<<
>>

3.2 Удосконалення адміністративно-правового статусу помічника судді в Україні

Ефективність функціонування судової системи України, якість правосуддя в цілому, його оперативність, розумність і справедливість залежать не тільки від професійного рівня суддів, а й від професійності помічників суддів [125].

Помічники суддів є важливими персонами в судовій системі, адже метою їх діяльності є виконання технічних функцій із забезпечення та обслуговування роботи судді. Так, помічники вивчають матеріали справ, здійснюють підбір законодавчої бази та судової практики, які необхідні для розгляду конкретної судової справи, беруть участь у попередній підготовці судових справ до розгляду, готують за дорученням судді проекти запитів, листів, іншої документації, пов’язаної з розглядом конкретної справи. Водночас помічники суддів здійснюють контроль за надходженням і приєднанням до матеріалів судової справи нових документів, контролюють підготовку судових засідань, які проводяться під головуванням судді, своєчасністю повідомлення про день і час проведення судового засідання осіб, які беруть участь у справі [125].

На сьогодні можна з упевненістю сказати, що помічник судді - це його права рука і незамінний співробітник, який завжди допоможе впоратися з напливом бюрократичних паперів та оформити справи. Люди, що працюють в суді, знають зі свого досвіду про те, як багато моральних і фізичних сил забирає ця професія. Нескінченна паперова тяганина, постійні нападки позивачів і відповідачів, регулярні звіти - усе це вимагає максимальної витримки й концентрації уваги. Але й переваг тут багато. Так, відпрацювавши в судочинстві тривалий час, можна отримати значний досвід спілкування, поводження з документацією та володіння нормативно - правовими актами [119].

Отже, помічник судді займає важливе місце в системі судової гілки влади, і тому його адміністративно-правовий статус має бути закріплено в провідному нормативно-правовому акті у сфері судочинства для захисту його прав, свобод і законних інтересів як суб’єкта патронатної служби судової системи.

Статус помічника судді останнім часом зазнав серйозних змін, зокрема із набранням чинності Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року цю посаду віднесено до патронатної служби, у результаті чого помічник судді втратив статус державного службовця [1 25].

За своїм змістом спеціальний порядок добору і проходження державної служби, який установлено для помічників суддів, передбачений частиною 5 статті 15 Закону України «Про державну службу», відповідно до якої Президент України, Голова Верховної Ради України, члени Уряду України, глави місцевих державних адміністрацій мають право самостійно добирати та приймати осіб на посади своїх помічників згідно зі штатним розписом і категорією, що відповідає посаді (патронатна служба). Порядок перебування на державній службі таких осіб установлюється відповідними органами. Хоча судді й не згадуються в тексті цієї статті, фактично порядок добору помічників та умови проходження служби за всіма ознаками відповідають умовам патронатної служби. У такому разі виникає певна правова колізія між Законом про державну службу та Законом про судоустрій і статус суддів. З одного боку, Закон про судоустрій і статус суддів передбачає саме патронатний порядок призначення на посаду та проходження служби, з другого - Закон про державну службу не поширює на суддів право мати при собі патронатну службу. У зв’язку з цим доцільно внести зміни або до Закону про державну службу, або до Закону про судоустрій і статус суддів, де надати суддям право мати помічників на умовах патронатної служби [132; 103, с. 12].

Отже, у зв’язку з тим, що помічників судді віднесено до осіб патронатної служби, потрібно закріпити право суддів мати помічників на умовах патронатної служби та внести зміни до частини 1 ст. 157 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII «Помічники суддів» та викласти її в такій редакції: «1. Кожний суддя має помічника (помічників) на умовах патронатної служби, статус і умови діяльності якого (яких) визначаються цим Законом і Положенням про помічника судді, затвердженим Радою суддів України».

Сучасні реформаційні процеси, основним етапом яких стало підписання Президентом України Закону «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», спричинили низку змін до трьох чинних кодексів, серед яких визначається і Кодекс адміністративного судочинства України [125].

Одним із нововведень у КАС України є віднесення помічника судді до інших учасників судового процесу та визначення його повноважень. Зокрема у статті 62 згаданого Кодексу передбачено таке:

- помічник судді забезпечує підготовку та організаційне забезпечення судового процесу;

- помічник судді бере участь в оформленні судових справ, за дорученням судді готує проекти запитів, листів, інших матеріалів, пов’язаних із розглядом конкретної справи, виконавчих документів;

- помічник судді здійснює оформлення копій судових рішень для направлення сторонам у справі та іншим учасникам справи відповідно до вимог процесуального законодавства, контролює своєчасність надсилання копій судових рішень;

- помічник судді виконує інші доручення судді, що стосуються організації розгляду судових справ. Так, він за дорученням судді (голови в судовій колегії) може за відсутності секретаря судового засідання здійснювати його повноваження. Під час здійснення таких повноважень помічнику судді може бути заявлено відвід з підстав, визначених цим Кодексом для відводу секретаря судового засідання [59; 125].

Таким чином, цікавим є те, що помічник судді є універсальним працівником і може замінити будь-якого працівника апарату суду, тоді як його замінити не може ніхто. Проте внесення означених змін до Кодексу адміністративного судочинства України не узгоджується із Законом України «Про патронатну службу», оскільки помічник судді не може виконувати функції державного службовця, адже вказаний статус втрачено [125].

Положення ч. 1 статті 63 Конституції України передбачають, що особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім’ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом.

Ці положення ґрунтуються на нормах моралі, оскільки за загальними правилами за відмову від надання показань настає кримінальна відповідальність. Тому в законодавстві це положення має бути вирішено [67; 153].

Коло осіб, які є близькими родичами, має визначатися галузевим законодавством, що потребує відповідних доповнень. Справа в тому, що на сьогодні для конкретизації понять «члени сім’ї» та «близькі родичі» потрібно звертатися до норм кримінального процесу, сімейного та цивільного права [153]. Проте на практиці виникають проблеми, оскільки помічник судді є патронатним службовцем, й інколи вищевказана конституційна норма порушується.

Тому у сфері професійної діяльності на помічника судді як особу патронатної служби потрібно поширити норми ст. 63 Конституції України стосовно того, що помічник судді не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім’ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом.

За дорученням голови суду або судді, який є головою у справі, його помічник може здійснювати ознайомлення учасників процесу з матеріалами судових справ. Крім того, за необхідності він контролює своєчасність проведення експертними установами призначених у справах експертних досліджень. У ході розгляду справ помічник здійснює перевірку правильності та своєчасності оформлення протоколів судового засідання у справах, що перебувають у провадженні судді, та контролює своєчасність здавання секретарем судового засідання судових справ, розглянутих під головуванням судді [125].

Також до безпосередніх обов’язків помічників суддів належить створення чернеток і проектів судових документів в автоматизованій системі «Документообіг загальних судів» та внесення даних до статистичних карток щодо результатів розгляду судової справи. Крім того вони тримають на контролі оскарження судових рішень в апеляційному та касаційному порядках. У разі потреби помічники суддів готують довідки, інформаційні листи, повідомлення, інші матеріали, пов’язані з розглядом справи.

Також за наказом голови суду або за дорученням суддів помічники можуть готувати та оформляти статистичні дані, звіти, узагальнення, інформацію про кількість і стан розгляду суддями справ усіх категорій тощо [125].

При цьому показниками ефективності та результативності службової професійності помічника судді в організації виконання всіх перерахованих вище обов’язків є:

- продуктивність (виконуваний обсяг роботи);

- результативність (міра досягнення поставлених цілей);

- інтенсивність праці (можливість у короткі строки виконати визначений обсяг роботи);

- підготовка документів з урахуванням установлених вимог;

- повне та логічне викладення матеріалу;

- юридично грамотне складання документів;

- відсутність стилістичних і граматичних помилок;

- професійна компетентність (знання законодавчих, нормативно- правових актів, широта професійного світогляду, уміння працювати з документами);

- можливість виконувати посадові функції самостійно, без допомоги керівника;

- здатність чітко організовувати та планувати виконання поставлених завдань, уміння раціонально використовувати робочий час, правильно розставляючи в цьому пріоритети.

Таким чином, на помічника судді покладено досить значний обсяг обов’язків, а тому вимоги до цієї посади є достатньо високими, оскільки якісна робота судді значною мірою залежить від якісної, професійної та висококваліфікованої роботи його помічника [125].

Найзначніше, що втратили помічники суддів разом зі статусом державних службовців, - це впевненість у своєму майбутньому. Так, згідно з ч. 3 ст. 92 Закону України «Про державну службу» трудові відносини з працівником патронатної служби припиняються в день припинення повноважень особи, чиїм працівником патронатної служби він призначений (тобто в день припинення повноважень його керівника - наприклад, судді). Акт про звільнення приймається керівником державної служби. Працівник патронатної служби може бути достроково звільнений за ініціативою особи, працівником патронатної служби якої він призначений, або керівника патронатної служби.

Звільнити ж колегу - державного службовця - набагато складніше [48].

Зауважимо ще один факт: якщо помічник судді - не державний службовець, то це означає, що на нього не поширюється антикорупційне законодавство [48].

Як уже зазначалось вище, помічники суддів виконують досить значний обсяг роботи, а тому віднесення посади помічника судді до кола інших учасників судового процесу збільшить і так уже досить значний їх перелік, що у свою чергу може призвести до втрати престижності такої посади й перетворення її на низькопрофесійну, некваліфіковану трудову одиницю [125].

Отже, у зв’язку з тим, що помічник судді сприяє здійсненню правосуддя та фактично виконує широкий спектр організаційно-правової роботи, потрібно законодавчо закріпити право судді на матеріальне заохочення свого помічника. З цією метою слід доповнити частину 4 ст. 157 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII «Помічники суддів», виклавши її в такій редакції: «4. Помічники суддів з питань підготовки справ до розгляду підзвітні лише відповідному судді. Суддя має право матеріально заохочувати помічника за рахунок власних доходів, що не є корупційним діянням».

Закон «Про судоустрій і статус суддів» передбачає (частини 5 -7 ст. 49) такі положення:

- суддя може бути тимчасово відсторонений від здійснення правосуддя на строк не більше двох місяців у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності на підставі вмотивованого клопотання Г енерального прокурора або його заступника в порядку, установленому законом. Рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя ухвалюється Вищою радою правосуддя;

- продовження цього строку здійснюється в тому ж порядку на строк не більше двох місяців;

- у разі ухвалення органом, що розглядає справи про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів, рішення про застосування до судді дисциплінарного стягнення у вигляді подання про звільнення судді з посади, такий суддя автоматично тимчасово відстороняється від здійснення правосуддя до ухвалення рішення про його звільнення з посади Вищою радою правосуддя.

КПК України дублює ці положення (ст. 155-1) [49; 137].

Закон України «Про державну службу» у ст. 72 визначає, що на час здійснення дисциплінарного провадження державний службовець може бути відсторонений від виконання посадових обов’язків, при цьому невиконання або неналежне виконання посадових обов’язків, що могло призвести або призвело до людських жертв, заподіяло значну матеріальну чи моральну шкоду фізичним або юридичним особам, державі, територіальній громаді, є підставою для відсторонення державного службовця від виконання посадових обов’язків; відсторонення державного службовця від виконання посадових обов’язків у разі вчинення ним корупційного правопорушення здійснюється відповідно до Закону України «Про запобігання корупції».

Нарешті, Кодексом законів про працю України у ст. 46 визначено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у випадках, передбачених законодавством. Крім того ст. 154 КПК передбачає, що відсторонення від посади може бути здійснено щодо будь-якої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого злочину. Отже, ці положення КПК щодо суддів застосовуються з урахуванням наведених положень частин 5-7 ст. 49 Закону «Про судоустрій і статус суддів» [49; 132; 60; 78].

Таким чином, у ст. 49 Закону «Про судоустрій і статус суддів» (за аналогією з ч. 5 ст. 72 Закону «Про державну службу») варто передбачити, що під час відсторонення від виконання посадових обов’язків судді його помічник зобов’язаний перебувати на робочому місці відповідно до правил внутрішнього службового розпорядку та сприяти здійсненню дисциплінарного провадження [49; 137].

Свої особливості має процедура добору помічника судді, яка відрізняється від тієї, що існувала до прийняття нового Закону про судоустрій. Якщо раніше добір помічника здійснювався за загальними правилами державної служби, то відповідно до частини 4 статті 151 нового Закону суддя самостійно здійснює добір помічника і направляє подання керівникові апарату суду про призначення та звільнення з посади помічника. Добір кандидатів на посаду помічника судді здійснює безпосередньо сам суддя. Проведення конкурсу для помічників суддів не передбачено, тоді як добір працівників апарату суду здійснюється на конкурсній основі [132].

Однак згідно з ч. 3 ст. 151 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» на помічників суддів поширюється дія Закону України «Про державну службу». Тобто помічники суддів вважаються державними службовцями, що працюють у суді, однак не входять до апарату суду. Такий висновок можна зробити з системного аналізу частини 9 статті 149 Закону, в якій міститься перелік осіб, що входять до апарату суду, але в ньому немає помічника судді, і ч. 3 статті 151, в якій вказується, що помічники лише «прикріплюються для кадрового та фінансового обслуговування до апарату відповідного суду» [137; 103, с. 12].

Отже, у зв’язку з тим, що законодавче закріплення права судді самостійно здійснювати добір помічників інколи порушується, можновладці від судової та інших гілок влади інколи нав’язують судді потрібного їм помічника. З метою попередження порушення права судді на вільний добір власного помічника потрібно передбачити адміністративну відповідальність за вчинення таких дій через доповнення ст. 188-49 «Призначення на посаду помічника судді проти волі судді» КУпАП, виклавши її в такій редакції: «примушування в будь-який спосіб прийняти суддею пропозицію призначення на посаду помічника судді особи проти його волі - тягне за собою накладення штрафу від п’ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яку впродовж року було піддано адміністративному стягненню за таке саме правопорушення, - тягнуть за собою накладення штрафу від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із позбавленням права обіймати адміністративну посаду відповідного суду строком на один рік».

Помічники суддів підзвітні лише відповідному судді, і тому на практиці слід захистити їхні права, свободи й законні інтереси, адже деякі судді можуть давати злочинні вказівки помічнику судді або змушувати його до порушення трудової дисципліни.

Як приклад вищевказаної ситуації можна навести випадок, коли суддя Апеляційного суду та його помічник зігнорували засідання у справі жителів Білої Церкви проти нічного клубу. Про це повідомляють активісти проекту «Стоп корупції». Команда проекту спільно з жителями Білої Церкви, які позиваються проти скандального закладу, приїхали до Апеляційного суду. Уже на місці було з’ясовано, що ані судді, ані його помічника на місці немає, хоча офіційно ніхто про таку відсутність не попереджав. Помічникові судді зателефонував місцевий житель, який назвався адвокатом з боку білоцерківського нічного закладу. Працівник апеляційного суду запропонував йому невідкладно приїхати й підписати апеляційну заяву. Але попередив, що засідання не відбудеться через хворобу судді. За словами активістів, засідання перенесли через хибну причину. Правозахисники «Стоп корупції» домоглися проведення внутрішнього розслідування, щоб з’ясувати причину та знайти винних [122].

Отже, у зв’язку з тим, що помічники суддів підзвітні лише відповідному судді, слід захистити їхні права, свободи та законні інтереси. З цією метою запропоновано внести зміни до Положення про помічника судді та передбачити його право не виконувати злочинних вказівок судді і звертатися в такому разі із заявою до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; розгляд таких заяв мусить здійснюватися позачергово, для чого відповідно запропоновано доповнити частину 1 ст. 93 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII «Повноваження Вищої кваліфікаційної комісії суддів України» підпунктом 6-1 такого змісту: «розглядає заяви помічників суддів щодо виконання злочинних вказівок судді».

Крім того, стосовно публічних службовців судової системи, на яких не поширюється Закон України «Про державну службу», необхідно визначити особливості виконання наказу (розпорядження), доручення - на основі положень ст. 9 Закону «Про державну службу». Йдеться про голів і членів ВРП і ВККС; інспекторів ВРП і ВККС; помічників суддів, оскільки вони є працівниками патронатної служби [49].

Також слід визначити в законах «Про судоустрій і статус суддів» і «Про Вищу раду правосуддя», що інспектори ВРП і ВККС, помічники суддів зобов’язані:

1) виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та в межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України;

2) під час виконання посадових обов’язків діяти в межах повноважень, визначених законом, і підпорядковуватися своєму безпосередньому керівнику або особі, яка виконує його обов’язки;

3) виконувати накази (розпорядження), доручення керівника, видані в межах його повноважень. Проте в разі виникнення сумніву щодо законності виданого керівником наказу (розпорядження) або доручення вимагати його письмового підтвердження, після отримання якого - виконати такий наказ (розпорядження), доручення; одночасно з його виконанням у письмовій формі повідомити про нього керівника державного органу (відповідно ВРП чи ВККС). У такому разі інспектор ВРП, ВККС, помічник судді звільняється від відповідальності за виконання зазначеного наказу (розпорядження), доручення, якщо його буде визнано незаконним у встановленому законом порядку, крім випадків виконання явно злочинного наказу (розпорядження), доручення.

Наказ (розпорядження) або доручення мають містити конкретне завдання, інформацію про його предмет, мету, строк виконання та особу, відповідальну за виконання. Наказ (розпорядження) має бути письмовим, а доручення може бути письмовим або усним. Наказ (розпорядження) або доручення можуть бути скасовані керівником, який їх видав, а також керівником вищого рівня чи органом вищого рівня [49].

Якщо інспектор ВРП, ВККС або помічник судді виконали наказ (розпорядження), доручення, визнані у встановленому законом порядку незаконними, і не вчинили зазначених вище дій, то вони несуть відповідальність за своє діяння відповідно до закону [49].

Системний аналіз норм чинного законодавства дає підстави зробити висновок про те, що помічник судді як службова особа може нести відповідальність будь-якого з передбачених законом видів - дисциплінарну, адміністративну, кримінальну та цивільну. Згідно зі ст. 38 Закону України «Про державну службу» особи, винні в порушенні законодавства про державну службу, несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з чинним законодавством [132].

Загальні порядок і підстави притягнення помічників судді як працівників до дисциплінарної відповідальності в тій частині, що не охоплюється спеціальним Законом, визначаються ст.ст. 147-149 «Кодексу законів про працю України» (далі - КЗпП), а спеціальні - ст. 14 Закону України «Про державну службу». Загальною підставою притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності згідно зі ст. 149 КЗпП є лише порушення трудової дисципліни [60; 104].

Специфічною ознакою дисциплінарної відповідальності державних службовців і, відповідно, помічників суддів є те, що до них крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю

України, а саме догани і звільнення, згідно зі ст. 147 КЗпП можуть застосовуватися й інші заходи дисциплінарного впливу - попередження про неповну службову відповідність; затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду [132; 60; 104].

Слід звернути увагу на те, що за порушення трудової дисципліни у вигляді, зокрема, порушень правил внутрішнього трудового розпорядку, до яких належать запізнення, прогули тощо, що є загальною підставою для дисциплінарної відповідальності, - помічника судді може бути притягнуто лише до дисциплінарної відповідальності, тоді як за порушення в інших формах, що є спеціальними підставами дисциплінарної відповідальності державного службовця, особа залежно від спрямованості її умислу та наслідків, що настали, - також може нести адміністративну або кримінальну відповідальність [132; 60; 104].

Проте з метою створення необхідних організаційних, правових і соціально-економічних умов під час здійснення професійної діяльності помічником судді, захисту його адміністративних прав, законних інтересів як працівника патронатної служби варто ліквідувати інститут дисциплінарної відповідальності помічника судді, а відповідальність за дисциплінарні проступки покласти особисто на відповідного суддю. З цією метою потрібно внести зміни до Положення про помічника судді щодо відповідальності помічника судді та передбачити, що залежно від виду й характеру порушення помічник судді несе цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з чинним законодавством.

Усе вищевикладене дає підстави вважати, що:

- помічник судді займає важливе місце в системі судової гілки влади, і тому його адміністративно-правовий статус має бути закріплено в провідному нормативно-правовому акті у сфері судочинства для захисту його прав, свобод і законних інтересів як суб’єкта патронатної служби судової системи;

- у сфері професійної діяльності на помічника судді як особу патронатної служби потрібно поширити норми ст. 63 Конституції України стосовно того, що помічник судді не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім’ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом;

- з метою створення необхідних організаційних, правових і соціально- економічних умов під час здійснення професійної діяльності помічником судді, захисту його адміністративних прав, законних інтересів як працівника патронатної служби варто ліквідувати інститут дисциплінарної відповідальності помічника судді, а відповідальність за дисциплінарні проступки покласти особисто на відповідного суддю. З цією метою потрібно внести зміни до Положення про помічника судді щодо відповідальності помічника судді та передбачити, що залежно від виду й характеру порушення помічник судді несе цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з чинним законодавством;

- у зв’язку з тим, що помічники суддів підзвітні лише відповідному судді, слід захистити їхні права, свободи та законні інтереси. З цією метою запропоновано внести зміни до Положення про помічника судді та передбачити його право не виконувати злочинних вказівок судді і звертатися в такому разі із заявою у Вищу кваліфікаційну комісію суддів України; розгляд таких заяв мусить здійснюватися позачергово, відповідно запропоновано доповнити частину 1 ст. 93 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII «Повноваження Вищої кваліфікаційної комісії суддів України» підпунктом 6-1 такого змісту: «розглядає заяви помічників суддів щодо виконання злочинних вказівок судді»;

- у зв’язку з тим, що помічників судді віднесено до осіб патронатної служби, потрібно закріпити право суддів мати помічників на умовах патронатної служби та внести зміни до частини 1 ст. 157 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII «Помічники суддів», виклавши її в такій редакції: «1. Кожний суддя має помічника (помічників) на умовах патронатної служби, статус і умови діяльності якого (яких) визначаються цим Законом і Положенням про помічника судді, затвердженим Радою суддів України»;

- у зв’язку з тим, що помічник судді сприяє здійсненню правосуддя та фактично виконує широкий спектр організаційно-правової роботи, потрібно законодавчо закріпити право судді на матеріальне заохочення свого помічника. З цією метою слід доповнити частину 4 ст. 157 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII «Помічники суддів», виклавши її в такій редакції: «4. Помічники суддів з питань підготовки справ до розгляду підзвітні лише відповідному судді. Суддя має право матеріально заохочувати помічника за рахунок власних доходів, що не є корупційним діянням»;

- законодавче закріплення права судді самостійно здійснювати добір помічників інколи порушується. Можновладці від судової та інших гілок влади інколи нав’язують судді помічника. З метою попередження порушення права судді на вільний добір власного помічника потрібно передбачити адміністративну відповідальність за вчинення таких дій через доповнення ст. 188-49 «Призначення на посаду помічника судді проти волі судді» КУпАП, виклавши її в такій редакції: «примушування у будь -який спосіб прийняти суддею пропозицію призначення на посаду помічника судді особи проти його волі - тягне за собою накладення штрафу від п’ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яку впродовж року було піддано адміністративному стягненню за таке саме правопорушення, - тягнуть за собою накладення штрафу від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із позбавленням права обіймати адміністративну посаду відповідного суду строком на один рік».

Отже, удосконалення законодавства щодо адміністративно -правового статусу помічника судді має бути спрямовано на створення необхідних організаційних, правових і соціально-економічних умов під час здійснення професійної діяльності помічника судді за допомогою ліквідації інституту дисциплінарної відповідальності помічника судді, захисту адміністративних прав, законних інтересів помічника судді як працівника патронатної служби через закріплення права помічника судді не виконувати злочинних вказівок судді, формального закріплення права судді на помічника на умовах патронатної служби, матеріального заохочення помічника судді та права самостійно здійснювати добір помічників із накладенням адміністративної відповідальності в разі їх порушення через внесення змін і доповнень до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та Положення про помічника судді.

<< | >>
Источник: ПАНЧУК ВЛАДИСЛАВ АНАТОЛІЙОВИЧ. АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС ПОМІЧНИКА СУДДІ В УКРАЇНІ. ДИСЕРТАЦІЯ подається на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. Київ - 2018. 2018

Еще по теме 3.2 Удосконалення адміністративно-правового статусу помічника судді в Україні:

  1. Зарубіжний досвід правового регулювання діяльності представників державних органів у виконавчому провадженні
  2. Правові засади оскарження рішень, дій і бездіяльності державного виконавця та місце серед них адміністративно-правового регулювання
  3. Історико-правовий огляд становлення адміністративно-правового статусу військової прокуратури в Україні
  4. 1.3. Державно-службові відносини у сфері забезпечення внутрішньої безпеки держави
  5. 3.2. Процесуальні права та обов’язки учасників, які мають особисту зацікавленість у результатах справи
  6. 2.2 Загальна характеристика права на апеляційне оскарження та особливості його реалізації в адміністративному процесі України
  7. ВИСНОВКИ
  8. 1.3. Державно-службові відносини у сфері забезпечення внутрішньої безпеки держави
  9. Еволюція правового регулювання правового статусу прокурора як учасника виконавчого провадження у справах щодо захисту прав та інтересів дітей та стан наукової розробки проблеми
  10. Зарубіжний досвід здійснення контролю за нотаріальною діяльністю та шляхи його впровадження в національну правову систему
  11. Принципи адміністративно-правового забезпечення діяльності місцевих судів
  12. Удосконалення законодавства у сфері адміністративно- правового забезпечення діяльності місцевих судів
  13. Поняття та зміст адміністративно-правового статусу помічника судді
  14. Принципи діяльності помічника судді
  15. Завдання та функції помічника судді
  16. РОЗДІЛ 3 УДОСКОНАЛЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО СТАТУСУ ПОМІЧНИКА СУДДІ В УКРАЇНІ
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -