<<
>>

Висновки до Розділу 1

1. Історико-правовий аналіз виникнення діяльності Генерального прокурора України на теренах Української держави доцільно здійснювати за наступною періодизацією: 1) доба національно-визвольного руху - 1917 - 1921 роки; 2) доба складу України в СРСР - 1921 - 1991 роки; 3) доба формування прокуратури в незалежній Українській державі - 24 серпня 1991 року - 14 жовтня 2014 року; новітній етап розвитку інституту Генерального прокурора в Україні - з 14 жовтня 2014 року.

2. В основі методології дослідження діяльності Генерального прокурора України лежать наступні методи: діалектичний метод - дає змогу досліджувати внутрішню сутність речей в процесі їх розвитку, а також внутрішніх та зовнішніх суперечностей; системний метод - сприяє формуванню відповідного адекватного формулювання суті проблем інституту Генерального прокурора України; історичний метод - дає змогу дослідити виникнення, формування і розвиток процесів і подій у хронологічній послідовності з метою виявлення внутрішніх та зовнішніх зв’язків, закономірностей та суперечностей; загальнологічні методи і прийоми дослідження - аналіз, синтез, дедукція, індукція, аналогія.

3. Роль Генерального прокурора України в системі органів прокуратури України полягає в тому, що він має організаційно-управлінські повноваження щодо здійснення загального керівництва, якими визначаються цілі, завдання органів прокуратури, що закріплюються у наказах, інструкціях та інших управлінських рішеннях (актах, документах) нормативно-правового характеру. Останнє забезпечує скоординовану роботу системи прокуратури і впливає на стан законності та правосуддя в державі в цілому.

4. Генеральний прокурор України виконує наступні функції в централізованій системі органів прокуратури України: 1) функція організації роботи та управління - полягає у системі заходів і дій, спрямованих на раціональний розподіл повноважень й узгодженість індивідуальних дій прокурорів; 2) функція керівництва - полягає в діяльності щодо створення та підтримання організаційної упорядкованості, управління перебігом справ;

3) функція планування - покликана забезпечити виконання покладених на органи прокуратури завдань, що формулюються на основі прогнозу цілей діяльності прокуратури; 4) функція прогнозування - полягає в одержанні й обробці інформації про майбутній можливий стан організації та діяльності органів прокуратури і завершується формулюванням прогнозу в частині виникнення, розвитку; 5) функція нагляду і контролю - являють собою сукупність дій і заходів, спрямованих на перевірку відповідності виконання роботи встановленим завданням, з’ясування причин виявлених відхилень, розробку рекомендацій з усунення виявлених порушень та внесення пропозицій щодо коригування раніше прийнятих рішень; 6) нормотворча функція в сфері прокуратури - полягає у виданні Генеральним прокурором України обов'язкових для всіх органів прокуратури наказів, розпоряджень, затвердженні положень та інструкцій; 7) установча функція - полягає в затвердженні структури і штатної чисельності підпорядкованих органів прокуратури, розподілення кошти на їх утримання, призначенні прокурорів; 8) функція представництва полягає в тому, що Генеральний прокурор України представляє централізовану систему органів прокуратури та виступає від її імені перед іншими державними органами та органами місцевого самоврядування.

5.

Нормативно-правове регулювання діяльності Генерального прокурора України - це цілеспрямована та організуюча діяльність суб’єктів нормотворчого процесу (Верховна Рада України, Президент України та ін.) щодо врегулювання засобами юридичної техніки процесу діяльності Генерального прокурора України.

6. Всю нормативну базу, яка регламентує діяльність Генерального прокурора України можна умовно поділити на: 1) зовнішню, яка створюється за межами системи органів прокуратури (Конституція, закони та постанови Верховної Ради, укази та розпорядження Президента України, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України, міжнародні нормативно-правові акти), але до створення якої система органів прокуратури має пряме відношення, безпосередньо розробляючи або беручи участь у розробці проектів тих чи інших нормативних актів; 2) внутрішню, тобто відомчу нормативну базу, якій належить значне місце (інструкції, положення, накази і т.п.).

<< | >>
Источник: БАСАРАБ РУСЛАН ІГОРОВИЧ. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ДІЯЛЬНОСТІ ГЕНЕРАЛЬНОГО ПРОКУРОРА УКРАЇНИ. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. Київ - 2015. 2015

Еще по теме Висновки до Розділу 1:

- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -