуг; г) визначає юридичну відповідальність поліції за невиконання або неналежне виконання поліцією своїх обов’язків щодо надання відповідних послуг.

Виокремлено функціонально-цільовий та компетенційний блоки адміністративно-правового статусу поліції як суб’єкта надання поліцейських послуг. Перший, тобто функціонально-цільовий, блок включає мету, завдання та функції поліції як суб’єкта надання поліцейських послуг. У компетенційному блоці адміністративно-правового статусу поліції як суб’єкта надання послуг названо повноваження (права та обов’язки) та відповідальність, а також запропоновано додати такий специфічний елемент як однострій поліції.

Доведено, що повноваження Національної поліції як суб’єкта надання поліцейських послуг - це закріплена на законодавчому рівні сукупність її прав, якими вона може скористатися, та обов’язків, які вона повинна виконувати, реалізуючи своє функціональне призначення як сервісного органу влади.

На підставі аналізу наукових підходів до тлумачення понять «засади» та «правові засади» обґрунтовано, що правові засади надання поліцейських послуг слід розглядати у вузькому та широкому тлумаченні. У першому випадку (у вузькому сенсі) засади трактуються як сукупність принципів, на яких ґрунтується надання зазначених послуг; у другому (у широкому розумінні) - засади - це сукупність нормативно-правових актів, що регулюють надання поліцейських послуг, в яких закріплюються в тому числі й вищезгадані принципи.

Доведено, що принципи надання поліцейських послуг - це сформульовані в результаті наукового пізнання та узагальнення закономірностей об’єктивного розвитку суспільного життя ключові ідеї, відправні положення, що закріплюються у нормах законодавства у вигляді відповідних найбільш загальних, незаперечних (імперативних) вимог, згідно з якими має здійснюватися надання поліцейських послуг.

Наведено та охарактеризовано наступний перелік принципів, у відповідності з якими діє поліція під час надання поліцейських послуг: а) принцип верховенства права; б) принцип дотримання прав і свобод людини; в) принцип законності; г) принцип відкритості та прозорості; ґ) принцип політичної нейтральності; д) принцип взаємодії з населенням на засадах партнерства; е) принцип безперервності; є) принцип взаємоповаги; ж) принцип рівності.

Обстоюється позиція, що в Україні запроваджено складну, багаторівневу систему правових засад надання поліцейських послуг. Звісно ж, вона поки що далека від ідеальної, втім, у ній відображені основні організаційно -правові аспекти, на яких має базуватися дана діяльність Національної поліції. При цьому, особлива роль у правовій регламентації надання поліцейських послуг належить адміністративно-правовому регулюванню, яке у контексті даного дослідження запропоновано розуміти як систему адміністративно-правових засобів, прийомів та способів, за допомогою яких здійснюється регулюючий вплив на діяльність Національної поліції щодо надання поліцейських послуг з метою її впорядкування та забезпечення належного рівня організації, встановлення чітких підстав, меж та порядку реалізації даним органом виконавчої влади відповідних заходів як на зовнішньому, так і внутрішньому рівні управління.

<< | >>
Источник: ЛАСТОВИЧ ДАНІІЛ МИКОЛАЙОВИЧ. АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ НАДАННЯ ПОЛІЦЕЙСЬКИХ ПОСЛУГ В УКРАЇНІ. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. Харків - 2016. 2016

Еще по теме Висновки до розділу 1:

  1. Розділ 20 і ПРОВЕДЕННЯ МОНЕТАРНОЇ ПОЛІТИКИ: ЗАВДАННЯ ТА ЦІЛІ
  2. ВСТУП
  3. Висновки до третього розділу
  4. Процесуальне керівництво прокурором проведенням негласних слідчих (розшукових) дій оперативними підрозділами органів внутрішніх справ
  5. Розділ 10 Судовий контроль за законністю й обґрунтованістю прийняття рішень органами розслідування щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій
  6. Розділ І. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ ТА ХАРАКТЕРИСТИКА МЕТОДОЛОГІЧНОЇ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ
  7. ЗМІСТ
  8. Висновки до розділу 3
  9. ВСТУП
  10. ВСТУП
  11. ВИСНОВКИ
  12. РОЗДІЛ 1 СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ АВТОМОБІЛЬНОЇ ІНСПЕКЦІЇ МВС УКРАЇНИ (1936–2000 рр.): ПРОБЛЕМИ ІСТОРІОГРАФІЇ
  13. Висновки до розділу 2
  14. Висновки до розділу 2
  15. РОЗДІЛ 1. ІСТОРІОГРАФІЯ ТА ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ДОСЛІДЖЕННЯ
  16. РОЗДІЛ 2. ПРАВОВІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ КОНСТИТУЦІЙНОГО ЛАДУ США
  17. Висновки до розділу 1
  18. ВСТУП
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -