2.1. Правові основи системи підвищення кваліфікації прокурорів.

Становлення правової, демократичної, соціальної держави, розвиток засад громадянського суспільства, інтеграція України в Європейське Співтовариство потребують підготовки нової генерації компетентних фахівців органів прокуратури та формування професійно підготовленого й дієвого кадрового складу.

Для забезпечення вищевказаних потреб та вимог до прокурорів від суспільства і сучасності вважаємо необхідно дослідити правові основи підвищення кваліфікації прокурорсько-слідчих працівників в органах прокуратури України й визначити актуальні проблемні питання щодо функціонування єдиної системи підвищення кваліфікації прокурорсько-слідчих працівників органів прокуратури України.

На нашу думку, передусім необхідно розглянути визначення у нормативно-правових документах органів прокуратури законодавства про прокурутуру та статус прокурорів, яке, власне, складає її правовоу основу. Отже, у статті 4 «Законодавство про прокуратуру і статус прокурорів» Закону України «Про прокуратуру» визначено, що «організація та діяльність прокуратури, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України» [141].

Правову основу системи підвищення кваліфікації прокурорів складають закони України, нормативно-правові акти Генеральної прокуратури України та

Міністерства освіти та науки України, які є правовим базисом щодо її організації, а саме: Конституції України, Кодексу законів про працю України, Закону України «Про прокуратуру», Закону України «Про освіту», Закон України «Про вищу освіту», Закон України «Про професійний розвиток працівників».

Конституційно-правові засади освіти в Україні, зокрема підвищення кваліфікації. Відповідно до ст. 23 Конституції України кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей, та має обов’язки перед суспільством, в якому забезпечується вільний і всебічний розвиток її особистості. Також, окремо визначено право на освіту у ст. 53 Конституції України де вказано, що держава забезпечує доступність, розвиток і безоплатність післядипломної освіти, різних форм навчання [67].

Аналіз наведених норм Основного Закону України наводить на висновок, що регламентація права на всебічний розвиток особистості та права на освіту є основоположним правом кожного працівника в Україні, зокрема й прокурора отримувати освіту і підвищувати кваліфікацію.

Аналізуючи законодавство, яке регулює трудові правовідносини в Україні. Варто зазначити, що трудові правовідносини, у тому числі правовідносини щодо підвищення кваліфікації, в органах прокуратури регламентуються Кодексом законів про працю України, який встановлює фундаментальні засади та гарантії для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації, а також пільги та заохочення для працівників, що поєднують роботу з навчанням.

Варто звернути особливу увагу, що у положеннях статей 201-207 глави XIV Кодексу законів про працю України визначено і передбачено:

- основні засади організації виробничого навчання, а саме, для професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників, особливо молоді, власник або уповноважений ним орган організує індивідуальне, бригадне, курсове та інше виробниче навчання за рахунок підприємства, організації, установи;

- створення необхідних умов для поєднання роботи з навчанням, зокрема, працівникам, які навчаються, власник або уповноважений ним орган повинен створювати необхідні умови для поєднання роботи з навчанням;

- заохочення працівників, які поєднують роботу з навчанням, що має особливе значення для ефективності навчання.

- здійснення виробничого навчання в робочий час. Теоретичні заняття і виробниче навчання при підготовці нових робітників безпосередньо на виробництві шляхом індивідуального, бригадного і курсового навчання провадяться в межах робочого часу, встановленого законодавством про працю для працівників відповідних віку, професій і виробництв;

- надання роботи у відповідності з набутою кваліфікацією, а саме, робітникові, який успішно закінчив виробниче навчання, присвоюється кваліфікація відповідно до тарифно-кваліфікаційного довідника і надається робота відповідно до набутої ним кваліфікації та присвоєного розряду;

- оплата праці за час виробничого навчання, перекваліфікації або навчання іншим спеціальностям. За час проходження виробничого навчання, перекваліфікації або навчання іншим спеціальностям працівникам виплачується заробітна плата в порядку і у розмірах, що визначаються законодавством [63].

Ст. 122 Глави VIII Гарантії та компенсації Кодексу законів про працю України встановлює гарантії для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації: «при направленні працівників для підвищення кваліфікації з відривом від виробництва за ними зберігається місце роботи (посада) і провадяться виплати, передбачені законодавством» [63].

Отже, аналізуючи положення Кодексу законів про працю України, слід зазначити: попри те, що наша держава успадкувала основні положення законодавства про працю від Радянського Союзу, зазначаємо, що фундаментальні найважливіші питання щодо основних засад організації виробничого навчання, а саме, для професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників, та гарантії та пільги для працівників, які навчаються, є недосконалими. Тому, на нашу думку, у цьому нормативному документі необхідно визначити положення, які б регламентували впровадження і постійний розвиток системи безперервного навчання впродовж всієї практичної діяльності працівника.

Законодавство України про освіту регламентує правовідносини у сфері навчання, виховання, професійної, наукової, загальнокультурної підготовки громадян України.

Вважаємо, що слід розпочати з аналізу положень Закону України «Про освіту», які визначають поняття, мету та ґрунтовні засади й принципи освіти в Україні. Отже, освіта визначена як основа інтелектуального, культурного, духовного, соціального, економічного розвитку суспільства і держави. Її метою є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, підвищення освітнього рівня народу, забезпечення народного господарства кваліфікованими фахівцями. Освіта в Україні ґрунтується на засадах гуманізму, демократії, національної свідомості, взаємоповаги між націями і народами.

Вища освіта забезпечує фундаментальну наукову, професійну та практичну підготовку, здобуття громадянами освітньо-кваліфікаційних рівнів відповідно до їх інтересів і здібностей, удосконалення наукової та професійної підготовки, перепідготовку та підвищення їх кваліфікації. Обов’язками слухачів визначено систематичне та глибоке оволодіння знаннями, практичними навичками, професійною майстерністю, підвищення загального культурного рівня [137].

Закон України «Про професійний розвиток працівників» визначає правові, організаційні та фінансові засади функціонування системи професійного розвитку працівників, а також важливі поняття: неформального професійного навчання працівників, зокрема, це набуття працівниками професійних знань, умінь і навичок, не регламентоване місцем набуття, строком та формою навчання; формального професійного навчання працівників - набуття працівниками професійних знань, умінь і навичок у навчальному закладі або безпосередньо у роботодавця відповідно до вимог державних стандартів освіти, за результатами якого видається документ про освіту встановленого зразка [142].

Отже, визначення в Законі України «Про професійний розвиток працівників» поняття професійного навчання працівників як процесу цілеспрямованого формування у працівників спеціальних знань, розвитку необхідних навичок та вмінь, що дають змогу підвищувати продуктивність праці, максимально якісно виконувати функціональні обов’язки, освоювати нові види професійної діяльності, включає первинну професійну підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації працівників відповідно до потреб виробництва, надає можливість запропонувати структуру безперервного професійного навчання прокурорів. А саме, структура безперервного професійного навчання прокурора може включати: первинну підготовку кандидатів на посаду прокурора; перепідготовку прокурорів, які перебувають у резерві; підвищення професійної компетентності прокурорів в системі безперервного навчання прокурорів (впродовж всієї практичної діяльності).

Основними напрямами діяльності роботодавців у сфері професійного розвитку працівників є: розроблення поточних та перспективних планів професійного навчання працівників; визначення видів, форм і методів професійного навчання працівників; розроблення та виконання робочих навчальних планів і програм професійного навчання працівників; організація професійного навчання працівників; добір педагогічних кадрів та фахівців для проведення професійного навчання працівників безпосередньо у роботодавця; ведення первинного та статистичного обліку кількості працівників, зокрема тих, які пройшли професійне навчання; стимулювання професійного зростання працівників; забезпечення підвищення кваліфікації працівників безпосередньо у роботодавця або в навчальних закладах, як правило, не рідше ніж один раз на п’ять років; визначення періодичності атестації працівників та організація її проведення; проведення аналізу результатів атестації та здійснення заходів щодо підвищення професійного рівня працівників [142].

У Національній доктрині розвитку освіти вказано на важливу складову державної політики стосовно освіти, а саме безперервної - навчання протягом життя, що здійснюється з урахуванням світових тенденцій розвитку освіти, соціально-економічних, технологічних та соціокультурних змін.

Стан справ у галузі освіти, темпи та глибина перетворень не повною мірою задовольняють потреби особистості, суспільства і держави. Глобалізація, зміна технологій, перехід до постіндустріального, інформаційного суспільства, утвердження пріоритетів сталого розвитку, інші властиві сучасній цивілізації риси зумовлюють розвиток людини як головну мету, ключовий показник і основний важіль сучасного прогресу, потребу в радикальній модернізації галузі, ставлять перед державою, суспільством завдання забезпечити пріоритетність розвитку освіти і науки, першочерговість розв’язання їх нагальних проблем [98].

Державна національна програма «Освіта» надає нам визначення поняття післядипломної освіти, її суспільне призначення та напрями реформування. Післядипломна освіта (післядипломна підготовка, аспірантура, докторантура, підвищення кваліфікації, перепідготовка кадрів) покликана забезпечувати поглиблення професійних знань, умінь за спеціальністю, здобуття нової

кваліфікації, наукового ступеня або одержання нового фаху на основі наявного освітнього рівня і досвіду практичної роботи.

Післядипломна освіта має задовольняти інтереси громадян у постійному підвищенні професійного рівня відповідно до кон'юнктури ринку праці, виступати засобом соціального захисту; забезпечувати потреби суспільства і держави у висококваліфікованих конкурентоспроможних фахівцях.

Аналізуючи законодавство України про освіту, варто зазначити, що норми розглянутих нормативно-правових актів складають ґрунтовну правову регламентацію для правових, організаційних, функціональних засад для всебічного розвитку людини, працівника, у тому числі й прокурора, виховання високих моральних якостей та розвитку системи освіти, зокрема й системи безперервного навчання прокурорів в органах прокуратури Україні. Однак, на нашу думку, значна кількість завдань законодавства про освіту не повною мірою реалізується, чим підтверджується значна кількість невирішених питань актуальних проблем щодо рівня професіоналізму працівників.

У Законі України «Про прокуратуру» визначені правові засади організації та діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, систему прокуратури України, а також загальні права та обов’язки, повноваження та підпорядкування прокурорів. Розділ V «Порядок зайняття посади прокурора та порядок звільнення прокурора з адміністративної посади» включає статті 27-42, які містять положення щодо: вимог до осіб, які призначаються на посади прокурорів; добору кандидатів та їх призначення; порядок подання документів на посаду прокурора та проведення кваліфікаційного іспиту; спеціальної піготовки та проведення конкурсу на заміщення посад; призначення та прийняття присяги; порядок призначення та звільнення з адміністративних посад.

На нашу думку, слід звернути увагу на положення Закону України «Про прокуратуру» щодо визначення обов’язку прокурора постійно вдосконалювати свою професійну майстерність у тексті «Присяги працівника прокуратури»

У статті 80 Закону України «Про прокуратуру» визначено Національну академію прокуратури України, що функціонує при Генеральній прокуратурі України, як державний вищий навчально-науковий заклад, який забезпечує підготовку фахівців з вищою освітою, здійснює спеціальну підготовку кандидатів на посаду прокурора, підвищення кваліфікації прокурорів, а також науково-дослідну діяльність. Вказана стаття визначає правову основу функціонування Національної академії прокуратури України.

Правова основа системи підвищення кваліфікації прокурорів в органах прокуратури України також складається з відомчих правових документів, а саме: наказ Генерального прокурора України від 15 вересня 2014 року № 2гн «Про організацію роботи з кадрами в органах прокуратури України», Положення про єдину систему підвищення кваліфікації прокурорсько-слідчих працівників, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 30 квітня 2013 року № 57, наказ Генерального прокурора України від 31 січня 2011 року №8 «Про організацію взаємодії органів прокуратури України з Національною академією прокуратури України», а також такі правові документи як: Статут Національної академії прокуратури України, Положення про організацію навчального процесу в Національній академії прокуратури України, Положення про Інститут підвищення кваліфікації кадрів Національної академії прокуратури України, Положення про підвищення кваліфікації за дистанційною формою навчання, Положення про підготовку науково- педагогічних кадрів в Національній академії прокуратури України, Кодекс професійної етики та поведінки працівників органів прокуратури.

На нашу думку, першим слід розглянути положення галузевого відомчого наказу Генерального прокурора України, який регламентує основні засади роботи з кадрами в органах прокуратури України. Отже, відповідно до вимог наказу Генерального прокурора України від 15 вересня 2014 року № 2гн «Про організацію роботи з кадрами в органах прокуратури України» підвищення кваліфікації є службовим обов’язком прокурорів та слідчих [95]. Також, слід зазначити, що у вказаному наказі визначено обов’язок керівників прокуратур постійно вивчати професійні та організаторські здібності, моральні якості прокурорів і слідчих, практикувати їх професійне і психологічне тестування тощо.

Пункт 4.1. наказу Генерального прокурора України від 15 вересня 2014 року № 2гн «Про організацію роботи з кадрами в органах прокуратури України» передбачає застосування інституту наставництва як засіб сприяння професійному становленню молодого працівника, формуванню в нього високих моральних якостей, вихованню почуття поваги до закону, відданості обраній професії, дисциплінованості та неухильного дотримання норм службової етики. Наставників призначати із числа найбільш кваліфікованих та досвідчених працівників.

Генеральний прокурор України зобов’язує кожного прокурорсько- слідчого працівника та керівників прокуратур: вважати організацію безперервного навчання важливим чинником поліпшення якості кадрового складу органів прокуратури, обов’язком кожного працівника; забезпечувати ефективну підготовку і підвищення кваліфікації прокурорів і слідчих відповідно до Положення про єдину систему підвищення кваліфікації прокурорсько-слідчих працівників органів прокуратури України; систематично організовувати заняття з підвищення кваліфікації підпорядкованих працівників, у т.ч. у Школі молодого спеціаліста, практикувати залучення до навчальних заходів науково-педагогічного складу Національної академії прокуратури України, інших вищих навчальних закладів, представників судових, правоохоронних та інших державних органів тощо.

Безпосередня відповідальність за належну організацію роботи з питань навчання кадрів покладається на керівників структурних підрозділів та прокуратур районного рівня. Її координація забезпечується кадровими підрозділами.

Підвищення кваліфікації прокурорсько-слідчих працівників в Національній академії прокуратури України відповідно до наказу Генерального прокурора України від 15 грудня 2011 року № 2гн «Про організацію роботи з кадрами в органах прокуратури України» необхідно проводити не рідше одного разу на п’ять років.

Взаємодія з Національною академією прокуратури України розглядається як один із основних засобів покращення підготовки та підвищення кваліфікації прокурорсько-слідчих кадрів, належного науково-методичного забезпечення діяльності органів прокуратури. Передбачено застосування з урахуванням стажу роботи, ступеню професіоналізму та оволодіння новими формами і методами прокурорської діяльності індивідуального підходу при формуванні пропозицій з підвищення кваліфікації прокурорсько-слідчих кадрів в Національній академії прокуратури України. Варто зазначити, що ректор Національної академії прокуратури України повинен забезпечувати розвиток і удосконалення системи навчання та підвищення кваліфікації з максимальним наближенням навчальної та наукової роботи до прокурорсько-слідчої практики.

З метою забезпечення ефективної підготовки і підвищення кваліфікації прокурорсько-слідчих кадрів, максимального наближення до потреб практики навчальної та наукової діяльності Національної академії прокуратури України Генеральним прокурором України видано наказ від 31 січня 2011 року №8 «Про організацію взаємодії органів прокуратури України з Національною академією прокуратури України» [94].

Вказаний наказ визначає взаємодію з Академією як один з засобів покращення підготовки і підвищення кваліфікації прокурорсько-слідчих кадрів, удосконалення наукових досліджень з проблем діяльності прокуратури, її нормативного регулювання. Регулює питання щодо опрацювання і рецензування фондових лекцій, участі та залучення практичних працівників до навчального процесу та наукової роботи в Академії, планування регіональних навчальних заходів, інформування Академії матеріалами і пропозиціями щодо проблем прокурорсько-слідчої діяльності, які потребують наукового дослідження та вирішення засобами організаційно-методичного забезпечення, залучення наукових і науково-педагогічних працівників до підготовки окремих питань для розгляду колегій та участі у галузевих перевірок, заходів аналітичного та організаційно-методичного характеру.

Слід звернути увагу, що у зазначеному наказі розширення набули вимоги: призначення вперше на прокурорські посади осіб, які отримали вищу юридичну освіту поза межами державного замовлення і які не пройшли цільову підготовку за рекомендацією органів прокуратури, повинно здійснювати лише за погодженням з Генеральною прокуратурою України. Серед осіб, які не мають досвіду практичної роботи за спеціальністю, кадрові підрозділи зобов’язано проводити відбір на конкурсних засадах для подальшого проходження стажування на умовах строкової трудової угоди до одного року. При укладенні трудових угод з особами, які раніше працювали в правоохоронних, державних органах та на інших підприємствах, в установах і організаціях, як правило, обумовлювати передбачене трудовим законодавством випробування, за винятком осіб, які призначаються в порядку переведення. На нашу думку, підвищення вимог до осіб, які претендують на посаду прокурора значно змінило зміст підвищення кваліфікації.

Крім того, одним із головних напрямів підвищення кваліфікації є організація навчання за спеціалізованими програмами професійної підготовки прокурорів, а також працівників, зарахованих до кадрового резерву на керівні посади.

Положення про єдину систему підвищення кваліфікації прокурорсько- слідчих працівників органів прокуратури України, затверджене наказом Генерального прокурора України від 30 квітня 2013 року № 57 визначає: порядок організації підвищення кваліфікації прокурорів і слідчих як систему заходів, спрямованих на навчання, постійне удосконалення професійного рівня знань, умінь і навичок прокурорсько-слідчих працівників, необхідних для ефективного виконання завдань, поставлених перед органами прокуратури України; основні принципи підвищення кваліфікації; складові (правові форми) підвищення кваліфікації; відповідальність за організацію, координацію роботи і порядок організації контролю за підвищення кваліфікації; порядок заохочення за сумлінність у навчанні [118].

На нашу думку, слід зазначити, що підвищення кваліфікації регламентується низкою додаткових наказів, вказівок та розпоряджень Генерального прокурора України, які теж необхідно розглянути в контексті розгляду питання правової забезпечення системи підвищення кваліфікації прокурорів.

Положення про порядок стажування в органах прокуратури України, затверджене наказом Генерального прокурора України від 30 грудня 2009 року № 80, визначає порядок відбору на стажування і стажування претендентів на заміщення вакантних посад помічників прокурорів, старших помічників прокурорів, слідчих, старших слідчих (надалі помічників прокурорів і слідчих) міських, районних, міжрайонних та прирівняних до них прокуратур (надалі прокуратур) [125].

Отже, стажування є невід’ємною складовою процесу професійної підготовки до роботи в органах прокуратури випускників вищих юридичних навчальних закладів, юридичних факультетів та магістрантів Національної академії прокуратури України (надалі претендентів).

Крім того, слід зазначити, що самостійне навчання працівників міжміськрайпрокуратур та прирівняних до них, які проходять стажування, проводиться за індивідуальними планами стажування.

Організація професійної підготовки працівників цієї категорії регламентується Положенням про порядок стажування в органах прокуратури України.

Положення про організацію роботи з молодими спеціалістами в органах прокуратури України визначає, що особи, які закінчили вищі навчальні юридичні заклади і не мають досвіду практичної роботи за фахом, проходять стажування строком до одного року.

Під час стажування молоді спеціалісти набувають практичних і організаційних навичок, вивчають специфіку роботи органів прокуратури, поглиблюють одержані у вищих навчальних закладах теоретичні знання, освоюють методику прокурорських перевірок, беруть участь у ході досудового розслідування кримінальних проваджень, вивчають позитивний досвід прокурорської практики.

Відповідальність за організацію стажування молодих спеціалістів за місцем розподілу покладається на керівників прокуратур, які:

- організовують навчання молодих спеціалістів відповідно до складених індивідуальних планів стажування;

- призначають керівниками стажування висококваліфікованих прокурорів;

- проводять для молодих спеціалістів семінарські заняття, науково- практичні конференції, ділові ігри, стажування у відділах, кабінетах криміналістики. Навчання пов’язують з практичною діяльністю прокурорів та слідчих, використовуючи наукові розробки га позитивний досвід;

- підсумовують результати стажування, розробляють і вживають заходів щодо його вдосконалення, розглядають питання про заохочення кращих керівників стажування;

- щорічно до 1 жовтня повідомляють управління кадрів Генеральної прокуратури України про організацію і результати стажування з оцінкою якості підготовки спеціалістів.

Безпосереднє керівництво стажуванням забезпечують керівники прокуратур та:

- складають разом з молодими спеціалістами індивідуальні плани стажування, контролюють їх виконання, періодично заслуховують на оперативних нарадах звіти про хід стажування;

- створюють їм необхідні умови праці і побуту для виконання плану стажування;

- готують після закінчення стажування проект атестації з висновком про можливість використання молодого спеціаліста на посаді прокурора [125].

Загальне керівництво стажуванням молодих спеціалістів покладається на управління кадрів Генеральної прокуратури України.

Стажування проводиться за індивідуальним планом, з урахуванням конкретних умов роботи даної прокуратури та рівня підготовки молодого спеціаліста.

Планом стажування передбачається вивчення наказів Генерального прокурора України, чинного законодавства України, розслідування кримінальних проваджень тощо.

У період стажування молодий спеціаліст повинен отримати навички організації роботи, брати участь у ході процесуального кервництва у ході досудового розслідування в кримінальних провадженнях, навчитися застосовувати науково-технічні засоби тощо.

Крім того, вказане Положення визначає обов’язки молодих спеціалістів, а

саме:

- належно виконувати обов’язки, передбачені трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку, та індивідуальний план стажування, додержуватися професійної етики і культури спілкування;

- оволодівати практичними навиками та пов’язувати навчання з практичною діяльністю, використовуючи досягнення науки та позитивний досвід прокурорської практики;

- після закінчення термінів стажування скласти звіт про виконання індивідуального плану.

Положення про організацію роботи з кадровим резервом в органах прокуратури України визначає, що до кадрового резерву на керівні посади висуваються найбільш підготовлені прокурори, які мають системні професійні знання, успішно виконують службові обов’язки, проявляють ініціативу, володіють організаторськими здібностями та відповідними моральними якостями, мають стаж роботи в органах прокуратури не менше трьох років, підвищують свій професійний рівень [126].

Працівник, зарахований до кадрового резерву для висунення на керівну посаду або для заміщення посади у структурних підрозділах, зобов’язаний самостійно підвищувати свою ділову та професійну кваліфікацію, сумлінно та ініціативно готувати себе до роботи на вищій посаді.

Підготовка кадрового резерву для висунення на керівні посади проводиться за індивідуальними планами. Індивідуальні плани складаються на календарний рік та мають передбачати різноманітні форми навчання, у тому числі стажування на необхідних напрямах прокурорської діяльності, залучення до галузевих та комплексних перевірок, виконання обов’язків за вищими посадами, надання індивідуальних завдань, виступи на навчально-методичних семінарах та науково-практичних конференціях, навчання за спеціальними програмами в Національній академії прокуратури України тощо.

Для працівників, зарахованих до резерву на посади заступників прокурорів обласного рівня, міськрайпрокурорів, їх перших заступників та заступників, плани складаються відповідними кадровими підрозділами, а для інших працівників - керівниками структурних підрозділів, за пропозицією яких вони зараховані до резерву.

Плани затверджуються заступниками Генерального прокурора України згідно з розподілом обов’язків чи прокурорами обласного рівня протягом місяця з дня затвердження складу кадрового резерву. Копії планів, складених керівниками структурних підрозділів, надаються до кадрових підрозділів.

Керівники самостійних структурних підрозділів у взаємодії з кадровими та організаційно-контрольними підрозділами під час організації виконання рішень колегій, а також розробки та виконання планових заходів забезпечують участь підпорядкованих працівників, яких зараховано до складу кадрового резерву для висунення на керівні посади, у галузевих та комплексних перевірках прокуратур, навчально-методичних семінарах, стажуванні у структурних підрозділах апаратів прокуратур тощо.

Головним управлінням кадрового забезпечення Генеральної прокуратури України до календарних планів навчання і планів набору слухачів до Інституту підвищення кваліфікації Національної академії прокуратури України, як правило, включаються працівники, яких зараховано до резерву на посади заступників прокурорів обласного рівня, керівників структурних підрозділів та міськрайпрокурорів.

Положення про порядок проведення атестації прокурорсько-слідчих працівників органів прокуратури України визначає, що атестаційна комісія на підставі оцінки стану професійної підготовленості працівника, його особистих якостей та результатів службової діяльності приймає рішення про відповідність чи невідповідність працівника займаній посаді або про неповну службову відповідність з умовою повторної атестації через шість місяців чи через рік. Також нею можуть бути внесені рекомендації про заохочення, встановлення надбавок до посадових окладів, присвоєння класного чину, призначення на вищу посаду чи зарахування в резерв, вивчення та поширення позитивного досвіду роботи, направлення на стажування чи навчання з метою підвищення кваліфікації, пониження у класному чині [124].

Організація підвищення кваліфікації прокурорів ґрунтується на основах кадрової політики. Визначення поняття якої досить влучно дає М. Мурашко, який зазначає, що кадрова політика - це політично-правова, організаційно- управлінська, ідейно-виховна діяльність держави і силових відомств, спрямована на відбір, підготовку, розстановку і виховання особового складу органів і підрозділів силових служб з метою ефективного виконання ними службових обов’язків, що передбачають забезпечення законності, боротьбу зі злочинністю, безпеку держави, захист прав і свобод громадян України [92, С. 87].

Крім того, слід звернути увагу, що невід’ємною частиною організаційної та законодавчої роботи з приведення основ діяльності органів прокуратури до визначених міжнародних, зокрема європейських стандартів, є забезпечення професійності та сумлінності при виконанні службових обов’язків прокурорами. Професійність є наслідком професійного розвитку.

Поняття «професійний розвиток» наводить М. Бурбика, а саме: професійний розвиток є ширшим поняттям, ніж професійне навчання, але різниця між ними є умовною, оскільки і професійний розвиток, і професійне навчання виконують одне завдання - підготовку персоналу до виконання ним своїх обов’язків. Різниця в тому, що професійне навчання орієнтується на сучасних потребах органів прокуратури, а професійний розвиток - на майбутнє і є більш фундаментальним [27].

Отже, професійність будь-якого фахівця залежить від рівня отриманих ним у процесі навчання і під час повсякденної професійної діяльності: знань, умінь і навичок. Позитивні результати виконання певної роботи можливі лише за умови прагнення працівника здобути і постійно підвищувати професійні навички та уміння, ділові якості та знання.

Професійний розвиток працівників є необхідною умовою функціонування будь-якої установи, організації, підприємства, особливо в умовах сучасних змін у вимогах до професійних знань на тлі науково- технічного прогресу. Розвиток персоналу це безперервне професійне навчання і підвищення кваліфікації.

У правових документах органів прокуратури України викладена мета існування системи підвищення кваліфікації прокурорсько-слідчих працівників, оскільки, специфіка професійної діяльності прокурора пов’язана з виконанням складних та відповідальних функцій, які вимагають не тільки досконалого володіння суто спеціальними юридичними знаннями, вміннями та навичками, а й необхідністю мати високий рівень особистих та моральних якостей.

Однак, на нашу думку, поряд із визначенням поняття підвищення кваліфікації прокурорсько-слідчих працівників ширшим є поняття безперервного навчання. Оскільки, безперервне навчання є невід’ємною частиною службових обов’язків прокурорів та слідчих, важливим чинником поліпшення якості кадрового складу органів прокуратури. Інституціональну основу безперервного навчання утворює єдина система підвищення кваліфікації прокурорсько-слідчих працівників органів прокуратури України, яка визначена відповідним локальним нормативним документом - Положенням про єдину систему підвищення кваліфікації прокурорсько-слідчих працівників органів прокуратури України, затверджене наказом Генерального прокурора України від 30 квітня 2013 року №57.

Єдина система підвищення кваліфікації прокурорсько-слідчих працівників поєднує різноманітні форми навчання, метою яких є оновлення та розвиток умінь і знань, необхідних для ефективного вирішення завдань професійної діяльності, вивчення позитивного досвіду [118].

Зміст підвищення кваліфікації прокурорів - є системоутворюючим чинником, його якість визначається на основі вимог правових документів та потреб органів прокуратури до організації роботи з кадрового забезпечення, засобів, форм і методів професійної діяльності, відповідності вимогам часу та забезпечення здатності прокурорів працювати в інноваційному середовищі. Зміст навчання формує основу для розвитку високої професійної культури та свідомості, сприяє формуванню високих ділових якостей та професіоналізму, а саме професійної компетентності прокурорів.

Для підвищення професійної компетентності прокурорів функціонує в органах прокуратури України система спеціалізованої освіти, яка включає: підготовку фахівців за освітньо-кваліфікаційним рівнем «магістр права», післядипломну освіту працівників прокуратури та підготовку науково- педагогічних кадрів. Зокрема, післядипломна освіта здійснюється у формі підвищення кваліфікації прокурорсько-слідчих працівників та займає особливе місце серед інших форм, оскільки, визначена як процес безперервний і системний.

Варто зазначити, що підвищення кваліфікації прокурорів визначено одним із основних напрямів роботи з кадрами в органах прокуратури України, важливим чинником поліпшення якості кадрового складу органів прокуратури, обов’язком кожного працівника, яке являє собою систему заходів, спрямованих на безперервне навчання, послідовне удосконалення професійного рівня, знань, умінь та навичок, необхідних для ефективного виконання практичних завдань, поставлених перед органами прокуратури [193].

На підставі аналізу правових основ єдиної системи підвищення кваліфікації прокурорсько-слідчих працівників маємо можливість визначити поняття «підвищення кваліфікації прокурорів» та «система підвищення кваліфікації прокурорсько-слідчих працівників». Отже, «підвищення кваліфікації прокурорів» - це найважливіший елемент кадрової політики органів прокуратури, який має основний регуляторний характер впливу на якісну професійну компетентність прокурорів, зокрема, професіоналізм при виконанні працівниками прокуратури конституційних функцій та покладених на них завдань. «Система підвищення кваліфікації прокурорів» - цілісна підсистема організації роботи з кадрового забезпечення органів прокуратури України, яка поєднує правові форми навчання, забезпечує реалізацію завдань з підвищення кваліфікації прокурорів та є основою розвитку професійної компетентності прокурора.

Правове забезпечення системи підвищення кваліфікації має складну структуру. Оскільки, органи прокуратури України є державним органом, що здійснює свою діяльність з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства і держави та мають основне завдання забезпечення дотримання Конституції і законів України, повне і своєчасне вжиття заходів до реального усунення виявлених порушень, поновлення прав і свобод громадян та законних інтересів держави, тому, безперечно, забезпечення належного виконання конституційних функцій органів прокуратури України залежить від професійної компетентності прокурорів.

Діяльність прокурорів є специфічним видом діяльності органів державної влади, таким чином виникає необхідність удосконалення правового забезпечення на основі загальних положень та норм трудового законодавства, Закону України «Про прокуратуру», відомчих правових актів, яке регламентує організацію безперервного професійного навчання прокурорів.