Роль і місце Державної судової адміністрації України в забезпеченні діяльності місцевих судів

Прямуючи в напрямку євроінтеграції, слід дотримуватися належного рівня виконання основних функцій держави, пов’язаних зі здійсненням судової влади. Ефективність діяльності судової гілки влади залежить від багатьох чинників адміністративного характеру.

Державна судова адміністрація є одним із найважливіших органів публічної влади у сфері забезпечення судочинства в Україні. Для розкриття її ролі та місця в забезпеченні діяльності місцевих судів необхідно дослідити завдання і внутрішню структуру державної судової адміністрації, а також визначитися з повноваженнями та особливостями статусу, враховуючи адміністративні аспекти.

Історія створення Державної судової адміністрації бере свій початок від моменту проведення однієї з перших судових реформ, яка була зумовлена прийняттям Декларації про державний суверенітет України й Акта проголошення незалежності України [70]. З початку незалежності України, на наступне десятиліття уряд розширив юрисдикцію судів у відповідь на зрослу потребу громадян молодої демократії в розумному вирішенні конфліктів й ефективному відправленні правосуддя. Збільшена

завантаженість судів справами випробовувала чинну інституційну структуру на міцність. Створення Державної судової адміністрації 2002 року стало більш розважливим та організованим довгостроковим кроком у відповідь на брак адміністративної спроможності в судовій системі. На той час у підпорядкуванні ДСА виснаженій, нестабільній, еволюціонуючій судовій системі було мало сенсу, і тому її ввели до підпорядкування та під контроль Кабінету Міністрів [38].

Отже, історія становлення ДСА як органу у сфері здійснення судочинства починається з моменту прийняття Акта проголошення незалежності України. Судова реформа, проведена на початку ХХІ століття в Україні, була спрямована на зменшення завантаженості суди. Одним із вагомих результатів реформи стало створення Державної судової адміністрації як необхідної складової судової системи.

Відповідно до Положення про Державну судову адміністрацію, що затверджене рішенням Ради суддів України від 22 жовтня 2010 року № 12, Державна судова адміністрація України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, рішеннями з’їзду суддів України та Ради суддів України [142].

Для визначення поняття «Державна судова адміністрація» потрібно розкрити поняття «публічна адміністрація». Адже, як вважає Р. Мельник, публічна адміністрація є узагальнювальним терміном, що об’єднує в собі суб’єктів, головним завданням яких є виконання Конституції та законів України [110]. Академік В. Авер’янов термін «публічна адміністрація» трактував як сукупність органів виконавчої влади й органів виконавчого самоврядування, підпорядкованих політичній владі, що забезпечують виконання закону та здійснюють інші публічні управлінські функції [1]. Т. Кравцова визначає, що публічна адміністрація - це певним чином побудована система органів державної виконавчої влади та виконавчих органів місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та інші суб’єкти, наділені адміністративно-управлінськими функціями, які діють з метою забезпечення як інтересів держави, так й інтересів суспільства загалом [90].

Як зазначила А. Хливнюк, Державна судова адміністрація - це орган судової влади, що здійснює від імені держави функції у сфері організаційного забезпечення діяльності судів з метою створення належних умов функціонування судової влади [196].

Відповідно до даних з офіційного веб-порталу судової гілки влади Державна судова адміністрація України - це орган у системі судової влади України, що здійснює організаційне забезпечення діяльності органів судової влади з метою створення належних умов функціонування судів і діяльності суддів, представляє суди у зносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування в межах повноважень, установлених законом [70]. Законом України від 7 липня 2010 року № 2453VI «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що Державна судова адміністрація України є органом у системі судової влади, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади в межах повноважень, установлених законом [55].

Таким чином, виходячи з визначень учених і положень, закріплених у нормативно-правових актах, можна дійти висновку, що Державна судова адміністрація - це спеціальний суб’єкт публічної адміністрації, який має специфічну юридичну природу, не входячи до системи органів виконавчої влади здійснює виконавчо-розпорядчі функції в системі судової влади, у порядку, визначеному законодавством, здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади з метою створення належних умов функціонування здійснення судочинства, надання фізичним і юридичним особам адміністративних послуг, а також забезпечення законних інтересів держави та суспільства загалом.

Для подальшого вивчення особливостей Державної судової адміністрації України у сфері забезпечення діяльності місцевих судів необхідно визначитися з поняттям і характеристиками адміністративно- правового статусу Державної судової адміністрації. Досить цікавою є думка А. Борко щодо правового статусу Державної судової адміністрації, яка полягає в тому, що особливістю сучасного адміністративно правового регулювання організації та діяльності Державної судової адміністрації України є законодавча невизначеність її статусу в системі органів державної влади, адже чітке законодавче формулювання такого статусу не тільки є необхідним кроком забезпечення конституційного поділу державної влади на законодавчу, виконавчу й судову гілки, але й постає підґрунтям відносин Державної судової адміністрації України з іншими органами державної влади, насамперед виконавчої та судової влади, визначає характер її повноважень [22].

Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року №1402-VIII визначено статус Державної судової адміністрації: вона є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади в межах повноважень, установлених законом. Державна судова адміністрація України підзвітна Вищій раді правосуддя в межах, визначених законом [55].

Отже, адміністративно-правовий статус Державної судової адміністрації полягає в сукупності адміністративних повноважень (обов’язків і прав), які надано відповідним органам і посадовим особам - державним службовцям цієї служби для виконання відповідних завдань і функцій, що закріплені в нормах адміністративного права, що регламентують діяльність Державної судової адміністрації та судової влади загалом.

Згідно з сучасною законодавчо закріпленою структурою Державна судова адміністрація складається з двох основних організаційних компонентів - центрального апарату, розміщеного в Києві, та мережі з 27 територіальних управлінь, розміщених по всій країні - по одному в кожній з 24 областей, у містах Києві, Севастополі та Автономній республіці Крим. Основною метою центрального апарату Державної судової адміністрації є сприяння ефективному здійсненню правосуддя в судах України. Успішне досягнення цієї мети передбачає тісну співпрацю й підтримку голів судів і керівників апаратів судів через надання продуктів, послуг, консультацій у ключових галузях функцій та діяльності, не пов’язаних з обов’язками судді [38]. Державну судову адміністрацію України очолює Голова, який керує діяльністю та організовує роботу Державної судової адміністрації. Посадові особи адміністрації, її територіальних управлінь є державними службовцями.

Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року №1402-VIII визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів відповідно до Конституції України. Забезпечення функціонування судової влади передбачає окреме визначення в Державному бюджеті України видатків на утримання судів не нижче рівня, що забезпечує можливість повного й незалежного здійснення правосуддя відповідно до закону; законодавче гарантування повного та своєчасного фінансування судів; гарантування достатнього рівня соціального забезпечення суддів. Державна судова адміністрація України й інші органи державної влади та органи місцевого самоврядування беруть участь в організаційному забезпеченні діяльності судів у випадках і порядку, визначених законами [158].

Р. Кирилюк вид забезпечувальної діяльності Державної судової адміністрації трактує як сукупність однорідних дій, що проводяться в межах установленої законодавством про судоустрій компетенції для виконання конкретних завдань як складової загального завдання, покладеного на Державну судову адміністрацію відповідно до її призначення в системі органів державної влади. При цьому вчений виокремлює такі види діяльності Державної судової адміністрації, як фінансово-бюджетна, організаційно- забезпечувальна, кадрова, інформаційно-аналітична, контрольна, дотримання режиму державної таємниці, розгляд звернень громадян [74].

Погоджуючись загалом із поглядами Р. Кирилюк на зміст забезпечувальної діяльності Державної судової адміністрації, ми не можемо не зазначити, що адміністративна діяльність адміністрації є неоднорідною за своєю сутністю, хоча й об’єднаною однією метою. Цю думку підтверджує А. Хливнюк, який за предметною (функціональною) спрямованістю поділяє завдання органів державної судової адміністрації на два блоки: перший включає в себе організаційно-правове забезпечення діяльності органів та інституцій судової системи, другий - забезпечення суддів, суддів у відставці та працівників апарату судів [196].

О. Красноборов наголошує, що Державна судова адміністрація України реалізує свою діяльність у двох напрямках: внутрішньому та зовнішньому. Внутрішній напрямок діяльності становлять планування, організація роботи, організація взаємодії структурних підрозділів, організація роботи консультативних та дорадчих органів, облік і контроль тощо. Внутрішні функції за складом притаманні будь-якому органу виконавчої влади, різниця визначається предметом управлінської діяльності конкретного органу виконавчої влади. Зовнішня діяльність Державної судової адміністрації України, порівняно із внутрішньою, значна за обсягом повноважень і є основною, до якої віднесено кадрові, фінансові, матеріально-технічні, інформаційні, контрольні, соціально-побутові повноваження, повноваження взаємодії та представництва [93].

Таким чином, організаційно-правове забезпечення діяльності органів судової влади - це комплекс заходів публічноправового характеру, що здійснюються в межах повноважень Державною судовою адміністрацією та полягають у створенні належних умов функціонування судової системи.

Порядок фінансування судів є досить важливим для забезпечення принципу незалежності судової влади. Поняття «фінансове забезпечення» досить широко визначив І. Козій, який вважає, що фінансове забезпечення передбачає формування та використання фінансових ресурсів підприємств за допомогою оптимізації співвідношення всіх його форм і дає змогу створити такі обсяги фінансових ресурсів діяльності, від яких підприємство мало б змогу функціонувати не тільки беззбитково, але й підвищувати ефективність діяльності та зміцнювати економіку країни загалом [84].

Закон України від 7 липня 2010 року № 2453VI «Про судоустрій і статус суддів» визначає, що фінансування судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснює Державна судова адміністрація України - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів загальної юрисдикції, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України та Державної судової адміністрації України [55]. Згідно з Бюджетним кодексом України від 8 липня 2010 року № 2456-VI головні розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до Кодексу отримують повноваження через установлення бюджетних призначень [25].

Можемо зробити висновок, що фінансове забезпечення діяльності судових органів полягає в надходженні державних коштів та їх розподілі між місцевими судами й іншими органами, які забезпечують здійснення судочинства, що виконується Державною судовою адміністрацією, на яку покладено обов’язок головного розпорядника коштів Державного бюджету України, для забезпечення діяльності судових органів.

Отже, основні завдання Державної судової адміністрації полягають у здійсненні організаційного забезпечення функціонування суду та забезпечення фінансування органів судової влади, суддівського самоврядування, а також усіх інших суб’єктів публічної адміністрації, які виконують свої повноваження у сфері здійснення правосуддя. При цьому слід окремо виділяти організаційне та фінансове забезпечення, що здійснюється Державною судовою адміністрацією як відносно відокремлених інституцій. Це пов’язано з особливим статусом адміністрації як головного розпорядника бюджетних коштів. Тобто Державна судова адміністрація постає суб’єктом правовідносин у сфері організаційно-правового забезпечення діяльності суду (особливості здійснення яких визначаються повноваженнями, що закріплені в законодавстві про судоустрій і статус суддів та положенні про Державну судову адміністрацію), а також суб’єктом фінансово-публічних правовідносин (які виконуються не лише відповідно до законодавства про судоустрій і статус суддів, а також згідно із законодавством, що регулює бюджетні правовідносини).

Визначивши основні завдання та напрямки діяльності Державної судової адміністрації, на наш погляд, слід систематизувати її повноваження згідно із Законом України від 7 липня 2010 року № 2453VI «Про судоустрій і статус суддів» та Положенням про Державну судову адміністрацію таким чином:

1) представництво судових органів у відносинах з фізичними та юридичними особами (представляє суди у відносинах із Кабінетом Міністрів і Верховною Радою України під час підготовки проекту Закону про Державний бюджет України на відповідний рік у межах повноважень; взаємодіє з відповідними органами та установами, зокрема й інших держав, з метою вдосконалення організаційного забезпечення діяльності судів) [55].

Прикладом здійснення представництва судових органів Державною судовою адміністрацією є узагальнення інформації про заплановані та проведені заходи щодо взаємодії судових установ з органами й установами інших держав у ІІ кварталі 2016 року. За цією інформацією, протягом звітного періоду до ДСА України надійшла інформація від одного територіального управління ДСА, трьох апеляційних судів та одного місцевого суду про проведення зустрічей з іноземцями: 06.04.2016 - зустріч керівництва Київського районного суду м. Одеси з турецьким професором Х. Хакері; 12.04.2016 - зустріч із практикуючим юристом із США Т. Герсилдом; 19.04.2016 - зустріч із практикуючим юристом з США Дж. Баттері; 12.05.2016 - зустріч з експертами Проекту ЄС «Підтримка реформ у сфері юстиції в Україні»; 12.05.2016 - зустріч із професором університету К. Фоскарі, Б. Леймсидором; 13.05.2016 - зустріч із керівником Проекту USAID «Справедливе правосуддя» Д. Воном. Відповідно до Порядку взаємодії Державної судової адміністрації України, територіальних управлінь Державної судової адміністрації України, апеляційних і місцевих судів під час прийому іноземних делегацій, груп та окремих іноземців до ДСА України було надіслано необхідні документи та погоджено проведення зустрічей з іноземцями, а також отримано від ТУ ДСА України звіти про проведення зазначених зустрічей [189];

2) повноваження у сфері інформаційно-аналітичного забезпечення та документообігу суду (вивчає практику організації діяльності судів, розробляє і вносить у встановленому порядку пропозиції щодо її вдосконалення; організовує роботу з ведення судової статистики, діловодства та архіву; контролює стан діловодства в судах загальної юрисдикції; організовує комп’ютеризацію судів для здійснення судочинства, діловодства,

інформаційно-нормативного забезпечення судової діяльності та забезпечення функціонування автоматизованої системи документообігу в судах) [55];

Актуальним прикладом у сфері інформаційно-аналітичного

забезпечення та документообігу суду є розроблення Державною судовою адміністрацією України нового інноваційного проекту із забезпечення судів єдиною програмою технічної фіксації судового процесу. Такий уніфікований програмно-апаратний комплекс технічної фіксації судового процесу здійснюватиме звуко-, відеозапис і запис відеоконференції. Майже кожен місцевий та апеляційний суд буде забезпечено одним таким комплексом. Уніфікація процедури технічної фіксації судового процесу дозволить зменшити навантаження на секретаря судового засідання внаслідок відмови від необхідності одночасного обслуговування систем звукозапису та відеоконференцзв’язку (у разі її застосування), а також ведення протоколу повного технічного фіксування судового засідання за допомогою зазначеного програмного забезпечення. Також завдяки означеному інноваційному проекту стане можливим підвищення якості підготовки секретарем судового засідання протоколу повного технічного фіксування судового засідання у зв’язку з можливістю його детального ведення із зазначенням точного часу проведення процесуальних дій відповідними особами та обслуговування лише одного комплексу технічної фіксації судового процесу, адже на сьогодні звукозапис і засідання в режимі відеоконференції здійснюється різними програмними продуктами. Уніфікований програмно-апаратний комплекс технічної фіксації судового процесу забезпечить повну відповідність протоколу та фонограми судового засідання. Протокол судового засідання із застосуванням програми технічної фіксації зберігається в режимі, що унеможливлює його подальше коригування, роздруковується, підписується власноруч секретарем судового засідання та долучається до матеріалів судової справи. Установлення програмно-апаратного комплексу технічної фіксації судового процесу є можливим на раніше придбаних системах звукозапису та відеоконференцзв’язку, що розміщені в приміщеннях судів, на безоплатній основі з необмеженою кількістю ліцензій, що призведе до суттєвої економії бюджетних коштів [186];

3) повноваження у сфері кадрового забезпечення (вивчає кадрові питання апарату судів, прогнозує потребу у спеціалістах; здійснює замовлення на підготовку відповідних спеціалістів; забезпечує необхідні умови для підвищення кваліфікації працівників апарату судів, створює систему підвищення кваліфікації; організовує діяльність служби судових розпорядників; затверджує за погодженням із головою апеляційного суду структуру і штатну чисельність апарату апеляційного суду в межах видатків на утримання відповідного суду) [55];

Звертає на себе увагу приклад нормативного регулювання Державною судовою адміністрацією сфери кадрового забезпечення, а саме організації роботи службових розпорядників. Так, відповідно до Положення про порядок одержання, обліку, видання форменого одягу, спорядження та знаків розрізнення працівникам служби судових розпорядників формений одяг, спорядження та знаки розрізнення видаються працівникам служби судових розпорядників безкоштовно, згідно з Нормами забезпечення форменим одягом, затвердженими наказом ДСА України. Для забезпечення форменим одягом працівників служби судових розпорядників місцевих загальних судів головами відповідних судів до територіального управління державної судової адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі до 30 квітня поточного року надсилаються заявки за зразком установленої форми. Придбання форменого одягу здійснюється не лише централізовано Державною судовою адміністрацією України, а й розпорядниками коштів за рахунок кошторисних призначень, передбачених бюджетними програмами на утримання судів [143];

4) організаційно-управлінські повноваження (здійснює управління об’єктами державної власності, що належать до сфери управління Державної судової адміністрації України) [55].

Відповідно до даних з офіційного веб-сайту Судової гілки влади Державною судовою адміністрацією створено такі державні підприємства: «Інформаційні судові системи», «Судовий будівельно-експертний центр», «Автопідприємство Державної судової адміністрації України», Санаторно- курортний лікувальний центр «Феміда», Санаторно-курортний лікувальний центр «Шкло» [134];

5) повноваження у сфері матеріально-технічного забезпечення (забезпечує належні умови діяльності судів загальної юрисдикції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України та органів суддівського самоврядування в межах повноважень, визначених цим Законом; здійснює матеріальне забезпечення працівників апарату судів та ДСА України; організовує та фінансує будівництво, ремонт будинків і приміщень судів, забезпечує їх технічне оснащення) [55].

Яскравим прикладом забезпечення судовими приміщеннями Державною судовою адміністрацією є відкриття 28 серпня 2014 року Тячівського районного суду Закарпатської області. У церемонії відкриття взяли участь очільники найвищих установ судової гілки влади України, представники обласної влади, зокрема голова Ради суддів України, суддя Верховного Суду України В. Симоненко, голова Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ. Учасники зібрання висловлювали щиру вдячність усім причетним до будівництва нової установи, а також побажали працівникам суду плідної праці у відправленні правосуддя. Очільник Тячівського районного суду висловив вдячність всім, хто доклав зусиль для відкриття нового приміщення суду. На завершення урочистостей відбулася церемонія перерізання символічної червоної стрічки, і всі присутні оглянули приміщення районного суду. Керівники органів судової влади провели робочу нараду з колективом Тячівського районного суду, на якій також були присутні голови місцевих судів Закарпатської області. Крім того, робоча нарада відбулася в апеляційному суді Закарпатської області із суддями та працівниками апарату суду. Очільник ДСА України наголосив на тому, що за рахунок понадпланових надходжень коштів від сплати судового збору до спеціального фонду державного бюджету судам загальної юрисдикції збільшено на серпень поточного року фонд оплати праці разом із нарахуваннями на 60,0 млн. грн., які розподілено з урахуванням вирівнювання середньорічної заробітної плати працівників апаратів судів. Додаткових надходжень вистачило на збільшення заробітної плати до рівня 2 425 гривень. У зв’язку з цим місцевим загальним судам Закарпатської області додатково призначено 577,5 тис. грн. на заробітну плату разом із нарахуванням [193];

6) повноваження у сфері соціального забезпечення (здійснює соціальне забезпечення працівників апарату судів та ДСА України; забезпечує в межах своїх повноважень медичне обслуговування та санаторно-курортне лікування суддів, зокрема суддів у відставці, працівників апарату судів, уживає заходів щодо забезпечення їх благоустроєним житлом) [55];

7) повноваження у сфері фінансового забезпечення (готує матеріали для формування пропозицій щодо бюджету судів; здійснює функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України та органів суддівського самоврядування) [55].

Звертає увагу на себе приклад пропозиції Державної судової адміністрації, яка звернулася до Уряду у зв’язку з необхідністю врегулювання питання оплати праці перекладачів у судах і забезпечення гарантованого захисту прав, свобод та інтересів громадян безстороннім і справедливим судом. Адже наразі існує проблема залучення перекладачів до участі в судових процесах з огляду на невеликий розмір оплати за надані з перекладу послуги. Розміри компенсації (відшкодування) витрат і виплати винагороди перекладачам не відповідають фактичній вартості цих послуг і понесеними перекладачами витрат, а враховуючи також наявність дефіциту фінансування судів, унеможливлює їх залучення, що відповідно є невиконанням гарантії дотримання прав і законних інтересів учасників кримінального провадження щодо мовного питання. У зв’язку з цим, з метою застосування єдиного підходу до визначення розміру компенсації та збільшення рівня оплати послуг усного та письмового перекладу в судовому процесі, ДСА України ініційовано внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 01.07.1996 № 710 «Про затвердження Інструкції про порядок і розміри компенсації (відшкодування) витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів досудового розслідування, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним спеціалізованим установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів», якою встановлено розмір винагороди перекладача, як і іншого спеціаліста, якщо виконана робота не є їх службовим обов’язком. Відповідно до названої Постанови розмір винагороди перекладача вираховується за кожну годину пропорційно до середньої заробітної плати особи. Так, пропонується встановити, що розмір оплати за годину роботи перекладача з надання послуг усного перекладу становить 15 відсотків мінімальної заробітної плати, установленої законом на час надання таких послуг, а розмір оплати надання перекладачем послуг з письмового перекладу становить 10 відсотків мінімальної заробітної плати, установленої законом на час надання таких послуг, за друкований текст обсягом 1860 знаків разом із пробілами [42].

Варто зазначити, що відповідно до підсумків роботи Державної судової адміністрації України за перше півріччя 2016 року рівень фінансового забезпечення потреби судової системи України на 2016 рік складає 47,9% від потреби в обсязі 11 091 млн. грн. Незадоволена потреба в бюджетних коштах на 2016 рік складає 5777,8 млн. грн., 2015 року - 6097,0 млн. грн. за потреби 10705,0 млн. грн.) [135]. Така статистика свідчить про незадовільний стан матеріального забезпечення судових органів у зв’язку з низьким рівнем фінансування органами державної влади.

Отже, до різновидів повноважень Державної судової адміністрації слід віднести: представництво судових органів у відносинах з фізичними і юридичними особами; повноваження у сфері інформаційно-аналітичного забезпечення; повноваження у сфері документообігу суду; кадрове забезпечення; організаційно-управлінські повноваження; матеріально- технічне забезпечення; фінансове забезпечення; соціальне забезпечення.

Вищевикладене дає підстави зробити такі висновки:

1) Державна судова адміністрація - це спеціальний суб’єкт публічної адміністрації, який має специфічну юридичну природу, не входячи в систему органів виконавчої влади здійснює виконавчо-розпорядчі функції в системі судової влади, у порядку, визначеному законодавством, здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади з метою створення належних умов функціонування здійснення судочинства, надання фізичним і юридичним особам адміністративних послуг, а також забезпечення законних інтересів держави та суспільства загалом;

2) адміністративно-правовий статус Державної адміністрації судової полягає в сукупності адміністративних повноважень (обов’язків і прав), які надані відповідним органам і посадовим особам - державним службовцям цієї служби для виконання відповідних завдань і функцій, що закріплені в нормах адміністративного права, що регламентують діяльність Державної судової адміністрації та судової влади загалом;

3) Державна судова адміністрація є суб’єктом правовідносин у сфері організаційно-правового забезпечення діяльності суду (особливості здійснення яких визначаються повноваженнями, що закріплені в законодавстві про судоустрій і статус суддів та положенні про Державну судову адміністрацію), а також суб’єктом фінансово-публічних правовідносин (які виконуються не лише відповідно до законодавства про судоустрій і статус суддів, а також згідно із законодавством, що регулює бюджетні правовідносини);

4) організаційно-правове забезпечення діяльності органів судової влади - це комплекс заходів публічно-правового характеру, що здійснюються в межах повноважень Державною судовою адміністрацією та полягають у створенні належних умов функціонування судової системи;

5) фінансове забезпечення діяльності судових органів полягає в надходженні державних коштів та їх розподілі між судами загальної юрисдикції, а також іншими органами, які забезпечують здійснення судочинства, яке виконується Державною судовою адміністрацією, на яку покладено обов’язок головного розпорядника коштів Державного бюджету України для забезпечення діяльності судових органів;

6) до різновидів повноважень Державної судової адміністрації слід

віднести: представництво судових органів у відносинах з фізичними і юридичними особами; повноваження у сфері інформаційно-аналітичного забезпечення; повноваження у сфері документообігу суду; кадрове забезпечення; організаційно-управлінські повноваження; матеріально-

технічне забезпечення; фінансове забезпечення; соціальне забезпечення.

Отже, основні завдання Державної судової адміністрації полягають у здійсненні організаційного забезпечення функціонування суду та забезпечення фінансування органів судової влади, суддівського

самоврядування, а також всіх інших суб’єктів публічної адміністрації, які виконують свої повноваження у сфері здійснення правосуддя. При цьому слід окремо виділяти організаційне й фінансове забезпечення, що здійснюється Державною судової адміністрацією, як відносно відокремлених інституцій. Це пов’язано з особливим статусом Державної судової адміністрації як головного розпорядника бюджетних коштів.

2.2.