<<
>>

Удосконалення критеріїв оцінювання професійної діяльності працівників Національної поліції України

Однією з умов ефективного провадження діяльності працівником поліції є забезпечення та підтримання високого рівня його кваліфікації та професійної компетентності. Для виявлення відповідного рівня необхідне проведення оцінки професійної діяльності працівника поліції відповідно до спеціально розроблених критеріїв.

На сьогодні чинним є Наказ Міністерства внутрішніх справ України «Про затвердження Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських» від 17 листопада 2015 р. № 1465, в якому визначені наступні критерії оцінювання: 1) повнота виконання функціональних обов’язків (посадових інструкцій); 2) показники службової діяльності; 3) рівень теоретичних знань та професійних якостей; 4) оцінки з професійної і фізичної підготовки; 5) наявність заохочень; 6) наявність дисциплінарних стягнень; 7) результати тестування; 8) результати тестування на поліграфі (у разі проходження) [57].

В свою чергу, в Концепції «100 днів якості Національної поліції України» критеріями оцінювання роботи Національної поліції були визначені: динаміка довіри населення до територіальних управлінь Національної поліції; оцінка громадянами почуття власної безпеки в районі проживання; оцінка рівня корупції у підрозділах поліції; рівень задоволеності потерпілих і свідків злочинів роботою поліції при їх виклику і первинному контакті на місці події; оцінка оперативності реагування поліції на повідомлення про злочини, ефективності роботи з протидії злочинності [198].

Система критеріїв оцінювання як професійної діяльності кожного окремого поліцейського, так і Національної поліції в цілому потребує подальшого розвитку та удосконалення. У зв’язку з цим, визначимо поняття критеріїв оцінювання та розглянемо різні наукові пропозиції щодо їх системи, необхідної та достатньої для повного та достовірного оцінювання всіх сторін професійної компетентності поліцейського та рівня його кваліфікації.

В науковій літературі критерії ефективності визначаються як спроможність правового засобу сприяти досягненню цілей і завдавати об’єктивний вплив на суспільні відносини [199, с. 57-58; 200, с. 97].

На думку І. В. Левицької та Є. І. Ніколаєнка, оцінка ефективності діяльності державних службовців — це процес, спрямований на визначення внеску цих службовців відповідно до їхньої компетенції у досягнення цілей і завдань органу державної влади. Як правило, процес оцінки ефективності містить у собі такі елементи: встановлення чітких стандартів діяльності для кожної посади і критеріїв оцінки ефективності цієї діяльності в посадових інструкціях державних службовців; вироблення процедури оцінки ефективності діяльності (періодичність, методи оцінки); безпосередню оцінку ефективності діяльності за обраним методом; обговорення результатів оцінки з працівником; ухвалення рішення за результатами оцінки і документування оцінки [201].

В свою чергу, в основі поняття «критерій ефективності» лежить оціночна та неоднозначна категорія «ефективність». Ефективний означає: 1) який приводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект; 2) який викликає ефект [54, с. 492].

Ведучи мову про ефективність професійної діяльності працівника поліції, необхідно враховувати критерії професіоналізму поліцейського. Зокрема, як зазначає В. В. Посметний, професіоналізм в системі Міністерства внутрішніх справ — це насамперед здатність працівника органів внутрішніх справ, колективу працівників визначати з урахуванням умов і реальних можливостей найбільш ефективні шляхи та способи реалізації поставлених перед ними правоохоронних завдань у межах нормативно визначених повноважень [202, с. 183]. Представлене вище визначення цілком кореспондує з легітимним формулюванням категорії «професійна компетентність», що наведене в ст. 2 Закону України «Про державну службу». Зокрема, зазначається, що професійна компетентність — здатність особи в межах визначених за посадою повноважень застосовувати спеціальні знання, уміння та навички, виявляти відповідні моральні та ділові якості для належного виконання встановлених завдань і обов’язків, навчання, професійного та особистісного розвитку [9].

У зв’язку з цим, можна стверджувати, що професійність поліцейського — багатоелементна категорія, яка включає декілька складових, зокрема, такі: 1) фізична готовність та здатність виконувати завдання, поставлені перед ним; 2) психологічна (емоційно-вольова) готовність — вміння своєчасно та швидко реагувати на певну ситуацію, тримати під контролем емоційний стан, тощо; 3) розумова підготовка — належний рівень знань в галузі права, інших сферах суспільного життя, необхідних для виконання завдань поліцейського, тощо.

Оцінка діяльності службовців, на думку В. А. Грабовського та У. С. Мустафаєвої, — це процес визначення ефективності діяльності службовців у реалізації поставлених перед ними завдань з метою послідовного накопичення інформації, необхідної для ухвалення подальших управлінських рішень [203, с. 2].

На підставі вищенаведеного, вважаємо, що критерієм оцінки ефективності професійної діяльності працівника поліції слід вважати систему якісних та кількісних характеристик, за допомогою яких визначається рівень фізичної, психологічної, розумової готовності працівника поліції до належного виконання покладених на нього завдань та функцій.

В науковій літературі пропонуються різні системи критеріїв оцінки професійності службових осіб, в тому числі працівників органів внутрішніх справ.

Так, як справедливо зауважує В. Р. Кравець, єдиної системи критеріїв оцінки діяльності державних службовців у даний час в Україні немає, що зумовлює необхідність їхньої розробки. Науковець пропонує включити до єдиної системи критеріїв такі: 1) професійні вміння: здатність до критичного аналізу ситуації, вміння давати експертні оцінки, тактовно і ефективно спілкуватися, оцінювати потреби; творчо розробляти матеріали, ефективно і переконливо висувати ідеї та обмінюватися ними; працювати у команді та ін.; 2) ділові якості: вміння планувати; організовувати персонал; координувати діяльність, вести переговори та ін.; 3) особистісні якості: відданість справі, цілеспрямованість, оптимізм, діловитість, чесність, дисциплінованість, відповідальність, тактовність та ін.

[204, с. 12]. В. Ю. Кікінчук до цих трьох критеріїв також додає стан здоров’я та фізичну підготовленість, уміння володіти табельною зброєю, прийомами рукопашного бою, спеціальними засобами індивідуального захисту та активної оборони, здатність переносити психофізичні навантаження та труднощі служби [205, с. 184].

Визначаючи критерії оцінки ефективності працівника поліції, необхідно виходити як з індивідуальних критеріїв оцінки кожного окремого поліцейського, так і загальних критеріїв оцінювання роботи всієї системи органів Національної поліції. Крім того, варто розглядати комплексні критерії ефективності діяльності поліцейських (за всіма напрямками), так і ті критерії, які дозволяють оцінити ефективність якогось конкретного напрямку їх діяльності.

Оцінюючи ефективність діяльності державних службовців на індивідуальному рівні, С. В. Циц запропонував використовувати чотири основні критерії, які за необхідності уточнюються за рахунок введення низки підпунктів. До них належать: результати роботи й почуття відповідальності; професійна кваліфікація; навички співробітництва й взаємодії; потенціал розвитку [206, с. 19].

Основним способом проведення індивідуальної оцінки діяльності поліцейських, що наразі визначений законодавством України, є атестація. Атестування поліцейських, згідно з ч. 1 ст. 57 Закону України «Про Національну поліцію», проводиться: 1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; 2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; 3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність [1]. Між тим, щорічної атестації працівників поліції зазначеним законом не передбачено. Така ситуація не цілком узгоджується з вимогами ст. 44 Закону України «Про державну службу», яка вимагає проведення щорічного оцінювання державних службовців для визначення якості виконання поставлених завдань, а також з метою прийняття рішення щодо преміювання, планування їхньої кар’єри, виявлення потреби у професійному навчанні [9].

Характерно, що ст. 57 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що під час атестації оцінюванню підлягають ділові, професійні, особисті якості, освітній та кваліфікаційний рівень, фізична підготовка на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар’єри [1].

В деяких європейських країнах прийнята більш широка система критеріїв оцінювання діяльності службовців. Наприклад, у Чехії атестація державного службовця передбачає вивчення рівня: дотримання вірності державі та утримання від зловживання посадою державного службовця; належного виконання службових обов’язків; дотримання службової дисципліни; результатів навчання. У Данії, Німеччині та Фінляндії додатковим критерієм оцінки виступає також соціальна поведінка службовця [207, с. 122-123]. Керівництво польської поліції звертає увагу на результати соціологічних опитувань (загальнодержавних, регіональних, тематичних), що проводяться незалежними дослідницькими організаціями. З урахуванням громадської думки розробляються програми протидії злочинності, вносяться зміни до законодавства, тощо [208, с. 15]. Вважаємо, що в Україні з урахуванням досвіду європейських держав також необхідно при здійсненні оцінювання поліцейських (при проведенні їх атестації) враховувати соціальну поведінку, професійну культуру, а під час оцінювання діяльності органів поліції — також результати соціологічного опитування (громадську думку).

І. В. Шпекторенко пропонує оцінювання професійної культури державного службовця проводити з використанням карти компетенцій або кваліфікаційних карт, до яких мають бути внесені відповідні вимоги до професійної культури у вигляді переліку компетенцій. У даному випадку вимоги до професійної культури відображені згідно з її структурою, включають у себе володіння: культурою державного управління (адміністративною культурою (культурою управління людьми), державно- управлінськими цінностями, управлінською свідомістю); комунікативною

культурою (культурою спілкування), а саме: культурою говоріння, культурою слухання, культурою мови, етичною культурою спілкування; службовим етикетом, відповідністю етичним вимогам до професії; культурою ділових відносин; політичною культурою; правовою культурою; соціальною (громадянською) культурою, загальнолюдськими моральними цінностями; морально-етичними регуляторами (саморегуляторами); культурою праці, культурою робочого місця; культурою трудових відносин; професійною поведінкою; психологічною культурою; інформаційною культурою [209].

Професійна культура є важливою складовою частиною професійної компетенції, оскільки її рівень свідчить не тільки про володіння поліцейським теоретичними навичками та вміннями, але і про те, наскільки високим є його рівень соціальної адаптації, особистої культури та моральності. В умовах формування поліції європейського типу ці якості поліцейського набувають особливо важливого значення в структурі його професійної компетентності.

Крім атестації, способом оцінювання рівня професійності поліцейського є тестування у порядку проведення конкурсу на заміщення вакантної посади, в тому числі переміщення на вищу посаду. Відповідно до Типового порядку проведення конкурсу на службу до поліції та/або зайняття вакантної посади від 25 грудня 2015 р. № 1631 здійснюється тестування загальних навичок, особистісних характеристик та перевірка рівня фізичної підготовки. Тест загальних навичок складається з 60 тестових питань з визначення рівня логічних, вербальних та математичних здібностей кандидата. Тестування особистісних характеристик (психологічний тест) проводиться з метою виявлення рис, типів характеру, стилю поведінки кандидата, визначення його емоційного стану, придатності кандидата до служби в умовах підвищеного психологічного навантаження. Перевірку рівня фізичної підготовки, передбачену в оголошенні про проведення конкурсу, поліцейська комісія організовує на об’єктах спортивної інфраструктури із забезпеченням належних санітарно-гігієнічних умов та в присутності медичних працівників [78].

Отже, важливим здобутком нового законодавства, яким регламентовано порядок проведення атестації та інших видів оцінювання професійної діяльності поліцейського, є запровадження серії психологічних тестів, спрямованих на виявлення особистих морально-етичних якостей. Однак, вважаємо за необхідне чітко навести характеристику відповідних якостей в ст. 49 Закону України «Про Національну поліцію» (вимоги до кандидатів на службу в поліції).

В науковій літературі висловлюються пропозиції щодо запровадження такої форми оцінювання як самооцінка, яка повинна забезпечувати: 1) власну самооцінку працівника поліції; 2) оцінку підрозділу, колег та керівництва; 3) оцінку безпосередньо керівником підрозділу своїх підлеглих [210]. Така пропозиція заслуговує на схвалення, оскільки успішно практикується в багатьох європейських країнах.

Індивідуальна ефективність діяльності кожного конкретного поліцейського, за логікою, означає загальну ефективність функціонування всієї Національної поліції України. Однак, так буває не завжди, оскільки на успішність діяльності системи органів поліції впливає значна кількість зовнішніх та внутрішніх факторів. Зокрема, до зовнішніх факторів відносяться такі як державна політика, стан законодавчого забезпечення, стан економічного благополуччя в державі, тощо; до внутрішніх — якість та ефективність управління в органах поліції, прийнята система заохочень та покарань, існування інших стимулів та ін.

У зв’язку з цим, вважаємо за необхідне в межах даного дослідження розглянути систему критеріїв оцінювання ефективності діяльності Національної поліції. Їх слід визначати, виходячи із стану виконання завдань Національною поліцією. Ключовими вимогами до діяльності Національної поліції є: швидкість та ефективність реагування поліції на звернення та заяви окремих громадян; підтримка з ними зв’язку та забезпечення інформування про хід розгляду їхніх справ; забезпечення належної реєстрації та своєчасного розгляду всіх заяв та скарг громадян, незалежно від того, ким вони є; забезпечення належного рівня толерантності до вразливих груп населення, які потребують додаткового захисту своїх прав з боку поліції; контроль за забезпеченням ефективності поводження з вразливими групами, активна участь в проведенні їхньої соціальної адаптації [210].

Загальна ефективність діяльності Національної поліції обумовлюється ефективним виконанням завдань в різних напрямках. Наприклад, А. О. Собакарь та А. П. Сахно пропонують наступні критерії оцінки діяльності органів публічного управління (в тому числі правоохоронних) щодо запобігання і протидії корупції: 1) фінансування діяльності органів публічного управління щодо реалізації програмних заходів; 2) якість реагування посадових осіб органів публічного управління на заяви та повідомлення про корупційні діяння; 3) наслідки усунення корупційної діяльності; 4) кількість осіб, притягнутих до адміністративної та кримінальної відповідальності за вчинення корупційних правопорушень та службових злочинів (позитивна динаміка); 5) кількість справ, по яких особи виправдані судом або звільнені від адміністративної чи кримінальної відповідальності (за реабілітуючими обставинами); 6) вивчення громадської думки щодо оцінки діяльності спеціально уповноважених суб’єктів у сфері протидії корупції; 7) проведення профілактичних заходів [211, с. 4].

В свою чергу, аналіз Державної програми щодо реалізації засад державної антикорупційної політики в Україні (Антикорупційної стратегії) на 2015-2017 роки показує, що критеріями ефективності її виконання визнані:

забезпечення формування та реалізація державної антикорупційної політики на основі результатів аналізу достовірних даних про корупцію та чинники, які її обумовлюють, впровадження ефективного моніторингу та координації реалізації антикорупційної політики незалежним спеціалізованим органом із залученням представників громадянського

суспільства;

зменшення впливу корупціогенних ризиків на діяльність органів законодавчої влади, посилення громадського контролю за їх діяльністю;

створення ефективних механізмів запобігання корупції, конфлікту інтересів, порушенню етичних стандартів поведінки та забезпечення контролю за дотриманням правил щодо доброчесності особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, іншими особами;

посилення ефективності діяльності органів судової влади та системи кримінальної юстиції у переслідуванні осіб, які вчинили корупційні правопорушення, забезпечення ефективної роботи Національного антикорупційного бюро України;

сприяння усуненню корупційних передумов ведення бізнесу, формування нетолерантного ставлення бізнесу до корупції, тощо [212].

Запобігання корупції є лише одним із напрямків діяльності поліції в сфері забезпечення публічної безпеки і порядку. Для повноти оцінювання ефективності діяльності Національної поліції важливе забезпечення комплексного підходу до оцінки. У зв’язку з цим, необхідно розробити стратегії досягнення найбільшої результативності за всіма напрямками діяльності поліції. Одним із показових критеріїв ефективності діяльності Національної поліції є громадська думка (рівень довіри населення).

О. В. Джафарова на основі аналізу критеріїв оцінювання діяльності правоохоронних органів дійшла висновку, що громадська думка сприяє: формуванню позитивного іміджу працівника патрульної служби й органу в цілому; залученню громадськості до правоохоронної діяльності; висвітленню діяльності підрозділу патрульної служби; пошуку нових підходів у питаннях боротьби зі злочинністю та попередженню і припиненню адміністративних правопорушень; налагодженню взаємодії підрозділу патрульної служби та громадськості на основі взаємодовіри та взаємоповаги [213, с. 268].

Згідно з Концепцією «100 днів якості Національної поліції України», ключовими показниками при оцінюванні громадської думки стануть: 1) динаміка довіри населення до територіальних управлінь Національної поліції; 2) оцінка громадянами почуття власної безпеки в районі проживання; 3) оцінка рівня корупції у підрозділах поліції; 4) рівень задоволеності потерпілих і свідків злочинів роботою поліції під час виклику і первинного контакту на місці події; 5) оцінка оперативності реагування поліції на повідомлення про злочини, ефективності роботи з протидії злочинності [198].

Отже, оцінювання діяльності Національної поліції має здійснюватися як за кожним конкретним напрямком її діяльності, основними з яких є: забезпечення публічної безпеки та порядку, забезпечення захисту прав, свобод та інтересів людини та громадянина, боротьба зі злочинністю, запобігання корупції, тощо; так і комплексно. Критеріями оцінювання при цьому можуть виступати: визначення рівня злочинності та рівня корумпованості, зміна такого рівня в динаміці; вивчення громадської думки на підставі інформації, що надходить від засобів масової інформації, за результатами соціологічних досліджень, тощо.

В свою чергу, формами оцінювання професійності діяльності поліцейського є проведення атестування, тестування при проведенні конкурсного добору. Критеріями оцінювання професійності діяльності працівника поліції, відповідно до чинного законодавства України, є: рівень загальних навичок, особистісних характеристик та рівень фізичної підготовки.

В науковій літературі висловлюється думка, що оцінка система щорічного оцінювання кадрів органів внутрішніх справ має відповідати таким вимогам: 1) забезпечувати єдиний підхід та послідовне впровадження оцінювання діяльності працівників для забезпечення сталості, прозорості та справедливості обраного підходу; 2) систему плануванню має бути приведено у відповідність до пріоритетів як основи для оцінювання результатів діяльності; 3) оцінювання результатів діяльності кадрів громадської безпеки має здійснюватися на основі критеріїв досягнення очікуваних результатів і стратегічних цілей системи органів внутрішніх справ; 4) оцінювання діяльності має здійснюватися на основі чітких критеріїв оцінки та усталених форм бланків [214, с. 356-357].

Враховуючи зазначене та з метою удосконалення процедури та критеріїв оцінювання професійності діяльності працівника Національної поліції пропонуємо: 1) розширити форми оцінювання професійності поліцейського, зокрема, запровадити такі як: обов’язкова щорічна атестація, самооцінка, оцінка прямим керівником та колегами; розробити методику застосування відповідних форм оцінювання; 2) доповнити критерії оцінювання професійності діяльності поліцейського такими як: професійна культура та соціальна поведінка, які можуть оцінюватися за допомогою вивчення особової справи, аналізу надходження скарг та зауважень на працівника поліції від громадян та ін.; 3) в ст. 49 Закону України «Про Національну поліцію» визначити основні особистісні та професійні якості працівника поліції, наприклад: ініціативність, вміння діяти в екстремальних умовах, витривалість, комунікабельність, безконфліктність, тощо.

Проведення повної, достовірної та своєчасної оцінки рівня професійності працівника поліції є необхідним заходом в процесі реформування органів внутрішніх справ. Це сприяє виявленню наявних прогалин у професійній підготовці поліцейських, недоліків у процедурі проведення добору на посаду поліцейського, а також своєчасному направленню поліцейського на перепідготовку або підвищення кваліфікації та виправленню існуючих недоліків. Тому не можна нехтувати таким важливим елементом удосконалення адміністративно-правового статусу поліцейського як оцінювання професійності його діяльності.

<< | >>
Источник: ЛЕМЕШ ДМИТРО ЛЕОНІДОВИЧ. АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС ПРАЦІВНИКІВ ПОЛІЦІЇ В УКРАЇНІ. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. Київ - 2016. 2016

Еще по теме Удосконалення критеріїв оцінювання професійної діяльності працівників Національної поліції України:

- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -