Висновки до розділу 1
1. Адміністративно-правове забезпечення - це створення суб’єктами публічної адміністрації належних умов для забезпечення прав, свобод і законних інтересів невладних фізичних і юридичних осіб та нормального функціонування держави і громадянського суспільства загалом шляхом розроблення й передання суб’єктами правотворчості проектів законів України, прийняття власних підзаконних нормативно-правових актів, використання інших методів і форм діяльності публічної адміністрації та надання адміністративних послуг.
2. Адміністративно-правове забезпечення діяльності місцевих судів - це регламентована нормами адміністративного права адміністративна діяльність спеціальних суб’єктів публічної адміністрації у формі надання адміністративних послуг і здійснення виконавчо-розпорядчої діяльності з метою гарантування відновлення фізичним і юридичним особам, які звернулися до місцевих судів, порушених прав, свобод і законних інтересів та функціонування судової системи місцевих судів загалом.
3. Адміністративно-правове регулювання діяльності місцевих загальних судів - це вплив норм адміністративного права на суспільні відносини у сфері діяльності місцевих судів через певні адміністративні інструменти (адміністративно-правові норми, адміністративні правовідносини, адміністративні акти тощо) з метою забезпечення права громадян на справедливе й доступне судочинство.
4. Зміст адміністративно-правового забезпечення діяльності місцевих судів базується на загальному науковотлумачному розумінні цієї категорії, а саме того, що описано в цьому дослідженні з розкриттям особливостей адміністративної діяльності публічної адміністрації з питань створення належних умов для функціонування місцевих суддів.
5. До елементів адміністративно-правового забезпечення діяльності місцевих судів слід віднести розкриття теоретико-правових основ адміністративно-правового забезпечення діяльності місцевих судів, зокрема створення спеціальними суб’єктами публічної адміністрації належних умов для забезпечення прав, свобод і законних інтересів невладних фізичних і юридичних осіб та нормального функціонування держави і громадянського суспільства загалом; питання кадрового забезпечення адміністративно- правового забезпечення місцевих судів; прийняття спеціальними суб’єктами публічної адміністрації актів і використання інших форм і методів адміністративної діяльності; питання розроблення й передання суб’єктами правотворчості проектів законів України на основі аналізу позитивного міжнародного й зарубіжного досвіду.
6. Нормативне регулювання адміністративно-правового забезпечення діяльності місцевих судів - це вид нормативно-правового регулювання через прийняття законів Парламентом України, правозастосування суб’єктами публічної адміністрації (прийняття підзаконних нормативно-правових актів), ратифікацію міжнародних договорів з метою адміністративно-правового забезпечення діяльності місцевих судів щодо здійснення ними справедливого судочинства відповідно до принципів верховенства права. Нормативно- правовий акт, який регламентує забезпечення діяльності місцевого суду, - це законний, загальнообов’язковий і прийнятий уповноваженими на це органами документ (передусім Верховною Радою України, органами суддівського самоврядування, ДСА), який установлює права, обов’язки та законні інтереси конкретних осіб (суб’єктів забезпечення діяльності місцевих судів) для врегулювання адміністративно-правового забезпечення діяльності місцевих судів.
7. Конституція України визначає засади функціонування не окремої сфери (наприклад, кримінальної чи адміністративної) здійснення правосуддя в Україні, а містить у собі принципи діяльності всієї судової системи України. Лише на основі Конституції України має функціонувати судова система України й безпосередньо здійснюватися адміністративно-правове забезпечення діяльності місцевих судів. Судова гілка влади найширше регулюється Законом України від 7 липня 2010 р. № 2453VI «Про судоустрій та статус суддів», проте державна влада здійснює судову реформу, яка поступово прямує на зміну нинішньої судової системи. Її основна мета спрямована до євроінтеграції - для підвищення рівня захисту прав, свобод і законних інтересів усіх фізичних та юридичних осіб. В Україні діє низка законодавчих актів, які визначають основні засади функціонування судових органів, а також здійснення адміністративно-правового забезпечення діяльності судів.
8. До підзаконних нормативно-правових актів, які здійснюють адміністративно-правове забезпечення діяльності місцевих судів, слід віднести укази Президента України (регламентують порядок, умови та основні аспекти здійснення забезпечення діяльності судових органів); акти Верховної Ради України (регулюють питання забезпечення органів судової влади); акти органів суддівського самоврядування (реалізують адміністративно-правове забезпечення діяльності місцевих судів), постанови Кабінету Міністрів України (розгортають, визначають і встановлюють правовідносини у сфері здійснення забезпечення діяльності суду); накази Державної судової адміністрації (безпосередньо реалізують забезпечення судів, адже її повноваження спрямовано на здійснення правового забезпечення діяльності судів).
9. Класифікація міжнародних договорів, які становлять нормативне регулювання адміністративно-правового забезпечення діяльності місцевих судів, виглядає таким чином: універсальні міжнародні договори, тобто ті, які діють у всесвітньому масштабі і мають на меті захист основних прав, свобод і законних інтересів осіб; загальноєвропейські міжнародні договори, сфера застосування яких поширюється на європейський простір та які мають на меті захист основоположних прав і свобод людини; спеціалізовані міжнародні договори у сфері здійснення судочинства - ті, що діють у площині здійснення судової влади; окремим рядком треба зазначити Конвенцію прав і основоположних свобод Ради Європи, адже вона є міжнародним джерелом прямої дії, на основі якого здійснює судочинство не тільки Європейський суд з прав людини, але й за судовими прецедентами повіряють свою діяльність усі судді в Україні.
10. Принципи адміністративно-правового забезпечення діяльності місцевих судів визначаються як керівні ідеї, положення та вимоги щодо адміністративно-правового забезпечення місцевих судів, які визначають зміст і механізм правового регулювання місцевих судів, для забезпечення права на неупереджене, якісне та справедливе судочинство.
11. Принципи адміністративно-правового забезпечення діяльності місцевих судів - це основоположні ідеї, вимоги засадничого характеру щодо здійснення адміністративно-правового забезпечення місцевих судів, які є основою визначення змісту, механізму й адміністративного інструментарію, а також визначають напрямки вдосконалення правового забезпечення для забезпечення права громадян на чесне, справедливе та у визначені строки судочинство, надання якісних адміністративних послуг у системі місцевих судів. Принципи адміністративно-правового забезпечення діяльності місцевих судів слід класифікувати таким чином: загальні принципи, які характерні для всієї галузі адміністративного права; спеціальні принципи, які характерні саме для здійснення адміністративно-правового забезпечення діяльності місцевих судів.
12. До загальних принципів, які мають свою специфіку в системі судів загальної юрисдикції, слід віднести такі: принцип поділу влади на законодавчу, виконавчу й судову; принцип верховенства права в аспекті здійснення судочинства місцевими судами; принцип високої юридичної техніки; принцип здійснення правосуддя виключно судами; принцип обов’язковості судових рішень; принцип незалежності й недоторканності суддів; принцип територіальності та спеціалізації. Принцип поділу влади на законодавчу, виконавчу і судову означає, що на місцевому рівні ніхто, а саме органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, а також всі інші особи не мають права втручатися в діяльність місцевого суду та судді місцевого суду.
13. Принцип верховенства права в аспекті здійснення судочинства місцевими судами означає, що суд і суддя у своїй діяльності при винесенні рішення мають обов’язково врахувати, що будь-які суб’єкти владних повноважень мають діяти виключно відповідно до другої формули правового регулювання «заборонено все крім того, що прямо дозволено законом»; усі інші суб’єкти не обмежені принципом законності й можуть діяти відповідно до першої формули правового регулювання «дозволено все крім того, що прямо не заборонено в законі». Принцип високої юридичної техніки означає, що в системі місцевого суду працівники апарату суду, помічники суддів і самі судді мусять чітко дотримуватися встановлених правил і процедур для надання якісних послуг особам. Принцип здійснення правосуддя виключно судами визначає, що ніхто, крім легітимного суду, не має права здійснювати судочинство в місцевому суді. В умовах сьогодення, коли наша країна зазнала російсько-терористичної окупації АРК, деяких частин Луганської та Донецької областей, на цих територіях діють квазісудові суди, які приймають свої «судові» рішення. Необхідно також притягувати до відповідальності суддів, які, будучи чинними, зрадили Україну і здійснили перехід на окуповані території.
14. Принцип обов’язковості судових рішень судів щодо рішень місцевого суду не є абсолютним, оскільки рішення суду першої інстанції вступають в законну силу через певний строк і лише за умови неподання апеляційної скарги.
Принцип незалежності й недоторканності суддів у класичному вигляді означає, що на діяльність суду не може бути здійснено будь-якого тиску; судді підкоряються та діють лише в межах закону; існує особливий порядок обрання і звільнення з посади судді; суддям надано певні гарантії щодо соціального захисту, безпеки, матеріальної забезпеченості.15. До спеціальних принципів, які є основоположними у сфері адміністративно-правового забезпечення діяльності місцевих судів, належать: принцип першочергового забезпечення суду суддями; принцип пріоритетності створення належних умов для здійснення судочинства; принцип забезпечення якісних послуг відвідувачам; принцип безпеки судів і суддів; принцип своєчасного підвищення кваліфікації працівників апарату судів; принцип належного матеріального забезпечення суддів і працівників апарату суду; принцип зв’язаності апарату суду законом і виконання ним лише законних рішень Голови суду й апарату суду. Принцип першочергового забезпечення суду суддями означає, що всі суб’єкти публічної адміністрації мають працювати таким чином, щоб місцеві суди були забезпечені найкращими, високопрофесійними та некорумпованими суддями відповідно до чіткої прозорої адміністративної процедури, згідно з якою ті, хто відповідає визначеним умовам, можуть на кваліфікаційному іспиті показати свої знання і стати суддею. Принцип пріоритетності створення належних умов для здійснення судочинства полягає в тому, що суди мають бути забезпечені приміщеннями, які мусять бути відповідно мебльовані, комплектовані технікою та підключені до відповідних реєстрів.
16. Принцип забезпечення якісних послуг відвідувачам означає, що мають бути створені умови зберігання, здавання й отримання документів, справляння природних потреб і отримання довідкових матеріалів. Принцип безпеки судів і суддів визначається тим, що судді, здійснюючи правосуддя, перебувають у підвищеному рівні небезпеки, тому що, виражаючи волю держави та приймаючи законні рішення, не завжди можуть задовольнити інтереси осіб, які в свою чергу можуть посягнути на життя та здоров’я судді та його родини.
Принцип своєчасного підвищення кваліфікації працівників апарату судів здійснюється за допомогою проведення для працівників апарату суду різноманітних навчань, семінарів, конференцій, тренінгів, які спрямовані на підвищення рівня професійності та компетентності працівників.17. Принцип належного матеріального забезпечення суддів і працівників апарату суду є основоположним у сфері забезпечення органів судової влади та означає, що органи державної влади мають належним чином здійснювати фінансування судової системи, що відповідно має знизити рівень корумпованості й забезпечити право на справедливий суд. Принцип зв’язаності апарату суду законом і виконання ним лише законних рішень
Голови суду й апарату суду означає, що працівники апарату суду під час здійснення своїх посадових повноважень мусять діяти лише відповідно до вимог і в межах законодавства, у разі надання вказівок, які передбачають незаконні дії щодо виконання трудових обов’язків, працівник апарату суду має повідомити про це Голову суду, а також відповідні органи.