Поняття та зміст кадрового забезпечення діяльності місцевих судів

Судова влада в правій державі позиціонується з високим благом народу щодо справедливого й гуманного вирішення правових конфліктів. Не все так добре в Україні, оскільки рівень довіри до судової влади є низьким.

Судова система України не може функціонувати без формування її кадрового суддівського корпусу. Для визначення поняття «кадрове забезпечення» потрібно розкрити поняття «кадри». В. Щербак зазначає, що кадри - це основний (штатний) склад працівників підприємства, професійних або громадських організацій тієї чи іншої галузі; особи, які постійно або тимчасово виконують певні трудові функції, що є їх основною професією або спеціальністю та здійснюються за плату; частина працівників, що мають достатньо високий рівень кваліфікації та значний стаж роботи на підприємстві [207].

Щодо поняття «кадрове забезпечення» як складової кадрової політики певної галузі, то І. Гасюк вважає, що це поліфункціональне поняття, яке визначає зміст правового, організаційного, змістового, діяльнісного компонентів системи базової фахової підготовки спеціалістів галузі за відповідними напрямками, системи післядипломної освіти, підвищення кваліфікації як умови перманентного вдосконалення фахової компетенції працівників [32].

Досліджуючи актуальні проблеми та питання у сфері кадрової політики органів внутрішніх справ, А. Клочко визначив поняття «кадрове забезпечення в органах внутрішніх справ» як виконання завдання соціального забезпечення систем і процесів управління у сфері охорони громадського порядку та боротьби зі злочинністю через залучення людей, які відповідають певним вимогам, до реалізації трудових функцій в організаційних рамках Міністерства внутрішніх справ України та його структурних підрозділах [78].

Поняття кадрового забезпечення діяльності суду визначив у своїй праці М. Мельник, який вважає, що це сукупність процедур, пов’язаних із гарантуванням реалізації вимоги професійності персоналу судів, а саме - суддів, працівників апарату судів та інших [108].

Отже, дослідивши основні поняття щодо кадрового забезпечення, можна визначити, що кадрове забезпечення місцевих судів - це певна діяльність спеціальної публічної адміністрації, що полягає в залученні осіб, які відповідають установленим вимогам, до виконання трудових функціональних обов’язків у сфері здійснення судочинства та спрямована на забезпечення належного функціонування судової системи місцевих судів. До осіб, які становлять складову кадрового забезпечення місцевого суду, ми відносимо суддів на адміністративних посадах, керівників і працівників апарату суду, центральний офіс, територіальні управління та посадових осіб Державної судової адміністрації, а також інших працівників суду, які виконують свої трудові обов’язки в судовій установі.

Досліджуючи сферу органів державної влади, А. Клочко визначив складові змісту кадрового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ: відбір і розстановка кадрів; правове регулювання проходження служби;

навчання й виховання персоналу; стимулювання персоналу; надання правового та соціального захисту.

Ураховуючи думку А. Клочка, зміст кадрового забезпечення діяльності місцевих судів визначаємо як нормативно-правове регулювання кадрового забезпечення місцевих судів; вимоги до посадових осіб, які здійснюють свої повноваження у сфері судочинства; порядок та умови вступу на службу у сфері правосуддя; підготовку, перепідготовку та підвищення професійного рівня працівників місцевого суду; організаційно-правові заходи до залучення компетентних осіб до судової установи; особливості статусу працівників місцевого суду; виявлення проблем і вироблення напрямків удосконалення кадрового забезпечення діяльності місцевих судів.

Відповідність осіб певним вимогам є обов’язковим критерієм для встановлення належного кадрового забезпечення адміністративних місцевих судів.

Конституцією України сформульовано вимоги на посаду судді, зокрема у ст. 127 визначено, що на посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п’яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років і володіє державною мовою [88].

Ст. 65 Закону України від 7 липня 2010 р. № 2453VI «Про судоустрій та статус суддів» дещо ширше визначає вимоги до посади судді, відповідно до яких на посаду судді може бути рекомендований громадянин України, не молодший двадцяти п’яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років і володіє державною мовою [55]. Не може претендувати на посаду судді особа, до якої згідно із законом застосовується заборона обіймати відповідну посаду. Не може претендувати на посаду судді також особа, яку було раніше звільнено з посади судді за порушення присяги, порушення вимог щодо несумісності або у зв’язку з набранням законної сили обвинувальним вироком, крім випадків визнання в судовому порядку протиправним рішення про звільнення з цих підстав або скасування обвинувального вироку суду [55].

У ході свого компаративістського дослідження В. Кравчук визначив, що конституційні та законодавчі вимоги, що висуваються до суддів в Україні та зарубіжних країнах, передбачають високі професійні та морально-етичні вимоги, що в свою чергу зумовлюють наділення суддів специфічними правами й обов’язками, а також гарантіями, які дозволяють їм ефективно здійснювати функцію правосуддя. Тому їх варто розглядати як особливий елемент конституційно-правового статусу суддів, який використовується в більшості країн світу, у різних правових системах і правових сім’ях [91].

Отже, визначивши поняття «вимоги» та дослідивши законодавство, яке врегульовує суспільні відносин у сфері судової гілки влади, можна зробити висновок, що вимоги на посаду судді - це встановлені законодавством України високі вимоги морального, юридичного (зокрема адміністративно- правового), освітнього, антикорупційного, психологічного характеру, яким має відповідати особа (виключно громадянин / громадянка України, що має повну вищу освіту), що призначена на посаду судді та наділена владними повноваженнями.

Відповідно до «Типового положення про апарат місцевого, апеляційного судів», затвердженого наказом Державної судової адміністрації від 28 вересня 2012 року № 115, апарат місцевого, апеляційного судів здійснює організаційне забезпечення роботи суду відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Положення про апарат місцевого суду розробляється керівником апарату суду. До апарату суду входять секретарі судового засідання, судові розпорядники, консультанти, інші державні службовці, а також працівники, які виконують функції з обслуговування апарату суду. Для кадрового та фінансового обслуговування до апарату суду прикріплюються помічники суддів [121].

Вимоги, установлені для працівників суду, законодавчо закріплено в типових посадових інструкціях працівників апарату місцевого загального суду, що затверджені наказом Державної судової адміністрації України від 20 липня 2005 р. № 86. Ці інструкції встановлюють єдині засади діяльності, обсяг функціональних обов’язків та основні вимоги щодо їх виконання, права та відповідальність осіб, які займають штатну посаду працівників апарату суду [116].

Крім того, вимоги до працівників апарату суду в аспекті виконання державної служби передбачено Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-УШ «Про державну службу», відповідно до якого право на державну службу мають повнолітні громадяни України, які вільно володіють державною мовою та яким присвоєно ступінь вищої освіти не нижче: 1) магістра - для посад категорій «А» і «Б»; 2) бакалавра, молодшого бакалавра - для посад категорії «В».

Вимогами до осіб, які претендують на вступ на державну службу, є вимоги до їхньої професійної компетентності, які складаються із загальних і спеціальних вимог. Загальні вимоги передбачено Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-УШ «Про державну службу», а спеціальні вимоги до осіб, які претендують на зайняття посад державної служби категорій «Б» і «В», визначаються суб’єктом призначення з урахуванням вимог спеціальних законів, що регулюють діяльність відповідного державного органу, у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби [49].

Безпосереднє керівництво апаратом здійснює керівник апарату суду, якого наділено широким колом повноважень для забезпечення ефективної роботи суду. Відповідно до наказу Державної судової адміністрації від 5 січня 2015 року №1 «Про внесення змін до Типового положення про апарат місцевого, апеляційного судів» на посаду керівника апарату місцевого суду призначається особа, яка має вищу юридичну або економічну освіту, або вищу освіту в галузі державного управління з освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра, стаж роботи за фахом на державній службі в місцевому суді не менше трьох років або на керівних посадах за фахом у державній службі не менше трьох років, чи стаж роботи за фахом в інших сферах не менше п’яти років [117].

Досліджуючи та аналізуючи судову практику, А. Малихіна вказує на те, що сучасний фахівець з управління апаратом суду має володіти широким спектром різних знань і навичок, а саме в юридичній, фінансовій, управлінській галузях, а також мати практичний досвід з питань особливостей організації роботи суду та роботи автоматизованої програми документообігу, але в Україні відсутній навчальний заклад, який готував би кваліфікованих спеціалістів із судового управління, що могли б очолити апарат суду й організувати ефективне функціонування його структурних підрозділів [101].

Таким чином, аналізуючи законодавство України, яке регулює діяльність апарату судів загальної юрисдикції, можна дійти висновку, що до працівників апарату суду входять керівник апарату та його заступники, секретарі судового засідання, судові розпорядники, консультанти, інші державні службовці та працівники, які виконують функції з обслуговування апарату суду.

Вимоги, що висуваються до працівників апарату місцевих судів, регулюються такими нормативно-правовими актами: «Типовим положенням про апарат місцевого, апеляційного судів», затвердженим наказом Державної судової адміністрації від 28 вересня 2012 року № 115, «Типовими посадовими інструкціями працівників апарату місцевого загального суду», які затверджені наказом Державної судової адміністрації України від 20 липня 2005 р. № 86, а також Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-УШ «Про державну службу», який установлює загальні вимоги до державних службовців.

Варто звернути увагу на вимоги до керівника апарату суду, для якого встановлено відмінні від інших працівників апарату вимоги, передбачені Законом України «Про державну службу». Це пов’язано з тим, що на керівника апарату суду покладаються важливі функціональні обов’язки у сфері виконання організаційної діяльності суду, від якої безпосередньо залежить правильна й ефективна робота судової установи.

Важливу роль для ефективності роботи суду відіграє Державна судова адміністрація України, яка відповідно до ст. 148 Закону України від 7 липня 2010 р. № 2453VI «Про судоустрій та статус суддів» є органом у системі судової влади, який здійснює організаційне й фінансове забезпечення діяльності органів судової влади в межах повноважень, установлених законом [55].

Законодавством України визначено низку повноважень Державної судової адміністрації, зокрема і у сфері кадрового забезпечення суддівського корпусу. У ст. 149 Закону України від 7 липня 2010 р. № 2453VI «Про судоустрій та статус суддів» говориться про повноваження Державної судової адміністрації. [55]. В. Сурник відповідно до покладених на Державну судову адміністрацію України завдань систематизував її повноваження та класифікував їх на групи. Так, до третьої групи він відніс повноваження з питань кадрового забезпечення діяльності судів, зокрема такі, як вивчення кадрових питань апарату судів, здійснення замовлення на підготовку спеціалістів, створення системи підвищення кваліфікації, а також забезпечення належних умов для підвищення кваліфікації працівників апарату судів, організація діяльності служби судових розпорядників [182].

Більш широко розкрив значення й роль Державної судової адміністрації у сфері кадрового забезпечення суду О. Красноборов, який зазначає, що кадрове забезпечення судів загальної юрисдикції, інших органів та установ судової системи - це цілеспрямована діяльність Державної судової адміністрації України щодо процесів професійної орієнтації, прогнозування і планування кадрових потреб, добору, підготовки та розстановки кадрів. Діяльність Державної судової адміністрації України щодо кадрового забезпечення судів загальної юрисдикції, інших органів та установ судової системи передбачає визначення кількості працівників суду, їх посадових категорій і рівня професійної підготовки; роботу з кадрами (добір, розстановку, переміщення, формування резерву, оцінку службової діяльності працівників суду; стимулювання трудової активності й виховання кадрів; застосування заходів морального й матеріального стимулювання; підготовку кадрів) [93].

Отже, проаналізувавши законодавство та дослідивши думки вчених, можна дійти висновку, що однією з функцій Державної судової адміністрації є кадрова, яка має здійснювати забезпечення місцевих судів деякими посадовими особами та працівниками. Державна судова адміністрація має спрямувати цю функцію таким чином, щоб забезпечити внутрішню єдність кадрового корпусу, який здійснює забезпечення діяльності місцевих судів, тобто вона мусить постачати судовим установам місцевого рівня компетентні кадри, забезпечувати їх підготовку та перепідготовку, а також стимулювати кадри до належного виконання посадових обов’язків за допомогою певних адміністративних методів заохочення, переконання і примусу.

Положення про Державну судову адміністрацію України, затверджене рішенням Ради суддів України 22 жовтня 2010 року №12, передбачає, що Державну судову адміністрацію очолює Голова, який у межах своїх повноважень на основі та на виконання актів законодавства видає накази, організовує їх виконання. Голова Державної судової адміністрації України не має права суміщати свою службову діяльність з іншою роботою, крім викладацької, наукової та творчої діяльності в позаробочий час, входити до складу керівного органу чи наглядової ради господарської організації, що має на меті одержання прибутку [142].

Голова Державної судової адміністрації України має заступників, які обираються на посаду та звільняються з посади Радою суддів України за поданням Голови Державної судової адміністрації. Заступники Голови виконують визначені ним функції. Голова Державної судової адміністрації України розподіляє повноваження між першим заступником й іншими заступниками [55].

Відповідно до схеми, яка закріплена в додатку до Наказу Державної судової адміністрації України від 4 березня 2016 року №43 «Про визначення функцій та розподіл повноважень заступників Голови Державної судової адміністрації України», при Державній судовій адміністрації утворюються відповідні управління й відділи, державні підприємства й установи, а також територіальні управління, метою яких є створення належних умов для функціонування місцевих судів, суддів і забезпечення роботи суддівського самоврядування [55; 123].

Законом України від 7 липня 2010 р. № 2453VI «Про судоустрій та статус суддів» визначено, що структура і штатний розпис територіального управління Державної судової адміністрації України затверджуються Головою Державної судової адміністрації України за поданням начальника територіального управління [55].

Територіальні управління утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі і входять до системи органів Державної судової адміністрації України. Відповідно до ст. 151 Закону України від 7 липня 2010 р. № 2453VI «Про судоустрій та статус суддів» територіальне управління очолює начальник, який призначається на посаду і звільняється з посади Головою Державної судової адміністрації України. Начальник територіального управління не має права суміщати свою службову діяльність з іншою роботою, крім викладацької, наукової та творчої діяльності в позаробочий час, входити до складу керівного органу чи наглядової ради господарської організації, що має на меті отримання прибутку [55].

Наказом Державної судової адміністрації України від 29 квітня 2016 року №87 «Про Типову структуру територіального управління Державної судової адміністрації України» визначено структуру територіального управління Державної судової адміністрації України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Відповідно до цієї структури очолює територіальне управління начальник, який призначає собі заступника. При територіальному управлінні утворюються відділи, а також працює головний (провідний) спеціаліст щодо роботи зі зверненнями та доступу до публічної інформації [122].

Положення про територіальні управління Державної судової адміністрації України, затверджене Наказом Державної судової адміністрації України від 5 квітня 2011 року № 82, визначає вимоги до кандидатів на посаду начальника територіального управління, зокрема на таку посаду призначається особа, яка має вищу юридичну або економічну, або вищу освіту в галузі державного управління за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра, стаж роботи за фахом у державній службі на керівних посадах чи стаж роботи за фахом на керівних посадах в інших сферах управління не менше 5 років, або стаж роботи на посадах, які передбачають повноваження щодо виконання функцій держави чи місцевого самоврядування, не менше 7 років, або стаж роботи за фахом в інших сферах управління не менше 10 років [140]. Також це Положення встановлює вимоги до посади заступника начальника територіального управління, на яку відповідно призначається особа, що має вищу юридичну або економічну, або вищу освіту в галузі державного управління за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра, стаж роботи за фахом у державній службі на керівних посадах чи стаж роботи за фахом на керівних посадах в інших сферах управління не менше 3 років, або стаж роботи на посадах, які передбачають повноваження щодо виконання функцій держави або місцевого самоврядування, не менше 5 років, або стаж роботи за фахом в інших сферах управління не менше 7 років [140].

Означене Положення вказує, що посадові особи територіального управління є державними службовцями [140]. З цього можна зробити висновок, що вимоги до посади державного службовця територіального управління визначаються Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-VTTT «Про державну службу» [49].

Таким чином, основні адміністративні аспекти кадрового забезпечення Державної судової адміністрації регулюються законами та відповідними підзаконними нормативно-правовими актами. Державну судову адміністрацію очолює голова, який обирається на посаду і звільняється з посади Радою суддів України. Голова Державної судової адміністрації за своїм поданням визначає собі заступників, які обираються на посаду та звільняються з посади Радою суддів України. Також варто сказати, що вимоги до начальників і заступників територіальних управлінь чітко встановлені в Положенні про територіальні управління. Вимоги до всіх інших посадових осіб, які працюють у відділах, управліннях, державних підприємствах та установах, а також територіальних управліннях Державної судової адміністрації, визначені Законом про державну служу, оскільки ці особи є державними службовцями.

Відповідно до Закону України від 7 липня 2010 р. № 2453VI «Про судоустрій та статус суддів» суддя має право підвищувати свій професійний рівень і проходити з цією метою відповідну підготовку. Також Законом передбачено, що Національна школа суддів України здійснює підготовку суддів для підтримання кваліфікації відповідно до необхідності вдосконалення їхніх знань, умінь і навичок [55]. Національна школа суддів України є державною установою зі спеціальним статусом, яка забезпечує підготовку висококваліфікованих кадрів для судової системи та здійснює науково-дослідну діяльність. Національна школа суддів України здійснює:1) спеціальну підготовку кандидатів на посаду судді; 2) підготовку суддів, яких: а) призначено на посаду судді вперше; б) обрано на посаду судді безстроково; в) призначено на адміністративні посади в судах;

3) періодичне навчання суддів з метою підвищення рівня кваліфікації;

4) проведення курсів навчання, визначених дисциплінарним органом, для підвищення кваліфікації суддів, які тимчасово відсторонені від здійснення правосуддя; 5) підготовку працівників апаратів судів і підвищення їхньої кваліфікації; 6) проведення наукових досліджень з питань удосконалення судового устрою, статусу суддів і судочинства; 7) вивчення міжнародного досвіду організації діяльності судів; 8) науково-методичне забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та Вищої ради юстиції [55].

Шукліна Н. визначила, що науково-дослідна діяльність Національної школи суддів України - це інтелектуальна, творча праця, спрямована на одержання й використання нових знань у сфері підготовки висококваліфікованих кадрів для судової системи, наукового забезпечення діяльності судів, інших органів системи судоустрою через здійснення фундаментальних прикладних наукових досліджень, проведення науково- дослідної та науково-методичної роботи відповідно до завдань Школи [205].

Національна школа суддів для виконання своїх повноважень створює програми тренінгів. Так, Програма тренінгу для суддів місцевих загальних судів, призначених на посаду судді вперше, затверджена проректором Національної школи суддів України від 6 червня 2016 р. за темою «Суддівська етика. Доброчесність», мета якої - пояснити необхідність дотримання правил поведінки судді в професійній та позасудовій діяльності («для чого це важливо»); уміти обирати варіант поведінки, який дозволить судді виявляти незалежність, зокрема протистояння сторонньому впливу; компетентність як прагнення до професійного самовдосконалення; неупередженість як тактовність, уникнення дискримінації та

позапроцесуальних стосунків з учасниками процесу й іншими особами; уміти взаємодіяти зі ЗМІ; визначати підстави для застосування самовідводу, уміння уникати зловживання самовідводом; розуміти суть обмежень, які накладаються на суддів відповідно до Кодексу суддівської етики щодо позасудової діяльності [156].

Отже, складовою змісту кадрового забезпечення діяльності місцевих судів є здійснення підготовки працівників судової установи для перевірки та підвищення рівня їх професійності. Національна школа суддів України - це державна установа в системі органів судової влади, яка здійснює підготовку працівників апарату суду та суддів з метою підвищення їх професійного рівня при виконанні своїх повноважень.

Організаційно-правові заходи щодо залучення компетентних осіб до судової установи є важливою складовою кадрового забезпечення судів. Відповідно до Закону України від 10 грудня 2015 р. № 889-УШ «Про державну службу» вступ на державну службу здійснюється через призначення громадянина України на посаду державної служби за результатами конкурсу [49]. Проте, враховуючи сучасну соціально- прожиткову нестабільність державних службовців - працівників суду, пов’язану з низьким рівнем матеріального забезпечення, варто звернути увагу на організаційно-правові заходи залучення осіб до державної служби в суді.

Н. Плахотнюк визначила, що на сьогодні корпус державних службовців в Україні формується під впливом двох груп чинників: зовнішніх (державна політика й потреби суспільства) та внутрішніх (професіоналізм, сучасні управлінські технології, інформованість тощо) [136]. В. Галайдюк визначив, що залучення молоді до служби в органах державної влади потребує передусім підняття престижу державної служби, урахування мотивації, що може привабити молодь. Інакше й надалі спостерігатиметься значна плинність молодих кадрів, які, отримавши певні навички, йдуть у комерційні структури, де зможуть більшою мірою реалізувати свої здібності й отримати за це відповідну винагороду [31].

О. Ковінчук визначила, що головними передумовами для підготовки, просування по службі та професійного зростання молодих державних службовців є постійна самоосвіта та удосконалення практичних умінь і навичок у роботі; проходження зазначеними особами навчання за освітньо- професійними програмами підготовки магістрів; проходження в установлений термін підвищення кваліфікації з питань службової компетенції, актуальних питань державного управління; вивчення державними службовцями нових актів законодавства з використанням сучасних інформаційних технологій, зокрема мережі Internet; проходження в установленому порядку підвищення кваліфікації, зокрема стажування для зайняття вищих посад, якщо вони є вакантними; проведення паралельної кадрової ротації молодих працівників органів державної влади в межах структурних підрозділів певного органу, що стане однією з передумов подальшої службової кар’єри; відстеження послідовності зайняття посад молодими державними службовцями, їх ділових і професійних якостей [80].

Таким чином, корпус працівників суду забезпечується правотворчою та правозастосовною діяльністю органів державної влади, яка має бути спрямована на підняття авторитетності державної служби через установлення європейських засад її функціонування, а саме підняття заробітної плати, проведення планових і позапланових заходів підвищення кваліфікації, використання новітніх інформаційних технологій, розроблення напрямків удосконалення засадничих основ функціонування державної служби тощо.

Звертає на себе увагу практика залучення молодих осіб до державної служби, зокрема проведений на базі юридичного факультету Запорізького національного університету за підтримки професора Т. Коломоєць черговий майстер-клас за участю працівників Центру перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців при Запорізькій обласній державній адміністрації за темою «Теоретико-правові та практичні аспекти регулювання вступу молоді на державну службу». На заході були присутні викладачі, аспіранти та студенти юридичного факультету, яких було детально ознайомлено з особливостями проведення службової перевірки, конкурсного відбору та суспільними механізмами залучення молоді до управлінської діяльності в органах державної влади. Особливу увагу було приділено питанню дотримання етичних вимог, які ставляться до майбутніх державних службовців. Жваву дискусію серед учасників засідання викликали питання щодо проблеми правозастосування та змісту положень Закону України «Про державну службу», щодо специфіки правового статусу державного службовця. Також акцент було зроблено на врахуванні зарубіжного досвіду за умови існування різних моделей державної служби. Після проведення майстер-класу та з урахуванням результатів дискусії учасниками було висунуто низку пропозицій щодо гармонізації чинного законодавства, яке регулює особливості вступу молоді на державну службу [61].

Законодавством визначено основні напрямки для залучення професійних і компетентних осіб до державної служби. Так, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 18 березня 2015 р. № 227-р «Про схвалення Стратегії реформування державної служби та служби в органах місцевого самоврядування в Україні на період до 2017 року та затвердження плану заходів щодо її реалізації» основними напрямками Стратегії реформування державної служби та служби в органах місцевого самоврядування є такі: гарантування політичної нейтральності державної служби та служби в органах місцевого самоврядування через розмежування політичних та адміністративних посад; забезпечення рівного доступу громадян до державної служби та служби в органах місцевого самоврядування; усунення корупційного механізму через проведення виключно відкритого конкурсу на зайняття вакантних посад; формування ефективної системи управління людськими ресурсами на державній службі та службі в органах місцевого самоврядування, що базуватиметься на врахуванні знань, умінь, навичок, а також особистісних якостей державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування; підвищення ефективності професійного навчання державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування через оптимізацію системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації, зокрема у сфері державного й регіонального управління, запровадження індивідуальних програм розвитку персоналу та планування кар’єри; установлення прозорої моделі оплати праці та уніфікація порядку встановлення розмірів посадових окладів відповідно до юрисдикції державного органу та органу місцевого самоврядування; гармонізація державної служби та служби в органах місцевого самоврядування через відповідність законодавства у сфері державної служби та служби в органах місцевого самоврядування міжнародним стандартам і нормам ЄС; організаційно-методичне забезпечення проведення комплексного функціонального обстеження системи центральних і місцевих органів виконавчої влади з метою розвитку інституційної спроможності державного апарату; забезпечення прозорості, відкритості та підзвітності державних органів й органів місцевого самоврядування через залучення організацій громадянського суспільства, наукових та експертних установ до розгляду питань з формування та реалізації державної політики у сфері державної служби та служби в органах місцевого самоврядування [166].

Прямуючи в напрямку євроінтеграції, законодавством України створено Центр адаптації державної служби до стандартів Європейського Союзу, який відповідно до Положення про Центр адаптації державної служби до стандартів Європейського Союзу, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 4 червня 2008 року № 528, утворений з метою поглиблення співробітництва між Україною та ЄС у сфері державної служби та державного управління, удосконалення механізму координації інституціонального забезпечення їх адаптації до стандартів ЄС, зокрема через організацію роботи з ефективного використання в Україні інструментів інституціональної розбудови ЄС Twinning, TAIEX, SIGMA, підвищення професійного рівня державних службовців та поліпшення роботи з інформування суспільства з питань європейської інтеграції [148].

Актуальним прикладом співпраці Центру адаптації державної служби до стандартів Європейського Союзу із зарубіжними експертами є проведення чергової місії європейських експертів програми SIGMA 15 - 18 березня 2016 року в Україні за участю головного радника програми SIGMA з питань державного управління та державної служби Республіки Польща, колишнього директора Федеральної академії державної служби Федеративної Республіки Німеччина та експертів. У ході експертної місії було обговорено загальні коментарі до проектів підзаконних нормативно-правових актів до Закону України «Про державну службу» щодо Комісії з питань вищого корпусу державної служби, критеріїв визначення посад, які виконують функції з обслуговування, проведення конкурсного відбору на посади державної служби, та порядок обрання представників громадських об’єднань, наукових установ і навчальних закладів до складу Комісії з питань вищого корпусу державної служби. Разом із тим було обговорено підходи до визначення вимог щодо посад категорій А, Б та В, порядок визначення і затвердження Типових вимог до осіб, які претендують на зайняття посад державної служби категорії «Б» і «В», а також систему оплати праці. У ході експертної місії експертами програми SIGMA було представлено основні коментарі до підзаконних нормативно-правових актів і здійснено їх постатейний розгляд з метою узгодження їх змістового наповнення [27].

Таким чином, залучення перспективних, амбіційний, компетентних осіб до державної служби в судовій установі є провідним аспектом здійснення кадрової політики у сфері забезпечення діяльності місцевих судів. Організаційно-правові заходи для залучення компетентних осіб до державної служби в місцевому суді включають в себе: підвищення державним службовцям рівня матеріального забезпечення; належний стан матеріально- технічного та інформаційного забезпечення; постійне проведення підготовки та перепідготовки кадрів; надання незалежності державній службі від політичної сфери суспільства; підвищення рівня соціального забезпечення та соціального захисту державних службовців; прозорість просування державних службовців по службі в судовій установі; удосконалення інституту державної служби через залучення міжнародних експертів. Зосереджуючи увагу на основні засади державної служби у країнах Європи, органи державної влади створили ґрунтовну нормативно-правову базу у сфері розвитку державної служби України, відповідно до якої утворено Центр адаптації державної служби до стандартів Європейського Союзу, що спрямований на вдосконалення інституту державної служби, зокрема й державної служби в місцевому суді.

Усе вищевикладене дає підстави зробити такі висновки:

1) кадрове забезпечення місцевих судів - це певна діяльність, що полягає в залученні осіб, які відповідають установленим вимогам, до виконання трудових функціональних обов’язків у сфері здійснення судочинства та спрямована на забезпечення належного функціонування судової системи місцевих судів;

2) до осіб, які становлять складову кадрового забезпечення місцевого суду, слід віднести суддів на адміністративних посадах, керівників і працівників апарату суду, Державної судової адміністрації, а також інших працівників суду, які виконують свої трудові обов’язки в судовій установі;

3) зміст кадрового забезпечення діяльності місцевих судів включає в себе нормативно-правове регулювання кадрового забезпечення місцевих судів; вимоги, до посадових осіб, які здійснюють свої повноваження у сфері судочинства; порядок та умови вступу на службу у сфері правосуддя; підготовку, перепідготовку та підвищення професійного рівня працівників місцевого суду; організаційно-правові заходи щодо залучення компетентних осіб до судової установи; особливості статусу працівників місцевого суду; проблеми та напрямки вдосконалення кадрового забезпечення діяльності місцевих судів;

4) вимоги до посади судді - це встановлені законодавством України умови, норми, яким має відповідати особа, яка призначена на посаду судді та наділена владними повноваженнями. Вимоги, які висуваються до працівників апарату місцевих судів, регулюються законодавством про державну службу, а також типовими положеннями та посадовими інструкціями. Вимоги до керівника апарату суду є відмінними від інших працівників апарату, що пов’язано з важливістю його функціональних обов’язків у сфері виконання організаційної діяльності суду;

5) на Державну судову адміністрацію покладено функцію кадрового забезпечення місцевих судів, відповідно до якої Державна судова адміністрація має спрямувати цю функцію таким чином, щоб забезпечити

внутрішню єдність кадрового суддівського корпусу через постачання судовим установам компетентних кадрів, забезпечення їх підготовки та перепідготовки, а також стимулювання кадрів до належного виконання своїх посадових обов’язків певними адміністративними методами заохочення, переконання і примусу;

6) складовою змісту кадрового забезпечення діяльності місцевих судів є здійснення підготовки працівників судової установки для перевірки та підвищення рівня їх професійності; з цією метою створено Національну школу суддів України - державну установу в системі органів судової влади, яка здійснює підготовку працівників апарату суду та суддів для підвищення їх професійного рівня при виконанні своїх повноважень;

7) корпус працівників суду забезпечується правотворчою та правозастосовною діяльністю органів державної влади, що має бути спрямована на підняття авторитетності державної служби через установлення європейських засад її функціонування;

8) організаційно-правові заходи для залучення компетентних осіб до державної служби в місцевому суді включають в себе підвищення державним службовцям рівня матеріального забезпечення; належний стан матеріально- технічного та інформаційного забезпечення; постійне проведення підготовки та перепідготовки кадрів; надання незалежності державній службі від політичної сфери суспільства; підвищення рівня соціального забезпечення та соціального захисту державних службовців; прозорість просування державних службовців по службі в судовій установі; удосконалення інституту державної служби через залучення міжнародних експертів.

Отже, адміністративно-правові аспекти кадрового забезпечення діяльності місцевих судів полягають в адміністративній діяльності суддів, які перебувають на адміністративних посадах, апарату суду, Державної судової адміністрації та органів суддівського самоврядування, що полягає в залученні до зазначеної публічної служби осіб, які відповідають установленим вимогам щодо виконання спеціальних трудових відносин, що спрямовано на забезпечення належного функціонування місцевих судів.

2.2.